Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 283/103/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2021. Зареєстровано: 08.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2021.
Дата набрання законної сили: 02.07.2021
Номер судового провадження: 11-кп/801/104/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017060080000830

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 283/103/18
		Провадження №11-кп/801/104/2021
		Категорія: крим.
		Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 липня 2021 року   м. Вінниця
		   Вінницький апеляційний суд у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарях судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		ОСОБА_7 ,
		 
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_8 ,
		обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , 
		захисників: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , 
		потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , 
		представників потерпілих: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017060080000830 від 18.12.2017,
		за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_21 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_22 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 24.10.2019, яким:
		 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:
		- вироком Малинського районного суду Житомирської області від 07.09.2016 року за ч. 1 ст. 289 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
		- вироком Малинського районного суду Житомирської області від 22.09.2017 року за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначене остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі;
		- вироком Малинського районного суду Житомирської області від 23.07.2018 року за ч. 1 ст. 296 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначене остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі;
		- визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 296, частиною 2 статті 121 КК України,-
		 
		ОСОБА_22 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, уродженку с. Йосипівка Малинського району Житомирської області, жительку АДРЕСА_2 , з професійно-технічною освітою, одружену, непрацюючу, раніше несудиму, має на утриманні малолітню дитину;
		- визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України,-
		 
		ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, уродженку та жительку АДРЕСА_3 , з професійно-технічною освітою, неодружену, раніше несудиму, працюючу техпрацівником ресторану в ТОВ «Дружба Бранч» (м. Київ);
		   - визнано винною у вчиненні злочину, передбаченогочастиною 2 статті 121 КК України,-
		 
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України, уродженку та жительку АДРЕСА_4 , з професійно-технічною освітою, одружену, непрацюючу, раніше несудиму, має на утриманні малолітню дитину;
		   - визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України,-
		 
		ОСОБА_12 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , з середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, працюючого приймальником товару ТОВ «АТІ-Маркет» (м. Ірпінь), 
		  
		- визнано винним у вчиненні злочину, передбаченогочастиною 3 статті 136 КК України.
		 
		Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
		 
		Вироком Малинськогорайонного судуЖитомирської областівід 24.10.2019 визнано винним ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді 5 років обмеження волі.
		Визнано винним ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді 10 років позбавлення волі.
		Відповідно до частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 покарання за сукупністю злочинів у виді 10 років позбавлення волі.
		У відповідності до частини 4 статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Малинського районного суду Житомирської області від 23.07.2018 року, більш суворим, призначеним цим вироком, призначено ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 10 років позбавлення волі. 
		В строк покарання, остаточно призначеного за цим вироком, зараховано покарання, відбуте частково за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 23.07.2018 року.
		Строк відбування покарання вирішено обчислювати ОСОБА_9 з 24.10.2017 року. 
		Визнано винною ОСОБА_22 у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України та призначено їй покарання у виді 8 років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_22 вирішено обчислювати з дня приведення вироку у виконання.
		В строк відбування покарання ОСОБА_22 зараховано період перебування під вартою з 24.10.2017 року по 15.03.2018 року з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
		Визнано винною ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України та призначено їй покарання у виді 8 років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_11 вирішено обчислювати з дня приведення вироку у виконання.
		Визнано винною ОСОБА_10 у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України та призначено їй покарання у виді 8 років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_10 вирішено обчислювати з дня приведення вироку у виконання.
		Визнано винним ОСОБА_12 у вчиненні злочину передбаченого частиною 3 статті 136 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
		На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_12 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.
		Згідно частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України встановлено ОСОБА_12 наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. 
		Також судовим рішенням вирішені питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.
		 
