Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/1120/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2021. Зареєстровано: 12.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2021.
Дата набрання законної сили: 29.11.2022
Результат оскарження 29.11.2022 Волинський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/0158/32/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019030100000585

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 158/1120/20
		Провадження № 1-кп/0158/32/21 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 липня 2021 року м. Ківерці
		 
		Ківерцівський районний суд Волинської області
		в складі головуючого судді - ОСОБА_1 
		секретаря - ОСОБА_2 
		з участю прокурора  ОСОБА_3 
		обвинуваченого - ОСОБА_4 
		законного представника обвинуваченого  ОСОБА_5 
		захисників  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці кримінальне провадження № 12019030100000585 від 12.10.2019 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, учня третього курсу Торчинського професійного ліцею, з середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого
		за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - 
		 
		 в с т а н о в и в :
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за такими обставинами: що він 11 жовтня 2019 року близько 20 год. 20 хв., рухаючись автодорогою Т-0212 між населеними пунктами селища міського типу Цумань та село Кадище Ківерцівського району Волинської області, в напрямку останнього, керуючи технічно справним транспортним засобом: мотоциклом марки «ІЖ Юпітер-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без права керування транспортним засобом відповідної категорії, з пасажиром ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував на пасажирському сидінні позаду водія зазначеного мотоцикла, в порушення п.п. 2.1 «а»; 2.3 «б», «г»; 11.3; 12.1; 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив безпечність на неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся під кутом приблизно 190+5 градусів відносно поздовжньої осі автомобіля, проти руху годинникової стрілки, з транспортним засобом марки «Фольксваген Пасат» реєстраційний номер « НОМЕР_2 », що здійснював рух по вказаній дорозі у зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_9 . Внаслідок порушення вищевказаних правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 пасажир мотоцикла «ІЖ Юпітер-5» неповнолітній ОСОБА_8 при зіткненні отримав тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку із крововиливами під оболонки, крововилив під внутрішні поверхні м`яких тканин голови, садна тім`яної ділянки голови, садна та забійно-рваних ран обох гомілок, множинних уламкових зламів кісток лівої гомілки із пошкодженням судинно-нервового пучка та зовнішньої великогомілкової артерії, зламу кісток правого гомілково-ступеневого суглобу, забою легень, крововиливу в міжреберні м`язи, крововиливу в устя магістральних судин, гемоторакс, з якими він був госпіталізований з місця події до лікувального закладу для надання медичної допомоги.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер у відділенні Комунального підприємства «Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання» Волинської обласної ради, причиною смерті останнього стала вищевказана травма головного мозку.
		В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 2.1 «а»; 2.3 «б», «г»; 11.3; 12.1; 12.3 Правил дорожнього руху України:
		п. 2.1 «а» водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
		п. 2.3 «б» для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		п. 2.3 «г» під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;
		п. 11.3 на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
		п. 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
		п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Допитаний в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково, суду дав показання, що він справді керував мотоциклом не маючи права керування даним транспортним засобом без мотошолома, однак будь-яких інших порушень ПДР України не допускав, на смугу зустрічного руху не виїжджав. Їхав зі швидкістю близько 50-55 км/год. До моменту зіткнення на зустріч йому рухалось чимало автомобілів (більше 5). З невідомих йому причин автомобіль, з яким відбулося зіткнення, звернув різко на його смугу руху, уникнути зіткнення йому не вдалося, тому зіткнення відбулося саме на його сузі руху.
		В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 суду дала показання, що ввечері їй зателефонували і повідомили, що її брат ОСОБА_11 попав у ДТП, вже за 10 хвилин вона прибула на місце ДТП. В той момент медики шукали її брата, оскільки його від удару відкинуло далеко в кювет. Обвинуваченого ОСОБА_4 в цей час медики «капали» на траві (на обочині). Вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 не винен у ДТП, тому будь-яких претензій до нього не має, просила його не карати. Зі слів знайомих їй відомо, що водій автомобіля  іншого учасника ДТП, різко виїхав на смугу зустрічного руху, так як водій під час руху діставав з під пасажирського сидіння свій мобільний телефон. Коли вона прибула на місце ДТП, то мотоцикл лежав на своїй смузі руху, автомобіль стояв посередині проїжджої частини, передом на правій стороні, у нього було вирване ліве колесо. Поліція приїхала задовго після ДТП, відразу було дві «швидкі», бачила на місці ДТП брата водія автомобіля, його батька.
