Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/2260/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2021. Зареєстровано: 15.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2021.
Дата набрання законної сили: 02.08.2021
Номер судового провадження: 16/926/808-вх/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 липня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/2260/19м. Чернівці
		Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Масюка А.О., розглянувши матеріали справи за позовом
		 
		Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (58022, вул. Аксенина, 2а, м. Чернівці) 
		 
		в особі Міністерства оборони України, (03168, Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ)
		 
		до Чудейської сільської ради, (59024, вул. Карпатська, 2, с. Чудей)
		 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі треті особи на стороні позивача):
		 
		1) Квартирно-експлуатаційний відділ, (58000, вул. Українська, 43, м. Чернівці);
		 
		2) Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, (58013, вул. Героїв Майдану, 194-а, м. Чернівці);
		 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі треті особи на стороні відповідача):
		 
		1) Сторожинецька районна рада Чернівецької області, (59000, вул. Чернівецька, 6а, м. Сторожинець);
		 
		2) Сторожинецька районна організація громадської організації Українське товариство мисливців і рибалок, (59000, вул. Нікітіна, 2, м. Сторожинець)
		 
		про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння
		 
		Представники сторін:
		від прокуратури  Покора К.В.;
		від позивача  Панасюк В.М. (витяг з ЄДРЮО, ФОП та ГФ);
		від відповідача  Биндю А.Г.; 
		третя особа на стороні позивача 1  не з`явився;
		третя особа на стороні позивача 2  не з`явився; 
		третя особа на стороні відповідача 1  не з`явився;
		третя особа на стороні відповідача 2  не з`явився.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Міноборони, позивач) з позовом, в якому просив суд витребувати у Буденецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області (далі сільська рада, відповідач) на користь держави в особі позивача земельну ділянку військового містечка № 1 (Чудей) площею 89 га (далі спірна земельна ділянка) на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Чернівецькому КЕЧ району на праві постійного користування належить земельна ділянка військового містечка площею 202,1 га у с. Чудей Сторожинецького району Чернівецької області. У 2000 році Сторожинецька районна рада без згоди Міністра оборони України припинила право Чернівецького КЕЧ на постійне користування вказаною земельною ділянкою та її частину площею 89 га передала до земель запасу Буденецької сільської ради. У 2015 році прокурор звернувся до суду із вимогою про скасування зазначеного рішення Сторжинецької районної ради. Так, у справі № 926/1326/15 судами встановлено незаконність вибуття земельної ділянки площею 202,1 га із земель оборони, проте відмовлено у скасуванні рішення райради через сплив позовної давності. У свою чергу прокурор вважає, що належним захистом інтересів держави у даному випадку є звернення до суду із віндикаційним позовом, а задоволення позовних вимог стане підставою для реєстрації за державою права власності на спірну земельну ділянку. Разом з тим, оскільки уповноважений державою орган (Міністерство оборони України) не вживає заходів представницького характеру для повернення спірної земельної ділянки до земель оборони, прокурор змушений звернутись до суду за захистом інтересів держави у порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру.
		Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2020 року по справі №926/2260/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
		04.11.2020 року постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2020 року по справі №926/2260/19 залишено без змін.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 17.02.2021 року скасовано рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2020 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 року у справі №926/2260/19, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області. 
		У постанові Верховного Суду зазначено, що суди у справі, яка розглядається, обмежившись посиланням на те, що прокурором та позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, що до речі не заперечувалося позивачами, взагалі не було вирішено заяви прокурора про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, не надано будь-якої оцінки наведеним у цій заяві обставинам та наданим на їх підтвердження доказам. Суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування.
		19.04.2021 року матеріали справи № 926/2260/19 надійшли до Господарського суду Чернівецької області.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву передано судді Гурину М.О.
		Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.04.2021 року призначено розгляд підготовчого засідання на 12.05.2021 року.
		23.04.2021 року на електронну адресу від представника позивача надійшло клопотання (вх. №1666) про участь у справі в режимі відеоконференції.
		Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.04.2021 року задоволено клопотання (вх. №1666) представника позивача про участь у справі в режимі відеоконференції.
		07.05.2021 року від Чудейської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову.
		Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.05.2021 року відкладено підготовче судове засідання на 31.05.2021 року.
