Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 156/445/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2021. Зареєстровано: 09.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2021.
Дата набрання законної сили: 06.07.2021
Номер судового провадження: 2-а/156/18/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №156/445/21
		Номер провадження 2-а/156/18/21
		рядок статзвіту 140
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
		06 липня 2021 року                                          смт Іваничі
		Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого судді Малюшевської І. Є.
		за участю секретаря судових засідань Киці Л. Ф.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
		учасники справи:
		позивач ОСОБА_1 ,
		захисник Джура О.М.,
		представник Головного управління національної поліції у Волинській області - не з`явився,
		після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
		в с т а н о в и в :
		І. Короткий зміст позовних вимог
		Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 03.06.2021 року під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, про порушення ним п. 2.9 а правил дорожнього руху, було виявлено, що відносно нього 05 травня 2021 року, працівником поліції було винесена постанова серія БАБ № 875400 про адміністративне правопорушення у сфері запобігання безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.Згідно такої його було визнано винним в порушенні п. 5 ст.121 та ст. 125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
		05 травня 2021 року, коли він перебував в своєму автомобілі, який стояв на узбіччі АДРЕСА_1 до нього підійшли працівники поліції. При спілкуванні з одним працівником поліції, йому був вручений протокол про порушення правил дорожнього руху. Більше ніяких документів він не підписував, працівники поліції інших документів не надавали і підписати не пропонували.
		При спілкуванні з працівниками поліції, йому не було пояснено, що розглядається адміністративна справа стосовно нього, не говорилось хто її розглядає і чому вона розглядається. Не було роз`яснено його права та обов`язки. Також не ознайомлювали з доказами, які є в матеріалах адміністративної справи стосовно мене.
		Вважає, що поліцейський, який складав оспорювану постанову, діяв в порушення вимог законодавства, не було дотримано загальну процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Враховуючи вищенаведене, просить спірну постанову серії БАБ № 875400 від 05.05.2021 року скасувати, справу закрити.
		Разом з тим, Позивач просив поновити строк для подачі позову у зв`язку з тим, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався 03.06.2021 року.
		ІІ. Позиція учасників справи
		Позивач ОСОБА_1 та його представник Джура О.М. в судовому засіданні підтримали позов з наведених у позовній заяві підстав, та просили скасувати таку, а провадження у справі закрити.
		Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Відзив до суду не надходив.
		ІІІ. Процесуальні дії у справі
		Ухвалою судді від 23.06.2021 року відкрито провадження по даній адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено таку до судового розгляду. Зважаючи на викладені в позовній заяві обставини щодо отриманння позивачем копії оскаржуваної постанови, судом поновлено строк на оскарження постанови серії БАБ № 875400 від 05.05.2021 року.
		У судове засідання представник відповідача не з`явився. Будь-яких клопотань чи відзиву до суду не надходило.
		Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відтак, суд вважає можливим провести розгляд справи без участі представника відповідача.
		ІV. Обставини справи, встановлені судом
		Судом встановлено, що особою, уповноваженою на складення адміністративного протоколу інспектором СРПП Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Прокопюком А.М. 05.05.2021 року складено постанову серії БАБ № 875400 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що 05.05.2021 року о 20 год. 14 хв. в с. Бортнів по вул. Центральній ОСОБА_1 керував транспортним засобом та не був пристебнутий ременем безпеки та при перевірці транспортного засобу відсутній справний вогнегасник, чим порушив п. 2.3 в, п. 31.4.7є, відповідальність за що передбачено ч. 5 ст. 121, ст. 125 КУпАП України. 
		Зазначеною постановою на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу врозмірі 510 гривень.
		V. Застосоване судом законодавство
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційне, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно п. 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
		Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
		Виходячи з вимог ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
		Стаття 258 КУпАП передбачає, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний на підставі досліджених доказів з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
		Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		За нормами КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.
		Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 74 КАС України).
		Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Відповідно до п. 2.3в Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
		Згідно п. 31.4.7 є Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: у разі відсутності, в тому числі, працездатного вогнегасника на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.
		Диспозицією ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачено, що за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, настає адміністративна відповідальність.
		Відповідно до ст. 125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою адміністратвину відповідальність.
		Відповідно до ст. 245 КУАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», які встановлюють, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
		VІ. Висновок суду
		Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
		Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
		За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
		До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Відповідно до ст. 283 КУАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		В якості доказу стороною позивача було надано USB-флеш-накопичувач із відео, яке містить інформацію щодо предмета доказування - обставин, які підтверджують підстави заявлених вимог і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, тому суд дійшов висновку, що такий є належним. 
		З відео чітко вбачається, що автомобіль НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральній в с. Бортнів, здійснив зупинку на узбіччі, при цьому не подававши сигнал світловими покажчиками повороту, що є порушенням пункту 9.2 Правил дорожнього руху, яким передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
		Однак, суд здійснює розгляд справи в межах кваліфікації дій/бездіяльності позивача за ч. 5 ст.121 та ст. 125 КУпАП, згідно постанови, оскільки не може змінювати фабулу постанови на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, додатково визначаючи порушені позивачем норми права.
		З відео також вбачається, що одразу після зупинки автомобіля ВАЗ21063 водій ОСОБА_1 вийшов автомобіля зі сторони водія і направився до багажного відділення авто. Чи був він пристебнутий ременем безпеки з відео не вбачається. В момент, коли автомобіль патрульної поліції під`їхав до місця зупики автомобіля позивача, зупинившись, працівник поліції вийшов з автомобіля і підійшов до ОСОБА_1 .
		Твердження позивача, що він не міг бути пристебнутим ременем безпеки, оскільки перед тим виходив з автомобіля спростовується відео, з якого вбачається момент, коли позивач покидає вищевказане авто одразу після зупинення транспортного засобу. Будь-яких інших осіб, які б могли керувати транспортним засобом, поруч з позивачем не вбачається. 
		 
