Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/600/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2021. Зареєстровано: 15.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2021.
Дата набрання законної сили: 05.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		15 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/600/21 
		Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження 
		 
		Позивач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, 
		код ЄДРПОУ 43173325, проспект Голосіївський, 50, м. Київ, 03039
		адреса для листування: Управління забезпечення реалізації повноважень в Чернігівській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,
		проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000
		Відповідач: Комунальне підприємство Міжріччя Деснянської селищної ради, 
		код ЄДРПОУ 41202013, вул. Ювілейна, 1а, смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Концерн Військторгсервіс, 
		код ЄДРПОУ 33689922, вул. Молодогвардійська, 28-А, м. Київ, 03151
		Предмет спору: про стягнення 6 571,59 грн,
		 
		ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
		 
		не викликались
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства Міжріччя Деснянської селищної ради, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 6571,59 грн, з яких 3 838,27 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 853,09 грн пені та 1880,23 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати.
		 
		Дії суду, пов`язані з розглядом справи.
		Ухвалою суду від 10.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  Концерн Військторгсервіс.
		Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач  разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
		Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
		Також ухвалою від 10.06.2021 встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, а саме:
		- відповідачу  п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами; 
		- позивачу  п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та іншим учасникам справи відповіді на відзив з доданими до неї документами; 
		- відповідачу  п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та іншим учасникам справи заперечень з доданими до них документами;
		- третій особі  Концерну Військторгсервіс: - п`ятиденний строк з дня отримання позовної заяви для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, письмових пояснень щодо позову з доданими до них документами; - десятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо відзиву з доданими до них документами; 
		- позивачу та відповідачу дводенний строк з дня отримання письмових пояснень третьої особи щодо позову та щодо відзиву для подання до суду та іншим учасникам справи відповіді на такі письмові пояснення з доданими до неї документами. 
		Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 10.06.2021 отримана відповідачем 11.06.2021, а отже останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 29.06.2021.
		Згідно з поштовим повідомленням про вручення ухвала суду від 10.06.2021 отримана третьою особою 14.06.2021, а отже третя особа була обізнана про відкриття провадження у цій справі та встановлення їй строків для подання заяв по суті.
		Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
		Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		 
		Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 40-18 нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.04.2018, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати орендної плати з грудня 2020 року по квітень 2021 року у розмірі 3838,27 грн, на яку позивачем нараховано 853,09 грн пені. У зв`язку з тим, що відповідач після закінчення строку дії Договору несвоєчасно повернув об`єкт оренди балансоутримувачу, позивач нарахував неустойку у вигляді подвійної орендної плати у розмірі 1 880,23 грн.
		Відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень третіх осіб та відповіді на них у встановлений строк до суду не надходило.
		Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
		Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
		Господарський суд Чернігівської області розглядав справу № 927/24/21 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до КП Міжріччя Деснянської селищної ради про стягнення 14236,39 грн, з яких: 12949,63 грн основної заборгованості з орендної плати за договором оренди №40-18 нерухомого майна, що належить до державної власності та 1286,76 грн пені. 
		Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2021 у справі №927/24/21, яке набрало законної сили 30.03.2021, позов задоволено повністю; стягнуто з КП Міжріччя Деснянської селищної ради на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до державного бюджету України 12949,63 грн боргу за період з квітня 2018 року по листопад 2020 року та 1286,76 грн пені за період з 16.05.2018 по 28.12.2020, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.
		Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Враховуючи те, що у справі №927/24/21 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2021 у справі №927/24/21 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.
		З урахуванням встановлених у вказаному рішенні суду обставин, а також на підставі наявних у цій справі документів, суд встановив, що 02.04.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Орендодавець), та Комунальним підприємством Міжріччя Деснянської селищної ради (далі - Орендар) було укладено договір оренди №40-18 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі  Договір) (а.с. 38-41).
		Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду та приватизації державне нерухоме майно  бокс споруди гаражу № 709 (реєстровий номер 33689922.36.ААААЕВ310) площею 162,0 кв.м, розташованого за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, сел. Десна, вул. Ювілейна, 7 (далі - Майно), що перебуває на балансі Філії Військторг Концерну Військторгсервіс (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.11.2017 і становить за незалежною оцінкою 83 926,78 грн.
		Пунктом 1.2. Договору сторони передбачили, що Майно передається в оренду для розміщення техніки. 
		Згідно з п. 2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна.
		Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2018 року  1084,75 грн.
		Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3. Договору). 
		Пунктом 3.6. Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7. Договору).
		Відповідно до п. 3.10. Договору зобов`язання Орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.
		Згідно з п. 3.11. Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
		Цей Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 02 квітня 2018 року до 31 березня 2021 року включно (п. 10.1. Договору).
		Після закінчення терміну дії Договору питання продовження Договору на новий термін вирішується відповідно до вимог чинного законодавства, діючого на момент закінчення Договору, за умови обов`язкового погодження з уповноваженим органом управління (п. 10.4. Договору).
		Згідно з п. 10.6. Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
		У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря. Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення (п. 10.9., 10.10., 10.11. Договору).
		Передача відповідачу в оренду 02.04.2018 зазначеного вище майна підтверджується актом приймання-передачі від 02.04.2018, підписаного представниками сторін (а.с. 43). 
		Позивач листом №18-04-01083 від 02.04.2018 повідомив відповідачу реквізити для перерахування орендної плати до державного бюджету (а.с. 46).
		Згідно з розрахунком орендної плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі філії «Військторг» Концерну «Військторгсервіс», базовий місяць розрахунку  січень 2018 року; розмір орендної плати за перший місяць оренди  січень 2018 року становить 1084,75 грн без ПДВ (70 % до державного бюджету в сумі 759,33 грн та 30 % Балансоутримувачу  325,42 грн (а.с. 42).
		Листом № 50-04.03-653 від 06.04.2021 Регіональне відділення звернулось до КП «Міжріччя» Деснянської селищної ради, у якому зазначило про закінчення строку Договору оренди та просило терміново погасити заборгованість з орендної плати перед державним бюджетом та повернути державне майно балансоутримувачу (а.с. 45). Вказаний лист отриманий відповідачем 08.04.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
		30.04.2021 відповідач повернув Балансоутримувачу майно  нежитлове приміщення боксу споруди гаражу № 709, розташоване за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, сел. Десна, вул. Ювілейна, 7, загальною площею 162,0 кв.м, про що складено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 30.04.2021 (а.с. 47-49). У вказаному акті зазначено дату припинення Договору  30.04.2021.
		Позивач зазначає, що у порушення взятих на себе зобов`язань відповідач не сплатив до державного бюджету 70% нарахованої орендної плати за користування майном за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року (до фактичного повернення майна Балансоутримувачу) у розмірі 3838,27 грн.
		Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором усього за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року відповідачу нараховано орендної плати (70 % додержавного бюджету) у розмірі 4 597,60 грн. Позивач в рахунок сплати орендної плати за квітень 2021 року здійснив зарахування сплаченого відповідачем завдатку у розмірі 759,33 грн, а отже вказана сума заборгованості становить 3 838,27 грн.
		 
