Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/9930/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2021. Зареєстровано: 09.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2021.
Дата набрання законної сили: 19.10.2021
Номер судового провадження: 2/161/394/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/9930/19 
		Провадження № 2/161/394/21 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 липня 2021 року                                                        місто Луцьк                                                
		                        Луцький міськрайонний суд Волинської області
		у складі:
		головуючого судді                        Івасюти Л.В.
		за участю секретаря судового засідання                Юхим А.О.
		представників відповідачів                                 Романішиної Т.Л. , Жилко З.В. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Позов обгрунтовує тим, що наказом відділу юстиції Львівського облвиконкому за № 18-к від 22.06.1987 він був призначений на посаду судді Залізничного районного суду м. Львова. Постановою Верховної Ради України за № 1779-111 від 01.06.2000 обраний безстроково суддею даного суду.
		14.02.2011 постановою першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р.Р. порушено кримінальну справу № 49-3103 щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.368 КК України. 30.05.2011 щодо ОСОБА_3 порушено кримінальну справу №49-3103/2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, яку об`єднано з кримінальною справою №49-3103, а 06.06.2011 щодо ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками повторності. В ході досудового слідства накладено арешт на все належне позивачу на праві власності майно, проведено обшук його службового кабінету та житла.
		16.02.2011 відносно позивача обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 19.02.2011 йому пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК України, а 23.06.2011 - за ч. 2 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України. Постановою Генеральної прокуратури України від 25.02.2011 ОСОБА_3 заборонено виїзд за межі України до закінчення досудового слідства у справі.
		Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 740/4-Г від 29.03.2011 ОСОБА_3 відсторонено від посади судді Залізничного районного суду міста Львова у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.
		Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.03.2014 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 368 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязаі з здійсненням правосуддя, терміном на 3 роки та із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави, а також позбавлено 2-го кваліфікаційного класу судді. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30.05.2014 вирок скасовано, а справу направлено Генеральному прокурору України для проведення додаткового розслідування. Після повернення справи на додаткове розслідування 19.06.2014 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000000535 щодо вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 368 КК України.
		Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2015 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням правосуддя строком на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна, а також позбавлено 2-го кваліфікаційного класу судді. Даний вирок ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 09.06.2016 залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09.06.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 24.01.2018 Апеляційний суд Волинської області скасував вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2015, кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із невстановленням доказів для доведення винуватості в суді у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України і вичерпанням можливості їх отримати. Постановою Верховного Суду від 19.02.2019 ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24.01.2018 залишено без змін, касаційну скаргу прокурора без задоволення. 
		Таким чином, позивач зазначає, що незаконно перебував під слідством та судом 08 років та 05 днів, а саме: з 14.02.2011 по 19.02.2019 роки, а також щодо нього з 23.03.2010 по 16.02.2011 здійснювалися оперативно-розшукові заходи з втручанням у приватне спілкування. Внаслідок зазначених подій йому заподіяно значну моральну шкоду, яку позивач оцінює в сумі 2 000 000, 00 (два мільйони) гривень. Окрім цього, позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди за незаконне проведення оперативно-розшукових заходів відносно нього, яку він оцінює в 750 000, 00 (сімсот п`ятдесят тисяч гривень), а також інших витрат, які поніс у зв`язку з розглядом кримінальної справи, що становить 3 453 (три тисячі чотириста п`ятдесят три) гривні 70 коп. 
		Позивач, вважає, що йому були завдані збитки у розмірі недоотриманої суддівської винагороди в повному обсязі, з врахуванням доплат за вислугу років за період з 28.03.2015 по 20.12.2017, яку він не отримував в результаті незаконного відсторонення його від посади, з урахуванням інфляційних втрат, всього в розмірі 672273 (шістсот сімдесят дві тисячі двісті сімдесят три) гривні 00 коп. А тому, просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь позивача 2 750 000,00 (два мільйони сімсот п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. та 672 273 (шістсот сімдесят дві тисячі двісті сімдесят три) гривні 00 коп. суддівської винагороди з врахуванням індексу інфляції, а також витрати в розмірі 3 453 (три тисячі чотириста п`ятдесят три) гривні 70 коп.
		Ухвалою суду від 14 червня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі. 
		У встановлений ухвалою строк від відповідачів у справі надійшли відзиви на позовну заяву.
		У відзиві представник Державної казначейської служби України вказує на те, що наявність рішень суду щодо скасування постанов про скасування обвинувального вироку суду не встановлює незаконних дій або бездіяльності службових осіб Генеральної прокуратури України, не доводить наявність моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та моральною шкодою, у зв`язку з чим позивачем не надано жодного доказу того, що діями та/або бездіяльністю Державної казначейської служби України йому було заподіяно моральну шкоду. Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, а тому не може бути відповідачем у даній справі. У зв`язку з наведеним, просить у позові відмовити.
