Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/16962/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2021. Зареєстровано: 10.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2021.
Дата набрання законної сили: 05.07.2021
Номер судового провадження: 7565/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 липня 2021 р.Справа № 520/16962/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Бартош Н.С.,
		Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
		за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д.) від 15.12.2020 року (повний текст складено 15.12.20 року) по справі № 520/16962/2020
		за позовом ОСОБА_1 
		до Міністерства оборони України
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:
		визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
		скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України в частині, щодо відмови ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
		зобов`язати Міністерство оборони України, призначити та сплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син, ОСОБА_2 , військовослужбовець, старший солдат мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, яка функціонує на базі Міністерства оборони України та утворена на підставі наказу № 564 від 26.10.2016 року, та надала відповідну заяву та пакет документів для розгляду та прийняття відповідного рішення. 10 жовтня 2020 року позивач отримала лист від відділу соціального забезпечення Харківського обласного військового комісаріату № 2853 ВСЗ від 15.09.2020 року, разом з яким позивач отримала витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.08.2020 року № 116. Вважає таке рішення протиправним, та таким, що порушує її соціальні права.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №520/16962/2020 позовні вимоги задоволено частково: 
		визнано дії Міністерства оборони України, (ідентифікаційний код юридичної особи: 00034022) щодо відмови виплатити ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, протиправними;
		скасовано протокол засідання комісії Міністерства оборони України, в частині, щодо відмови ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) виплати одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
		зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовлено.
		Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.
		Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем, старшим солдатом мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті отримання травм.
		Факт смерті підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 12-17/51-ОКБ/19 від 20.12.2019 року та свідоцтвом про смерть - серії НОМЕР_3 від 24.12.2019 року (а.с. 7-9).
		У липні 2020 року мати померлого солдата - ОСОБА_1 звернулась до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, яка функціонує на базі Міністерства оборони України та утворена на підставі наказу № 564 від 26.10.2016 року, із заявою та пакетом документів для розгляду та прийняття відповідного рішення про отримання грошової компенсації.
		ОСОБА_1 10 жовтня 2020 року отримала лист від відділу соціального забезпечення Харківського обласного військового комісаріату № 2853 ВСЗ від 15.09.2020 року. Разом з листом Позивач отримала витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.08.2020 року № 116, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги (а.с .31-32). 
		У витягу з протоколу №116 зазначалося, що травма сином позивача отримана внаслідок нещасного випадку через дії, які він вчиняв у стані алкогольного сп`яніння.
		Не погоджуючись із відмовою у виплаті допомоги у зв`язку із смертю сина, викладеною у протоколі № 116 від 06 серпня 2020 року,оскаржила його до суду. Досудовим розслідуванням по факту смерті сина встановлено, що 19.09.2019 року командир 1 мінометного взводу - старший офіцер мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , перебуваючи між блок-постом Герб та командно-спостережним пунктом мінометної батареї в/ч НОМЕР_1 , вчинив перевищення військовою службовою особою влади та повноважень і застосував насильство щодо підлеглого старшого солдата ОСОБА_2 , що виразилося у нанесені одного удару дерев`яною палицею в область шиї... Після отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень при зазначених вище обставинах, його госпіталізовано до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків, де він помер.
		Позивач зазначає, що її померлим сином не вчинялось жодний дій, які б призвели або могли б призвести до нещасного випадку та в подальшому його смерті, а тому звернулась до суду із вищевказаними позовними вимогами.
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 06 серпня 2020 року № 116 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із смертю її сина - ОСОБА_2 , яка настала під час проходження військової служби, у зв`язку з тим, що загиблим сином позивача не вчинялися дії, які призвели до нещасного випадку. Такі дії вчинялись іншою особою, й саме ці дії призвели до нещасного випадку.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд вказав, що він не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється та визначається Законом України Про військовий обов`язок та військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі  Закон України № 2232-XII).
		Згідно зі ст. 2 Закону України № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду (ч. 3 ст. 24 Закону України № 2232-XII).
		Згідно зі ст. 41 Закону України № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).
		Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Положеннями п. п. 1-3 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.
		Відповідно до ст. 16-1 Закону України № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
		Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (ч. 2 ст. 16-1 Закону України № 2011-XII).
		Згідно з п. 1 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
		Положеннями п. п. 6, 8 та 9 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
		Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
		Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок).
		Відповідно до п. 10 Порядку, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: 1. заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; 2. витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); 3. витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
		До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема, про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи. які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні.
		Згідно з п. 12 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
		Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
		Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає вказане рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
		Відповідно до пунктів 14 та 15 Порядку одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.
		Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
		Статтею 16-4 Закону № 2011-XII визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
		Пунктом 19 Порядку також встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, зокрема, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення.
		Колегія суддів зазначає, що спірним моментом у цій адміністративній справі є обставини наявності/відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги в розрізі приписів ст. 16-4 Закону № 2011-XII та пункту 19 Порядку.
		Відмовляючи позивачеві у виплаті вказаної допомоги, відповідач стверджує про відсутність правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги матері померлого ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що останній на момент смерті перебував в стані алкогольного сп`яніння.
		Разом з тим, згідно матеріалів досудового розслідування встановлено, що 19.09.2019 року командир 1 мінометного взводу - старший офіцер мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , перебуваючи між блок-постом Герб та командно-спостережним пунктом мінометної батареї в/ч НОМЕР_1 , вчинив перевищення військовою службовою особою влади та повноважень і застосував насильство щодо підлеглого старшого солдата ОСОБА_2 , що виразилося у нанесені одного удару дерев`яною палицею в область шиї. Після отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень при зазначених вище обставинах, його госпіталізовано до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків, де він помер (а.с. 11-30).
		Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/51-ОКБ/19 від 20.12.2019 р., причиною смерті ОСОБА_2 вказано: 1) інтоксикація; 2) двобічна пневмонія; закрита хребетно-спинном`язова травма в шийному відділі. Цим же висновком визначено, що смерть настала внаслідок нападу з метою убивства чи нанесення ушкоджень (а.с. 7-8).
		Наведене свідчить про те, що загиблим сином позивача не вчинялися дії, які призвели до нещасного випадку, оскільки такі дії вчинялись іншою особою, й саме ці дії призвели до нещасного випадку, а матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення саме загиблим сином позивача дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.
		У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 06 серпня 2020 року № 116 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із смертю її сина - ОСОБА_2 , яка настала під час проходження військової служби.
		Висновок відповідача про те, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке визначена ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що унеможливлює призначення та виплату одноразової грошової допомоги є передчасним, зробленим без урахування всіх обставин справи та за відсутності будь-яких судових рішень, якими б підтверджувалось вчинення ОСОБА_2 адміністративного чи кримінального правопорушення. 
		Відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за цією нормою чи доказів того, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута та за результатами її розгляду було встановлено в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП.
		Згідно зі ст. 221 КУпАП, саме на районні суди, районні у місті, міські чи міськрайонні покладено обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-20 КУпАП.
		Також, колегія суддів при вирішення спору враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 за № 8-рп/99 та від 20.03.2002 за № 5-рп/2002).
		Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).
		Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
		За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що беручи до уваги те, що протокол комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум є рішенням у розумінні Порядку, з огляду на встановлені обставини в ході розгляду справи, з урахуванням приписів частини 2 статті 2 КАС України, наявні підстави для визнання його протиправним та скасування у судовому порядку.
		Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
		Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №520/16962/2020 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
		 
		Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис)  (підпис) З.Г. Подобайло   А.М. Григоров   
		Повний текст постанови складено 09.07.2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...