Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/10658/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2021. Зареєстровано: 09.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2021.
Дата набрання законної сили: 07.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/13894/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 липня 2021 року 
		м. Київ
		справа №160/10658/20
		провадження №К/9901/13894/21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
		розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Іванова С. М. суддів: Панченко О. М., Чередниченка В. Є.
		І. Суть спору
		1. У вересні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України, в якому просила:
		1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці;
		1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1. дисциплінарного стягнення, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року, оформлене протоколом № 37, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці.
		2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що до Дисциплінарної комісії приватних виконавців надійшла скарга представника Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "АВК" м.Дніпро" (далі - ПАТ "АВК") щодо порушення приватним виконавцем вимог законодавства при винесенні у виконавчому провадженні № 60892369 постанови від 16 грудня 2019 року про стягнення основної винагороди.
		Вказує, що за результатами проведеної позапланової перевірки діяльності  приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. Дисциплінарною комісією приватних виконавців ухвалено рішення від 17 серпня 2020 року, яким задоволено подання Міністерства юстиції України від 02 липня 2020 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення її діяльності строком на 4 місяці.
		Позивач стверджує, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців під час розгляду подання Міністерства юстиції України щодо виявлених порушень вийшла за його межі, оскільки надано оцінку не виявленим порушенням, а надано аналіз правомірності стягнення основної винагороди приватного виконавця з боржника. 
		Наголошує, що під час застосування до неї дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією приватних виконавців не дотримано необхідного балансу між суворим стягненням - зупинення діяльності позивача строком на 4 місяці та змістом встановленого правопорушення, вчиненого позивачем.
		Вважаючи рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності необґрунтованим, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про його скасування.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		3. Відповідно до посвідчення від 26 червня 2017 року № 0084 приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. здійснює діяльність приватного виконавця у виконавчому окрузі Дніпропетровської області.
		4. 16 грудня 2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1. відкрито виконавче провадження № 60892369 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/2864/15, виданого 04 березня 2019 року, про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ПАТ «АВК» за кредитним договором перед Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» у розмірі 1372467511,28 грн., на майно ПАТ «АВК» (боржник), яке є предметом іпотеки та застави, шляхом продажу па прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням їх початкової ціни відповідно до висновків судових експертиз.
		5. 16 грудня 2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, в якій розмір такої винагороди визначено у сумі 137246751,12 грн., що розрахована як 10 % від суми заборгованості за кредитним договором перед ПАТ «Промінвестбанк».
		6. Складання постанови приватного виконавця ОСОБА_1. у виконавчому провадженні № 60892369 про стягнення з боржника основної винагороди від 16 грудня 2019 року у сумі 137246751,12 грн. слугувала підставою для звернення 05 травня 2020 року представника ПАТ «АВК» (боржника у ВП № 60892369) до Міністерства юстиції України щодо проведення позапланової перевірки законності рішень та дій приватних виконавців.
		7. У вказаному зверненні представник ПАТ «АВК» вказує на протиправність винесення позивачем постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 16 грудня 2019 року у розмірі 137246751,12 грн., оскільки основна сума винагороди приватного виконавця повинна була бути встановлена у відсотках від вартості проданого майна.
		При цьому, скаржник зазначив, що майно за ВП № 60892369 реалізовано не було, оскільки виконавчий документ (наказ Господарського суду Донецької області № 905/2864/15 від 04 березня 2019 року про звернення стягнення на майно ПАТ «АВК») повернуто стягувачу постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 січня 2020 року на підставі письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.
		А тому, на підставі викладеного, представник ПАТ «АВК» вказав про протиправність постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 16 грудня 2019 року у сумі 137246751,12 грн., оскільки наказ Господарського суду Донецької області № 905/2864/15 від 04 березня 2019 року про звернення стягнення на майно ПАТ «АВК» залишається невиконаним і будь-яке майно не було реалізовано в межах виконавчого провадження, а тому у приватного виконавця ОСОБА_1. були відсутні підстави для стягнення суми основної винагороди.
