Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/152/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про припинення права користування земельною ділянкою; щодо припинення права оренди.
Надіслано судом: 14.07.2021. Зареєстровано: 14.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2021.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025 (частково)
Результат оскарження 10.03.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 9/903/152/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
		E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 05 липня 2021 року  Справа № 903/152/21
		Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі 
		за позовом: заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави 
		до відповідачів: 1) Городищенської сільської ради, 
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Сітка, 
		про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта,
		 
		за участю представників-учасників справи:
		від прокуратури: Скучинський Л.Є., посвідчення № 059380 від 25.01.2021;
		від відповідача-1: Мохнюк М. В., адвокат, довіреність № б/н від 29.03.2021; 
		від відповідача-2: Гаврищук А. О., адвокат, ордер серії АС № 1017226 від 26.03.2021, Мохнюк М. В., адвокат, ордер серії АС № 1017197 від 29.03.2021.
		 
		Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
		Відводу складу суду не заявлено.
		Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство суду.
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		 
		Суть спору: заступник керівника Луцької місцевої прокуратури (змінили найменування на Луцьку окружну прокуратуру) в інтересах держави звернувся з позовом до Городищенської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Сітка про визнання незаконним та скасування рішення Несвічівської сільської ради №10/6 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 111,8848 га" (з наступними змінами згідно рішення №11/4 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/6"); визнання незаконним та скасування рішення Несвічівської сільської ради № 10/7 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 123,2362 га (з подальшими змінами згідно рішення №11/3 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/7"); визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 1542 від 07.02.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТзОВ «Захід-Сітка»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 1543 від 07.02.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТзОВ «Захід-Сітка»; визнання недійсним договору оренди водного об`єкта від 18.04.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТзОВ «Захід-Сітка»; зобов`язання ТзОВ «Захід-Сітка» повернути територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради земельні ділянки площею 111,8848 га та 123,2362 га. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 207 Господарського кодексу України, у Несвічівської сільської ради були відсутні правові підстави для укладення договорів оренди на спірні земельні ділянки та водного об`єкту, оскільки законодавством не передбачена можливість надання територій природно - заповідного фонду в оренду з метою ведення аквакультури, без розроблення проекту землеустрою для цілей, що суперечать вимогам законодавства про охорону природно - заповідних територій та відповідних положень про них, тому останні підлягають визнанню недійсними як такі, що не відповідають закону та підлягають визнанню незаконними рішення ради на підставі яких укладались договори. Прокурор вважає, що оскільки ТОВ Захід - Сітка право користування на спірні земельні ділянки зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання недійсними договорів оренди землі та рішень сільської ради. Крім того, прокурор зазначає, що зайняття земельних ділянок з обмеженим оборотом (землі водного фонду, лісогосподарського призначення, природо-заповідного фонду) з порушенням вимог чинного законодавства слід розглядати як негаторний позов (не пов`язаний з позбавленням володіння права власності держави) та просить повернути спірні земельні ділянки Городищенській сільській раді.
		Ухвалою від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.03.2021. 
		29.03.2021 відповідач-1 через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву в якому зазначено, що доводи позивача викладені ним у позовній заяві є необґрунтованими та не можуть бути задоволені. Зазначає, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, а тому позов повинен бути залишеним без розгляду. Представник відповідача зазначає, що заступник керівника Луцької місцевої прокуратури подаючи позов, не зазначив орган державної влади чи орган місцевого самоврядування в інтересах якого здійснюється представництво в суді. Відповідач звертає увагу суду, що компетентними органами є Луцька районна державна адміністрація, Державна екологічна інспекція у Волинській області. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо порушень вимог природоохоронного, земельного чи водного законодавства при укладенні та виконанні договорів оренди. Звертає увагу суду, що припущення позивача, що використання ТОВ Захід-Сітка орендованих водних об`єктів може призводити до забруднення та засмічення водного об`єкта, а також до втрати ним водності, не знаходять свого підтвердження. Навпаки позивач слідкує за водним режимом ставів, рівнем їх наповненості та станом. В підтвердження того, що жодних порушень природоохоронного законодавства зі сторони ТзОВ Захід-Сітка не відбувалось є відповідні відповіді Луцької районної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції у Волинській області, надані на адвокатський запит, відтак вважає, що Несвічівська сільська рада передаючи водні об`єкти в оренду ТзОВ Захід-Сітка для ведення аквакультури діяла в межах чинного законодавства. В свою чергу ТзОВ Захід-Сітка, взявши в оренду спірні об`єкти, здійснює діяльність суперечить вимогам природоохоронного законодавства. Звертає увагу, що на сьогоднішній день проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду не розроблялися, а тому твердження позивача, що орендовані земельні ділянки знаходяться в межах ПЗФ є безпідставними, просить в задоволенні позову заступника керівника Луцької місцевої прокуратури про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта відмовити повністю. Судові витрати по справі покласти на позивача.
		29.03.2021 від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позов є необґрунтованим та не може бути задоволеним. Відповідачі не погоджуються із твердженнями позивача щодо того, що у користуванні ТзОВ «Захід-Сітка» перебувають земельні ділянки в межах орнітологічних заказників місцевого значення Лобаниха та Чаруків. Посилаючись на норми законодавства, представник відповідачів зазначає, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Представник стверджує, що з довідки головного спеціаліста відділу регулювання природокористування, погоджувальної діяльності та моніторингу довкілля Волинської ОДА установлено, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території об`єкту природно - заповідного фонду - заказників місцевого значення Лобаниха та Чаруків, у якому були б визначені місце розташування і розмір земельних ділянок, включених до його території, власники земельних ділянок, землекористувачі, межі територій природно - заповідного фонду, не розроблений, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно - заповідного фонду, яке одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій, не приймалося.
