Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 951/864/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2021. Зареєстровано: 10.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2021.
Дата набрання законної сили: 10.11.2021
Результат оскарження 10.11.2021 Апеляційний суд Тернопільської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/605/7/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020210110000037

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 951/864/20
		ВИРОК
		Іменем України
		"09" липня 2021 р. Підгаєцький районний суд 
		Тернопільської області
		 
		в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Підгайці кримінальне провадження №951/864/20 про обвинувачення 
		 
		ОСОБА_3 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця 
		с.Дибще Козівського району Тернопільської області, жителя 
		АДРЕСА_1 , 
		громадянина України, із повною загальною середньою освітою, працюючого водієм таксі, 
		одруженого, раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, 
		за участю учасників судового провадження:
		прокурора                      ОСОБА_4 
		потерпілого                             ОСОБА_5 
		представника потерпілого                     ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_3 
		захисника                              ОСОБА_7 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		07 березня 2020 року близько 22 години 30 хвилин потерпілий ОСОБА_5 перебував поруч магазину Продукти, що в смт. Козова по вул. Герети, 5б, де зустрів обвинуваченого ОСОБА_3 , який приїхав автомобілем на якому він здійснює транспортні перевезення надаючи послуги таксі, при цьому потерпілий будучи незадоволеним завищеними, на його думку, тарифами на перевезення ОСОБА_3 , зробив останньому зауваження, через що між ними виник словесний конфлікт. В ході конфлікту у обвинуваченого, який був обурений діями ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення останньому тілесних ушкоджень.
		Реалізовуючи свій злочинний намір, будучи обуреним зробленими ОСОБА_5 зауваженнями, ОСОБА_3 у вищевказаний час та місці, вийшов із свого автомобіля та підійшовши до ОСОБА_5 , умисно наніс йому близько трьох ударів кулаком правої руки в обличчя зліва та справа, після чого конфлікт призупинився та ОСОБА_3 знову сів у свій автомобіль. Однак, після того, як ОСОБА_5 вдарив по автомобілю ОСОБА_3 , обвинувачений знову вийшовши із автомобіля, підійшов до потерпілого та наніс йому 2-3 удари правою ногою у ділянку паху.
		В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_5 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця нижньої повіки лівого ока, правої вушної раковини та калитки зліва, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.
		Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому йому кримінальному проступку не визнав та пояснив, що 07 березня 2020 року близько 17 години 30 хвилин до нього зателефонував ОСОБА_5 , для того, щоб приїхати до гаражів, що біля Козівського відділення поліції і відвезти пасажира в с. Криве Козівського (на даний час Тернопільського) району. Коли він приїхав у зазначене місце, то там перебували ОСОБА_5 , його батька та ще один чоловік, якого потрібно було відвезти в село. Вказані особи були в стані алкогольного сп`яніння. Ним було повідомлено ціну за надання послуг таксі, а саме: 100 гривень, не погодившись з якою ОСОБА_5 почав виражатись до нього нецензурними словами, а тому він розвернувся та поїхав.
		Ввечері того ж дня близько 22 години 30 хвилин, коли він віз пасажира в с.Кальне Тернопільського району, то зупинився біля аптеки та магазину, що в АДРЕСА_2 , при цьому по даху його автомобіля хтось постукав 3-4 рази, в той час пасажир вийшов та пішов до аптеки.
		Коли він вийшов із автомобіля, то побачив ОСОБА_5 , якого відіпхнув в сторону та запитав, що той хоче. ОСОБА_5 почав йому говорити, що він за свої послуги таксі бере за велику суму, при цьому він йому повідомив, що таксистів є багато, а тому якщо не влаштовує ціна, то нехай везе хтось інший.
		ОСОБА_5 почав виражатись до нього нецензурними словами і він його відіпхнув в сторону. Тоді, ОСОБА_5 наніс йому удар кулаком в груди і шию, а він ОСОБА_5 у відповідь наніс один удар кулаком в груди. Вказані події бачили пасажир, який перебував у його автомобілі  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та сім`я ОСОБА_11 .
