Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4268/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2021. Зареєстровано: 15.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2021.
Дата набрання законної сили: 13.07.2021
Номер судового провадження: 1529 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"13" липня 2021 р.                                                                            Справа № 922/4268/20  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
		представників сторін:
		позивача за первісним позовом - Зучек Є.Н. на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в порядку самопредставництва); 
		відповідача за первісним позовом - Каспарянц Р.Р. (особисто), паспорт серії НОМЕР_1 
		третьої особи - не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Каспарянца Р.Р. (вх. №1529 Х/2) на рішення  Господарського суду Харківської області від 13.04.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аріт К.В., час проголошення рішення - 11:56год., дата складання повного тексту рішення - 23.04.2021, у справі №922/4268/20 
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м. Харків,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", м. Харків,
		до фізичної особи-підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича, м. Харків,
		про зобов`язання вчинити дії та стягнення 67 707, 40грн
		 
		та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича, м. Харків,
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м. Харків,
		про визнання продовженим договору оренди
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича про стягнення 67 707, 40грн неустойки за договором оренди №6178-Н від 01.09.2016 та про повернення орендованої одноповерхової будівлі інв.№10131000110, площею 21, 86кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 85, Балансоутримувачу - Національному технічному університету "Харківський політехнічний інститут" шляхом підписання акту приймання-передачі.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.09.2019 строк дії договору оренди закінчився; заява про припинення дії договору оренди була вручена орендарю 19.09.2019. Таким чином, у орендаря виник обов`язок по поверненню орендованого майна балансоутримувачу шляхом звільнення орендованого майна та підписання акту приймання-передачі. Враховуючи, що орендоване державне майно станом на дату звернення з позовом не повернуто балансоутримувачу, позивачем нараховано неустойку за період з 11.09.2019 по 31.10.2020 у розмірі 67   707, 40грн відповідно до положень статті 785 Цивільного кодексу України.  
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.01.2021 відкрито провадження у справі №9224268/20; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут".
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2021 прийнято зустрічну позовну заяву ФОП Каспарянца Р.Р. до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про визнання продовженим договору оренди до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №922/4268/20.
		Зустрічний позов мотивовано тим, що заяви про припинення дії договору оренди орендарем від орендодавця отримано не було; орендар вважає, що договір оренди є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто, до 01.09.2021. Оскільки нарахування неустойки перевищує період у шість місяців, позивач за зустрічним позовом вважає вимогу позивача за первісним позовом незаконною. 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.04.2021 первісний позов задоволено повністю; зобов`язано фізичну особу-підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича вчинити певні дії, а саме: повернути одноповерхову будівлю для господарських потреб, інв. №10131000110, загальною площею 21, 86м2, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 85, Балансоутримувачу - Національному технічному університету "Харківський політехнічний інститут" шляхом підписання акту приймання-передачі; стягнуто з фізичної особи-підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича неустойку в розмірі 67 707, 40грн на користь Державного бюджету (р/р  UА768999980313050093000020004, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач: УК Київськ/мХар Київський/22080200, банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України, код ЄДРПОУ 37999675); стягнуто з фізичної особи - підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях 4 204, 00грн судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
		Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач за первісним позовом відповідно до вимог законодавства та положень договору своєчасно повідомив відповідача за первісним позовом про відмову від продовження дії договору та про необхідність повернення орендованого майна.
		З огляду на вказане, договір оренди №6178-Н від 01.09.16 припинив свою дію, у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, а тому позивач за первісним позовом довів, а відповідач за первісним позовом не спростував факту припинення договірних відносин між сторонами і необхідності повернення орендованого майна балансоутримувачу.
		Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок неустойки, суд першої інстанції дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення неустойки задовольнив.
		Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 13.04.2021, Каспарянц Рубен Ренгардович  звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях відмовити повністю; зустрічний позов фізичної особи - підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича задовольнити; визнати продовженим до 01.09.2021 термін дії договору оренди №6187-Н від 01.09.2016 одноповерхової будівлі інв. №10131000110, площею 21, 85кв.м, що знаходиться за адресою:                     м. Харків, вул. Пушкінська, 85; стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на користь фізичної особи - підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270, 00грн за подання зустрічного позову і 3 405, 00грн - за подання апеляційної скарги.
