Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/8056/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; Розбещення неповнолітніх.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2021. Зареєстровано: 13.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2021.
Дата набрання законної сили: 11.10.2023
Результат оскарження 11.10.2023 Київський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/753/75/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015100020011889

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/8056/16-к
		провадження № 1-кп/753/75/21
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" липня 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:
		головуючого-судді                 ОСОБА_1 ,
		при секретарях                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		                            ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		                            ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		за участю прокурора                 ОСОБА_8 ,
		законного представника потерпілого     ОСОБА_9 ,
		потерпілого                     ОСОБА_10 ,
		захисника                     ОСОБА_11 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_12 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015100020011889 за обвинуваченням:
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, працюючого тренером з футболу в ФК «Дніпро-Київ», неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		26.12.2015 року, приблизно о 04 год. 00 хв., ОСОБА_12 , будучи дитячим тренером з футболу, ігноруючи загальноприйняті норми моралі, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, знаходячись спільно з дитячою футбольною командою у хостелі «Vitan», розташованому за адресою: м. Львів, вул. Газова, 26, зайшов до кімнати, де перебували малолітній ОСОБА_10 та інші члени дитячої футбольної команди, та переконавшись, що всі діти сплять, і за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до ліжка ОСОБА_10 , спустив до колін шорти і спідню білизну останнього та почав руками торкатися його статевого органу. У зв`язку з цим, малолітній ОСОБА_10 прокинувся, злякався, однак не подавав жодним чином вигляд про те, що прокинувся. Після чого, ОСОБА_12 спустив свою спідню білизну, ігноруючи загальноприйняті норми моралі, дістав свій статевий орган та почав водити ним по обличчю малолітнього ОСОБА_10 . З метою недопущення викриття своєї злочинної діяльності, ОСОБА_12 за допомогою світла свого мобільного телефону ще раз перевірив кожного в кімнаті, та переконавшись, що всі сплять, продовжив свою злочинну діяльність, направлену на вчинення розпусних дій відносно малолітнього ОСОБА_10 . Так, ОСОБА_12 , знову приспустив свою спідню білизну, дістав свій статевий орган, та почав водити ним по обличчю, в тому числі і по губах малолітнього ОСОБА_10 . З метою уникнути протиправних дій ОСОБА_12 , малолітній ОСОБА_10 , роблячи вигляд, що спить, відвернувся від останнього в сторону стіни. Після цього, ОСОБА_12 одягнув свої штани, вийшов з кімнати та пішов у невстановленому напрямку.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Пояснив, що дійсно в грудні 2015 року він разом з іншим тренером ОСОБА_13 та командою, до складу якої входив потерпілий, приїхали у м. Львів для участі у футбольних матчах, та поселились у хостелі. Він з іншим тренером жили на 4 поверсі, а діти розмістились на 2 та 3 поверсі, а також в сусідній частині на 4 поверсі. Після гри 25 грудня ввечері вони з іншим тренером після обговорення робочих питань лягли відпочивати, оскільки на наступний день був ранній підйом. Вранці вони розбудили дітей, о 8 годині був сніданок, діти поїли, почистили зуби, все було як зазвичай. Приблизно об 11 годині, точно не пам`ятає за потерпілим приїхав батько та забрав його, при цьому будь-яких претензій до нього висловлено не було. Після вечері ОСОБА_14 та інші хлопці повідомили, що ОСОБА_15 і сам не зрозумів навіщо його забирають і що він не хотів їхати. Зазначив, що перед цією поїздкою була гра в Козятині, під час якої ОСОБА_15 та іншого хлопця видалили з поля і в роздягальні він, як тренер, зробив жорстке зауваження ОСОБА_15 через те, що останній вдарив іншого гравця через образливі висловлювання, висловлені на його адресу, зокрема пригрозив виключенням зі складу команди.
		Вказав, що потерпілий його обмовив через неприязні стосунки, що виникли між ними у зв`язку із зазначеним інцидентом, а свідок ОСОБА_16 оговорює його через дружбу з потерпілим.
		Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_12 своєї причетності до інкримінованого йому кримінального правопорушення, винність останнього в повному обсязі підтверджується сукупністю зібраних доказів, які були досліджені та перевірені судом в ході судового провадження.
