Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 700/301/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано судом: 16.07.2021. Зареєстровано: 18.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2021.
Дата набрання законної сили: 02.08.2021
Номер судового провадження: 2-а/700/7/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       Справа № 700/301/21 
		   Номер провадження 2-а/700/7/21
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 липня 2021 року смт.Лисянка
		Лисянський районний суд Черкаської області 
		у складі: головуючого судді Яценко Г.М., 
		за участю секретаря судового засідання Бондарчук Т.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Лисянка в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №700/301/21 (провадження №2-а/700/7/21) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, 
		установив:
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.
		В обґрунтування вимог у заяві позивач зазначила, що постановою від 30.04.2021 року №3 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області на ОСОБА_1 , як на продавця магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » с.Жаб`янка, Звенигородського району, Черкаської області накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн за продаж пива «Львівське» однієї упаковки у якій міститься 6 пляшок вартістю264 гривень неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12.04.2021 року серії ВАБ №360011 який складений начальником СКОР Звенигородського РВЯ ГУНЯ в Черкаській області капітаном поліції Салонік Т.М. про те що, 11.04.2021 року о 15:30 годині перебуваючи на своєму робочому місці ОСОБА_1 , а саме у магазині продукти (« ІНФОРМАЦІЯ_1 »), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 здійснила продаж пива «Львівське» однієї упаковки у якій міститься 6 пляшок вартістю 264 гривень неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, ці обставини адміністративною комісією не перевірені і їм не було надано належної правової оцінки.
		Факт вчинення позивачем правопорушення не підтверджується жодними доказами, адміністративною комісією при розгляді справи не надано оцінку відсутності жодних доказів реалізації товару неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не був опитаний комісією під час засідання, не було допитано також свідка ОСОБА_3 , зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення. 
		З урахуванням вищенаведеного, просить визнати дії відповідача протиправними, а дану постанову адміністративної комісії незаконною та такої що підлягає скасуванню.
		Відповідач - представник адміністративної комісії при виконавчому комітету Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області 27.05.2021 року звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю.
		Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
		Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156 КУпАП.
		Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
		Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
		Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з її правової природи та завдань, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
		При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.
		Відповідно до ст.ст. 16-17 "Положення про адміністративні комісії Української РСР", затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 9 березня 1988 року №5540-XI, адміністративні комісії розглядають справи про адміністративні правопорушення, зазначені в статті 218 Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення, підставою для розгляду адміністративною комісією справи є протокол про адміністративне правопорушення, складений у встановленому порядку уповноваженою на те службовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності відповідно до статті 255 Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення.
		Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлені статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
		Відповідно до ч. 1 цієї статті забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; 4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) з торгових автоматів; 7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); 8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); 9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; 10) з рук; 11) у невизначених для цього місцях торгівлі.
		Частиною 4 ст. 15-3 зазначеного Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, а отже, ця вимога має спонукати суб`єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію.
		Однак, у законі не міститься вимог про те, щоб продавець при продажі алкогольних напоїв обов`язково вимагав у покупця документ, що засвідчує його особу для встановлення віку. Зазначену вимогу ОСОБА_1 , як продавець могла б виконувати лише у випадку виникнення сумніву щодо віку особи. 
		Відповідальність за ч. 2 ст. 156 КУпАП настає у разі порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.
		Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.156 КУпАП, полягає у порушенні працівником підприємства (організації) торгівлі правил торгівлі тютюновими виробами, зокрема, продаж слабоалкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.
		Суб`єктом зазначеного правопорушення є працівник підприємства (організації) торгівлі.
		Формулювання зазначеного складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що визначальним є факт продажу працівником торгівлі тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.
		Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
		Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року затверджено Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (надалі Інструкція).
		В п. 15 Розділу ІІ Інструкції зазначено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
		В порушення вищезазначених вимог, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що алкогольні напої, які було продано ОСОБА_2 взагалі поліцейським не вилучалися як речові докази, немає даних про те, де вони перебували на час прийняття рішення у справ.
		Відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень. Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення. Надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації. Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
		Як вбачається з адміністративних матеріалів в них містяться пояснення ОСОБА_2 , який відмовився надавати пояснення за фактом придбання пива «Львівське», відповідно до ст.63 Конституції України.
		Додана відповідачем до відзиву копія фіскального чеку від 11.04.2021 року №0000001224 на суму 264 грн 00 коп, суд не приймає до уваги, оскільки копія фіскального чеку не доводить, якій саме особі (повнолітній чи неповнолітній) здійснювався продаж товару.
		Крім того, на засідання комісії свідки не викликалися, суд звертає увагу на положення пункту «d» частини третьої статті 6 Конвенції, яким кожному обвинуваченому гарантовано право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		При цьому, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		У зв`язку з цим суд зазначає, що відповідачем під час розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не дотримано вимог ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не допитані свідки, які б свідчили про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП України, відповідачем належним чином не спростовано доводи позивача щодо неправомірності притягнення її до відповідальності та відсутності доказів скоєння нею правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП. Не встановлено обставин, що пом`якшують її відповідальність.
		Статтею 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що, всупереч вимогам ст. 280 КУпАП, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, а також наявність складу такого правопорушення в діях позивача не підтверджено належними доказами і не обґрунтовано відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення. Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач в межах даної справи не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право з поміж іншого - скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Таким чином, враховуючи положення ч.1 ст. 247 КУпАП, якою визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП закрити.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 152, 247, 252, 268, 276,283, 287, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 6, 9, 72, 73, 75, 77, 241, 242, 244, 245 КАС України, суд, -
		у х в а л и в:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення незаконною та її скасування задовольнити.
		Постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 30.04.2021 року №3 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити №700/301/21 (провадження №2-а/700/7/21).
		Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Лисянський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		Суддя   Г.М.Яценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...