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що надана до матеріалів справи копія заяви від 04.09.2019 №11-03-02-01479, яку начебто йому було направлено, не містить обов`язкового реквізиту - підпису посадової особи та печатки, а за їх відсутністю документ не має юридичної сили.
		Крім того, апелянт посилається на те, що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, наданому позивачем за первісним позовом на підтвердження надсилання листа про припинення дії договору, зазначено інший номер вихідної кореспонденції, а саме, №20-03-02-01479. 
		Апелянт зазначає, що вважаючи договір оренди продовженим за період, протягом якого позивач за первісним позовом вимагає стягнути неустойку в сумі               67 707, 40грн, відповідач сплатив 33 853, 70грн орендної плати.
		31.05.2021 від апелянта надійшли зміни до апеляційної скарги (вх.№6209); як вказує апелянт, оскільки апелянтом за подання апеляційної скарги на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2021 про залишення апеляційної скарги без руху ще доплачено судовий збір у розмірі 6 306, 00грн, відтак, сплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги відрізняється від суми, яку апелянт просив стягнути з позивача за первісним позовом.
		З огляду на викладене, просить стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на користь фізичної особи - підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270, 00грн за подання зустрічного позову і 9 711, 00грн - за подання апеляційної скарги.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що фактично подані зміни до апеляційної скарги стосуються розподілу судових витрат за результатом перегляду оскаржуваного рішення, тому подані апелянтом зміни до апеляційної скарги приймаються апеляційним господарським судом.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Каспарянца Р.Р. на рішення  Господарського суду Харківської області від 13.04.2021 у справі №922/4268/20; встановлено учасникам справи строк до 15.06.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 15.06.2021 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 22.06.2021 об 11:00год.
		14.06.2021 від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6868), зазначає, що копія заяви від 04.09.2019, оригінал якої начебто позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом, не містить підпису посадової особи. Крім того, вважає, що позивачем за первісним позовом не надано доказів надсилання відповідачу за первісним позовом заяви від 04.09.2019 про припинення дії договору оренди.
		З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу задовольнити.
		15.06.2021 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6956), зазначає, що припинення договору оренди відбулось відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Позивач за первісним позовом також зазначає, що після припинення договору оренди користування майном є неправомірним, отже, наявні правові підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки.
		З урахуванням викладеного, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 13.04.2021 - без змін.
		Також у відзиві на апеляційну скаргу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області зазначено про зміни в організаційній структурі позивача за первісним позовом після ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі, на підтвердження чого до відзиву на апеляційну скаргу додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію наказу Фонду державного майна України від 12.05.2021 №774 "Про виділ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області", копію наказу Фонду державного майна України від 13.05.2021 №783 "Про утворення юридичної особи", копію акту від 17.05.2021 №1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про приймання-передавання справ (документів) від однієї установи до іншої з описом справ юридичного відділу до Акту приймання-передавання.
		Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2021, у зв`язку із лікарняним судді Лакізи В.В., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя                   Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.
		У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.06.2021 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги.
		Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області - Зучек Є.Н. проти доводів апеляційної скарги заперечує.
		Також просить здійснити процесуальне правонаступництво Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, у зв`язку із виділом частини майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях.
		Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області - Аргунова О.В. доповнень не висловила.
		Представник третьої особи з належним чином оформленими повноваженнями на підтвердження права на участь у судовому засіданні не з`явився.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №922/4268/20 клопотання представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про заміну позивача за первісним позовом у справі №922/4268/20 задоволено; здійснено заміну позивача за первісним позовом у справі - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (код ЄДРПОУ 43023403) його правонаступником - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324); оголошено перерву у судовому засіданні до 13.07.2021 об 11:45год.
		Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021, у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя               Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.
		О 12:00год. 13.07.2021 у зв`язку зі зміною складу колегії суддів, розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку; після перерви представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
		Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області - Зучек Є.Н. проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 13.04.2021 - без змін.
		Представник третьої особи з належним чином оформленими повноваженнями на підтвердження права на участь у судовому засіданні не з`явився.
		Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, апелянт і представник позивача за первісним позовом висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, а неявка у судове засідання представника третьої особи з належним чином оформленими повноваженнями на участь у судовому засіданні, не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та від 22.06.2021, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні апелянта і представника позивача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
		 
		Як встановлено місцевим господарським судом, 01.09.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Каспарянцем Рубеном Ренгардовичем (далі - Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6178-Н (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: одноповерхову будівлю для господарських потреб, інв.№1031000261 (далі - Майно), загальною площею 21, 86 м2, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 85, що перебуває на балансі Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (далі - Балансоутримувач).
		Згідно з пунктом 10.1. Договору, строк його дії 1 (один) рік.
		Додатковою угодою №1 від 19.07.2017 до Договору пункт 1.1 Розділу 1 викладено в новій редакції, а саме: "замість слів "інв.№1031000261" читати "інв.№10131000110".
		У подальшому, строк дії Договору неодноразово продовжувався Додатковими угодами:
		- №2 від 23.07.2018 - до 01.09.2018,
		- №3 від 04.10.2018 - до 01.09.2019.
		Отже, строк дії Договору було продовжено до 01.09.2019 включно.
		Відповідно до пункту 10.6 Договору, чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
		Заявою від 04.09.2019 №11-03-02-01479 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом, що 01.09.2019 закінчився термін дії договору оренди №6178-Н від 01.09.2016. При цьому, позивач наголосив, що на новий строк зазначений договір продовженим бути не може, у зв`язку з цим вимагає повернути майно (т.1 а.с.24-25).
		Судом першої інстанції встановлено, що заяву позивача за первісним позовом від 04.09.2019 №11-03-02-01479 про припинення дії договору направлено відповідачу за первісним позовом без опису вкладення у цінний лист.
		Відповідач за первісним позовом зазначає, що заяву позивача за первісним позовом про припинення дії договору не отримував, а 19.09.2019 отримав від позивача за первісним позовом рахунки по оплаті. При цьому, що саме отримав відповідач за первісним позовом 19.09.2019 від позивача за первісним позовом не підтверджено жодними доказами.
		Відповідач за первісним позовом не спростував отримання вказаної заяви (не надав до суду розрахунок, який за його словами він отримав замість заяви про припинення договору, тощо).
		Крім того, листом №20-03-02-09927 від 13.11.2020 (т.1 а.с.43-44) з актом звірки (т.1 а.с.45-46) позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом та 3-ю особу, що у порядку частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ (зі змінами та доповненнями, норми якого діяли до 31.01.2020) заявою 04.09.2019 №11-03-02-01479 про припинення дії Договору орендодавець повідомив орендаря та балансоутримувача, що 01.09.2019 закінчився термін дії Договору, а також про те, що на новий строк зазначений Договір продовжений не буде та про необхідність повернення майна з оренди 3-й особі за актом приймання-передавання. 
		В якості доказу отримання вказаного листа позивачем за первісним позовом надано копію поштового повідомлення з підписом відповідача про отримання 18.11.2020 (т.1 а.с.47).
		 
		Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до пункту 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою: розміщення торговельного об`єкта з продажу непродовольчих товарів.
		Згідно з пунктом 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2016 року - 1   985, 10грн.
		Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2016 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень-вересень 2016 року.
		Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (з урахуванням вимог законів України про державний бюджет на відповідний рік) (пункт 3.3. Договору).
		Відповідно до пункту 3.11. Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
		Згідно здійсненого позивачем за первісним позовом розрахунку неустойки за Договором, за період з 11.09.2019 по 31.10.2020 нараховано неустойки у розмірі 71   123, 59грн; сплачено неустойки - 3   416, 19грн. Відтак, підлягає стягненню неустойки 67   707, 40грн.
		До розрахунку додано витяг з виписок Управління державного казначейства про сплату відповідачем за первісним позовом згідно платіжного доручення від 16.10.2019 1   338, 17грн (сплата оренди, у тому числі пеня), і згідно платіжного доручення від 18.11.2019 - 2   090, 54грн (сплата оренди, неустойка, пеня) (т.1 а.с.30).
		Відповідно до складеного позивачем за первісним позовом акту звірки розрахунків по Договору (т.1 а.с.45-46), заборгованість орендаря складає 1   423, 55грн по орендній платі, 0, 75грн пені і 67   707, 40грн неустойки.
