Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/23248/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2021. Зареєстровано: 16.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2021.
Дата набрання законної сили: 27.10.2022
Номер судового провадження: 2/522/4987/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 522/23248/21
		Провадження № 2/522/4987/21
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
		07 липня 2021 року м. Одеса
		 
		Приморський районний суд м. Одеси
		у складі судді Косіциної В.В.
		за участю секретаря судового засідання Пашковського В.О.
		 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		21.12.2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі  позивач) до ОСОБА_2 (далі- відповідач), в якій позивач просить суд :
		- стягувати щомісячно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 22000 грн., починаючи стягнення з дати звернення до суду і до досягнення дитиною віку 18 (вісімнадцяти) років;
		- рішення суду в межах платежу по аліментам за 1 місяць звернути до негайного виконання.
		Підставою для звернення до суду із вказаною позовною заявою позивачка вказує те, що на сьогоднішній час вони з відповідачем не досягли згоди щодо утримання спільної дитини, яка фактично перебуває на утриманні позивачки, і на її думку, визначений відповідачем розмір аліментів на рівні 2500 грн. не відповідає ані матеріальному становищу відповідача, ані його рівню доходів, ані інтересам дитини, яка звикла та має право мати гідний рівень життя.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.21.2020 року визначено головуючого суддю у вказаній цивільній справі ОСОБА_4 .
		Ухвалою 24.12.2020 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено питання щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 04.02.2021 року на 14 год. 15 хв. 
		06.04.2021 року суд виніс ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду на 13.04.2021 року на 15.15 год. 
		31. 05. 2021 року за вх. № 59809/21 від відповідача надійшла заява про відвід судді Шенцевої О.П., з підстав заінтересованості судді у результаті розгляду справи та існування сумнівів в неупередженості та об`єктивності судді. 
		01. 06. 2021 року головуючий суддя у вказаній справі заявила самовідвід, матеріали цивільної справи були передані до канцелярії суду та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2021 року визначено головуючого суддю у вказаній цивільній справі ОСОБА_5 .
		Ухвалою від 07. 06. 2021 року справа була прийнята до провадження судді Косіциної В.В., судове засідання було призначено на 29. 06. 20210 на 12 годину 00 хвилин.
		29.06.2021 року у судовому засіданні, на яке прибули позивач  ОСОБА_1 , її представник  ОСОБА_6 , відповідач  ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 , суд заслухав пояснення сторін, дослідив письмові докази, а саме виписки по руху грошових коштів на банківському рахунку відповідача в АТ КБ «Приватбанк» та у зв`язку із заявленим представником відповідача клопотання про отримання додаткових доказів по справі, суд на місці ухвали відкласти розгляд справи на 07. 07. 2021 на 12.30 год.
		05. 07. 2021 року за вх. № 73313/21 від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі та виписки по картці/рахунку відповідача АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.09.2020 по 30. 05. 2021 рр.
		У судовому засіданні на яке прибули позивач  ОСОБА_1 , її представник  ОСОБА_6 , відповідач  ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 , суд заслухав пояснення сторін по справі.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази та оцінивши усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності у їх взаємозв`язку, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
		Суд встановив, що 3 серпня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районні реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.
		Від шлюбу у сторін є дитина  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		На момент подання вказаної позовної заяви в провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси Абухіна Р. Д. знаходилась справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Станом на даний час, згідно із Єдиного реєстру удових рішень, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24. 06. 2021 року шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 03.08.2013 року, актовий запис №1146 розірвано.
		Сторони проживають окремо, дитина залишилася проживати із матір`ю. Згоди щодо утримання спільної дитини позивач та відповідач не досягнули. 
		Відповідач не заперечує щодо сплати аліментів на утримання дитини на рівні 2500 грн, тобто в розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Не погоджуючись із даним розміром аліментів, вважаючи його таким, що не відповідає ані матеріальному становищу відповідача, ані його рівню доходів, ані інтересам дитини, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.
		Відповідно до п.п.1,2 ст.3, п.2 ст.6 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
		Згідно з п.1 ст.18, п.1,2 ст.27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Враховуючи те, що батьки не досягли згоди щодо утримання спільної дитини, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в судовому порядку.