		Судовим рішенням суду першої інстанції встановлено, що 17.10.2017року  ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ,перебуваючи увечірній часна територіїДНЗ «Малинськийпрофесійний ліцей»по вул.Городищанській 20в м.Малині Житомирськоїобласті,вживали алкогольнінапої. Після цього ОСОБА_10 запропонувала всім піти до неповнолітньої ОСОБА_23 , щоб спонукати останню повернути грошові кошти, які та нібито викрала у її батька. Усі присутні погодились з даною пропозицією і близько 21 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прибули до місця проживання ОСОБА_23 за адресою: будинок АДРЕСА_5 . В даному будинку крім ОСОБА_23 також знаходилась її мати ОСОБА_17 і співмешканець матері ОСОБА_18 .
		В ході з`ясування обставин виникнення боргу у ОСОБА_23 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 виникла суперечка з обвинуваченими. Під час цієї суперечки ОСОБА_18 виганяв ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_22 з вищевказаного будинку. У зв`язку з цим у ОСОБА_9 з хуліганських спонукань виник злочинний умисел на умисне заподіяння ОСОБА_18 тілесних ушкоджень.
		Реалізуючи свій умисел, направлений на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_9 , перебуваючи на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_5 , безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок в частині забезпечення нормальних умов відпочинку, спокою та побуту людей з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючи зневагу до існуючих у суспільстві загальноприйнятих правил і норм поведінки, демонструючи протиправну вседозволеність, діючи зухвало, що виразилось у застосуванні до потерпілого фізичної сили, наблизився до ОСОБА_18 та наніс йому один удар правою рукою в обличчя в область носа, від якого потерпілий впав на землю. Своїми діями ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_18 тілесне ушкодження у вигляді синцю верхньої губи, яке по своїй категорії відноситься до легкого ступеню важкості.
		В цей час в будинку продовжувався конфлікт з приводу викрадення грошових коштів між ОСОБА_23 та ОСОБА_10 і ОСОБА_22 . Під час конфлікту ОСОБА_10 нанесла ОСОБА_23 не менше двох ударів долонею в обличчя. Після цього вивела ОСОБА_23 з будинку на подвір`я, де ОСОБА_22 нанесла останній один удар ногою в голову.
		Після застосованого насильства, подавивши волю ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 під дією психологічного тиску, з метою подальшого заподіяння тілесних ушкоджень, вивели потерпілу з двору домоволодіння та повели до недобудованого приміщення хімічного складу, яке знаходиться по АДРЕСА_6 . По дорозі до вказаного місця, а саме рухаючись по вул. Заводській в м. Малині Житомирської області, ОСОБА_23 висловила небажання йти із вищевказаними особами. Припиняючи непокору потерпілої, ОСОБА_10 нанесла ОСОБА_23 один удар рукою в обличчя, від якого остання присіла та стала кричати. Однак, ОСОБА_22 схопила неповнолітню ОСОБА_23 за волосся, підняла її на ноги та знову нанесла один удар рукою в обличчя. Тим самим вона подавила її волю та примусила замовчати. 
		Прибувши близько 22 години до недобудованого приміщення хімічного складу по вул. Танкістів Кантемирівців в м. Малині Житомирської області, ОСОБА_10 , ОСОБА_22 та ОСОБА_9 , застосовуючи фізичну силу, примусили неповнолітню ОСОБА_23 зайти в середину. Перебуваючи у зазначеному місці, у період з 22 до 23 години, зазначені особи, користуючись нездатністю потерпілої чинити опір в силу того, що її воля була подавлена застосованим щодо неї насильством, змусили ОСОБА_23 разом з ними вживати горілку. У ході спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по черзі нанесли потерпілій ОСОБА_23 не менше ніж по два удари кожна руками в голову, від яких потерпіла втратила рівновагу та впала на підлогу. В цей час до неї наблизились з різних сторін ОСОБА_22 та ОСОБА_9 , які продовжуючи дії зазначених осіб, що були спрямовані на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, умисно нанесли ОСОБА_23 по декілька ударів ногами в область голови та тулубу. При цьому ОСОБА_22 , з метою спричинення тілесних ушкоджень, кидала в потерпілу ОСОБА_23 уламки цегли.
		Після того, як ОСОБА_23 допомогли піднятися, ОСОБА_9 підвів її обличчям до цегляної стіни приміщення, примусив широко розставити ноги та умисно наніс не менше двох ударів в область задньої частини голови, від чого потерпіла присіла.
		Закінчивши вживати алкогольні напої, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вивели неповнолітню ОСОБА_23 з приміщення на вулицю. Там ОСОБА_22 , продовжуючи свої злочинні дії, направленні на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_23 , наблизилася до останньої та нанесла кулаком правої руки удар по голові. Від удару потерпіла втратила рівновагу і впала на землю. Однак ОСОБА_22 продовжила свої дії і знову нанесла ОСОБА_23 численні удари по голові кулаками рук та ногами взутими у взуття.
		Після того як ОСОБА_22 припинила бити потерпілу, ОСОБА_10 дістала телефон та почала світити на ОСОБА_23 . Її обличчя було в крові. ОСОБА_9 порадив піти до водойми, яка знаходилась поруч, та вмити її. ОСОБА_10 та ОСОБА_22 повели ОСОБА_23 до водойми, а ОСОБА_11 та ОСОБА_9 пішли на залізничний вокзал зустрічати брата ОСОБА_9 ОСОБА_12 . 
		Поки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зустрічали ОСОБА_12 , то ОСОБА_22 та ОСОБА_10 вмили ОСОБА_23 та перенесли її до дороги. 
		Цього ж дня, а саме 17.10.2017 року близько 23 години, ОСОБА_9 і ОСОБА_11 повернулись до приміщення хімічного складу, яке знаходиться по вул. Танкістів Кантемирівців в м. Малині Житомирської області, разом з ОСОБА_12 . Там їх чекали ОСОБА_10 і ОСОБА_22 . ОСОБА_12 помітив ОСОБА_23 , яка перебувала у небезпечному для життя стані, що виражалося наявними у неї тілесними ушкодженнями та відсутністю свідомості. Переконавшись особисто у тому, що ОСОБА_23 жива, ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що остання перебуває у небезпечному для життя стані, не надав їй допомоги та не повідомив про такий стан належним установам чи особам. Крім того він разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перенесли потерпілу до смітника, який знаходиться поблизу вищевказаного хімічного складу, і там її залишили.
		Наступного дня о 06 годині ОСОБА_23 було виявлено на місці, де її залишили вищевказані особи, та доставлено до Малинського міськрайонного територіального медичного об`єднання. 
		У результаті спільних злочинних дій ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 умисно заподіяли неповнолітній ОСОБА_23 тілесні ушкодження у вигляді синців, ран голови, обличчя, гострої субдуральної гематоми, забою головного мозку, які мають ознаки тяжкого ступеню важкості, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення і знаходяться в прямому причинному зв`язку із смертю ОСОБА_23 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 о 22 годині 10 хвилин, незважаючи на надану їй медичну допомогу. 
		При судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців, ран голови, обличчя, гострої субдуральної гематоми, забою головного мозку, які мають ознаки тяжкого ступеню важкості, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення. Вони могли виникнути від дії твердих тупих предметів і знаходяться в прямому причинному зв`язку із смертю.
		Причиною смерті ОСОБА_23 явилася важка черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася забоєм головного мозку важкого ступеню, гострою субдуральною гематомою правої півкулі головного мозку, яка ускладнилася набряком, набуханням головного мозку, тривалим коматозним станом, що зумовило зупинку функцій центральної нервової системи, серцевої діяльності, дихання.
		Також ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 спричинили ОСОБА_23 тілесні ушкодження у вигляді синців та ссадин кистей рук, колінних суглобів, які мають ознаки легкого ступеню важкості і в прямому причинному зв`язку зі смертю не знаходяться.
		 