		Із акту звірки станом на 11.11.2020 вбачається здійснення відповідачем за первісним позовом сплати зазначеної позивачем за первісним позовом неустойки згідно платіжних доручень від 16.10.2019 - 1   338, 17грн (сплата неустойки і пені), і згідно платіжного доручення від 18.11.2019 - 2   090, 54грн (неустойка).
		В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ним було сплачено 33   853, 70грн орендної плати. 
		Однак, доказів на підтвердження сплати ним 33 853, 70грн орендної плати суду не надано.
		У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду представник позивача за первісним позовом не заперечував, що орендна плата сплачувалась відповідачем за первісним позовом. Надав пояснення, що сплачена орендна плата не була включена до розміру нарахованої неустойки, оскільки, позивач за первісним позовом вважає, що оплата оренди навіть за Договором, який припинив свою дію, і нарахування неустойки за користування майном за Договором, який припинено, не залежать одне від одного.  
		 
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
		Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України,   договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
		За змістом статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Положеннями частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		На час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовим актом, яким врегульовано організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна був Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ. 
		У частині 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
		За приписами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. 
		Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
		Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку орендодавець заперечив щодо поновлення договору, то такий договір припиняється. 
		Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 04.03.2020 у справі №910/6475/19.
		З огляду на викладене, орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши орендарю відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору. 
		При цьому, у контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. 
		Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 24.02.2021 у справі №922/1718/20.
		Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, заяву позивача за первісним позовом від 04.09.2019 року №11-03-02-01479 про припинення дії договору направлено відповідачу без опису вкладення у цінний лист.
		Апелянт зазначає, що надана до матеріалів справи копія заяви від 04.09.2019  №11-03-02-01479, яку начебто йому було направлено, не містить обов`язкового реквізиту - підпису посадової особи та печатки, а за їх відсутністю документ не має юридичної сили.
		Крім того, апелянт посилається на те, що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, наданому позивачем за первісним позовом на підтвердження надсилання листа про припинення дії договору, зазначено інший номер вихідної кореспонденції, а саме, №20-03-02-01479. Як вказує апелянт, заяву позивача за первісним позовом про припинення дії договору він не отримував, а 19.09.2019 отримав від позивача за первісним позовом рахунки по оплаті.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє дані доводи апелянта, виходячи з такого.
		Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі № 910/6475/19 про примусове виселення товариства з державного нерухомого майна у зв`язку з припиненням договірних відносин між сторонами, та про відмову у задоволенні зустрічного позову товариства про визнання договору оренди продовженим на тих самих умовах, виходячи зі встановлених судами обставин своєчасного (протягом місяця після закінчення дії договору) повідомлення орендаря про припинення договору оренди, визнав належними та допустимими доказами список згрупованих внутрішніх рекомендованих листів та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що було надіслано на адресу орендаря, яка зазначена у договорі оренди та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підтвердження факту повідомлення відділенням Фонду державного майна України товариства-орендаря про відмову від продовження строку дії договору. 
		Водночас згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Обов`язковість направлення орендодавцем відповідної заяви про припинення договору оренди саме з описом вкладення законодавством не передбачено. 
		Позивачем за первісним позовом надано докази вручення відповідачу за первісним позовом заяви від 04.09.2019 про припинення дії договору 19.09.2019, а саме, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а відповідач за первісним позовом не спростував отримання вказаної заяви, у тому числі, не надав до суду розрахунок, який, за його словами, 19.09.2019 він отримав замість заяви про припинення договору.
		Що стосується рекомендованого повідомлення до листа Регіонального відділення від 04.09.2019 №11-03-02-01479, слід зазначити, що приписами чинного законодавства взагалі не передбачено зазначення реєстраційного номеру вихідної кореспонденції на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
		Запис, який є на поштовому повідомленні (т.1 а.с.26) "20-03-02-01479" не спростовує того факту, що відповідач за первісним позовом отримав 19.09.2019 заяви від позивача за первісним позовом від 04.09.2019 №11-03-02-01479 про припинення Договору.
		Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про належність і допустимість доказів позивача за первісним позовом щодо отримання відповідачем 19.09.2019 заяви про припинення дії Договору від 04.09.2019, з огляду на недоведеність заперечень відповідача за первісним позовом про отримання ним 19.09.2019 іншої кореспонденції від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
		Згідно матеріалів справи, дію Договору було продовжено додатковою угодою №3 від 04.10.2018 строком на 1 рік, тобто до 01.09.2019; орендодавець відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" заявою повідомив орендаря про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору.
