Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/11475/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2021. Зареєстровано: 18.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2021.
Дата набрання законної сили: 14.07.2021
Номер судового провадження: 854/4093/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11475/20Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
		 
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду 
		у складі: головуючої судді  Шевчук О.А.,
		суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
		при секретарі Жигайлової О.Е.,
		за участю представника апелянта  Чукової Ю.В.,
		представника позивача  Дригун А.С.
		 
		 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
		ВСТАНОВИЛА:
		В жовтні 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.10.2020 року № 470 «ОС» про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади директора Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (вираховуючи строк з 24.10.2020 року, тобто дати наступної після винесення оскаржуваного наказу про звільнення по дату поновлення на посаді (тобто день винесення рішення у разі задоволення позовних вимог).
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 470 «ОС» від 23.10.2020 року про звільнення позивача 23.10.2020 року з посади директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області є незаконним, протиправним, прийнятим з порушенням процедури звільнення особи, яка перебуває на лікарняному (в частині ознайомлення, надання копії наказу про звільнення, розрахунку, отримання трудової книжки, підписання актів приймання-передавання майна, що передбачено Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу»), а отже, таким, що підлягає скасуванню. 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.10.2020 року № 470 «ОС» про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області з 24 жовтня 2020 року. Стягнуто з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2020 року по 23 лютого 2021 року у розмірі 100800 грн., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державної архітектурно-будівельної інспекції України середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
		Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводами апеляційної скарги зазначено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не досліджувалось питання стосовного того, чи направляв позивач листок непрацездатності на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Апелянт зазначає, що оригінал листка непрацездатності ним отримано не було, а тому, у нього були відсутні підстави для неприйняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача. Також, апелянт вказує на те, що наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі. На думку апелянта, є помилковим висновок суду першої інстанції щодо скасування законодавчого акту, на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ, оскільки рішення про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції України прийнято постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 року № 218, яка є чинною. Окрім цього, апелянт посилається на те, що за заявою позивача йому направлено трудову книжку засобами поштового зв`язку та проведено повний розрахунок. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що ним повідомлено відповідача про перебування на лікарняному, що вірно встановлено судом першої інстанції. Також, позивач вказує, що доказів надіслання йому трудової книжки до суду першої інстанції надано не було. Крім того, у день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку. 
		Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
		Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01.11.2018 року призначений на посаду директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області.
		23 березня 2020 року позивача ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
		23.10.2020 року на електронну пошту Державної архітектурно-будівельної інспекції України Буюклі В.І. направив повідомлення про перебування на лікарняному.
		Відповідно до листка непрацездатності АДН № 354310, ОСОБА_1 з 23.10.2020 року по 27.10.2020 року був непрацездатним та перебував на амбулаторному режимі.
		Відповідно до табелю Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за жовтень 2020 року, ОСОБА_1 з 01.10.2020 року по 21.10.2020 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін, а з 22.10.2020 року по 23.10.2020 року значиться, як робочі дні.
		Відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.10.2020 року № 470 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1-1 ч. 1, ч.4 ст. 87 Закону України «Про державну службу», наказано: «Звільнити ОСОБА_1 23 жовтня 2020 року з посади директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Фінансовому департаменту ( ОСОБА_2 ) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 57 календарних днів щорічної основної відпустки та 23 календарних дні додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби. Фінансовому департаменту ( ОСОБА_2 ) виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.». Підставою наказу зазначено «попередження про наступне звільнення від 26.03.2020 року.».
		Вважаючи наказ від 23.10.2020 року № 470 «ОС» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
		Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний службовець у випадках, передбачених частиною першою статті 87 Закону України «Про державну службу» не може бути звільнений у період, зокрема, тимчасової непрацездатності, проте, згідно спірного наказу позивач був звільнений 23.10.2020 року, тобто, в період перебування на лікарняному.
		Також, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо видачі ОСОБА_1 трудової книжки у день звільнення. 
		Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, 23 жовтня 2020 року з позивачем не було здійснено розрахунок, що є порушенням процедури звільнення позивача.
		Враховуючи встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було допущене грубе порушення трудових прав ОСОБА_1 , а тому, наказ від 23.10.2020 року № 470 «ОС» підлягає скасуванню з подальшим поновленням ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області.
		Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1339 Кабінет Міністрів України постановив: відновити дію постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», у зв`язку з цим, визнано таким, що втратив чинність пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 року № 219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду».
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавчий акт, на підставі якого було прийнято оскаржуваний наказ, на даний час скасований, а тому, вищевказаний наказ є незаконним та підлягає скасуванню.
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
		Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
		Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
		Відповідно до частини першої - третьої статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
		Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
		Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
		Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII, чинній на момент повідомлення про наступне вивільнення, визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу.
		Відповідно до частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
		Відповідно до частини 6 статті 49-2 Кодексу законів про працю України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року № 294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
		Кабінетом Міністрів України 13.03.2020 року прийнято Постанову № 218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», відповідно до пункту 1 якої постановлено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію.
		Оскаржуваним у даній справі наказом позивача звільнено з посади директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 13 березня 2020 року № 218, що узгоджується з приписами пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
