Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/7763/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2021. Зареєстровано: 15.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2021.
Дата набрання законної сили: 14.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/10876/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2021 року 
		м. Київ
		справа №  200/7763/19-а
		адміністративне провадження № К/9901/10876/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Білоуса О.В.,  
		суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (головуючий суддя Галатіна О.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року (головуючий суддя Гайдар А.В., судді - Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірною бездіяльності з реєстрації податкових накладних та скасування податкового повідомлення - рішення,
		У С Т А Н О В И В:
		У червні 2019 року Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області), яке є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просило визнати неправомірною бездіяльність з реєстрації податкових накладних та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2019 року № 0035184503 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 206469,21 грн.
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ГУ ДФС у Донецькій області з реєстрації податкових накладних - від 9 квітня 2019 року № 6 на суму 631,32 грн; від 10 квітня 2019 року № 7 на суму 2104,04 грн; від 12 квітня 2019 року № 10 на суму 1523,18 грн; від 15 квітня 2019 року № 11 на суму 468,48 грн; від 8 квітня 2019 року № 5 на суму 1262,64 грн; від 5 квітня 2019 року № 3 на суму 2026032 грн; від 12 квітня 2019 року № 9 на суму 536,63 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 23 березня 2019 року № 0035184503 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 206469,21 грн. Стягнуто на користь ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Донецькій області 16495,83 грн. 
		31 жовтня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій останнє просило вирішити питання про судові витрати та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Донецькій області витрати позивача на правову допомогу у сумі 6500 грн.
		Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року заяву ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 200/7763/19-а задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Донецькій області на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 6500 грн.
		Задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає 6500 грн. Крім того, за висновками судів, витрати відповідають співвідношенню реальності понесених витрат з розумністю визначення їх розміру, з врахуванням складності справи. Разом з тим, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування неспівмірності витрат у разі заперечення щодо розміру останніх, не надав доказів, які б вказували на завищення вартості наданих послуг або на неправомірне їх визначення.  
		 
		Не погодившись з додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, ГУ ДПС у Донецькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення заяви та у цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до  статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі -  КАС України) підлягають розподілу лише витрати на правничу допомогу, які вже були понесені та які є деталізованими. З посиланням на постанову Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі №810/795/18 скаржник вважає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Статтею 132 КАС України  визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Відповідно до  статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,  гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Згідно частини дев`ятої  статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		За приписами частин першої - третьої  статті 134 КАС України  витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Частинами п`ятою-сьомою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій  статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до заяви про ухвалення додаткового рішення додано: копію Договору про надання правової допомоги від 16 квітня 2019 року б/н, укладеного між позивачем та адвокатом   Косенок О.М., розрахунки на оплату послуг від 19 серпня 2019 року №19/24 та від 23 жовтня 2019 року №19/32, Акт приймання-здавання виконаних послуг від 23 жовтня 2019 року за договором про надання правової допомоги від 16 квітня 2019 року б/н, копії платіжних доручень від 29 серпня 2019 року № 8226 та від 24 жовтня 2019 року №9024, перелік послуг, наданих адвокатом у справі № 200/7763/19-а, а саме: вивчення наданих клієнтом матеріалів, що стосуються поданій до суду позовній заяві, підбір та аналіз нормативно-правових актів, які регулюють право відношення, щодо предмету позову, пошук, підбір, вивчення та аналіз існуючої судової практики, у тому числі позицій Верховного Суду з питань, які стосуються предмету позову, підготовка до участі у судових засіданнях, підготовка та подання до суду необхідних клопотань, прийняття участі у судових засіданнях з наданням пояснень щодо змісту позовних вимог та доказової бази, заперечень на аргументи відповідача, з виступом у дебатах. 
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		З огляду на вказане, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.
		Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Донецькій області витрат позивача на оплату правової допомоги у розмірі 6500 грн. 
		При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що вказаний розмір витрат на правову допомогу є співмірним із наданими послугами адвокатом позивачу під час розгляду даної справи у суді, ціною даного позову, а також складністю даної справи.
		Також з матеріалів справи вбачається, що клопотань від ГУ ДПС у Хмельницькій області про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялося.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій, перевіривши та надавши оцінку наданим позивачем документам на підтвердження вартості послуг представництва інтересів позивача під час розгляду справи, дійшли обґрунтованого висновку, що ці документи є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, який є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
		Враховуючи те, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанцій виходили з критеріїв їх співмірності із обсягом складених адвокатом в межах цієї адміністративної справи документів, часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг, а також на представництво інтересів у судових засіданнях, складність справи, ціни позову та значення справи для сторони, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
		Що стосується посилання контролюючого органу у касаційній скарзі на те, що заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню, оскільки ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не надано документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, то колегія суддів касаційної інстанції вважає його необґрунтованим, так як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу останнім до позову було надано Договір про надання правової допомоги від 16 квітня 2019 року б/н.
		Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору, вартість послуг із супроводженням цієї справи замовника складає 5000 грн. Згідно умов підпункту 2.2 пункту 2 договору, замовник сплачує виконавцю за кожну участь у судовому засіданні 500 грн. 
		З Акту приймання-здавання виконаних послуг вбачається, що адвокатом  Косеноком О.М., було надано правничу допомогу по справі №200/7763/19, а також останній брав участь у трьох судових засіданнях (29 серпня 2019 року, 30 вересня 2019 року та 23 жовтня 2019 року), як представник позивача. Згідно копій платіжних доручень від 29 серпня 2019 року № 8226 та від 24 жовтня 2019 року №9024 позивачем за вказані послуги сплачено 6500 грн.
		Відповідно до частин першої, другої  статті 341 КАС України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі додаткового рішення та постанови, оскільки Верховний Суд у цій справі вже надавав оцінку тим обставинам, які викладені у касаційній скарзі, у зв`язку з чим доводи скаржника про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження витрат на правову допомогу є безпідставними.
		Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені  статтею 341 КАС України, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
		Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених  статтею 341  цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення, а додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                О.В.Білоус
		Судді                                                                                                     Н.Є.Блажівська
		                                                                                                    І.Л.Желтобрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...