		Як визнається самим позивачем, що вказано у позовній заяві, працівники поліції його не зупиняли.
		Разом з тим, до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Суд звертає увагу на тому, що згідно ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень,виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
		При цьому, поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 
		1) перевірка документів особи;
		2) опитування особи;
		3) поверхнева перевірка і огляд;
		4) зупинення транспортного засобу;
		5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
		6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
		7) проникнення до житла чи іншого володіння особи;
		8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
		9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;
		10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
		11) поліцейське піклування.
		Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи (ст. 31 ЗУ «Про національну поліцію).
		 
		Так, відеодоказом підтверджується, що після здійснення зупинки автомобіля на узбіччі, ОСОБА_1 покинув місце водія і поспішив до багажника автомобіля ВАЗ21063, чим привернув увагу працівників поліції. 
		Разом з тим, вбачається, що під час розмови працівника поліції з ОСОБА_1 , позивач повернувся і сів на місце водія, при цьому витягнувши пляшку горілки, почав її розпивати у присутності працівника поліції. 
		Відтак, зважаючи на таку зухвалу поведінку ОСОБА_1 , на переконання суду, у працівників поліції з метою запобігання вчиненню правопорушення, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративного правопорушення, були підстави вжити у межах своєї компетенції заходів для їх усунення.
		 
		Твердження позивача про те, що права та обов`язки працівником поліції йому роз`яснені не були, копію оскаржуваної постанови він не отримував є необґрунтованими, оскільки доказів на підтвердження того, що наявні в п. 8, п. 9 оскаржуваної постанови підписи не належать позивачу, останнім суду не надано так само, як і не здобуто судом під час розгляду даної адміністративної справи.
		Твердження позивача про те, що працівник поліції не ознайомив його з доказами, які є в матеріалах справи спростовується тим фактом, що несправний вогнегасник працівниками поліції було виявлено під час огляду транспортного засобу у присутності позивача, що підтверджено відеодоказом.
		 
		Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
		Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з`ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 280 КУпАП.
		В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р.; п. 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р.; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013р.
		Таким чином, встановленими по справі обставинами та дослідженими судом доказами у їх сукупності не можливо підтвердити факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та не був пристебнутим ременем безпеки, однак такі підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, який експлуатував транспортний засіб за відсутності працездатного вогнегасника на легковому автомобілі, що свідчать про обґрунтованість притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП. 
		Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За таких обставин, за таких обставин факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ч.ч. 1, 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, є доведеним.
		Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
		1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, заявлені вимоги та приписи ч. 3 ст. 286 КАС України, судом вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 875400 від 05.05.2021 року підлягає скасуванню частково.
		Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -
		у х в а л и в :
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити частково.
		Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 875400 від 05.05.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП скасувати та провадження у цій частині справи про адміністративне правопорушення закрити.
		Постанову серії БАБ № 875400 від 05.05.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за  ст. 125 КУпАП залишити без змін.
		Судові витрати залишити за позивачем.
		 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Іваничівський районний суд Волинської області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Відомості про учасників справи:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , мешканець: АДРЕСА_3 ;
		Захисник позивача: адвокат Джура Олексій Мефодійович, адреса: вул. Ковельська, 134/67, м. Володимир-Волинський, Волинська область, 44700;
		Відповідач: Головне управління національної поліції у Волинській області, код ЄДРПОУ 40108604, місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м.Луцьк, Волинська обл.
		 
		Повний текст рішення виготовлено 08 липня 2021 року.
		 
		 
		 
		Суддя    І. Є. Малюшевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...