Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/430/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2021. Зареєстровано: 16.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2021.
Дата набрання законної сили: 06.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 липня 2021 року 
		м. Київ
		Справа №  921/430/19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Случ   О.   В. - головуючий, Волковицька   Н.   О., Могил   С.   К.
		за участю секретаря судового засідання - Мазуренко   М.   В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Фортуна   СВ"
		на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 (головуючий суддя Матущак   О.   І., судді Бонк   Т.   Б., Якімець   Г.   Г.)
		у справі № 921/430/19
		за позовом заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури
		до 1)   Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області і 2)   Фермерського господарства "Фортуна   СВ"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача   1 - Озернянська сільська рада (Озернянська ОТГ) Зборівського району Тернопільської області
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_1 
		про визнання незаконними (недійсними) та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Тернопільській області
		(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Шекшеєва   В.   С., представник відповідача 2 - Керницька   І.   Р.)
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Фермерського господарства "Фортуна   СВ" про (з урахуванням ухвали Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2020) визнання незаконними (недійсними) та скасування 12 наказів Головного управління Держземагенства у Тернопільській області від 14.10.2014 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" за №   19-1006/14-14-СГ, №   19-1007/14-14-СГ, №   19-1008/14-14-СГ, №   19-1009/14-14-СГ, №   19-1010/14-14-СГ, №   19-1011/14-14-СГ, №   19-1012/14-14-СГ, №   19-1013/14-14-СГ (із змінами внесеними наказом №   19-1342/14-14-СГ від 06.11.2014), №   19-1014/14-14-СГ, №   19-1015/14-14-СГ, №   19-1020/14-14-СГ, №   19-1021/14-14-СГ (надалі також - Накази).
		2.          При цьому, прокурор зазначає, що про порушення вимог земельного законодавства Головним управлінням Держземагенства в Тернопільській області та ОСОБА_1 йому стало відомо під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №   42018211180000035, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.04.2018. Також, ним звернено увагу на те, що оспорювані Накази, а також документи на підставі яких вони прийняті не розміщувались на офіційних веб-порталах відповідача 1. А за відсутності повноважень, прокурор не міг ознайомитись з цими документами в органі державної реєстрації.
		3.          Неможливість отримання відповідної інформації та матеріалів, на його думку, створювали прокурору перешкоди у наданні юридичної оцінки Наказам, оскільки висновок про порушення державного інтересу можна зробити лише після комплексного дослідження усіх обставин подій, які розірвані в часі. Зазначені обставини унеможливлювали вчасне виявлення фактів порушень інтересів держави.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		4.          Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2020 встановлено незаконність спірних Наказів відповідача 1, проте у задоволенні позову відмовлено внаслідок пропуску позовної давності.
		5.          Так, за висновками місцевого господарського суду з матеріалів справи вбачається, що станом на момент винесення спірних наказів, розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення були ГУ Держземагенства у Тернопільській області, а згодом внаслідок змін в законодавстві - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області.
		6.          При цьому, в спірних правовідносинах суб`єктом права власності на землю є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності.
		7.          Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №   922/2752/17, від 24.04.2018 у справі №   922/2440/17 та від 24.01.2018 у справі №   914/801/17 суд першої інстанції зазначив, що визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів.
		8.          Неможливість отримання відповідної інформації та матеріалів (пункт 2 цієї постанови) створювали прокурору перешкоди у наданні юридичної оцінки наказам та укладеним договорам оренди землі, оскільки висновок про порушення державного інтересу можна зробити лише після комплексного дослідження усіх обставин подій, які розірвані в часі. Зазначені обставини унеможливлювали вчасне виявлення фактів порушень інтересів держави.
