Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/989/18 : Окремі процесуальні питання; Заява про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2021.
Дата набрання законної сили: 07.07.2021
Номер судового провадження: 61-2225ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                      
		Іменем України
		07 липня 2021 року
		м. Київ
		справа № 646/989/18
		провадження № 61-2225св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І.,  Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансавто»,
		третя особа -  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансавто» на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 травня 2018 року у складі судді Шелест І. М., та на постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В.,                  Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю., усправі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансавто», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення майнової та моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансавто» (далі - ТОВ «ТК «Трансавто»), третя особа -  ОСОБА_2 , в обґрунтування якого посилалася на те, що 02 липня 2016 року її син ОСОБА_3 , керуючи належним їй автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, державний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем RENAULT LOGAN, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . 
		Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року, водій ОСОБА_2 визнаний винним у порушенні пункту 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а в діях водія ОСОБА_3 порушень вказаних правил не встановлено. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 19 серпня 2017 року № 7509 майнова шкода від пошкодження належного їй автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номер НОМЕР_1 , становить 276 831,58 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у страховій компанії «Країна» (далі - СК «Країна»), яка виплатила їй страхове відшкодування в розмірі                  49 500,00 грн. Таким чином, частка майнової шкоди, що підлягає стягненню з ТОВ «ТК «Трансавто» на її користь становить 227 331,58 грн.
		Також зазначала, що у зв`язку з незручностями, спричиненими пошкодженням автомобіля, порушенням її повсякденного життя та неможливості відремонтувати транспортний засіб через поведінку відповідача, їй завдано моральну шкоду.
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач остаточно просила суд (а. с. 3-5, 70-72, т. 1) стягнути з ТОВ «ТК «Трансавто» на її користь відшкодування майнової шкоди в розмірі 227 331,58 грн; відшкодування моральної шкоди у розмірі 
		10 000,00 грн та судові витрати у загальному розмірі 11 975,07 грн.
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
		Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від                        29 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково.
		Стягнуто з ТОВ «ТК «Трансавто» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 227 331,58 грн.
		В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
		Стягнуто з ТОВ «ТК «Трансавто» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 11 469,71 грн. 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , який перебуває з ТОВ «ТК «Трансавто» у трудових правовідносинах, вказане є підставою для стягнення з власника транспортного засобу (RENAULT LOGAN державний номер НОМЕР_2 ) ТОВ «ТК «Трансавто» на користь позивача грошової суми в розмірі 227 331,58 грн на відшкодування майнової шкоди. 
		У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено у зв`язку з безпідставністю таких вимог.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		У січні 2020 року ТОВ «ТК «Трансавто» подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 травня 2018 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано з Червонозаводського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 646/989/18.
		У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно ухвалив заочне рішення, оскільки відповідач був неналежним чином повідомлений про розгляд справи.
		ОСОБА_2 є засновником та керівником ТОВ «АР Трейдінг груп» і на момент ДТП не перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «ТК «Трансавто».
		Крім того, ТОВ «АР Трейдінг груп» орендувала за договором найму від 10 лютого 2016 року автомобіль RENAULT LOGAN, державний номер НОМЕР_2 у ТОВ «ТК «Трансавто», а тому ТОВ «ТК «Трансавто» є неналежним відповідачем у справі.
		Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що повну та виключну вину будь-кого із сторін ДТП не встановлено, а у висновку експерта та постанові суду зазначено, що дії водія автомобіля RENAULT LOGAN ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 12.6 (г), 12.9 (б) ПДР України. Разом із тим, з технічної точки зору, невідповідність дій водія автомобіля RENAULT LOGAN ОСОБА_2 вимогам ПДР України не знаходилися у причинному зв`язку з виникненням ДТП. Натомість у ОСОБА_3 була відсутня технічна можливість уникнення зіткнення.
		Суд не надав оцінку завищеному розміру витрат на послуги адвоката та не звернув увагу на те, що адвокат включив до калькуляції послуги, які не надавав, зокрема, участь у судовому засіданні, написання відповіді на відзив, пошук реквізитів відповідача, вивчення нормативно-правової літератури.