		Такі дії обвинувачених судом першої інстанції кваліфіковані наступним чином:
		- ОСОБА_10  - за ч. 2 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілої;
		- ОСОБА_11  - за ч. 2 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілої;
		- ОСОБА_22  - за ч. 2 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілої;
		- ОСОБА_9  - за ч. 2 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілої;
		- та за ч. 1 ст. 296 КК України за ознаками хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю;
		- ОСОБА_12 - за ч. 3 ст. 136 КК України за ознаками ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, що спричинило смерть потерпілої.
		 
		Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали
		 
		В апеляційнійскарзі адвокат ОСОБА_21 в інтересахобвинуваченої ОСОБА_10 ,просить вирок Малинського районного суду Житомирської області від 24.10.2019 відносно ОСОБА_10 змінити, а саме змінити правову кваліфікацію вчиненого нею кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 3 ст. 136 КК України та призначити їй покарання в межах санкції ч. 3 ст. 136 КК України із застосуванням ст. 75 КК України.
		В доводах апеляційної скарги захисник посилається на те, що висновок суду щодо правової кваліфікації вчиненого ОСОБА_10 кримінального правопорушення є незаконним через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотними порушеннями кримінального процесуального закону, так як обвинувачення ґрунтується лише на показах обвинуваченої та непрямих свідків. Під час події в приміщенні хімічного складу саме ОСОБА_10 і ОСОБА_11 намагались припинити побиття ОСОБА_23 , яке в тому числі із застосуванням каміння, вчиняла саме ОСОБА_22 , а вони намагалися надати хоча б якусь допомогу. А тому вважає, що висновки суду щодо винуватості ОСОБА_10 не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, які суперечать матеріалам справи та допитаних судом осіб, а також висновкам проведених експертиз. Також зазначає, що в ході судового розгляду не встановлена і не доведена проста форма співучасті, яка передбачає кримінальну відповідальність кожного із співучасників незалежно від виконання кожним із них всіх елементів об`єктивної сторони інкримінованого злочину, а тому суд фактично безпідставно застосував колективну відповідальність без розмежування ролі і дій кожного із співучасників цієї події. Окрім цього, захисник зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_10 суд не застосував ст.ст. 69, 75 КК України, так як не було враховано те, що вона раніше не судима, не перебуває на обліку і лікаря нарколога та психіатра, вона сприяла розкриттю злочину та допомагала слідству, давала чіткі послідовні покази, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання та раніше правопорушень не вчиняла.
		 