		У нього тілесних ушкоджень не було, а тому він в лікарню не їздив, але в поліцію із заявою звертався, проте жодного результату не було. 
		Коли повернувся з аптеки його клієнт, то він сів у автомобіль і лише почав їхати, як почув ззаду удар по машині, при цьому він вийшов із автомобіля вдарив один раз ОСОБА_5 ногою в живіт, від якого останній присів та сівши у автомобіль, поїхав.
		Коли він приїхав в с. Кальне, куди відвозив клієнта, то йому зателефонували із магазину та повідомили, що біля магазину є поліція.
		Повертаючись із вказаного села, до нього телефонували із поліції, а тому він приїхав під магазин, де мали місце ці події. Разом із працівниками поліції, вони поїхали у відділення поліції, де він пояснив, як все було.
		Вони із ОСОБА_5 давно знайомі, оскільки він неодноразово надавав останньому послуги таксі.
		Він наніс один удар кулаком в груди ОСОБА_5 , бо той стукав по автомобілі і вдарив його, а другий раз коли він вже почав їхати і почув удар по машині, то зупинився і копнув ногою ОСОБА_5 у живіт, при цьому він ОСОБА_5 не наносив ударів в пах та по обличчю.
		Він не умисно бив ОСОБА_5 , а лише захищався від нього. Вважає, що якщо б він не застосував до ОСОБА_5 фізичну силу, то не відомо, які були б наслідки. ОСОБА_5 на його думку, перебував в стані алкогольного сп`яніння, бо від нього було чути запах.
		На його думку даний конфлікт міг би бути вирішений іншим шляхом, але можливо він та ОСОБА_5 не стрималися. ОСОБА_5 не потрібно було підходити до нього і обурюватися за ціну на його послуги таксі.
		Він ще на початку конфлікту не викликав поліцію, бо не вважав за необхідне це робити.
		В подальшому під час судового розгляду справи, обвинувачений ставлячи запитання свідку ОСОБА_12 та почувши на нього відповідь, що той бачив, як обвинувачений тричі ногою копнув в пах ОСОБА_5 , вказав, що він лише один раз його копнув.
		Позовних вимог ОСОБА_5 він не визнає. Просить його виправдати.
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, суд, об`єктивно оцінивши усі зібрані докази у їх сукупності та перевіривши їх у судовому засіданні, прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
		В цьому суд переконали наступні докази.
		Так, потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що у нього із обвинуваченим були нормальні стосунки, він часто користувався його послугами таксі.
		07 березня 2020 року близько 18 години вони з ОСОБА_13 сиділи в гаражі, при цьому випили по 3 стаканчики горілки. Тоді прийшов його батько та сказав, що вдома є робота. Він подзвонив до таксиста ОСОБА_3 , щоб він відвіз ОСОБА_14 додому. Коли обвинувачений приїхав, він поцікавився в останнього скільки це буде коштувати, на що ОСОБА_3 відповів, що 100 гривень, при цьому він сказав, що це забагато. Після цього ОСОБА_3 сказав: Не подобається?! та виразившись в його адресу нецензурними словами, поїхав.
		Тоді він викликав іншого таксиста з яким відправив ОСОБА_13 додому за 70 гривень.
		Ввечері того ж дня, він пішов до магазину приватного підприємця ОСОБА_15 , що в районі автостанції, по сигарети, при цьому зустрів сім`ю ОСОБА_11 , а саме: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Поспілкувавшись з ними, він пішов до магазину, до якого в той час під`їхав ОСОБА_3 .
		Побачивши обвинуваченого, він вирішив підійти до останнього і сказати йому, що в інших таксистів послуги дешевші.
		Коли він підійшов до автомобіля ОСОБА_3 , не пам`ятає чи стукав по даху чи у вікно машини, при цьому обвинувачений відкрив двері автомобіля і він йому сказав, що інші таксисти за свої послуги беруть дешевше, на що останній почав до нього виражатись нецензурними словами.
