Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 661/4981/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2021.
Дата набрання законної сили: 07.07.2021
Номер судового провадження: 61-18107ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                           
		 
		Іменем  України
		 
		07 липня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 661/4981/19
		 
		провадження № 61-18107св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 10 Новокаховської міської ради Херсонської області, директор загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 Новокаховської міської ради Херсонської області Рєзніков В`ячеслав Вадимович,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 31 січня 2020 року у складі судді Червоненка Д. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Вейтас І. В., Радченка С. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 Новокаховської міської ради Херсонської області та директора школи Рєзнікова В. В. про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що вона з 1987 року працювала вчителем початкових класів, є головою первинної організації вільної профспілки. 
		17 вересня 2019 року міська організація вільної профспілки працівників освіти і науки міста Нова Каховка надіслала листа № 06/10-01/19 на адресу директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 Новокаховської міської ради Херсонської області Рєзнікова В. В. про надання ОСОБА_1 шести робочих днів для участі у профспілковому навчанні відповідно до статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статті 252 КЗпП України, на що директор школи ОСОБА_2 своїм листом № 292 від 19 вересня 2019 року відмовив з посиланням на відсутність у школі підтверджуючих документів про юридичний статус первинної організації вільної профспілки загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 Новокаховської міської ради Херсонської області та через те, що у кошторисі закладу не передбачено видатків на такі цілі.
		18 вересня та 20 вересня 2019 року вона зверталася із заявою до директора школи з посиланням на лист міської організації вільної профспілки працівників освіти і науки міста Нова Каховка з проханням забезпечити її заміну на час профспілкового навчання, у листі від 20 вересня 2019 року 
		№ 295 на адресу голови первинної організації вільної профспілки працівників освіти і науки їй директор школи відмовив у цій вимозі з таких же підстав, 20 вересня 2019 року вона знову звернулася до директора із заявою вхідним № 341 з вимогою виконати закони України, забезпечити її заміну на час профспілкового навчання з 23 вересня 2019 року 
		по 27 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року, не перешкоджати реалізації права на участь у профспілці. Не отримавши відповіді вона, реалізуючи своє право на участь у профспілці та виконання законної діяльності, взяла участь у профспілковому навчанні.
		01 жовтня 2019 року директор школи звернувся до неї з вимогою надати пояснення причин її відсутності на роботі з 23 вересня 2019 року 
		по 27 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року, наказом директора шкоди № 246-к/тр від 11 жовтня 2019 року її було звільнено з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України з 11 жовтня 2019 року за відсутність на робочому місці без поважних причин, що вважає незаконним, оскільки твердження директора школи про відсутність коштів на участь її у профспілковому навчанні і ненадання часу для участі у профспілковому навчанні не ґрунтуються на чинному законодавстві, профспілкове навчання відбулося за рахунок профспілки, у кошторисі школи ці суми не могли бути передбачені, видатки на оплату праці працівникам, які замінюють відсутнього працівника, мали бути передбачені керівником школи у видатках на 2019 рік у відповідності до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року, у разі, якщо у бюджеті загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 не були передбачені кошти на оплату роботи працівнику, який працював на час відсутності іншого, це є відповідальність директора школи, законодавство не передбачає ненадання додаткової відпустки на час профспілкового навчання з 
		будь-яких підстав, у тому числі і відсутності видатків на заробітну плату на заміну відсутнього працівника, воно передбачає надання цього виду відпустки на умовах колективного договору, її звільнення як голови первинної організації вільної профспілки працівників освіти і науки було проведено без погодження з профспілкою, вказані факти свідчать про відсутність її на робочому місці з 23 вересня 2019 року по 27 вересня 
		2019 року та 30 вересня 2019 року з поважних та законних причин, для забезпечення виконання статті 30 КЗпП України профспілка повідомляє керівника закладу для організації заміни виконання роботи відсутніх працівників. 