		В апеляційнійскарзі адвокат ОСОБА_13 в інтересахобвинуваченої ОСОБА_11 просить вирок Малинського районного суду Житомирської області від 24.10.2019 відносно ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 121 КК України скасувати, а кримінальне провадження в порядку п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити з підстав не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суду і вичерпаності можливості їх отримання.
		В доводах апеляційної скарги посилається на те, що надані суду протоколи огляду місця події ні самі по собі, а ні в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, не доводять вини обвинуваченої ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, так як в них зафіксовані лише факти вилучення відповідних речей, їх огляд та огляд трупа ОСОБА_23 , а також акти експертиз, у яких зафіксовано лише факт та характер отримання потерпілою тілесних ушкоджень та факт відношення її крові до групи А. Також зазначає, що судом не встановлено та не розмежовано ким та які саме були спричинені тілесні ушкодження потерпілій, а зазначені стороною обвинувачення відомості про обставини нанесення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень потерпілій у зміненому обвинуваченні є надуманими та матеріалами справи не підтверджуються. Окрім того звертає увагу на те, що проведення слідчих експериментів відбувалося без участі захисників і наявна в них інформація не містить доказів вини обвинуваченої. Жодний із обвинувачених не вказував на те, що ОСОБА_11 разом з ОСОБА_10 по черзі наносили по 2 удари руками ОСОБА_23 в область голови від чого остання втративши рівновагу впала на підлогу, оскільки насправді ОСОБА_24 намагалася припинити бійку та неодноразово закривала собою потерпілу.
		 
		Також вапеляційній скарзіадвокат ОСОБА_13 ,поданій вінтересах обвинуваченого ОСОБА_9 ,просить вирок Малинського районного суду Житомирської області від 24.10.2019 відносно ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 296 КК України скасувати, а кримінальне провадження в порядку п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити з підстав не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суду і вичерпаності можливості їх отримання.
		В доводахапеляційної скаргипосилається нате,що протоколи огляду місця події ні самі по собі, а ні в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, не доводять вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, так як в них зафіксовані лише факти вилучення відповідних речей, їх огляд та огляд трупа ОСОБА_23 , а також акти експертиз, у яких зафіксовано лише факт та характер отримання потерпілою тілесних ушкоджень та факт відношення її крові до групи А. Також зазначає, що судом не встановлено та не розмежовано ким та які саме були спричинені тілесні ушкодження потерпілій, а зазначені стороною обвинувачення відомості про обставини нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень потерпілій у зміненому обвинуваченні є надуманими та матеріалами справи не підтверджуються. Окрім того звертає увагу на те, що проведення слідчих експериментів відбувалося без участі захисників і наявна в них інформація не містить доказів вини обвинуваченого. Зазначає також, що в обвинувальному акті взагалі не вказано чим саме та як саме ОСОБА_9 наносив удари потерпілій в область задньої частини голови. При цьому, покази щодо цього інших обвинувачених, а саме ОСОБА_22 розходяться з показами обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Стверджує захисник і про те, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду відомості щодо вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, так як сам потерпілий ОСОБА_18 у своїх показах суду вказав, що розбороняючи суперечку між ОСОБА_10 , ОСОБА_22 та його співмешканкою ОСОБА_23 відчув удар з боку в область верхньої губи. Чим саме було нанесено та хто саме наніс удар потерпілий в судовому засіданні вказати не зміг, повідомивши, що з боку неподалік від нього побачив ОСОБА_9 , тому зробив висновок, що удар наніс саме він. При цьому жоден із учасників справи не підтвердили нанесення даних тілесних ушкоджень потерпілому саме ОСОБА_9 .
		 
