Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 694/1593/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2021. Зареєстровано: 12.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2021.
Дата набрання законної сили: 11.10.2021
Результат оскарження 11.10.2021 Апеляційний суд Черкаської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/690/73/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020250140000619

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа №694/1593/20
		           Провадження №1-кп/690/73/21
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 липня 2021 року            Ватутінський міський суд Черкаської області у складі
		головуючого судді                     ОСОБА_1 , 
		секретар судового засідання                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів                         ОСОБА_4 
		захисників                         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		обвинуваченого                         ОСОБА_7 
		розглянувши у закритому судовому засіданні у залі засідань приміщення суду в м.Ватутіне кримінальне провадження №12020250140000619, внесене 07.10.2020 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кутківці Чемеровецького району Хмельницької області, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, не є особою з інвалідністю, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 23.03.2021 р. Звенигородським районним судом Черкаської області за ч.1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 
		-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 187 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Суд вважає доведеним, що ОСОБА_7 в нічний час з 06 на 07 жовтня 2020 року близько 00  01 години ночі, шляхом виймання шибки вікна, проник до будинку ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою задоволення статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, розуміючи, що перед ним особа похилого віку, яка не зможе чинити опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на зґвалтування, застосовуючи фізичне насильство, на ліжку, а потім на підлозі, вступив з ОСОБА_8 , проти її волі в статеві зносини природнім способом. 
		Своїми умиснимидіями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152 КК України  вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування). 
		Досудовим розслідуванням ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення за ознаками ч. 3 ст. 187 КК України (напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло), яке визнається судом необгрунтованим в частині з підстав, наведених в мотивувальній частині. 
		Під час судового розгляду встановлено та визнається судом доведеним, що ОСОБА_7 в нічний час з 06 на 07 жовтня 2020 року близько 00  01 години ночі шляхом виймання шибки вікна, незаконно проник до будинку ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою зґвалтування, під час дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), застосувавши фізичне насильство, внаслідок чого ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також синців на підборідді, на лівій щоці, садно на правому колінному суглобі, ділянок осаджень на лобі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, після чого з місця вчинення злочину зник, залишивши потерпілу у безпорадному стані. 
		Суд, з урахуванням положень ч.3 ст. 337 КПК України, вважає необхідним змінити правову кваліфікацію вчинених ОСОБА_7 дій з ч.3 ст. 187 КК України на ч.1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених устатті 121цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я , та на ч.1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла особи.
		Обвинувачений свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 152 КК України і встановлені фактичні обставини його вчинення, як вони пред`явлені в обвинуваченні визнав, проте не визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України. У показах додатково зазначив, що 06 жовтня 2020 року вживав з братом горілку, ємністю 0,7 л., після чого брат пішов додому, а він полежав та вирішив піти до раніше знайомої йому ОСОБА_8 , яка є його сусідкою, з метою зґвалтування. Підійшов до вікна її кімнати, витягнув за допомогою плоскогубців шибку та грати, і заліз до будинку через вікно. Здійснював свій статевий акт з нею природним способом спочатку на ліжку, потім скинув на підлогу, при цьому потерпіла чинила спротив. Під час опору вдарив її по лиці, з підлоги її піднімав, можливо тоді вона і зломала ногу. Вже закінчив статевий акт на ліжку, розвернувся, виліз через вікно, отримавши пошкодження у вигляді ссаден з двох сторін тулуба розбитим склом, та пішов додому. Не наносив потерпілій умисно тілесні ушкодження. Вона нічого не кричала. Радіо у ОСОБА_8 з будинку в ніч з 06 на 07 жовтня 2020 року не забирав. Під час обшуку за його місцем проживання, коли вилучили два схожих радіо, давав пояснення, що одне ціле радіо йому подарував брат, а інше було розламане, яке йому колись віддав сусід. Його забрали з роботи 07.10.2020 року працівники поліції та відвезли до райвідділку. 08.10.2020 р. приймав участь під час обшуку, слідчого експеримента, медичного освідування, в нього відбирались біологічні зразки. 09.10.2020 р. був присутній під час обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і цього дня спілкувався із захисником. 
		Незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_7 вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152 КК України та ч.1 ст. 162 КК України, а також невизнання ним наслідків у виді отримання потерпілою тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я, його вина у вчиненому підтверджується дослідженими безпосередньо у судовому засіданні показаннями свідків,речовими доказами,документами тависновками експертівзгідно ст.84КПК України. 
		Потерпіла ОСОБА_8 у судові засідання не з`явилась, відповідно до ч.3 ст. 97 КПК України суд визнав неможливим її допит через тяжку фізичну хворобу, яка унеможливлює її пересування, що підтверджено відповідною довідкою Звенигородської амбулаторії №2 (т.2 а.с. 57). 
