Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/5305/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2021.
Дата набрання законної сили: 07.07.2021
Номер судового провадження: 61-17424ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		 
		07 липня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 758/5305/19
		провадження № 61-17424св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація,
		третя особа - Міністерство соціальної політики України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року у складі судді Васильченка О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Подільська РДА в м. Києві), третя особа - Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач, як особа з інвалідністю ІІІ групи, яка встановлена йому внаслідок захворювання, отриманого за результатом безпосередньої участі у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС категорії 1, має право на забезпечення жилою площею, внаслідок чого перебуває на позачерговому квартирному обліку в Подільській РДА в м. Києві.
		 
		Вказував, що 17 травня 2016 року Подільською РДА в м. Києві його разом з родиною постановлено на квартирний облік для забезпечення житлом в позачерговому порядку, відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено забезпечення житлом протягом одного року з моменту подання заяви.
		 
		Однак, відповідач в порушення наведених положень закону не забезпечив його житлом в травні 2017 року, тобто протягом року з моменту подання заяви про постановлення на квартирний облік, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.
		 
		Також вказував, що через рік після подання заяви про постановлення на квартирний облік він звертався до відповідача з відповідним запитом щодо забезпечення житлом, на що останній йому повідомив, що внаслідок введення в дію Законів України «Про запобігання впливу світової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» та «Про регулювання містобудівної діяльності» надходження загальної площі квартир від забудовників, за рахунок яких забезпечувались житлом черговики квартирного обліку, значно зменшилось. Тобто, не відмовляючи у відкритій формі, ОСОБА_1 було повідомлено, що житловою площею його буде забезпечено згідно черги квартирного обліку.
		 
		Вважав, що несвоєчасне забезпечення його житлом суперечить вимогам чинного законодавства та грубо порушує його права, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1.
		 
		Позивач просив:
		 
		-       визнати протиправною бездіяльність Подільської РДА в м. Києві щодо позачергового забезпечення позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та його родини жилою площею протягом року з дня подання заяви (17 травня 2016 року), у відповідності до пункту 10 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		 
		-       зобов`язати Подільську РДА в м. Києві забезпечити позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та його родину жилою площею з врахуванням надання додаткової жилої площі у вигляді окремої кімнати, як особі, що отримала інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до пункту 10 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду,  ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Подільського районного суду м. Києва.
		 
		15 січня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
		 
		На підставі ухвали Верховного Суду від 18 червня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		 
		Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30 червня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Також, у касаційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушеннями норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.
		 
		Заявник вказує, що доводи його позовної заяви знайшли підтвердження та не були спростовані, разом з тим, суди не застосували норму пункту 10 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У січні 2021 року Подільська РДА в м. Києвінадіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що порядок надання  жилих приміщень здійснюється в порядку черговості виключно з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому просить касаційну скаргу відхилити.
		 
		У січні 2021 року Міністерство соціальної політики України надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суд установив, що  ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням (а. с. 76).
		 
		Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0085860 від 13 травня 2014 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності (довічно) (а. с. 77).
		 
		З 17 травня 2016 року позивач та члени його сім`ї у складі 4 осіб перебувають на квартирному обліку у Подільській РДА в м. Києві та мають право на позачергове забезпечення житлом (категорія обліку: потерпілі у зв`язку з аварією на ЧАЕС, 1 категорія) (а. с. 78).
		 
		Листом від 27 листопада 2017 року № УК-49672/1 Подільська РДА в м. Києві повідомила, що позивача буде забезпечено житлом згідно квартирної черги (а. с. 80).
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		 
		Частиною першою статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, до яких, згідно матеріалів справи, належить і позивач - відносяться до категорії 1.
		 
		Відповідно до статті 43 ЖК Української РСР, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
		 
		Перелік громадян, які мають право на першочергове та позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтями 45, 46 ЖК Української РСР.
		 
		Статтею 46 ЖК Української РСР визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою.
		 
		Згідно з частиною першою статті 46 ЖК Української РСР передбачено надання жилого приміщення поза чергою: інвалідам Великої Вітчизняної Війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної Війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків; громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання; особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість; дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення; дітям-інвалідам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім`ях піклувальників, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя; сім`ям, які мають п`ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей; особам, обраним на виборну посаду, коли це зв`язано з переїздом в іншу місцевість; членам сім`ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов`язків у Верховній Раді України на постійній основі; працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.
		 
		Частиною другою статті 46 ЖК Української РСР визначено, що поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством.
		 
		Згідно із пунктом 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни, віднесені до категорії 1 мають право на позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім`ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.
		 
		Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, що затверджені постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила).
		 
		Згідно із пунктом 39 Правил жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, крім осіб, що мають право першочергового одержання жилих приміщень, осіб, які користуються перевагою у строках одержання жилих приміщень, а також випадків, передбачених абзацом другим цього пункту.
		 
		У абзаці третьому пункту 38 Правил визначено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
		 
		Інших підходів, ніж дата взяття на облік, у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень, законодавство України не встановлює.
		 
		Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 758/15583/17(провадження №  61-2710св20).
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з облікової справи за № 26466, станом на 26 березня 2018 року позивач перебував в загальній черзі за № 5280, в позачерговій за № 540, по пільговій категорії за № 116.
		 
		Також, судами встановлено, що інших доказів того, що позивач має право на зміну черговості видачі квартир, до суду не було надано.
		 
		Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 761/40646/17 (провадження № 61-37419св18) у подібних правовідносинах вказав, що позивач має право на позачергове отримання житла у відповідності до вимог пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини третьої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», але в порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла перед ним, що узгоджується з положенням статті 43 ЖК Української РСР та є підставою для відмови у задоволенні заявленого у цій справі позову.
		 
		Такий же висновок Верховний Суд зробив у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 522/6826/19 (провадження № 61-3778св21).
		 
		Враховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 порушить встановлений законом порядок надання житла і призведе до порушення прав інших осіб, які потребують поліпшення житлових умов з числа постраждалих осіб внаслідок аварії на ЧАЕС, які знаходяться на квартирному обліку раніше позивача.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                             В. С. Висоцька 
		 
		 
		Судді:                                                                                                        А. І. Грушицький
		                                                                                                                                                І. В. Литвиненко                                                                                                                        Є. В. Петров                                                                                                          О. С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...