		З огляду на викладене, правомірним і обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що Договір припинив свою дію, у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, а тому позивач довів, а відповідач не спростував факту припинення договірних відносин між сторонами.
		При цьому, як вірно зазначено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази листування орендаря з орендодавцем щодо продовження дії договору, наміру укладення додаткової угоди, заперечень проти припинення Договору, тощо.
		Вищевикладеним спростовуються доводи апелянта про продовження дії Договору внаслідок неповідомлення його орендодавцем про припинення його дії.
		Посилання апелянта на факт продовження дії Договору оренди, у зв`язку з користуванням ним орендованим майном після закінчення строку дії Договору, сплату ним орендних платежів за цим Договором та прийняття сплати орендодавцем також відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки положення статті 764 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" пов`язують продовження дії Договору з відсутністю заперечень орендодавця у продовженні договору та з відсутністю заяви сторони про припинення договору.   
		У спірних правовідносинах такі заперечення та заява орендодавця мають місце. 
		Враховуючи обґрунтовані висновки суду про належне повідомлення орендодавцем орендаря про припинення Договору оренди, а також встановлений судом факт закінчення дії цього Договору з 01.09.2019, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову про визнання Договору оренди №6178-Н від 01.09.2016 продовженим.
		Щодо доводів апелянта, що надана до матеріалів справи копія заяви від 04.09.2019 №11-03-02-01479, яку начебто йому було направлено, не містить обов`язкового реквізиту - підпису посадової особи та печатки, а за їх відсутністю документ не має юридичної сили, судова колегія зазначає, що до матеріалів справи додана копія документа, про що свідчить штамп "згідно з оригіналом", найменування посади та прізвище особи, яка засвідчила документ. 
		Надана позивачем за первісним позовом копія заяви відповідає вимогам статті 91 Господарського процесуального кодексу України та ДСТУ 4163-2000 Вимоги до оформлення документів.
		А саме, напис про засвідчення копії складається зі слів   "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
		Відтак, відсутність підпису заступника начальника Регіонального відділення на належним чином засвідченій копії заяви від 04.09.2019 не свідчить про те, що оригінал документу не має юридичної сили.
		Натомість, згідно наданих позивачем за первісним позовом пояснень, на адресу відповідача за первісним позовом був надісланий оригінал листа з підписом заступника начальника Регіонального відділення, який був отриманий відповідачем за первісним позовом 19.09.2019.
		 
		Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. 
		Зі змісту статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
		У пункті 10.9 Договору сторонами було погоджено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
		Учасниками справи не заперечується факт користування орендарем спірним приміщенням по теперішній час.
		Оскільки Договір припинив свою дію внаслідок надсилання позивачем за первісним позовом відповідної заяви, а відповідач за первісним позовом не довів законних підстав для користування Майном, відповідач за первісним позовом зобов`язаний повернути Майно Орендодавцю, чого він не зробив.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо повернення орендованого майна Балансоутримувачу.
		 
		Щодо стягнення неустойки, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
		Частиною 1   статті 762 Цивільного кодексу України   передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Відповідно до частини 1   статті 286 Господарського кодексу України,   орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
		За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві   річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
		Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.
		Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту норм статей   759,   762,   763 Цивільного кодексу України, статей   283,   284,   286 Господарського кодексу України.   
		Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
		Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). 
		Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2   статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		А саме, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
		За змістом статей    610,    611,    612 Цивільного кодексу України,    невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
		Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених    законом    негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами    статті 610 Цивільного кодексу України    та    статті 216 Господарського кодексу України.
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або    законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
		Законодавець у частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України    визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Тобто, неустойка згідно із частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України    розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
		Водночас, неустойка за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. 
		Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
		Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України   ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої   статті 785 Цивільного кодексу України   ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
		Отже, положення пункту 3 частини 1 статті   3   та статті   627 Цивільного кодексу України   про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
		Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призведе до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме, безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. 
		Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої   статті 3 ЦК України).
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
		Отже, здійснені позивачем за первісним позовом розрахунки про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення Майна з 11.09.2019 по 31.10.2020 без урахування сплаченої відповідачем за первісним позовом орендної плати за цей же період не відповідають наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою   статті 785 Цивільного кодексу України.
