Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 274/3394/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2021.
Дата набрання законної сили: 13.07.2021
Номер судового провадження: 61-3806ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 липня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 274/3394/20
		 
		провадження № 61-3806св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати           Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М.,         Синельникова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач - Гришковецька селищна рада Бердичівського району Житомирської області, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Бердичівська районна державна адміністрація Житомирської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 жовтня 2020 року у складі судді Хуторної І. Ю. та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Коломієць О. С., Павицької Т. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2020 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Бердичівська районна державна адміністрація Житомирської області, про визнання права власності на земельну частку (пай).
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 1981 року його було прийнято робочим комплексної бригади в Хмелерадгосп «Рея» у с. Рея Бердичівського району Житомирської області, що підтверджується відповідним протоколом від 07 квітня 1981 року № 36-п. 01 жовтня 1985 року він звільнився з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. 
		Відповідно до архівного витягу протоколу № 1 загальних зборів трудового колективу Хмелерадгоспу «Рея» від 06 березня 1996 року на базі цього Хмелерадгоспу створено колективне сільськогосподарське підприємство «Рея» (далі - КСП «Рея»). 
		Вважав, що він, як колишній член Хмелерадгоспу «Рея», правонаступником якого є КСП «Рея», має право на отримання у власність земельної частки (паю) із числа раніше розпайованих земель цього підприємства, а тому він звернувся до Бердичівської районної державної адміністрації із заявою про видачу сертифіката на земельну частку (пай). При цьому доказом того, що він є членом КСП «Рея», є запис у трудовій книжці та запис у протоколі загальних зборів громадян с. Гвіздава від 27 березня 2020 року, яким йому було надано згоду на одержання сертифіката на земельну частку (пай), оскільки при складанні списку на одержання сертифіката на земельну частку (пай) його прізвище було пропущено.
		Разом з тим, йому було відмовлено у видачі сертифіката на земельну частку (пай) у зв`язку з відсутністю на це правових підстав, оскільки його не було включено до списку-додатку до державного акта на право колективної власності, виданого КСП «Рея», на території Рейської та Гальчинської сільських рад Бердичівського району 26 травня 1997 року. 
		У зв`язку з відсутністю сертифіката на право на земельну частку (пай)              він не має можливості реалізувати право на виділення земельної                   частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримати правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Розмір земельної частки (паю) земель                 КСП «Рея» становить 2 умовних кадастрових гектара на території            Рейської сільської ради, середня вартість земельної частки (паю) по сертифікату на право власності на земельну частку (пай) на час розпаювання становить 8 239,00 грн.
		На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Рея» на території Гришковецької об`єднаної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області, розмір якої становить 2 умовних кадастрових гектари.
		 
		 
		Короткий зміст судових рішень
		 
		Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області              від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, у задоволенні позову         ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої                  інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції,          виходив із того, що питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства. Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради. У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.
		Встановлено, що позивача не було включено до списків осіб - членів КСП «Рея», що долучався до державного акта на право колективної власності на землю від 26 травня 1997 року, і він не отримував сертифікат про право на земельну частку (пай). При цьому записи в трудовій книжці, на які посилається позивач, підтверджують лише факт трудових відносин між позивачем і Хмелерадгоспом «Рея», правонаступником якого є КСП «Рея», однак не свідчать про те, що він був членом цього колективного сільськогосподарського підприємства на час проведення розпаювання.
		Не свідчить про членство в КСП «Рея» і протокол зборів громадян                    с. Гвіздава від 27 березня 2003 року. На час проведення розпайювання ОСОБА_1 у КСП «Рея» не працював, був звільнений 01 жовтня 1985 року за власним бажанням, отримує пенсію у зв`язку з інвалідністю.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області             від 22 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду           від 08 лютого 2021 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
		 
		Підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах              (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Крім того, підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібраних у справі доказів, суд розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки протоколу зборів громадян с. Гвоздика від 27 березня 2003 року, яким була надана згода на отримання ним сертифіката на земельну частку (пай) у зв`язку із помилковим невнесенням його прізвища у списки на одержання сертифікату.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У травні 2021 року Гришковецька селищна рада Бердичівського району Житомирської області і Бердичівська районна державна адміністрація Житомирської області подали відзиви на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. 
		 
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Відповідно до архівної довідки від 02 червня 2020 року № 205 ОСОБА_1 був прийнятий робочим комплексної бригади в Хмелерадгосп «Рея» у с. Рея Бердичівського району Житомирської області з 01 квітня 1981 року (наказ  від 07 квітня 1981 року № 36-к). 01 жовтня 1985 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи (наказ від 22 листопада 1985 року № 122-к).
		 