		Так, будучи допитаним в ході судового розгляду, в присутності законного представника ОСОБА_9 , потерпілий ОСОБА_10 суду показав, що в грудні 2015 року, він, разом із футбольною командою, до складу якої входить, тренером якої є обвинувачений ОСОБА_12 , приїхав до Львова на збори. Вночі, приблизно о 4 годині ранку, він прокинувся від того, що йому в обличчя посвітив телефоном тренер ОСОБА_12 . Далі тренер зняв штани та спідню білизну та притулився до його обличчя своїм статевим органом. Потім ОСОБА_17 відійшов, потім повернувся та знову це зробив. Після чого він, потерпілий, роблячи вигляд, що спить, розвернувся до стіни і тренер пішов. Вказав, що тренер і раніше притулявся губами до його губ.
		Законний представник потерпілого ОСОБА_9 суду показав, що він є батьком неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 , із обвинуваченим ОСОБА_12 був знайомий, останній був тренером футбольної команди, до складу якої входив його син. В грудні 2015 року, його син, разом із командою, тренером ОСОБА_12 та його помічником поїхали до м. Львова на збори. 26.12.2015 року, вночі, на телефон дружини від сина прийшло повідомлення, що тренер прийшов до них у кімнату і намагався чіплятися, вони передзвонили сину, однак той не взяв трубки. Він негайно сів до автомобіля та поїхав до Львова, на ранок він уже був на місці. Коли він зайшов до ОСОБА_15 в кімнату, тренера на місці не було, запитавши у дітей, де тренер, діти відповіли, що на другому поверсі. Обвинувачений та його помічник з`явилися через деякий час із кавою, вийшли в такому стані так наче цілу ніч щось вживали. У обвинуваченого було дуже розгублене обличчя, в очах був страх, було видно, що він хвилюється. При дітях він вирішив не розпочинати жодних розмов із обвинуваченим, просто забрав у нього документи сина та вони поїхали. Син був дуже наляканим, у шоці від того, що йому довелося побачити та пережити. Як йому розповів ОСОБА_15 , тренер зняв труси і геніталіями торкався його обличчя, після чого він відвернувся до стіни, потім в кімнаті хтось поворушився і тренер пішов. Інший хлопчик також був у шоці, але він розповів, що бачив і його пояснення були такими ж як і у сина.
		Неповнолітній свідок ОСОБА_18 , будучи допитаним в присутності законного представника ОСОБА_19 , суду показав, що із потерпілим ОСОБА_10 вони друзі, а обвинувачений ОСОБА_12 був його тренером. Коли вони були у Львові на зборах, прокинувшись вночі, він побачив як тренер своїм статевим органом торкається до рота потерпілого. Далі він заснув, а вранці про те, що сталося йому розповів ОСОБА_15 . Він переконаний в тому, що бачив саме тренара.
		Відповідно даних протоколу від 05.04.2016 року, слідчий ОСОБА_20 провів слідчий експеримент за участі малолітнього свідка ОСОБА_16 , двох статистів та понятих, в ході якого здійснювалась безперервна відеозйомка даної слідчої дії фотоапаратом «Olympus», моделі «VG160» з подальшим збереженням відеофрагменту слідчого експерименту на DVD-диск та даними вказаного диску, який був відтворений в судовому засіданні, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_16 детально розповів та за допомогою статистів показав перебіг подій, які мали місце 26.12.2015 року. Так, на момент події двері до кімнати були напіввідчинені. Шаф в кімнаті не було. В кімнаті знаходилось чотири ліжка, які розташовувались по кутам кімнати, було одне вікно, ролети на вікні були не зачинені.
		Далі, ОСОБА_16  розповів, що в кімнаті, вночі, було темно, але можливо з вікна трохи попадало світло від фонаря, який розміщувавсяз бокута показав,на якихліжках іяк спалихлопці таза допомогоюстатиста показавяк самеспав він направому боціобличчям достіни,що відзвуку,що хтось защось зачепивсявін перевернувсяна лівийбікта спостерігав за тим, як ОСОБА_12 вчиняв розпусні дії відносно ОСОБА_21 . 