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_16 ,поданій вінтересах обвинуваченої ОСОБА_22 просить вирок Малинськогорайонного судуЖитомирської областівід 24.10.2019відносно ОСОБА_22 скасувати та ухвалити відносно неї виправдувальний вирок.
		В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом була допущена неповнота судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, оскільки вирок винесено за відсутності беззаперечних доказів вини ОСОБА_22 , не встановлено мотив і мета вчинення нею даного кримінального правопорушення. Всі покази, які давала ОСОБА_22 з приводу нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_23 та що цьому передувало, жодними матеріалами кримінального провадження не спростовані. У вироку суд наводить покази обвинувачених, які є дещо спотвореними та не відповідають тим обставинам, що повідомлялися суду. Також судом не вирішено питання про визнання недопустимими ряду досліджених доказів. Не враховано судом всіх обставин, які характеризують особу ОСОБА_22 , а саме часткове визнання вини, щире каяття та надання матеріальної допомоги потерпілому після вчинення злочину. Окрім цього, зазначає, що судом під час підготовчого судового засідання не вирішено заявлене нею клопотання про зміну ОСОБА_22 запобіжного заходу, проте разом з тим за клопотанням прокурора продовжив запобіжний захід щодо неї. Звертає захисник увагу і на те, що з усіх обвинувачених осіб лише ОСОБА_22 дізнавшись, що потерпіла у лікарні, намагалася її врятувати, за власні кошти придбаючи ліки, яких та потребувала. Також зазначає, що через неодноразове визначення місцевим судом дати проголошення вироку, під час його проголошення були присутні лише 2 захисники, потерпіла та обвинувачений ОСОБА_9 , так як іншим не було відоме дата та час його проголошення, чим вважає порушено право на захист обвинуваченої.
		 
		Інші учасники кримінального провадження вирок суду в апеляційному порядку не оскаржували.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_10 та її захисник адвокат ОСОБА_14 підтримали подану захисником в інтересах обвинуваченої апеляційну скаргу та наполягали на її задоволені, посилаючись на викладені у ній доводи. Також не заперечували проти задоволення апеляційних скарг, поданих в інтересах інших обвинувачених. Окрім того, не заперечували проти задоволення клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_22 у зв`язку зі смертю останньої.
		Обвинувачена ОСОБА_11 та її захисник адвокат ОСОБА_13 підтримали подану захисником в інтересах обвинуваченої апеляційну скаргу та наполягали на її задоволені, посилаючись на викладені у ній доводи. Також не заперечували проти задоволення апеляційних скарг, поданих в інтересах інших обвинувачених. Окрім того, не заперечували проти задоволення клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_22 у зв`язку зі смертю останньої.
		Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_13 підтримали подану захисником в інтересах обвинуваченого апеляційну скаргу та наполягали на її задоволені, посилаючись на викладені у ній доводи. Також не заперечували проти задоволення апеляційних скарг, поданих в інтересах інших обвинувачених. Окрім того, не заперечували проти задоволення клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_22 у зв`язку зі смертю останньої.
		Захисник обвинуваченої ОСОБА_22 адвокат ОСОБА_16 подала досуду клопотанняпро закриттякримінального провадженнящодо ОСОБА_22 . Просилавирок Малинськогорайонного судуЖитомирської областівід 24.10.2019у кримінальномупровадженні,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12017060080000830щодо обвинуваченої ОСОБА_22 за ч.2 ст.121 КК України  скасувати та закрити кримінальне провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_22 на підставі п.5 ч.1ст.284 КПК України, у зв`язку із смертю обвинуваченої, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . До вказаного клопотання надала копію свідоцтва про смерть ОСОБА_22 . 
		Обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник ОСОБА_15 не заперечували проти задоволення апеляційних скарг, поданих захисниками в інтересах інших обвинувачених. Окрім того, не заперечували проти задоволення клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_22 у зв`язку зі смертю останньої. Також зазначили про недоведеність винуватості ОСОБА_12 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, хоча і не оскаржували зазначений вирок.
		Прокурор ОСОБА_8 просила апеляційнийсуд залишитиапеляційні скаргиподані захисникамив інтересахобвинувачених залишитибез задоволення,а вирокМалинського районногосуду Житомирськоїобласті від24.10.2019щодо обвинуваченихбез змін. Окрім того, не заперечувала проти задоволення клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_22 у зв`язку зі смертю останньої.
		Потерпіла ОСОБА_17 та їїпредставник адвокат ОСОБА_19 також просилиапеляційний судзалишити апеляційніскарги поданізахисниками вінтересах обвинуваченихзалишити беззадоволення,а вирокМалинського районногосуду Житомирськоїобласті від24.10.2019щодо обвинуваченихбез змін. Окрім того, не заперечували проти задоволення клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_22 у зв`язку зі смертю останньої.
		Потерпілий ОСОБА_18 ,та йогопредставник адвокат ОСОБА_20 також просилиапеляційний судзалишити апеляційніскарги поданізахисниками вінтересах обвинуваченихбез задоволення,а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 24.10.2019 щодо обвинувачених без змін. Окрім того, не заперечували проти задоволення клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_22 у зв`язку зі смертю останньої.
		 
