Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/2266/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2021.
Дата набрання законної сили: 15.07.2021
Номер судового провадження: 61-16179ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                                 
		Іменем України                                   
		 
		15 липня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 711/2266/19
		провадження № 61-16179св20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Демократичне об`єднання майбутнього +»,
		третя особа - Черкаська міська рада,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2020 року у складі судді Позарецької С. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 
		29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Бондаренка С. І., 
		Сіренка Ю. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Демократичне об`єднання майбутнього+» (далі - ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+», ОСББ), третя особа - Черкаська міська рада, про визнання недійсними загальних зборів співвласників ОСББ, скасування протоколів, визнання недійсним Статуту ОСББ, зобов`язання здійснити дії щодо скасування реєстрації Статуту.
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 13 березня 2016 року відбулися загальні збори ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+», на яких затверджено нову редакцію Статуту ОСББ. Затвердження та реєстрацію нової редакції Статуту ОСББ здійснено з порушенням порядку, визначеного попередньою редакцією Статуту, зокрема: не повідомлено її та інших членів ОСББ про час та місце проведення загальних зборів; протокол не оприлюднено; переважній більшості власників квартир не надано можливості ознайомитись з редакцією Статуту; повісткою дня не передбачено вирішення питання про затвердження Статуту; затвердження Статуту відбувалось одноосібно головою правління; не проведено процедуру перерахунку голосів та не оприлюднено результатів голосування; не оприлюднено план розвитку ОСББ; не визначено причину затвердження кошторису в кінці першого кварталу 2016 року; не надано можливості висловити свої думки щодо нової редакції Статуту та кошторису на 2016 рік; був відсутній оновлений реєстр власників квартир; не надсилались повідомлення відсутнім на зборах власникам квартир; на вимогу власників головою правління відмовлено в ознайомленні з протоколом загальних зборів, кошторисом та новою редакцією Статуту ОСББ.
		 
		04 грудня 2016 року відбулись ще одні загальні збори ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+», які також були проведені з порушенням норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», а саме: власники квартир не були належним чином повідомлені про проведення зборів; не оприлюднено план розвитку ОСББ на 2017 рік; порушено процедуру повідомлення власників про проведення зборів; відсутнім на зборах власникам не направлялись рекомендовані повідомлення; голова правління відмовив в ознайомленні з протоколом загальних зборів, кошторисом та новою редакцією Статуту ОСББ; відсутній необхідний кворум для проведення загальних зборів.
		 
		Посилаючись на наведене, просила: визнати недійсними загальні збори 
		ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+», які були проведені 
		13 березня 2016 року; скасувати протокол № 1 загальних зборів ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+» від 13 березня 2016 року; визнати недійсними загальні збори ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+», які були проведені 04 грудня 2016 року; скасувати протокол № 2 загальних зборів ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+» від 04 грудня 
		2016 року; визнати недійсним Статут ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+» в редакції від 13 березня 2016 року та зобов`язати державного реєстратора скасувати його реєстрацію.
		 
		Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій 
		 
		Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2020 року провадження у справізакрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачці, що розгляд справи віднесено до господарської юрисдикції. Повернуто ОСОБА_1 сплачений нею за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2 305,20 грн.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 , яка є власницею квартири АДРЕСА_1 , та  ОСББ, стосуються фактично його діяльності, оскільки нею оспорюється реєстрація Статуту ОСББ та прийняті загальними зборами рішення. Ураховуючи те, що позивачка вважає порушеними свої права на участь у діяльності юридичної особи ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+», має намір знайомитися із фінансовою діяльністю ОСББ і приймати участь в управлінні ОСББ, оспорює процедуру проведення загальних зборів, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини є подібними до корпоративного спору, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		 
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2020 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивачка є власником квартири у багатоквартирному будинку, спір стосується захисту її прав? як співвласника майна? на участь в управлінні об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим зазначений спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи 
		 
		У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 
		 ОСОБА_1 , у якій заявник просила скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на положення частини сьомої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та положення Статуту ОСББ, згідно яких ОСББ є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Статутом ОСББ не визначено часток співвласників у статутному капіталі (майні) об`єднання. Співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а тому відносини між співвласниками багатоквартирного будинку та ОСББ не є корпоративними.
		 
		Зазначений спір не є корпоративним чи таким, що виник з господарських правовідносин, оскільки пов`язаний з цивільними правовідносинами, які склались між фізичними особами - співвласниками багатоквартирного будинку та ОСББ, позивач не є суб`єктом господарювання в розумінні частини другої статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а суб`єктний склад учасників даної справи відповідає положенням частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у зв`язку із чим розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів та має розглядатися в порядку цивільного судочинства (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 
		23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16).
		 
		Суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 473/2005/19 (провадження 
		№ 14-634цс19), оскільки правовідносини у ній та справі, що переглядається, не є подібними. Правовідносини у справі № 473/2005/19 стосуються створення юридичної особи, у той час, як у зазначеній справі заявлені виключно вимоги цивільного характеру - визнання недійними загальних зборів та скасування протоколів.
		 
		Суди попередніх інстанцій в порушення вимог статті 89 ЦПК України не здійснили оцінку викладених фактів та поданих з апеляційною скаргою доказів, оскаржувана постанова містить виклад позиції відповідача та третьої особи, без урахування поданих нею доказів.
		 