		За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
		Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
		Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
		При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
		Керуючись положеннями ст. 184 СК України суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем. У той же час суд ставить під сумнів розмір аліментів, які просить позивач просить стягувати щомісячно з відповідача, а саме 22 тисячі гривень.
		Так, позивачка у позовній заяві вказує на те, що відповідач є заможною людиною, є досвідченим моряком, вже багато років працює моряком на судах іноземних судновласників та обіймає посаду другого помічника. Вказана інформація підтверджується наданими позивачем копіями диплому відповідача про те, що він являється штурманом далекого плавання, посвідченнями особи моряка, а також листом Державної служби морського та річкового транспорту України від 27. 10. 2020 року за вих. № 6382/03/15-20. 
		У той же час позивача вказує на те, що відповідач має висок заробітну плату приблизно 4000 - 5500 ЄВРО на місяць і на підтвердження вказаного твердження надає до суду копію контракту моряка з іноземною компанією «DFDS» та запрошень на роботу. Окрім того, позивачка припускає, що оскільки відповідач працює у морі не менше 8 місяців на рік, його середньомісячний дохід становить мінімум 101850 грн. на місяць.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
		Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Керуючись положеннями ст. ст. 79, 81 та 95 ЦПК України та враховуючи те, що надані позивачкою копії контракту, укладеного із іноземною компанією, а також копії запрошень на роботу надані до суду іноземною мовою без їх офіційного перекладу, а також те, що дійсний дохід відповідача базується на її приблизних розрахунках позивачки, суд вважає такі докази недостовірними та не бере їх до уваги при ухваленні рішення.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		Таким чином, надані позивачем інформаційна довідка про відкриті відповідачем рахунки у банках, а також виписки про рух коштів по відкритим рахункам не підтверджують її твердження про те, що відповідач отримує щомісячно заробітну плату у розмірі 4000 - 5000 Євро. 
		Із наданої відповідачем разом із відзивом на позовну заяву копії трудового договору моряка, укладеного 18. 09. 2020 року, слідує, що базова місячна заробітна плата відповідача становить 1301, 00 USD.
		Окрім того, відповідач вказує у відзиві, що робота моряка не є основною для нього і що основним місцем його роботи є ТОВ «Проммбуддуталь», де за 2019 рік він отримав заробітну плату у розмірі 55848, 00 грн. суд звертає увагу на те, що вказана інформаціє є застарілою і станом на 2021 відповідач не надав суду інформацію про те, що він дійсно працює у вказаній компанії та про суми виплаченої йому заробітної плати.
		Надані суду на виконання ухвали про витребування доказів від 04. 02. 2021 р. виписки з банку про рух коштів по рахунках дають суду можливість зробити висновок про те, що дохід відповідача є неруглярним та мінливим, а тому відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, та роз`яснень, викладених в п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд може визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі. Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
		В абз. 4 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 наголошується, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.
		Визначаючи розмір аліментів, що підлягають до стягнення, суд враховує положення ч.1 ст.182 СК України.
		При цьому суд виходить з того, що сторони у справі є розлученими та інших сімей не утворили, сторони є батьками однієї малолітньої доньки, яка проживає з позивачкою. Виходячи із наданих позивачкою копій доказів, оплату за навчання доньки у приватних дошкільних навчальних закладах та різноманітних секціях, внески за участь у змаганнях, оплату лікування доньки вона здійснює самостійно. 
		Відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Відповідач у відзиві вказує на те, що знаючи у минулому схильність позивачки до витрачання коштів не за їх цільовим призначенням та повз інтереси дитини, він припинив виплати грошей безпосередньо позивачці та утримував дитину шляхом купівлі необхідних їй одягу, інших речей, забезпеченням їжею та житлом на час перебування дитини у бабусі. Також відповідач вказує на те, що хронічний панкреатит та часті захворювання верхніх дихальних шляхів дитини є наслідком недбалого ставлення матері до здоров`я дитини та неналежним її харчування. Однак жодне із даного твердження відповідача не було підтверджено ні письмовими доказами, ні показаннями свідків.