		Із відзиву Генеральної прокуратури України, вбачається, що відповідач вважає себе неналежним відповідачем, а щодо позовних вимог до держави, то відповідач не заперечуючи встановлене законом право особи на відшкодування шкоди у випадку постановлення виправдувального вироку, вказує на існування встановленого Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» спеціального порядку звернення за відшкодуванням шкоди, який позивачем не дотримано, що виключає під ставність таких позовних вимог. Що стосується суми моральної шкоди, яку позивач просить відшкодувати, то на думку Генеральної прокуратури України дана сума є необґрунтованою та підлягає стягненню у розмірі 351 878 (триста п`ятдесят одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 00 коп. Безпідставними також, відповідач вважає позовну вимогу про відшкодування інших витрат у зв`язку з розглядом кримінальної справи, оскільки вони пов`язані з явкою до суду у кримінальному провадженні та понесені позивачем в іншій справі. Відтак, Генеральна прокуратура України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Заявою від 26.07.2019 позивачем змінено позовні вимоги.
		За клопотання позивача, ухвалою суду від 22.08.2019 у справі призначено судово-психологічну експертизу, провадження по справі зупинено до закінчення проведення експертизи. 04.02.2020 поновлено провадження у справі, ухвала про проведення експертизи повернута без виконання у зв`язку з ненадходженням оплати за її проведення.
		Ухвалою суд від 09.04.2020 матеріали справи повторно направлено для проведення експертизи.
		Ухвалою суду від 07.09.2020 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.
		21.10.2020 від позивача надійшла заява в якій він просить, окрім зазначених вище позовних вимог, стягнути йому компенсацію за затримку виплати до жовтня 2020 року на суму 540024,66 грн. та відшкодувати витрати на проведення судово-психологічної експертизи, а також на доїзд, пов`язаний із розглядом кримінальної справи у м. Києві. 
		Позивач та його представник в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням зміни позовних вимог, просили позов задовольнити.
		В судове засідання призначене на 06.07.2021 позивач та його представник не з`явилися. Представник Юхименко Ю.І. подала суду заяву в якій просила розглядати справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
		Представники відповідачів, кожен зокрема, заперечили щодо позову з підстав викладених у відзивах.
		Заслухавши пояснення позивача та його представника, надані в попередніх судових засіданнях, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.
		Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Відповідно до ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
		Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, втілено в конституційні та цивільно-правові норми - ст.56 Конституції України, статті 1173-1176 ЦК України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
		Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Як встановлено судом, позивач ОСОБА_3 наказом відділу юстиції Львівського облвиконкому за № 18-к від 22.06.1987 призначений на посаду судді Залізничного районного суду м. Львова. Постановою Верховної Ради України за № 1779-111 від 01.06.2000 обраний безстроково суддею даного суду.
		19.02.2011 ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК України, а 23.06.2011 - за ч. 2 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України.
		24.01.2018 ухвалою Апеляційного суду Волинської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із невстановленням доказів для доведення винуватості в суді у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України і вичерпанням можливості їх отримати. Постановою Верховного Суду від 19.02.2019 ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24.01.2018 залишено без змін, касаційну скаргу прокурора без задоволення. 
		Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 740/4-Г від 29.03.2011 ОСОБА_3 відсторонено від посади судді Залізничного районного суду міста Львова у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.
		Під слідством та судом позивач перебував з 14.02.2011 по 24.01.2018, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що даний період закінчився 19.02.2019 (дата постановлення Верховним Судом постанови про залишення ухвали Апеляційного суду Волинської області від 24.01.2018 без змін), оскільки ч.4 ст.532 КПК України визначено, що судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення, відтак такий строк становить 7 років і 24 дні.
		За цей час слідчим з ОВС Генеральної прокуратури України накладено арешт на все належне позивачу на праві власності майно, проведено обшук у його службовому кабінеті, а також за місцем проживання в присутності дружини, неповнолітнього на той час сина, доньки та малолітнього внука, в ході якого 16.02.2011 виявлено та вилучено кошти на загальну суму 61400 доларів США та 3 тис. євро, які відповідно до постанови слідчого від 20.02.2011 було поміщено на депозитні рахунки Генеральної прокуратури України та повернуті ОСОБА_3 на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2019.
		Як вбачається із матеріалів кримінальної справи № 349/1487/14-к, відносно ОСОБА_3 з 23.03.2010 по 16.02.2011здійснювалися оперативно-розшукові заходи з втручанням у приватне спілкування.
