Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 595/599/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2021. Зареєстровано: 09.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2021.
Дата набрання законної сили: 02.12.2021
Номер судового провадження: 2/603/30/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 595/599/20
		Провадження №2/603/30/2021
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   "06" липня 2021 р. м. Монастириська
		 
		Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
		   головуючого судді :      Іванчука В.М.
		   при секретарі:                          Швець Н.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Монастириська матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Прокуратури Тернопільської області про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду
		   за участю представника позивача:                 ОСОБА_2 
		   представника відповідача  Тернопільської 
		   обласної прокуратури:                        Петрівської І.А.,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Представник позивача  адвокат Андрусенко І.Я., в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Прокуратури Тернопільської області, в якому просить ухвалити рішення, яким стягнути в користь позивача ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 500000 грн.
		   Заява обґрунтована тим, що 16.07.2015 року слідчий Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області Мельник Р.М. звернувся до Апеляційного суду Тернопільської області із клопотанням про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відео контроль особи відносно позивачки ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що 15.07.2015 року в чергову Частину Бучацького РВ УМВС України поступив рапорт від слідчого Бучацького РВ Карп`юка І.В. В даному рапорті вказано, що 15.07.2015 року об 11 год.10 хв. перебуваючи у м.Бучач, неподалік Бучацького РВ, ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_1 яка під час передачі йому копій документів на її сина ОСОБА_4 , намагалась передати грошові кошти в сумі 300 грн., за непритягнення її сина до кримінальної відповідальності. По даному факту 15.07.2015 року були внесені відомості в ЄРДР за ч.2 ст.15 ч.3 ст.396 КК України.
		   На підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 16.07.2015 року було проведено оперативно-розшуковий захід - аудіо-відео контроль особи відносно ОСОБА_1 .
		   24.07.2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбачено ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України - пропозиція та замах на надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		   20.08.2015 року ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід - особисте зобов`язання.
		   07.09.2015    року відносно ОСОБА_1 було складено обвинувальний акт згідно якого остання обвинувачувалась у вчиненні злочину передбачено ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України - пропозиція та замах на надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		   Вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 25.03.2016 року (справа №595/1777/15-к) ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано за ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України у зв`язку з недоведеністю, що в її діях є склад кримінального правопорушення.
		   Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 20.07.2016 року (справа №595/1777/15-к), вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 25.03.2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
		   Новий розгляд справи відбувався у Монастириському районному суді Тернопільської області.
		   В ході нового розгляду справи сторона обвинувачення змінила обвинувальний акт та звинувачувала ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, а саме в пропозиції слідчому СВ Бучацького РВ УМВС України лейтенанту Карп`юку І.В. надати неправомірну вигоду за невчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища.
		   Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.11.2019 року, ОСОБА_1 повторно визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.
		   Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 29.01.2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.11.2019 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано за ч.1 ст.369 КК України за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.369 КК України - без змін. Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення.
		   З 16.07.2015 року (дата проведення негласної слідчої (аудіо, відео контроль особи відносно ОСОБА_1 ) по 29.01.2020 року (дата винесення ухвали Тернопільським апеляційним судом), позивач ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом 4 роки 6 місяців (54 місяці).
		   Протягом слідства та суду, позивач ОСОБА_5 не визнавала вини в інкримінованому їй злочині. Усі докази сторони обвинувачення були сфабриковані та отримані у незаконний спосіб з порушенням Конституції України та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		   Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконної підозри, незаконного обвинувачення, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного перебування під слідством та судом, порушення права на мовчання та порушення свободи від самовикриття під час допитів, позивач ОСОБА_1 зазнала моральних страждань. Також моральні страждання підсилювались тим фактом, що протягом розгляду справи судами, 16.08.2018 року вона отримала II групу інвалідності загального захворювання.
		    ОСОБА_1 проживає у с.Новосілка Бучацького району Тернопільської області. Слухання у даній кримінальній справі до березня 2016 року відбувалось у місті Бучач. З вересня 2016 року слухання даної кримінальної справи відбувалось у Монастириському районному суді Тернопільської області. ОСОБА_1 змушена була більше ніж чотири роки витрачати значну суму свого мізерного доходу на добирання в інший районний центр на слухання справи. Незручність у відсутності прямого сполучення громадського транспорту до м.Монастириська також посилювалась незадовільним станом її здоров`я та інвалідністю. Розмір моральної шкоди позивач ОСОБА_1 оцінює у 500 000 грн. 
