Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/24896/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2021. Зареєстровано: 16.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2021.
Дата набрання законної сили: 14.07.2021
Номер судового провадження: A/855/16156/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24896/19                                                                    Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  14 липня 2021 року                                                                                            м. Київ
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		Судді-доповідача:                                                                                                                        Кузьмишиної О.М.,
		суддів:                                                                                                                                         Кобаля М.І., Костюк Л.О., 
		при секретарі судового засідання Шуст Н.А.,
		за участі:
		представника позивача - адвоката Фоменко Є.М., 
		представника відповідача - Бойко В.Л., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2020 змінено назву відповідача з Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора), в якому просить:
		-          визнати протиправним та скасувати рішення №119 кадрової комісії №1 від 29.10.2019 про неуспішне проходження атестації позивачем;
		-          визнати протиправним та скасувати наказ №1418ц від 12.11.2019;
		-          поновити позивача в органах прокуратури на посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України;
		-          стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на посаді.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в оскаржуваному наказі зазначення конкретних правових підстав для його звільнення, передбачених пунктом 9 частини першої   статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що не відповідає загальному принципу правової визначеності. Позивач зазначив, що на момент його звільнення не відбулась ліквідація чи реорганізація Генеральної прокуратури України, жодних розпорядчих рішень про скорочення кількості прокурорів Генеральної прокуратури України також не приймалось. В той час,   Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, вимоги якого застосовано до позивача, містить лише положення про зміну назви з Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора, що, на думку позивача, не може розцінюватись як припинення юридичної особи та створення іншої.
		Окрім того, позивач зазначив, що з моменту набрання чинності   Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»   він позбавлений прав та гарантій, передбачених   Кодексом законів про працю України, зокрема, переважне залишення на роботі, право на пропозицію іншої роботи в установі, що реорганізується, що свідчить про погіршення становища позивача та обмеження його в реалізації прав та інтересів, які гарантуються державою.
		Одночасно позивач вказує на порушення Генеральним прокурором порядку формування кадрових комісій, недотримання гарантій проти незаконного звільнення, невмотивованість та необґрунтованість рішення комісії про його неуспішне проходження атестації. На думку позивача, перша кадрова комісія, яка фактично станом на день проведення тестування не була уповноваженою у визначеному законом порядку проводити атестацію прокурорів, прийняла рішення відносно позивача про неуспішне проходження ним атестації, з яким позивач не погоджується, та вважає таке рішення, а також наказ, виданий на підставі цього рішення, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №1 №119 від 29.10.2019 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»; визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №1418ц від 12.11.2019; поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України з 15.11.2019; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1      151      591,49 грн. без урахування обов`язкових відрахувань. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
		Офісом Генерального прокурора подано до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. 
		Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
		Зокрема, відповідач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»   запроваджено реформування системи органів прокуратури. На виконання Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» цього Закону, з метою переведення позивача на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора за його заявою, під час атестації, яка здійснювалася відповідною кадровою комісією, за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування прийнято рішення про неуспішне проходження атестації, що й стало підставою для видачі Генеральним прокурором наказу про звільнення позивача з посади відповідно до підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ зазначеного Закону.
		При цьому доводи позивача щодо відсутності факту ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України під час його звільнення на думку відповідача є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 19 Розділу ІІ   Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»   звільнення прокурорів за пунктом 9 частини першої   статті 51 Закону України «Про прокуратуру»   здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19   Розділу ІІ вказаного Закону. При цьому, зазначено, що такої умови як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури вказаним пунктом не передбачено, а юридичним фактом, що є підставою для звільнення, у даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
		Представник відповідача зазначив, що доводи позивача з приводу протиправності його звільнення з посади в порушення   Кодексу законів про працю України   є необґрунтованими, оскільки норми   Закону України «Про прокуратуру», які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, а також прийнятий   Закон від 19.09.2019 № 113-ІХ, в даному випадку, є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, у тому числі, до   Кодексу законів про працю України, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.
		Окрім того, відповідач вважає безпідставними доводи позивача про неправомочність кадрових комісій, оскільки їх створення та порядок роботи врегульовано   Законом від 19.09.2019 № 113-ІХ   та відповідним Порядком, затвердженим Генеральним прокурором.
		Відповідач наголошує, що захист прав позивача у спосіб, в який він просить (поновлення в органах прокуратури на адміністративній посаді), не відповідає вимогам   Закону від 19.09.2019 № 113-ІХ.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, наголошує, що не відбулось ані ліквідації, ані реорганізації Генеральної прокуратури України, а мала місце лише зміна її назви на Офіс генерального прокурора, акцентує увагу, що підстава звільнення чітко не зазначена, що ставить його в умови правової невизначеності,  а висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими та правильними.
		Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора, надалі ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року колегія суддів перейшла до розгляду справи у відкритому судовому засіданні.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року зупинено апеляційне провадження до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-ІХ (зі змінами). 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Качсаційного адміністративного суду від 27.05.2021 р. задоволено касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23 червня 2021 року. 
		В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції по справі, надали пояснення.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Як встановлено судом першої інстанції та колегією суддів апеляційного суду, 25 вересня 2019 року набрав чинності   Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. Прийняття вказаного   Закону   спрямовано на запровадження першочергових і тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навивки, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури.
		З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори, зокрема, Генеральної прокуратури України вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої   статті 51      Закону України «Про прокуратуру»   (пункт 6 розділу ІІ «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).
		Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (пункт 7 розділу ІІ «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).
		Згідно з пунктом 10 розділу ІІ «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»   прокурори, зокрема, Генеральної прокуратури України, мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
		Підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, звільняються Генеральним прокурором з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої   статті 51   Закону України «Про прокуратуру»   за умови неподання прокурором Генеральної прокуратури України у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.
		ОСОБА_1 з 2017 року працює в органах прокуратури, з 14.04.2017 на посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України, що підтверджується відомостями трудової книжки.
		Наказом Генерального прокурора від 12.11.2019 №1418ц ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої   статті 51 Закону України «Про прокуратуру»   з 15.11.2019 року.
		Підставою звільнення зазначено пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
		Виходячи з фактичних обставин, ОСОБА_1 не пройшов іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши меншу кількість балів ніж прохідний бал (61 бал)
		Вважаючи своє звільнення протиправним, яким порушено його конституційні права і свободи, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
		Як вже зазначалося колегією суддів раніше, відповідно до частини третьої   статті 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII   з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1697-VII) прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
		За приписами пункту 9 частини першої   статті 51 Закону України №1697-VII   прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		Пунктом 7 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня   2019 року №113-ІХ (далі - Закон України №113-ІХ) установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим   Законом   займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
		Пунктом 9 цього розділу передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
		Відповідно до пункту 10 розділу ІІ   Закону України № 113-ІХ   прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
		Підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ   Закону України №113-ІХ   установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим   Законом   займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1   статті 51 Закону України №1697-VII   за умови неподання у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.
		Відповідно до пунктів 7-17 розділу II   Закону України № 113-ІХ, з метою проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
		Пунктом 9 цього Порядку встановлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
		Відповідно до оскаржуваного наказу від 12.11.2019 № 1418ц, який виданий на підставі статті   9, пункту 2 частини другої статті   41 Закону України «Про прокуратуру», підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої   статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
		Відповідно до пункту 2 частини другої   статті 41 Закону України «Про прокуратуру»   повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі: звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.
		Відповідно до підпункту 3 пункту 20   розділу І Закону України № 113-ІХ   у   статті 8 Закону України № 1697-VII   у назві слова Генеральна прокуратура України замінено словами Офіс Генерального прокурора .
		Пунктом 3 розділу ІІ   Закону України № 113-ІХ   встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
		Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
		За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
		Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 27 грудня 2019 року № 358 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора», юридичну особу Генеральна прокуратура України перейменовано в Офіс Генерального прокурора без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора від 23 грудня 2019 року № 351 визначено 02 січня 2020 року.
		З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом установлено, що 28 грудня 2019 року проведено реєстраційні дії, згідно з якими назву Генеральна прокуратура України змінено на назву Офіс Генерального прокурора, код ЄДРПОУ залишився незміннім.
		Таким чином, виходячи зі змісту вказаних наказів, вбачається лише здійснення перейменування однієї із складових системи прокуратури, зокрема, Генеральної прокуратури України - на Офіс Генерального прокурора, без процедури ліквідації чи реорганізації.
		Отже, відсутні ознаки ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, тому посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої   статті 51 Закону України «Про прокуратуру»   є безпідставним.
		Доводи відповідача про те, що поновлення позивача на посаді в Офісі Генерального прокурора призведе до порушення прав та інтересів інших осіб, які успішно пройшли атестацію, а також положень   Закону України №113-ІХ, яким закріплена можливість переведення на посаду в Офіс Генерального прокурора виключно у разі успішного проходження атестації, колегія суддів до уваги не приймає.
		Як зазначено вище, пунктом 7 розділу ІІ   Закону України №113-ІХ   закріплено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
		З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для переведення позивача відсутні, тому рішення про поновлення останнього на посаді прокурора в Генеральній прокуратурі України за своєю суттю є рішенням про поновлення на посаді в органі, з якого було здійснено звільнення.