		Згідно з п. 7 ч. 2ст. 97 КПК Українисуд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. При прийнятті цього рішення суд, зокрема, зобов`язаний враховувати можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
		Допитана під час досудового слідства особисто потерпіла ОСОБА_8 (протокол допиту потерпілої від 07.10.2020 р., т.2 а.с. 56) показала, що в нічний час з 06.10.2020 р. на 07.10.2020 р. почула шум в будинку та звук розбитого вікна, через кілька секунд до неї підійшла невідома особа, від якої почула запах алкоголю і до неї хтось доторкнувся. Вона почала кричати, після чого невідома особа взяла її за обличчя та із застосуванням погрози змусив її мовчати. Після цього невідомий чоловік зірвав з неї сорочку і вона одразу відчула біль в ділянці статевих органів, а тому зрозуміла, що чоловік розпочав статевий акт природнім способом. Тривалість статевого акту вона не пам`ятає, оскільки перебувала у шоковому стані. Після цього чоловік скинув її на підлогу обличчям до низу, під час чого вона розбила ніс. На підлозі чоловік продовжив статевий акт, лежачи на її спині, через тривалий час відчула рідину всередині в ділянці статевих органів та зрозуміла, що чоловік завершив статевий акт. На підлозі відчула різкий біль в ногах та в ділянці статевих органів. Також відчувала, що чоловік був в рукавицях. Після чого чоловік пішов через вікно, а вона самостійно вилізла на ліжко та чекала коли прийде її син. 
		Допитаний судом свідок ОСОБА_9 , в тому числі і повторно, який є сином потерпілої, показав, що 07.10.2020 року приблизно о 07 год. 40 хв. заїхав зранку до матері ОСОБА_8 в с. Мизинівка, відчинив двері і зайшов до її кімнати. Побачив, що мати лежить на ліжку полуроздягнена, в неї зламана нога, на ліжку були сліди крові, лице було подряпане, на тілі були синяки. Біля вікна валялась арматура, цегла на підлозі, вибита шибка. Одразу викликав поліцію та швидку, та матір повезли до лікарні, де написав відмову від госпіталізації після накладення гіпсу, і 07.10.2020 р. вже привіз її близько 14 год. додому до с. Стара Буда. Повернувся до будинку в с. Мизинівка і зачинив двері. Потерпіла жила окремо, вона була сліпа останні 12 років, пересувалась тільки до туалету останні два роки, а після цього випадку взагалі не встає, її нога до цього часу не зрослась. Групу інвалідності матері не встановлював. Мобільного телефону вона не мала. 12 років назад купив радіо марки KIPO стареньке, 06.10.2020 р. був в неї і бачив радіо біля ліжка, а 07.10.2020 р. його вже не стало. Особливості радіо  замість зламаної антени був дріт. 07.10.2020 р. забрав матір з лікарні додому в с. Стара Буда. Будинок в с. Мизинівка викупив для проживання матері, але не оформив право власності. Йому зателефонував слідчий та попросив прийти до будинку 08.10.2020 р. та відчинити двері. Пенсію матері він отримує по довіреності із сільради. Матір може особисто розписуватись. Обвинувачений був присутній під час проведення слідчого експерименту , після закінчення всі пішли. Писав заяву до поліції, а мати підписувала в лікарні. Під час допиту потерпілої присутній не був. Її допитували в маніпуляційній поліклініки. 
		Його мати, ОСОБА_8 , яка є потерпілою в цьому кримінальному провадженні, особисто йому розповіла, що серед ночі почула звук битого скла та як «ломається вікно», після чого хтось через вікно заліз до кімнати. Потім відчула як невідома особа  чоловік заліз на неї на ліжко, почав бити її по голові, вона його просила, щоб не бив, але він не зупинявся. Потім роздягнув її, почав ґвалтувати природнім способом, після чого скинув з ліжка, від чого вона зламала ногу, та продовжив ґвалтувати природнім способом. Скільки часу це продовжувалось, вона сприймала, як дуже довго. Свідок запитав у потерпілої, чи може вона його вибачити, та отримав відповідь, що не бажає. Щодо радіо вона йому повідомила, що день чи два тому вона ним користувалась, а після цього випадку воно пропало. 
		Так, на підставі п.7 ч.2 ст.97 КПК України, суд визнає допустимими показання з чужих слів свідка ОСОБА_9 , який є сином потерпілої ОСОБА_8 ..
		Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 10.09.2020 р. в справі №766/19891/17. 
		Допитаний свідок ОСОБА_10 показав, що приймав участь понятим під час проведення обшуку у обвинуваченого та слідчого експерименту у потерпілої. Під час обшуку було вилучено радіо, якесь розбите радіо, пасатіжи, перчатки, одежа, майка, футболка, труси, тапочки. Слідчий роз`яснював йому та ОСОБА_7 всі права. Постійно перебував під час проведення цих слідчих дій. Спочатку був обшук, а потім слідчий експеримент. ОСОБА_7 самостійно все показував та відповідав на запитання. 
