Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5651/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; спільної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2021. Зареєстровано: 19.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2021.

Результат оскарження 28.10.2021 Північний апеляційний господарський суд: визнано нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		07.07.2021Справа №  910/5651/21
		Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
		при секретарі судового засідання Тарасюк І.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Констракшн"
		                              вул. Качалова, буд. 5-в, м. Київ, 03146
		до                     1. Державного підприємства "Державний будівельний комбінат
		                              Управління справами Апарату Верховної Ради України"
		                              вул. Шовковична, буд. 12-Б, м. Київ, 01021
		                               2. Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА" ЛТД
		                              вул. Бориспільська, буд. 26-Ж, офіс 6-5, м. Київ, 02093
		за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів  - Товарної біржї "Український центр біржової торгівлі"  (01033, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, оф. 20)
		за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-  Управління справами Апарату Верховної Ради України ( 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 5);
		про                    визнання протоколу проведення аукціону та договору недійсним
		За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТІС-КОНСТРАКШН» (далі- позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» (далі - відповідач 1, ДБК, підприємство), Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА» ЛТД (далі - відповідач 2), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - третя особа 1), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -Товарна біржа «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ» (далі - третя особа 2, Біржа) про: визнання недійсним Протоколу №1 (далі - протокол) від 11.12.2020 року публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржою «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ»; визнання недійсним Договору № 126 від 21.12.2020 року (далі - договір), укладеного  між Державним підприємством «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКА» ЛТД.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що договір укладено від імені  Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» за  відсутності повноважень його директора, за відсутності погоджень із уповноваженим органом управління. Договір укладено без застосування процедури встановленої  Законом України «Про публічні закупівлі» та Постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012р. «Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном». Відзначає, що пропозицію позивача щодо укладання договору було безпідставно проігноровано, має місце непрозорість та невизначеність умов договору в аспекті обсягу площ, які має отримати кожна сторона за результатами його виконання,  відсутнє погодження розпорядження державним майном, погодження списання та списання об`єктів нерухомого майна державної власності, що знаходяться на земельній ділянці у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2001р. №1314 «Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності», проведення аукціону стосовно забудови відповідної земельної ділянки та укладення оскаржуваного Договору визначає собою розпорядження відповідною земельною ділянкою в супереч накладеному на неї арешту.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.
		19.05.2021 від відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА» ЛТД. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечує.
		Ухвалою суду від 19.05.2021, що занесена до протоколу судового засідання, судом ухвалено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товарну біржу "Український центр біржової торгівлі" та відкладено підготовче засідання на 02.06.2021 о 10:50.
		26.05.2021 відповідачем 2 до суду подано клопотання про долучення доказів по справі. 
		Ухвалою суду від 02.06.2021, що занесена до протоколу судового засідання, судом задоволено заяву про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління справами Апарату Верховної Ради України. та відкладено підготовче засідання на 16.06.2021.
		15.06.2021 від третьої особи 1 - Управління справами Апарату Верховної Ради України надійшли письмові пояснення у справі, у яких третя особа просить суд позовні вимоги задовольнити.
		16.06.2021 відповідачем 2 подано клопотання про долучення доказів по справі.
		16.06.2021 позивачем подано клопотання про долучення доказів по справі.
		Протокольною ухвалою від 16.06.2021 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 07.07.2021.
		У судове засідання, призначене на 07.07.2021 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представники відповідача 1 та відповідача 2 проти задоволення позовних вимог заперечувати повністю, просили суд у задоволенні позову відмовити. Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
		У судовому засіданні 07.07.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів та третіх осіб, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Рішенням Київської міської ради №728/6115 від 14.07.2011р. «Про надання Державному будівельному комбінату Управління справами Верховної Ради України права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Клеманській, 6 - 8 у Дарницькому районі м. Києва» за результатами розгляду технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, відповідно до статей 92, 123 Земельного кодексу України, Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90 N 563-ХІІ «Про земельну реформу» Київська міська рада вирішила: надати Державному будівельному комбінату Управління справами Верховної Ради України, за умови виконання пункту 2 цього рішення, в постійне користування земельну ділянку загальною площею 8,11 га для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Клеманській, 6 - 8 у Дарницькому районі м. Києва, у тому числі: - площею 3,61 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 27.09.60 N 1728 "Про відвод Управлінню справами ЦК КП України земельної ділянки під будівництво господарчої бази в Дарницькому районі"; - площею 4,50 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 17.07.78 N 1028/5 "Про відведення Управлінню справами ЦК Компартії України земельної ділянки під будівництво другої черги комплексу по виробництву залізобетону".
		У відповідності до зазначеного рішення державному будівельному комбінату управління справами Апарату Верховної Ради України видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою  серія ЯЯ №389700 від 21.02.2012р. площею 8,1131 га по вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м.Києва кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-9-00063.
		За змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 256799902 від 17.05.2021р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 910127580000, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 за адресою: м.Київ, вул. Клеманська, земельна ділянка 6-8,  відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012р., належить до державної форми власності, власник Держава України в особі Київської міської державної адміністрації, право постійного користування земельною ділянкою належить Державному підприємству «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ».
		21.12.2020р. між Державним підприємством «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» (далі -сторона 1) в особі директора Юрлова Юрія Валерійовича, який діє на підставі Статуту та Товариством з обмежено відповідальністю «НІКА» ЛТД (далі - сторона 2) в особі директора Савчука Анатолія Миколайовича  укладено Договір № 126 на підставі Протоколу № 1 від 11.12.2020р. публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м.Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржою «Український центр біржової торгівлі».
		Предметом Договору є участь Сторін у Будівництві Об`єкта на Земельній ділянці з метою отримання у власність кожною зі Сторін своєї частки в збудованому Об`єкті, в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі. (п.1.1. Договору). 
		За цим Договором Сторона 1 делегує Стороні 2 частину функцій замовника будівництва, а Сторона 2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво Об`єкта в цілому на Земельній ділянці відповідно до Проектної документації (п.1.2. Договору).
		За змістом Договору: 
		«Об`єкт» - це реконструкція виробничої території під житлову забудову з будівництвом комплексу житлових будинків та об`єктів громадського призначення по вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва, будівництво якого буде здійснюватись у відповідності до умов цього Договору та згідно з проектною документацією. Загальна кількість, площа житлових та громадських приміщень буде визначено Проектною документацією. Розмір фактичної площі в Об`єкті буде визначений на підставі обмірів експертів органів технічної інвентаризації.
		«Земельна ділянка» - це територія, на якій буде здійснюватися будівництво Об`єкта, а саме: земельна ділянка (кадастровий номер - 8000000000:90:144:0009) площею 8,1131 га, що розташована на вул. Клеманській, 6-8 у м. Києві, та перебуває на праві постійного користування у Сторони 1 на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 № 728/6115, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис від 09.11.2017 за № 23345650.
		Цільове призначення земельної ділянки на день укладення Договору: експлуатація та обслуговування виробничої бази. До початку будівництва Стороною 1 здійснюються відповідні дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з метою її житлової забудови та отримання відповідних правовстановлюючих документів.  
		«Будівництво» - комплекс усіх дій, спрямованих на будівництво Об`єкта, зокрема, але не виключно: закупівля будівельних та інших матеріалів, забезпечення обладнанням, виконання будівельних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних, проектно- вишукувальних робіт тощо.
		Суд не погоджується з доводами позивача щодо відсутності повноважень директора Юрлова Юрія Валерійовича, на укладання Договору №126 від 21.12.2020 р.  від імені  Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» з огляду на наступне.
