Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/12178/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2021. Зареєстровано: 15.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2021.
Дата набрання законної сили: 14.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/5877/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 240/12178/20
		адміністративне провадження № К/9901/5877/21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., 
		суддів  Жука А.В., 
		Калашнікової О.В..
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 (головуючий суддя  К.С. Франовська, судді  Д.І. Совгира, О.А. Боровицький)
		у справі № 240/12178/20
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання протиправними дій, стягнення коштів,
		 
		установив:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
		 визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення;
		 стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 04.10.2018 по 29.06.2020 в сумі 292 735, 00 грн.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 03.10.2018 він був звільнений з військової служби. Станом на день звільнення відповідач не провів з ним розрахунків по індексації грошового забезпечення. Вказані кошти були перераховані на банківський рахунок лише 30.06.2020, тобто з затримкою в 635 дні. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення не у день звільнення. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби з 22.11.2019 по 30.06.2020 у сумі 102 342, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з врахуванням принципу співмірності, дійшов висновку, що до відповідача необхідно застосувати відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України, та зобов`язати його виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 22.11.2019, тобто з моменту набрання законної сили постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2019 по справі № 240/3152/19, якою залишено без змін рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 240/3152/19, яким визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.10.2018 та зобов`язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за цей період.
		5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у змінено, викладено абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 03.10.2018 по 30.06.2020 в сумі 4 431, 41 грн. без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору». В решті рішення залишено без змін.
		6. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку. Визначаючи суму стягнення у розмірі 4 431, 41 грн., суд апеляційної інстанції виходив з очевидної неспівмірності заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості. Також суд апеляційної інстанції вказав, що період затримки проведення розрахунку становить 222 дні, починаючи з 03.10.2018 по 30.06.2020. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач вказує пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції застосовуючи як джерело права правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, фактично не врахував правові висновки, викладені у підпунктах 91.2, 91.4 вказаної постанови, при цьому обґрунтування відступу від вказаних правових позицій не навів. Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зазначає, що зменшення розміру середнього заробітку, на його думку, є несправедливим, оскільки він одразу після звільнення та протягом усього терміну затримки виплати звертався до відповідача із вимогою виплатити йому належні кошти та середній заробіток, проте сам відповідач навмисно відстрочив цю виплату, чим значно збільшив строк затримки виплати та, відповідно, розмір належного йому середнього заробітку, та враховуючи те, що законодавством взагалі не передбачена можливість зменшення розміру чи періоду виплати середнього заробітку, вважає за доцільне відступити від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
		Позиція інших учасників справи
		8. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій. 
		Рух касаційної скарги
		9. Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
		10. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2021 адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи 
		11. Наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 14.09.2018 № 269 (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
		12. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2018 № 241 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, починаючи з 03.10.2018.
		13. При звільненні позивач не отримав індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.10.2018, у зв`язку з чим звертався до суду з позовом.
		14. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 240/3152/19 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.10.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.10.2018.
		15. Вказане рішення залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2019.
		16. На виконання судового рішення у справі № 240/3152/19 позивачу виплачена індексація грошового забезпечення шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок 30.06.2020.
		17. Позивач вважає, що в даному випадку мав місце факт порушення відповідачем прав та інтересів в частині несвоєчасного отримання належних до виплати грошових сум при звільненні, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		18. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		19. Згідно з частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		20. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
		21. Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
		22. Абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		23. Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		24. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		25. Щодо відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд зазначає наступне. 
		26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
		27. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16).
		28. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
		- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
		- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
		- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 
		- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
		29. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
		30. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, є правомірним. 
		31. Водночас, щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі Верховний Суд зазначає, що застосовуючи принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача відшкодування саме у розмірі  4 431, 41 грн. 
		32. Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, в якій сформовано наступний правовий висновок.
		33. Синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 Кодексу законів про працю України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.
		34. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. 
		35. Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
		36. Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не виплачена сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.10.2018.
		37. Сума середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.10.2018 по день фактичного розрахунку (30.06.2020) складає: 635 х 461, 00 грн. = 292 735, 00 грн., де 635 - кількість днів затримки, 461, 00 грн.  середньоденний розмір грошового забезпечення.
		38. В той же час судами попередніх інстанцій не встановлено розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		39. Враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи.
		40. Щодо касаційного провадження, яке відкрито у справі на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
		41. На переконання позивача, зменшення розміру середнього заробітку є несправедливим, оскільки він одразу після звільнення та протягом усього терміну затримки виплати звертався до відповідача із вимогою виплатити йому належні кошти та середній заробіток, проте сам відповідач навмисно відстрочив цю виплату, чим значно збільшив строк затримки виплати та, відповідно, розмір належного йому середнього заробітку, та враховуючи те, що законодавством взагалі не передбачена можливість зменшення розміру чи періоду виплати середнього заробітку. На підставі викладеного позивач вважає за доцільне відступити від правових висновків Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
		42. Верховний Суд звертає увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
		43. Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 
		44. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.
		45. За змістом частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		46. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom»), заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
		47. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
		48. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. 
		49. З урахуванням викладеного та наведених позивачем підстав для необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, Суд не вважає за необхідне у цій справі відступати від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		50. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		51. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України). 
		52. Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.
		53. Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у частині зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача із направленням в цій частині справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Висновки щодо розподілу судових витрат 
		54. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		55. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. 
		Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		постановив:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі № 240/12178/20 скасувати. 
		3. Справу № 240/12178/20 направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції  Сьомого апеляційного адміністративного суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко 
		 
		Судді А.В. Жук 
		 
		О.В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...