		Допитаний свідок ОСОБА_11 показав, що приймав участь понятим під час проведення обшуку у обвинуваченого та слідчого експерименту у потерпілої. Під час обшуку пам`ятає, що було вилучено радіо, інше розламане радіо, пласкогубці, нижня білизна та штани. Слідчий роз`яснював йому та ОСОБА_7 всі права. Постійно перебував під час проведення цих слідчих дій, не відлучався. Спочатку був обшук, а потім слідчий експеримент. ОСОБА_7 самостійно все показував та відповідав на запитання. 
		Судом були дослідженні належні та допустимі наступні письмові докази, які доводять причетність ОСОБА_7 до вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 152, ч.1 ст. 162 КК України: 
		1.протокол прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 07.10.2020 р. що невідомий чоловік в ніч з 06.10.2020 р. на 07.10.2020 р. зґвалтував ОСОБА_8 , на підставі якого 07.10.2020 р. о 16 год. 52 хв. було внесено відомості до ЄРДР за №12020250140000619 за ознаками ч.1 ст. 152 КК України, та зафіксовано відомості про заявника та виклик на службу 102 від ОСОБА_9 07.10.2020 р. о 07 год. 57 хв. (т.1 а.с. 85, 87, 89).
		2.протокол прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 07.10.2020 р. що в ніч з 06.10.2020 р. на 07.10.2020 р. невідома особа через вікно проникла до будинку ОСОБА_8 та застосовуючи фізичне насильство відкрито заволоділа радіоприймачем, на підставі якого 07.10.2020 р. о 20 год. 26 хв. було внесено відомості до ЄРДР за №12020250140000620 за ознаками ч.3 ст. 187 КК України (т.1 а.с. 86, 88).
		3.Огляд місця події на підставі дозволу володільця ОСОБА_12  будинок по АДРЕСА_2 проводився 07.10.2020 р. з 08.35 год. до 13 год. 30 хв. до внесення відомостей до ЄРДРу відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 223, 234, 237 КПК України, за результатами якого складено протокол огляду місця події (т.1 а.с.90-101), який фіксувався за допомогою фотозйомки з використанням фотоапарату «Soni», за участю двох понятих, власника приміщення, інспектора-кінолога. З місця події було вилучено наступні речові докази: сірники 10 шт. (паперовий конверт), простирадло коричневого кольору (сейф пакет №7010232); підодіяльник зеленого кольору (сейф пакет №7010229), наволочка оранжевого кольору (сейф-пакет №EXP0258615); халат чорного кольору (сейф-пакет №7010231), халат (сорочка) зеленого кольору (сейф-пакет №7010230); мікронакладення з вікна (паперовий конверт); змив з вікна (паперовий конверт), волосся з вікна (паперовий пакет), 3 сліди низу взуття (сейф-пакет №EXP0258598), 2 сліди структури матеріалу (сейф-пакет №GSU1008079), зліпок з пластиліну 1 сліду знаряддя злому (сейф-пакет №GSU1008080). Вилучені речові докази постановою слідчого були визнані речовими доказами в провадженні №12020250140000619 за ознаками ч.1 ст. 152 КК України, та ухвалою слідчого судді від 12.10.2020 р. було накладено арешт (т.1 а.с.106-107, 112-113).
		Враховуючи, що підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення 07.10.2020 р. о 07 год. 57 хв. ОСОБА_9 на службу 102 про кримінальне правопорушення (т.1 а.с. 85), для перевірки якого та з`ясування події, що відбулася, було здійснено огляд будинку з метою виявлення та вилучення речових доказів з місця вчинення злочину, а тому зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалась з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала дозволу суду. 
		Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 р. (провадження № 51-230 км 18), де наголошено, що огляд місця події слід відрізняти від такої слідчої дії, як обшук. 
		4.Відповідно до висновків експерта №05-9-01/276 від 08.10.2020 р., №05-9-01/279 від 04.11.2020 р., проведених за участю потерпілої на підставі постанов ст. слідчого СВ Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області від 07.10.2020 р., у ОСОБА_8 маються наступні тілесні ушкодження: - перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я; - синці на підборідді, на лівій щоці, садно на правому колінному суглобі, ділянок осаджень на лобі, крововиливу в ділянці піхви, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; які спричинені дією тупого твердого предмету (предметів), давність спричинення яких може відповідати часу у фабулі постанови  в ніч з 06.07.2020 р. на 07.10.2020 р. у вмісті піхви потерпілої ОСОБА_8 сперматозоїди не знайдені. (т.1 а.с. 114-119).