		В обґрунтування позиції Позивач посилається на те, що предметом оскаржуваного договору є участь Сторін у Будівництві Об`єкта на Земельній ділянці за адресою: м.Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 тобто фактично спільна діяльність.
		Позивач зазначає, що п. 4.1.1 Договору частка Сторони 1 в Об`єкті складає 12 801,03 кв.м. що є еквівалентним 300 875 440,00 грн., а п. 8.1 Статуту Відповідача 1 передбачено, що виключно за погодженням з Уповноваженим органом управління вчиняються договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, господарське зобов`язання  щодо якого є заінтересованість відповідно до законодавства а також значне господарське зобов`язання на суму понад 500 000,00 грн., також виключно за погодженням Уповноваженого органу управління Відповідач 1 може виконувати функції замовника будівництва по реконструкції і ремонту об`єктів державної і комунальної власності.
		Ст. 732 Господарського кодексу України встановлює, що значним господарським зобов`язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.
		Статутом державного унітарного підприємства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення господарського зобов`язання до значного господарського зобов`язання.
		Значне господарське зобов`язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею.
		Рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається наглядовою радою (у разі її утворення) або органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.
		Рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить більше 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.
		Управління справами Апарату Верховної Ради України зазначено, що станом на 31.12.2019 баланс підприємства складав 75 986 000,00 грн., тобто, ДП «Державний будівельний комбінат» погоджує з  Уповноваженим органом управління договори, вартість яких становить понад 7 598 600,00 грн.
		Суд відзначає, що ст. 92 Цивільного кодексу України  встановлює, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. 
		Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. 
		У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. 
		Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. 
		У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. 
		Згідно Статуту Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України», затвердженого розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №15/1-23 від 23.04.2020р. ДБК засновано на державній власності та належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України ( п.1.1. Статуту). 
		Уповноваженим органом управління Підприємством є Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - Уповноважений орган управління) (п.1.2. Статуту).
		ДБК входить до складу майнового комплексу, що забезпечує діяльність Верховної Ради України. (1.3 Статуту). 
		Згідно з п.2.1. Статуту, основною метою діяльності Підприємства є:
		-          одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої підприємницької діяльності в порядку та за умов, визначених законодавством і цим Статутом;
		-          будівництво нових, реконструкція та ремонт діючих будівель і споруд, житла, об`єктів соціально-побутового, оздоровчого та іншого призначення, в тому числі для забезпечення потреб Верховної Ради України, а також надання платних послуг фізичним та юридичним особам.
		Згідно п.2.2. Статуту предметом діяльності Підприємства є, зокрема:  капітальне будівництво об`єктів виробничого, житлового та іншого призначення господарським або підрядним способом, капітальний ремонт будівель, споруд та інших основних фондів; здійснення функцій замовника будівництва відповідно до законодавства.
		Таким чином судом встановлено, що ДБК є комерційним підприємством, метою діяльності якого є одержання прибутку. Основним предметом діяльності ДБК є діяльність у сфері капітального будівництва, у тому числі здійснення функцій не лише виконавця, а й замовника такого будівництва.
		Підприємство може провадити діяльність із залучення інвесторів, зокрема іноземних, розробляти інвестиційні проекти та контролювати стан їх реалізації, брати участь у залученні коштів з міжнародних фінансових ринків відповідно до законодавства (п.2.5. Статуту).
		Підприємство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини, в тому числі укладати договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді (п.3.3. Статуту).
		Підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави та Уповноваженого органу управління. Держава та Уповноважений орган управління не відповідають за зобов`язаннями Підприємства (п.3.7. Статуту).
		Для реалізації мети діяльності Підприємства, передбаченої цим Статутом, Підприємство має право, зокрема: самостійно планувати свою діяльність, визначати стратегію та основні напрями своєї роботи відповідно до планів, затверджених Уповноваженим органом управління; вчиняти правочини, укладати договори, обирати предмет договору, визначати зобов`язання, будь-які інші умови господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству; здійснювати капітальне будівництво, експлуатацію, реконструкцію і ремонт житлового та інших фондів, об`єктів і споруд, виконувати функції замовника будівництва та підрядника відповідно до законодавства (6.1 Статуту).
		Управління Підприємством здійснює директор, який підзвітний Уповноваженому органу управління (п.7.2. Статуту).
		Директор Підприємства: діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними та фізичними особами, а також в судах і правоохоронних органах; укладає договори та вчиняє інші правочини від імені Підприємства в межах повноважень та у спосіб, передбаченими законодавством і цим Статутом (п.7.6. Статуту).
		Уповноважений орган управління, зокрема: визначає основні напрями діяльності Підприємства; погоджує Підприємству вчинення господарського зобов`язання щодо якого є заінтересованість відповідно до законодавства та значного господарського зобов`язання на суму від 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень; погоджує Підприємству договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном у порядку, визначеному законодавством; погоджує відчуження, списання, безкоштовну передачу державного майна, шо перебуває на балансі, в господарському віданні Підприємства, у порядку, визначеному законодавством України (п.8.1. Статуту).
		Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №15/1-103 від 08.12.2020р. затверджено Статут Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» п. 8.1. якого викладено у новій редакції, у якій виключено пункти щодо погодження уповноваженим органом договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном у порядку, визначеному законодавством; погодження виконання підприємством функцій замовника за рішеннями органів державної влади або місцевого самоврядування. Виключено посилання на суму від 500 000 грн. та визначено погодження вчинення господарського зобов`язання щодо якого є заінтересованість та значного господарського зобов`язання відповідно до законодавства.
		Також виключено п.8.2. щодо здійснення уповноваженим органом контролю за використання та збереженням майна підприємства.
		Судом встановлено, що у 2020 році розроблено План заходів по виводу Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» із кризового стану у 2020році (План заходів).
		План заходів погоджено 13.02.2020р. виконуючим обов`язки директора Підприємства Юрловим Ю.В. та затверджено Першим заступником Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючим справами Бондарем П.О.
		Листом №15/16-473 (44656) від 21.02.2020р. Управління справами  Апарату Верховної Ради України надіслало Підприємству погоджений план заходів по виводу державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» із кризового стану у 2020році у якому відзначено про необхідність скорочення термінів виконання невідкладних заходів, визначених у п.п.2, 3 Плану заходів у зв`язку із перебуванням підприємства у важкому фінансовому стані та значним зменшенням обсягів виробництва на підприємстві.
		П.17 Плану заходів передбачено розробку протягом 3-х місяців Стратегічного плану розвитку підприємства.
		В подальшому, Державною установою «Інститут економіки та прогнозування НАН України» виконано Науковий звіт «Стратегія розвитку Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної ради України» в сучасних умовах», затверджений Директором зазначеної установи 11.06.2020р. 
		Доцільність Наукового звіту обумовлена необхідністю активізації діяльності Підприємства та її напрямків в сучасних ринкових умовах з метою забезпечення ефективного функціонування Підприємства.
		За змістом Висновків Наукового звіту на основі проведеного моніторингу діяльності Підприємства виявлено існуючі проблеми, які пов`язані зі складнощами фінансового стану та значним зменшенням обсягів виробництва на підприємстві та запропоновано моделі подальшого його функціонування.
		Спираючись на проведені дослідження з урахуванням особливості розвитку Підприємства та виходу його із кризового стану, визначено одночасне застосування моделі  «Девелопмент або діяльність в умовах розвитку власної території» та моделі «Поетапний розвиток території (забудова земельних ділянок за рахунок коштів  інвестора)» - перетворення підприємства у девелоперську компанію та одночасна забудова земельних ділянок, право постійного користування якими належить Підприємству. 