		Звертає увагу суду, що позивач не надав суду затверджену у встановленому законом порядку документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж території об`єкту природно - заповідного фонду. Отже, Несвічівська сільська рада Луцького району та Луцька районна державна адміністрація, яким на ці об`єкти природно - заповідного фонду видано охоронне зобов`язання, та які були відповідальними за збереження режиму охорони його території не забезпечила проведення робіт з винесення меж заказників місцевого значення Лобаниха та Чаруків та закріплення їх в натурі (на місцевості). Додатково звертає увагу суду на те, що згідно п. 1.6 Положень про орнітологічні заказники місцевого значення Лобаниха та Чаруків, межі заказника встановлюються в натурі, оформляються державними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на відповідні планово-картографічні матеріали, відображаються у формах державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) та землевпорядній документації відповідно до законодавства, обов`язково враховуються при здійсненні землеустрою, розробленні містобудівної документації, проектних матеріалів щодо планування території на регіональному рівні, а також при реконструкції та розвитку прилеглих територій. Враховуючи викладене на сьогодні відсутня можливість встановити факт перебування орендованих земельних ділянок в межах заказників так як межі останніх на сьогодні не визначені, а тому всі доводи прокуратури про протилежне є лише їх особистою думкою.
		Щодо посилань позивача на інформацію наданою ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою представник відповідачів зазначає, що ствердного висновку про те, що орендовані земельні ділянки знаходяться в межах заказника ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою не надає. Для встановлення факту перебування орендованих земельних ділянок в межах заказників необхідним є проведення судової земельно - технічної експертизи, оскільки схема розміщення земельних ділянок складена інженером - землевпорядником та висновок позивача про накладення земельних ділянок складені тільки на підставі аналізу відомостей Публічної кадастрової карти України без перевірки на місцевості та проведення топографо -геодезичних робіт. Більше того, ні заступник керівника Луцької місцевої прокуратури О. Сопронюк, ні інженер-землевпорядник Мацюк Михайло Георгійович не є експертами та не можуть однозначно стверджувати про те, що орендовані земельні ділянки знаходяться в межах заказників. Водночас, в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників міститься інформація про те, що дія кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника Мацюка Михайла Георгійовича призупинена до 10 квітня 2021 року. Таким чином, інженер-землевпорядник Мацюк Михайло Георгійович на момент складення схеми розміщення земельних ділянок не мав відповідних повноважень, а отже вищезгаданий доказ є недопустимим.
		Також вважає необґрунтованими посилання позивача на статтю 228 ЦК України як підставу визнання недійсними оскаржуваних договорів оренди та посилання позивача на постанови Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року та 20.03.2012 року.
		Крім того, звертає увагу суду й на пропуск позивачем позовної давності, оскільки оскаржувані рішення Несвічівської сільської ради № 10/6 від 23.12.2016 року та № 10/7 від 23.12.2016 року є публічними та були оприлюднені в установленому законом порядку. Їх оприлюднення свідчить про те, що їх зміст був публічно доступним для невстановленого кола осіб, тобто широких мас. Водночас, стороні відповідача не зрозуміло чому лише більш як через 4 роки прокуратура вирішила оскаржити їх, адже ці рішення були публічними і в позивача була можливість ознайомитись із їх змістом та за наявності підстав оскаржити у встановленому законом порядку. Позивач не надає жодних доказів того, що він не міг раніше дізнатися про оскаржувані рішення. 
		Крім того, представник відповідачів ставить під сумнів повноваження прокуратури на звернення із цим позовом.
		У судовому засіданні 30.03.2021 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання та повідомив сторін про проведення наступного підготовчого засідання 14.04.2021. 
		07.04.2021 прокурор подав відповідь на відзиви відповідачів № 15-688 вих 21 від 05.04.2021 в якій вказує, що доводи, викладені у відзивах сторін, є необґрунтованими, при цьому зазначає, що хоча межі земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти природно-заповідного фонду  орнітологічні заказники місцевого значення «Чаруків» та «Лобаниха» не встановлено в натурі (на місцевості) та землевпорядна документація на ці землі не розроблена, однак наявність охоронних зобов`язань № 195 від 12.05.2015 та № 178 від 15.09.2014 орнітологічного заказника місцевого значення «Чаруків» та «Лобаниха», в силу ч.5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», підтверджують належність вказаних територій до об`єктів природно-заповідного фонду, у тому числі спірних земельних ділянок. Щодо тверджень відповідача-1 про обрання прокурором неналежного та неефективного способу захисту у вигляді пред`явлення негаторного позову вказує, що позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати саме як негаторний позов, оскільки використання земельних ділянок з обмеженим оборотом (землі водного фонду, лісогосподарського призначення, природно-заповідного фонду) всупереч вимогам чинного законодавства потрібно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідальної територіальної громади. Також вказує, що позов заявлено в межах строку позовної давності, оскільки позов за своєю правовою природою є негаторним, тому даний можна заявляти впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Щодо доводів відповідачів про відсутність підстав для застосування представницьких повноважень зазначає, що оскільки саме відповідачем - 2 допущено порушення вимог закону під час прийняття оскаржуваних рішень та укладення договорів оренди, що виключає можливість здійснення сільською радою захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор і про неможливість органу одночасно бути позивачем і відповідачем у спорах про скасування його рішень зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц. Також вказує, що Державна екологічна інспекція у Волинській області, на яку відповідачі вказують як на належного позивача, не може звертатися до суду із позовом про зобов`язання повернути водний об`єкт територіальній громаді, оскільки не наділена таким правом, що підтверджується Положенням про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.02.2021 № 47.