		5.Відповідно до висновку експерта №05-9-01/278 від 04.11.2020 р., проведеного за участю ОСОБА_7 на підставі постанови ст. слідчого СВ Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області, ОСОБА_13 від 08.10.2020 р., у ОСОБА_7 мають місце ушкодження у вигляді саден на статевому члені, на правій боковій поверхні грудної клітки, на правому плечовому суглобі, на правому ліктьовому суглобі, на животі, ділянка осадження на лівій боковій поверхні грудної клітки, які спричинені дією тупого твердого предмету (предметів) і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. При судово-цитологічній експертизі змиву із статевого члена ОСОБА_7 клітин піхвового епітелію не виявлено. (т.1 а.с. 120-122).
		Перевіривши доводи захисту щодо порушення права обвинуваченого на захист під час проведення судово-медичної експертизи без участі захисника, суд вважає їх необґрунтованими і такими що не ґрунтуються на вимогах ст.ст. 242, 243 КПК, оскільки на початку її проведення 08.10.2020 р. підозрюваний ОСОБА_7 , будучи обізнаним про своє право на захист, добровільно відмовився від залучення йому захисника, про що свідчить відповідна заява (т.1 а.с. 132), та під час досудового розслідування і судового розгляду клопотань щодо призначення іншої експертизи, виклику експерта тощо сторона захисту не заявляли. 
		6.На підставі постанови прокурора Звенигородської місцевої прокуратури, ОСОБА_4 , від 07.10.2020 р. згідно протоколу отримання зразків для експертизи від 08.10.2020 р. у потерпілої ОСОБА_14 із залученням спеціаліста (фельдшера) було відібрано зразки крові та піднігтьового вмісту, які поміщено до паперового конверту (т.1 а.с. 123-124). 
		7.На підставі постанови прокурора Звенигородської місцевої прокуратури, ОСОБА_4 , від 08.10.2020 р. згідно протоколу отримання зразків для експертизи від 08.10.2020 р. у підозрюваного ОСОБА_7 із залученням спеціаліста (медичної сестри) було відібрано зразки крові, волосся, піднігтьового вмісту, які поміщено до паперового конверту (т.1 а.с. 125-126). 
		Доводи сторони захисту про порушення прав обвинуваченого під час проведення зазначеної слідчої дії без участі захисника в присутності понятих  двох осіб жіночої статті, та, як наслідок, визнання його недопустимим, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки обвинувачений добровільно надав згоду на отримання унього біологічнихзразків впорядку ст.ст.241,245КПК України,при цьому начас їїпроведення 08.10.2020р.підозрюваний ОСОБА_7 ,будучи обізнанимпро своєправо назахист,добровільно відмовивсявід залученняйому захисника,про щосвідчить відповідназаява (т.1а.с.132), та отримання біологічних зразків не супроводжувалось оголенням освідуваної особи. Відсутність захисника під час відібрання зразків крові в особи не є такою обставиною, що зумовлює недопустимість висновку судово-медичних експертиз через порушення права на захист, оскільки зразки крові містять інформацію, зміст якої не залежить від волі особи, в якої вони відбираються (постанова Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 423/1766/16 (провадження № 51-1105км19).
		8.Згідно висновку експерта № 05-1-09/553 від 10.11.2020 р. (т.1 а.с. 139-142), проведений на підставі постанови ст. слідчого ОСОБА_13 від 08.10.2020 р., кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи А (ІІ) з ізогемаглютином анти - В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО.
		9.Згідно висновку експерта № 05-1-09/552 від 03.11.2020 р. (т.1 а.с. 143-146), проведений на підставі постанови ст. слідчого ОСОБА_13 від 08.10.2020 р., кров потерпілої ОСОБА_8 відноситься до групи О (І) з ізогемаглютинами анти - А і анти-В за ізосерологічної системи АВО.
		10.Відповідно до висновку експерта №05-1-08/385 від 26.11.2020 р. (т.1 а.с.147-152), проведеного на підставі постанови ст. слідчого ОСОБА_13 від 12.10.2020 р., кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи А (ІІ) з ізогемаглютином анти - В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО, а тому на простирадлі коричневого кольору (сейф-пакет №7010232), вилученого під час огляду місця події, не виключається походження крові від потерпілої ОСОБА_8 та походження крові і сперми від підозрюваного ОСОБА_7 , що є прямим доказом причетності обвинуваченого до вчинених кримінальних правопорушень. 
		11.Згідно висновку експерта №8/1042 від 26.10.2020 р. ринкова вартість бувшого у використанні радіоприймача марки «KIPO KB-308AC» станом на 07.10.2020 р. могла становити 128 грн. 33 коп. (т.1 а.с. 224-226).