		З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 01 квітня 1981 року його було прийнято робочим комплексної бригади в Хмелерадгосп «Рея» у          с. Рея Бердичівського району Житомирської області згідно з протоколом та 01 жовтня 1985 року він був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію.
		 
		Відповідно до довідки від 23 березня 2007 року № 234 ОСОБА_1 одержує пенсію по інвалідності ІІІ групи з 26 липня 1985 року, а з 15 жовтня 1987 року - по інвалідності ІІ групи.
		 
		З архівного витягу протоколу № 1 загальних зборів трудового колективу хмелерадгоспу «Рея» від 06 березня 1996 року вбачається, що на базі хмелерадгоспу «Рея» створено КСП «Рея».
		 
		Відповідно до довідки начальника відділу у Бердичівському районі головного управління Держгеокадасту у Житомирській області від 02 квітня 2007 року № 863 державний акт на право колективної власності на землю КСП «Рея» було зареєстровано 26 травня 1997 року. Розмір земельної частки-паю в умовних кадастрових гектарах складає 2,00 га.
		 
		Згідно з довідкою заступника начальника відділу у Бердичівському районі головного управління Держгеокадасту у Житомирській області від 15 травня 2020 року вартість земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнтів індексації становить 57 963,04 грн, розмір в умовних кадастрових гектарах складає 2,00 га.
		 
		Відповідно до довідки начальника відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадасту у Житомирській області від 02 червня 2020 року ОСОБА_1 не було включено до списку додатку до державного акта на право колективної власності по КСП «Рея» Рейської сільської ради. Державний акт на право колективної власності по вказаному господарству був виданий 26 травня 1997 року, серія ЖТ02 № 000033.
		 
		Відповідно до повідомлення голови Бердичівської районної державної адміністрації від 20 лютого 2020 року на підставі даних відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадасту у Житомирській області в список, як додаток до державного акта на право колективної власності, виданого КСП «Рея» на території Рейської та Гальчинської сільських рад Бердичівського району від 26 травня 1997 року, прізвище ОСОБА_1 не включено. Правові підстави для видачі сертифіката на земельну частку (пай) відсутні.
		 
		З протоколу зборів громадян с. Гвіздава від 27 березня 2003 року   вбачається, що виступив сільський голова, який доповів, що при складанні списку на одержання сертифіката на земельну частку (пай) було пропущено ОСОБА_1 , який на час складання списку був членом КСП «Рея», та збори вирішили надати згоду на одержання сертифіката на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 .
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;  4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
		 
		Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року визначено, що                      кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
		 
		За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. 
		Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими,                селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.                      Державний акт на право колективної власності на землю                                  видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. 
		Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). 
		Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
		 
		Згідно з пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року           № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну            власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну                   власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
		Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за                   наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
		 
		Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акту, особа не має права на земельну частку (пай).
		 
		Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
		 
		У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.
		 
		Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.
		 
		Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток            до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.
		 
		У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.
		 
		У справі, що переглядається, судом установлено, що ОСОБА_1 не було включено до списків осіб - членів КСП «Рея», що долучався до державного акта на право колективної власності на землю, виданого 26 травня 1997 року, і позивач не отримував сертифікат про право на земельну частку (пай).
		 
		При цьому суди обґрунтовано вказали, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджують лише перебування у трудових відносинах з Хмелерадгоспом «Рея», правонаступником якого є КСП «Рея», однак не свідчать про те, що він був членом цього підприємства на час проведення розпаювання. Так само суди правильно вважали, що протокол зборів громадян с. Гвіздава від 27 березня 2003 року не може свідчити про членство ОСОБА_1 у КСП «Рея», оскільки він складений на підставі доповіді сільського голови та за своїм змістом не є рішенням загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства.
		 
		Таким чином, на час затвердження списків осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) ОСОБА_1 у Хмелерадгоспі «Рея», правонаступником якого є КСП «Рея», не працював, а був звільнений за власним бажанням та у подальшому отримував пенсію у зв`язку з інвалідністю. 
		 
		За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . 
		 
		Посилання заявника на те, що суди не дослідили усі зібрані у справі               докази і не дали їм належної оцінки до уваги не приймаються, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі  № 373/2054/16-ц).
		 
		При цьому порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
		 
		Доводи заявника про те, що суд розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не знайшли свого підтвердження. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що представник позивача приймав участь у розгляді справи як у суді першої, так і суді апеляційної інстанцій та був присутнім під час проголошення оскаржуваних судових рішень. У частині п`ятій статті 130 ЦПК України визначено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне         касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області                 від 22 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду       від 08 лютого 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:Н. Ю. Сакара   О. М. Осіян   Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...