		Тоді, обвинувачений вийшов із автомобіля і наніс йому декілька ударів кулаком в область голови. Скільки саме ударів було він не пригадує, але три точно, при цьому він прикрився, зігнувшись, а після того, як удари припинились, він підняв голову та побачив, що ОСОБА_3 вже почав їхати автомобілем.
		Він хитнувшись, бо закрутилась голова, хотів стриматись, при цьому вдарив рукою по кришці багажника автомобіля ОСОБА_3 .
		Після чого, ОСОБА_3 знову вийшов із автомобіля і зі словами:  ОСОБА_18 ще мало?!, наніс йому ногою два удари в область паху, внаслідок чого через сильну біль, він впав на землю та втратив свідомість. До тями він прийшов на тротуарі, при цьому його сильно боліло в паху, а також трохи боліла щелепа та під оком. Ці всі події бачили ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , а також закінчення конфлікту бачив ОСОБА_12 .
		Тоді його автомобілем швидкої допомоги було доставлено в лікарню, де він був оглянутий лікарем. З лікарні його забрав батько.
		Вже коли він був вдома, до них приїжджала дружина ОСОБА_3 і просила його забрати заяву, а також говорила, що вона зараз до кута розіб`є собі голову, при цьому також напише заяву, що то він її побив.
		ОСОБА_3 він не бив, ніяких ударів йому не наносив і агресивно себе не поводив.
		В той вечір він не був в стані алкогольного сп`яніння.
		Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, він 3-4 ночі не міг добре спати.
		Просить стягнути із обвинуваченого, який навіть не попросив у нього вибачення, моральну шкоду в сумі 35000 гривень, за спричинені йому фізичні та моральні страждання. Просить призначити ОСОБА_3 максимальне покарання передбачене санкцією ч.1 ст.125 КК України.
		Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що потерпілий є його другом, а обвинуваченого знає, як таксиста.
		07 березня 2020 року близько 22 години, він відвозив своїх родичів додому, при цьому біля магазину приватного підприємця ОСОБА_15 , зустрівся із потерпілим, який разом з ним та його дружиною сиділи у їх автомобілі та розмовляли. ОСОБА_5 був тверезий.
		Згодом ОСОБА_5 пішов до магазину, до якого в той час під`їхав таксист ОСОБА_3 , при цьому вони почали між собою розмовляти. ОСОБА_5 стояв біля автомобіля, а ОСОБА_3 сидів у ньому. Він бачив, що з автомобіля обвинуваченого вийшов якийсь чоловік і пішов до магазину.
		Тоді, він побачив, як ОСОБА_3 , вийшовши з автомобіля, вдарив ОСОБА_5 , правою рукою три рази в обличчя та один раз у вухо, притиснувши потерпілого лівою рукою до стіни магазину, а потім ще 3 рази ногою копнув в пах. Внаслідок цього ОСОБА_5 впав на землю. Все це відбувалось приблизно на відстані 10 метрів від його автомобіля. Там ще крім нього та його дружини, був ОСОБА_12 , який вийшов із магазину.
		Коли його дружина сказала обвинуваченому, що викличе поліцію, то останній виражався до неї нецензурними словами.
		Він не бачив, щоб ОСОБА_5 наносив які-небудь удари ОСОБА_3 та стукав по даху автомобіля останнього, а лише бачив, що він поставив руку на кришку багажника.
		Після того, як обвинувачений вдарив потерпілого у пах, останній впав на землю, а ОСОБА_3 сів у автомобіль та поїхав.
		Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що знає обвинуваченого, як таксиста, а потерпілий є другом її чоловіка.
		07 березня 2020 року близько 22 години вони з чоловіком, сиділи в автомобілі навпроти магазину приватного підприємця ОСОБА_15 . В той час вони зустріли ОСОБА_5 , який присів до них в автомобіль і вони спілкувались. Тоді потерпілий пішов до магазину, до якого також під`їхав обвинувачений, при цьому вказані особи почали спілкуватися між собою, але про що саме їй не відомо, так як вона з чоловіком сиділи в автомобілі. На початку їх спілкування ОСОБА_5 стояв біля автомобіля, а ОСОБА_3 сидів у ньому. 