		12.Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №472 від 25.11.2020 р. (т.1 а.с. 184-187) проведений на підставі постанови ст. слідчого ОСОБА_13 від 10.11.2020 р., на період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_7 інкримінованого йому правопорушення, у нього не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, він знаходився в стані простого алкогольного сп`яніння, в його поведінці не відображалося психопатологічної симптоматики, а тому за своїм психічним станом він не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. 
		Наведені висновки експертиз, належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні, містять повні та вичерпні відповіді на усі поставлені питання, не допускають подвійного тлумачення та суперечностей, які потребували б роз`яснення. Вказані висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані, викладені у висновках, відносяться до справи і мають доказове значення. Тому вказані висновки суд покладає в основу прийнятого рішення.
		13.Слідчий експеримент від 08.10.2020 р. (з 18 год. 02 хв. по 18 год. 15 хв.) проводився за участю підозрюваного ОСОБА_7 з дозволу володільця ОСОБА_12 в будинку АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 177-182), який фіксувався за допомогою відеозапису з використанням цифрової відеокамери Panasonic, флеш карта 16Gb, із залученням спеціаліста, двох понятих. Під час перегляду відеозапису встановлено його повну відповідність викладеному у протоколі слідчої дії. Зокрема, обвинувачений показав, що підійшов до будинку зі сторони огороду, після чого за допомогою взятих завчасно з його дому плоскогубців, перебуваючи в рукавичках, зняв шибку з вікна, розбив скло і проліз до кімнати баби з метою її зґвалтування. Після чого підійшов до потерпілої, яка лежала на ліжку, заліз на неї, зняв свій одяг та нічну сорочку з неї, вона просила нічого не робити, але він закрив їй рот долонею руки. Після цього, з використанням геніталій вагінально проникв тілопотерпілої,скинув їїз ліжкана підлогу,де продовживсвій статевийакт,після цьогопідняв їїзнову наліжко тазавершив свійстатевий акт.Все продовжувалосьприблизно 20хвилин,після чоговін одягнувся,вийшов черезвікно таповернувся додому.Ніяких тілеснихушкоджень напотерпілій вінне бачив. 
		Оцінюючи зазначений доказ сторони обвинувачення, суд вважає його належним та допустимим і таким, що узгоджується з показами, наданими обвинуваченим, письмовими показами потерпілої та показами свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 162 КК України. 
		Крім того, безпосередньо у судовому засіданні досліджувались надані стороною обвинувачення наступні докази та похідні від них, які суд визнає недопустимими на підставі п.4 ч.3 ст. 87 КПК України, оскільки під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла від 08.10.2020 р. (т.1 а.с.188), зазначена ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання: - протокол обшуку від 08.10.2020 р. з відеофіксацією слідчої дії (т.1 а.с. 201-204); постанова про визнання тимчасово вилученого майна речовими доказами від 08.10.2020 р. (т.1 а.с. 205); висновок експерта №05-5-06/279 від 12.11.2020 р. (т.1 а.с. 155-156); висновок експерта №05-5-06/280 від 12.11.2020 р. (т.1 а.с. 159-160), висновок експерта №05-5-06/281 від 10.11.2020 р. (т.1 а.с.237-238).
		Крім того,стороною обвинуваченнябуло наданозаяву продобровільну згодуна проведенняопитування іззастосуванням поліграфавід 08.10.2020р.та довідкуза результатамиопитування ОСОБА_7 (т.1а.с.165-176),які судвизнає недопустимина підставіч.1ст.86КПК України,оскільки вониотримані нев порядку, встановленому цим Кодексом.
		   Також, безпосередньо досліджені у судовому засіданні висновок експерта №05-5/282 від 03.11.2020 р. (т.1 а.с.234), висновок експерта №05-1-08/384 від 13.11.2020 р. (т.1 а.с.230-231), висновок експерта №1/1890 від 11.12.2020 р. (т.1 а.с.241-246) відповідно до вимог ст. 85 КПК України судом визнаються неналежними доказами, оскільки не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Позиція сторони захисту про визнання всіх доказів недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення прав на захист підозрюваного під час досудового розслідування внаслідок його затримання з 07.10.2020 р. в порядку ст. 208 КПК України та незабезпечення його обов`язковим правом на захист суд дійшов наступного висновку.
		З метою перевірки зазначених обставин судом було допитано свідка сторони захисту, ОСОБА_15 та витребувано зі Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області журнал обліку доставлених, відвідувачів та запрошених за період з 07.10.2020 р. по 09.10.2020 р. 