		Окрім зазначеного, колегія суддів наголошує, що в даному випадку наявність двох окремих підстав для звільнення породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
		Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що принцип юридичної визначеності, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
		Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання),
		Таким чином, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та   Конституцією України   права та свободи цієї особи.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади від 12.11.2019 № 1418ц не відповідає вимогам   Закону України «Про прокуратуру»   та ставить позивача у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє позивачу встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати подальші свої дії, зокрема, щодо оскарження такого наказу.
		Також відповідачем не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів.
		Стосовно обставин порушення Генеральним прокурором порядку формування кадрових комісій, на які посилається позивач, суд зазначає наступне.
		Як вбачається із положень підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, звільнення прокурорів за пунктом 9 частини першої   статті 51 Закону України «Про прокуратуру»   здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу II   Закону № 113-ІХ.
		Зокрема, наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
		Згідно із пунктом 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
		Відповідно до пунктів 7 - 17 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
		Згідно з пунктами 2 - 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
		Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
		Згідно підпункту 8 пункту 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX,   статті 9 Закону України «Про прокуратуру»   Генеральним прокурором видано наказ від 17.10.2019 № 233 «Про затвердження Порядку роботи кадрових комісій» (далі - Порядок № 233).
		Згідно пункту 2 Порядку № 233 Комісії забезпечують:
		- проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;
		- здійснення добору на посади прокурорів;
		- розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
		Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені   Законом України «Про прокуратуру», розділом II «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативними актами.
		Пунктом 3 Порядку № 233 передбачено, що для здійснення повноважень, передбачених абзацами другим і третім пункту 2 цього Порядку, утворюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.
		З метою проведення атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України наказом Генерального прокурора № 234 від 17.10.2019 створено першу кадрову комісію.  
		Разом з тим в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, за якими критеріями здійснювався добір вказаних членів кадрової комісії.
		З метою з`ясування усіх обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення справи судом першої інстанції витребовувались докази у відповідача, у тому числі щодо підстав залучення інших осіб, делегованих міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями.
		Відповідачем долучено копії листів міжнародних організацій з пропозиціями включити до складу кадрових комісій відповідних осіб, проте з них неможливо встановити відповідність та компетентність цих осіб на проведення атестації прокурорів, у тому числі чи є вони політично нейтральними, чи користуються вони діловою репутацією, суспільним авторитетом та чи мають стаж роботи в галузі права.
		Таким чином, відповідачем не доведено та не надано належних доказів щодо підтвердження правомірності формування першої кадрової комісії, у тому числі компетентності та наявності необхідних професійних і моральних якостей її членів, які мають необхідний досвід щодо проведення атестації та бездоганну ділову репутацію, володіють тематикою, яка використовується для складання тестів та завдань іспиту.
		Крім того, відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку № 221 уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії.
		Згідно пункту 16 Порядку № 233 організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.
		Членам робочої групи надається доступ до матеріалів атестації, що формуються відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, для їх обробки та підготовки до розгляду членами комісії.
		Як вбачається з матеріалів справи, наказом Генерального прокурора від 22.10.2019 №239 утворено робочу групу першої кадрової комісії, яка складається з 38 осіб, у тому числі делегованих міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями.
		Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких формувалась вказана робоча група. 
		Відповідно до пункту 2 Розділу II Порядку №221 перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
		Порядок роботи кадрових комісій затверджений наказом Генерального прокурора №233 від 17.10.2019, згідно пункту 2 якого останній набирає чинності з дня його опублікування.
		Вказаним Порядком встановлені, зокрема, перелік і склад кадрових комісій, та їх повноваження, а також повноваження голови комісії.
		Згідно витягу з офіційного веб-сайту Генеральної прокуратури України, копія якого подано позивачем, наказ від 17.10.2019 №233 оприлюднений 18.10.2019.
		Водночас, як вбачається з матеріалів справи, графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, призначеного на 23.10.2019, затверджений головою першої кадрової комісії ОСОБА_2 17.10.2019.
		Таким чином станом на момент затвердження графіку складання іспиту (17.10.2019) головою першої кадрової комісії ОСОБА_2 , у останнього були відсутні повноваження на вчинення вказаний дій, так як Порядок роботи кадрових комісій набрав чинності лише 18.10.2019. Тобто, ОСОБА_2 діяв всупереч положень частини другої   статті 19 Конституції України   та   Закону № 113-IX.
		Відповідачем вказані обставини жодним чином не спростовані.
		Фактичні обставини справи свідчать про те, що 23 жовтня 2019 року проведено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якому брав участь ОСОБА_1 .. За наслідками проведеного тестування позивач набрав 61 бал.
		29 жовтня 2019 року відбулось засідання кадрової комісії № 1, на якому ухвалено рішення та сформовано списки прокурорів, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки у зв`язку з набранням меншої кількості балів ніж прохідний (70 балів), в переліку яких під №131 значиться прокурор відділу ОСОБА_1 з кількістю балів - 61.
		Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку №221 перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
		Як правильно зазначив суд першої інстанції, значна кількість сформованих питань на іспиті у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а саме 70% для кожного учасника, стосувалась кримінального права та кримінального процесу. Такий підхід взагалі нівелює рівень професійності та компетентності тих прокурорів, які працюють на інших напрямках прокурорської діяльності.
		У прокуратурі існує спеціалізація прокурорів, впровадження якої передбачено наказом Генерального прокурора України № 15 від 19.01.2017 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України». Відповідно до п. 8.1 вказаного наказу структурні підрозділи створюються на єдиних для Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур засадах, як правило, за функціональним (предметним) принципом. Пунктом 8.3 передбачено, що робота структурних підрозділів Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур організовується, як правило за функціональним (предметним) принципами, з урахуванням теоретичної підготовки та практичного досвіду працівників, використовуючи їхню спеціалізацію закріплення за ними конкретних напрямів.
		Однак, така спеціалізація при формуванні тестових питань для іспиту взагалі не врахована та не передбачена Порядком проходження прокурорами атестації. Це дає підстави вважати, що передбачена атестація прокурорів не мала на меті встановлення відповідності (невідповідності) працівників посадам, які вони займають, а фактично покликана знівелювати професійний рівень предметної компетентності, досвіду і кваліфікації працівників на конкретних напрямах прокурорської діяльності, якими окреслювались їхні посадові обов`язки, та покликана створити такі умови атестації, які будуть сприятливими для реалізації неправомірних механізмів для безпідставного звільнення прокурорів без належних на те підстав.
		Відсутність функціонального принципу та неврахування спеціалізації прокурорів при формуванні тестових запитань унеможливлює об`єктивність атестації та створює нерівні умови для працівників різних напрямів професійної діяльності органів прокуратури.
		Окрім того, Порядком проходження прокурорами атестації не передбачено жодних умов та вимог до програмного забезпечення, яке б унеможливлювало втручання третіх осіб щодо встановлення кінцевого результату іспиту, відсутня інформація про розробника тестових питань для іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону та чи проходили вони апробацію та/або рецензуванння.
		Відповідачем не надано доказів, у тому числі, виданих Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України документів, які засвідчують спроможність використаного в рамках процедури атестації прокурорів програмного забезпечення, забезпечення анонімності, конфіденційності та захисту від втручання третіх осіб.
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника Офісу Генерального прокурора щодо дискреційних повноважень кадрових комісії та відсутність повноважень суду здійснювати оцінку предмету атестації, оскільки, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і   закон   має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 року, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984 року).
		Згідно зі   статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених   Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені свободи, передбачені статтями   24,   25,   27- 29,   40,   47,   51,   52,   55- 63 Конституції України.
		Відповідно до частини другої статті 38 Конституції України, громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
		Згідно зі   статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Отже, з викладених норм   Конституції України   убачається, що одним із принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених   Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану.
		Частина шоста   статті 43 Конституції України   гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих   Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Отже, оскаржуване рішення Першої кадрової комісії від 29.10.2019 № 119 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , а також наказ Генерального прокурора від 12.11.2019 №1418ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.
		Разом з цим колегія суддів вважає помилковим обраний судом першої інстанції спосіб захисту позивача, зокрема в частині його поновлення на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора.
		Законом №113-ІХ визначено процедуру атестації прокурорів і слідчих, встановлюють умови її проходження. Зокрема, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.
		З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для поновлення позивача на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора відсутні, тому рішення про поновлення останнього на посаді посади заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України за своєю суттю є рішенням про поновлення на посаді в органі, з якого було здійснено звільнення позивача.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції від 10 липня 2020 року не оскаржується, тому не оцінюється колегією суддів апеляційного суду.
		Відповідно до частини першої   статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідач у справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.
		Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги.            
		Зі змісту частин першої - четвертої   статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Доводи апеляційної скарги зазначені вище висновки суду першої інстанції  спростовують лише в частині поновлення на посаді в Генеральній прокуратурі Україні, та дають підстави для зміни рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.                                 
		Частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. 
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів вбачає підстави для зміни рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року в частині визначення посади на якій слід поновити позивача, при цьому зазначає, що відсутні підстави для перерозподілу судових витрат у даній справі.                      
		Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, Шостий апеляційний адміністративний суд
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року змінити, виклавши абзац 4 резолютивної частини рішення у такій редакції:
		Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України з 15.11.2019.
		В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року у справі №640/24896/19 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                                                     О.М. Кузьмишина
		 
		 
		Судді                                                                                                                                                                 М.І. Кобаль
		 
		 
		                                                                                                              Л.О. Костюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...