		Зауважувала про позбавлення її права на справедливий суд та на ефективний спосіб юридичного захисту, що є порушенням національного процесуального законодавства та статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника 
		ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+» Давигори С. А., у якому вона просила відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 , оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		 
		Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що висновки судів попередніх інстанцій про підсудність зазначеної справи судам господарської юрисдикції є правильними та такими, що відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 
		02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц. Позовні вимоги стосуються вирішення питання про скасування Статуту ОСББ, зобов`язання здійснити його реєстрацію, визнання недійсним протоколу від 13 березня 2016 року. Фактично ОСОБА_1 зазначає про порушення її права на участь у діяльності ОСББ, яке діє на підставі оспорюваного Статуту.
		 
		У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника Черкаської міської ради - Чернявського А. Л., у якому заявник просив відхилити касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		 
		На обґрунтування поданого відзиву зазначав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спір у даній справі є подібним до корпоративного. Спір між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке у ньому створене, найбільш подібний до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)). Безпідставними є посилання ОСОБА_1 на порушення її права на справедливий суд, оскільки закриття провадження у справі судом, предметна юрисдикція якого не поширюється на певний спір, жодним чином не порушує право особи на справедливий суд. Пропуск позовної давності для звернення позивачки з позовом до суду господарської юрисдикції не може бути критерієм визначення законності оскаржуваних судових рішень, оскільки позивачка не позбавлена можливості подати заяву про поновлення строку позовної давності. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано справу з місцевого суду.
		 
		Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 08 грудня 2020 року.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що  ОСОБА_1 є власником квартири 
		АДРЕСА_1 . У вказаному будинку створене ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+».
		 
		13 березня 2016 року проведені загальні збори ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+», оформлені протоколом № 1 від 13 березня 
		2016 року. Згідно з порядком денним, на зазначених зборах вирішувались наступні питання:
		-         вибори голови і секретаря загальних зборів;
		-         затвердження формату проведення зборів;
		-         план робіт, обов`язковий платіж і бюджет на 2016-2017 роки;
		-         прибудинкова територія та її утримання;
		-         законодавство про ОСББ (затвердження Статуту в новій редакції);
		-         місця загального користування та їх утримання;
		-         різне (зобов`язання члена правління ОСОБА_1 надати бухгалтерські документи, звільнення її від виконання обов`язків члена правління).
		 
		04 грудня 2016 року проведені загальні збори ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+», оформлені протоколом № 2 від 04 грудня 
		2016 року, згідно з яким на зазначених зборах вирішувались наступні питання:
		-         вибори голови та секретаря загальних зборів;
		-         затвердження обов`язкового внеску власниками квартир;
		-         прийняття за затвердження фінансового звіту. Оцінка роботи правління та його голови;
		-         затвердження плану господарсько-будівельних робіт на 2017 рік.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування 
		 
		Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів не спростовують.
		 
		Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		Відповідно дочастини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
		 
		Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		 
		Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
		 
		Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
		 
		Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
		 
		Частиною другою статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
		 
		 
		Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
		 
		Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що загальними зборами 
		ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+», які відбулися 13 березня 
		2016 року та 04 грудня 2016 року, вирішувалися питання, які стосуються діяльності та управління юридичною особою ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+», зокрема: обрання голови загальних зборів, як вищого органу управління юридичною особою; затвердження Статуту ОСББ у новій редакції, як основного документу, яким керується у своїй діяльності юридична особа; затвердження фінансового звіту ОСББ та роботи його виконавчого органу - правління.
		 
		Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачка є власницею квартири у багатоквартирному будинку та на час проведення оспорюваних зборів була членом правління ОСББ, спір стосується захисту її прав, як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на її думку протиправним проведенням загальних зборів та вирішенням на них питань, які пов`язані з діяльністю та управлінням ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+», а тому обґрунтовано вважали, що цей спір найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, а отже таким, що підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
		 
		Схожі за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 
		06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, 02 жовтня 2019 року у справі №501/1571/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 473/2005/19, постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 127/14625/16-ц, від 
		15 квітня 2020 року у справі № 758/8634/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 755/21681/15-ц, 
		 
		Ураховуючи характер спірних правовідносин та зміст позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статі 255 ЦПК України, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Доводи  ОСОБА_1 , про те, що спір стосується виключно цивільних прав у зв`язку з порушенням порядку проведення загальних зборів, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є неспроможними, оскільки на порядок денний загальних зборів були винесені питання, що безпосередньо стосуються та пов`язані з діяльністю і управлінням ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+»як юридичної особи. 
		 
		Аргументи заявника про порушення її права на справедливий суд та на ефективний спосіб юридичного захисту є безпідставними з огляду на таке.
		 
		За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 
		21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06).
		 
		Встановлення правил предметної юрисдикції та неможливість розгляду справ судами, до юрисдикції яких не віднесено вирішення певних категорій справ, є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті. При цьому позивачка може реалізувати своє право справедливий суд та на ефективний спосіб юридичного захисту шляхом подання позову до суду господарської юрисдикції.
		 
		Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди 
		ОСОБА_1 із висновками судів, її власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, а також переоцінки доказів та установлених судами обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скаргиОСОБА_1 .
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                      Г. І. Усик
		 
		І. Ю. Гулейков
		 
		О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...