		Суд наголошує на тому, що відповідно до ст. 180 СК України, утримання дитини до досягнення нею повноліття є спільним обов`язком обох батьків. Суд встановив, що позивачка працює помічником судді Одеському апеляційному суді та отримає стабільний дохід, що підтверджується наданим відповідачем разом із відзивом витягом із Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		При визначенні зазначеного розміру аліментів суд виходить із встановлених обставин у справі. З матеріалів справи вбачається, що відповідач є молодим працездатним чоловіком, відомостей про незадовільний стан його здоров`я суду не надано. Спільна донька сторін у справі проживає разом із позивачкою, у зв`язку з чим цілодобовий обов`язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік дитини. Серед іншого суд враховує стан здоров`я позивачки, матеріальне становище дитини та платника аліментів, та інші обставини, що мають істотне значення.
		Проаналізувавши отримані докази в їх сукупності, суд вважає наявними підстави відповідно до ч.2 ст.184 СК України для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання їх малолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн., починаючи з 21 грудня 2020 року, оскільки такий розмір аліментів згідно відомостей про доходи відповідача, на переконання суду, ОСОБА_2 взмозі сплачувати наразі, і такий розмір аліментів є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
		Щодо посилань позивача на значний розмір доходу відповідача, то суд наголошує на тому, що зароблені у законний спосіб гроші є особистим майном цієї особи його особистою власністю.
		У відповідності до статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Європейський суд з прав людини у своїх висновках неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
		Стаття 1 Першого протоколу, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (див. рішення у справі «Броньовський проти Польщі»).
		У кожній справі, в якій ідеться про порушення права власності, Європейський суд перевіряє дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та збереженням фундаментальних прав особи. Насамперед, спираючись на те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Лонрот проти Швеції»).
		Отже, оскільки ідеологія ст.1 Першого протоколу фактично відображена як у Конституції, так і в Цивільному кодексі, національним судам варто враховувати такі правові позиції ЄСПЛ під час вирішення спорів про захист права власності, посилатися на висновки Європейського суду як на безпосереднє джерело права, а також переймати притаманні його рішенням ідеї справедливості й гуманності.
		Суд наголошує на тому, що дохід відповідача є нестабільним, що у нього наявна заборгованість по кредиту у банку АТ «Піреус банк МКБ» і що значні суми йому переводить на його рахунок мати, а тому вважає, що стягнення з відповідача аліментів у розмірі більшому ніж 6000 гривень при встановлених у справі обставинах може трактуватись як безпідставне позбавлення його права власності на частину зароблених ним коштів. 
		Разом з тим, виходячи з вимог ч.1 ст.182 СК України, суд, беручи до уваги витрати відповідача, що підтверджуються відповідними виписками із банківських рахунків, вважає за необхідне визначити розмір аліментів, що стягуються рішенням суду, в розмірі, більшому, ніж визнає відповідач, оскільки, на переконання суду, аналіз витрат відповідача свідчить про наявність у нього коштів, необхідних для сплати аліментів у більшому розмірі, ніж визнаються ним самим.
		Проте суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що для щомісячного гармонійного розвитку дитини витрачає на її утримання 44000 грн., оскільки обов`язок щодо утримання дітей є спільним для обох батьків.
		Крім того суд не приймає до уваги доводи позивача щодо того, що дійсна заробітна плата відповідача є значно більшою ніж вказана в останньому контракті, оскільки суду не надані докази які б підтверджували цю обставину.
		Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів, суд допускає до негайного виконання в межах місячного платежу.
		Керуючись ст. ст. 180  182, 184, 191 СК України, ст. ст. 12, 13, 30, 62, 76-79, 95, 263-265, 272, 273, 367 ЦПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 6000 (шість тисяч ) гривень щомісячно, починаючи з 21 грудня 2020 року до 24 грудня 2032 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду у межах суми платежу по аліментам за один місяць, а саме 6000 (шести тисяч) гривень підлягає негайному виконанню.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено 12 липня 2021 року.
		 
		Суддя Косіцина В.В.
		07.07.21

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...