		Сторони не заперечують, що за період з 11.09.2019 по 31.10.2020 відповідач за первісним позовом сплачував орендну плату.
		В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ним було сплачено 33    853, 70грн орендної плати, однак, на підтвердження зазначеного доказів не надав.
		Відповідно до складеного самим же позивачем за первісним позовом акту звірки розрахунків по Договору (т.1 а.с.45-46), заборгованість орендаря станом на 11.11.2020 складає 1   423, 55грн по орендній платі, 0, 75грн пені і 67   707, 40грн неустойки.
		Тобто, сам позивач за первісним позовом визнав, що станом на 11.11.2020 відповідач за первісним позовом мав заборгованість по орендній платі лише у розмірі 1 423, 55грн; відповідач за первісним позовом проти цього заперечень не висловив.
		З огляду на викладене, стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають 35   277, 25грн (розмір орендної плати за спірний період з урахуванням наявної заборгованості).
		Однак, судом першої інстанції зазначеного враховано не було, і помилково позовні вимоги в частині стягнення неустойки задоволені повністю.
		Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню частково із прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення неустойки.
		З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам і обставинам щодо здійснення відповідачем за первісним позовом орендної плати за період з 11.09.2019 по 31.10.2020, за який позивачем за первісним позовом нараховано неустойку  у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.04.2021 у справі №922/4268/20 слід скасувати в частині стягнення з ФОП Каспарянца Р.Р. на користь Державного бюджету 32   430, 15грн неустойки і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 4 204, 00грн, понесені позивачем за первісним позовом, покладаються на відповідача за первісним позовом, оскільки при зверненні з позовом позивач сплатив мінімально визначений Законом України "Про судовий збір" розмір судового збору (1 вимога майнового і 1 вимога немайнового характеру), часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині розміру неустойки не впливає на розмір сплаченого судового збору. Витрати відповідача за первісним позовом, понесені у зв`язку зі зверненням з зустрічним позовом, покладаються на нього, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
		Витрати апелянта зі сплати судового збору у розмірі 3   153, 00грн, у зв`язку із частковим задоволенням вимоги про стягнення з ФОП Каспарянца Р.Р. на користь Державного бюджету неустойки покладаються на позивача за первісним позовом. В решті вимог апеляційної скарги витрати апелянта покладаються на нього, оскільки підстави для їх задоволення відсутні.
		Відповідно до частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
		Отже, стягненню з ФОП Каспарянца Р.Р. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області підлягають судові витрати у розмірі 1   051, 00грн (4 204, 00грн - 3   153, 00грн).
		Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Каспарянца Р.Р. задовольнити частково.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2021 у справі №922/4268/20 скасувати в частині стягнення з ФОП Каспарянца Р.Р. 32   430, 15грн неустойки і 3   153, 00грн судового збору і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
		Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:
		"Первісний позов задовольнити частково.
		Зобов`язати фізичну особу - підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) вчинити певні дії, а саме: повернути одноповерхову будівлю для господарських потреб, інв.№10131000110, загальною площею 21, 86 м2, за адресою: м. Харків,                       вул. Пушкінська, 85, Балансоутримувачу - Національному технічному університету "Харківський політехнічний інститут" (код ЄДРПОУ 02071180, адреса: 61002,                   м. Харків, вул. Кирпичова, 2) шляхом підписання акту приймання-передачі.
		Стягнути з фізичної особи - підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) неустойку в розмірі 35 277, 25грн (тридцять п`ять тисяч двісті сімдесят сім грн. 25 коп.) на користь Державного бюджету (р/р UА768999980313050093000020004, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач: УК Київськ/мХар Київський/22080200, банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України, код ЄДРПОУ 37999675).
		Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області  (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 44223324).
		Стягнути з фізичної особи - підприємця Каспарянца Рубена Ренгардовича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, 1; код ЄДРПОУ 44223324) 1 051, 00грн (одна тисяча п`ятдесят одна грн. 00коп.) судового збору.
		У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю".
		 
		Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню. 
		 
		Повний текст постанови складено 15.07.2021.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Л.М. Здоровко
		 
		Суддя                                                                                          Н.О. Мартюхіна  
		 
		       Суддя                                                                                           О.В. Плахов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...