		14.04.2021 від ТОВ Захід Сітка надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Судом у судовому засіданні 14.04.2021 на місці ухвалено відмовити у задоволенні клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду (з обґрунтуванням наведеним в ухвалі суду від 19.05.2021).
		В судовому засіданні 14.04.2021 судом було оголошено перерву до 12.05.2021.
		16.04.2021 від прокуратури надійшло клопотання про заміну учасника справи - Луцьку місцеву прокуратуру на Луцьку окружну прокуратуру.
		Ухвалою суду від 19.05.2021 суд залишив без задоволення клопотання прокуратури в частині залучення правонаступника, оскільки змінено тільки найменування заявника у справі та замінив найменування з Луцької місцевої прокуратури на Луцьку окружну прокуратуру.
		29.04.2021 від представника відповідачів надійшли заперечення, в яких зазначено, що сторона відповідача вважає, що доводи позивача викладені ним у відповіді на відзив є необґрунтованими, при цьому вказує, що відповідачами не заперечується факт належності орнітологічних заказників місцевого значення «Чаруків» та «Лобаниха» до об`єктів природно-заповідного фонду, однак позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує факт перебування орендованих земельних ділянок в межах заказників. На підтвердження своїх доводів зазначає, що позивач також не надав суду затверджену у встановленому законом порядку документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж території об`єкту природно-заповідного фонду. Додатково звертає увагу суду на те, що згідно п. 1.6 Положень про орнітологічні заказники місцевого значення Лобаниха та Чаруків, межі заказника встановлюються в натурі, оформляються державними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на відповідні планово-картографічні матеріали, відображаються у формах державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) та землевпорядній документації відповідно до законодавства, обов`язково враховуються при здійсненні землеустрою, розробленні містобудівної документації, проектних матеріалів щодо планування території на регіональному рівні, а також при реконструкції та розвитку прилеглих територій. Враховуючи викладене позивач не надав жодних доказів що підтверджують факт перебування орендованих земельних ділянок в межах заказників. Орендовані земельні ділянки не перебувають в межах природно-заповідного фонду, оскільки відсутні будь-які обмеження у їх використанні.
		Щодо посилань позивача на відповідь ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, представник відповідачів зазначає, що в останньому міститься інформація про межі орендованих земельних ділянок та межі заказника. При цьому ствердного висновку про те, що орендовані земельні ділянки знаходяться в межах заказника ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою не надає. 
		Щодо пред`явлення негаторного позову, як способу захисту обраного позивачем у спірних правовідносинах представник відповідчів зазначає, що ч. 4 ст. 59 ЗК України передбачає законну можливість отримання в оренду земельну ділянку водного фонду. Зазначає, що оскаржувані договори оренди земельних ділянок регулюються Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі. Стаття 1 Закону України Про оренду землі дає визначення поняттю оренди землі. Згідно цієї статті оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Отже, Закон України Про оренду землі свідчить про перебування земельної ділянки у володінні орендаря. Це в свою чергу узгоджується із ст. 387 ЦК України, згідно якої власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом. Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою(титулом). Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно - правовими договорами (майнового найму, оренди). Зазначає, що підтвердженням цьому є відповідна практика Верховного Суду. Звертає увагу суду, що договори оренди земельної ділянки № 1542 та № 1543 зареєстровані в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином реєстрація права оренди на земельні ділянки свідчить про перебування такої ділянки у володінні орендаря. Таким чином, аналіз ст. 1 Закону України Про оренду землі, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс!8), дає підстави для висновку, що у випадку визнання договору оренди землі недійсним, належним способом захисту прав особи буде подання саме віндикаційного позову. 
		Щодо строку позовної давності представник відповідачів зазначає, що враховуючи те, що орендовані земельні ділянки перебувають у володінні орендаря, а належним способом захисту є віндикаційний позов слід зазначити, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування) поширюється загальна позовна давність. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16. Звертає увагу суду на те, що оскаржувані рішення Несвічівської сільської ради № 10/6 від 23.12.2016 року та № 10/7 від 23.12.2016 року є публічними та були оприлюднені в установленому законом порядку. Їх оприлюднення свідчить про те, що їх зміст був публічно доступним для невстановленого кола осіб. Водночас, стороні відповідача не зрозуміло чому лише більш як через 4 роки прокуратура вирішила оскаржити їх, адже ці рішення були публічними і й позивача була можливість ознайомитись із їх змістом та за наявності підстав оскаржити у встановленому законом порядку. Однак, позивач не надає жодних доказів того, що він не міг раніше дізнатися про оскаржувані рішення. З огляду на це вважає, що строк позовної давності пропущений позивачем без наявності на це поважних причин. Доводи позивача про протилежне є необґрунтованими та безпідставними. 
		Крім того, представник відповідачів звертає увагу суду, що заступник керівника Луцької місцевої прокуратури подаючи позов, не зазначив орган державної влади чи орган місцевого самоврядування в інтересах якого здійснюється представництво в суді. Вважає, що компетентним органом на який покладено обов`язок здійснювати державний контроль у сфері дотримання вимог природоохоронного законодавства, вживати в установленому порядку заходи досудового врегулювання спорів та подавати позови при наявності порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища є Державна екологічна інспекція у Волинській області. В задоволенні позову заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави до Городищенської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Сітка про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта просить відмовити повністю.
