Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/10018/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Залишення в небезпеці.
Надіслано судом: 13.07.2021. Зареєстровано: 13.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2021.
Дата набрання законної сили: 05.07.2022
Номер судового провадження: 1-кп/523/753/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019160000000749

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Суворовський районнийсуд містаОдеси Справа № 523/10018/20
		Провадження №1-кп/523/753/21
		В И Р О К
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		13.07.2021 року м. Одеса
		 
		Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурорів відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого та його захисника  адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження №12019160000000749 від 29 липня 2019 року із звинувачення
		 
		ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дзержинську (в даний час  Торецьку) Донецької області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, розлученого, утримує дві малолітні дитини, працевлаштованого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , 
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_10 , перебуваючи близько 00 годин 10 хвилин 29 липня 2019 року, біля буд.№47 по вул. Агрономічній в м. Одесі, в порушення вимог пункту 2.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі  ПДР), умисно не залишився в місці події, заходів для надання медичної допомоги потерпілому не прийняв, швидку медичну допомогу для надання первинної допомоги потерпілому не викликав, в орган поліції про дорожньо-транспортний випадок не повідомив, прізвища й адреси очевидців події не записав, заходів до забезпечення схоронності слідів події не прийняв, зник з місця пригоди, чим завідомо залишив без допомоги пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував в небезпечному для життя стані, був позбавленим можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, і при цьому ОСОБА_10 сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан внаслідок наїзду керованим ним автомобілем «Subaru Impreza», н/з НОМЕР_1 , на потерпілого, який рухався в попутному напрямку та раптово змінив напрямок пішого руху ліворуч на смугу руху вказаного транспортного засобу. 
		В дорожньо-транспортній ситуації, яка склалася, водій ОСОБА_10 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода та його дії не знаходяться у причинному зв`язку із виникненням події цієї пригоди.
		Водночас, в результаті даної пригоди ОСОБА_11 отримав наступні тяжкі тілесні ушкодження: закриту черепно  лицьову травму у вигляді саден голови, крововиливів під м`які мозкові оболонки; садна тулуба, кінцівок, синець лівої кінцівки, які утворилися в результаті транспортної травми від деталей та поверхонь автомобіля та дорожнього покриття за секунди до смерті потерпілого на місці події.
		 
		Обвинувачений вину у вчиненому діянні фактично визнав частково та надав суперечливі показання. Так, спочатку ОСОБА_10 показав, що в нічний час доби 29 липня 2019 року, при виїзді на автомобілі в м. Одесі з вул. Хуторської на вул. Агрономічну, він прослідував на світлофорному об`єкті за іншим автомобілем. В наступний момент він відчув удар від якогось масивного предмету в передню праву частину керованого ним автомобіля, що не сприйняв як наїзд на пішохода, у зв`язку із чим, продовжив рух та залишив місце події. 
		В подальшому ОСОБА_10 змінив показання та показав, що після наїзду проїхав з місця події ще близько 5 метрів, зупинився, в дзеркалі заднього виду розгледів, що на проїзній частині залишився лежати пішохід, проте вирішив не залишатися в місці пригоди. Наступного ранку, усвідомивши вчинене, обвинувачений повідомив про себе правоохоронцям. Про вчинене в даний час жалкує.
		 
		Незважаючи на частково визнавальні показання обвинуваченого його вина у вчиненому підтверджується сукупністю наступних доказів.
		 
		Як вбачається з висновку судовоїавтотехнічної експертизи від 31 січня 2020 року №867-А в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Subaru» ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно до вимог підпунктів 12.2. та 12.3. ПДР. ОСОБА_10 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 , тобто, його дії, з технічної точки зору, не перебувають в причинному зв`язку із виникненням події цієї пригоди.
		 