		Потерпілий ОСОБА_12  батько загиблого ОСОБА_8 в судовому засіданні суду дав показання, що на момент ДТП був у Франції, за декілька днів їздив на місце ДТП, де побачив, що уламки від мотоцикла були розкидані на всій дорозі на відстані більше 20 метрів, тобто автомобіль їхав на значно більшій швидкості, ніж 50-60 км/год, знайшов устілку від кросівка сина, проте самого кросівка так і не знайшов, що свідчить про значну силу удару. Будь-якої шкоди їм не відшкодовано.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який є другим учасником ДТП, суду дав показання, що він рухався додому з с. Кадище в смт. Цумань, назустріч йому рухався мотоцикл, який виїхав на зустрічну смугу руху та допустив з ним зіткнення, від удару в його автомобіля вирвало ліве колесо, автомобіль стягнуло вліво. Після ДТП відразу викликав поліцію і «швидку». ДТП відбулося на його смузі руху, від удару мотоцикла відкинуло, пасажира мотоцикла загиблого ОСОБА_8 відкинуло на відстань 10-12 метрів в кювет, його навіть відразу не помітив, лише з часом почув сопіння, тому викликав другу швидку. Обвинуваченому ОСОБА_4 він разом з водієм, який під`їхав найпершим після ДТП, надав першу медичну допомогу на обочині, де лежав він. Заміри на місці ДТП робили працівники поліції. Він є фактичним володільцем транспортного засобу, яким керував, однак автомобіль зареєстрований за ОСОБА_13 , який також був на місці ДТП.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , який брав участь в огляді місця події ДТП в якості понятого, суду дав показання, що коли він приїхав на місце ДТП там були лише працівники поліції, швидкі уже поїхали. Автомобіль стояв на правій смузі руху (знесло від удару), мотоцикл лежав на обочині в кущах, на дорозі лежали уламки, на асфальті була подряпина. Працівниками поліції разом з ними проводили заміри, їх записували у протокол. Крім протоколу ОМП він не підписував жодних інших документів, схему місця ДТП він не підписував, заперечує належність йому підпису, вчиненого від його імені на схемі місця ДТП.
		Свідок ОСОБА_13 , який брав участь при огляді місця події в якості понятого, суду дав показання, що він є власником автомобіля марки «Фольксваген», який є учасником ДТП. На місці ДТП було чимало людей, поліцейських, медиків уже не було. Мотоцикл лежав на узбіччі, автомобіль на узбіччі зі своєї сторони. Працівники поліції вимірювали все. Рештки автомобіля розкидані на дорозі та узбіччі. Протокол він підписував, його попередньо оголошували.
		Свідок ОСОБА_15 , який працював слідчим СВ Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області, виїжджав на місце події в складі слідчо-оперативної групи, в судовому засіданні суду дав показання, що на місці ДТП були наявні сліди тертя на асфальті, тому саме їх вони вважали місцем зіткнення. На місці ДТП дуже жвавий рух, слідчо-оперативна група прибула на місце події через значний проміжок часу з моменту ДТП, тому можливо не всі сліди ДТП були ними зафіксовані. Крім того, розбіжності в замірах зі схеми ДТП пояснити не може, вони можуть бути простими неточностями, його неуважністю.