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ директора  загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 Новокаховської міської ради Херсонської області про її звільнення від 11 жовтня 2019 року; поновити її на посаді вчителя початкових класів на умовах роботи до часу звільнення; стягнути з загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 Новокаховської міської ради Херсонської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 18 394,02 грн. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 31 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що не зважаючи на відсутність наказу про надання додаткової відпустки ОСОБА_1 
		з 23 вересня 2019 року по 27 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року була відсутня на робочому місці. При цьому, відмова адміністрації школи в наданні ОСОБА_1 додаткової відпустки не оскаржувалась.
		Залишення ОСОБА_1 робочого місця та відсутність на роботі 
		з 23 вересня 2019 року по 27 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року призвело до необхідності вжиття адміністрацією школи додаткових заходів щодо організації навчального процесу. Підтверджуючих документів про участь ОСОБА_1 з 23 вересня 2019 року по 27 вересня 2019 року та 
		30 вересня 2019 року у профспілковому навчанні також не надано.
		За встановлених обставин, суд вважав, що причини відсутності 
		ОСОБА_1 на роботі з 23 вересня 2019 року по 27 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року не були поважними.
		До застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення адміністрацією школи вжито заходів для з`ясування причин порушення трудової дисципліни та запропоновано надати письмові пояснення. При обранні виду стягнення враховувано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Відповідний наказ оголошено працівникові під розписку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Херсонського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 31 січня 2020 року залишено без змін.
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з огляду на факт перебування позивача на посаді голови первинної профспілкової організації на громадських засадах без звільнення від обов`язків вчителя початкових класів колегія суддів дійшла висновку про те, що діяльність позивача на посаді вчителя початкових класів повинна мати для неї пріоритет над усіма іншими видами діяльності і тому її підхід до основної трудової діяльності та профспілкової діяльності, вказаний в особистих поясненнях до суду апеляційної інстанції, є неправильним.
		Із заявою про надання додаткової відпустки для участі у профспілковому навчанні позивач до відповідача у встановленому порядку не зверталася, її вимоги щодо звільнення від роботи у вказані дні не ґрунтуються на чинних правових нормах, такого висновку не спростовує і посилання сторони позивача на положення статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статті 252 КЗпП України, за якими членам виборних профспілкових органів, не звільненим від своїх виробничих чи службових обов`язків, надається на умовах, передбачених колективним договором чи угодою, вільний від роботи час із збереженням середньої заробітної плати для участі в консультаціях і переговорах, виконання інших громадських обов`язків в інтересах трудового колективу, а також на час участі в роботі виборних профспілкових органів, але не менше ніж дві години на тиждень, оскільки під відсутністю протягом двох годин на тиждень розуміється присутність такого працівника на робочому місці протягом решти робочого часу, відповідачем наказу про звільнення позивачки від виконання трудових функцій з будь-яких підстав у період 
		з 23 по 27 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року видано не було, невихід на роботу в зв`язку з самовільним використанням позивачем права на профспілкове навчання є прогулом і така обставина може бути підставою для її звільнення, приведений висновок відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України 
		від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та правові         й позиції, викладеній у постанові Верховного Суду 
		від 03 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16-ц.