		12.05.2021 від представника відповідачів надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що заборони у використанні рибогосподарських технологічних водойм та здійснення аквакультури (рибництва) на землях ПЗФ законом не передбачено.
		12.05.2021 від прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що при подачі даної позовної заяви прокуратурою надано докази розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 0722884000:01:001:1542 та 0722884000:01:001:1543 в межах орнітологічних заказників місцевого значення, які жодним чином не спростовано у відзиві та запереченнях відповідачів. Прокурор звертає увагу суду на те, що зі змісту ч.5 ст. 53 Закону України Про природно-заповідний фонд України вбачається, що оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов`язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно - заповідного фонду. Таким чином, наявність охоронного зобов`язання №195 від 12.05.2015 орнітологічного заказника місцевого значення Чаруків та охоронного зобов`язання №178 від 15.09.2014 орнітологічного заказника місцевого значення Лобаниха підтверджує належність вказаних територій до об`єктів природно-заповідного фонду, у тому числі спірних земельних ділянок (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 13.08.2019 у справі №910/11164/16). Прокурор зазначає, що надана та додана до позову відповідь ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою містить графічне відображення - Схему меж заказника та спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0722884000:01:001:1543 та дає можливість для візуально доступного сприйняття факту накладення межі вказаної орендованої ділянки на об`єкт природно-заповідного фонду - орнітологічний заказник місцевого значення Лобаниха. Окрім того, у матеріалах справи за позовом наявне викопіювання з плану землекористування Несвічівської сільської ради Проект створення орнітологічного заказника місцевого значення Лобаниха у масштабі 1 до 14000, яке використане ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою при відображені меж вказаного заказника в ході формування згаданої вище Схеми. При цьому у відповідності до ч 4 ст. 7 Закону України Про природно - заповідний фонд України до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Відтак, наявний у справі за позовом прокурора, погоджений головою Несвічівської сільської ради, Проект створення орнітологічного заказника місцевого значення Лобаниха із врахуванням положень ч 4 ст. 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України є належним доказом у справі, яким визначені межі вказаного об`єкта природно-заповідного фонду.
		12.05.2021 від прокуратури надійшло клопотання про заміну учасника справи - Луцьку місцеву прокуратуру на Луцьку окружну прокуратуру.
		Ухвалою Господарського суду Волинської області у задоволенні клопотання Луцької окружної прокуратури № 53-682вих-21 від 12.04.2021 про заміну учасника справи та клопотання Волинської обласної прокуратури № 15-1002 вих-21 від 11.05.2021 про залучення правонаступника у справі - відмовлено. Замінено найменування Луцької місцевої прокуратури на Луцьку окружну прокуратуру.
		18.05.2021 від прокуратури на адресу суду надійшли пояснення № 15-1072 вих 21 від 18.05.2021, в яких прокуратура просить суд позов задовольнити повністю, при цьому вказує, що твердження відповідача про те, що норми Водного кодексу України та Закону України «Про аквакультуру» не містять заборони на здійснення аквакультури (рибництва) у рибогосподарських технологічних водоймах у межах території та об`єктів природно-заповідного фонду не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи. Згідно паспорта рибогосподарської технологічної водойми орендаря ТзОВ «Захід-Сітка» загальною площею водного дзеркала 147,2253 га, водойма є рибогосподарськими ставками призначеними для вирощування та вилову риби (зимувальні, неристові, вирощувальні, нагульні ставки повністю спускні), які складають цілісну систему під вирощування товарної риби, вирощування рибопосадкового матеріалу. При цьому любительське та спортивне рибальство заборонено, що в свою чергу виключає використання об`єкту орендарем для потреб рекреаційної аквакультури. 
		19.05.2021 від прокуратури на адресу суду надійшло клопотання про приєднання доказів, в якому просять суд визнати причини їх неподання поважними, оскільки отримали їх 17.05.2021 в межах кримінального провадження.
		Суд ухвалив на місці визнати поважними причини неподання доказів, прийняти подані прокурором докази, враховуючи стадію підготовчого провадження у справі та той факт, що зазначені отримано прокурором 17.05.2021, в межах здійснення кримінального провадження.
		У судовому засіданні 19.05.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.06.2021.
		08.06.2021 від представника відповідача - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Просив суд визнати причини неявки поважними.
		Суд ухвалив на місці задовольнити клопотання представника відповідача - 1 та відклав розгляд справи на 23.06.2021.
		В судовому засіданні 23.06.2021 судом було оголошено перерву до 05.07.2021.
		В судовому засіданні 05.07.2021 прокурор позов підтримав, просив його задовольнити повністю; представники відповідачів позов заперечили, просили відмовити в задоволенні позову.
		Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. 
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
		Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, 
		 
		встановив:
		Рішенням Несвічівської сільської ради №10/6 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 111,8848 га" (з наступними змінами згідно рішення №11/4 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/6") надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 111,8848 га ТзОВ "Захід-Сітка" для ведення аквакультури, розміщену під гідротехнічними спорудами ставів, а саме: Несвіч головний (реєстровий номер 25592421.15.АА ЕЖАГ684) та обводний канал НГ (реєстровий номер 25592421.15.АА ЕЖАГ611), що перебувають в оренді між регіональним відділенням ФДМ України по Волинській області та ТОВ "Захід- Сітка" згідно договору оренди від 18.11.2016 року".
		07.02.2017 між Несвічівською сільською радою Луцького району (орендодавець) та ТзОВ «Захід - Сітка» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №1542 (далі  договір № 1542), згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення аквакультури, яка знаходиться на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області (п.1 договору № 1542) (а.с.19-20 т.1).