		Вона побачила, як ОСОБА_3 , вийшовши з автомобіля, рукою почав бити ОСОБА_5 в обличчя, при цьому вона вибігла із автомобіля та почала кричати до обвинуваченого, що він робить, чому він так себе поводить, на що останній будучи агресивним, виражався в її адресу нецензурними словами.
		Після того, ОСОБА_3 припинив свої дії, а вони з чоловіком знову сіли в автомобіль. 
		За короткий проміжок часу, вона побачила, як ОСОБА_3 знову вийшов із автомобіля і копнув ОСОБА_5 2 чи 3 рази в пах, при цьому останній впав на тротуар біля магазину та важко дихав, а обвинувачений сів у автомобіль і поїхав.
		Вона не бачила, щоб ОСОБА_5 наносив які-небудь удари ОСОБА_3 , чи по автомобілю останнього. 
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що з обвинуваченим вони не знайомі, а з потерпілим разом працювали.
		07 березня 2020 року вони на автостанції смт. Козова зустрілись із ОСОБА_5 , при цьому придбали пляшку горілки і пішли на склад (гараж), де випили по 3 стаканчики горілки. Тоді прийшов батько потерпілого і сказав останньому йти, бо вдома є робота. Він попросив ОСОБА_5 викликати йому таксі.
		Тоді приїхав таксист ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_5 запитав останнього, скільки коштують його послуги таксі в с. Криве, на що той відповів, що 100 гривень. Після того, потерпілий повідомив обвинуваченого, що така сума не підходить. В свою чергу ОСОБА_3 виразившись нецензурними словами, поїхав. Більше йому нічого не відомо по даній справі.
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що 07 березня 2020 року близько 22 години 30 хвилин, він пішов в магазин до приватного підприємця ОСОБА_15 , що в районі автостанції. Коли він вийшов з магазину, то побачив ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , при цьому останній сів в автомобіль. В той час ОСОБА_5 стукнув пальцем по кришці багажника автомобіля обвинуваченого.
		Після того, ОСОБА_3 вийшов з машини та копнув ногою ОСОБА_5 в пах, при цьому потерпілий впав на бруківку, а обвинувачений сів в автомобіль і поїхав. 
		ОСОБА_5 ніяких ударів ОСОБА_3 не наносив.
		Свідок ОСОБА_21 суду показав, що він працює лікарем у КНП Козівська ЦРЛ. Він оглядав ОСОБА_5 у приймальному відділенні вказаного медичного закладу, при цьому той госпіталізації не потребував. Потерпілому було назначено лікування та відпущено додому, при цьому було рекомендовано на наступний день з`явитися для огляду у лікаря-уролога. Це було приблизно 1 рік та 6 місяців тому.
		Все що ним було записано в амбулаторній картці хворого ОСОБА_5 , відповідало дійсності. Травми потерпілого в основному стосувались калитки, а також були незначні ушкодження на обличчі.
		Він вважає, що не могло такого бути, що в ОСОБА_5 були ушкодження на обличчі, при цьому він про них не зазначив.
		Свідок ОСОБА_22 суду показала, що вона працює продавцем в магазині у приватного підприємця ОСОБА_15 . З ОСОБА_3 вона знайома вже більше семи років, ОСОБА_5 знає з вигляду. 
		07 березня 2020 року ввечері, точного часу не пригадує, вона перебувала на роботі в магазині, при цьому почула на вулиці крики та шум. Коли вона вийшла на вулицю подивитись, що там відбувається, то побачила, що ОСОБА_3 із ОСОБА_5 сварились. Тоді обвинувачений сів в автомобіль, при цьому потерпілий копнув ногою в задній бампер вказаного транспортного засобу, а далі вона не бачила, що відбувалось, бо пішла на своє робоче місце.