		Судом, під час розгляду вказаного провадження, було оглянуто та дослідженого письмові матеріали кримінального провадження, якими прокурор обґрунтовує доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: 
		- протоколом огляду місця події від 11.10.2019 (а.с. 110-113 Т. 1) зі схемою місця ДТП (а.с. 113 Т.1) та фототаблицею до нього (а.с. 114-120 Т. 1);
		- висновком експерта № 596 від 26.02.2020 (а.с. 137-142 Т. 1) за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, згідно з яким виявлені несправності рульового керування та ходової частини автомобіля марки «Фольксваген Пасат» д.н.з. « НОМЕР_2 » виникли від час ударного навантаження в момент ДТП;
		- висновком експерта № 597 від 26.02.2020 (а.с. 149154 Т. 1) за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, згідно з яким робоча гальмова система та система рульового керування знаходились в працездатному стані, виявлені несправності ходової частини мотоцикла марки «ІЖ Юпітер-5» д.н.з. « НОМЕР_1 » виникли від час ударного навантаження в момент ДТП;
		- висновком експерта № 598 від 26.02.2020 (а.с. 161-167 Т. 1) за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, згідно з яким в момент первинного контакту взаємодіяли передня ліва частина автомобіля марки «Фольксваген Пасат В7» д.н.з. « НОМЕР_2 » та передня частина мотоцикла марки «ІЖ Юпітер-5» д.н.з. « НОМЕР_3 », при цьому поздовжня вісь мотоцикла розміщувалась під кутом приблизно 190±5 градусів відносно повздовжньої осі автомобіля, проти напрямку руху годинникової стрілки;
		- висновком експерта № 612 від 20.02.2020 (а.с. 170-172 Т. 1) за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, згідно з яким вирішити запитання «На якій смузі руху та в якому місці проїжджої частини дороги відбулося зіткнення автомобіля марки «Фольксваген Пасат» д.н.з. « НОМЕР_2 » та мотоцикла марки «ІЖ Юпітер-5» д.н.з. « НОМЕР_1 » експертним шляхом не надається можливим, оскільки оглядом місця події не зафіксовано інформаційних ознак, що вказують на розташування місця зіткнення транспортних засобів, зокрема:
		1) сліди від шин автомобіля на поверхні дороги особливо помітні на ґрунті, шару пилу, снігу, бруді;
		2) сліди, залишені на поверхні дороги відкинутими об`єктами (частинами, які відділилися від ТЗ при ударі);
		3) сліди шин ТЗ;
		4) розташування на дорожньому покритті ділянки пилу та дрібних частинок землі, які осипалися з нижніх поверхонь ТЗ, бризговиків, бамперів;
		5) розташування ділянок розсіювання уламків скла ТЗ, сипучих тіл і рідин, різноманітних уламків і предметів;
		6) розташування ТЗ після пригоди;
		7) пошкодження на ТЗ.
		В основу вказаного експертного дослідження взято протоколом огляду ДТП та схема місця ДТП.
		- протоколом огляду місця події від 14.10.2019 (а.с. 175-177 Т. 1) з фототаблицею до нього, відповідно до якого було проведено огляд тіла померлого ОСОБА_8 
		- довідкою про причину смерті № 495 від 22.10.2019 ОСОБА_8 (а.с. 179 Т. 1), в силу якого причиною смерті останнього став забій головного мозку, крововиливи під оболонки. Закрита черепно-мозкова травма, поєднана тупа травма тіла;
		- висновком експерта № 463 від 18.11.2019 (а.с. 179-184 Т. 1) за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 за результатами якої причиною смерті ОСОБА_8 стала закрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалась забоєм головного мозку із крововиливами під оболонки;
		- висновком експерта № 32/194 від 24.04.2020 (а.с. 190-203 Т. 1) за результатами комплексної судово-медичної експертизи, згідно з яким сукупність тілесних ушкоджень ОСОБА_8 утворилась внаслідок ДТП, що мала місце 11.10.2019, найбільш вірогідно останній перебував на місці пасажира мотоцикла;
		- висновком щодо результатів медичного огляду з етою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 2526 від 12.10.2019 (а.с. 206 Т. 1) в силу якого ОСОБА_9 в стані сп`яніння не перебував;
		- висновком експерта № 210 від 24.03.2020 (а.с. 210-212 Т. 1) за результатами судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_4 наявні тілесні ушкодження виникли в результаті ДТП, з ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, в крові етанолу не виявлено;
		- висновком експерта № 33/193 від 24.04.2020 (а.с. 213-223 Т. 1) за результатами комплексної судово-медичної експертизи, згідно з яким сукупність тілесних ушкоджень ОСОБА_4 утворилась внаслідок ДТП, що мала місце 11.10.2019, найбільш вірогідно останній перебував на місці водія мотоцикла;