		Оскільки викладене вище свідчить про те, що мало місце незаконне притягнення позивача як підсудного та обвинуваченого, яке потягло відсторонення його від посади, то він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
		Моральну шкоду позивач оцінює у сумі 2 750 000,00 (два мільйони сімсот п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. з них 2 000 000, 00 (два мільйони) гривень за час перебування під слідством та судом, а також 750 000, 00 (сімсот п`ятдесят тисяч гривень) за незаконне проведення оперативно-розшукових заходів відносно нього.
		Дану суму ОСОБА_3 обґрунтовує ти, що пережив великий стрес, коли в його службовому кабінеті та за місцем проживання проводилися обшуки, а також накладено арешт на грошові кошти його сім`ї, власні кошти його дружини, будинок та усе наявне у ньому цінне майно, автомобіль. Позивач зазначає, що довгий час жив у страху, що у випадку його засудження все арештоване майно буде конфісковане, і його сім`я буде позбавлена житла та засобів до існування. Усе його життя після порушення кримінальної справи перетворилося на суцільну череду слідчих та процесуальних дій, він змушений був доводити свою невинуватість, витрачати час на участь в судових засіданнях судах різних інстанцій та доїзди до цих судів.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , дружина позивача з приводу пережитих подій пояснила суду, що після обшуку у службовому кабінеті її чоловік одразу потрапив до лікарні, тривалий час лікувався, був постійно знервованим. Вони відчували, що за їхньою сім`єю постійно слідкують, це породжувало у них страх. Як наслідок ОСОБА_3 почав часто хворіти, став дуже напруженим, їхнє життя перетворилося у постійну боротьбу за його невинуватість. Сім`ї доводилося позичати гроші, купувати дороговартісні ліки. До цих подій ОСОБА_3 був здоровою людиною. ОСОБА_5 зазначила, що відновлення свого імені коштувало позивачу великих зусиль та відобразилося на його здоров`ї. Наслідки того, що з ним відбулося вони переживають і досі.
		Із висновку № 19/К від 22.06.2020 амбулаторної судово-психологічної експертизи вбачається, що в позивача ОСОБА_3 внаслідок нервового (психічного) стресу, психологічного дискомфорту при зіткненні із будь-якими натяками, що символізують чи нагадують про обставини справи, погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану наявні психотравмуючі фактори, які обґрунтовують виникнення моральної шкоди.
		Матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3 склав 605 360 (шістсот п`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 коп.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Факт заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди органом досудового розслідування стверджується безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними обшуками та накладенням арешту на особисте майно позивача, відстороненням його від посади.
		Такі тривалі неправомірні дії призвели до погіршення стану здоров`я позивача, втрати соціальних зв`язків.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. 
		Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік мінімальна заробітна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2020 року становить 6 000,00 грн.
		Таким чином, враховуючи положення ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначені розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 6000 грн.
		Враховуючи наведене, ОСОБА_3 перебував під слідством та судом з 14.02.2011 по 24.01.2018, відповідно сума з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у сумі 6000 грн. становить 500 200 (п`ятсот тисяч двісті) гривень 00 коп.
		Однак, призначаючи суму моральної шкоди, завданої позивачу за час перебування під слідством і судом, суд враховує характер і обсяг страждань (душевних і психологічних страждань), яких зазнав позивач, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. А тому, суд виходить із суми, яка вказана у висновку амбулаторної судово-психологічної експертизи № 19/К від 22.06.2020, що становить 605 360 (шістсот п`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 коп.
		На думку суду, такий розмір відшкодування є достатнім для задоволення потреб позивача та є співмірним із заподіяною йому шкодою.
		Отже, вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі ухвали суду, якою провадженя відносно ОСОБА_6 у справі закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із не встановленням доказів для доведення винуватості в суді у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України і вичерпанням можливості їх отримати.
		При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
		Відтак суд, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідство і судом, відсторонення його від посади, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, дослідивши надані медичні довідки, що підтверджують тривале перебування позивача на стаціонарному лікуванні, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 605 360 (шістсот п`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 коп.
		Визначаючи такий розмір морального відшкодування, суд враховує, що збільшений його розмір (в порівнянні з гарантованим мінімумом) підтверджений позивачем належними та допустимими доказами.
		Щодо вимоги позивача про стягнення недоотриманої суддівської винагороди з врахуванням доплат за вислугу років за період з 28.03.2015 по 20.12.2017, яку він не отримував в результаті незаконного відсторонення його від посади, з урахуванням інфляційних втрат, всього в розмірі 672273 (шістсот сімдесят дві тисячі двісті сімдесят три) гривні 00 коп., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Наказом № 33/1-К від 22.04.2011 у відповідності до Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.03.2011 за № 740/4-Г позивача ОСОБА_3 відсторонено від посади судді Залізничного районного суду м. Львова у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
		13.09.2012 наказом № 130-К ОСОБА_3 встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 80 % від посадового окладу.