		Також, ОСОБА_16  продемонстрував на другому статисті, як саме лежав ОСОБА_22 на момент, коли ОСОБА_12 вчиняв відносно нього розпусні дії, а саме, він поклав другого статиста на ліжко, головою в сторону вхідних дверей, з лівою рукою під головою. Крім цього, свідок зазначив, що у ОСОБА_21 великі губи і він спить з відкритим ротом.
		Далі свідок повідомив, що коли він відкрив очі, то ОСОБА_12 стояв біля ліжка ОСОБА_21 , поклавши при цьому свою праву руку на праве бильце ліжка, а ліве коліно поставив на ліжко. Після цього, ОСОБА_12 почав сунути свій половий член до обличчя ОСОБА_21 . Труси у ОСОБА_12 були спущені тільки з переду. В ході розповіді, ОСОБА_23 демонстрував дії ОСОБА_12 , про які розповідав.
		Після цього, було задане запитання слідчим першому статисту, якого ОСОБА_16 поклав на своє ліжко: «Чи видно були дії, які демонстрував ОСОБА_23 відносно другого статиста?». На це запитання статист відповів, що зазначені дії було видно.
		Далі, ОСОБА_16 повідомив, що ОСОБА_12  тримаючилівою рукоюсвій половийчлен почавнахилятися дообличчя ОСОБА_21 .Чи торкавсявін своїмполовим членомобличчя ОСОБА_21 ,він небачив.Дана подіявідбувалась,зі слів ОСОБА_24 ,можливо секунддесять.Також, ОСОБА_23 ,на запитаннячи мігвін переплутатиполовий органз рукоюабо іншимпредметом,запевнив,що немігі що він впізнав тренера.
		Після цього, як ОСОБА_12 нахилився до ОСОБА_21 зі своїм половим членом, свідок вказав, що він, що це сон, та розвернувся на інший біг та в подальшому заснув. До того, як ОСОБА_23 заснув, він щось промовив та тренер ОСОБА_12 вийшов з кімнати (т. 2 а.п. 61-65).
		Суд вважає показання потерпілого ОСОБА_10 , його законного представника ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_16 достовірними, оскільки вони послідовні, логічні, конкретні, узгоджуються як між собою, так і з іншими зібраними по справі доказами, дослідженими судом, і які повністю спростовують доводи обвинуваченого, висунуті ним на свій захист.
		Так, згідно даних протоколу прийняття заяви ОСОБА_9 від 30.12.2015 року про вчинене кримінальне правопорушення, 26.12.2015 року приблизно о 03 год. 00 хв., за адресою: м. Львів, вул. Газова, 26 (під час перебування на змаганнях), гр. ОСОБА_12 вчинив розпусні дії відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.п. 35).
		З даних протоколу огляду предмету від 30.12.2015 року та фототаблиці до нього вбачається, що об`єктом огляду є мобільний телефон «Iphone 5S», модель МЕ-34LL/А, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора «МТС», № НОМЕР_3 , який добровільно надала для огляду ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та пояснила, що даний мобільний телефон належить її сину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		У папці телефону SMS-повідомлення, міститься папка «Мамочка». В зазначеній папці виявлено вихідне SMS-повідомлення. Надіслане «субота».
		Перше SMS-повідомлення вхідне. Отримане «позавчера в 17.58». Має наступний зміст «Я на зв`язку! Передзвоніть мені будь-ласка: НОМЕР_3 ».
		Друге SMS-повідомлення вхідне. Отримане «сегодня 04.13». Має наступний зміст «Мама мені страшно мені тренер х*й в губи ложив я хочу. Уїхати пожалуйста, далі знаходяться плачучі смайли».
		Третє SMS-повідомлення вихідне. Має під низом надпис «прочитане в 7.55». Має наступний зміст «Некит, перезвони» (т. 2 а.п. 52-56);
		Як вбачається з даних протоколу огляду предмету від 30.12.2015 року та фототаблиці до нього, об`єктом огляду є мобільний телефон «Iphone 6», модель МG-342LL/А, серійний номер НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільного оператора «МТС», № НОМЕР_6 , який добровільно надала для огляду ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		При вході до папки телефону «фотографії» виявлено фотографію на якій зображені три SMS-повідомлення. Зверху на фотографії також знаходиться напис «Некит Синка 04.13». Має наступний зміст «Мама мені страшно мені тренер х*й в губи ложив я хочу. Уїхати пожалуйста, далі знаходяться плачучі смайли». Дане SMS-повідомлення відправлене на номер мобільного оператора «МТС» (т. 2 а.п. 57-60).