		Висновками Наукового звіту наголошено, що зазначена реалізація моделей розвитку сприятиме виведенню господарюючого суб`єкта із кризового стану , шляхом фінансового оздоровлення підприємства, реорганізації/закриття неефективних підрозділів підприємства, розробки нової структури підприємства; реорганізації/скороченню неефективного виробництва; залученню інвестицій, тощо. Також відзначено, що заходи відповідають і затвердженому плану заходів по виводу державного підприємства із кризового стану.   
		В подальшому, розроблено Стратегічний план розвитку Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» на 2020-2025 роки (далі- стратегічний план) з метою виведення його з кризового стану та забезпечення прибутковості його діяльності через перепрофілювання ДБК із виконавця замовлень у замовника в сфері капітального будівництва.
		Зокрема, Стратегічним планом розвитку ДБК передбачено реалізація  житлової та громадської забудови виключно за кошти інвестора на підставі інвестиційних договорів, зокрема, будівництво на земельній ділянці площею 8,11 га по вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва кадастровий номер 8000000000:90:144:0009  (земельна ділянка). Відповідно до передпроектних пропозицій передбачено будівництво 10 -ти 20- ти поверхових будинків, в яких передбачено 155 680 кв. м. житлової площі, частина з яких в подальшому буде передана Апарату Верховної Ради України для забезпечення житлом працівників; наземний паркінг площею 43 300 кв. м., торгово-офісний центр площею 6 400 кв. м, офісний комплекс площею 37 800 кв.м.
		Заходи Стратегічного плану, зокрема, передбачають списання основних засобів, що підпадають під пляму забудови та не будуть використовуватись у подальшій діяльності, зміну цільового призначення земельної ділянки, проведення Підприємством конкурсної процедури по відбору інвесторів на конкурсних засадах, за результатами проведених конкурсних процедур укладання інвестиційних угод, як правочинів, на підставі яких підприємство бере на себе значні господарські зобов`язання.
		Протоколом №1 від 14.08.2020р. засідання балансової комісії Управління справами Апарату Верховної Ради України під головуванням першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України вирішено за результатами розгляду проекту стратегічного плану розвитку Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради» на 2020-2025 роки визнати обґрунтованим і рекомендувати затвердити стратегічний план розвитку  Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради» на 2020-2025 роки, схвалити та погодити (дозволити) заходи, що містяться в стратегічному плані розвитку державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради» на 2020-2025 роки.
		Судом встановлено, що Розпорядженням Управляння справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020р. №15/1-65 «Про затвердження стратегічного плану розвитку державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради» на 2020-2025 роки» вирішено:
		Затвердити стратегічний план розвитку державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» на 2020-2025 роки згідно з додатком;
		Схвалити та погодити (дозволити) заходи, що містяться в стратегічному плані розвитку Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» на 2020-2025 роки.
		Таким чином, твердження позивача про відсутність необхідних погоджень щодо укладання Договору з боку органу управління встановлених п.8.1 Статуту Відповідача 1 не знайшло свого документального підтвердження, а вищенаведене підтверджує наявність відповідних повноважень на укладання Договору Директором Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» Юрловим Юрієм Валерійовичем.
		Крім того, суд враховує, що ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру та встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1).
		Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.2).
		Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч.3).
		Пунктом 13 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено обов`язковість внесення до Єдиного державного реєстру  відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
		За змістом виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» будь-яких обмежень щодо повноважень керівника - Юрлова Юрія Валерійовича зазначений реєстр не містить.  
		З огляду на вказане судом встановлено, Договір укладений від імені Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» Директором Юрловим Юрієм Валерійовичем за наявності повноважень на його укладання.
		Також судом встановлено, що у зв`язку з необхідністю реалізації Стратегічного плану розвитку ДБК, що вимагає прийняття низки управлінських рішень, Державним підприємством  «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» було здійснено звернення до Інституту держави і права ім. Корецького НАН України із запитом про проведення науково-правової експертизи та надання роз`яснень положень законодавства щодо організації фінансування та інвестування капітального будівництва та надання відповідей щодо правового механізму визначення частки держави в особі Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» (законності її формування та складу) в завершеному будівництві, враховуючи, що фінансування будівництва у повному обсязі здійснюватиметься за рахунок коштів інвестора та щодо правових засад взаємовідносин з інвестором.
		За результатами зазначеного звернення надано Висновок науково-правової експертизи, виконаної на запит Державного підприємства  «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» у відповідності із Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу» №126/174-е від 21.09.2020р. (Висновок №126/174-е від 21.09.2020р.), а саме:
		1.          Вкладом ДП «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» в інвестування будівництва, враховуючи, що фінансування будівництва у повному обсязі здійснюватиметься коштами інвестора, має бути визначене майнове право у вигляді права постійного користування належною ДП «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» земельною ділянкою.
		2.          Грошову (ринкову) вартість вказаного права слід визначити виходячи з принципу найбільш ефективного використання вказаної ділянки у відповідності до рекомендації « Стратегії розвитку», розробленої Інститутом Економіки НАН України.
		3.          Доцільно на компенсаційній основі до вкладу в інвестиційний договір включити справедливу вартість прав володіння будівлями та спорудами, які на даний час знаходяться на земельній ділянці.
		4.          Ринкову вартість прав користування ефективно забудованої земельної ділянки і справедливу вартість прав на земельні поліпшення при існуючій забудові слід визначати шляхом незалежної оцінки в особі суб`єкта оціночної діяльності, дії якого визначені чинним законодавством в сфері оцінки.
		5.          ДП « Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» може провести відкриті торги самостійно або для підвищення прозорості та ефективності обрати відповідну організацію, що спеціалізується  на проведенні торгів (аукціонів), здійснить всі організаційні заходи з організації торгів, включаючи публікації про умови проведення торгів, та проведе такі відкриті торги (аукціон) для залучення інвесторів, які запропонують найбільш вигідні умови.
		6.          Взаємовідносини ДП «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» із інвестором будівництва мають базуватись на договірних засадах, а саме на засадах договору про пайову участь у капітальному будівництві.
		7.          Договір про пайову участь у будівництві з необхідністю матиме характер змішаного договору та міститиме  елементи договору підряду на капітальне будівництво відповідно до положень глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України, оскільки ДБК, як титульний володілець земельної ділянки має виступити забудовником (замовником) такого будівництва.
		Згідно п.7.9. Договору Сторони стверджують, що цей Договір не є договором про спільну діяльність. Майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного Договору, не є об`єднанням вкладів Сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишається у власності Сторони, що їх внесла. При реалізації Договору Сторони зберігають свою юридичну самостійність.
		Висновком Інституту держави і права ім.Корецького НАН України №126/174-е від 21.09.2020р. визначено, що взаємовідносини ДБК з інвестором будівництва мають базуватись на договірних засадах, а саме договору про пайову участь у будівництві, який розглядається як різновид інвестиційного договору.
		Інвестиційний договір не є окремим різновидом цивільно-правового (чи господарсько-правового) договору, а є родовим поняттям щодо цілого масиву різнопланових договорів, якими опосередковується інвестиційна діяльність.
		Відповідно до ч.1,3 ст.2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей. Інвестиційний проект - це сукупність цілеспрямованих організаційно- правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб`єктами інвестиційної діяльності..
		Згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвесторами визнаються суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування, і які можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
		Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Конкретний правовий механізм капітального будівництва на належній ДБК земельній ділянці передбачає укладення договору про пайову участь у будівництві.
