Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/908/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2021. Зареєстровано: 19.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2021.
Дата набрання законної сили: 28.09.2021
Результат оскарження 28.09.2021 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"06" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/908/21
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Хотенця П.В.                   
		при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом   Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", м. Київ     до   1. Приватного підприємства "Континент 2012", м. Харків ,  2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків   про  стягнення 29824,38 грн. за участю представників сторін:
		позивача - не з`явився
		відповідачів - 1. Тарасенко В.Ю., ордер № 1043385 від 21.05.2021 року, 2. Тарасенко В.Ю., ордер № 1043386 від 21.05.2021 року 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач -  Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК", м. Київ звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - Приватного підприємства "Континент 2012", м. Харків та Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованості за заявою-договором №ID4801711 від 08 червня 2018 року про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в  АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), що в частині тіла кредиту, відсотків, комісії та штрафу станом на 03 березня 2021 року становить 29824,38 грн. та складається із заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 25136,74 грн. пені на суму простроченої заборгованості за період з 02 вересня 2020 року до 02 березня 2021 року 3062,81 грн., штрафу 1624,83 грн.
		Керуючись частиною 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що другим відповідачем у позовній заяві вказано фізичну особу, що не є підприємцем, суд звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, із запитами щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
		13 квітня 2021 року через канцелярію суду Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області подано відповідь (вхідний №  8332) про те, що запитувані персональні дані громадянина ОСОБА_1 не підлягають наданню. Суд долучає відповідь до матеріалів справи.
		Керуючись частиною 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що другим відповідачем у позовній заяві вказано фізичну особу, що не є підприємцем, суд звернувся до Відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту управління державної реєстрації виконавчого комітету Полтавської міської ради, із запитами щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
		26 квітня 2021 року через канцелярію суду Відділом реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту управління державної реєстрації виконавчого комітету Полтавської міської ради подано відповідь (вхідний №  9498) про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 квітня 2021 року позовну заяву Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", м. Київ до Приватного підприємства "Континент 2012", м. Харків та Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків про стягнення 29824,38 грн. залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів направлення відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів.
		11 травня 2021 року Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" усунено недоліки шляхом надання до суду доказів направлення відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/908/21, вказано, що розгляд справи № 922/908/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
		24 травня 2021 року через канцелярію суду, Приватним підприємством "Континент 2012" та Фізичною особою ОСОБА_1 подано відзив (вхідний № 11965) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи. Також відповідачами подано клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2021 року клопотання відповідачів про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23 червня 2021 року на 11:30 годин.
		18 червня 2021 року електронною поштою, Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" подано письмові пояснення (вхідний № 4081) на відзив, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
		18 червня 2021 року електронною поштою, Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" подано докази (вхідний № 4086) надсилання сторонам письмових пояснень, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
		22 червня 2021 року через канцелярію суду, Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" подано письмові пояснення (вхідний № 14627) на відзив, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
		Протокольною ухвалою суду від 23 червня 2021 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 06 липня 2021 року до 11:30 годин.
		25 червня 2021 року через канцелярію суду, Приватним підприємством "Континент 2012" та Фізичною особою ОСОБА_1 подано заперечення (вхідний № 14953) на письмові пояснення на відзив, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
		Представник позивача у судове засідання не з`явився у наданих письмових поясненнях на відзив наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Представник відповідачів у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
		Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідачів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		08 червня 2018 року між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" та Приватним підприємством "Континент 2012" (позичальником, першим відповідачем) було укладено Заяву-договір № ID4801711 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") (кредитний договір"), відповідно до умов якого, Банк надав позичальнику кредит у сумі 300000,00 грн. із терміном повернення не пізніше 08 червня 2020 року, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору. Цільове використання кредиту відповідно до пункту 1.2. кредитного договору - на поповнення оборотних коштів; і здійснення поточних платежів позичальника та на придбання основних засобів та інших інвестицій у бізнес. Договір було підписано Електронним цифровим підписом, на підтвердження чого позивачем надано роздруківку перевірки кваліфікованого електронного підпису відповідача, накладеного на електронні документи, паперові копії яких, долучені до матеріалів справи.
		Згідно кредитного договору, клієнт (перший відповідач) підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих Банком умов надання зазначених банківських послуг (в тому числі кредитних) та надав відповідну згоду, що засвідчив власним підписом 08 червня 2018 року. 
		Відповідно до пункту 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT "ТАСКОМБАНК" - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк "ТАС24/БІЗНЕС", або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через веріфікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій Формі.