		Так, допитаний свідок сторони захисту ОСОБА_15 , який є рідним братом обвинуваченого, показав, що ОСОБА_7 працівники поліції забрали 07.10.2020 року, а привезли його 08.10.2020 р. до будинку, де проводили обшук, під час якого він був присутній, та вилучили два радіо. Одне радіо йому подарували на день народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , а друге, яке поламане, колись йому віддав сусід. Будинок, в якому живе ОСОБА_7 приблизно 1 рік, купив фермер, у якого він працював, та виплачував гроші із зарплати, повністю розрахувався в травні 2020 року. Документи на будинок він не оформляв. Прийшов пізніше, ніж почався обшук, коли приїхали правники поліції, він не бачив. Під час обшуку тиск на ОСОБА_7 не здійснювався. Захисника його брат не просив. 07.10.2020 р. до нього додому не приходив. Ввечері 06.10.2020 р. випив з братом горілки. 
		Відповідно до журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області за період з 07.10.2020 р. по 09.10.2020 р., оригінал якого було оглянуто у судовому засіданні, встановлено: 
		-Відсутній запис за 07.10.2020 р. про відвідування ОСОБА_7 ;
		-Наявний запис за 08.10.2020 р. про відвідування ОСОБА_7 в період з 10 год. 30 хв. до 10 год. 55 хв. (зауваження відсутні);
		-Наявний запис за 09.10.2020 р. про відвідування ОСОБА_7 в період з 13 год. 15 хв. до 14 год. 50 хв. (зауваження відсутні);
		Так, 08.10.2020 р. ОСОБА_7 було повідомлено про підозру за ч.1 ст. 152 КК України, вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, а також складено протокол роз`яснення права на захист ОСОБА_7 , в якій відображено його добровільну відмову від залучення йому захисника (т.1 а.с. 124-132). 
		09.10.2020 р. ОСОБА_7 було повідомлено про підозру за ч.3 ст. 187 КК України, вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, а також складено протокол роз`яснення права на захист ОСОБА_7 , в якій відображено його добровільну відмову від залучення йому захисника (т.1 а.с. 133-136). 
		Постановою прокурора Звенигородської окружної прокуратури від 09.10.2020 р. було об`єднано матеріали досудового розслідування за ознаками ч.1 ст. 152, ч.3 ст. 187 КК України (т.1 а.с.137-138), та постановою слідчого Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 09.10.2020 р. ОСОБА_7 відповідно до вимог ч.1 ст. 52 КПК України було залучено адвоката ОСОБА_5 на підставі доручення №023-0001768 від 09.10.2020 р. (т.1 а.с.214-215). 
		Також 09.10.2020 р. під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою право на захист підозрюваного було забезпечено, та жодних заперечень щодо незаконного його затримання чи тримання, ухвала не містить. 
		Відповідно до процесуальних обов`язків, з якими ОСОБА_7 був обізнаний 08.10.2020 р. та 09.10.2020 р., підозрюваний має право брати участь у проведенні процесуальних дій, які з ним 07.10.2020 р. не проводились, а відбувались 08.10.2020 р., а також зобов`язаний прибути завикликом дослідчого,прокурора,слідчого судді,суду,а вразі неможливостіприбути завикликом упризначений строк-заздалегідь повідомитипро цезазначених осіб.    З урахуванням цих обставин суд вважає, що посилання сторони захисту на порушення права ОСОБА_7 на захист внаслідок його участі в проведенні процесуальних дій без складання відповідного протоколу затримання в порядку ст. 208 КПК України, враховуючи його відмітки у журналі відвідувачів та відсутність зауважень чи заперечень, є необґрунтованим.
		Відповідно до вимог ч.6ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, сприяв змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, законні інтереси, передбаченіКПК України, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду речі, документи, інші докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права, сприяв рівності сторін у їх процесуальних правах, виходячи також із правових позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у п.24 рішення у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення у справі «Гурепка проти України №2», в яких наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
		Клопотань про проведення інших експертиз стороною захисту в ході як досудового слідства, так і в ході судового розгляду заявлено не було. Також обвинувачений не оспорював вказані висновки експерта.
		Дослідивши в сукупності всі обставини справи суд вважає визнати необґрунтованим обвинувачення за ч.3 ст. 187 КК України та наводить мотиви для зміни кваліфікації на ч.1 ст. 122 та ч.1 ст. 162 КК України з наступних підстав. 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 в ніч з 06 на 07 жовтня 2020 року, у невстановлений досудовим слідством час, шляхом розбиття шибки вікна, проник до будинку ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, застосувавши фізичне насильство, що виразилось в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , у вигляді перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, які згідно висновку експерта №05-9-01/276 від 07.10.2020 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, синців на підпорідді, на лівій щоці, садно на правому колінному суглобі, ділянок осаджень на лобі, які згідно висновку експерта №05-9-01/276 від 07.10.2020 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, після чого відкрито заволодів її радіоприймачем марки «KIPO KB-308 AC», вартість якого згідно висновку експерта №08/1042 від 26.10.2020 становить 128,33 грн., чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму, після чого з місця вчинення злочину зник.