		Відповідно до п.2 договору № 1542, в оренду передається земельна ділянка під гідроспорудами, сінокосами, пасовищами загальною площею 111,8848 га, з кадастровим номером 0722884000:01:001:1542.
		Строк дії договору 15 років (п. 5 договору № 1542).
		Згідно п. 10 договору № 1542 земельна ділянка передається для ведення аквакультури. Цільове призначення - землі водного фонду (п. 11 договору № 1542).
		Рішенням Несвічівської сільської ради № 10/7 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 123,2362 га (з подальшими змінами згідно рішення №11/3 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/7") надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 123,2362 га ТзОВ "Захід-Сітка" для ведення аквакультури, розміщену під гідротехнічними спорудами ставів, а саме зимувальні (6 шт), що перебувають в оренді між регіональним відділенням ФДМ України по Волинській області та ТзОВ "Захід-Сітка" згідно договору оренди від 18.11.2016 року".
		07.02.2017 між Несвічівською сільською радою Луцького району (орендодавець) та ТзОВ «Захід - Сітка» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №1543 (далі  договір № 1543), згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення аквакультури, яка знаходиться на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області (п.1 договору № 1543) (а.с.22-23 т.1).
		Відповідно до п.2 договору № 1543, в оренду передається земельна ділянка під гідроспорудами, сінокосами, пасовищами загальною площею 123,2362 га, з кадастровим номером 0722884000:01:001:1543.
		Строк дії договору 15 років (п. 5 договору № 1543).
		Згідно п. 10 договору № 1543 земельна ділянка передається для ведення аквакультури. Цільове призначення - землі водного фонду (п. 11 договору № 1543).
		Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0722884000:01:001:1542 площею 111,8848 га та 0722884000:01:001:1543 площею 123,23 62 га зареєстровано за територіальною громадою в особі Несвічівської сільської ради, а право користування - за ТзОВ «Захід-Сітка» (рішення про державну реєстрацію права власності від 27.03.2017).
		Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру, вказані земельні ділянки відносяться до категорії земель водного фонду (а.с.25-27, 32-35 т.1).
		18.04.2017 між Несвічівською сільською радою (орендодавець) та ТзОВ «Захід - Сітка» (орендар) укладено договір оренди водного об`єкту (а.с.69-72 т.1).
		Згідно п.1 договору оренди водного об`єкту, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водні об`єкти для ведення аквакультури - рибогосподарську технологічну водойму, загальною площею водного дзеркала 147,2253 га, розташовану на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області в межах населеного пункту.
		Об`єктом оренди за даним договором є вода (водний простір) водного об`єкту 1554,045 тис. м3, 147, 253 га земельна ділянка під водними об`єктами, під господарськими шляхами і прогонами - 0,8677 га, під гідроспорудами - 17,7911 га, під болотами - 69,2369 га, у тому числі: земельна ділянка під водними об`єктами - 95,8756 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,8677 га, під гідроспорудами - 12,5033 га, під болотами - 13,9896 га, кадастровий номер земельної ділянки 0722884000:01:001:1543; земельна ділянка під водними об`єктами - 51,3497 га, під гідроспорудами - 5,2878 га, під болотами - 55,2473 га, кадастровий номер земельної ділянки 0722884000:01:001:1542.
		Відповідно до п.8 договору оренди водного об`єкту договір укладено на 10 років.
		В ході досудового розслідування кримінального провадження №42018031010000098, внесеного до ЄРДР 24.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Несвічівської, Чаруківської сільських рад та Заборольської ОТГ (Шепельська сільська рада) при передачі суб`єктам господарювання земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів, які розташовані в межах орнітологічних заказників місцевого значення «Лобаниха», «Чаруків», на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.08.2020 у справі №161/13472/20, слідчим у кримінальному провадженні із залученням спеціалістів проведено огляд земельних ділянок із кадастровими номерами 0722884000:01:001:1542 та 0722884000:01:001:1543, що використовуються (орендуються) ТзОВ «Захід - Сітка», на підставі якого встановлено, що орендовані земельні ділянки розташовані в межах орнітологічних заказників місцевого значення «Лобаниха» та «Чаруків» (а.с.39-41 т.1).
		Відповідно до Положення про орнітологічний заказник місцевого значення «Лобаниха» Луцького району Волинської області, затвердженого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 15.09.2014, даний заказник створений рішенням Волинської обласної ради №9/12 від 16.12.2003 з метою збереження цінного природного комплексу заплави річки Чорногузка, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання (а.с.43-45 т.1).
		Пунктом 1.3 Положення встановлено, що заказник, площею 232 га, розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області.
		Згідно п. 3.1 Положення, на території заказника забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі передача у господарське використання окремих земельних ділянок Заказника, а також, зокрема, рибальства, мисливства.
		Згідно охоронного зобов`язання №178 від 15.09.2014 орнітологічного заказника місцевого значення «Лобаниха», Несвічівській сільській раді Луцького району передано під охорону та дотримання встановленого режиму території даного заказника та зобов`язано землевласника дотримуватись встановленого режиму для території природно-заповідного фонду; не здійснювати у межах території природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; дотримуватись вимог щодо використання території природно-заповідного фонду (а.с. 42 т.1).
		Відповідно до Положення про орнітологічний заказник місцевого значення «Чаруків» Луцького району Волинської області, затвердженого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 12.05.2015, даний заказник створений розпорядженням Волинської обласної ради №132 від 26.05.1992, з метою збереження, природних умов заплави річки Полонка з каскадом розміщених на ній рибоводних ставків і цінних рослинних угрупувань, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання (а.с.46-47 т.1).