		Відповідачем при вирішенні питання щодо звільнення позивача запиту до профспілкових органів не здійснювалося, такий запит до міської організації вільної профспілки працівників освіти і науки міста Нова Каховка було здійснено судом першої інстанції, на запит у відповідності до витягу з протоколу № 1 від 17 січня 2020 року вказаною організацією було відмовлено у наданні згоди на звільнення позивачки, що судом першої інстанції було оцінено критично, з чим погодилася колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вказаний висновок профспілкового органу є необґрунтованим, у ньому повторюються вимоги позову у справі, також неправомірна відсутність позивача на роботі у зазначені вище дні була обумовлена діями у тому числі вказаного профспілкового органу, тому він не може бути об`єктивним у цих правовідносинах.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, 
		ОСОБА_1 , посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України), просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що заявник не заперечувала, що була відсутня на роботі з 23 вересня по 27 вересня та 30 вересня 2019 року, оскільки приймала участь у профспілковому навчанні, законодавством не передбачено очікування  дозволу (наказу) роботодавця - директора школи на реалізацію встановленого законом права. Суди не взяли до уваги, що директор знав про причини, час та підстави відсутності позивача і мали виконати Конституцію України та чинні закони. Суд не взяв до уваги, що відповідач не навів жодного доказу, що відсутність на роботі позивача з підстав, визначених законами України, вказаними у листі міської організації вільної профспілки освіти і науки, в її заявах, є неповажними причинами, хоча саме за цим обґрунтуванням її звільнено а пунктом 4 
		статті 40 КЗпП України. Таким чином суд надав переваги одній стороні перед іншою, чим порушив рівність прав сторін.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		У березні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу за позовом 
		ОСОБА_1 до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 Новокаховської міської ради Херсонської області та директора школи Рєзнікова В. В. про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, призначено до судового розгляду. 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 Новокаховської міської ради Рєзнікова В. В. на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 працювала посаду вчителя початкових класів та класного керівника у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 10, також була головою первинної організації вільної профспілки працівників освіти і науки України міста Нова Каховка у цій школі.
		17 вересня 2019 року міська організація вільної профспілки працівників освіти і науки міста Нова Каховка направила за допомогою мережі Інтернет на електронну адресу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 електронний лист-пропозицію звільнити від роботи голову первинної організації вільної профспілки вчителя ОСОБА_1 із збереженням заробітної плати та направити її для участі у профспілковому семінарі - навчанні, який відбудеться з 23 вересня 2019 року по 27 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року на тему «Захист трудових та соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки» (лист № 06/10-01/19).
		У відповідь на електронний лист директором загальноосвітньої школи № 10 ОСОБА_2 надано відповідь № 292 від 19 вересня 2019 року відповідно до якої адміністрація не може задовольнити вказане прохання, оскільки школа не має жодних підтверджуючих документів про юридичний статус первинної вільної профспілки загальноосвітньої школи № 10, а також відсутністю коштів на участь у цьому заході.
		18 вересня 2019 року та 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до директора загальноосвітньої школи № 10 із заявами про забезпечення її заміни на час відсутності з 23 вересня 2019 року по 27 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року у зв`язку з її участю у профспілковому семінарі - навчанні.
		На вказаних заявах директором школи Рєзніковим В. В. позначено «відмовлено, повідомити письмово».
		Також надані письмові відповіді на вказані звернення та повідомлено, що про неможливість їх задовольнити з причини відсутності підтверджуючих документів про юридичний статус первинної вільної профспілки загальноосвітньої школи № 10, відсутності вільних коштів в бюджеті школи, а також роз`яснено право скористатися відпусткою без збереження заробітної плати.
		Наказ про надання ОСОБА_1 додаткової відпустки для участі у профспілковому навчанні не видавався.
		23 вересня 2019 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, про що складено доповідну заступниками директора ОСОБА_3 та 
		ОСОБА_4 .
		Аналогічні доповідні були складені 24 -27 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року.
		За наказом № 329 від 23 вересня 2019 року по загальноосвітній школі № 10 була створена комісія, уповноважена фіксувати факт відсутності 
		ОСОБА_1 на робочому місці.
		Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці в період робочого дня з 08 год. до 15 год. підтверджено актами про відсутність працівника на робочому місці, складеними з 23 - 27 вересня 2019 року та 30 вересня 
		2019 року.
		01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 з`явилася на своєму робочому місці, їй було запропоновано надати письмові пояснення стосовно її відсутності в період з 23 вересня 2019 року по 27 вересня 2019 року та 30 вересня 
		2019 року, проте остання відмовилася надавати пояснення, ознайомитися з матеріалами складеними комісією за фактом її відсутності на роботі, що підтверджуються відповідними актами від 01 жовтня 2019 року.