		Відповідно до висновку судово-медичноїекспертизи від 06 вересня 2019 року №1357-2564/2019 при дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлено наступні тяжкі тілесні ушкодження: закриту черепно  лицьову травму у вигляді саден голови, крововиливів під м`які мозкові оболонки; садна тулуба, кінцівок, синець лівої кінцівки, які утворилися в результаті транспортної травми від деталей та поверхонь автомобіля та дорожнього покриття за секунди до смерті потерпілого на місці події. Смерть ОСОБА_11 перебуває в прямому причинному зв`язку з вищевказаною закритою травмою у вигляді крововиливів під м`які мозкові оболонки. Безпосередньою причиною смерті став набряк головного мозку. Смерть ОСОБА_11 могла настати в проміжок часу з 23 години 00 хвилин 28 липня 2019 року до 03 години 00 хвилин 29 липня 2019 року. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт у концентрації 0,65‰, яка за життя могла відповідати легкому алкогольному сп`янінню.
		 
		Судово-медичнийексперт ОСОБА_12  в суді показав, що при проведенні експертизи безпосередньо оглянув труп ОСОБА_11 , не мав в своєму розпорядженні медичних документів щодо останнього, а також про те, що відповідав виключно на поставлені перед ним слідчим питання, серед яких не було питань стосовно того, через який проміжок часу після отримання тілесних ушкоджень внаслідок наїзду автомобіля настала смерть ОСОБА_11 .
		 
		Відповідно до висновку додатковоїсудово-медичноїекспертизи від 10 березня 2021 року №660-2564/2019 виходячи з морфології ушкоджень (садна з червоним дном нижче рівня шкіри) та ступеня виразності клітинної реакції, встановленої при судово-гістологічному дослідженні (без вираженої перифокальної клітинної реакції) всі ушкодження спричинені за декілька хвилин до настання смерті ОСОБА_11 . 
		 
		Таким чином суд вважає доведеним, що ОСОБА_10 , перебуваючи близько 00 годин 10 хвилин 29 липня 2019 року, біля буд.№47 по вул. Агрономічній в м. Одесі, в порушення вимог пункту 2.10. ПДР, умисно не залишився в місці події, заходів для надання медичної допомоги потерпілому не прийняв, швидку медичну допомогу для надання первинної допомоги потерпілому не викликав, в орган поліції про дорожньо-транспортний випадок не повідомив, прізвища й адреси очевидців події не записав, заходів до забезпечення схоронності слідів події не прийняв, зник з місця пригоди, чим завідомо залишив без допомоги пішохода ОСОБА_11 , який перебував в небезпечному для життя стані, був позбавленим можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, і при цьому ОСОБА_10 сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан внаслідок наїзду керованим ним автомобілем «Subaru Impreza», н/з НОМЕР_1 , на потерпілого, який рухався в попутному напрямку та раптово змінив напрямок пішого руху ліворуч на смугу руху вказаного транспортного засобу. 
		В дорожньо-транспортній ситуації, яка склалася, водій ОСОБА_10 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода та його дії не знаходяться у причинному зв`язку із виникненням події цієї пригоди.
		Водночас, в результаті даної пригоди ОСОБА_11 отримав наступні тяжкі тілесні ушкодження: закриту черепно  лицьову травму у вигляді саден голови, крововиливів під м`які мозкові оболонки; садна тулуба, кінцівок, синець лівої кінцівки, які утворилися в результаті транспортної травми від деталей та поверхонь автомобіля та дорожнього покриття за секунди до смерті потерпілого на місці події.
		Вчинені ОСОБА_10 дії суд кваліфікує зач.1ст.135КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
		При цьому первинну невизнавальну частину показань обвинуваченого суд розцінює як застосовану ним форму захисту, обумовлену бажанням пом`якшити можливо призначене покарання за вчинене.
		 