		Пунктом 1.3 Положення встановлено, що заказник, площею 375 га, розташований на території Чаруківської, Несвічівської та Городищенської сільських рад Луцького району Волинської області.
		Згідно п. 3.1 Положення, на території заказника забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі передача у господарське використання окремих земельних ділянок Заказника, а також, зокрема, рибальства, мисливства.
		Згідно охоронного зобов`язання №195 від 12.05.2015 орнітологічного заказника місцевого значення «Чаруків», Луцькій районній державній адміністрації передано під охорону та дотримання встановленого режиму території даного заказника та зобов`язано землевласника дотримуватись встановленого режиму для території природно-заповідного фонду; не здійснювати у межах території природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; дотримуватись вимог щодо використання території природно-заповідного фонду (а.с.45 т.1).
		Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
		На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. 
		Відповідно до статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною 1 цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.
		Згідно рішень сільської ради та укладених договорів між сторонами, метою використання спірних земельних ділянок є - ведення аквакультури.
		Згідно з ч.5 ст.53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов`язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно- заповідного фонду.
		Відповідно до ч.1 ст. 150 Земельного кодексу України (далі  ЗК України) до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду.
		Статтею 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.
		У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, заказники.
		Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
		У порядку статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право володіння, користування та розпорядження майном належать власнику.
		Згідно з частинами 2, 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
		Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 
		Згідно з приписами статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.
		Відповідно до вимог статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог частини 1 статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
		Так, відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Згідно ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
		Відповідно до ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються зокрема на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
		Згідно з ч.1 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Віднесення земельної ділянки до відповідної категорії земель є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, до юрисдикції якого входить розпорядження земельною ділянкою комунальної чи державної власності.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Згідно із ст. ст. 3, 4 Водного кодексу України (далі  ВК України) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води, природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки); і канали; інші водні об`єкти: підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
		До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
		З вказаних статей вбачається, що водні об`єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в водних ресурсах.
		Усі водні об`єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та незалежно від права власності на них, становлять водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави. Водні об`єкти та землі водного фонду, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на землі водного фонду здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Статтею 51 ВК України передбачено, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.
		Згідно ст. 51 ВК України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
		Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
		Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
		Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України «Про аквакультуру».
		Статтею 14 Закону України «Про аквакультуру» передбачено, що рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
		Відповідно до ст. 12 Закону України «Про аквакультуру» до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.
		Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
		За напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; надання рекреаційних послуг. Основними напрямами отримання товарної аквакультури може бути випасна, ставкова та індустріальна аквакультура. Для здійснення ставкової аквакультури використовуються рибогосподарські технологічні водойми, руслові, балочні та одамбованірибницькі ставки, штучно відокремлені від материнських водних об`єктів (їх частин), обводнені торфові кар`єри в умовах рибницьких господарств (риборозплідники, нерестово-вирощувальні, товарні, повносистемні господарства). Ставкова та індустріальна аквакультура передбачає вирощування об`єктів аквакультури у штучно створених, повністю або частково контрольованих умовам з використанням напівінтенсивної та інтенсивної форм аквакультури. Для здійснення випасної аквакультури використовуються рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), рибогосподарські технологічні водойми при цьому не використовуються. Випасна аквакультура здійснюється за екстенсивною формою за відсутності негативного впливу на навколишнє природне середовище. Для надання рекреаційних послуг у сфері аквакультури з метою оздоровлення, відпочинку, екологічного виховання населення суб`єкт аквакультури визначає місця у межах наданих у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм (ст. 13 зазначеного Закону).
		За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. 
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
		Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Відповідно до положень частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. 
		Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
		Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 6-3005цс15, від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16.
		Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.
		Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно з ч.2 статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		Відповідно до ч.1 статті 123 та ч.1 статті 124 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідного рішення.
		Згідно з ч.1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України Цивільним кодексом України цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 статті 93 ЗК України).
		Відповідно до ч.1 статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
		Так, ч. 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		У рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
		Разом з тим, із зазначеного рішення Конституційного Суду України вбачається, що такі рішення органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.
		Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення,- дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.
		У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
		Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Отже, зважаючи на наведені норми права, рішення органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.
		Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №916/1979/13, у якій Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відійти від правової позиції щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеної у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21- 405а14. Також, така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17, від 03.07.2019 у справі №756/5080/14-ц, а також Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №914/857/18.
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.
		Зважаючи на те, що ТзОВ «Захід-Сітка» право користування на спірні земельні ділянки зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до ст. 16 ЦК України шляхом визнання недійсними договорів оренди землі.
		У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
		Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Згідно із частиною 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.
		Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди.
		Судом не приймаються заперечення відповідача-2 щодо недоведення прокурором знаходження земельних ділянок та водного об`єкта в межах заказників «Чаруків» та «Лобаниха», з огляду на таке.
		Наявність охоронних зобов`язань № 195 від 12.05.2015 та № 178 від 15.09.2014 орнітологічних заказників місцевого значення «Чаруків» та «Лобаниха» підтверджують належність вказаних територій до об`єктів природно-заповідного фонду, у тому числі спірних земельних ділянок (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16).
		Слід зазначити, що надана та додана до позову відповідь ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» містить графічне відображення - Схему меж заказника та спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0722884000:01:001:1543 та дає можливість для візуально доступного сприйняття факту накладення межі вказаної орендованої ділянки на об`єкт природно-заповідного фонду - орнітологічний заказник місцевого значення «Лобаниха». Даний доказ є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників(а.с. 165 том 1) міститься інформація про те, що дія кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника Мацюка Михайла Георгійовича призупинена 10 квітня 2021 року, а не як вважає представник відповідачів до 10 квітня 2021 року. Таким чином, інженер-землевпорядник Мацюк Михайло Георгійович на момент складення схеми розміщення земельних ділянок мав відповідні повноважень.