		Мотиви суду
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, вивчивши та перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши детально доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
		Відповідно до ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Крім того, при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися вимогст.65 КК Українивідносно загальних засад призначення цього покарання у відповідності до положень Загальної частиниКримінального кодексу України.
		Згідно вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		З такими клопотаннями учасники судового провадження до Вінницького апеляційного суду не зверталися.
		Колегія суддів апеляційного суду дійшла до переконання про необґрунтованість доводів апеляційних скарг сторони захисту неповноту, на їх думку, судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, також не знаходить достатніх законних підстав для зміни правової кваліфікації інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення та подальшого звільнення обвинувачених від відбуванням покарання з випробовуванням, а також не знаходить законних правових підстав для закриття кримінального провадження в порядку п. 3 ст. 284 КПК України.
		Посилання в апеляційних скаргахсторони захисту на те, що як досудове розслідування так і судове слідство проведені неповно, не об`єктивно та упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях та на суперечливих і недостатніх, зібраних з порушенням вимог кримінально  процесуального законодавства доказах, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що органами досудового розслідування і судом першої інстанції по даній справі дотримано вимог кримінально  процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об`єктивної істини. Суд ретельно перевіряв у судовому засіданні доводи як обвинувачених та їх захисників, які викладені ними також і в апеляційних скаргах, зокрема і твердження обвинувачених про те що у них не було умислу та попередньої змови на заподіяння потерпілій ОСОБА_23 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть останньої.
		Мотивуючи свої висновки про винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, суд першої інстанції обґрунтовано послався на безпосередньо досліджені ним у кримінальному провадженні докази.
		Зокрема, як вбачається із оскаржуваного стороною захисту вироку, обвинувачена ОСОБА_22 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала частково та надала суду покази про відомі їй щодо нього обставини.
		Як вбачається із оскаржуваного стороною захисту вироку, обвинувачена ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення також визнала частково та надала суду покази про відомі їй щодо нього обставини.
		Разом з тим, як вбачається із оскаржуваного стороною захисту вироку, обвинувачена ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та надала суду покази про відомі їй щодо нього обставини.
		Також обвинувачений ОСОБА_9 , як вбачається із оскаржуваного стороною захисту вироку, свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та надав суду покази про відомі йому щодо них обставини.
		Обвинувачений ОСОБА_12 , як вбачається із оскаржуваного вироку, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення також не визнав та надав суду покази про відомі йому щодо нього обставини.
		Разом з тим вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, окрім показів самих обвинувачених, повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме показами потерпілих і свідків, а також письмовими доказами, протоколами огляду місця події, протоколом трупа, висновками експертів, а також протоколами проведення слідчого експерименту, яким місцевий суд надав у судовому рішенні належну правову оцінку, у тому числі і щодо їх належності та допустимості. Достатніх обґрунтованих підстав для визнання даних доказів неналежними чи недопустимими колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
		Апеляційний суд також звертає увагу на те, що судово-медичним експертом у наданих висновках детально проаналізовані всі покази обвинувачених, які вони надали під час слідчих експериментів, які повно досліджені судом, а також згідно наданих показів встановлено, що виявлені у ОСОБА_23 тілесні ушкодження могли бути заподіяні як однією людиною так і групою осіб, при цьому покази ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 відповідають механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_23 , оскільки всі вони показують як наносили удари по голові і обличчю ОСОБА_23 .
		Також колегія судів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що згідно висновків експертів в обвинувачених тілесних ушкоджень не виявлено, то цілком очевидно те, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_22 та ОСОБА_9 брали безпосередню участь у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_23 . Окрім цього, покази потерпілого ОСОБА_18 у сукупності з іншими дослідженими місцевим судом доказами відповідають механізму спричинення йому тілесного ушкодження, де він вказує, що йому було нанесено один удар по обличчю. Також враховуючи те, що згідно висновків експертів в обвинувачених тілесних ушкоджень не виявлено, то очевидно, що кров на вищевказаних об`єктах є кров`ю ОСОБА_18 . Дана обставина підтверджує показання ОСОБА_18 в частині заподіяння йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_9 .