		8. Так, на підставі зазначеної скарги представника ПАТ «АВК» від 05 травня 2020 року проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. щодо здійснення виконавчого провадження № 60892369, за результатом якої від 28 травня 2020 року складено довідку за результатами проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. 
		9. У вказаній довідці від 28 травня 2020 року зазначено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1., яка проводилась на підставі скарги представника ПАТ «АВК» Більдій А. Г. від 05 травня 2020 року та в межах предмету цієї скарги виявлено порушення вимог частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», абзацу 8 пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція).
		10. Таким чином на підставі довідки за результатами проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. від 28 травня 2020 року Міністерством юстиції України сформовано подання від 02 липня 2020 року № 1991/20.5.1/32-20 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1.
		11. У поданні Міністерства юстиції України від 02 липня 2020 року № 1991/20.5.1/32-20 викладено висновок, відповідно до змісту якого встановлено, що при здійсненні виконавчого провадження № 60892369 приватним виконавцем порушено вимоги: 
		пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо здійснення діяльності з дотриманням принципу законності; 
		пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності; 
		частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо наведення у постанові про стягнення основної винагороди розрахунку суми винагороди та зазначення порядку її стягнення; 
		абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції щодо зазначення в постанові про стягнення з боржника основної винагороди від 16 грудня 2019 року норми закону, на підставі якого її винесено.
		12. 17 серпня 2020 року на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців розглянуто подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1., за результатами розгляду якого Дисциплінарною комісією приватних виконавців вирішено притягнути приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисціплінарне стягнення у вигляді зупинення її діяльності строком на 4 місяці.
		13. Такого висновку Дисциплінарна комісія приватних виконавців дійшла, виходячи з того, що при винесенні постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 16 грудня 2019 року приватним виконавцем допущено порушення частини сьомої статті 31 Закону  України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції, що в свою чергу, призвело до завдання шкоди боржнику, оскільки за результатом виконання такої постанови іншим приватним виконавцем безпідставно стягнуто з боржника більше 2 млн. грн.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		14. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці.
		В решті позову - відмовлено. 
		15. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців, застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на чотири місяці, не зазначила будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів і доказів позивача та прийняття саме такого виду стягнення за результатами розгляду подання, не зазначила визначених законом підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, доводів щодо неможливості застосування до позивача двох інших видів стягнень, що є менш суворими, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наявності тієї обставини, що позивач раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався, що свідчить про порушення принципу пропорційності, всупереч принципу обґрунтованості рішення комісія не навела мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий строк.
		16. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 01 квітня 2021 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняв нову постанову про відмову в їх задоволенні.
		В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року залишив без змін.
		17. Суд у мотивувальній частині постанови виходив із того, що рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року, не вводилось в дію наказом Міністерства юстиції України, а відтак його оскарження в судовому порядку є передчасним. 
		IV. Касаційне оскарження 
		18. Позивач подала касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		19. У касаційній скарзі автор зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 березня 2021 року у справі № 826/12436/18 та від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18, а саме: стосовно того, що рішення Дисциплінарної комісії за результатом розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії та може бути оскаржене до суду як таке, що порушує права та інтереси приватного виконавця.
		20. Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		21. Представник відповідачів подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		24. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 1403-VIII).
		25. Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
		26. Згідно з частинами першою, другою статі 23 Закону № 1403-VIII Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України.
		У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про: 1) прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) приватного виконавця; 2) дату рішення Кваліфікаційної комісії про надання права на здійснення діяльності приватного виконавця; 3) номер посвідчення; 4) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність; 5) офіс приватного виконавця; 6) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, відомості про страховика та страхову суму; 7) зупинення діяльності приватного виконавця; 8) дату та номер рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення; 9) дату та номер рішення Дисциплінарної комісії про припинення діяльності; 10) прізвище, ім`я та по батькові помічників приватного виконавця (у разі їх наявності). 
		27. Статтею 37 зазначеного Закону обумовлено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
		28. Контроль за діяльністю приватного виконавця відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1403-VIII здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
		29. Частиною третьою, четвертою та сьомою статті 34 вказаного Закону передбачено, що позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
		Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.