		Оцінка суду.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).
		До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
		Разом із тим передача в оренду майна, яке є державною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна". 
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 N 2269-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. 
		Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 N 2269-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.
		Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. 
		Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
		Частиною 3 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 N 2269-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, однією із істотних умов договору оренди державного майна є орендна плата з урахуванням її індексації.
		Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
		За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
		Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
		Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		 
		Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.
		Як встановив суд, у відповідача на підставі Договору в оренді перебувало державне нерухоме майно  бокс споруди гаражу № 709 (реєстровий номер 33689922.36.ААААЕВ310) площею 162,0 кв. м, за користування яким він повинен був сплачувати орендну плату, у порядку та строки, визначені у п. 3.6 Договору.
		У п. 10.1 Договору сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 02 квітня 2018 року до 31 березня 2021 року включно.
		Верховною Радою України 03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ. В зазначеному Законі в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" було передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).
		Водночас пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" було визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
		В такий спосіб, враховуючи опублікування тексту Закону в офіційному виданні "Голос України" 26.12.2019, Закон від 03.10.2019 №157-ІХ набрав чинності 27.12.2019 і, відповідно до наведених вище приписів, введений в дію з 01.02.2020, а, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за виключенням норм зазначених в розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
		При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.
		В пункті 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
		Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
		Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Таким чином, продовження дії спірного Договору відбувається в порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ.
		Відповідно до ч. 1-4 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які, зокрема, укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше.
		Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
		Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.
		Доказів звернення відповідача до позивача із заявою про продовження Договору у встановлений строк та рішення позивача про його продовження матеріали справи не містять.
		Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України зокрема встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ.
		Оскільки Договір не був продовжений, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України, ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 №157-ІХ, п. 10.1, 10.4 Договору він припинив свою дію 31.03.2021.
		Щодо зазначення в акті повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 30.04.2021 дати припинення Договору  30.04.2021 суд зазначає наступне.
		Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України. 
		Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Таким чином, повернення відповідачем об`єкту оренди після припинення дії Договору є лише свідченням виконання ним свого обов`язку, однак жодним чином не продовжує дію Договору до дати передачі цього майна.
		Отже, предметом спору є заборгованість відповідача зі сплати орендної плати з грудня 2020 року по квітень 2021 року, тобто як під час дії Договору, так і після припинення його дії до моменту повернення об`єкту оренди Балансоутримувачу, пеня та неустойка, яка підлягає сплаті відповідачем як орендарем через несвоєчасне виконання ним обов`язку повернути орендоване майно після припинення Договору оренди.
		Щодо стягнення з відповідача орендної плати після припинення строку дії спірного договору до повернення об`єкту оренди.
		За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).
		У п. 3.11. Договору сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
		Разом з тим, відповідно до правових висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладених у постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - Договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
		Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі. 
		Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
		Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.
		Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ. 
		Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		З урахуванням викладеного, Об`єднана палата дійшла висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України. 
		Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно. 
		Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України). 
		Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). 
		Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
		Таким чином, у зв`язку із припиненням дії Договору у відповідача припинились договірні зобов`язання зі сплати орендної плати, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за квітень 2021 року є неправомірними і задоволенню не підлягають.
		Щодо заявленої заборгованості за період з грудня 2020 року по 31.03.2021, тобто до моменту припинення орендних правовідносин.
		За умовами п. 3.6 Договору відповідач повинен був перерахувати орендну плату, у тому числі 70% до державного бюджету, за грудень 2020 року  до 15.01.2021, за січень 2021 року  до 15.02.2021, за лютий 2021 року  до 15.03.2021, за березень 2021 року  до 15.04.2021.
		Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, загальний розмір орендної плати за період з грудня 2020 року по 31.03.2020 становить 3 657,52 грн (70% нарахованої орендної плати, яка підлягає перерахуванню до бюджету). Відповідно до п. 3.10 Договору позивач здійснив зарахування сплаченого відповідачем завдатку у розмірі 759,33 грн в рахунок орендної плати за квітень 2021 року, оскільки вважав цей місяць останнім, за який підлягає сплаті орендний платіж.
		Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати за період з грудня 2020 року по 31.03.2021 у розмірі 3 657,52 грн, суд встановив, що проведений позивачем розрахунок суми орендної плати є арифметично правильним. 
		Разом з тим, суд вважає за необхідне зарахувати сплачений відповідачем завдаток у розмірі 759,33 грн в рахунок орендної плати за останній місяць дії Договору - березень 2021 року.
		Таким чином, розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за період з грудня 2020 року по 31.03.2021 становить 2 898,18 грн.
		Доказів сплати коштів у розмірі 2 898,18 грн відповідач суду не надав.
		Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не перерахував позивачу орендну плату у розмірі 2 898,18 грн у встановлені Договором строки для такої оплати, господарський суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
		 
