Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/3660/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2021. Зареєстровано: 14.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2021.
Дата набрання законної сили: 24.11.2021
Результат оскарження 24.11.2021 Апеляційний суд Київської області: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/357/503/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 357/3660/20
		2/357/503/21 
		Категорія 2 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 липня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді -        Ярмола О. Я. ,
		при секретарі -                Кривенко О. С.,
		розглянувши  у відкритому судовому  засіданні,  в місті  Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», Комунальний заклад Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат», державний реєстратор КП «Пшеничне», ОСОБА_4 ,  про скасування реєстрації та витребування майна,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради звернулися до суду з вищезазначеним позовом та просили: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. від 29.01.2019р. за індексним номером 45266826, відповідно до якого зареєстровано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нерухоме майно: нежитлові будівлі та майно загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради із власності ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 зазначене майно; вирішити питання відшкодування судових витрат. 
		І. Позиція сторін у справі.
		Позов мотивований тим, що Білоцерківською місцевою прокуратурою, за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12019110030000811 від 20.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190, ч. 1ст.358 КК України, встановлено порушення вимог чинного законодавства під час передачі у приватну власність приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 , що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області на підставі Рішення  дванадцятої сесії  Білоцерківської міської ради  двадцять третього скликання № 60 від 18.02.2000р.  «Про передачу об`єктів охорони здоров`я з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність».
		Порушення Закону полягає в тому, що 25.05.2018 року державним реєстратором КП «Пшеничне» Федунцем О.М. на підставі технічного паспорту № 140518389 від 14.05.2018 року на нежитлову будівлю та довідки, розроблених  та виданих ТОВ «Да вінчі груп»,  було протиправно прийнято рішення про державну реєстрацію  права власності на нежитлову будівлю площею 346, 4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 
		20.07.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області  Петровською І.П. зареєстровано право власності на вищевказане приміщення  за ТОВ «Віват-Інвест плюс» на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 11.06.2018р.
		На підставі довідки № 213/19 від 11.01.2019 та технічного паспорту від 11.01.2019 року, розробленого ФОП ОСОБА_5 на замовлення ТОВ «Віват-Інвест плюс», 14.01.2019р. державним реєстратором державного підприємства «Київоблреклама» Рашковим А.Г. внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: змінено запис «нежитлова будівля» на «нежитлові будівлі», а також видалено запис про площу приміщення.
		Позивач вважає, що державним реєстратором Комунального підприємства «Пшеничне» Федунець О.М. прийнято незаконно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень  індексний номер: 26326829 від 25.05.2018р. щодо нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , всупереч встановленому Порядку реєстрації, за відсутності усіх необхідних документів, що надало змогу третім особам з порушенням вимог чинного законодавства, зареєструвати речові права на об`єкт нерухомості, а також позбавило територіальні громади сіл, селищ, міст Київської області права володіти, користуватись та розпоряджатись об`єктом нерухомості, чим прямо було порушено інтереси держави та територіальної громади в особі уповноважених органів. А тому, прийняті рішення державного реєстратора мають бути визнані незаконними та скасовані, а запис про реєстрацію права власності підлягає скасуванню, відповідно до п. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», оскільки нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області (комунальній власності).
		Відповідачі заперечуючи позов, зазначили, що вони є добросовісними набувачами права власності на вказані будівлі. Натомість, позивач не надав жодного доказу в підтвердження належного набуття та реєстрації  права власності на спірні будівлі за Київською обласною радою. Необґрунтовано та не  наведено позивачем жодних перешкод у посадових осіб, з 2000 року здійснити необхідні дії по реєстрації вказаного  майна. Крім того,  позивачем не надано і  не долучено до матеріалів справи реєстраційну справу по спірному об`єкту. Прокурором зазначається, що реєстраційна справа до Білоцерківської міської ради не надходила та при цьому, позивач вказує на недоліки і неправомірні дії при вчиненні державної реєстрації об`єктів за ОСОБА_3 і відповідачами. Крім того, відповідачі вказують, що  під час досудового розслідування №12019110030000811 щодо порушення вимог чинного законодавства під час передачі у приватну власність приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 ,  на даний час не визначено коло винних осіб, нікому не пред`явлено підозру, і не виключено, що в ході розслідування винними можуть бути визнані саме  посадові особи Київської обласної ради і в цьому випадку, позовні вимоги до відповідачів будуть необґрунтовані. Відповідачі, окрім інших заперечень,   вважають передчасним звернення прокуратури з даним позовом до суду, так як рішення по вказаному кримінальному  провадженню ще не має. Також, відповідачі посилаються на рішення суду від 09.04.2020 року, предметом позову якого було визнання недійсним договору купівлі продажу вищезазначених нежитлових будівель, та цим рішенням, що набрало законної сили, було визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добросовісними набувачами.  