		У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
		30. Аналогічні положення містяться у пункті 19 Розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 3284/5).
		31. За змістом пункту 26 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.
		32. Пунктом 29 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 визначено, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління забезпечення примусового виконання рішень) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.
		33. Положеннями статті 38 Закону № 1403-VIII визначено, що підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
		Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.
		34. Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.
		Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.
		До складу Дисциплінарної комісії входять дев`ять членів, по чотири члени із яких призначаються Міністерством юстиції України, у тому числі Міністр або заступник Міністра, та з`їздом приватних виконавців України, один член призначається Радою суддів України. Зазначені органи мають право призначати до складу Дисциплінарної комісії осіб із числа своїх представників, суддів, суддів у відставці, науковців, фахівців у галузі права та приватних виконавців. Персональний склад Дисциплінарної комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України.
		Головою Дисциплінарної комісії є Міністр юстиції України або заступник Міністра юстиції України.
		Строк повноважень членів Дисциплінарної комісії становить два роки.
		Дисциплінарна комісія: 1) розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; 3) приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
		Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі призначення не менше семи членів комісії.
		Рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п`яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим.
		Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.
		На засіданні Дисциплінарної комісії мають право бути присутніми представники Асоціації приватних виконавців України, громадських об`єднань та засобів масової інформації.
		35. За приписами статті 40 Закону № 1403-VIII дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
		У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги. У такому разі перебіг строку, передбаченого частиною першою цієї статті, зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.
		Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності: 1) зобов`язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги; 3) має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою.
		Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
		У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
		36.  Відповідно до статті 41 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.
		Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
		Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
		У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності.
		Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
		VI. Позиція Верховного Суду
		37. Аналіз наведених правових норм свідчить, що прийняттю рішення про накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення передує проведення заходів контролю у вигляді, зокрема позапланової перевірки, за результатами якої Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності з урахуванням довідки та пояснень приватного виконавця.
		38. При цьому однією з підстав для проведення позапланової перевірки є письмове звернення учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
		39. Слід зазначити, що під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких слугувала підставою для здійснення таких перевірок.
		40. У справі, що розглядається, підставою для проведення позапланової перевірки позивача слугувала скарга представника ПАТ «АВК», який є боржником у виконавчому провадженні № 60892369.
		41. Системний аналіз статей 38, 40, 41 Закону № 1403-VIII дає підстави для висновку, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків. 
		42. Накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця здійснюється Дисциплінарною комісією, яка, в свою чергу, при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховує обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
		43. Предметом спору у цій справі є притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 місяці.
		44. Підстава для звернення боржника зі скаргою зумовлена діями ОСОБА_1 як приватного виконавця у виконавчому провадженні № 60892369 щодо винесення постанови від 16 грудня 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди. У скарзі боржник, зокрема, вказав про безпідставність розміру такої винагороди у сумі 137246751,12 грн., що розрахована як 10 % від суми заборгованості за кредитним договором перед ПАТ «Промінвестбанк», враховуючи, що наказ Господарського суду Донецької області № 905/2864/15 від 04 березня 2019 року про звернення стягнення на майно ПАТ «АВК» залишається невиконаним і будь-яке майно не було реалізовано в межах виконавчого провадження,
		45. З аналізу частини сьомої статті 34 Закону N 1403-VIII вбачається, що для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія приватних виконавців має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця.
		46. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 420/11224/20.
		47. Приписами статті 31 Закону N 1403-VIII визначено, що приватний виконавець має право на винагороду за вчинення виконавчих дій.
		48. За своїм призначенням основна винагорода є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
		49. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справах №260/801/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 420/11224/20.
		50. За змістом статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		51. Таким чином, кожна особа має право подати позов до будь-якого суб`єкта владних повноважень за єдиного обмеження, якщо це не суперечить закону, та при наявності мети, а саме забезпечення захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин. 
		52. До того ж, частина друга статті 46 КАС України деталізує, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.