		Згідно з диспозицією ч. 3 ст. 187 КК розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, поєднаний з проникненням у житло….
		Відповідно до постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. 
		Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. 
		Відповідно до постанови Верховного Суду від 14.06.2018 р. у справі №754/2834/16-к (провадження № 51-1255км18) викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп`яніння).
		Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.
		Крадіжка, грабіж або розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, кваліфікуються відповідно за частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 186, частиною третьою статті 187 КК. Додатково за статтею 162 КК такі дії кваліфікувати не потрібно. 
		Якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за статтею 162 КК . 
		З огляду на встановлені обставини вчинення кримінального правопорушення, враховуючи особу потерпілої, яка є незрячої, а також умисел обвинуваченого, який було направлено на зґвалтування, суд вважає, що дії обвинуваченого підпадають під ознаки крадіжки, поєднаної з проникненням в житло, тобто за ч.3 ст. 185 КК України, оскільки потерпіла не усвідомлювала та не могла бачити, що обвинувачений викрав належне їй майно - радіоприймач, при цьому жодної фізичної сили чи погроз ОСОБА_7 після закінчення своїх умисних дій, направлених на зґвалтування, відносно неї не застосовував, його умисел на крадіжку виник раптово, і, вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, обвинувачений вчинив закінчений злочин, після чого з місця події зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд. 
		Заперечення обвинуваченим крадіжки належного потерпілій майна  радіоприймача суд розцінює, як бажання ухилитись від відповідальності за вчинений закінчений злочин, та причетність ОСОБА_7 доводиться показами свідка ОСОБА_9 та відомостями, які містяться в заяві потерпілої про вчинення злочину, які повідомили, що радіоприймач зник після вчинення протиправних дій обвинуваченим, а його відсутність була виявлена наступного ранку після вчинення злочину  07.10.2020 р.. 
		Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ККС ВС від 07.12.2020 р. в справі №728/578/19 згідно ст. 85 КПКУкраїни належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		При цьому, чиннийКПКмне містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
		Таким чином,пред`явлене обвинуваченняза ч.3ст.187КК Українив частиніумислу ОСОБА_7 на відкрите заволодіння чужим майном із застосуванням фізичного насильства, що виразилось в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та легких тілесних ушкоджень, є необґрунтованим.
		Відповідно до положень ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею... З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Так, відповідно до висновку експерта №8/1042 від 26.10.2020 р. ринкова вартість бувшого у використанні радіоприймача марки «KIPO KB-308AC» станом на 07.10.2020 р. могла становити 128 грн. 33 коп. (т.1 а.с. 224-226).
		У 2020році кримінальнавідповідальність настаєлише увипадку, якщо вартістьвикраденого майнаперевищує210грн.20коп.згідно загальновідомоїінформації,яка непотребує доказуванню. 
		Враховуючи, що кримінальна відповідальність з огляду на вартість викраденого у потерпілої майна (128,33 грн.) законом не передбачена, а тому вчинені ОСОБА_7 дії необхідно кваліфікувати за статтею 162 КК України - незаконне проникнення до житла особи. 
		Крім того, враховуючи настання наслідків у вигляді отримання потерпілою тілесних ушкоджень внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 суд зазначає наступне. 
		Відповідно до постанови пленуму ВСУ від 30.05.2008 р. №5 « Про судовупрактику у справах прозлочини протистатевої свободита статевоїнедоторканості особи» заподіяння потерпілій особі при зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом чи замаху на ці злочини умисного легкого тілесного ушкодження охоплюється відповідною частиною статті 152 або статті 153 КК і додаткової кваліфікації за статтею 125 КК не потребує, оскільки заподіяння шкоди здоров`ю у таких межах охоплюється диспозицією закону про відповідальність за зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. У разі поєднання насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом із заподіянням потерпілій особі умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження дії винної особи необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною статті 122 КК та відповідною частиною статті 152 або статті 153 КК.
		Під час судового розгляду встановлено, та доведено належними і допустимими доказами, що потерпіла ОСОБА_8 внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_7 при зґвалтуванні, отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, а тому дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 122 КК України та ч.1 ст. 152 КК України. 
		З урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, внаслідок безпосереднього дослідження належних і допустимих доказів, суд вважає необхідним, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, з ч.3 ст. 187 КК України на ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 162 КК України, оскільки це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. 
		При ухваленні вироку відносно обвинуваченого суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
		Суд, оцінюючи наведені докази в їх сукупності відповідно до положеньст. 94 КПК України, вважає «поза розумним сумнівом» доведеним причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 162, ч.1 ст. 152 КК України.