		25.05.2021 року через відділ документального та інформаційного забезпечення від прокурора надійшли клопотання (вх. №2116) про заміну відповідача, в якому прокурор просить замінити первісного відповідача Буденецьку сільську раду на його правонаступника Чудейську сільську раду та клопотання (вх. №2117) про перейменування військової прокуратури Чернівецького гарнізону на Чернівецьку спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону та вважати прокурором у справі керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону.
		31.05.2021 року від представника Чудейської сільської ради надійшла заява (вх. №2227) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31.05.2021 року відкладено підготовче судове засідання на 14.06.2021 року.
		04.06.2021 року через відділ документального та інформаційного забезпечення прокурор подав відповідь на відзив.
		11.06.2021 року через відділ документального та інформаційного забезпечення представника позивача подав відповідь на відзив.
		14.06.2021 року через відділ документального та інформаційного забезпечення представника третьої особи на стороні позивача подав відповідь на відзив.
		Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 12.07.2021 рік.
		22.06.2021 року Господарським судом Чернівецької області отримано клопотання КЕВ м. Чернівці про розгляд справи без їхньої участі.
		Станом на день розгляду справи прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та задовольнити позов.
		Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів викладених у відзиві на позов.
		Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, хоча сторони належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи шляхом надіслання ухвал на адреси сторін. 
		Отже, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення сторін про час, місце та дату розгляду справи, тому наявні підстави стверджувати, що треті особи є належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
		Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
		Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
		Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
		Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників третіх осіб за наявними в ній матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. 
		У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
		Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Наявність підстав для звернення прокурора з позовом повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом з врахуванням зазначених прокурором обставин та поданих доказів.
		У світлі викладеного суд зазначає, що у позовній заяві прокурор обґрунтував необхідність подання позову у даній справі порушенням інтересів держави тим, що протиправне використання земельної ділянки державної власності іншими особами порушує економічні інтереси держави, позбавляє її права користування належним їй майном. Однак Міноборони, будучи наділеними відповідними повноваженнями, не вжило дій для захисту інтересів держави.
		Також прокурор, на виконання вимог ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», попередньо повідомив позивача про здійснення представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з цим позовом.
		Рішенням виконавчого комітету Чернівецької обласної ради депутатів трудящих від 28.11.1962 № 36-1394 «Про відвід 336 га землі для потреб військової частини 39287 в Сторожинецькому районі» затверджено рішення виконавчого комітету Сторожинецької районної ради депутатів трудящих «Про відвід в постійне користування військової частини НОМЕР_1 ПрикВо земельної ділянку площею 336 га».
		Відповідно до державного акта на право користування землю серії Б № 038626 від 1981 року за Чернівецькою Квартирно-експлуатаційною частиною району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці згідно з директивою Міністерства оборони України від 20.04.2005 № Д-322/1/010) закріплено у безстрокове і безоплатне користування 4263,1 га землі в межах згідно з планом землекористування, що надана для потреб господарства. На плані землекористування, що є додатком до цього акта, у тому числі відображено земельну ділянку держлісфонду площею 365,3 га.
		У справі № 926/1326/15 господарськими судами встановлено:
		Згідно з наказом начальника Чернівецького гарнізону №3 від 12.01.2018 земельна ділянка площею 202,1 га, на якій розташоване військового містечка № 1-Чудей закріплена за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці.
		17.08.2000 тимчасово виконуючим обов`язки начальника Квартирно-експлуатаційної частини району майором Чубатенком було надіслано листа №1024 Голові Сторожинецької районної ради, в якому зазначалось про відсутність потреби у майновому комплексі військового містечка №1-Чудей та земельної ділянки площею 202,1 га, у зв`язку з чим висловлено прохання визначити територіальну громаду на прийняття будівель військового містечка до комунальної власності та припинити право користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га.
		На виконання вищевказаного листа, рішенням Сторожинецької районної ради Чернівецької області № 102-11/2000 від 22 вересня 2000 Про лист Чернівецької КЕЧ району:
		1) рекомендовано Чернівецькій КЕЧ району погодити передачу будівель військового містечка № 1 Чудей з Буденецькою сільською радою;
		2) припинено право користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передано її (їх) до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га;
		3) залишено у постійному користуванні Чернівецької КЕЧ району земельну ділянку площею 150,0 га для використання військовим лісгоспом Івано-Франківського лісопромислового комбінату.