		Відповідно даних висновку комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 143 від 25.02.2016 року:
		1. Малолітній ОСОБА_10 перед кримінальним правопорушенням відносно нього та на момент кримінального правопорушення скоєного відносно нього яким-небудь психічним захворюванням не страждав.
		2. Малолітній ОСОБА_10 на теперішній час яким-небудь психічним захворюванням не страждає.
		3. До психологічних особливостей ОСОБА_10 відноситься: достатній, рівномірний темп психічних процесів, збереженість уваги, пам`яті, мислення, достатній рівень інтелектуального розвитку; в сфері особистості: гарний життєвий тонус, життєрадісність, успішна адаптація до мінливих умов, товариськість, виразність та жвавість емоційних проявів, дисциплінованість, слухняність, комфортність (виконання норм та правил, які характерні для його оточення), підкореність авторитету значущих дорослих (вчителів, батьків).
		4. Рівень інтелектуального та особистісного розвитку ОСОБА_10 відповідає нормі його вікового періоду (молодшого підліткового).
		5, 6. У ОСОБА_10 немає ознак підвищеної навіюваності та підвищеної схильності до фантазування, він здатний вірно сприймати обставини, які мають значення для провадження та надавати щодо них свідчення.
		7. ОСОБА_10 з урахуванням його психологічних особливостей розумів характер та значення дій ОСОБА_12 відносно нього 26.12.2015 року (т. 2, а.п. 42-44);
		Згідно з даними професійного висновку кандидата психологічних наук ОСОБА_26 щодо перебігу психологічної роботи з дитиною ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на базі «Зеленої кімнати» Солом`янського РУ МВС в м. Києві від 13.02.2016 р., Нікіта чітко описав переживання дистресу в наслідок розпусних дій тренера сексуального характеру під час нічного відпочинку в період змагань у м. Львові, зокрема дитина описала знімання тренером трусів з себе і прогладжування по статевим органам, також оголення самого тренера і водіння статевим органом по губах хлопчика. Невербальні реакції та прояви дитини є конгруентними до сказаних слів, що свідчить про ідентичність внутрішніх та зовнішніх образів у сприйманні дитини. Психологом констатовано факт переживання дитиною  ОСОБА_27 травматичного досвіду, пов`язаного із розбещуючими діями сексуальної спрямованості з боку тренера  ОСОБА_28 . При цьому судом було відтворено відеозапис, на якому зафіксовано перебіг проведення психологічної роботи з ОСОБА_29 , на базі якої і було зроблено вказаний висновок (т. 2 а.п. 47-51).
		З протоколу огляду від 19.03.2016 року та фототаблиці до нього, проведеного слідчим в присутності двох понятих вбачається, що об`єктом огляду є кімната АДРЕСА_2 і розташування меблів та вікна таке ж саме, як про це вказував потерпілий та свідок ОСОБА_16 (т. 2 а.п. 124-146).
		Відповідно до даних висновку амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи № 138 від 23.02.2016 року, ОСОБА_12 перед кримінальним правопорушенням, в якому він підозрюється та на момент кримінального правопорушення яким-небудь психічним захворюванням не страждав. За своїм психічним станом ОСОБА_12 на ці періоди міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_12 на теперішній час яким-небудь психічним захворюванням не страждає. За своїм психічним станом здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, може предстати перед слідством та судом. ОСОБА_12 до кримінального правопорушення, в якому він підозрюється та на момент кримінального правопорушення наркоманією, хронічним алкоголізмом не страждав. ОСОБА_12 на теперішній час хронічним алкоголізмом, наркоманією не страждає. За своїм психічним станом може предстати перед слідством та судом. ОСОБА_12 яким-небудь наркологічним захворюванням не страждає, внаслідок цього не потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру (т. 2 а.п. 119-123).