		9.          Суд першої інстанції зазначив, що у заяві б/н від 27.02.2020 (вх. №   1435 від 27.02.2020), поданій представником відповідача - ФГ «Фортуна СВ» та третьої особи - ОСОБА_1 , а також заяв відповідача 1 у відзиві №   9-19-0.93-4770/2-19 від 14.08.2019 (вх. №   14338 від 15.08.2019), запереченнях №   9-19-0.92-8244/2-19 від 18.12.2019 (вх. №   23174 від 19.12.2019), поясненнях №   9-19-0.92-522/2-20 від 24.01.2020 (вх. №   661 від 28.01.2020), заяві №   9-19-0.92-1334/2-20 від 27.02.2020 (вх. №   1418 від 27.02.2020), заяві №   9-19-0.92-1565/2-20 від 06.03.2020 (вх №1735 від 10.03.2020) заявлено про пропуск позивачем позовної давності та заявлено клопотання про застосування наслідків її спливу. При цьому, до матеріалів справи долучено датовані липнем 2015 року письмові запити прокуратури Зборівського району з вимогами про надання, в строк до 07.07.2015 інформації та документів
		10.          В матеріалах справи містяться адресовані прокурору Зборівського району листи №   10-1908-0.61-1534/2-15 від 03.07.2015 та №   10-1908-0.61-1553/2-15 від 06.07.2015, якими Відділом Держземагентства у Зборівському районі надано на запитувану інформацію відповіді щодо площ земель сільськогосподарського призначення на території Зборівського району, які перебувають у державній власності і по яких завершено процедуру їх інвентаризації. У доданих до них Відомостях за результатами інвентаризації, під номерами 2, 3, 5, 34, 35, 130, 146, 150, 251, 429, 481, 485 містяться інформація про спірні земельні ділянки і їх передачу ОСОБА_1 .
		11.          Також суд зазначив, що Інформацію про спірні накази прокурор також міг отримати із даних сайту ГУ Держземагенства в Тернопільській області, який їх приймав, і правонаступником якого є відповідач 1.
		12.          При цьому, судом встановлено, що новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 набрав чинності 15.07.2015. Відповідно до його додатку "Перелік та територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур" Тернопільська місцева прокуратура поширює свою юрисдикцію на Зборівський район.
		13.          Відтак, за висновками суду, матеріалами справи підтверджено, що з липня 2015 року прокурору могло бути відомо про порушення прав держави, шляхом видачі спірних Наказів.
		14.          На підставі наведеного, суд дійшов висновку про пропуск позовної давності для звернення до суду із даним позовом відповідно до статті 267 ЦК України, як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити з мотивів пропуску позовної давності. При цьому, місцевим господарським судом враховано, що прокурором не наведено аргументів на підтвердження поважності причин пропуску означеного строку.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		15.          Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2021, рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2020 скасовано, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі. Визнано незаконними (недійсними) та скасовано 12 Наказів.
		16.          При цьому, апеляційний господарський суд щодо застосування позовної давності у цій справі зазначив таке.
		17.          Суд апеляційної інстанції зазначив, що подаючи позов, заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури зазначив, що він є позивачем, оскільки предметом судового розгляду у даній справі є саме законність наказів органу, що здійснював держнагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства. Тобто, усі вищезазначені листи та інформація щодо спірних земельних ділянок надавалася уповноваженою особою на здійснення функцій держави - відповідачем-1, у даному випадку - надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
		18.          Враховуючи те, що правомірність та законність дій державних органів - у даному випадку ГУ Держземагенства в Тернопільській області, презюмується, прокурор не міг знати про вчинення Держземагенством неправомірних дій щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж вищезазначених у позовній заяві земельних ділянок.
		19.          При цьому, судом апеляційної інстанції також враховано, що з огляду на презумпцію законності дій органу державної влади, надана у 2015 році ГУ Держземагенства в Тернопільській області інформація щодо спірних земельних ділянок не могла бути завідомо сумнівною для прокурора та безпідставно підлягати перевірці.
		20.          Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд, роблячи висновок про обґрунтованість позовних вимог, посилався на докази, подані прокурором, які отримані в межах кримінального провадження.
		21.          При цьому, колегія суддів зазначила, що у спірній ситуації визначним є те, що прокурор подав позов не лише самостійно, а й співвідповідачем визначив уповноважену особу, накази якої оскаржуються, та на листи якої посилаються відповідачі та третя особа як на підставу пропуску позовної давності.