		Висунуте та підтримане в судовому засіданні прокурором обвинувачення в основному ґрунтується на протоколі огляду місця події від 11.10.2019 (а.с. 110-112 Т. 1) разом зі схемою місця ДТП (а.с. 113 Т. 1) та фототаблицями до них (а.с. 114-120 Т. 1), всі інші докази (усі вище перелічені експертизи) проводились із врахуванням саме даного протоколу та схеми місця ДТП. Судом ставиться під сумнів їх достовірність, оскільки схема місця ДТП містить ряд неточностей, зокрема: під № 3 слідчим вказано місце зіткнення транспортних засобів, хоча в судовому засіданні слідчий не зміг пояснити по яких критеріях ним було визначено це місце, посилається на наявність на асфальтному покритті царапини, яка зафіксована на фото № 2 та 3 з фототаблиці. Водночас у схемі зазначено ширину однієї смуги руху «2,80м», іншої «3,40м», тобто загальна ширина проїзної частини «6,20м», у місці зіткнення № 3 проведено нові заміри проїзної частини, а саме: від краю проїзної частини до місця зіткнення відстань становить «2,40 м», від місця зіткнення до іншого краю проїзної частини  «4,00м», тобто загальна ширина проїзної частини вже «6,40 м» (4,00+2,40). Суперечності в замірах наявні також щодо ширини смуги руху, де знаходився автомобіль. Так, в одному замірі ширина даної смуги становить 3,40 м, на ділянці, де розташована задня частина автомобіля  «2,70 м» (2,40 м + 0,30 м), передньої частини автомобіля  2,85м. (1,90 м.+0,95м.). Таким чином, вказані розбіжності є суттєвими. Крім цього, схема місця ДТП не забезпечена прив`язкою до будь-якого нерухомого об`єкту.
		Крім того, судовим слідством було встановлено, що понятими при огляді місця події були ОСОБА_14 , який в судовому засіданні суду показав, що підписував лише протокол огляду місця події від 11.10.2019, однак у схемі місця ДТП підпис вчинений від його імені ним заперечується. Іншим понятим був ОСОБА_13 , який хоча і підписував як протокол огляду місця події, так і схему місця ДТП, однак відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 є власником автомобіля марки «Фольксваген Пасат» д.н.з. « НОМЕР_2 » - іншого учасника ДТП, що прямо суперечить ч. 7 ст. 223 КПК України, в силу якого понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Враховуючи, що відповідно до норм чинного законодавства власники джерел підвищеної небезпеки (в тому числі і транспортних засобів) несуть відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, ОСОБА_13 будучи власником автомобіля, що є учасником ДТП, є прямо заінтересованою особою в результатах кримінального провадження.
		Таким чином, наведені факти свідчать про те, що дана слідча дія була проведена з істотним порушенням зазначених вимог чинного КПК, тобто не у порядку визначеному Законом.
		Зазначені порушення вимог чинного КПК України, які були допущені під час проведення цієї слідчої дії, є істотним порушенням установленого законом порядку збирання доказів, та являються безумовною підставою для визнання даного протоколу та отриманих у процесі її проведення фактичних даних недопустимими з підстав, передбачених ст. 87 КПК.
		При цьому, необхідно враховувати, що згідно вимог ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону яка їх подає.
		Аналогічна позиція Європейського Суду з прав людини викладена у справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium) №2914/98 від 13 січня 2005 року, де в п. 25 зазначено, що в кримінальних справах питання доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування їх належності та допустимості лежав на стороні обвинувачення.
		Крім того, згідно правового висновку ВС, зробленого у постановах від 27.02.2019 (справа №753/19835/14-к), від 19.02.2019 (справа №748/649/17), від 05.02.2019 (справа №754/12820/15-к) та від 06.06.2019 (справа №756/13170/14-к) здійснення перевірки доказів на їх допустимість, якщо сторона захисту ставить їх під сумнів, є обов`язком суду. Усі обставини, що наводяться підозрюваним у свій захист, повинні бути ретельно досліджені слідчими органами, прокурором і судом.
		Зокрема, у п. 36 постанови від 05.02.2019 ВС зазначив наступне: «Суд виходить із того, що відповідно до статті 94 КПК суд, який розглядає обвинувачення по суті, зобов`язаний оцінити кожен доказ, серед іншого, й з точки зору його допустимості. Якщо сторони ставлять під сумнів, що обставини, за яких доказ було отримано, відповідають вимогам закону, суд зобов`язаний переконатися, чи не порушені правила його допустимості, у тому числі, чи дотримана належна процедура та гарантії, надані учасникам процесу. Законодавець наділяє суд, що встановлює факти, широкими повноваженнями при дослідженні та оцінці доказів, визначаючи у частині 2 ст. 94 КПК, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили».