		Показання свідка ОСОБА_30 про те, що в ніч з 25 на 26 грудня 2015 року він разом з іншим тренером  ОСОБА_12 спали, і він свідок, вважає, що він би почув, якщо б останній виходив з кімнати, не можуть свідчити про невинуватість обвинуваченого, оскільки свідок не зміг однозначно підтвердити алібі обвинуваченого.
		Разом з тим, в силу положень ст. 85 КПК України протокол обшуку від 01.12.2016 року та висновок експерта комплексної та комп`ютерно-технічної та мистецтвознавчої експертизи № 37/ікт-20/мз від 14.04.2016 визнаються судом неналежними доказами, оскільки вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Крім того, в силу вимог ч. 1 ст. 88 КПК України, протокол огляду предмету та речей від 19.04.2016 року, суд визнає недопустимим, оскільки на думку суду вказаний доказ не містять фактичних даних, на підставі яких може бути встановлено наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а стосуються окремих рис характеру обвинуваченого і тому вони не можуть підтверджувати винуватість обвинуваченого у вчиненні даного злочину.
		Дані протоколів опитування батьків дітей, яких тренує ОСОБА_12 , надані стороною захисту, про те, що їм невідомо про будь-які випадки допущення тренером розпусних дій, також не є доказом невинуватості обвинуваченого, крім того вони не містять жодних відомостей, які би мали значення для встановлення істини у даній справі.
		Висновок за результатами спеціального психофізіологічного дослідження з використанням поліграфу, відповідно до якого ОСОБА_12 ніяким чином не причетний до розпусних дій у відношенні до малолітнього ОСОБА_31 , зазначених у судово-психологічній експертизі та обвинувальному акті сам по собі не може свідчити про невинуватість ОСОБА_12 в інкримінованому його злочину, оскільки дані вказаного висновку суперечать іншим доказам, зібраним у справі. Крім того, проведене дослідження відбулось більше ніж за 5 з половиною років після події. При цьому у висновку не міститься даних щодо використаного технічного забезпечення, зокрема його назви, відповідності ДСТУ, сертифікату та строку дії калібровки, які б відповідали стандартам. Також суд приймає до уваги, що стороною захисту не заявлялось клопотання про проведення судової психофізіологічної експертизи обвинуваченому із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграф, проведення якої було би доручено відповідній експертній установі/експерту. При цьому спеціаліст, що проводив дослідження не є експертом, що включений до Державного реєстру атестованих судових експертів як експерт та наявності у нього кваліфікації «поліграфолога» і тому зазначення у висновку про його попередження за ст. 384 КК України будь-якого значення не має. 
		При цьому суд звертає увагу на те, що встановлення тих особливостей психічної діяльності та таких її проявів в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки, відповідно до розділу VI Психологічна експертиза Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом МЮ України 08.10.1998 № 53/5, можуть з`ясовуватися лише шляхом призначення та проведення судової психологічної експертизи, а не експертного дослідження.
		Згідно з п. 6.8 зазначеної Інструкції, опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа може проводитися виключно в межах психологічної експертизи з метою отримання орієнтувальної інформації, а не використовуватися як засіб доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України.
		Дані психологічного тестування з метою оцінки ризиків девіантної поведінки ОСОБА_12 також не підтверджують невинуватість останнього, оскільки стосуються відомостей не схильності обвинуваченого до гомосексуальної поведінки. При цьому за висновками даного тестування оцінити ризик порушення вибору статевого об`єкту за віком (педофілія) не є можливим.
		Разом з тим, в ході судового розгляду та обставина, що ОСОБА_12 водив по обличчю потерпілого статевим членом у збудженому стані, свого підтвердження не знайшла, оскільки жодного доказу на підтвердження цього суду надано не було. Разом з тим, виключення даної обставини не впливає на наявність в діях ОСОБА_12 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
		Викладені докази, які були ретельно досліджені судом, повністю спростовують версію обвинуваченого про те, що він не причетний до вчинення розпусних дій щодо малолітнього потерпілого. Твердження ОСОБА_12 про свою невинуватість оцінюються судом як обрана позиція захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне. 