		22.          Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в силу статті 261 ЦК України, прокурор як не учасник спірних правовідносин (на відміну від особи, яка була учасником таких спірних правовідносин), міг довідатися про порушення прав та інтересів держави не лише з моменту отримання першого чи одного із перелічених вище доказів (відповідей на запити) у хронологічному порядку, а лише після отримання усіх таких необхідних відомостей, і лише після цього зробити узагальнений правовий висновок про можливість звернення до суду з одночасною оцінкою перспективності у подальшому задоволення позовних вимог.
		23.          Таким остаточним та підсумковим документом підставності майбутнього позову на переконання суду апеляційної інстанції для прокурора стала інформація Регіонального сервісного центру у Хмельницькій області від 12.04.2019 про відсутність у ОСОБА_1 та ФГ "Фортуна СВ" будь-якої сільськогосподарської техніки.
		24.          Разом з тим, суд зазначив, що у спірній ситуації, враховуючи, що співвідповідачем у справі є державний орган, який уповноважений здійснювати функції держави щодо надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, та враховуючи те, що підставою застосування позовної давності є саме інформація, надана цим органом як учасником спірних правовідносин, який допустив порушення вимог чинного законодавства, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання причин пропуску прокурором позовної давності поважними, а відповідно задоволення позовних вимог.
		25.          При цьому, постановляючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції, у вступній та резолютивній частині зазначив про задоволення усіх позовних вимог, які були заявлені прокурором під час подання позовної заяви та до постановлення Господарським судом Тернопільської області ухвали від 10.01.2020 про роз`єднання позовних вимог. Разом з тим, ухвалою від 26.02.2021 Західний апеляційний господарський суд виправив допущену у вступній та резолютивній частині постанови від 25.02.2021 описку та зазначив, що позов задоволено саме за вимогами прокурора про визнання незаконними (недійсними) та скасування 12 Наказів.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		26.          Фермерське господарство "Фортуна   СВ" (відповідач 2) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2020 у справі №   921/430/19.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
		27.          Скаржник не погоджується з ухваленою постановою апеляційного господарського суду, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності. Усі доводи касаційної скарги обґрунтовані посиланнями на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
		28.          Скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо визнання поважними причин пропуску прокурором позовної давності, оскільки з огляду на встановлені місцевим господарським судом обставини листування прокуратури з відповідачем 1 ще у 2015 році, прокурор мав об`єктивну можливість дізнатись про обставини порушення інтересів держави спірними наказами, які були прийняті у 2014 році, ще у 2015 році та подати відповідний позов до суду.
		29.          При цьому за доводами скаржника, посилання прокурора про те, що останній дізнався про весь обсяг порушень вимог законодавства з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №   42018211180000035 є абсолютно безпідставним, зокрема з огляду на те, що вказане кримінальне провадження було розпочато за ініціативою прокуратури, про що зазначено у самому витязі з ЄРДР. Вказане, на думку відповідача 2, безумовно свідчить про обізнаність прокуратури зі стверджуваним порушенням ще до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		30.          У цій частині скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №   911/2191/16 (у якій також міститься посилання на постанову Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі №   405/4999/15-ц та постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №   367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі №   372/2592/15, від 06.06.2018 у справі №   372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі №   369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі №   469/1203/15-ц, від 05.06.2018 у справі №   359/2421/15-ц, від 30.05.2018 у справі №   367/2271/15-ц, від 04.12.2018 у справі №   910/18560/16, від 30.05.2018 у справі №   359/2012/15-ц) та постанову Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №   6-2469цс16.
		31.          Разом з тим, відповідач 2 стверджує, що апеляційна скарга прокуратури на рішення місцевого господарського суду у цій справі, підписана неуповноваженою особою, проте судом апеляційної інстанції, незважаючи на відповідне клопотання скаржника не було вжито відповідних процесуальних дій, зокрема щодо закриття провадження у справі.
		32.          Наведені доводи скаржник обґрунтовує неврахуванням судом апеляційної інстанції правових висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №   819/198/17 та від 27.05.2020 у справі №   819/478/17.