		Кошти за договором першим відповідачем було отримано шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в кредитному договорі (пункт 1.2) та заяві, що підтверджується відповідною випискою, отже позивач, як кредитодавець, свої обов`язки за кредитним договором виконав в повному обсязі. Однак, як зазначав позивач, умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не були виконані, кредитні кошти у встановлені договором (зокрема Графіком погашення кредиту) строки не були повернуті, у зв`язку з чим станом на 03 березня 2021 року заборгованість позичальника за кредитним договором, становить 29824,38 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) 25136,74 грн; заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочені) 0,00 грн; заборгованість по комісії (в тому числі простроченій) 0,00 грн; пеня на суму простроченої заборгованості за період з 06 квітня 2020 року по 06 жовтня 2020 року 3062,81 грн; штраф 1624,83 грн.
		Крім цього, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між позивачем та Фізичною особою ОСОБА_1 (другим відповідачем) 08 червня 2018 року було укладеного договір поруки № НI5609
		Позивач стверджує, що наявність очевидних ознак неспроможності Позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов`язання та/або порушення умов Договору має наслідком виникнення у Банку права вимагати дострокового повернення суми Кредиту, що також передбачено нормами частини 2 статті 1050, частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
		Між позивачем та Приватним підприємством "Континент 2012" був укладений заява-договір № ID4801711 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнес") від 08 червня 2018 року.
		Згідно пункту 1.1 Банк зобов`язується надати першому відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
		Відповідно до пункту 2.1 Заяви договору розмір кредиту: 300000,00 грн.
		Згідно пункту 2.3 Заяви-договору вартість кредиту складається з: розміру процентної ставки за користування кредитом: 0.0001% річних (пункт 2.3.1). та розміру комісійної винагороди: 1.75% від суми виданого кредиту (щомісячно).
		Відповідно до пункту 2.5 Заяви-договору терміни і порядок погашення кредиту: згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору.
		Згідно пункту 2.6 Заяви--договору термін повернення кредиту: 08 червня 2020 року.
		Відповідно до пункту 3.2 Заяви-договору остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати зазначеної в пункті 2.6 цього договору.
		Також додатком 1 до Заяви-договору № ІD4801711 встановлений Графік погашення кредиту, у якому остаточно встановлена сума платежу за кредитом з його розбивкою на місяці, встановлені остаточна сума комісії за управління кредитом, остаточна сума процентів.
		Цим додатком 1 також встановлена остаточна дата погашення заборгованості за Заявою-договором № ІD4801711 - 08 червня 2020 року.
		З матеріалів справи вбачається, що вся заборгованість за Заявою-договором № ІD4801711 від 08 червня 2018 року станом на 27 березня 2021 року вже погашена першим відповідачем у повному обсязі, що підтверджується копіями банківських виписок. 
		При цьому позивач не погоджується з повним погашенням заборгованості за Заявою-договором № ІD4801711 від 08 червня 2018 року станом на 27 березня 2021 року та незаконно нараховує комісію за управління кредитом, відсотки, пеню та штрафу після закінчення строку дії самого кредитного договору
		Позивач вчиняє наступним чином: частину платежів, якими перший відповідач вже остаточно погасив заборгованість по оспорюваному кредитному договору він замість того, щоб зарахувати у погашення основного боргу, зараховує у погашення якоїсь додаткової комісії. відсотків, пені, які вже не повинні стягуватись з першого відповідача після настання остаточної дати погашення заборгованості за Заявою-договором.
		При цьому та сума комісії і відсотків, які були передбачені для нарахування першому відповідачу згідно з умовами Заяви-договору протягом строку погашення заборгованості, вже погашені Приватним підприємством "Континент 2012" у повному обсязі.
		На даний час у першого відповідача є в наявності 2 довідки від позивача виданих у одну дату, у яких позивач наполягає, що у першого відповідача є заборгованість по оскаржуваній Заяві-договору, але при цьому навіть у цих довідках інформація про цю нібито "наявну" заборгованість різна: у довідці від 18 березня 2021 року № 25/536 позивач підтверджує, що станом на 25 лютого 2021 року заборгованість за Заявою-договором у першого відповідача становить: заборгованість за тілом кредиту - 0,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн, заборгованість за нарахованою комісією 0,00 грн, прострочена заборгованість за тілом кредиту - 25136,74 грн., пеня - 8334,09 грн; у довідці  від 18 березня 2021року № 28/536 позивач підтверджує, що станом на 18 березня 2021 року заборгованість за Заявою-договором у відповідача становить: заборгованість за тілом кредиту 0,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн, заборгованість за нарахованою комісією 0,00 грн, прострочена заборгованість за тілом кредиту- 25136.74 гри., прострочена заборгованість за комісіями 5250,00 грн, пеня 8540,82 грн
		З порівнянні цих довідок, а також за розрахунком заборгованості першого відповідача, доданим до позовної заяви, суд вбачає, що після закінчення строку погашення заборгованості за Заявою-договором позивач продовжує незаконно нараховувати комісію, пеню і штраф.