		Доводи сторони захисту на недоведеність вини ОСОБА_17 , в тому числі через порушення процесуального закону при проведенні слідчих дій, були ретельно перевірені судом та свого підтвердження не знайшли.
		Так, зазначення на недотримання правил територіальної підсудності є безпідставними, оскільки відповідно до ухвали Верховного суду України від 29.10.2019 року в задоволенні подання голови Київського апеляційного суду про направлення матеріалів даного кримінального провадження з одного суду до іншого в межах різних апеляційних судів було відмовлено і кримінальне провадження залишено на розгляді у Дарницькому районному суді м. Києва.
		Посилання на порушення правил підслідності при проведенні досудового розслідування також є надуманими, оскільки будь-яких заборон для здійснення досудового слідства органом досудового розслідування  в даному випадку слідчим відділом органу Національної поліції за місцем подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить.
		Твердження про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України не відповідають дійсності, оскільки вказане питання було перевірено в ході підготовчого судового засідання, за наслідками якого було призначено судовий розгляд. При цьому, як вбачається з обвинувального акту, прокурором викладено фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Також, в обвинувальному акті вказана група прокурорів та слідчих у даному кримінальному провадженні, при цьому всі слідчі та процесуальні дії були проведені зазначеними особами і будь-яких сумнівів щодо наявності їх компетенції стороною захисту в ході судового розгляду не заявлялось. Крім того, стороною обвинувачення було надано та судом досліджено постанови про створення групи прокурорів та групи слідчих. При цьому суд приймає до уваги, що при відкритті матеріалів провадження, сторона захисту була ознайомлена з матеріалами досудового розслідування в повному обсязі, і будь-яких зауважень щодо ненадання всіх документів згідно опису матеріалів досудового розслідування, у тому числі відсутності вказаних постанов, не надходило. За наведених обставин суд приходить до висновку, що досудове слідство та процесуальне керівництво було проведено повноважними особами.
		Також будь-яких суттєвих відмінностей між підозрою, що була вручена ОСОБА_17 та обвинувальним актом судом не встановлено. За наведених обставин доводи сторони захисту щодо істотного порушення вимог КПК України у зв`язку з порушенням права на захист обвинуваченого є надуманими.
		Доводи ОСОБА_12 про його обмову потерпілим з метою помсти та свідком через дружні відносини з потерпілим суд вважає неспроможними, оскільки будь-яких даних, як би підтверджували наявність конфлікту між потерпілим та обвинуваченим, до суду не подано. Крім того, суд вважає неможливим існування такої домовленості між малолітнім потерпілим та малолітнім свідком ОСОБА_16 , яка б дозволила вказаним особам надавати як в ході досудового слідства, так і судового розгляду детальні показання щодо обставин вчиненого.
		Враховуючи викладене, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність винності ОСОБА_12 у вчиненні розпусних дій відносно малолітньої особи, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 156 КК України.
		Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів, ступінь суспільної небезпеки, фактичні обставини справи та характер злочинного діяння, думку законного представника, який просив застосувати максимальне покарання до обвинуваченого.
		Судом також враховуються дані про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, працює, на спеціальних обліках не перебуває, раніше ні в чому осудному помічений не був.
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Також суд приймає до уваги те, що ОСОБА_17 , який хоч і не є родичем потерпілого чи особою, на яку покладено обов`язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, вчинив розпусні дії будучи тренером потерпілого, розуміючи при цьому, з урахуванням досвіду обвинуваченого на тренерській роботі, що поведінка тренера грає підвищену роль у вихованні та формуванні особистості юного спортсмена.
		При цьому особлива небезпечність дій ОСОБА_17 полягає у впливі на нормальний моральний та фізичний розвиток малолітніх осіб, а також виникненні аморальних поглядів у дітей.
		З огляду на викладене, суд вважає, що виправлення ОСОБА_12 та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами можливо тільки в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства і тому обирає покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією частини статті, не вбачаючи підстав для можливості його виправлення без реального відбування покарання або застосування іншого розміру чи більш м`якого виду покарання, та додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю на певний термін.