		33.          Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, вийшов за межі спору, оскільки зі вступної та резолютивної частини оскаржуваної постанови вбачається, що судом було не лише скасовано 12 спірних Наказів, які є предметом даного спору, а і задоволено інші позовні вимоги прокурора, які були виділені в окремі провадження. При цьому, постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про виправлення описки у вступній та резолютивній частині оскаржуваної постанови, свідчить про те, що апеляційний господарський суд фактично змінив зміст судового рішення.
		34.          У цій частині скаржник стверджує про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, наведених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №   800/520/16 та ухвалі Верховного Суду від 18.01.2018 у справі №   925/1076/16.
		 
		Позиція інших учасників справи
		35.          Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена в результаті повного дослідження обставин справи та є законною, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
		36.          При цьому, прокурор зазначив, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник не є подібними по відношенню до справи, яка переглядається, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю. 
		37.          Відповідач 1 подав відзив на касаційну скаргу у якому просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. При цьому зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо незаконності оскаржуваних наказів та наявності підстав для їх скасування, водночас зазначає про правильність висновків місцевого господарського суду щодо пропуску прокурором позовної давності.
		38.          Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		39.          Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
		 
		Щодо суті касаційної скарги
		40.          Як зазначалося у пунктах 27-34 цієї постанови, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		41.          Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі в частині помилковості висновків суду апеляційної інстанції стосовно початку перебігу позовної давності та визнання поважними причин її пропуску прокурором (пункти 28-30 цієї постанови), колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		42.          Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №   22083/93 та №   22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №   14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		43.          Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
		44.          Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		45.          За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.  
		46.          При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
		Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі №   405/4999/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №   367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі №   372/2592/15, від 06.06.2018 у справі №   372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі №   369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі №   469/1203/15-ц, від 05.06.2018 у справі №   359/2421/15-ц, від 30.05.18 у справі №   367/2271/15-ц, від 04.12.2018 у справі №   910/18560/16, від 30.05.2018 у справі №   359/2012/15-ц та постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №   911/2191/16 (на вказані постанови посилався скаржник у касаційній скарзі).
		47.          У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №   907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
		48.          Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (пункти 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №   907/50/16).
		49.          Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у пункті 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №   362/44/17).
		50.          Так прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин. 
		У цій частині Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №   911/2191/16 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
		51.          Як встановлено місцевим господарським судом (пункти 2-3, 8 цієї постанови), у тексті позовної заяви прокурором стверджено, що про весь обсяг порушення вимог земельного законодавства він дізнався з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №   42018211180000035, зареєстрованому Зборівським відділенням поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 26.04.2018. Неможливість отримання відповідної інформації та матеріалів, на думку прокурора, створювали йому перешкоди у наданні юридичної оцінки наказам та укладеним договорам оренди землі, оскільки висновок про порушення державного інтересу можна зробити лише після комплексного дослідження усіх обставин подій, які розірвані в часі. 
		52.          При цьому суд першої інстанції встановив (пункти 9-13 цієї постанови), що в матеріалах справи містяться докази надіслання у липні 2015 року прокурором Зборівського району запитів до Відділу Держземагентства у Зборівському районі та надання вказаним органом відповідей та відповідних документів, стосовно вчинення дій щодо передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зокрема і земельних ділянок, які є предметом спору у цій справі.
		53.          Відтак, за висновками місцевого суду, матеріалами справи підтверджено, що з липня 2015 року прокурору могло бути відомо про порушення прав держави, шляхом видачі спірних наказів від 14.10.2014.
		54.          Так, колегія суддів зазначає, що наведені місцевим господарським судом у пунктах 9-13 цієї постанови аргументи та висновки щодо пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду із цим позовом, а також висновки щодо ненаведення прокурором достатніх аргументів на підтвердження поважності причин пропуску позовної давності узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах судів касаційної інстанції, на які посилається скаржник у касаційній скарзі (пункт 30 цієї постанови).
		55.          При цьому, наведені у пунктах 17-24 цієї постанови мотиви та висновки суду апеляційної інстанції стосовно початку перебігу позовної давності, а саме моменту, з якого прокурор міг оцінити незаконність дій відповідача 1 щодо передачі відповідачу 2 земельних ділянок, суперечить наведеним у пунктах 42-50 цієї постанови висновкам та правовим позиціям суду касаційної інстанції, про неврахування яких зазначає скаржник у касаційній скарзі (пункт 30 цієї постанови), та не спростовує детальних та мотивованих висновків місцевого господарського суду.