		З обох розрахунків заборгованості вбачається, що станом на 19 лютого 2021 року за оскаржуваною Заявою-договором першим відповідачем вже сплачено всього 458519,72 грн платежів у погашення основного боргу, комісії за управління кредитом, процентів та пені.
		При ньому  видно, що за прострочення оплати заборгованості у період до 08 червня 2020 року позивачем нараховано пеню у розмірі 10406,14 грн.
		З урахуванням нарахованої Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" пені з першого відповідача за умовами Заяви-договору на погашення кредитної заборгованості щодо основного боргу, комісії за управління кредитом, процентів та пені не повинно стягуватись більше, ніж 436406,44 грн. 
		Таким чином, з урахуванням вже підтверджених банківськими виписками оплат першого відповідача на загальну суму 458519,72 грн у нього станом на свої сьогоднішній день існує переплата  заборгованості по оскаржуваній Заяві-договору у розмірі 22113,28 грн.
		Матеріали справи свідчать про те, що станом на 08 червня 2020 року Приватним підприємством "Континент 2012" було вже сплачено загальну суму заборгованості у розмірі 385629,72 грн., а саме:  основної заборгованості за кредитом на суму 255713,26 грн, комісії за управління кредитом на суму 119500,00 грн, процентів на суму 0,32 грн пені за прострочення оплати заборгованості на суму 10406,14 грн.
		При цьому станом на 08 червня 2020 року сума недоплати та простроченої основної заборгованості  за кредитом становила 44286,74 грн.
		Пеня за прострочення оплати заборгованості за кредитом, нарахована за період до 08 червня 2020 року була сплачена у повному обсязі у розмірі 10406,14 грн.
		Таким чином, станом на 08 червня 2020 року першому відповідачу за простроченою заборгованістю sa кредитом залишалось сплатити суму у розмірі 50786,72 грн. 
		Суд вважає, що суму у більшому розмірі позивач стягувати з першого відповідача згідно з умовами кредитного договору та чинного законодавства після закінчення строку погашення заборгованості за кредитним договором не мав права.
		З матеріалів справи вбачається, що повна сума заборгованості згідно з розрахунком першого відповідача, і за основною заборгованістю за кредитом, і за комісією за управлення кредитом, і за відсотками, і за пенею нараховано позивачем до 08 червня 2020 року, була сплачена Приватним підприємством "Континент 2012" остаточно 29 січня 2021 року.
		Більш того, вже за період з 29 січня 2021 року по 19 лютого 2021 року у першого відповідача почала утворюватися переплата та заявою-договором, яка станом на 19 лютого 2021 року склала 22113,28 грн. Більше з цього часу першим відповідачем оплат за Заявою-договором не здійснювалось.
		Таким чином, станом на день звернення до суду з позовною заявою, заборгованість Приватного підприємства "Континент 2012" за оскаржуваним Заявою-договором є погашеною у повному обсязі і навіть переплаченою, але позивач надалі продовжує нараховувати комісію, відсотки, пеню за прострочення її оплати після закінчення строку оплати.
		Така позиція позивача протирічить вимогам чинного законодавства та практиці Верховного Суду з цього питання, а саме:
		Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №175/4753/15-ц при розгляді аналогічної справи висловив правову позицію про те, що нарахування пені та процентів після закінчення строк дії кредитного договору є незаконним:
		"Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
		Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другої статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги банку про стягнення процентів та пені після жовтня 2009 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
		Такі правові висновки, що не були враховані судами під час вирішення спору, узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.
		Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими, а тому судами безпідставно застосовано позовну давність й до цих вимог."
		Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18).
		Згідно частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Заборгованість першого відповідача та Заявою-договором нарахована йому у межах погодженого з ним строку кредитування до 08 червня 2020 року, сплачена ним у повному обсязі, на стягнення іншої заборгованості по основному боргу, комісії, процентам та пені позивач не має права. Відповідно, оскаржувана Заява-договір підлягають визнанню припиненою, а заборгованість по ній погашеною.