		При цьому, про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією державного органу позивача було персонально попереджено 26.03.2020 року, тобто, не пізніше ніж за 30 календарних днів до звільнення, що також свідчить про дотримання відповідачем вимог Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України. 
		Посилання позивача у заявленому позові на те, що на момент його призначення на посаду Закон України «Про державну службу» надавав йому певні соціальні гарантії, однак, його було звільнено із займаної посади на підставі вимог Закону України «Про державну службу» з урахуванням внесених змін щодо виключення норми про процедуру звільнення працівника за ініціативою суб`єкта призначення у разі ліквідації державного органу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у спірному випадку позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у чинній редакції на дату прийняття наказу та якою визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.
		Колегія суддів наголошує, що факт ліквідації ДАБІ та відповідно наявність підстав для звільнення позивача за наведених обставин останнім в заявленому позові жодним чином не оспорюється.
		Що стосується посилань позивача в заявленому позові на оскарження громадською організацією в судовому порядку постанови КМУ від 13.03.2020 року № 218, колегія суддів зазначає, що станом на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача та станом на теперішній час рішення суду про визнання нечинною, незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 року № 218 не прийнято, тобто, ця постанова є чинною та підлягала застосуванню відповідачем.
		Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, в якості підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, безпідставно послався на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1339 КМУ відновлено дію постанови від 23.05.2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», у зв`язку з цим, визнано таким, що втратив чинність пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 219 року «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду», що свідчить про те, що законодавчий акт, на підставі якого було прийнято оскаржуваний наказ, на даний час скасований, оскільки оскаржуваним у даній справі наказом позивача звільнено у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року № 218 та ця постанова є чинною та ніким не скасована. 
		Щодо звільнення позивача з займаної посади під час його тимчасової непрацездатності, колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до частини 5 статті 87 Закону № 889-VIII наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
		Таким чином, згідно наведених вимог Закону України «Про державну службу», у період тимчасової непрацездатності може бути лише складений наказ про звільнення особи, а датою звільнення повинна бути дата, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність. 
		Відповідач у справі зазначає, що 23.10.2020 р. ОСОБА_1 знаходився на робочому місці.
		При цьому, відповідно до листка непрацездатності АДН № 354310, ОСОБА_1 з 23.10.2020 року по 27.10.2020 року позивач був непрацездатним та перебував на амбулаторному режимі.
		Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуваним наказом позивача звільнено із займаної посади 23.10.2020 року, тобто, у період тимчасової непрацездатності, що не відповідає наведеним вимогам ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
		Водночас, встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вони є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу про звільнення і поновлення позивача на посаді, оскільки за наведених вимог частини 5 статті 87 Закону України «Про державну службу» у період тимчасової непрацездатності відповідач мав право прийняти наказ про звільнення позивача, однак, датою звільнення відповідач мав визначити дату, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності.
		Таким чином, враховуючи, що відповідачем не було допущено порушень в частині дати прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, оскільки прийняття такого рішення не суперечить Закону України «Про державну службу», однак, дата звільнення позивача визначена відповідачем без дотримання ч. 5 ст. 87 цього Закону, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що у такому випадку наявні підстави для зміни дати звільнення позивача, а не поновлення на посаді, як визначено судом першої інстанції. 
		Також, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення позивача на посаді у зв`язку з не проведенням повного розрахунку у день звільнення та не видачі трудової книжки у цей день прямо суперечить ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
		Так, відповідно до частини 5 статті 87 Закону № 889-VIII наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
		У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.
		Тобто, у випадку видання наказу про звільнення у період тимчасової непрацездатності державного службовця оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення, а не у день звільнення.
		Крім того, колегія суддів враховує, що згідно матеріалів справи, за заявою позивача йому направлено трудову книжку засобами поштового зв`язку, що ним не оспорюється.
		Також, за наявною в матеріалах справи довідкою відповідача, розрахунки з позивачем проведені у жовтні 2020 року, а також нарахування по тимчасовій непрацездатності та компенсація відпустки були виплачені в період листопад-грудень 2020 року. 
		Більш того, жодною нормою Закону України «Про державну службу», а так само КЗпП не передбачено такої підстави для поновлення на посаді, як не проведення розрахунку у день звільнення та не видачі трудової книжки.
		Колегія суддів зазначає, що згідно ст.ст. 117, 235 Кодексу законів про працю України (в редакції на дату звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
		Проте, у даній справі позивачем не ставиться питання щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за час затримки видачі трудової книжки, а тому, ці питання не є предметом судового розгляду та не підлягають дослідженню у даній справі. 
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, підлягають частковому задоволенню шляхом зміни дати звільнення ОСОБА_1 з посади, зобов`язання відповідача внести зміни до наказу та трудової книжки позивача в частині дати звільнення, зобов`язання відповідача здійснити повний розрахунок з ОСОБА_1 у зв`язку з зміною дати звільнення. 
		Таким чином, на підставі ст. 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову. 
		Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України  задовольнити.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  задовольнити частково. 
		Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області - 23 жовтня 2020 року, визначену в наказі Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 470 «ОС» від 23 жовтня 2020 року, та вважати датою звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області перший робочий день після виходу з лікарняного, а саме: 28 жовтня 2020 року.
		Зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України внести зміни до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 470 «ОС» від 23 жовтня 2020 року та трудової книжки ОСОБА_1 в частині дати звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області з 23 жовтня 2020 року на 28 жовтня 2020 року.
		Зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України здійснити повний розрахунок з ОСОБА_1 за період з 23 жовтня 2020 року по 28 жовтня 2020 року у зв`язку з зміною дати звільнення. 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Повний текст судового рішення складено 16.07.2021 року.
		 
		 
		 
		Головуюча суддя: О.А. Шевчук 
		 
		Суддя: А.В. Бойко 
		 
		Суддя: А.Г. Федусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...