		Колегія суддів апеляційного суду переконана у правильності висновків суду першої інстанції про те, що безпосередньо досліджені судом докази у кримінальному провадженні у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_22 , наносячи ОСОБА_23 удари в життєво важливий орган  голову, усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дії, передбачали можливість заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень і свідомо припускали їх настання.
		Також вони могли розуміти, що стан ОСОБА_23 міг погіршитись не від вживання алкоголю, а від нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Таким чином вони хоч і не передбачали можливість настання смерті потерпілої, але з огляду на її стан повинні і могли це передбачити.
		Щодо обвинуваченого ОСОБА_12 , то судом першої інстанції правильно встановлено те, що ОСОБА_9 йому все розповів і що він сам пересвідчився у тяжкому стані ОСОБА_23 , міг зрозуміти, що такий стан може призвести до смерті потерпілої, він мав можливість надати їй допомогу або повідомити про такий стан потерпілої належним установам чи особам, але цього не зробив. Таким чином його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення стороною обвинувачення суду доведена, а тому його дії також місцевим судом кваліфіковані правильно.
		Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги сторони захисту про те, що ОСОБА_10 і ОСОБА_11 начебто намагались припинити побиття ОСОБА_23 , яке в тому числі із застосуванням каміння, вчиняла саме ОСОБА_22 , а вони намагалися надати хоча б якусь допомогу, оскільки належних та допустимих доказів таким твердженням суду надано не було.
		Також апеляційний суд не може погодитись з твердженнями в апеляційних скаргах захисника ОСОБА_13 про те, що проведення слідчих експериментів відбувалося без участі захисників і наявна в них інформація не містить доказів вини обвинувачених.
		Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчий експеримент 24.10.2017 року за участю ОСОБА_22 проведено за участі її захисника ОСОБА_16 (т. 2 а.к.п. 100-102). Також при цьому їй згідно ч.ч. 3,4, 5,6, 7 ст. 42 КПК України роз`яснені її права та обов`язки, у тому числі на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту.
		Також, як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчий експеримент 215.11.2017 року за участю ОСОБА_12 проведено за участі його захисника ОСОБА_25 (т. 2 а.к.п. 151-154). Також при цьому йому згідно ч.ч. 3,4, 5,6, 7 ст. 42 КПК України роз`яснені його права та обов`язки, у тому числі на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту. 
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчий експеримент 22.10.2017 року за участю ОСОБА_11 (т. 2 а.к.п. 112-114) згідно складеного протоколу відбувся без участі захисника. Однак апеляційний суд звертає увагу на те, що при цьому їй згідно ч.ч. 3,4, 5,6, 7 ст. 42 КПК України роз`яснені її права та обов`язки, у тому числі на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту. Проте, ОСОБА_11 вимогу про це не ставила та жодних зауважень щодо складеного протоколу не подавала.
		Також, як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчий експеримент 22..10.2017 року за участю ОСОБА_10 (т. 2 а.к.п. 123-125) згідно складеного протоколу відбувся без участі захисника. Однак, при цьому їй згідно ч.ч. 3, 4, 5, 6, 7 ст. 42 КПК України роз`яснені її права та обов`язки, у тому числі на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту. Проте, ОСОБА_10 вимогу про це не ставила та жодних зауважень щодо складеного протоколу не подавала.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчий експеримент 22..10.2017 року за участю ОСОБА_9 (т. 2 а.к.п. 139-142) згідно складеного протоколу відбувся без участі захисника. Однак, при цьому йому згідно ч.ч. 3,4, 5,6, 7 ст. 42 КПК України роз`яснені його права та обов`язки, у тому числі на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту. Проте, ОСОБА_9 вимогу про це не ставив та жодних зауважень щодо складеного протоколу не подавав.
		За такихпідстав апеляційнийсуд неможе погодитисьз доводамиапеляційної скарги захисника ОСОБА_13 , оскільки судом встановлено, що права його підзахисних під час проведення з ними слідчих експериментів порушені не були.
		Не заслуговують на увагу апеляційного суду також доводи апеляційної скарги захисника про те, що при призначенні покарання ОСОБА_10 місцевий суд не застосував ст.ст. 69, 75 КК України, так як не було враховано те, що вона раніше не судима, не перебуває на обліку і лікаря нарколога та психіатра, вона сприяла розкриттю злочину та допомагала слідству, давала чіткі послідовні покази, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання та раніше правопорушень не вчиняла.
		Так, відповідно до вимог статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Виходячи з положень ч. 2 ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_10 , суд першої інстанції правильно керувався вимогами ст. ст. 65-67 КК України та взяв до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходив із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Зокрема, при визначенні виду та міри покарання ОСОБА_10 , судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого нею злочину та особу обвинуваченої, дані, які характеризують її особу. Зокрема судом враховано, що злочин передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, є тяжким. Вона добре характеризується за місцем проживання. Згідно ст. 66 КК України судом визнано обставиною, що пом`якшує її покарання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Разом з тим, судом також встановлено, що згідно ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує її покарання, є вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.