		На її думку ОСОБА_5 був в стані алкогольного сп`яніння.
		Вона не бачила чи потерпілий та обвинувачений наносили одне одному удари.
		Зі слів людей їй стало відомо, що до ОСОБА_5 викликали швидку допомогу.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 07 березня 2020 року ввечері, він приїхав з відрядження, залишив автомобіль на стоянці, що за смт. Козова та викликав таксі. На вказаний виклик приїхав ОСОБА_3 . Коли вони приїхали в смт. Козова, то до нього подзвонила дружина, щоб купити їй лікарство, а тому він попросив ОСОБА_3 зупинитись біля аптеки. Коли вони з ОСОБА_3 вийшли із автомобіля та двоє направились до аптеки, то два хлопці та одна дівчина при вході у вказане приміщення, підійшли до ОСОБА_3 і почали з ним сперечатись за якихось 30 гривень, що вони нібито забагато йому заплатили і щоб той повернув їм вказані кошти, при цьому він пішов до аптеки.
		Вийшовши з аптеки, він не звернув уваги чи ті два хлопця і дівчина ще там були. Він сів в таксі і лише почали їхати, як почув глухий, тупий удар, ззаду по автомобілю. 
		   В той час ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, а він залишився сидіти у ньому, при цьому ОСОБА_3 довго не був, зразу ж повернувся і вони поїхали до с.Кальне Козівського (на даний час Тернопільського) району.
		   Він не пригадує, щоб ще перед тим, як йти до аптеки, хтось стукав по автомобілі ОСОБА_3 .
		   Ніяких криків, шумів, чи бійки він тоді не чув та не бачив.
		Крім показань самого обвинуваченого, потерпілого та свідків, вина ОСОБА_3 доводиться і іншими дослідженими та оціненими в судовому засіданні доказами, зокрема:
		-рапортом старшого інспектора-чергового СРПП №1 Козівського ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області від 07 березня 2020 року в якому зазначено, що 07 березня 2020 року о 22 годині 35 хвилин на лінію 102 надійшло повідомлення фельдшера Козівської ЦРЛ про те, що у приймальне відділення вказаного медичного закладу доставлено ОСОБА_5 із діагнозом: забій попереку і паху. Виїздом на місце події було встановлено, що дані тілесні ушкодження спричинив ОСОБА_3 , 1972 року народження, житель с. Геленки Козівського району, поблизу автовокзалу;
		-рапортом старшого інспектора-чергового СРПП №1 Козівського ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області від 07 березня 2020 року в якому зазначено, що 07 березня 2020 року о 21 годині 43 хвилин на лінію 102 надійшло повідомлення ОСОБА_23 , 1993 року народження, жительки АДРЕСА_3 про те, що на автовокзалі, таксист  водій автомобіля марки ВАЗ 21010, номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, наніс тілесні ушкодження її знайомому ОСОБА_24 та з`їхав з місця події. Виїздом на місце події було встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_5 , спричинив ОСОБА_3 , 1972 року народження, житель с. Геленки Козівського району. ОСОБА_5 доставлено у Козівську ЦРЛ;
		-заявою ОСОБА_5 на ім`я начальника Козівського ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області від 08 березня 2020 року, у якій останній будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України, просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , який 07 березня 2020 року близько 21 години 40 хвилин поблизу магазину  ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в смт. Козова по вул. Герети, 5б, в ході словесного конфлікту, наніс йому декілька ударів в обличчя, а також в ділянку паху, чим заподіяв тілесні ушкодження;
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 07 квітня 2020 року та таблицею ілюстрацій до нього, в яких зазначено та відображено, події, зі слів потерпілого, які мали місце 07 березня 2020 року близько 21 години 40 хвилин в смт. Козова поблизу магазину Продукти і за яких у обвинуваченого не виникало права на необхідну оборону через відсутність у діях потерпілого будь-якого суспільно-небезпечного посягання;
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 14 квітня 2020 року та таблицею ілюстрацій до нього, в яких зазначено та відображено, події, зі слів свідка ОСОБА_20 , які мали місце 07 березня 2020 року близько 21 години 40 хвилин в смт. Козова поблизу магазину приватного підприємця  ОСОБА_25  і за яких у обвинуваченого не виникало права на необхідну оборону через відсутність у діях потерпілого будь-якого суспільно-небезпечного посягання;