		У даному випадку внесок ДБК в інвестування будівництва включає ринкову вартість прав користування ефективно забудованої земельної ділянки і «умовну» (справедливу) вартість прав на земельні поліпшення при існуючій забудові.
		Такий договір про пайову участь у будівництві з необхідністю має характер змішаного договору та міститиме елементи договору підряду на капітальне будівництво відповідно до положень глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України, оскільки ДБК, як титульний володілець земельної ділянки, має виступити забудовником (замовником) такого будівництва.
		Отже, суд приходить до висновку, що Договір не підпадає під регулювання Постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012р. «Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном» оскільки Договір не є договором про спільну діяльність, договором комісії, доручення та управління майном.
		Суд відхиляє посилання позивача щодо належності оскаржуваного договору до сфери регулювання Закону України «Про публічні закупівлі» з огляду на наступне.
		Проте, п.1.2. Договору визначено, що Сторона-1 делегує Стороні-2 частину функцій замовника будівництва, а Сторона-2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів техніки та устаткування забезпечити будівництво Об`єкта в цілому на Земельній ділянці відповідно до Проектної документації.
		П.3.1. Договору визначає, що Сторона-2 здійснює фінансування у повному обсязі всього комплексу робіт, в тому числі будівництво та введення в експлуатацію Об`єкта, включаючи, у випадку окремого письмового звернення Сторони-1, компенсацію витрат на орендну плату (користування, земельного податку) за Земельну ділянку. Вартість будівництва складається із сум всіх витрат Сторін, пов`язаних з виконанням цього Договору.
		Згідно преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на час укладання Договору) цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.
		Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
		Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
		Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
		За змістом п.11 ч.1 ст.1  Закону України «Про публічні закупівлі» замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
		Відповідно до п.13 ч. 1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі»  конкурентна процедура закупівлі (далі - тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу.
		Згідно п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції / пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.
		Пунктом 27 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначає роботи - розроблення проектної документації на об`єкти будівництва, науково-проектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація існуючих об`єктів і споруд виробничого та невиробничого призначення, роботи з нормування в будівництві, геологорозвідувальні роботи, технічне переоснащення діючих підприємств та супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги, що включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт.
		Суд відзначає, що п. 25 ч.1 ст.1  Закону України «Про публічні закупівлі»  встановлює, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
		Висновком Інституту держави і права ім. Корецького НАН України №126/174-е від 21.09.2020р. визначено, що вибір інвестора для укладення договору про пайову участь у будівництві не є «закупівлею товарів, робіт чи послуг за державні кошти» і не підпадає під процедури, передбачені ЗУ «Про публічні закупівлі».
		Згідно з п.2.1. Статуту, ДБК є комерційним підприємством, метою діяльності якого є одержання прибутку.
		Відповідно до статті 2 ЗУ «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать:
		1)          органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад;
		2)          Пенсійний фонд України, цільові страхові фонди зі страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування та страхування на випадок безробіття (далі - органи соціального страхування);
		3)          юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
		юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
		органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
		у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків;
		4)          юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в одній або декількох окремих сферах господарювання.
		До числа яких ДБК не відноситься.
		Отже, першочергове значення має ознака нездійснення діяльності на промисловій чи комерційній основі. Наявність ознак щодо одержання бюджетних коштів, участі держави в управління чи у статутному капіталі, має підпорядковане, другорядне значення і має застосовуватись лише для визначення замовника, якщо юридична особа забезпечує потреби держави або територіальної громади, здійснюючи діяльність не на промисловій чи комерційній основі.
		Згідно з Листом-роз`ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.05.2014 р. N 3302-05/16629-03 важливим елементом для розуміння поняття "замовник" у контексті Закону про держзакупівлі є спосіб, у який держава або органи місцевого самоврядування забезпечують свої потреби: 1) на комерційній чи промисловій основі; 2) на умовах, установлених рішеннями державних органів, які зобов`язують юридичних осіб забезпечувати державні чи громадські потреби в певний спосіб та на певних умовах. Діяльність не є комерційною чи промисловою у разі якщо держава, підконтрольні їй організації при забезпеченні певної державної потреби керуються іншими мотивами ніж прибутковість, водночас така діяльність не залежить від економічних ризиків і витрат на неї (оскільки держава визначила мету організації саме для здійснення такої діяльності та нормативно встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо). Натомість, діяльність здійснюється на комерційній основі у випадках, коли потреби держави та територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку. Різниця в забезпеченні потреб у вищеперелічених випадках полягає в тому, що в першому випадку контрольовані державою інституції (організації) виконують публічні функції та зобов`язання перед державою чи громадою, установлені нормативно-правовими актами, розпорядчими рішеннями, статутами юридичних осіб, а не здійснюють таку діяльність на комерційній основі, де прибутковість є основною мотивацією.
		Відтак визначальне значення має характер діяльності юридичної особи.
		Предмет діяльності ДБК визначений п.2.2. його Статуту та свідчить про те, що ДБК є промисловим підприємством - відтак відповідає ознаці здійснення діяльності на промисловій основі.
		Відповідно до ст.74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту  і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно Господарського кодексу України та іншими законами, прийнятими відповідно до нього.
		Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Одним із принципів підприємницької діяльності Господарського кодексу України визнає принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.44 Господарського кодексу України).
		ДБК працює на загальних комерційних засадах в рівних умовах з суб`єктами господарювання інших форм власності, тобто здійснює діяльність на комерційній основі.
		Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно до п. п. 6 та 7 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетним асигнуванням - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
		Бюджетні асигнування/зобов`язання для здійснення будівництва на належних ДБК земельних ділянках не передбачені. Таким чином, оскільки зобов`язання із здійснення фінансування будівництва за договором пайової участі повністю приймає на себе інвестор, за відсутності бюджетного фінансування таких видатків, вони не є бюджетними зобов`язаннями. Тобто, і за цією ознакою, вибір інвестора та укладення з ним договору не підпадають під процедури, визначені Законом України «Про публічні закупівлі».
		Отже, суд приходить до висновку, що дія Закону України «Про публічні закупівлі» на дані правовідносини не розповсюджується.
		Щодо процедури укладання Договору №126 від 21.12.2020р. суд відзначає наступне. 
		04.12.2020р. між Державним підприємством «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» (Замовник) та Товарною біржою «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ» укладено Договір №041220-01 про надання послуг з організації та проведення відкритого (публічного) інвестиційного аукціону предметом якого є надання Біржею Замовнику послуг з організації та проведення відкритого (публічного) інвестиційного аукціону з метою визначення переможця аукціону для укладання договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009. Який у процесі проведення аукціону, запропонує найбільшу частку (пай), що належатиме замовнику аукціону у інвестиційному Договорі. 
		До укладання зазначеного Договору від 04.12.2020р. Відповідачем 1 було здійснено відібрання та аналіз цінових пропозицій від суб`єктів господарювання, що проводять конкурси, аукціони та біржові торги результати яких відображено у звіті про результати опрацювання цінових пропозицій, отриманих від суб`єктів господарювання, що проводять конкурси, аукціони та біржові торги від 24.11.2020р. за змістом зазначеного звіту найменшу цінову пропозицію запропоновано  саме Товарною біржою «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ».
		Результати аукціону відображено у Протоколі Аукціону №1 від 11.12.2020р. (вих.№111220-01 від 11.12.2020р.) за змістом якого найбільш вигідна пропозиція на рівні 12  801,03 кв.м  отримана саме від Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА» ЛТД, що зафіксовано у Аукціонному свідоцтві №111220-001 від 11.12.2020р.
