Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2132/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2021. Зареєстровано: 16.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2021.
Дата набрання законної сили: 16.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		 
		16.07.2021 Справа№ 914/2132/21
		 м.Львів
		Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши заяву Львівської міської ради, м.Львів 
		про забезпечення позову (вх. № 2933/21 від 14.07.2021)
		у справі № 914/2132/21
		за позовом: Львівської міської ради, м.Львів
		до: Товариства з обмеженою відповідальністю «МС-МК 8», м.Львів
		про: скасування державної реєстрації права власності 
		 
		ВСТАНОВИВ
		Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  МС-МК 8 про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості (процент готовності незавершеного будівництва (житловий будинок з паркінгом) 12%) по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2109443846101 (номер запису про право власності 37061101 від 24.06.2020 року) з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю МС-МК 8 на об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 .
		Одночасно з позовною заявою Львівською міською радою подано заяву про забезпечення позову від 09.07.2021 №2901-вих-59865 (вх.№2933/21 від 14.07.2021), в якій позивач просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості (процент готовності незавершеного будівництва (житловий будинок з паркінгом) 12%) по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2109443846101 (номер запису про право власності 37061101 від 24.06.2020 року).
		Розглянувши заяву Львівської міської ради, судом встановлено наступне.
		В заяві про забезпечення позову Львівська міська рада зазначає, що в позовній заяві обгрунтовано, що територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, як власник земельної ділянки за вказаною адресою, вважає дані дії реєстратора незаконним та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку з огляду на наступне.
		24.06.2020 року державним реєстратором Чернівської сільської ради, Мостиського району, Львівської обл. ОСОБА_1 була здійснена державна реєстрація права власності на незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості (процент готовності незавершеного будівництва (житловий будинок з паркінгом) 12%) по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2109443846101 (номер запису про право власності 37061101 від 24.06.2020 року) за ТОВ МС-МК 8.
		Львівська міська рада вважає, що державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому законом порядку.
		Відтак Львівська міська рада вважає, що державна реєстрація права власності на незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості (процент готовності незавершеного будівництва (житловий будинок з паркінгом) 12%) по АДРЕСА_1 на думку Львівської міська ради є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у судовому порядку.
		Львівська міська рада у позовній заяві обгрунтовує та надає належні та допустимі докази, що збудований та зареєстрований об`єкт здійснено з відхиленням від проекту та із захопленням земельної ділянки комунальної власності.
		Звертаючись до суду з вимогою про скасування державної реєстрації права власності, з метою досягнення законності при прийнятті рішення та його реального виконання, доцільним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний об`єкт, що є необхідною мірою для забезпечення захисту прав та інтересів справжнього власника цього майна, адже його вчасне застосування може стати запорукою реального виконання рішення суду.
		При розгляді заяви суд приходить до наступних висновків. 
		Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Однак положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Схожий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18.
		Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
		Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
		Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
		Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
		Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
		Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
		Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
		Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
		Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
		Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
		Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
		Предметом позову у цій справі є вимога позивача про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості (процент готовності незавершеного будівництва (житловий будинок з паркінгом) 12%) по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2109443846101 (номер запису про право власності 37061101 від 24.06.2020 року) з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю МС-МК 8 на об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 . Отже, предметом позову є вимога немайнового характеру, тому у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
		Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.
		Проте вимога про накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, повинна узгоджуватися з предметом та підставами позову. Позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування об`єкта незавершеного будівництва на користь позивача. Тому, накладаючи арешт на майно, належне відповідачу, суд звертає увагу на відсутність зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у відповідності до положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20.
		При цьому суд зазначає, що заявник не навів фактичних обставин, які би свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. 
		На думку суду заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва не відповідають змісту позовних вимог. Більше того, як установив суд, подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва.
		При цьому, суд зазначає, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач має намір реалізувати об`єкт нерухомого майна третім особам. 
		Разом з тим, суд вважає, що заявлені заходи забезпечення позову щодо арешту майна, яке знаходиться на земельній ділянці не є адекватними заходами для забезпечення вимог про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.
		Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову.
		Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. У задоволенні заяви Львівської міської ради від 09.07.2021 № 2901-вих-59865 (вх.№2933/21 від 14.07.2021) про забезпечення позову  відмовити.
		2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
		3. Ухвала може бути оскаржена у порядку ст.256,257 ГПК України
		Повний текст ухвали підписано 16.07.2021.
		 
		 
		Суддя С.Б. Кітаєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...