		Окрім того, у матеріалах справи за позовом наявне викопіювання з плану землекористування Несвічівської сільської ради «Проект створення орнітологічного заказника місцевого значення «Лобаниха» у масштабі 1 до 14000, яке використане ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» при відображені меж вказаного заказника в ході формування згаданої вище Схеми.
		При цьому у відповідності до ч 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Згідно наукового обґрунтування про необхідність створення орнітологічного заказника «Чаруків» Луцького району, даний заказник пропонувалось розмістити в заплаві р.Полонки в Луцькому районі від с.Григоровичі-с.Загаї (Горохівський район) до с.Несвіч (дамба-шосе), з усіма ставками та прилеглою охоронною зоною усіх акваторій. Проектна площа заказника 375 га. Проектна довжина заплави заказника 7,5 км, середня ширина 0,5 км.
		У даному обґрунтуванні зазначено: «враховуючи, що основу проектної території складають стави та заболочені ділянки, канали, р.Полонка, які підпорядковані Рибцеху с.Несвічі, кооперативно-державного об`єднання «Волиньриба», створення заказника буде лише поєднувати природоохоронну і господарську діяльність. Саме завдяки створенню заказника буде зменшено факти браконьєрства, які на жаль мають місце круглорічно (рибальства з застосуванням «верш», «остів», сіток, а також полювання весною, влітку і осінню, навіть у робочі дні».
		Згідно акту вибору земельної ділянки для створення орнітологічного заказника «Чаруків» Луцького району Волинської області від 20.08.1996, комісія провела в натурі вибір земельної ділянки для створення орнітологічного заказника «Чаруків» від с.Григоровичі -с.Загої (Горохівський район) до с.Несвіч (дамба шосе), з усіма ставками та прилеглою охоронною зоною усіх акваторій.
		Відповідно до п.3 рішення Волинської обласної ради від 16.12.2003 №9/12 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду області», на території області утворено нові об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення згідно з переліком, що додається.
		Під номером 5 Переліку зазначено орнітологічний заказник місцевого значення «Лобаниха», площею 232 га, що розташований в с.Несвіч Луцького району та переданий під охорону Несвічівської сільської ради.
		Згідно обґрунтування для створення орнітологічного заказника місцевого значення «Лобаниха» вказано, що на території Несвічівської сільської ради нижче за течією р.Полонки від центральної греблі, по якій проходить шосе, розташований комплекс ставів вздовж річки Полонки із заплавними луками та заболоченими ділянками. Цей комплекс, незважаючи на антропогенне походження є одним із найбільш цінних для збереження біорізноманіття Луцького району, зокрема для оселення різних видів птахів і проходження їх масових міграцій. Вздовж річки Полонки та комплексу ставів проходять щорічні масові міграції птахів, загальна чисельність яких оцінюється у 12-15 тисяч. Це місце є одним з ключових територій для проведення кільцювання птахів.
		Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Відтак, наявний у справі за позовом прокурора, погоджений головою Несвічівської сільської ради, Проект створення орнітологічного заказника місцевого значення «Лобаниха», матеріали створення орнітологічного заказника «Чаруків» із врахуванням положень ч 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» є належним доказом у справі, яким визначені межі вказаного об`єкта природно-заповідного фонду.
		У відповідності до п. 45 договору оренди водного об`єкта невід`ємною частиною є паспорт рибогосподарської технологічної водойми.
		Згідно з паспортом рибогосподарської технологічної водойми орендаря ТзОВ «Захід-Сітка» загальною площею водного дзеркала 147,2253 га, розташованої на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області в межах населеного пункту, що є невід`ємною частиною договору оренди водного об`єкта, не зазначено надання водойми для рекреаційних послуг у сфері аквакультури, як стверджують представники відповідачів. Більше того, згідно з п.7 паспорту рибогосподарської технологічної водойми забороняється любительське і спортивне рибальство та забороняється плавання на човнах, за винятком човнів рибного господарства, що використовуються для технологічних процесів (годівля, внесення добрив, вилов риби).
		Відповідно до відповіді № 547/1-11 від 02.09.2020 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою межа орнітологічного заказника «Лобаниха» була визначена графічним способом за допомогою викопіювання з плану землекористування Несвічівської сільської ради проекту створення орнітологічного заказника місцевого значення «Лобаниха», а межі земельної ділянки були отримані за допомогою функціоналу Публічної кадастрової карти України. 
		Як встановлено судом, земельні ділянки з кадастровими номерами 0722884000:01:001:1542 площею 111,8848 га та 0722884000:01:001:1543 площею 123,23 62 га передано в оренду ТзОВ «Захід-Сітка» для ведення аквакультури без розроблення проекту землеустрою для цілей, що суперечать вимогам законодавства про охорону природно - заповідних територій та відповідних положень про них.
		Згідно паспорта рибогосподарської технологічної водойми орендаря ТзОВ "Захід-Сітка" загальною площею водного дзеркала 147,2253 га, розташованої на території Несвічівської сільської ради Луцького району в межах населеного пункту, розробленого до укладення договору оренди водного об`єкту (14.04.2017), рибогосподарські ставки Несвічівської сільської ради складають цілісну систему вирощування товарної риби від вирощування рибопосадкового матеріалу. В господарстві є 4 нагульних, 7 вирощувальних, 6 зимувальних та 2 нерестових ставків загальною площею водного дзеркала 147,2253 га. Основним напрямком ведення рибництва в господарстві є вирощування товарної риби та рибопосадкового матеріалу. Загальне водокористування на ставовому товарному рибному господарстві ТзОВ "Захід-Сітка" згідно ст. 47 Водного кодексу України обмежується, а саме забороняється любительське і спортивне рибальство тощо.