		 
		     ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
		Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 16.04.2020 року позовну заяву було повернуто позивачу (Т.1а.с.77-80).
		16.11.2020 року  постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Білоцерківської місцевої прокуратури було задоволено, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2020 року про повернення позовної заяви скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (Т.1а.с.190-195)
		Ухвалою суду від 20.01.2021 року було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.02.2021 р. (Т.1 а.с.205-206).
		01.02.2021 року у встановлений судом строк, на адресу суду від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (Т.1 а.с.214-235).
		16.02.2021 року у встановлений судом строк на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (Т.2 а.с.1-9).
		18.03.2021 року було закрито підготовче провадження,  призначено справу до розгляду по суті на 12.04.2021 року та за клопотанням представника відповідачів визнано явку третьої особи ОСОБА_3 до суду обов`язковою (Т. 2 а.с. 58-59).
		12.04.2021 року ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання було залучено в якості третьої особи державного реєстратора КП «Пшеничне» Федунця О.М. (Т.2 а.с.71-72). 
		17.05.2021 року на адресу суду надійшло клопотання  представника відповідачів - адвоката Мочинського А.Р. про відкладення судового засідання (Т.2а.с.88-89). 
		05.07.2021 року в судовому засіданні представник позивача Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури - прокурор Олефір О.І.,  позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.
		В судовому засіданні представник позивача Київської обласної ради за довіреністю  Світовенко Д.В. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.
		В судовому засіданні представник відповідачів, адвокат Мочинський А.Р. підтримав заперечення проти позову по суті, просив відмовити в позові повністю. 
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача зняв клопотання про обов`язкову участь третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні.
		Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		ІІІ. Фактичні обставини справи.
		Встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів № 35 від 07.02.1995 «Про відкриття спеціалізованої аптеки», виділено із складу центральної районної  аптеки № 1 аптеку № 197 з наданням їй статусу юридичної особи, передано аптеку № 197 з майном за адресою АДРЕСА_1 в підпорядкування відділу охорони здоров`я  (Т.1 а.с. 35).
		Рішенням дванадцятої сесії Білоцерківської міської ради двадцять третього скликання №60 від 18.02.2000р. «Про передачу об`єктів охорони здоров`я з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність», вирішено передати з власності територіальної громадин  м. Біла Церква в обласну комунальну власність  комунальну міжлікарняну  аптеку № 197 АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.36).
		Встановлено, що рішенням Київської обласної ради від 28.11.2013 № 723-35-VI «Про передачу майна з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека» на баланс Комунального закладу Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» було передано  з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека» безоплатно на баланс Комунального закладу Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат»  майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, зокрема, нежитлові приміщення площею 606,20 кв. м., підсобні приміщення площею 42 кв. м. розташовані по АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.28-29).
		Згідно інформаційної довідки  Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлова будівля  А загальна площа 324,1 кв.м, нежитлова будівля Б загальна площа 154,9 кв.м, нежитлова будівля В загальна площа, 16 кв.м, ганок, а, ганок, а1, рампа з ганком, а2, за розташовані по АДРЕСА_1 , належать на праві приватної спільної часткової власності  ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук Іриною Митрофанівною (Т.1 а.с. 23).
		Також, встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 09.04.2020 року по справі № 357/14059/19, предметом позову якої було визнання договору купівлі-продажу вищезазначених нежитлових будівель недійсним, було відмовлено у визнанні недійсним  договору купівлі-продажу, укладеного між  ТОВ «Віват-Інвест Плюс» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Т.1 а.с. 218-223).
		Як вбачається зі змісту листа від 19.03.2020 року №33-446, Білоцерківською місцевою прокуратурою за результатами досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110030000811  за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 358 КК України, було виявлено порушення вимог чинного законодавства під час передачі у приватну власність ОСОБА_3   приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 та повідомлено Київську обласну раду про наміри звернення прокуратури до суду з даним позовом в інтересах територіальних громад. (т.1 а.с.67-69).
		ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Захист порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який здатний відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.
		Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.  Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
		Згідно ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
		Прокурор, обґрунтовуючи  вимоги за даним позовом,  посилається  на норми ст. 387, ст.388 ЦК України.
		Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		За статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
		Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
		Оскільки, добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.
		Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17 жовтня 2011 року у справі № 5002-8/5447-2010 та від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц зазначила, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
		Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц).
		Позивачем не надано суду жодного доказу в підтвердження права власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради на будівлі по АДРЕСА_1 , так само й не надано  доказів, що право власності на спірне майно було належно зареєстроване за КЗ Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат».  
		Рішення Білоцерківської міської ради від 18.02.2000 року «Про передачу об`єктів охорони здоров`я власності територіальної громади м.Біла Церква в обласну комунальну власність» не є належним правовстановлюючим документом в підтвердження набуття права власності на майно. Так, таке рішення органу місцевого самоврядування могло, в свій час,  слугувати підставою для виникнення права власності на майно за умови проведення належної державної реєстрації за правилами, що діяли станом на 2000 рік, тобто, коли даний об`єкт було передано на баланс  територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області (комунальній власності). 
		Однак, ні Білоцерківська міська рада, ні Київська обласна рада, ні КЗ КОР «Навчально-курсовий комбінат»  не вчинили жодних дій щодо реєстрації права  комунальної власності на дане нерухоме майно.  Рішення органу місцевого самоврядування не є тотожним поняттю  державної реєстрації майна. Рішення органу місцевого самоврядування самостійно не підтверджує право власності територіальної громади на майно. 
		Так, в 2000 році,  згідно п.1.4, п.1.5., п.1.6 «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» /зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 р. за N 399/2839 / було передбачено, що державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України.
		   Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.
		    Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.
		Відповідно до Наказу Міністерства юстиції україни від N 7/5 від 07.02.2002 діяло «Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», відповідно до п. 1.4 цього Положення, обов`язковій  державній  реєстрації   підлягають   право власності  та  інші  речові права на нерухоме майно,  розміщене на території України,  що  належить  фізичним  та  юридичним  особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства,  іноземним юридичним особам, міжнародним    організаціям,    іноземним    державам,   а   також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
		     01.07.2004 року був прийнятий Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», згідно ч.ч.1,2 ст. 3 даного Закону речові права на нерухоме майно,  їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В  Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних  ділянок  усіх  форм власності   та  розташованого  на  них  іншого  нерухомого  майна, реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна,  їх  обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. 
		Згідно ст. 3 чинного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», / в ред. станом на 01.07.2021р./ серед загальних засад державної реєстрації передбачено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
		Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
		Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
		1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
		2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
		Отже, з аналізу  вищенаведених правових норм та обставин даної справи, встановленим є, що посадові особи  органу місцевого самоврядування, всупереч Закону, не здійснили необхідних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно. 
		Крім того, позивачем не доведено, що спірне майно перебувало у володінні Київської обласної ради, яка указує на порушення своїх прав як власника. З пояснень представника позивача вбачається, що з 2000 року Київська обласна рада не  проводила інвентаризації майна. Суду не надано доказів, що територіальна громада  Київської області в будь-який спосіб використовувала нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_1 . 
		    Таким чином суд вважає, що  перекладати всю відповідальність на добросовісного набувача є безпідставним та таким що порушує його законні права, закріплені в Конституції України та ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно правової позиції, що викладена Верховним Судом у постановах від 20 березня 2019 току у справі № 521/8368/15-ц та від 13 листопада 2019 року по справі № 645/4220/16-ц, слідує, що ситуація, за якої добросовісний набувач втрачає майно і змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
		Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. 
		Факт незаконного відчуження та допущення продажу нерухомого майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, може слугувати  підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням обраного позивачем способу захисту права, та суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наведених вище підстав.
		Згідно ст. 141 ЦПК України  судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд - 
		 
		У Х В А Л И В :
		В задоволенні позову  Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», Комунальний заклад Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат», державний реєстратор КП «Пшеничне» Федунець Олег Миронович,  про скасування реєстрації та витребування майна  -  відмовити.
		Рішення суду  може бути оскаржене до Київського апеляційного суду  шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 14.07.2021 року. 
		 
		СуддяО. Я. Ярмола

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...