		Суд зазначає, що умова оскаржуваного Заяви-договору про стягнення комісії за управління кредитом у розмірі 5250,00 грн щомісячно згідно з умовами чинного законодавства та практикою Верховного Суду є нікчемною.
		Ця умова є фактично зі сторони Банку вимогою від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, що заборонено статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61- 8862сво18 суд зробив висновок, що: "Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав за обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, то об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції чинній на момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої- третьої статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову падання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований па порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.".
		Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі №641/11984/15-ц, провадження № 61-37843св18.
		У разі врахування того, що комісія за оспорюваним Заявою-договором у розмірі 126000,00 грн вже є сплаченою відповідачем, а умови про її нарахування є нікчемними, виходить, що заборгованість по Заяві-договору першим відповідачем є переплаченою навіть не у розмірі 22113.28 грн, а у ще більшому розмірі на суму 148113,28 грн
		Матеріали справи свідчать про те, що 08 червня 2018 року між позивачем та Фізичною особою ОСОБА_1 (другим відповідачем) був укладений договір поруки № НІ5609, згідно пункту 1.1. якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Приватним підприємством "Континент 2012" зобов`язань, що виникли або можуть  виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору №ID4801711 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") від 08 червня 2018 року, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.
		Граничний строк виконання зобов`язань за договором поруки встановлений у пункті 1.2.1, у якому вказано, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі і щодо повернення кредитору кредиту у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, з графіком зменшення ліміту/кредитної лінії, з графіком зменшення ліміту у розмірі 300000,00 грн, у терміни (строки), визначені кредитним договором, але в будь-якому випадку не пізніше 08 червня 2020 року.
		Також пунктами 1.2.2, 1.2.3, 1.2.4 договору поруки у відповідний строк передбачений і обов`язок поручителя повернути проценти, комісії, сплатити неустойку, пеню, штрафи.
		Відповідно до частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.
		Крім підстави погашення заборгованості за основним кредитним договором, забезпеченим порукою, є і інші підстави для визнання договору поруки припиненим.
		Відповідний граничний строк виконання зобов`язань за забезпеченим порукою кредитним договором настав 08 червня 2020 року.
		Позивач у даній справі пропустив встановлений чинним законодавством 6- місячний строк пред`явлення вимог за цим договором поруки.
		Правова позиція про визнання договору поруки припиненим внаслідок пропуску б-місячного строку для пред`явлення вимог за цим доктором викладена у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України: постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року по справі №6-3087ц; постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі №2-1283/11, провадження № 61-5541св18; постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-1707цс15; постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-623цс17 та в ухвалі Верховного Суду України від 13 грудня 2017 року у справі №481/465/16-ц.
		Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема договорів.
		За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України).
		За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
		Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 Цивільного кодексу України).
		У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не  встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 Цивільного України). Припинення поруки пов`язане. зокрема, із закінченням строку її чинності.
		Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
		Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.
		Згідно частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 Цивільного кодексу України).
		Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 Цивільного кодексу України).
		Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 Цивільного кодексу України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини 4 статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання сановного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
		Виконання сторонами зобов`язання це здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов`язання це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.
		Відповідачі взяли на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 08 червня 2020 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.
		Отже, сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.
		Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
		Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
		Оскільки відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини 4 статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.
		Таким чином, можна зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
		Починаючи з 08 червня 2020 року заборгованість по забезпеченому порукою кредитному договору вважається простроченою. Крім того прострочення почалось ще раніше, адже платежі вносились не у повному обсязі.
		В даному випадку суд вважає, що строк позовної давності розпочинає свій перебіг з моменту першого прострочення за кредитним договором, але в будь-якому випадку не пізніше 08 червня 2020 року. Перебіг позовної давності для пред`явлення вимог за договором поруки розпочинається з закінченням терміну виконання основного зобов`язання за кредитним договором 08 червня 2020 року і закінчується 07 січня 2021 року, цей строк позовної давності пропущений.
		Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А це у будь-якому випадку не пізніше 08 червня 2020 року. І саме з цього часу розпочинається перебіг та обчислення встановленого частиною 4 статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов`язань за кредитом.
		Тобто Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" мало протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором з 08 червня 2020 року) пред`явити вимоги до поручителя.
		У разі пред`явлення позивачем вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
		Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
		Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на позивача. 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У позові відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
		 
		Повне рішення складено "16" липня 2021 р.   
		 
		Суддя П.В. Хотенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...