		53. Зазначене також підтверджується положеннями пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, яка передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		54. Важливо, що в силу частин третьої, четвертої статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. 
		Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
		55. Предметом позову цієї справи є правомірність прийняття Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення, оформленого протоколом від 17 серпня 2020 року № 37 щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці.
		56. Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції, серед іншого, виходив з приписів статей 40, 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		57. Так, розгляд питань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності врегульовано статтею 40 вказаного Закону, згідно з частиною четвертою якої Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
		58. Відповідно до частини п`ятої статті 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
		59. Згідно з частиною другою статті 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
		60. Частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
		61. Наведене свідчить, що рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності набуває дії та має вплив на права та обов`язки останнього лише після введення його в дію наказом Міністерства юстиції України.
		62. У позовних вимогах приватний виконавець ставила питання щодо визнання протиправним та скасування як рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення, так і наказу Міністерства юстиції України, яким введено в дію оскаржуване рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців.
		63. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року, не вводилось в дію наказом Міністерства юстиції України.
		64. Своєю чергою позивач у касаційній скарзі вказане не спростовує.
		65. Натомість автор касаційної скарги зауважує на неврахуванні судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 березня 2021 року у справі № 826/12436/18 та від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18, а саме: стосовно того, що рішення Дисциплінарної комісії за результатом розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії та може бути оскаржене до суду як таке, що порушує права та інтереси приватного виконавця.
		66. Так, у справі № 826/12436/18 приватним виконавцем оскаржувались дії Міністерства юстиції України щодо внесення на розгляд Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також безпосередньо подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		67. У справі ж, що розглядається, предметом спору є рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці.
		68. Наведене свідчить, що предмет спору та фактичні обставини справи № 826/12436/18 не є подібними до цієї справи. Зокрема, у тій справі суд аналізував дії та подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, що є документом, який передує прийняттю Дисциплінарною комісією відповідного рішення.
		69. Предметом спору у справі № 2040/6763/18 є рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14 серпня 2018 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на три місяці, а також наказ Міністерства юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14 серпня 2018 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на три місяці.
		У касаційній скарзі позивач зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 10 січня 2020 року під час розгляду вказаної справи № 2040/6763/18 дійшов висновку про відмову в позові в частині скасування наказу Міністерства юстиції України, оскільки такий наказ не приймався. Проте розгляд справи у частині оскарження рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців здійснювався по суті, що дає змогу дійти висновку про те, що рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців (у формі протоколу), складене за результатами розгляду подання є актом індивідуальної дії в розумінні приписів статті 4 КАС України.
		70. З цього приводу слід зауважити на приписи частини п`ятої статті 41 Закону № 1403-VIII, в якій чітко вказано, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
		71. Своєю чергою у постанові Верховного Суду від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18 відсутні посилання на наведену правову норму, що свідчить про те, що Верховним Судом у вказаній справі не досліджувалось питання застосування положень частини п`ятої статті 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		72. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		73. Статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
		74. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
		75. Наука адміністративного права визначає способи захисту порушених прав (свобод, інтересів) як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права (свободи, інтересу). Такі дії є завершальними актами захисту у виді матеріально-правових або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права (свободи, інтересу) і є результатом діяльності щодо їх захисту.
		76. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		77. Праву на позов повинно відповідати певне конкретне порушене право чи охоронюваний законом інтерес.
		78. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		79. Між тим, у контексті обставин цієї справи, Верховний Суд констатує, що позивач, оскаржуючи рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року, яке не вводилось в дію наказом Міністерства юстиції України, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, адже оскаржуваним рішенням, без введення його в дію відповідним наказом Міністерства юстиції України, права позивача ніяким чином не порушуються.
		80. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо передчасності оскарження рішення  в судовому порядку рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року, яке не вводилось в дію наказом Міністерства юстиції України.
		81. З огляду на викладене, висновки суду є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		82. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		83. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		84. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		1.          Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.          Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 160/10658/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                    Н. А. Данилевич
		                                                                                                                      Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...