		На підставі наведеного, просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, на користь позивача ОСОБА_1 500000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
		В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце судового засідання. Представник позивача  адвокат Андрусенко І.Я. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.
		Представник Прокуратури Тернопільської області - Петрівська І.А. в судовому засіданні стосовно задоволення позовних вимог заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, прокурор вважає, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які би підтверджували зміст заподіяної моральної шкоди, характер, обсяг і тривалість моральних страждань, наявність та істотність вимушених змін у її життєвих стосунках; причинно-наслідковий зв`язок між діями та рішеннями органів досудового розслідування, прокуратури та заподіяною моральною шкодою та понесеними духовними і психічними стражданнями. При цьому, право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден нормативний акт не встановлює імперативного обов`язку компенсації шкоди. Крім того зазначає, що жодних фактів застосування органами досудового розслідування до позивача морального або фізичного впливу, суттєвого обмеження її прав чи свободи, у позовній заяві не наведено.
		Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача у задоволенні позовних вимог просить відмовити, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту завдання їй моральної шкоди. Звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника Державної казначейської служби Українив Тернопільськійобласті
		Представник Управління міністерствавнутрішніх справУкраїни вТернопільській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, згідно якого останній щодо задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано переконливих доказів, які би свідчили про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями органу досудового розслідування та завданою позивачу моральною шкодою. Вказує, що сам факт наявності виправдувального вироку, не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та беззапеченою підставою для її відшкодування. Крім того, представник позивача не погоджується з розрахунком періоду, за який позивач просить відшкодувати їй шкоду, оскільки вважає, що після ухвалення судом першої інстанції виправдувального вироку від 25.03.2016 року, ОСОБА_1 звільнилась від обов`язку підкорятись процесуальним вимогам слідчого та прокурора та для неї припинилась тривалість обмежувальних заходів. У зв`язку з наведеним, вважає, що тривалість перебування позивача під слідством та судом повинна рахуватись з 24.07.2015 року (дата вручення особі підозри у вчиненні злочину) по 25.03.2016 року. Просить справу розглядати за його відсутності.
		Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
		   Судом встановлено, що 15.07.2015 року на підставі рапорту слідчого Бучацького РВ Карп`юка І.В., до ЄРДР було внесено відомості за ч.2 ст.15 ч.3 ст.396 КК України щодо ОСОБА_1 , за фактом пропозиції та замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		   На підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 16.07.2015 року було проведено оперативно-розшуковий захід - аудіо-відео контроль особи відносно ОСОБА_1 .
		   24.07.2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбачено ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України - пропозиція та замах на надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		   Згідно ухвали слідчого судді Бучацького районного суду від 20.08.2015 року, до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
		   07.09.2015    року відносно ОСОБА_1 було складено обвинувальний акт, згідно якого остання обвинувачувалась у вчиненні злочину передбачено ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України - пропозиція та замах на надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		   Вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 25.03.2016 року (справа №595/1777/15-к), ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано за ч.2 ст.15 ч.1 ст.369 КК України у зв`язку з недоведеністю, що в її діях є склад кримінального правопорушення.
		   Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 20.07.2016 року (справа №595/1777/15-к), вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 25.03.2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
		   В ході нового розгляду справи сторона обвинувачення змінила обвинувальний акт та звинувачувала ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, а саме в пропозиції слідчому СВ Бучацького РВ УМВС України Карп`юку І.В. надати неправомірну вигоду за невчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища.
		   Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.11.2019 року, ОСОБА_1 повторно визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.
		   Згідно ухвали Тернопільського апеляційного суду від 29.01.2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.11.2019 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано за ч.1 ст.369 КК України за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.369 КК України - без змін. Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення.
		Таким чином, судом встановлено, що вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2019 року набрав законної сили 29 січня 2020 року.
		       Так, відповідно дост.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		    Відповідно дост. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		   Відповідно дост.23 ЦК України, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		   Відповідно до ч.1ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		   Відповідно до ч.2ст.1176 ЦК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		   Відповідно до ч.7ст.1176 ЦК України, порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		   Зокрема, вищезазначений порядок відшкодування шкоди встановлений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду» (далі  Закон).