		Наведеним, зокрема, враховано рекомендації  Висновку №126/174-е від 21.09.2020р. з метою підвищення прозорості та ефективності здійснення внеску, провести вибір інвестора через організацію процедури на кшталт відкритих торгів - для вибору інвестора, який запропонує найбільш вигідні умови для ДБК. Початковою ціною на таких торгах може бути вартість, визначена шляхом незалежної експертної оцінки .
		ДБК може провести відкриті торги самостійно або обрати відповідну організацію, що спеціалізується на проведенні торгів, здійснить всі організаційні заходи з організації торгів, включаючи публікації про умови проведення торгів, та проведе такі відкриті торги для залучення зацікавлених інвесторів.
		Отже, Договір №126 від 21.12.2020р. укладено на конкурсній основі за результатами відкритого (публічного) інвестиційного аукціону організованого та проведеного Товарною біржою «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ», а  твердження Позивача, що  Відповідачем-1 безпідставно було проігноровано його пропозицію не знайшло свого документального підтвердження.
		За визначення, наданим Договором, «Частка Сторони-1» - загальна площа квартир у введеному в експлуатацію Об`єкті з урахуванням положень п. 4.1-4.9 цього Договору.
		«Частка Сторони-2» - загальна площа приміщень в Об`єкті, які отримує Сторона-2 з урахуванням положень п. 4.1-4.9 цього Договору, за виключенням Частки Сторони-1.
		П. 4.1. оскаржуваного Договору Сторони погодили, що розрахунки між Сторонами за Договором здійснюються в наступному порядку:
		Пп. 4.1.1 Договору: Часткою Сторони-1 в Об`єкті є право власності на 12 801,03 кв.м, що є еквівалентом 300 875 440,00 грн. відповідно до протоколу № 1 від 11.12.2020 року публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржою «Український центр біржової торгівлі» та цінової довідки ТПП України від 02.10.2020 року № 2755/08.1-7.3.
		Пп. 4.1.2 Договору: Сторона-2 отримує у власність решту всіх площ приміщень в Об`єкті, передбачених проектною документацією, за вирахуванням 12 801,03 кв.м житлових приміщень, які належать Стороні-1 відповідно до п. 4.1.1 цього Договору.
		Пп. 4.1.3 Договору визначає, що за домовленістю Сторін Сторона-2 може компенсувати Стороні-1, грошовими коштами або іншими не забороненими чинним законодавством засобами, належну Стороні-1 згідно пп. 4.1.1 Договору частку/частину частки визначену Протоколом розподілу площ Об`єкта.  
		Компенсація погоджених Сторонами квадратних метрів відбувається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Сторони-1 та підписання Акту зарахування, в якому Сторони визначають кількість компенсованих квадратних метрів та їх вартість на момент перерахування.
		За окремою домовленістю Сторін компенсація погоджених Сторонами квадратних метрів може відбуватися шляхом передачі квадратних метрів квартир в інших об`єктах на користь Сторони-1 з підписанням Акту зарахування, в якому Сторони визначають кількість компенсованих квадратних метрів та їх вартість на момент перерахування, на підставі незалежної експертної оцінки відповідності таких приміщень, яка здійснюється за рахунок Сторони-2.
		При цьому, при визначенні частки Сторони-1 було враховано наступне.
		За змістом Висновку Інституту держави і права ім. Корецького НАН України №126/174-е від 21.09.2020р. відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть, зокрема, бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням; а також інші майнові права, інші цінності (стаття 1 Закону).
		Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права (стаття 4 Закону).
		Суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвесторами визнаються суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності (стаття 5 Закону).
		Земельна ділянка належать ДБК на праві постійного користування, що означає, що ДБК є її титульним володільцем, і майнове право користування такою земельною ділянкою може бути інвестицією.
		Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, що перебуває у державній та комунальній власності, без встановлення строку, і може бути класифіковане як майнове право.
		Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності можуть набувати лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності (частина 2 статті 92 Земельного кодексу України), до числа яких належить і ДБК як державне комерційне підприємство.
		Земельне законодавство закріплює права та обов`язки землекористувачів (статті 95 та 96 Земельного кодексу України). 
		Так, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема  самостійно господарювати на землі, споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі та споруди.
		Право землекористування є правомочністю фізичної або юридичної особи щодо користування земельною ділянкою, що виникає в процесі використання земельних ресурсів. Правомочність як суб`єктивне право землекористувача, надає його володарю можливості для добування корисних властивостей конкретної земельної ділянки.
		Право постійного користування земельною ділянкою є майновим правом, що належить ДБК, і, відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України є речовим правом і майном, яке може і має бути піддане оцінці.
		Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що експертна грошова оцінка земельних ділянок має проводитись для визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення.
		Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України земельна ділянка є нерухомим майном, до якого, окрім власне земельної ділянки належать об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		Також Висновком Інституту держави і права ім.Корецького НАН України №126/174-е від 21.09.2020р. відзначено, що статтями 6 та 7 ЗУ «Про оцінку земель» визначено коло суб`єктів оціночної діяльності та вимоги до оцінювачів земельних ділянок.
		Так, суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель визнаються:
		органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок;
		-          юридичні особи - суб`єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та які зареєстровані у Державному реєстрі сертифікованих інженерів- землевпорядників;
		-          фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок та ліцензію на виконання землеоціночних робіт у встановленому законом порядку;
		-          юридичні особи - суб`єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників.
		Оцінювачами з експертної грошової оцінки земельних ділянок можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до вимог цього Закону та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
		У Висновку №126/174-е від 21.09.2020р. зазначено ДБК може здійснити вибір оцінювача на конкурентних засадах та у подальшому піддати його рецензуванню для підтвердження достовірності висновків оцінювача.
		Стосовно визначення частки ДБК у завершеному будівництві Висновком Інституту держави і права ім.Корецького НАН України №126/174-е від 21.09.2020р . відзначено наступне.
		За загальновизнаними правилами і практикою визначення такої частки означає визначення в натурі кількості квадратних метрів, що належатиме ДБК відповідно до розміру його пайового внеску, тобто вартості прав землекористування, (а також вартості прав на суто земельні поліпшення) в інвестуванні капітального будівництва. За загальним правилом, така частка визначається в натурі на стадії укладення договору. Вона може визначатись як у процентному відношенні до загальної житлової площі будівництва, так і у конкретній кількості квадратних метрів житлової площі.
		З метою підвищення прозорості визначення Висновком №126/174-е від 21.09.2020р. рекомендовано визначення внеску ДБК в інвестиційний договір здійснити на засадах незалежної експертної оцінки, яка враховуватиме усі істотні обставини, що впливають на визначення величини внеску.
		Окрім того, Висновком №126/174-е від 21.09.2020р. рекомендовано - з метою підвищення прозорості та ефективності здійснення внеску, провести вибір інвестора через організацію процедури на кшталт відкритих торгів - для вибору інвестора, який запропонує найбільш вигідні умови для ДБК. Початковою ціною на таких торгах може бути вартість, визначена шляхом незалежної експертної оцінки. При цьому, ДБК може провести відкриті торги самостійно або обрати відповідну організацію, що спеціалізується на проведенні торгів, здійснить всі організаційні заходи з організації торгів, включаючи публікації про умови проведення торгів, та проведе такі відкриті торги для залучення зацікавлених інвесторів.
		У відповідності до зазначеного, Відповідачем 1 було опрацьовано цінові пропозиції отримані від суб`єктів господарювання, що проваджують професійну оціночну діяльність результати чого відображено у звіті про результати опрацювання цінових пропозицій, отриманих від суб`єктів господарювання, що проваджують професійну оціночну діяльність від 01.10.2020р.