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 14 квітня 2020 року та таблицею ілюстрацій до нього, в яких зазначено та відображено, події, зі слів свідка ОСОБА_19 , які мали місце 07 березня 2020 року близько 21 години 40 хвилин в смт. Козова поблизу магазину приватного підприємця  ОСОБА_25  і за яких у обвинуваченого не виникало права на необхідну оборону через відсутність у діях потерпілого будь-якого суспільно-небезпечного посягання;
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 23 квітня 2020 року та таблицею ілюстрацій до нього, в яких зазначено та відображено, події, зі слів свідка ОСОБА_12 , які мали місце 07 березня 2020 року близько 21 години 40 хвилин в смт. Козова поблизу магазину приватного підприємця  ОСОБА_25  і за яких у обвинуваченого не виникало права на необхідну оборону через відсутність у діях потерпілого будь-якого суспільно-небезпечного посягання;
		- даними висновку судово-медичної експертизи №235 від 12 березня 2020 року в якому зазначено, що на підставі даних судово-медичної експертизи громадянина ОСОБА_5 , 1987 року народження, беручи до уваги повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, судово-медичним експертом було зроблено висновок, що при судово-медичній експертизі у ОСОБА_5 виявлено синці нижньої повіки лівого ока, правої вушної раковини та калитки зліва. Морфологічні властивості виявлених у ОСОБА_5 синців, вказують на їх утворення від дії тупих предметів, близько за 2-4 доби до його судово-медичного огляду, не виключено у термін вказаний у постанові, тобто 07 березня 2020 року. Виявлені у ОСОБА_5 синці за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень. Утворення виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень за повідомлених ним при судово-медичній експертизі обставин події, не виключається. Вони не властиві для утворення при падінні на площині (падіння з висоти власного зросту). 
		Суд, критично оцінює показання обвинуваченого, дані ним в судовому засіданні, в частині того, що бійка була спровокована самим потерпілим, який перебував в стані алкогольного сп`яніння, а він лише діяв в межах необхідної оборони, вважає їх такими, що дані з метою ухилення від кримінальної відповідальності за скоєний кримінальний проступок, намагаючись при цьому пом`якшити свою відповідальність, при цьому вони не підтверджені жодними належними і допустимими доказами і повністю спростовані встановленими судом обставинами справи.
		Твердження обвинуваченого стосовно того, що потерпілий перший наніс йому удар кулаком в груди та шию, суд до уваги не приймає, вважаючи їх голослівними, не підтвердженими жодними належними і допустимими доказами, при цьому такі повністю спростовано в судовому засіданні показами потерпілого, а також свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_12 .
		Як показав в судовому засіданні ОСОБА_3 він не є потерпілим у жодному кримінальному провадженні, від дій ОСОБА_5 . Вказане також підтверджується постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року.
		Вказана постанова Тернопільського апеляційного суду якою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, при цьому провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, на переконання суду, жодним чином не свідчить про те, що саме потерпілий спровокував конфлікт із обвинуваченим та перший наніс йому удар, так як нею лише встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 конфліктували та штовхалися між собою, наносячи один одному удари, при цьому ОСОБА_5 неодноразово підходив до автомобіля ОСОБА_3 та бив по ньому. Крім того, встановлена судом апеляційної інстанції, обставина, з приводу того, що ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_3 для розмови, не є беззаперечним доказом того, що конфлікт був спровокований саме потерпілим. 
		Суд, зазначає, що внаслідок дій ОСОБА_5 , за які останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КК України, у обвинуваченого не виникало права на необхідну оборону через відсутність у діях потерпілого складу будь-якого кримінального правопорушення.