		З аналізу доводів касаційної скарги вбачається, що заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 травня 2018 року та постанова Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року оскаржуються тільки в частині задоволення позовних вимог про стягнення майнової шкоди. 
		У частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судові рішення не оскаржуються, а тому не є предметом перегляду Верховного Суду.
		Доводи інших учасників справи
		У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «ТК «Трансавто», у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки обставини, на які посилається товариство в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів як першої, так і апеляційної інстанції, та, як правильно встановлено судами на підставі належних і допустимих доказів, не відповідають дійсності. 
		Доводи касаційної скарги в частині витрат на правничу допомогу також є безпідставними, оскільки позивачем належним чином підтвердила вказані витрати, що було предметом дослідження судів.
		Фактичні обставини справи 
		Судами встановлено, що 02 липня 2016 року приблизно о 14:00 год ОСОБА_3 керував автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автодорозі Київ-Харків-Довжанський у районі 493 км + 700 м, при зміні напрямку руху не впевнився у безпеці руху і допустив зіткнення з автомобілем RENAULT LOGAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом якого був                   ОСОБА_2 . 
		Згідно з постановою Дергачівського районного суду Харківської області від                10 липня 2017 року у адміністративній справі № 619/3582/16-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 липня 2017 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею                      124 КУпАП у відношенні ОСОБА_3 закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Постанова мотивована тим, що відповідно до висновку транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи № 2068/5836 від 27 квітня 2017 року, проведеної Харківським НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса, ОСОБА_2 порушив пункт 10.1 ПДР України, що перебуває у причинному зв`язку із виникненням ДТП. У діях ОСОБА_3 порушень, які б мали причинно-наслідковий зв`язок із виникненням ДТП, не виявлено (а. с. 7-9, 11-15, т. 1).
		На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у СК «Країна», ліміт відповідальності якої відповідно до страхового полісу 
		АЕ № 6036356 становить 49 000,00 грн.
		СК «Країна» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 
		49 500,00 грн ( а.с.29, т.1).
		Невідшкодована майнова шкода становить 227 331,58 грн (а. с.11-15, т. 1).
		Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 7509 від 19 серпня 2017 року Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса обрахована величина матеріального збитку автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номер НОМЕР_1 , після ДТП становить 276 831,58 грн.
		Відповідач, заперечуючи такий розмір майнової шкоди, доказів на спростування вказаного розміру судам не надав, клопотання про проведення відповідної судової експертизи не заявив.
		Відповідно до листів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28 грудня 2019 року № 11650/02.16-20 та від 06 грудня 2019 року № 10443/02.16/20 за даними підсистеми «Призначення та виплати пенсій» станом на грудень 2019 року ОСОБА_2 на обліку у відділі з питань перерахунків пенсій № 28 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не перебуває, пенсію не отримує. Згідно з відомостями з реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_2 зареєстрований із лютого 2011 року як фізична особа-підприємець на загальних підставах. З липня 2016 року звіти щодо сум нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_2 іншими страхувальниками до органів доходів і зборів не надавалися.
		ОСОБА_2 є працівником ТОВ «ТК «Трансавто», що встановлено постановою Дергачівського районного суду Харківської області № 619/3582/16-п від                         10 липня 2017 року. У судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що основним місцем його роботи є ТОВ «ТК «Трансавто».
		10 лютого 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільно транспортне підприємство «ТК «Трансавто» та ТОВ «АР Трейдінг Групп» було укладено договір найму (оренди) транспортного засобу RENAULT LOGAN, державний номер НОМЕР_2 , строком на 5 років ( а. с. 60, 61, т. 1).
		Договір набрав чинності 10 лютого 2016 року одночасно з фактичною передачею транспортного засобу орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі. На даний час транспортний засіб перебуває у розпорядженні ТОВ «АР Трейдінг Групп».
		Пунктом 4.4 вказаного договору передбачено, що «наймач» (орендар) зобов`язаний відшкодувати будь-які збитки, які можуть бути завдані джерелом підвищеної небезпеки та відшкодувати збитки, завдані у зв`язку з втратою (викраденням) або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. 