		Зазначений правовий висновок Верховного суду про обов`язок суду ретельним чином перевіряти усі доводи сторони захисту про недопустимість певних доказів повністю узгоджується з правовою позицією з цього питання Європейського Суду з прав людини.
		Враховуючи викладене всі наведені доводи, які свідчать про недопустимість протоколу огляду місця події, в тому числі і зі схемою місця ДТП від 11.10.2019, стороною обвинувачення не спростовані в ході судового слідства. 
		Крім того слід зазначити, що проведення повторного огляду місця події на даний час не є можливим у зв`язку зі значним проміжком часу, що минув, а також втратою слідів ДТП на місці події.
		Європейський суд з прав людини, у рішенні у справі «Гефген проти Німеччини» для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Вказана доктрина прийшла із країн з англо-саксонською системою права.
		У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		В Україні вищезазначена доктрина «плодів отруєного дерева», має своє правове втілення в положеннях ст. 87 ч. 1 КПК України. Так, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті з істотним порушенням прав та свобод людини.
		Тож, виходячи із доктрини «плодів отруєного дерева» не можуть бути визнані допустимими доказами всі послідуючі, похідні, докази, які були отримані на підставі попередніх, які були здобуті з істотним порушенням установленого КПК порядку їх отримання.
		Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
		Згідно з ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
		Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		Стандарт доведення "поза розумним сумнівом" означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення "поза розумним сумнівом" законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Тож, зважаючи на наведене, судовим слідством не було достовірно встановлено місця зіткнення транспортних засобів, схему місця ДТП суд ставить під сумнів, з підстав, наведених вище, висновком експерта № 612 від 20.02.2020 (а.с. 170-172 Т. 1) за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, згідно з яким вирішити запитання «На якій смузі руху та в якому місці проїжджої частини дороги відбулося зіткнення автомобіля марки «Фольксваген Пасат» д.н.з. « НОМЕР_2 » та мотоцикла марки «ІЖ Юпітер-5» д.н.з. « НОМЕР_1 » експертним шляхом не надається можливим, оскільки оглядом місця події не зафіксовано інформаційних ознак, що вказують на розташування місця зіткнення транспортних засобів. В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 заперечується факт виїзду ним на смугу зустрічного руху, навпаки вказується на виїзд на його смугу руху автомобіля, що стало прямою причиною виникнення ДТП, внаслідок якої загинув пасажир мотоцикла ОСОБА_8 . Про те, що саме обвинувачений здійснив виїзд на смугу зустрічного руху в судовому засіданні вказав лише водій автомобіля, з яким відбулося зіткнення, інших очевидців ДТП не було. За письмовими доказами, основою яких є огляд місця події та схема місця ДТП, достовірно встановити місця зіткнення транспортних засобів не являється можливим. 
		Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Так, згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
		Стаття 94 КПК вимагає, щоб для прийняття відповідного процесуального рішення суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення ґрунтується на припущеннях. Усі свідки, які були допитані у судовому засіданні, не були очевидцями вчинення кримінального правопорушення, окрім іншого учасника ДТП  водія автомобіля ОСОБА_9 , до яких суд ставиться критично, а тому його свідчення не можуть бути взяті за основу обвинувачення ОСОБА_4 , при цьому наведені у обвинувальному акті обставини спростовуються дослідженими і перевіреними в судовому засіданні доказами.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
		Рішення слідчого, прокурора відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України приймаються у формі постанови, а оскільки обвинувальний акт є процесуальним рішенням прокурора, він повинен бути складений у формі постанови та містити постановляючу частину щодо висунення обвинувачення, проте прокурором та слідчим цих вимог закону не в повній мірі дотримано. 
		У відповідності до п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Формулювання обвинувачення відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. У обвинувальному акті, врученому ОСОБА_4 , та направленому суду, формулювання обвинувачення дублює фактичні обставини справи.
		Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
		Таким чином, внаслідок визнання протоколу огляду місця події та схеми до нього недопустимим доказом, судом не встановлено в діях обвинуваченого ОСОБА_4 порушення п.п. 11.3; 12.1; 12.3 ПДР України, які були б причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП. Порушення п.п. 2.1; 2.3; 2.3 «г» ПДР України визнаються обвинуваченим, однак вона, на думку суду, не перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП і не можуть лежати в основі кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. 
		Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеною. 
		Так, у відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. 
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. 
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності. 
		Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємопов`язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення. 
		Норма ст. 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
		Відповідно до ст. 373 КПК України, вирок - найважливіше процесуальне рішення суду першої і апеляційної інстанції, результат всієї передуючої його ухваленню процесуальної діяльності органів досудового розслідування в суду, акт правосуддя. Виправдувальний вирок - один із видів остаточного судового рішення, яким вмотивовано проголошується невинуватість обвинуваченого у вчиненні попередньо інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також визначаються правові наслідки визнання особи виправданою.
		Однією із правових підстав ухвалення виправдувального вироку є недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
		З врахуванням норм ст. ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, дійшов висновку про невинуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що мала місце 11 жовтня 2019 року близько 21 год. 00 хв.
		Відповідно до положень ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів; докази, будучи належними і допустимими, мають властивість слугувати засобами пізнання вчиненого злочину та обумовлюють ті об`єктивні зв`язки, які існують між ними і обставинами минулої події; відсутність такої взаємодії може свідчити лише про відсутність доказів. 
		Положення ст. 91 КПК України визначають обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, такі як подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, тощо. 
		Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. 
		Згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Дослідивши у судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення, суд дійшов висновку, що наданими доказами не доведено вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК України.
		Суд при розгляді справи в межах оголошеного ОСОБА_4 обвинувачення, безпосередньо допитавши обвинуваченого, потерпілих, свідків, оглянувши документи, не оглядаючи речових доказів, дослідивши протоколи, документи та вивчивши всі матеріали кримінального провадження, висновки за результатами проведення експертиз, заслухавши доводи прокурора, потерпілих, свідків, обвинуваченого, захисників обвинуваченого, дійшов переконання, що здобуті в судовому засіданні докази не підтверджують оголошеного ОСОБА_4 обвинувачення «поза розумним сумнівом».
		В той же час, до закінчення судового слідства надходили клопотання від сторони обвинувачення про проведення додаткових експертиз, враховуючи, що ними було відшукано додаткові фото з місця ДТП, які були у слідчого, що здійснював досудове розслідування, однак вони не відкривались стороні захисту після закінчення досудового розслідуванні, та і взагалі не були долучені до матеріалів кримінального провадження, тому в задоволенні вказаних клопотань прокурора про призначення додаткових експертиз було судом відмовлено.
		Тож, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності не доводять поза розумним сумнівом винуватість особи ОСОБА_4 . 
		Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суд при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
		Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессерує і Джабардо проти Іспанії»).
		Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». 
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права». 
		Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 р. (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного». (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
		Оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву, доводили вину обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, стороною обвинувачення, після опитування щодо бажання доповнити судовий розгляд, надано не було, а тому суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення не доведено в судовому засіданні «поза розумним сумнівом» в розумінні практики ЄСПЛ та Конвенції, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого суд тлумачити на його користь.
		Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про недоведеність, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4  порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, і відповідно вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому вважає за необхідне виправдати за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, тобто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України і норм КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєні конкретного злочину повністю доведена.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
		Речові докази:
		- автомобіль марки «Фольксваген Пасат» д.н.з. « НОМЕР_2 », переданий на відповідальне зберігання володільцю ОСОБА_9  повернути власнику;
		- мотоцикл марки «ІЖ Юпітер-5», який зберігається на штрафмайданчику ГУНП у Волинській області  повернути власнику.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 17.10.2019 на мотоцикл марки «ІЖ Юпітер-5» д.н.з. НОМЕР_1 ».
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		 
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, 
		 
		 у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдати у зв`язку не доведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
		 
		Судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз віднести на рахунок держави.
		 
		Речові докази:
		- автомобіль марки «Фольксваген Пасат» д.н.з. « НОМЕР_2 », переданий на відповідальне зберігання володільцю ОСОБА_9  повернути власнику;
		- мотоцикл марки «ІЖ Юпітер-5», який зберігається на штрафмайданчику ГУНП у Волинській області  повернути власнику.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 17.10.2019 на мотоцикл марки «ІЖ Юпітер-5» д.н.з. НОМЕР_1 ».
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		Інші учасники судового провадження мають право копію вироку отримати в суді. 
		 
		 
		Суддя 
		Ківерцівського районного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...