		23.12.2000 Сторожинецька районна рада прийняла рішення внести зміни до пункту 2 рішення від 22.09.2000 № 102-11/2000, передавши в постійне користування до земель запасу Чудейської сільської ради 78,40 га, Буденецької сільської ради 89,0 га, Черешської сільської ради 10,0 га, Черешському будинку інтернату 14,7 га та Сторожинецькій районній раді УТМР 10,0 га.
		Земельна ділянка площею 202,1 га, у тому числі земельна ділянка площею 89 га військового містечка № 1 (Чудей), право користування якою було припинено Чернівецькій Квартирно-експлуатаційній частині району згідно з рішенням Сторожинецької районної ради від 22.09.2000 № 102-11/2000 (зі змінами), є частиною земельної ділянки держлісфонду площею 365,3 га, що зазначена на плані землекористування до державного акта на право користування землею серії Б № 038626 від 1981року. 
		Відповідно до наказу начальника Чернівецького гарнізону від 12.01.2018 № 3 земельну ділянку площею 202,1 га, на якій розташоване військового містечка № 1 (Чудей), було закріплено за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці. 
		Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018 у справі № 926/1326/15, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та постановою Верховного Суду від 16.07.2019, відмовлено у задоволенні позову виконуючого обов`язки військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства борони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до Сторожинецької районної ради Чернівецької області про визнання недійсним рішення від 22.09.2000 № 102-11/2000 у частині припинення Чернівецькій Квартирно-експлуатаційній частині району права користування земельною ділянкою площею 202,1 га, передачі цієї земельної ділянки до земель запасу сільських рад та залишення в постійному користуванні Чернівецької Квартирно-експлуатаційної частини району земельної ділянки площею 150,0 га.
		У справі № 926/1326/15, за встановлених фактичних обставин, суди дійшли висновку про те, що рішення Сторожинецької районної ради Чернівецької області від 22.09.2000 № 102-11/2000 прийняте з порушенням вимог чинного на той час законодавства, оскільки земельна ділянка площею 202,1 га, право на постійне користування якою припинено оспорюваним рішенням, належить до земель оборони та була надана для розміщення військової частини, а згода Міністром оборони України або іншою особою за його дорученням на її передачу не надавалася. Проте у задоволенні позову судами у цій справі відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.
		Крім того, у справі № 926/2260/19, яка розглядається, судами встановлено, що за даними державної статистичної звітності станом на 01.04.2016 та відомостями з Державного земельного кадастру на території Сторожинецького району Чернівецької області за частинами, закладами, установами Міністерства оборони України обліковується 4164,0355 га земель, зокрема на території с. Чудей Сторожинецького району Чернівецької області обліковується земельна ділянка площею 202,1000 га згідно із державним актом серії Б № 038626, яка потребує внесенню до Державного земельного кадастру. Зазначене підтверджується інформацією, наведеною у листі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 26.03.2019 № 0-24-0.21-1278/2-19.
		В актах обстеження від 21.09.2018 та 20.12.2019, наданих позивачем, зазначено, що на земельній ділянці площею 99 га, яка знаходиться на території Буденецької сільради і є частиною земельної ділянки площею 202,1 га, будь-які будівлі та споруди, інше нерухоме та рухоме майно відсутнє.
		Судом установлено, що ні земельна ділянка площею 202,1 га, ні спірна земельна ділянка площею 89 га не відображені в публічній кадастровій карті; доказів наявності зареєстрованого у встановленому порядку права власності чи права користування спірною земельною ділянкою військового містечка № 1 (Чудей) площею 89 га або її частиною матеріали справи також не містять.
		У листі від 02.10.2019 № 327 Буденецька сільрада зазначила, що у період з 01.01.2015 по день надання листа, нею не приймалося рішень щодо земельних ділянок, які до 2001 року перебували у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, та щодо іншого нерухомого майна (колишнього учбово-військового полігону).
		В акті від 22.12.2019 обстеження земельної ділянки військового містечка № 1 (Чудей), розташованої за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Чудей, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, комісією у складі 3 представників відділу та представника Збройних Сил України встановлено, що частину земельної ділянки військового містечка № 1 (Чудей) (учбове поле, танкодром), яку було передано до земель запасу Буденецької сільради, загальною площею 99,0 га, у тому числі 10,0 га, які перейшли в користування Українського товариства мисливців та рибалок, достовірно ідентифікувати не є можливим через відсутність будь-яких межових знаків і відповідних матеріалів. Також було встановлено, що зазначена земельна ділянка не використовується. 
		Відповідно до довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці від 21.11.2019 № 3006, земельна ділянка військового містечка № 1 (Чудей) площею 202,1000 га, що знаходиться у с. Чудей Сторожинецького району Чернівецької області, обліковується на бухгалтерському обліку відділу.
		За змістом статті 4 ЗК від 18.12.1990 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема землі оборони.
		Згідно з положеннями статті 70 ЗК (у відповідній редакції) землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.
		Відповідно до приписів, наведених у законах України «Про оборону України» та «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.
