Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/5879/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2021.
Дата набрання законної сили: 15.07.2021
Номер судового провадження: 51-3354км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019150040003547

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		15 липня 2021 року
		м. Київ
		справа № 489/5879/19
		провадження № 51-3354км20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 2 червня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 10 вересня 2020року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150040003547, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє  за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2018 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільненого 29 березня 2019 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
		За вищевказаним вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, строк відбування якого ухвалено обчислювати з 25 вересня 2019 року.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк відбування покарання період попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 25 вересня 2019 року до 2 червня 2020року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Крім того, стягнуто з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_9 7200 грн і 3000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
		За цим же вироком також засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , судові рішення щодо котрих у касаційному порядку не оскаржено.
		Також вирішено питання стосовно долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 21 вересня 2019рокув період часу з 09:00 по 11:00, діючи повторно та за попередньою змовою з ОСОБА_8 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом підбору ключа до замка вхідних дверей проникли до підсобного приміщення (сховища), яке розташоване у 1-му під`їзді будинку АДРЕСА_2 , звідки викрали належне ОСОБА_9 майно, а саме: 2 велосипеда марки «Cross Hantеr» та «Formula Hummer» на загальну суму 7200 грн, після чого ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 , з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. 
		Надалі 25 вересня 2019 року у період часу з 10:00 по 11:30 ОСОБА_7 , діючи повторно та за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , за аналогічних обставин, шляхом зламу замка вхідних дверей проникли до того ж підсобного приміщення (сховища), звідки викрали належне ОСОБА_9 майно, на загальну суму 3650 грн.
		Херсонський апеляційний суд ухвалою від 10 вересня 2020 року залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , частково задовольнив апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , змінив вирок місцевого суду та на підставі ст. 87 КПК виключив з мотивувальної частини рішення посилання суду на протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні №12019150040002780 від 15листопада 2019 року; довідку до протоколу №1194т/51-2019 за результатами спостереження за особою у кримінальному провадженні № 12019150040002780 від 30 липня 2019 року як на докази винуватості.В іншій частині вирок районного суду було залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, вказує на те, що місцевий суд усупереч вимог КПК поклав в основу вироку недопустимі докази  результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії. При цьому, на переконання сторони захисту, інші наявні в матеріалах кримінального провадження докази, за невизнання вини ОСОБА_7 , не доводять його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Не дивлячись на те, що апеляційний суд обґрунтовано визнав вищевказані докази недопустимими, у той же час дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 , не надав належної оцінки доводам у апеляційній скарзі сторони захисту про відсутність інших доказів на підтвердження його винуватості. На думку захисника, вирок місцевого суду не відповідає вимогам статей 370, 374 КПК, а ухвала  вимогам ст.419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, вважав оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував: показаннями потерпілого ОСОБА_9 , котрий підтвердив факт викрадення із приміщення, де він зберігає свої речі, 21 вересня 2019 року двох велосипедів, а 25 вересня 2019 року інших речей, зазначених в обвинувальному акті, які були виявлені та вилучені працівниками поліції у ОСОБА_8 , ОСОБА_7 і ОСОБА_10 неподалік від місця вчинення злочину і в подальшому повернені потерпілому; даними, які містяться у протоколах огляду місця події від 21 вересня та від 25вересня 2019 року з фототаблицями, відповідно до яких об`єктом огляду було складське приміщення, розташоване між 3-м та 4-м поверхами 1-го під`їзду будинку АДРЕСА_2 ; даними, які містяться у протоколах затримання від 25 вересня 2019 року ОСОБА_8 , ОСОБА_7 і ОСОБА_10 , згідно яких було вилучено речі потерпілого, викрадені останніми цього ж дня, також у ОСОБА_8 , зокрема вилучено відмички, а у ОСОБА_7  металевий предмет продовгуватої форми із загнутим кінцем схожий на «відмичку»; даними, які містяться у протоколі слідчого експерименту від 23 жовтня 2019 року із фототаблицею за участю ОСОБА_8 , котрий на місці вчинення злочину розповів про обставини вчинення ним разом із ОСОБА_7 крадіжки велосипедів 21 вересня 2019 року, а також про обставини вчинення ним разом із ОСОБА_7 і ОСОБА_10 крадіжки речей 25 вересня 2019 року; даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 23 жовтня 2019 року із фототаблицею за участю ОСОБА_7 , котрий також на місці вчинення злочину вказав як саме разом із ОСОБА_8 21 вересня 2019 року та разом із ОСОБА_10 і ОСОБА_8 25 вересня 2019 року вчиняли крадіжки.
		Відповідно до висновку, викладеному у постанові об?єднаної палати Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі №740/3597/17 проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.
		Оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у ході слідчого експерименту на місці показали та розповіли про обставини та механізм вчинення крадіжок 21 вересня та 25вересня 2019 року, а також вказали місце, де у подальшому вони продали викрадені велосипеди, місцевий суд обґрунтовано поклав вказані протоколи слідчих експериментів, які є належними і допустимими доказами, в основу вироку.
		Крім того, місцевий суд поклав в основу вироку результати проведення НСРД, які отримано з порушенням вимог ч. 12 ст. 290 КПК.
		Вказане порушення усунув апеляційний суд, виключивши зазначені докази (результати НСРД), визнавши їх недопустимими.
		А у решті дійшов висновку про достатність доказів на підтвердження визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, навівши відповідні мотиви своїх висновків, з якими погоджується Верховний Суд. 
		Твердження у касаційній скарзі захисника про істотне порушень апеляційним судом вимог КПК, є безпідставними, оскільки цей суд постановив ухвалу у межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог статей 407  409 КПК, змінив вирок місцевого суду, виключивши посилання на докази (результати НСРД) з його мотивувальної частини.
		Істотних порушень апеляційним судом вимог КПК при постановленні ухвали Верховний Суд не встановив.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій прирозгляді кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих цими судами рішень.
		З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права, правильно застосували норми матеріального закону. Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 2 червня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 10 вересня 2020року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...