		За змістом зазначеного звіту встановлено, що найменша цінова пропозиція за:
		1.          Визначення ринкової вартості внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, поступила від Приватного підприємства «ТА-ЕКСПЕРТ-СЕРВІС».
		2.          Визначення справедливої вартості земельних поліпшень, що розташовані на земельній ділянці що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, без врахування вартості земельної компоненти поступила від Приватного підприємства «БЮРО МАРКУСА».
		Згідно Звіту про оцінку ринкової вартості внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, виконаного Приватним підприємством «ТА-ЕКСПЕРТ-СЕРВІС» від 08.10.2020р. ринкова вартість внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га визначена в розмірі 182  617  000,00 грн.
		Висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення оціночно - земельного дослідження №32044/20-41/33743/33744/20-42 від 10.12.2020р. підтверджено, що виконавець, який був залучений до проведення оцінки, мав право провадження професійної оціночної діяльності за відповідним напрямком на дату оцінки та складання Звіту відповідно до вимог нормативно-правових актів. У звіті реалізована концепція ринкової вартості , що відповідає, вимогам нормативних актів та меті, з якою проводилась оцінка. Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
		Відповідність Звіту про оцінку ринкової вартості внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, виконаного Приватним підприємством «ТА-ЕКСПЕРТ-СЕРВІС» від 08.10.2020р., оцінювачем Товарницьким А.М. вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна підтверджено Рецензією на зазначений Звіт №100-ЕР від 20.11.2020р. ГО «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів».
		Згідно Звіту про незалежну оцінку справедливої вартості земельних поліпшень (будівель, споруд та передавальних пристроїв - 120 одиниць, капітальних інвестицій  1 одиниця), що розташовані на земельній ділянці яка знаходиться за адресою: Дарницький район міста Києва, вул. Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, без врахування вартості земельної компоненти станом на 08.10.2020р. виконаного Приватним підприємством «БЮРО МАРКУСА» ( Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №540/18, оновлений 02.07.2018р., термін дії до 02.07.2021р) справедлива вартість об`єкта оцінки з урахуванням ПДВ 98  575  000,00 грн.
		Висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення оціночно - будівельного дослідження №31663/2-42 від 10.12.2020р. підтверджено, що оцінювачі мали право здійснювати оцінку зазначених у звіті об`єктів оцінки з метою визначеною у вищевказаному звіті станом на дату оцінки. виконавець, а сам звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
		Відповідність Звіту про незалежну оцінку справедливої вартості земельних поліпшень (будівель, споруд та передавальних пристроїв - 120 одиниць, капітальних інвестицій  1 одиниця), що розташовані на земельній ділянці яка  знаходиться за адресою: Дарницький район міста Києва, вул. Клеманська 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, без врахування вартості земельної компоненти станом на 08.10.2020р. виконаного Приватним підприємством «БЮРО МАРКУСА»  вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна підтверджено Рецензією на зазначений Звіт №99-ЕР від 20.11.2020р. ГО «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів».
		Відповідно до цінової довідки №2755/08.1-7.3 Торгово-промислової палати України опосередкована вартість одного квадратного метра житлової площі у новозбудованому житловому будинку по вул.Клеманській у Дарницькому районі становить у гривневому еквіваленті з урахуванням ПДВ 23  504, 00 грн. (мінімум), 30  590,00грн (максимум), 27  047,00 (середній).
		У відповідності до зазначеного, при проведенні інвестиційного аукціону початкова частка паю у грошовому еквіваленті визначена на рівні 281  192  000,00 грн, початкова частка паю у натуральному виражені встановлена на рівні 11  963,58 кв.м ( 281  192  000,00 / 23  504 ), тобто виходячи із мінімальної вартості одного квадратного метра житлової площі зазначеної у ціновій довідці №2755/08.1-7.3 Торгово-промислової палати України, що в свою чергу, вплинуло на збільшення частки Державного підприємства  «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» та свідчить про визначення цієї частки на максимально вигідних умовах для підприємства.
		Таким чном суд приходить до висновку, що твердження Позивача про непрозорість та невизначеність умов Договору в аспекті обсягу площ, які має отримати кожна сторона за результатами його виконання, не знайшло свого документального підтвердження.
		Також судом встановлено, що у зв`язку з необхідністю реалізації Стратегічного плану розвитку ДБК, що вимагає прийняття управлінських рішень щодо управління державним майном, що перебуває у господарському віданні ДБК та забезпечує діяльність Верховної Ради України, зокрема, із списання, реалізації , передачі , оренди майна ДБК, укладання господарських, у тому числі , інвестиційних договорів із залученням небюджетних коштів,   Державним підприємством  «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» було здійснено звернення до Інституту держави і права ім.Корецького НАН України із запитом про проведення науково-правової експертизи та надання роз`яснень стосовно тлумачення і застосування норм законодавства стосовно управління державним майном , що забезпечує діяльність Верховної Ради України.
		За результатами зазначеного звернення надано Висновок науково-правової експертизи, виконаної Інститутом держави і права ім.Корецького НАН України на запит Державного підприємства  «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» у відповідності із Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу» №126/83-е від 06.05.2020р. (Висновок №126/83-е від 06.05.2020р.), а саме:
		1.          Підприємство, що володіє на праві господарського відання чи оперативного управління державним  майном, що входить у майновий комплекс, якій забезпечує діяльність Верховної Ради України, зобов`язане застосовувати положення розроблених Апаратом Верховної Ради України відомчих нормативних актів (положення, порядки тощо) щодо управління об`єктами державної власності, зокрема із списання, реалізації, передачі, оренди майна, укладання господарських, у тому числі інвестиційних договорів, із залученням небюджетних коштів, тощо.
		2.          Апарат Верховної Ради України, як суб`єкт управління об`єктами державної власності, у процесі управління об`єктами державної власності, що перебувають на його балансі та віданні, має розробити свої відомчі нормативні акти (положення, порядки тощо), що встановлюють порядок управління об`єктами державної власності, зокрема, із списання, реалізації, передачі, оренди майна, укладання господарських, у тому числі, інвестиційних договорів із залученням небюджетних коштів тощо.
		У разі відсутності розроблених власних нормативних актів слід застосовувати загальні положення чинного законодавства України.
		Щодо  посилання  Позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 08.11.2001р. №1314 «Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності», суд відзначає наступне.
		Позивач посилається на те, що за змістом Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:144:0009  Площа (га): 8.1131, Адреса: м.Київ, вулиця Клеманська, земельна ділянка 6-8, розташовано об`єкти нерухомого майна - Комплекс будівель, за адресою: м.Київ, вулиця Клеманська, будинок 6-8.
		Власником зазначеного майна є  Апарат Верховної Ради України, форма власності - державна.
		В обґрунтування позиції щодо недійсності Договору Позивач зазначає, що будь-які дії щодо погодження розпорядження вищезазначеним державним майном, погодження списання та списання об`єктів нерухомого майна державної власності, що знаходяться на зазначеній ділянці у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2001р. №1314 «Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності»  не  здійснювалось. Будь-яких рішень щодо знесення та списання об`єктів, не  приймалось.
		Суд зазначає, що Статутом Державного підприємства  «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» встановлено, що майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним Уповноваженим органом управління на праві господарського відання (п.4.1. Статуту).
		Майно Підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображена в його балансі (п.4.2. Статуту).
		Правовий режим майна, закріпленого за Підприємством, встановлюється відповідно до законів України, зокрема Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України»  (п.4.3. Статуту).