		56.          Разом з тим, колегія суддів зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про початок перебігу позовної давності, які також покладені в основу висновків про поважність причин пропуску позовної давності, є взаємосуперечливими та не відповідають приписам статті 236 ГПК України.
		57.          За таких обставин, доводи скаржника стосовно необґрунтованості висновків апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для застосування наслідків пропуску прокурором позовної давності у цій справі знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. З огляду на межі перегляду справи судом касаційної інстанції (а також з урахуванням ухвали Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2020) зазначене вище стосується тільки доводів касаційної скарги (і відповідно висновків судів попередніх інстанцій) щодо застосування позовної давності саме до вимог щодо Наказів.
		58.          Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, викладені у пунктах 31-32 цієї постанови з огляду на те, що у справі №   819/478/17 спір стосувався наявності у заступника прокурора Тернопільської області Галицького   О.   В. повноважень підписувати позовну заяву від імені Прокуратури з підстав, передбачених пунктом 1.13 Регламенту прокуратури Тернопільської області, затвердженого наказом прокурора Тернопільської області від 12 лютого 2014 року № 61.
		59.          Тобто викладені Верховним Судом у постанові від 27.05.2020 у справі №   819/478/17 висновки стосуються правовідносин, в яких позовна заява була подана заступником керівника прокуратури на захист прав, свобод та інтересів прокуратури як самостійного позивача у статусі юридичної особи і учасника відповідних відносин, а не на виконання прокуратурою функції щодо представництва інтересів громадянина або держави в суд. Аналогічні висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №   819/198/17.
		60.          У справі, яка переглядається, до господарського суду з позовом звернувся заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури. Апеляційну скаргу на ухвалене у справі рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2020 подано за підписом заступника прокурора Тернопільської області, тобто подано прокурором вищого рівня.
		61.          Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) право подання апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом на судове рішення у кримінальній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, крім випадків, коли йдеться про рішення у кримінальних провадженнях, розслідування в яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України, - у таких випадках відповідне право надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи: керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його першому заступнику та заступнику.
		62.          Висновків щодо застосування положень частини 5 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" постанови Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №   819/478/17 та від 25.09.2019 у справі №   819/198/17 не містять.
		У цій частині Суд також звертається до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №   922/250/20, від 13.04.2021 у справі №   927/374/20 та від 12.05.2021 у справі №   902/591/20.
		63.          Що стосується доводів касаційної скарги, викладених у пунктах 33-34 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом апеляційної інстанції переглянуто рішення місцевого господарського суду в межах позовних вимог, а також доводів апеляційної скарги. Жодних висновків, які б свідчили про вихід судом апеляційної інстанції за межі заявлених вимог оскаржувана постанова не містить.
		64.          Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ухвалою від 26.02.2021 Західний апеляційний господарський суд виправив допущену у вступній та резолютивній частині постанови від 25.02.2021 описку та зазначив, що позов задоволено саме за вимогами прокурора про визнання незаконними (недійсними) та скасування 12 Наказів.
		65.          Судом також враховано, що в силу приписів пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення. При цьому, жодних вимог щодо скасування ухвали Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 касаційна скарга не містить.
		66.          Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково було скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має бути залишена в силі.
		67.          При цьому, доводи прокурора викладені у відзиві на касаційну скаргу (пункти 35-36 цієї постанови), колегією суддів відхиляються з огляду на наведене вище у цій постанові.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		68.          Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		69.          Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		70.          З огляду на викладене касаційна інстанція вважає наведені у касаційній скарзі доводи достатніми для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції.
		Керуючись статтями  300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу Фермерського господарства "Фортуна СВ" задовольнити.
		2.          Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2020 у справі №   921/430/19 залишити в силі.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О.   В.   Случ
		 
		Судді                                                                                          Н.   О.   Волковицька 
		 
		                                                                                          С.   К.   Могил

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...