		В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 частково підтвердив послідовність своїх дій, які викладені у обвинувальному акті, заперечивши свій умисел на умисне нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , ствердивши при цьому, що він лише вживав заходів для свого захисту. 
		Право на необхідну оборону виникає не за будь-якого суспільно-небезпечного посягання, а лише за такого, яке відповідно до ч.1 ст.36 КК України викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. Така необхідність виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів. Отже, надаючи громадянам право на необхідну оборону, закон має на увазі лише такі випадки захисту, за яких громадянин змушений негайно заподіяти шкоду посягаючому, з тим, щоб відвернути або припинити його посягання, тобто ефективно здійснити захист.
		Зібраними під час досудового розслідування та судового розгляду доказами, доведено, що з боку потерпілого ОСОБА_5 не було суспільно небезпечного посягання відносно обвинуваченого, яке б створювало невідкладну необхідність для обвинуваченого в заподіянні шкоди ОСОБА_5 , тобто за вищезазначених встановлених обставин, у ОСОБА_3 не виникало право на необхідну оборону.
		Спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_3 на умисне нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , частково підтверджується показами самого обвинуваченого, а також повністю підтверджується показами потерпілого, свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_12 , висновком судово-медичної експертизи та встановленими обставинами за результатами проведення слідчих експериментів. 
		Твердження захисника стосовно того, що під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження було допущено істотні та чисельні порушення вимог КПК України, а також, що лікарем Козівської ЦРЛ не було описано тих тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 , про які зазначив експерт, суд до уваги не приймає, вважаючи їх голослівними, не підтвердженими жодними належними і допустимими доказами, при цьому такі повністю спростовані матеріалами кримінального провадження.
		Наданий захисником в судовому засіданні документ, який за припущенням останнього, підтверджує те, що лікарем Козівської ЦРЛ не було описано тих тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 , про які зазначив експерт, при цьому, що це за документ і що в ньому вказано, сам захисник, суду, повідомити не зміг, мотивуючи тим, що він не може його прочитати, однак він догадався, що у ньому не зафіксовано вищезазначеного, суд до уваги не приймає, оскільки він не є належним та допустимим доказом в розумінні вимог ст.ст.84-86 КПК України. 
		Також стороною захисту не надано суду жодних доказів того, що вони під час досудового розслідування даної справи чи під час її судового провадження, звертались із скаргами на дії органу дізнання чи прокурора, з приводу істотного порушення прав та свобод ОСОБА_3 .
		Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, дії якого слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України, а саме в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень. 
		При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, його особу, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його очевидно зухвалу поведінку, відсутність пом`якшуючих його відповідальність обставин, а тому вважає, що йому слід призначити покарання у виді громадських робіт, оскільки призначення ОСОБА_3 менш суворого покарання не буде сприяти виконанню завдання КК України, його виправленню та перевихованню.
		Щодо цивільного позову, суд зазначає наступне.
		Цивільний позивач ОСОБА_5 просить стягнути із цивільного відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 35000 гривень, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.
		За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України).
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
		Положенням ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Суд, вбачає наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, виходячи із наступного.
		У відповідності із ч.1, п.п.1, 2 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає:
		- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		   Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Частиною 1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		У п.п.9, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із наступними змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина). 
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_5 у зв`язку із отриманням легких тілесних ушкоджень, тривалість цих страждань, що вимушені зміни у його життєвих стосунках були не довготривалими, оскільки до легких тілесних ушкоджень, які були спричинені ОСОБА_5 , законодавець відносить ушкодження, що мали незначні скороминучі наслідки, з урахуванням майнового стану цивільного відповідача ОСОБА_3 , який працює таксистом та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в сумі 35000 грн., слід задовольнити частково на суму 10000 грн.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		З А С У Д И В:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити йому покарання - за ч.1 ст. 125 КК України  у виді громадських робі на строк 100 (сто) годин.
		Цивільний позов задовольнити частково.
		Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 моральну шкоду в сумі 10000 гривень.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		   Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Підгаєцький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Головуючий:  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...