		Відповідно до наказу № 15/К від 30.03.2015 виплата суддівської винагороди ОСОБА_3 з 28.03.2015 здійснюється у розмірі посадового окладу без врахування доплат за вислугу років.
		Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24.01.2018 кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із не встановленням доказів для доведення винуватості в суді у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України і вичерпанням можливості їх отримати. Постановою Верховного Суду від 19.02.2019 ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24.01.2018 залишено без змін, касаційну скаргу прокурора без задоволення. 
		Оскільки, мало місце незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності, в тому числі його відсторонення від посади, він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
		Відповідно до ч.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» матеріальною шкодою є, в тому числі, заробіток та інші грошові доходи, які він особа втратила внаслідок незаконних дій.
		Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4, і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету, розмір сум, які передбачені п. 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
		На виконання вимог ухвали суду від 21.04.2021 надано розрахунок недоотриманої ОСОБА_3 суддівської винагороди із врахуванням доплати за вислуги років, відтак за 2015 рік доплата за вислугу років в розмірі 80% становить 84928,00 грн. та 7888,00 грн. сума відпустки, за 2016 рік - 134932,36 грн., за 2017 рік - 142080,00 грн. доплати за вислугу років в розмірі 80% та 89035,93 грн. сума грошової компенсації на загальну суму 497264 (чотириста дев`яносто сім тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 29 копійок.
		Відтак, сума матеріальної шкоди, заподіяної позивачу в зв`язку з відсторонення від посади через притягнення до кримінальної відповідальності становить 497264 (чотириста дев`яносто сім тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 29 копійок.
		Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених п. п. 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Згідно з підп. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ) слід стягнути моральної шкоди у розмірі 605 360 (шістсот п`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 коп. та 497264 (чотириста дев`яносто сім тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 29 копійок матеріальної шкоди.
		Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та компенсації за затримку виплати, то суд дійшов наступного висновку.
		Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний характер відповідних нарахувань. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Також слід зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на шкоду не повинні нараховуватись інфляційні, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування інфляційних на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності. Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.
		А тому, вимоги про стягнення в користь позивача недоотриманої суддівської винагороди з урахуванням індексу інфляції та компенсації за затримку виплати до задоволення не підлягають.
		Також, позивач просить суд стягнути із відповідачів інші витрати, які він поніс у зв`язку із розглядом кримінальної справи, а саме на доїзд до суду касаційної інстанції в сумі 5925 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 50 коп. у відповідності до п.3 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». 
		На підтвердження заявленої вимоги позивачем надано білети на залізничний поїзд від 18.02, 19.02, 17.05, 18.07, 19.07 на його ім`я, адвоката Юхименко Руслану та дружину ОСОБА_5 .
		Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 приїздив до Києва для участі у судових засіданнях в Верховному Суді 18.02, 18.07 (дати виїзду зі Львову) та 19.02, 19.07 (дати виїзду з Києва).
		17.05 - ОСОБА_3 приїздив до Києва з метою повернення вилучених під час обшуку коштів.
		Суд до уваги не приймає квитки на ім`я дружини позивача, оскільки мета її перебування у Києві суду не відома.
		Відтак, суд приходить до висновку, що на користь позивача слід стягнути 4689 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 60 коп. витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом кримінальної справи.
		Відповідно до ст.141 ЦПК України відшкодуванню також підлягають інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
		До інших судових витрат відносяться, в тому числі, і витрати на проведення експертизи.
		Судом встановлено, що 05.06.2020 позивачем у справі оплачено проведення судово-психологічної експертизи в сумі 15 501 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот одна) гривня 58 коп. на підтвердження чого надано квитанцію 0.0.1727255689.1 від 05.06.2020 (а.с.186, Т. ІІ), які підлягають стягненню в користь позивача.
		Позивачем при звернення до суду судовий збір не сплачено відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
		Суд вирішуючи питання про судові витрати, керується положеннями ст.141 ЦПК України та вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 259, 263, 264, 265, 267 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», суд, -
		У Х В А Л И В:
		       
		Позов задовольнити частково.
		       Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3  (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 605 360 (шістсот п`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 497264 (чотириста дев`яносто сім тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 29 копійок матеріальної шкоди.
		       Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3  (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4689 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 60 коп. витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом кримінальної справи та 15501 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот одна) гривня 58 коп. за проведення судово-психологічної експертизи.
		В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
		Судові витрати по справі підлягають компенсації за рахунок держави.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		 
		 
		Позивач: ОСОБА_3  (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Відповідач: Державна казначейська служба України (адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646).
		Відповідач: Генеральна прокуратура України (адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051).
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду                                                          Волинської області                                                                  Л.В. Івасюта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...