		Відповідно до закону від 18 травня 2017 року за № 2046-VIII, який набрав чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст. 72 КК України викладено в новій редакції, згідно якої передбачено зарахування судом попереднього ув`язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
		Разом з тим, згідно редакції вказаної частини статті, яка на момент вчинення злочину, строк попереднього ув`язнення зараховувався у строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Враховуючи положення ст. 5 КК України згідно яких закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, суд вважає, що в строк відбування покарання необхідно зарахувати час попереднього ув`язнення за правилами, що діяли до 21 червня 2017 року.
		Враховуючи призначення покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, суд вважаєпідтвердженим наявністьризику переховування,оскількиобвинувачений, будучи достовірно обізнаним що відносно нього на розгляді в суді перебуває кримінальне провадження, ухилився від суду та тривалий час перебував у розшуку, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_12 та виконання ним процесуальних обов`язків, суд вважає за необхідне змінити запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_12 .
		Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, суд, -
		ЗАСУДИВ:
		Визнати  ОСОБА_12  винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися педагогічною, виховною, тренерською, викладацькою діяльністю строком на 2 роки.
		Запобіжний захід ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили у вигляді застави змінити на тримання під вартою, взявши ОСОБА_12 під варту в залі суду негайно.
		Строк відбування покарання відраховувати з 12 липня 2021 року.
		Зарахувати в строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 26.09.2019 року по 01.10.2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 153680 грн. повернути заставодавцю.
		Стягнути з ОСОБА_12 в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 4233 грн. 92 коп.
		Речові докази, а саме:
		- ксерокопію договору від 14.01.2016 на ведення кримінального провадження, укладений між адвокатом ОСОБА_32 та ОСОБА_12 та пояснення адвокату ОСОБА_33 від ОСОБА_12 на 2-х арк. без підпису  залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження Дарницької окружної прокуратури м. Києва;
		- бланк розписки ОСОБА_12 про повернення боргу від 23.01.2016 року; блокнот темно-сірого кольору з вирваними частково аркушами, на інших аркушах знаходяться записи; блокнот коричневого кольору з написом «Note Book», на аркушах якого знаходяться записи, на останній сторінці зроблено запис « ОСОБА_34 (Дарницький район) Дело 1889 ОСОБА_12 »; диск під назвою «Все о сексе» та «Энциклопедия взаимоотношений сексуальные отношения»; копії сторінок паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду на ім`я ОСОБА_12 ; клаптик паперу з барвником (записом) синього кольору «ЕРДР № ... 1889 от 30.12.2015»; квитанцію на поповнення рахунку номеру мобільного телефону НОМЕР_7 на суму 2000 рублів, здійснення платежу за адресою: м. Сімферополь, вул. К. Маркса, здійснений 07.01.2016 о 16 год. 37 хв.; фіскальний чек з камери схову № 009102157783 на зберігання великогабаритного вантажу за адресою: м. Сімферополь, ЦЖВ, Привокзальна площа, 1, дата 07.01.2016 о 14 год. 50 хв.; клаптик паперу із записом « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; посадочні квитки на потяг в кількості 42 штук, які передано до Дарницького УП ГУНП у м. Києві (квитанція відсутня)  повернути ОСОБА_12 ;
		- обліково-послужну карту, посвідчення футбольної команди ім. Лобановського, атест Федерації футболу України третього ступеня, посвідчення водія, свідоцтво про народження, ідентифікаційний код на ім`я ОСОБА_12 , які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_12  залишити у власності останнього;
		- вінчестер «Western Digital», серійний номер НОМЕР_8 , об`ємом 320 GB; мобільний телефон «Nokia», модель 206, білого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 з сім-картою мобільного оператора «МТС», № НОМЕР_11 та пакет з вищевказаною сім-картою; дві банківські картки банку «Укрсоцбанк», номер першої картки НОМЕР_12 , номер другої картки НОМЕР_13 на ім`я « ОСОБА_35 »; флеш накопичувач «Transend 2 GB»; ноутбук «Samsung», модель «NP-R60», серійний номер 171Z93CPB01017W, із зарядним пристроєм до нього, які було передано до камери схову речових доказів Дарницького УП ГУ НП в м. Києві (квитанція відсутня) - повернути власнику ОСОБА_12 , у разі відмови  знищити.
		Включити інформацію про засудження ОСОБА_12 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
		Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...