		10 жовтня 2019 року проводилось засідання трудового колективу загальноосвітньої школи № 10 на якому розглядалося питання про застосування до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни дисциплінарного стягнення. За результатами голосування комісією було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 за відсутність на робочому місці без поважних причин за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (протокол зборів від 10 жовтня 2019 року).
		11 жовтня 2019 року директором школи було видано наказ № 246-к/тр, яким ОСОБА_1 було звільнено з 11 жовтня 2019 року з посади вчителя початкових класів за відсутність на робочому місці без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП України.
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до статей 139, 141 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни, якою є система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків, власник або уповноважений ним орган повинен правильно забезпечувати трудову дисципліну, статтею 147 цього Кодексу передбачені заходи стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани та звільнення, його стаття 149 врегульовує порядок застосування дисциплінарних стягнень, за яким до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		ОСОБА_1 не заперечується факт її відсутності на роботі 
		з 23 по 27 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року, при цьому вона посилається на правомірність такої відсутності у відповідності до положень статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статтю 252 КЗпП України.
		Відповідно до статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» на час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів із збереженням середньої заробітної плати за рахунок роботодавця, такі самі положення містить стаття 252 КЗпП України та статті 15-1 Закону України «Про відпустки».
		За положеннями статей 24, 26, 28, 39 Закону України «Про загальну середню освіту» педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, права та обов`язки педагогічних працівників системи загальної середньої освіти визначаються Конституцією України, Законом України «Про освіту», Кодексом законів про працю України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, керівництво закладом загальної середньої освіти здійснює директор, повноваження якого визначаються законом, статутом закладу освіти та трудовим договором.
		Положення Закону України «Про освіту» визначають поняття викладацької, освітньої та педагогічної діяльності, освітнього процесу та освітньої послуги, за статтею 26 цього Закону керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти, його повноваження (права і обов`язки) та відповідальність визначаються законом та установчими документами закладу освіти, він організовує діяльність закладу освіти, призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов`язки, забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм, здійснює інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу освіти, статті 54 цього Закону на педагогічних працівників серед інших покладено обов`язок додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки, відволікання педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників від виконання професійних обов`язків не допускається, крім випадків, передбачених законодавством.
		Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 Новокаховської міської ради, які за їх пунктом 3 поширюються на всіх працівників школи та з якими позивачка була ознайомлена, працівники школи зобов`язані працювати чесно і добросовісно, виконувати обов`язки педагогічних працівників у відповідності до статті 56 Закону України «Про освіту», виконувати навчальний режим, Закон України «Про загальну середню освіту» (пункт 21), вчителям та іншим педагогічним працівникам не дозволяється без відома та згоди адміністрації змінювати на свій розсуд розклад уроків і графіки роботи (пункт 41), на адміністрацію школи покладено обов`язки дбати про трудову і виробничу дисципліну (пункт 27), трудовий договір може бути розірваний з ініціативи адміністрації школи у випадку прогулу без поважних причин за попередньої згодою профспілкового комітету (пункти 52, 56).
		Посадовою інструкцією на ОСОБА_1 покладено обов`язок організації освітнього процесу, спрямованого на виконання завдань формування основ первинної соціалізації, моральних цінностей молодшого школяра, освоєння ним навчальної програми, розвитку за основними напрямками, забезпечення охорони життя і здоров`я учнів під час навчального процесу, на неї може бути покладено відповідальність за неналежне виконання без поважних причини Статуту і Правил внутрішнього розпорядку школи, законних розпоряджень директора та встановлених цією інструкцією посадових обов`язків.
		За посадовою інструкцією директор школи організує діяльність закладу освіти та здійснює згідно з чинним законодавством загальне керівництво закладом, видає в межах своєї компетенції обов`язкові для всіх учасників навчально-виховного процесу накази і розпорядження.
		На підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у разі вчинення працівником прогулу без поважних причин, під прогулом у даному випадку розуміється відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин.
		Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про те, що із заявою про надання додаткової відпустки для участі у профспілковому навчанні ОСОБА_1 до відповідача у встановленому порядку не зверталася, її вимоги щодо звільнення від роботи у вказані дні не ґрунтуються на чинних правових нормах, такого висновку не спростовує і посилання її на положення статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статтю 252 КЗпП України, за якими членам виборних профспілкових органів, не звільненим від своїх виробничих чи службових обов`язків, надається на умовах, передбачених колективним договором чи угодою, вільний від роботи час із збереженням середньої заробітної плати для участі в консультаціях і переговорах, виконання інших громадських обов`язків в інтересах трудового колективу, а також на час участі в роботі виборних профспілкових органів, але не менше ніж дві години на тиждень, оскільки під відсутністю протягом двох годин на тиждень розуміється присутність такого працівника на робочому місці протягом решти робочого часу, відповідачем наказу про звільнення позивача від виконання трудових функцій з будь-яких підстав у період з 23 по 27 вересня 2019 року 
		та 30 вересня 2019 року видано не було, невихід на роботу в зв`язку з самовільним використанням позивачем права на профспілкове навчання є прогулом і така обставина може бути підставою для її звільнення, приведений висновок відповідає роз`ясненням, наданим судам у 
		пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16-ц.
		Відповідно до статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки, за статтею 43 цього Кодексу розірвання трудового договору з підстав, передбачених у тому числі його пункт 4 частини першої статті 40 може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим, у разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.
		Таким чином попередня згода або незгода відповідного профспілкового органу не має абсолютного та вирішального значення при вирішенні питання щодо звільнення працівника, виконання зазначених правових норм призначене для надання більшої об`єктивності обставинам справи при вирішенні питання щодо звільнення працівника, відповідний висновок профспілкового органу може бути прийнятий до уваги лише у випадку його належної обґрунтованості, під чим розуміється його відповідність дійсним обставинам та чинним нормам права, приведений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 202/2817/19.
		Відповідачем при вирішенні питання щодо звільнення позивача запиту до вказаних профспілкових органів не здійснювалося, такий запит до міської організації вільної профспілки працівників освіти і науки міста Нова Каховка було здійснено судом першої інстанції, на запит у відповідності до витягу з протоколу № 1 від 17 січня 2020 року вказаною організацією було відмовлено у наданні згоди на звільнення позивача, що судом першої інстанції було оцінено критично, з чим погодився апеляційний суд, оскільки вказаний висновок профспілкового органу є необґрунтованим, у ньому повторюються вимоги позову у справі, також суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що неправомірна відсутність позивача на роботі у зазначені дні була обумовлена діями у тому числі вказаного профспілкового органу, тому він не може бути об`єктивним у цих правовідносинах.
		Судом апеляційної інстанції при розгляді справи було здійснено відповідний запит до первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, за протоколом від 24 вересня 2020 року у наданні згоди на її звільнення також було відмовлено, проте вказана відмова не ґрунтується на чинних нормах права, які б надавали позивачу право без попереднього погодження з відповідачем не виконувати свої трудові функції та не виходити на роботу у вказані вище робочі дні.
		Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що дотримання працівниками школи трудової дисципліни є однією з основних та важливих умов, яка забезпечує вказаному навчальному закладу можливість виконувати свою статутну діяльність по наданню освітніх послуг громадянам, статус голови первинної профспілкової організації не надає позивачці будь-яких законних преференцій при виконанні посадових обов`язків та положень Правил внутрішнього трудового розпорядку, у зв`язку із вчиненням нею прогулу без поважних причин відповідач правомірно реалізував свої обов`язки та права у питанні забезпечення трудової дисципліни у закладі освіти та звільнив позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням загального порядку накладення дисциплінарного стягнення, за виключенням попереднього звернення за згодою до вказаних вище профспілкових органів, проте такий недолік було усунуто судами першої та апеляційної інстанції і він не вплинув на правильність дій відповідача при звільненні позивача.
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
		Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.
		Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 31 січня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 28 жовтня 
		2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		                                                                                                            О. М. Осіян
		С. Ф. Хопта
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...