		Враховуючи те, що за паспортом рибогосподарської технологічної водойми заборонено любительське і спортивне рибальство, в свою чергу виключає використання об`єкту орендарем для потреб рекреаційної аквакультури.
		Крім того, в порушення вказаних норм законодавства умовами договору оренди водного об`єкту від 18.04.2017 не обмежено право орендаря використовувати об`єкт оренди для рибогосподарських потреб, чим порушується статус заказників.
		Судом встановлено, що водний об`єкт, загальною площею водного дзеркала 147,2253 га, розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області та знаходиться в межах території об`єктів природно-заповідного фонду, а саме орнітологічних заказників місцевого значення «Лобаниха» та «Чаруків», переданий в оренду ТзОВ «Захід-Сітка» без розроблення проекту землеустрою для цілей, що суперечать вимогам законодавства про охорону природно - заповідних територій та відповідних положень про них його надання в користування, здійснено Несвічівською сільською радою із порушенням вимог ч.1 ст.14 Закону України «Про аквакультуру», ст. 51 ВК України, ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки земельні ділянки та водний об`єкт природно-заповідного фонду (заказники) фактично надано для інших цілей, ніж ведення аквакультури, які негативно вплинуть на стан природоохоронних комплексів та унеможливлять їх використання за цільовим призначенням, що суперечить інтересам держави та суспільства в одержані сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття.
		У зв`язку з вищевикладеним, у Несвічівської сільської ради були відсутні правові підстави для укладення договорів оренди на спірні земельні ділянки та водного об`єкту, останні підлягають визнанню недійсними в судовому порядку як такі, що не відповідають закону та підлягають визнанню незаконними рішення ради на підставі яких укладались договори, а об`єкти оренди підлягають поверненню.
		Щодо тверджень відповідачів про неналежний спосіб захисту вибраний позивачем суд зазначає таке.
		За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.062018 у справі № 338/180/17).
		Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (подібний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Указані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
		Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
		Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
		Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
		Таким чином, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
		Подібний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.
		Заява відповідачів про застосування строку позовної давності підлягає відхиленню з огляду на таке.
		Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
		Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
		Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.
		З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що прокурором заявлено негаторний позов, суд дійшов висновку про заявлення позову в межах строку позовної давності. 
		Щодо доводів відповідачів про відсутність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором суд зазначає таке.
		Судом у судовому засіданні 14.04.2021 на місці ухвалено відмовити у задоволенні клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду з обгрунтуванням, що викладене в ухвалі Господарського суду Волинської області від 19.05.2021 
		Крім того, суд зазначає , що саме до повноважень Городищенської сільської ради належить розпорядження спірними земельними ділянками комунальної власності, яка є відповідачем у даній справі, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач. Про неможливість органу одночасно бути позивачем і відповідачем у спорах про скасування його рішень зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та Верховного Суду у справі №909/50/20 від 16.06.2021.
		Згідно ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи наявні в матеріалах справи пояснення сторін та докази, що надані позивачем на підтвердження таких обставини, є більш вірогідними, ніж докази подані відповідачами, надані на її спростування, господарський суд, оцінюючи їх за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідачів, сплачений позивачем судовий збір в сумі 15890,00 грн в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на них порівну по 7945 грн..
		Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
		в и р і ш и в:
		 
		1. Позов задовольнити.
		2. Визнати незаконним та скасувати рішення Несвічівської сільської ради №10/6 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 111,8848 га" (з наступними змінами згідно рішення №11/4 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/6").
		3. Визнати незаконним та скасувати рішення Несвічівської сільської ради №10/7 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 123,2362 га (з подальшими змінами згідно рішення №11/3 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/7").
		4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №1542 від 07.02.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та Товариством з обмеженою відповідальністю Захід-Сітка.
		5. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №1543 від 07.02.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та Товариством з обмеженою відповідальністю Захід-Сітка.
		6. Визнати недійсним договір оренди водного об`єкту від 18.04.2017, укладений між Несвічівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Захід-Сітка.
		7. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Захід-Сітка (вул.Центральна, 30, с.Несвіч, Луцький район, Волинська область, 45652, код ЄДРПОУ 35419101) повернути земельні ділянки з кадастровим номером 0722884000:01:001:1542 площею 111,8848 га та кадастровим номером 0722884000:01:001:1543 площею 123,2362 га територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради.
		8. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Захід-Сітка (вул.Центральна, 30, с.Несвіч, Луцький район, Волинська область, 45652, код ЄДРПОУ 35419101) повернути водний об`єкт площею водного дзеркала 147,2253 га, який розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області, територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради.
		9. Стягнути із Городищенської сільської ради (Волинська область, Луцький район, с. Городище, код ЄДРПОУ 04590530) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 02909915) 7945 грн. судового збору, зарахувавши його на р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м. Київ.
		10. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Сітка (вул.Центральна, 30, с.Несвіч, Луцький район, Волинська область, 45652, код ЄДРПОУ 35419101) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 02909915) 7945 грн. судового збору, зарахувавши його на р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м. Київ.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
		 
		Дата складення повного
		судового рішення 
		 14.07.2021.
		 
		 
		СуддяА. С. Вороняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...