		Таким чином колегія суддів апеляційного суду переконана, що враховуючи всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, тяжкість вчиненого кримінального проступку та особу обвинуваченої ОСОБА_10 , суд першої інстанції дійшов цілком правильного, законного та обґрунтованого висновку про призначення їй покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді реального позбавлення волі, яке буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останньої за вчинене, а й буде слугувати для її виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами, оскільки інші види покарань не забезпечать її належної поведінки.
		Окрім цього, апеляційний суд під час судового розгляду провадження враховує також позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		У зв`язку з цим колегія суддів апеляційного суду переконана, що доводи апеляційних скарг захисників обвинувачених не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому на думку колегії суддів, у даному випадку саме такий вид та розмір покарання щодо обвинувачених буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		За таких обставин, колегія суддів не вбачає достатніх обґрунтованих підстав для зміни чи скасування вироку, як того просять у своїх апеляційних скаргах захисники обвинувачених.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ( т.5 а.к.п. 60-63) 16.10.2020 року захисник ОСОБА_16 надіслала до суду клопотання про те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 обвинувачена ОСОБА_22 померла внаслідок травм, отриманих в ДТП., а тому захисник просила закрити кримінальне провадження на підставі п.5 ч.1ст.284 КПК,у зв`язку зі смертю обвинуваченої.
		У зв`язку з цим, колегія суддів апеляційного суду, заслухавши суддю-доповідача та думку учасників кримінального провадження, які не заперечували проти задоволення клопотання захисника про закриття провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_22 на підставі п.5 ч.1ст.284КПК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
		Відповідно до ч. 1ст. 417 КПКсуд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбаченістаттею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		Згідно з п. 5 ч. 1ст. 284 КПКкримінальне провадження закривається у разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
		20.10.2020 року на адресу Житомирського апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_16 від 16.10.2020 р. про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_22 на підставі п.5 ч.1ст.284КПК України, до якої додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що 9 жовтня 2020 року складено відповідний актовий запис №314.
		Під час апеляційного розгляду на запит Вінницького апеляційного суду з Малинського районного відділу ДРАЦС надійшла відповідь від 29.03.2021 № ел/п-328/22.8-23, якою підтверджено видача свідоцтва про смерть ОСОБА_22 7 жовтня 2020 року та надано копію актового запису про її смерть «314 від 09 жовтня 2020 року.
		Відповідно до вимог п.5 ч.1ст.284 КПКкримінальне провадження підлягає закриттю у разі, якщо обвинувачений помер, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Якщо вказана обставина виявляється під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття провадження.
		Проте, клопотань про реабілітацію померлої ОСОБА_22 до апеляційного суду не надходило.
		Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і закрити провадження.
		Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення клопотання захисника ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_22 , скасуванню вироку Малинського районного суду Житомирської області від 24.10.2019 щодо ОСОБА_22 та закриття кримінального провадження щодо останньої на підставі п.5 ч.1ст.284КПК України,у зв`язку зі смертю обвинуваченої.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 284, 336, 376, 404, 405, 407, 417, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,-
		 
		у х в а л и в:
		 
		Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_21 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_22  залишити без задоволення.
		Клопотання адвоката ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_22 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_22  задовольнити.
		Вирок Малинськогорайонного судуЖитомирської областівід 24.10.2019у кримінальномупровадженні,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12017060080000830щодо обвинуваченої ОСОБА_22 за ч.2 ст.121 КК України  скасувати.
		Закрити кримінальне провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_22 на підставі п.5 ч.1ст.284 КПК України, у зв`язку із смертю обвинуваченої, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		В рештівирок Малинського районного суду Житомирської області від 24.10.2019 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017060080000830, за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_11 за ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_9 за ч.1 ст.296, ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_12 за ч.3 ст.136 КК України  залишити без змін.
		Відповідно до ч.4ст.532 КПК Українисудове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		Судді
		 
		 
		 
		ОСОБА_2           ОСОБА_4          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...