		Судом розглянуто цивільний позов, заявлений до обвинуваченого представником потерпілої ОСОБА_7  адвокатом ОСОБА_8 про стягнення спричиненої потерпілій моральної шкоди в розмірі 300000 грн, який ОСОБА_10 фактично визнав частково.
		В обґрунтування заявленої моральної шкоди представник потерпілої в позовній заяві та усно в суді зазначив, що загибель єдиного годувальника та сина потерпілої призвело до розладу її здоров`я, психологічного стресу, душевного болю, нервових розладів, чим порушило умови її повсякденного життя. 
		Викладені обставини фактично підтверджено безпосереднім змістом позовної заяви та висновками вищевикладених судово-медичних експертиз ОСОБА_11 . 
		Вирішуючи позовсуд виходитьіз того,що встановленів судіобставини залишення ОСОБА_10 в небезпеці ОСОБА_11 ,безумовно,потягли дляйого матері позбавлення певних елементів благополуччя, а також до психологічних страждань і суттєвих негативних змін в її подальшому житті. Беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань потерпілої, обставини, при яких була спричинена моральна шкода, ступінь вини обвинуваченого, який протягом понад півтора календарного року не здійснив жодного дієвого заходу на можливе добровільне відшкодування спричиненої моральної шкоди, а також враховуючи вимоги ст.ст.23,1167,1168 ЦК України, суд вважає справедливим частково задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої потерпілій моральної шкоди в розмірі 100000 грн. На думку суду, саме ця сума є справедливою і співрозмірною з понесеними потерпілою моральними стражданнями.
		 
		Процесуальні витрати, пов`язані із загальною вартістю проведених експертиз, в розмірі 9891,63 грн, відповідно до положення ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		 
		При призначенніпокарання обвинуваченому суд констатує про відсутність обставин які б пом`якшували чи обтяжували йому покарання. Суд не може визнати в якості першої обставини щире каяття, оскільки ОСОБА_10 вину у вчиненому в судовому засіданні фактично визнав частково. 
		Суд також враховує дані про ОСОБА_10 як про особу, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, утримує дві малолітні дитини, позитивно характеризується за місцем офіційного працевлаштування в якості водія-експедитора.
		З урахуванням вищевикладеного, суспільної небезпеки вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, його лише частково визнавальної позиції в суді, не здійснення жодного дієвого заходу на можливе добровільне відшкодування потерпілій спричиненої моральної шкоди, висновку досудової доповіді про середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, а також позиції прокурора та представника потерпілого про призначення реального покарання у його найсуворішому виді, суд вважає необхідним допустити подальшу ізоляцію ОСОБА_10 від суспільства, з наступним його поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу, тобто призначити покарання у виді позбавлення волі та не застосовувати до ОСОБА_10 положення ст.ст.69,75,76 КК України.
		Окрім того, зважаючи на призначення ОСОБА_10 вищезазначеного покарання, що підлягає реальному відбуттю, а також існування ризику ухилення останньої особи від його відбування після проголошення вироку, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
		Долю долученого до матеріалів кримінального провадження речового доказу необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України, із скасуванням накладеного на нього арешту.
		Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд, 
		 
		у х в а л и в:
		 
		 
		 
		ОСОБА_10  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення воліна строк 1 (один) рік.
		Застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у виглядідомашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2  строком до 11 вересня 2021 року.
		Протягом строку застосування домашнього арешту заборонити ОСОБА_10 залишати місце свого проживання в період з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби.
		Після набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту  скасувати, ОСОБА_10 затримати та доставити до установи відбування покарання.
		Виконання вироку в цій частині покласти на начальника Роздільянського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з дня його фактичного поміщення до установи відбування покарання.
		Цивільний позов представника ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8  задовольнити частково.
		Стягнути із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , спричинену моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.
		Стягнути із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,ІПН НОМЕР_2 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,фактично проживаючогоза адресою: АДРЕСА_2 ,на користьдержави процесуальні витрати на суму 9891 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто одну) грн 63 коп.
		Після набрання вироком законної сили визнаний в якості речового доказу автомобіль «Subaru Impreza», н/з НОМЕР_1  повернути власнику ОСОБА_13 або уповноваженій цим власником особі.
		Арешт, накладений на вищезазначений транспортний засіб  скасувати. 
		Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.
		 
		Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...