		Щодо заявленої до стягнення пені.
		Позивач просить стягнути з відповідача 853,09 грн пені, з яких:
		- 76,60 грн пені, нарахованої на суму заборгованості 12 949,63 грн, яка стягнута рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2021 у справі №927/24/21, за період з 29.12.2020 по 15.01.2021, що не був охоплений вказаним рішенням суду;
		- 776,49 грн пені, нарахованої на заявлену позивачем суму заборгованості за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року з урахуванням стягнутої заборгованості за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2021 у справі №927/24/21 у розмірі 12 949,63 грн.
		Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. 
		Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		За порушення Орендарем строків сплати орендної плати сторони у п. 3.7 Договору передбачили господарсько-правову відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
		Суд, здійснивши перевірку розрахунку суми пені, дійшов висновку про неправильне її нарахування, з огляду на наступне.
		Як вбачається з наданого розрахунку, позивач здійснив нарахування пені на визначену ним суму заборгованості з орендної плати за квітень 2021 року.
		Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність стягнення з відповідача орендної плати за квітень 2021 року, не підлягає нарахуванню пеня на цю суму заборгованості, а нарахування пені за зобов`язаннями березня 2021 року повинно здійснюватись на суму заборгованості у розмірі 174,21 грн, враховуючи зарахування судом завдатку у розмірі 759,33 грн як сплату орендної плати за цей місяць.
		Разом з тим, суд вважає за необхідне застосувати до відповідача відповідальність у виді стягнення пені у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за Договором, стягнутої за рішенням суду від 09.03.2021 у справі 927/24/21, за період неохоплений судовим рішенням.
		З урахуванням граничних строків сплати відповідачем орендної плати, враховуючи визначений позивачем період (кінцеві дати здійснення нарахувань) та суми, які підлягають до сплати, встановлені судом, загальний розмір пені, перерахований судом, становить 837,15 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.
		Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 837,15 грн.
		 