		Джерелами формування майна Підприємства є: державне майно, закріплене за Підприємством; доходи, отримані у результаті провадження господарської діяльності; кредити та позики; інше майно та майнові права, набуті Підприємством на законних підставах; інші надходження, не заборонені законодавством (п.4.4. Статуту).
		Підприємство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним, та розпоряджається ним з урахуванням обмежень, установлених законодавством. Майно, що є державною власністю і закріплене за Підприємством на праві господарського відання, включається до його активів (4.5. Статуту) .
		Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №15/1-105 від 10.12.2020р. «Про закріплення нерухомого майна на праві господарського відання» вирішено закріпити за Державним підприємством «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» на праві господарського відання нерухоме майно за переліком згідно додатком. 
		Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №15/1-104 від 10.12.2020р. «Про закріплення майна на праві господарського відання» вирішено закріпити за Державним підприємством «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» на праві господарського відання майно за переліком згідно додатком.
		За змістом Витягу  Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 234798537 від 30.11.2020р. об`єкт нерухомого майна комплекс будівель за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, б.6-8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231588780000 зареєстровано на праві власності за Апаратом Верховної Ради України, форма власності державна.
		Згідно Витягу Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 238057213 від 21.12.2020р. об`єкт нерухомого майна комплекс будівель за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, б.6-8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231588780000 зареєстровано на праві господарського відання за Державним підприємством «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ».
		У Висновку Інституту держави і права ім.Корецького №126/83-е від 06.05.2020р. проаналізовано, що відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України до складу державної власності входить майно, у тому числі грошові кошти, яке належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
		Основним законодавчим актом, що встановлює порядок управління державним майном є Закон України «Про управління об`єктами державної власності», яким визначено перелік об`єктів та суб`єктів такого управління, обсяг їх повноважень тощо.
		Так, статтею 3 Закон України «Про управління об`єктами державної власності» визначено коло об`єктів управління державної власності, у тому числі : -майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; -майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям; -державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; інші конкретно визначені види майна.
		Вказані приписи Закону України «Про управління об`єктами державної власності» свідчать про те, що «державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України» виділено в окремий об`єкт. Відтак слід визнати, що, незважаючи на наявність у переліку об`єктів управління державної власності таких об`єктів як майно казенних та державних комерційних підприємств, аналогічні за статусом казенні та державні комерційні підприємства, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, - входять до складу саме таких майнових комплексів, і управління ними здійснюється в спеціальному порядку, передбаченому саме для таких майнових комплексів.
		Статтею 4 Закон України «Про управління об`єктами державної власності» визначено коло суб`єктів управління об`єктами державної власності, у тому числі: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; інші конкретно визначені органи управління.
		Визначений вищевказаною статтею 4 Закон України «Про управління об`єктами державної власності» перелік суб`єктів управління об`єктами державної власності корелюється з приписами статті 3 цього закону та поряд з КМ України, ФДМ України, міністерствами та відомствами містить зазначення окремих суб`єктів управління, а саме - органів, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до частини 2 статті 6 Закон України «Про управління об`єктами державної власності» органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, відповідно до покладених на них завдань виконують функції з управління державним майном, передбачені частиною першою цієї статті, за винятком повноважень щодо господарських структур.
		Наведене свідчить про те, що обсяг повноважень органів, які забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради, України та Кабінету Міністрів України відповідає обсягу повноважень уповноважених органів управління щодо відповідних майнових комплексів.
		Частиною 1 статті 6 Закон України «Про управління об`єктами державної власності» визначено повноваження уповноважених органів управління.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Закон України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України» є спеціальним законом стосовно майнового комплексу Верховної Ради, визначення його правового режиму та органів, що здійснюють управління цим майновим комплексом.
		Закон України «Про управління об`єктами державної власності» визначає майновий комплекс ВР як окремий об`єкт управління та встановлює, що управління ним здійснюють відповідні органи, які забезпечують діяльність такого органу влади.
		Відповідно до статті 7 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 року  організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради» ( частина 1 статті 7). 
		Апарат Верховної Ради діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради, яке затверджується постановою Верховної Ради. Положення про структурний підрозділ Апарату Верховної Ради затверджується Головою Верховної Ради України ( частина 3 статті 7 Регламенту ВР).
		Відповідно до Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08. 2011 р. № 769 в редакції розпорядження Голови Верховної Ради України № 734 від 20.11.2014 р., Апарат Верховної Ради України (далі - Апарат) є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України (п.1.). Апарат у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, розпорядженнями Голови Верховної Ради України та Керівника Апарату, іншими нормативно-правовими актами (п.2). Структура Апарату відповідно до пункту 35 частини першої статті 85 Конституції України, а також його гранична чисельність затверджуються Верховною Радою України.
		Положенням визначено основні напрями діяльності Апарату, у тому числі, у сфері фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності Верховної Ради України, які Апарат здійснює через Управління справами, який є структурним підрозділом Апарату.
		Відповідно до Положення про Управління справами Апарату Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 05.10.2015 р. № 1371 (далі - Положення про УС) , Управління справами має статус юридичної особи, є бюджетною установою, що фінансується за рахунок Державного бюджету України (п. 1.5).
		Управління справами є структурним підрозділом Апарату Верховної Ради України, до відання якого входять питання матеріально-технічного, фінансового забезпечення та господарського обслуговування діяльності парламенту (п. 1.1.).
		Загальне керівництво діяльністю Управлінням справами здійснює Голова Верховної Ради України. Координацію його діяльності з іншими структурними підрозділами Апарату здійснює Керівник Апарату Верховної Ради України (п.1.2.)
		У своїй діяльності Управління справами керується Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами України, розпорядженнями Голови Верховної Ради України, його заступників, Керівника Апарату Верховної Ради України та самим Положенням про УС (п.1.3.)
		Відповідно до п.1.4. Положення про УС саме Управління справами здійснює управління майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, тобто майновим комплексом ВР.
		Згідно з п.2.1. Положення про УС Управління справами Апарату управління майновим комплексом ВР входить до числа основних завдань та функцій Управління справами Апарату.
		Відповідно до п.2.2. Положення про УС Управління справами:
		-          є основним розпорядником бюджетних коштів, визначених кошторисом ВР України на здійснення повноважень ВР України та її Апарату;
		-          виступає замовником у сфері публічних закупівель;
		-          приймає рішення про створення, ліквідацію та реорганізацію підприємств майнового комплексу ВР, затверджує їх статути;
		-          розглядає та затверджує річні фінансові та інвестиційні плани підприємств майнового комплексу ВР, та здійснює контроль за їх виконанням;
		-          здійснює функції з обліку об`єктів державного майна та контролю за збереженням державного майна майнового комплексу ВР;
		-          погоджує відчуження, списання та передачу державного майна, що входить до складу майнового комплексу ВР;
		-          виступає орендодавцем майна, що входить до складу майнового комплексу ВР;
		-          здійснює низку інших, передбачений законом та Положенням про УС функцій, пов`язаних з управлінням майновим комплексом ВР.
		Склад та перелік функцій, які покладені на Управління справами відповідно до його завдань, визначених Регламентом Верховної Ради України, Положенням про Апарат Верховної Ради України та п.2.2. Положення про УС, встановлює, що  Управління справами Апарату ВР є уповноваженим органом управління, визначеним Законом про управління, який здійснює розпорядження та управління майновим комплексом ВР. 
		Тобто саме Апарат Верховної Ради уповноважений приймати рішення та видавати розпорядчі акти щодо порядку управління майновим комплексом ВР, практична реалізація якого здійснюється через Управління справами Апарату.
		Стосовно поширення дії нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України на управління майновим комплексом Верховної Ради суд зазначає наступне.
		Відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» - Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України ( стаття 1).
		Отже, положення Закону України «Про Кабінет Міністрів України» дозволяє дійти висновку, здійснюючи виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, Закон України «Про Кабінет Міністрів України» не передбачає здійснення влади і через органи, зокрема Апарат чи Управляння справами Верховної Ради України, які, відповідно до Закону про управління є уповноваженими органами управління майновим комплексом Верховної Ради.
		Повноваження Кабінету Міністрів України  у сфері управління об`єктами державної власності визначені статтею 5 Закон України «Про управління об`єктами державної власності».
		Частиною 2 статті 5 цього Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо здійснення управління об`єктами державної власності.
		При цьому, частиною 1 цієї ж статті 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» встановлено, що Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.
		Водночас, статтею 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, визначено як окремий об`єкт управління, щодо якого статтею 4 цього ж Закону визначено і відповідні органи управління. 
		Відтак, повноваження Кабінету Міністрів України стосовно управління майном державних казенних та комерційних підприємств, не розповсюджуються на управління державними підприємствами, що входять до складу майнового комплексу Верховної Ради.
		Слід зауважити, що Постанови Кабінету Міністрів України, прийняті на виконання функцій Кабінету Міністрів України у сфері управління державним майном, такі, наприклад, як: Постанови від 8 листопада 2007 р. N 1314 «Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності», від 4 жовтня 1995 р. № 786 « Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», від 6 червня 2007 р. № 803 «Про затвердження Порядку відчуження об`єктів державної власності» тощо, визначаючи сферу дії зазначених постанов, не передбачає поширення їх дії на такі спеціальні об`єкти управління, якими є майнові комплекси, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.
		Отже, на управління майновим комплексом Верховної Ради за загальним правилом не поширюється дія нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України у сфері управління державним майном, окрім випадків, прямо передбачених законом.
		Таким чином, суд відхиляє посилання Позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 08.11.2001р. №1314 «Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності», оскільки зазначена Постанова на спірні правовідносини не розповсюджується.
		Водночас, зважаючи на відсутність локального нормативного акту уповноваженого органу управління щодо списання майна, Державне підприємство  «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» має право, але не зобов`язано застосовувати Постанову Кабінету Міністрів України від 08.11.2001р. №1314 «Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності» в цілому, або в певній частині. 
		Крім того, суд відзначає, що питання списання майна, розташованого на земельній ділянці стосується реалізації умов Договору сторонами та не впливає на оцінку його відповідності вимогам чинного законодавства.
		Також суд бере до уваги, що Розпорядженням Управляння справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020р. №15/1-65 «Про затвердження стратегічного плану розвитку державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради» на 2020-2025 роки» затверджено стратегічний план розвитку державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» на 2020-2025 роки згідно з додатком та схвалено і погоджено (дозволено) заходи, що містяться в стратегічному плані розвитку Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» на 2020-2025 роки, в тому числі списання нерухомого майна (будівель та споруд), що знаходяться на земельній ділянці.
		П.2.1.18 Договору встановлено, що Сторона-1 надає Стороні-2 всі необхідні документи, що підтверджують списання та можливість демонтажу у встановленому порядку існуючих будівель на Будівельному майданчику, зокрема, але не виключно: акти на списання. При цьому Сторона-2 здійснює такий демонтаж за власний рахунок.
		Відповідно до п. 7.8.           Договору Сторона-1 гарантує Стороні-2, що відносно будівель, розташованих на Земельній ділянці буде прийнято рішення уповноваженого органу управління Сторони-1 згідно Стратегічного плану Сторони-1, затвердженого 14.08.2020р. щодо їх списання та знесення.
		Щодо твердження Позивача, що проведення аукціону стосовно забудови відповідної земельної ділянки та укладення оскаржуваного Договору визначає собою розпорядження відповідною земельною ділянкою в супереч накладеному на неї арешту, суд відзначає наступне.
		Позивач зазначає, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладено арешт на все майно  Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» постановою про арешт майна боржника від 06.11.2019 Старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Боголей І.Ю.  у виконавчому провадженні № 60242716. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49546223 від 06.11.2019 11:46:30.
		Судом встановлено, що оскаржуваний Договір не передбачає будь-якого розпорядження земельною ділянкою та іншим майном Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України».
		П.7.7. Договору встановлено, що Сторона-2 гарантує Стороні-1, під час здійснення будь-яких дій, спрямованих на виконання цього Договору, в тому числі, але не виключно, завершення Будівництва Об`єкта та здачі Об`єкта в експлуатацію за Стороною-1 залишиться право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер - 8000000000:90:144:0009) площею 8,1131 га, що розташована на вул. Клеманській, 6-8 у м. Києві.
		Крім того, за змістом  Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №256799902 від 17.05.2021р. та №256798292 від 17.05.2021р. будь-які заборони та обтяження щодо   земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:144:0009  та розташованого на ній об`єкта нерухомого майна - комплекса будівель відсутні.
		Щодо твердження позовної заяви, що земельна ділянка на якій планується здійснення забудови надана у постійне користування Державному підприємству «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» для експлуатації та обслуговування виробничої бази, що  унеможливлює здійснення на ній  житлової забудови, суд відзначає наступне.
		У Висновку Інституту держави і права ім.Корецького №126/174-е від 21.09.2020р. зазначено, що належна ДБК на праві постійного користування Земельна ділянка, що знаходилась у мікрорайоні промислової зони була надана з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування виробничої бази. 
		На даний час відбулась зміна характеру оточуючої забудови та зміна цільового призначення оточуючих земельних ділянок. 
		Такі зміни були затверджені Рішенням Київської міської Ради від 06.06.2017 року №691/2853 «Про затвердження детального плану території в районі Дніпровської набережної, вулиці Здолбунівської, проспекту Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва», яким були внесені зміни (оновлення) до містобудівної документації. 
		Відповідно до наведеного Рішення на прилеглих до Земельної ділянки земельних ділянках планується будівництво житлових комплексів та об`єктів інфраструктури для потреб зведених житлових комплексів, що у найближчі строки унеможливить її використання за призначенням з огляду на санітарно-екологічні вимоги оточуючої житлової забудови.
		Враховуючи наявність наведеного рішення Київської міської Ради, ДБК отримало згоду Управління справами Апарату Верховної Ради України на проведення зміни цільового призначення Земельної ділянки  з «експлуатація та обслуговування виробничої бази» на «для житлової та громадської забудови» (Лист 15/16-2020/142831 від 27.08.2020р.).
		Наведене узгоджується із змістом Договору, яким визначено, що цільове призначення земельної ділянки на день укладання Договору: експлуатація та обслуговування виробничої бази. До початку будівництва Стороною-1 здійснюються відповідні дії щодо зміни цільового призначення з метою її житлової забудови та отримання відповідних правовстановлюючих документів.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір  №126 від 21.12.2020р. укладено у повній відповідності до норм чинного законодавства України, що свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним, а також Протоколу №1 від 11.12.2020 року  у судовому порядку.
		Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
		З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
		За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"  від 29.05.2013 № 11.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
		Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
		З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
		За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТІС-КОНСТРАКШН» до Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА» ЛТД про: визнання недійсним Протоколу №1 від 11.12.2020 року публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ»; визнання недійсним Договору № 126 від 21.12.2020 року, укладеного  між Державним підприємством «ДЕРЖАВНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» та Товариством з обмежено відповідальністю «НІКА» ЛТД.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст.   73-74,   76-79,   86,   129,   233,   237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення 16.07.2021
		 
		 
		Суддя                                                                                          М.О. Лиськов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...