		Ураховуючи правовий режим земель оборонного значення, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це Міністерства оборони України (аналогічний за змістом висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18).
		Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Так, судовим рішенням у справі № 926/1326/15 встановлено обставини, за якими земельна ділянка площею 202,1 га належала до земель оборони, а згода Міністром оборони України або іншою особою за його дорученням на її передачу не надавалася, тому, за відсутності законної добровільної відмови держави від спірних земель оборони, рішення Сторожинецької районної ради від 22.09.2000 № 102-11/200 щодо розпорядження відповідними землями суперечить положенням статті 27 ЗК від 18.12.1990 (у редакції, чинній на час прийняття цього рішення).
		Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК).
		Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасовуючи попередні рішення судів у своїй постанові від 17.02.2021 року по даній справі визначив, що прокурором, який звернувся до суду з позовом в інтересах держави, обрано такий спосіб судового захисту, як витребування земельної ділянки військового містечка № 1 (Чудей) площею 89 га із незаконного володіння Чудейської сільради на користь держави в особі Міністерства оборони України.
		За змістом статей 387, 388 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися цим майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).
		У постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК зауважила про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані, та наголосила, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
		Разом із тим у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2018 у справі № 916/1900/16, предметом позову у якій є, зокрема, вимога прокурора про повернення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що відсутність доказів існування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільного обігу з визначеними межовими знаками та відповідною землевпорядною документацією, є достатньою підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки встановлені обставини поділу відповідачем первинної площі земельної ділянки на окремі об`єкти з метою передачі їх у власність третім особам, свідчить про наявність спору щодо повернення саме частини незаконно вилученої земельної ділянки, а не конкретної сформованої, як об`єкта цивільно-правових відносин, земельної ділянки.
		З огляду на наведені вище приписи законодавства щодо підстав та обставин витребування майна в порядку статей 387 і 388 ЦК, висновки Верховного Суду про їх застосування у спірних правовідносинах, суди попередніх інстанцій при вирішенні справи № 926/2260/19, достеменно встановивши, що частина земельної ділянки військового містечка № 1 (Чудей) саме площею 89 га, що була передана до земель запасу с. Буденець та є предметом цього спору, відноситься до земель оборони, а також встановивши відсутність волі держави в особі уповноваженого органу на вибуття спірної земельної ділянки, суд вважає що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими. 
		Буденецькою сільською радою під час розгляду справи заявлено клопотання про застосування позовної давності.
		У свою чергу прокурором було подано заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та необхідність захисту порушеного права держави щодо спірної земельної ділянки, яка належить до земель оборони.
		Розглянувши заяву прокурора про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними з підстав зазначених у даній заяві та відповіді на відзив на позов від 03.06.2021 р. №385вих.-21, суд зазначає.
		Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи  носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК).
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		За змістом частини 1 статті 261 ЦК для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК). 
		Разом із тим у частині 5 статті 267 ЦК встановлено, що в разі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Отже, за приписом зазначеної норми позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
		Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.
		Поважність пропуску строку позовної давності прокурор обґрунтовує тим, що у серпні 2015 року в.о. військового прокурора Чернівецького гарнізону звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в Міністерства оборони України та КЕВ м. Чернівці до Сторожинецької районної ради, за участю третіх осіб про визнання недійсним рішення одинадцятої сесії двадцять другого скликання Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 «Про лист Чернівецької КЕЧ району від 22 вересня 2000 року» в частині припинення права користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передання їх до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га (справа № 926/1326/15)
		07.08.2015 ухвалою господарського суду Чернівецької області порушено провадження у справі №926/1326/15.
		На підставі оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування від 22.09.2000 з власності держави було вилучено землі оборони загальною площею 202,1 га, у тому числі і спірну' земельну ділянку площею 89 га, яка є предметом спору у справі № 926/2260/19.
		Так, зокрема, предметом спору у справі № 926/1326/15 було визнання недійсним правочину, а саме, рішення органу місцевого самоврядування № 102- 11/2000 від 22.09.2000, на підставі якого з власності держави незаконно вибула земельна ділянка загальною площею 202,1 га, поділена на 4 земельні ділянки та передана у комунальну власність с. Чудей (1 земельна ділянка - площею 78,4 га), с. Череш (2 - площею 10 га та 14,7 га) та с. Буденець (1 - площею 99 га, у подальшому - 89 га) Сторожинецького району Чернівецької області.