		Відповідно до положень ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню ним нових злочинів, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
		Суд, при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , оцінив надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст. 50, 65 КК України, а також всі обставини справи, ступінь тяжкості скоєного злочину, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, характеристику особи обвинуваченого, який характеризується за останнім місцем проживання негативно, має постійне місце проживання, не одружений, на утриманні неповнолітніх осіб та непрацездатних осіб не має, офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.
		При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченого.
		Згідно ст. 67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. 
		Обставинами,які згідност.66КК Українипом`якшуютьпокарання,суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		З врахуванням всіх обставин справи, особи обвинуваченого, наслідків, які настали, тяжкості вчинених злочинів, суд вважає, що єдино вірним для нього покаранням, яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів, може бути покарання, призначене за сукупністю злочинів, в межах санкції найтяжчої з них - за ч. 1 ст. 152 КК Україниу виді позбавлення волі.
		Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
		Долю речових доказів в кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України та скасувати накладені арешти в порядку ст. 174 КПК України.
		У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта згідно вимог ст. 124 КПК України. 
		Підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому суд продовжує дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 371, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд
		 
		З А С У Д И В:
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.
		На підставі ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 72 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_7 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді п`яти років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк відбування покарання на підставі ч.5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 09.10.2020 р. до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 10.09.2021 р. включно. 
		Вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.07.2021 р. та вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.03.2021 р. виконувати самостійно.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 12.10.2020 р. на наступні речові докази: простирадло коричневого кольору (сейф пакет №7010232); підодіяльник зеленого кольору (сейф пакет №7010229), наволочка оранжевого кольору (сейф-пакет №EXP0258615); халат чорного кольору (сейф-пакет №7010231), халат (сорочка) зеленого кольору (сейф-пакет №7010230); сірники 10 шт. (паперовий конверт), мікронакладення з вікна (паперовий конверт); змив з вікна (паперовий конверт), волосся з вікна (паперовий пакет), 3 сліди низу взуття (сейф-пакет №EXP0258598), 2 сліди структури матеріалу (сейф-пакет №GSU1008079), зліпок з пластиліну 1 сліду знаряддя злому (сейф-пакет №GSU1008080). 
		Речові докази: підодіяльник зеленого кольору (сейф пакет №7010229), наволочка оранжевого кольору (сейф-пакет №EXP0258615); халат чорного кольору (сейф-пакет №7010231), халат (сорочка) зеленого кольору (сейф-пакет №7010230), які зберігаються в камері схову речових доказів Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області  повернути власнику ОСОБА_8 . 
		Речові докази: простирадло коричневого кольору (сейф пакет №7010232); сірники 10 шт. (паперовий конверт), мікронакладення з вікна (паперовий конверт); змив з вікна (паперовий конверт), волосся з вікна (паперовий пакет), 3 сліди низу взуття (сейф-пакет №EXP0258598), 2 сліди структури матеріалу (сейф-пакет №GSU1008079), зліпок з пластиліну 1 сліду знаряддя злому (сейф-пакет №GSU1008080), які зберігаються в камері схову речових доказів Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області  знищити. 
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 12.10.2020 р. на наступні речові докази: штани світлого кольору (сейф-пакет №7010245), труси (сейф-пакет №EXP0258621), футболку (сейф-пакет №EXP0258602), резинове взуття (шльопки) (сейф-пакет №7010246), 5 тканних рукавичок (сейф-пакет №EXP0258622), плоскогубці (сейф-пакет №GSU1002051), радіо марки KIPO KB-308AC/KB-309AC без батарейок (сейф-пакет №EXP0258620), радіо марки KIPO KB-308A в пошкодженому стані (сейф-пакет №EXP0258619). 
		Речові докази: штани світлого кольору (сейф-пакет №7010245), труси (сейф-пакет №EXP0258621), футболку (сейф-пакет №EXP0258602), резинове взуття (шльопки) (сейф-пакет №7010246), 5 тканних рукавичок (сейф-пакет №EXP0258622), плоскогубці (сейф-пакет №GSU1002051), радіо марки KIPO KB-308AC/KB-309AC без батарейок (сейф-пакет №EXP0258620), радіо марки KIPO KB-308A в пошкодженому стані (сейф-пакет №EXP0258619), які зберігаються в камері схову речових доказів Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області  повернути власнику ОСОБА_7 . 
		Речові докази: зрізи нігтів ОСОБА_7 в паперовому конверті, зрізи нігтів ОСОБА_8 в паперовому конверті, волосся ОСОБА_7 в паперовому конверті, марлевий тампон в паперовому конверті, які зберігаються в камері схову речових доказів Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області  знищити. 
		Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи 653 грн. 80 коп., судово-трасологічної експертизи - 1307 грн. 60 коп., а всього стягнути 1961 грн. 40 коп. 
		Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Ватутінський міський суд Черкаської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченому, який перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...