		У відповідності дост.1 Закону, відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Згідно ст.2 Законуправо на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цимЗаконом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Стаття 3 Закону роз`яснює, що громадянинові відшкодовуються заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, суми, сплачені у зв`язку наданням йому юридичної допомоги та моральна шкода.
		Відповідно дост.4 Законувідшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Згідно п.9постанови від 31 березня 1995 року №4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(далі Постанова), у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Крім того, в абзаці 2 п.14Постанови, судам роз`яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. 
		Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		Законом України від 15.12.2020 року №1563-IХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік"з 1 січня 2021 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 6000 гривні.
		Вирішуючи вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що матеріалам справи доводиться той факт, що позивач ОСОБА_6 перебувала під слідством та судом з 16.07.2015 року (дата проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відео контроль особи) по 29.01.2020 року (ухвала Тернопільського апеляційного суду, згідно якої вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.11.2019 року залишено без змін).
		   Встановлено, що протягом вищевказаного періоду внаслідок незаконної підозри, незаконного обвинувачення, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного перебування під слідством та судом, порушення права на мовчання та порушення свободи від самовикриття під час допитів, позивач ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, які зокрема виражались у душевних стражданнях, внаслідок чого позивач змушена була витрачати свій час на забезпечення захисту від незаконного обвинувачення, а також на відновлення життєвих та ділових зв`язків.
		   Моральні страждання підсилювались тим фактом, що протягом розгляду справи, 16.08.2018 року, позивач ОСОБА_1 отримала II групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.08.2018 року.
		   Згідно довідки №66, виданої Золотопотіцькою районною комунальною лікарнею від 12.03.2018 року, ОСОБА_1 , жителька с.Новосілка, Бучацького району Тернопільської області, знаходилась на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділі з 19.02.2018 року по 07.03.2018 року.
		   Також з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає у с.Новосілка Бучацького району Тернопільської області. З вересня 2016 року розгляд даної кримінальної справи відбувався у Монастириському районному суді Тернопільської області, у зв`язку з чим позивач ОСОБА_1 була змушена більше ніж чотири роки витрачати значну суму свого доходу на переїзд в інший районний центр на слухання справи. При цьому, незручність у відсутності прямого сполучення громадського транспорту до м.Монастириська також посилювалась незадовільним станом її здоров`я та інвалідністю.
		   Крім того, в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, до позивача ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, згідно ухвали слідчого судді Бучацького районного суду від 20.08.2015 року.
		У звязку з наведеним, суд критично оцінює доводи представника відповідача Прокуратури Тернопільської області та Державної казначейської служби України, про те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували зміст та суму заподіяної йому моральної шкоди, та причинно-наслідковий зв`язок між діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду та заподіяною позивачу моральною шкодою.
		   Стосовно заперечень у відзиві представника відповідача Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про те, що після ухвалення Бучацьким районним судом виправдувального вироку від 25.03.2016 року, позивач ОСОБА_1 звільнилась від обов`язку підкорятись процесуальним вимогам слідчого та прокурора та для неї припинилась тривалість обмежувальних заходів, суд зазначає, що положеннямист.43 КПК України встановлено, що виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Враховуючи те, що вирок бучацького районного суду Тернопільської області від 25.03.2016 року було скасовано згідно ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 20.07.2016 року (справа №595/1777/15-к), тому доводи представника відповідача про те, що тривалість перебування позивача під слідством та судом слід рахувати з 24.07.2015 року (дата повідомлення особі про підозру) по 25.03.2016 року (дата ухвалення виправдувального вироку Бучацького районного суду Тернопільської області від 25.03.2016 року) суд також оцінює критично, оскільки у відповідності до ст. 532 КПК України, позивач вважається такою, що реабілітована та позбавлена будь-яких обмежень у правах, а кримінальне переслідування відносно неї  завершеним, з дати постановлення ухвали Тернопільського апеляційного суду від 29.01.2020 року, якою залишено в силі вирок Монастириського районного суду Тернопільської області.