		Разом із цим, з 29.09.2015 на підставі ухвали господарського суду Чернівецької області провадження у справі № 926/1326/15 було зупинено до вирішення Верховним Судом справи №824/3129/14-а за позовом прокурора Сторожинецького району Чернівецької області до Сторожинецької районної ради про визнання незаконним та скасування рішення позачергової XIV сесії VI скликання Сторожинецької районної ради №62-14/2013 від 24.04.2013 «Про встановлення та зміну межі сільського населеного пункту Чудей».
		Лише 06.08.2018 на підставі ухвали господарського суду Чернівецької області від 06.08.2018 поновлено провадження у справі № 926/1326/15, оскільки 21.06.2018 Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду прийнято остаточне рішення у справі № 824/3129/14-а на користь прокурора Сторожинецького району Чернівецької області та до вирішення якої було зупинено розгляд справи №926/1326/15.
		Усього ж справа № 926/1326/15 розглядалась судом першої інстанції 3 роки і 4 місяці (з 07.08.2015 по 30.11.2018).
		28.03.2019 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін та набрало законної сили.
		Суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, погодився з доводами прокурора щодо порушення відповідачем на час видачі оскаржуваного рішення діючих на той час вимог чинного законодавства (стаття 27 Земельного кодексу України), тобто за відсутності законної добровільної відмови держави від спірних земель оборони.
		Тобто, судом під час розгляду справи встановлено, що власником спірної земельної ділянки на час прийняття оскаржуваного рішення була держава в особі Міністерства оборони України та перебувала на праві постійного користування у Чернівецькій КЕЧ району, правонаступником якої є КЕВ м. Чернівці, а також те, що дана земельна ділянка за відсутності згоди Міністерства оборони України незаконно вибула з власності держави.
		Разом із цим, суд відмовив в задоволенні позову прокурора у зв`язку зі спливом строку позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, зазначивши при цьому, що позовна давність для позивачів сплинула, а нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими органами місцевого самоврядування рішеннями, який органи прокуратури були зобов`язані проводити як на момент виникнення спірних правовідносин так і після, позбавляє прокурора права посилатися на відсутність можливості дізнатися про прийняття спірного рішення, до спливу строку позовної давності.
		Таким чином, через тривалий розгляд справи № 926/1326/15 (3 роки і 8 місяців до дня набрання рішенням законної сили) факт порушення майнових прав оборонного відомства встановлено лише 28.03.2019.
		Таким чином, прокурор зазначає, що як прокурором так і позивачем у справі №926/2260/19 дійсно формально пропущено строк звернення до суду із даним позовом, однак вважає, що такий строк пропущено з поважних причин з обставин, наведених вище.
		Тобто, прокурор та позивач могли звернутись з позовом про витребування спірної земельної ділянки лише після розгляду справи № 926/1326/15.
		Прокурор також стверджує, що ні він, ані Міністерство оборони України у жодному випадку не могли довідатись про факт можливого порушення прав оборонного відомства уже починаючи з 22.09.2000 (дати прийняття рішення органу місцевого самоврядування про вилучення у тому числі і спірної земельної ділянки), оскільки останнє приймалось без згоди оборонного відомства, без його відому та на адресу МО України не надсилалось і в подальшому жоден орган чи установа (у тому числі і Чернівецька КЕЧ району та у подальшому її правонаступник КЕВ м. Чернівці) про факт вилучення спірної земельної ділянки оборонне відомство не повідомляли.
		Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.
		За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що прокурор та позивач змогли довести факт порушення майнових прав оборонного відомства лише 28.03.2019 р., тобто після набрання рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі №926/1326/15 законної сили, суд прийшов до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності як прокурором так і позивачем, тому строк позовної давності підлягає поновленню, а права та інтереси держави  захисту. Відтак, заяву відповідача про застосування строку позовної давності до спірних відносин належить відхилити як безпідставну.
		Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.
		Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
		Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 11461,05 грн покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		1. Позов задовольнити.
		2. Витребувати у Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59024, вул. Карпатська, 2, с. Чудей, Чернівецький район, Чернівецька область, код 04416683) на користь держави в особі Міністерства оборони України (03168, Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, код 00034022) земельну ділянку військового містечка № 1 (Чудей) площею 89 га що знаходиться на території с. Буденець.
		3. Стягнути з Чудейської сільської ради (59024, вул. Карпатська, 2, с. Чудей, Чернівецький район, Чернівецька область, код 04416683) на користь Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (58022, вул. Аксенина, 2а, м. Чернівці) 11461,05 грн сплаченого судового збору.
		4. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2021 року.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Суддя М.О. Гурин
		 
		 
		Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...