		Щодо заявленої неустойки у розмірі подвійної орендної плати.
		У зв`язку з порушенням відповідачем строку повернення орендованого майна, позивач нарахував та заявив до стягнення неустойку у розмірі подвійної орендної плати, що становить 1 880,23 грн, за період з 04.04.2021 по 29.04.2021.
		Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
		Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
		Отже, нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок орендаря щодо негайного повернення орендодавцеві об`єкту оренди у разі припинення договору оренди.
		Разом з тим, частиною 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ встановлено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Норми ст. 785 Цивільного кодексу України є загальними нормами цивільного законодавства і встановлюють обов`язки наймача у разі припинення договору найму, тобто будь-якого договору найму, натомість норми ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ є спеціальними у спірних правовідносинах по відношенню до норм ст. 785 ЦК України, оскільки регулюють відносини, по`вязані з припиненням договору оренди державного майна.
		При виборі застосування вказаних норм реалізується загальноправовий принцип «lex special is derogat generali» («Спеціальний закон скасовує дію загального закону»). Тому за умови конкуренції між правовими нормами цивільного законодавства у спірних правовідносинах пріоритет мають норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна». 
		Оскільки у ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначений строк повернення орендованого майна  не пізніше трьох робочих днів з дати припинення договору, прострочення виконання відповідачем свого обов`язку з повернення майна має місце лише з 06.04.2021. 
		З нормами ст. 25 цього Закону кореспондується й умова п. 10.9 Договору, за якою відповідач повинен був повернути Балансоутримувачу майно протягом 3-х робочих днів після припинення Договору, тобто до 05.04.2021.
		Суд, здійснивши перевірку розрахунку суми неустойки у вигляді подвійної орендної плати, дійшов висновку про неправильне її нарахування, оскільки позивач невірно визначив кількість днів (період прострочення), за які підлягає нарахування така неустойка.
		Акт повернення майна з оренди підписаний 30.04.2021.
		При цьому доказів неможливості повернення цього майна у встановлений Договором строк відповідач суду не надав.
		Отже, відповідач несвоєчасно виконав свій обов`язок з повернення орендованого ним майна, а відтак суд доходить висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 06.04.2021 по 29.04.2021 (в межах заявлених позовних вимог).
		За перерахунком суду розмір такої неустойки становить 1735,60 грн (1084,75/30*24*2), а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.
		Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення неустойки у вигляді подвійної орендної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 1735,60 грн.
		 
		Висновки суду.
		Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду. 
		За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. 
		Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
		За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		 
		Щодо судових витрат.
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За подання позову позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
		З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1889,80 грн.
		Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Комунального підприємства Міжріччя Деснянської селищної ради (вул. Ювілейна, 1а, смт Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024, код ЄДРПОУ 41202013) до державного бюджету України (р/р UА438999980313040094000025623, ГУК у Черніг. обл./тг с-щ Десна/22080300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22080300) 2 898,18 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 837,15 грн пені та 1735,60 грн неустойки у виді подвійної орендної плати. 
		3. Стягнути з Комунального підприємства Міжріччя Деснянської селищної ради (вул. Ювілейна, 1а, смт Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024, код ЄДРПОУ 41202013) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (р/р UА458201720343180002000140075, ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 43173325, МФО 820172) 1889,80 грн витрат зі сплати судового збору.
		4. У решті позову відмовити.
		 
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу. 
		 
		Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/. 
		 
		 
		Суддя В. В. Шморгун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...