		У договорі найму (оренди) та акті приймання-передачі зазначено найменування орендаря - ТОВ «АР Трейдінг Групп», орендодавця - «Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільно транспортне підприємство «ТК «Трансавто», а не товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансавто». У суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснила, що це є технічною опискою.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 травня 2018 року та постанова Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення майнової шкоди. 
		У частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судові рішення не оскаржуються, а тому не є предметом перегляду Верховного Суду.
		Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути з 
		ТОВ «ТК «Трансавто» на її користь відшкодування майнової шкоди в розмірі 227 331,58 грн, завданої в результаті ДТП, винуватцем якої визнано ОСОБА_2 , який перебуває з ТОВ «ТК «Трансавто» у трудових правовідносинах.
		Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , який перебуває з ТОВ «ТК «Трансавто»
		у трудових правовідносинах, а тому вказане є підставою для стягнення з власника транспортного засобу RENAULT LOGAN, державний номер НОМЕР_2 , ТОВ «ТК «Трансавто» на користь позивача грошової суми в розмірі 
		227 331,58 грн на відшкодування майнової шкоди. 
		Колегія суддів погоджується з вказаними висновками з огляду на наступне.
		Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
		Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових правовідносин із таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
		У справі, що переглядається, судами встановлено, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП доведена у сукупності досліджених доказів у справі, а саме: відповідно до судових рішень у справі № 619/3582/16-п та висновку транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи № 2068/5836 від 27 квітня 2017 року ОСОБА_2 порушив пункт 10.1 ПДР України, що перебуває у причинному зв`язку із виникненням ДТП. У діях ОСОБА_3 порушень, які б мали причинно-наслідковий зв`язок із виникненням ДТП, не виявлено.
		Таким чином, постановою та висновком експерта встановлена невідповідність дій  ОСОБА_2 правилам дорожнього руху, причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою, що свідчить про доведеність загальних умов деліктної відповідальності.
		При цьому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності у контексті цієї справи.
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня    2020 року у справі № 328/2750/18.
		З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
		Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі 
		№ 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		Досліджуючи питання наявності спеціальних умов деліктної відповідальності у цій справі, суди встановили, що на момент вчинення ДТП  ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах із ТОВ «ТК «Трансавто», що підтверджено належними доказами у справі та не заперечував  ОСОБА_2 , який зазначив про факт перебування у трудових правовідносинах із відповідачем у день вчинення 
		ДТП та в подальшому при поданні відзиву на заяву про перегляд заочного рішення у справі вказував про те, що його основним місцем роботи є ТОВ 
		«ТК «Трансавто» (а. с. 65-67, т. 1), у зв`язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з роботодавця на користь позивача завданої майнової шкоди.
		Доводи касаційної скарги про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП не доведена, як і не доведено факту перебування ОСОБА_2 у трудових правовідносинах із ТОВ «ТК «Трансавто», а також посилання на перебування спірного автомобіля на підставі договору оренди в ТОВ «АР Трейдінг Групп», є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та направлені виключно на переоцінку доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Вказані обставини були предметом дослідження й оцінки судів із наданням відповідної правової оцінки як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації»).
		Таким чином, Верховний Суд як суд права не має повноважень втручатися в оцінку доказів, надану судами першої та апеляційної інстанцій, вдаватися до переоцінки доказів та підміняти собою апеляцію. 
		Касаційний перегляд традиційно вважається екстраординарним з огляду на особливий характер суду касаційної інстанції як суду найвищої інстанції, специфіку його повноважень із точки зору обмеження виключно питаннями права.
		Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно того, що суд першої інстанції безпідставно ухвалив заочне рішення, так як відповідач був неналежним чином повідомлений, оскільки відповідач реалізував своє право на судовий захист та висловлення своєї позиції щодо спору шляхом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, що свідчить про відсутність порушеного права особи на доступ до суду та можливості бути заслуханою.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
		Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. 
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансавто» залишити без задоволення.
		Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                            В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                                     А. І. Грушицький
		 
		А. А. Калараш
		 
		Є. В. Петров
		 
		О. С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...