		   Щодо доводів представників відповідачів стосовно початку перебігу періоду перебування позивача під слідством та судом, який останні вважають за доцільне обчислювати з 24.07.2015 року (повідомлення особі підозри у вчиненні злочину), суд враховує висновки, що містяться у постанові КЦС ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17, в якій зокрема зазначено, що моментом початку перебігу перебування особи під слідством і судом, за який вона має право на відшкодування моральної шкоди, є винесення слідчим постанови про порушення кримінальної справи. Враховуючи те, що відомості стосовно ОСОБА_1 були внесені до ЄРДР 15.07.2015 року, та вказаної дати було розпочато проведення негласної (слідчої) дії  аудіо, відео контроль особи, тому суд вважає, що саме із вказану дату слід вважати моментом початку перебігу перебування особи під слідством і судом, за який вона має право на відшкодування моральної шкоди.
		   Такий висновок суду відповідає також правовим висновкам ВС, викладеним у постановах від 4.06.2018 у справі №489/2492/17, від 13.06.2018 у справі №464/6863/16, від 21.06.2018 у справі №205/119/17, від 25.07.2018 у справі №607/14493/16-ц, від 19.09.2018 у справі №534/955/17.
		   Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування, суд керується також висновками щодо застосування норм права, викладеними у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), де зазначено, що суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		   Таким чином, проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності, враховуючи обставини, викладені у вироку суду про визнання позивача невинуватою в інкримінованому їй злочині, який набрав законної сили, суд приходить до висновку про доведеність факту понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу порушеного кримінального провадження та розгляду кримінального провадження.
		   При цьому, враховуючи тривалість, глибину фізичних та душевних страждань, істотності зміни в житті позивача та можливості їх відновлення, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 500000 грн. є завищеними та необґрунтованими.
		Разом зтим,суд прийшовдо висновкупро наявністьдостатніх правовихпідстав длявідшкодування позивачуморальної шкоди,завданої незаконнимидіями органівдосудового розслідування,прокуратури абосуду,яка урозмірі,співмірному змінімальним розміромзаробітної плати,визначеної законодавствомза коженмісяць перебуванняпід слідствомчи судом,виходячи змінімальної заробітноїплати,встановленої законодавствомна моментвідшкодування становить327000,00грн.,ізрозрахунку6000х54повнихмісяці +3000грн.(мінімальнийрозмірвідшкодуванняза 15днів (6000/30*15), де 6000 грн. розмір мінімальної заробітної плати на момент ухвалення судового рішення, 30 - середня кількість днів у місяці).
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV (Станков) v. BULGARIA (Болгарії) § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
		Згідно роз`яснення, що містяться впостанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4(із змінами та доповненнями внесенимипостановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5) та Наказом МЮ України №6/5/3/41 від 04.03.96 року «Про затвердження Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», згідно з яких шкода визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що обвинувачений в кримінальному провадженні має право на розгляд його справи належним чином; стаття 6 в кримінальному провадженні застосовується, щоб позбавити особу, яку звинувачено, залишатись тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (справа «Нахманович проти Росії»).
		Таким чином, при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, прийшов до висновку, про наявність достатніх підстав для визначення розміру моральної шкоди у сумі 327000,00 грн., оскільки саме такий розмір відповідає характеру та обсягу страждань позивача.
		Відповідно до вимогст. 4 Законувідшкодування шкоди у випадках, передбачених п.п. 1, 3, 4 і 5ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Частиною 1ст. 25 Бюджетного кодексу Українивстановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Також, згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженеУказом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Таким чином, відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду здійснюється Державним казначейством України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
		   На підставінаведеного,керуючисьст.ст.2,4,12,13,76-78,206,258-268,273,352-355Цивільногопроцесуальногокодексу України, ст.ст.1-4,11-13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд,-
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		Позов  ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Прокуратури Тернопільської області про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду  задовольнити частково.
		Стягнути з Державної казначейської служби України, ідентифікаційний код юридичної особи 37567646 (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь  ОСОБА_1  327 (триста двадцять сім тисяч) грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Позивач ОСОБА_1 : с.Новосілка, (Чортківський) Бучацький район Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_2 .
		Відповідач: Прокуратура Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Листопадова, буд. 4, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910098.
		Відповідач: Державна казначейська служба України,місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.
		Відповідач: Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, місцезнаходження: 46025, Тернопільська обл., м.Тернопіль, вул.Валова, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 08592307.
		Суддя  В. М.  Іванчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...