Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/254/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2021. Зареєстровано: 20.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2021.
Дата набрання законної сили: 19.07.2021
Номер судового провадження: А/857/7743/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/254/21 пров. № А/857/7743/21
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.
		суддів Шевчук С.М., Хобор Р.Б.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі №380/254/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-
		суддя в 1-й інстанції Лунь З.І.,
		час ухвалення рішення не зазначено,
		місце ухвалення рішення  Львів,
		дата складання повного тексту рішення не зазначено,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі  ГУ НП у Львівській області), в якому просив суд:
		-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 повної та достовірної публічної інформації за запитами на отримання публічної інформації від 07.09.2020 та від 07.10.2020;
		-зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію, що запитувалася згідно із запитами на отримання публічної інформації від 07.09.2020 та від 07.10.2020, з обов`язковим вказанням розміру в процентному відношенні та грошовому еквіваленті додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), в тому числі надбавки за специфічні умови проходження служби, оперативно-розшукову діяльність, індексації грошового забезпечення та розмір премії, яке отримував поліцейський, який перебуває на посаді начальника відділення, що не входить до складу відділу, має спеціальне звання - майор поліції та вислугу 15 років за період станом на 01.09.2019, окремо станом на 01.12.2019, і щомісячно з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 01.08.2020.
		 
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо ненадання ОСОБА_1 повної та достовірної публічної інформації за запитами на отримання публічної інформації від 07.09.2020 та від 07.10.2020; зобов`язано ГУ НП у Львівській області повторно розглянути та надати ОСОБА_1 повну, достовірну інформацію, що запитувалася згідно із запитами на отримання публічної інформації від 07.09.2020 та від 07.10.2020 протягом п`яти робочих днів із дня набрання рішенням суду законної сили; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП у Львівській області судові витрати у формі судового збору на суму 840,00 копійок.
		 
		Не погодившись із прийнятим рішенням, ГУ НП у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що ОСОБА_1 помилково визначено, що його запит від 07.09.2020 та від 07.10.2020 відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації». Оскільки запитуване не містить ознак публічної інформації.
		Апелянт повідомив, що програмне забезпечення не дозволяє створити запитувану інформацію, про яку запитував позивача тому на його запит взагалі неможливо надати відповідь. Публічною інформацією є те, що вже доступне для використання, а від ГУ НП у Львівській області потрібно лише надати таку інформацію запитувачу. Однак позивач в запиті від 07.10.2020 бажав отримати відповідь, на яку необхідно створити інформацію, що жодного відношення до публічної не має.
		Крім того, відповідач покликався на Постанову Пденуму Вищого адміністративного Суду від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації». 
		Вважає також, що у даному випадку визнання бездіяльності протиправною є хибним. Оскільки бездіяльність передбачає відсутність будь-якого реагування зі сторони відповідача. Однак відповідач на запити позивача реагував.
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (від 28.08.2021 за вх. №К-14208/21). Зокрема вказав, що апелянт вибірково цитує приписи Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 за №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», зокрема абз. 10 підп. 1 п. 1, оскільки не є інформаційним запитом звернення, для відповіді, на яке необхідно створювати інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.
		Оскільки до повноважень ГУ НП у Львівській області, як територіального органу Національної поліції, належить у тому числі нарахування і виплата грошового забезпечення поліцейських, які проходять службу у Львівській області, апелянт володів та володіє інформацією про грошове забезпечення поліцейських області та зобов`язаний володіти запитуваною інформацією.
		За таких обставин, запити позивача слід розглядати у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Також зауважив, що у відповідях відповідача не вказано, що надані запити не є інформаційними та відповідно їх розгляд здійснюватиметься відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
		Зі змісту оскаржуваних відповідей слідує, що підставою для ненадання інформації про додаткові види грошового забезпечення зводиться до того, що таку необхідно вибирати з понад п`яти тисяч працівників, що відповідно не підпадає під перелік обставин для відмови в наданні відповіді на запит, що передбачені ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскаржуване судове рішення просив залишити без змін.
		 
		Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України).
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
		 
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
		30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704.
		05.03.2019 набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними п.п.1, 2 Постанови №103 та зміни до п.5 і додатку 2 Порядку №45.
		У зв`язку з набранням 05.03.2019 законної сили рішенням у справі №826/3858/18, позивач звернувся 07.09.2020 із запитом до ГУ НП у Львівській області на отримання публічної інформації, а саме: що входить до грошового забезпечення, та його розмір, яке отримував поліцейський (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, процентна надбавка за вислугою років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення «надбавки, доплати, підвищення» індексація грошового забезпечення та розмір премії) за посадою поліцейський начальник відділення, має спеціальне звання майор поліції та вислугою років 15 років станом на 01.09.2019, окремо станом на 01.12.2019, і щомісячно з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 01.08.2020; окремо надати інформацію про складові та розмір грошового забезпечення поліцейського, який перебуває на посаді поліцейського начальника відділення, має спеціальне звання майор поліції та вислугу років 15 років, вказавши основні та додаткові види грошового забезпечення «надбавки, доплати, підвищення» індексація грошового забезпечення та розмір премії) по щомісячно з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 01.08.2020.
		14.09.2020 листом за вих.№Л-149/зі/05/17-2020 ГУ НП у Львівській області надало відповідь, у якій зазначено, що нарахування грошового забезпечення та заробітної плати в Національній поліції України, в тому числі і в ГУ НП у Львівській області, здійснюється в консолідованій програмі «МІА» і передбачає надання інформації щодо розміру грошового забезпечення за видами нарахування лише конкретного працівника, призначеного на штатну посаду. Програмне забезпечення щодо нарахування грошового забезпечення не дозволяє визначити посаду поліцейського за минулі періоди і визначення серед більше п`яти тисяч працівників того, хто перебував на посаді начальника відділів (відділень) поліції станом на 01.09.2019 чи 01.01.2020 в спеціальному званні майор поліції і зі стажем служби 15 років. Враховуючи вищенаведене, надати інформацію про грошове забезпечення поліцейського лише за посадою, званням та за минулий період, в тому числі і за видами та розмірами нарахувань, нема можливості. 07.10.2020 позивач повторно звернувся із вказаним запитом до ГУ НП у Львівській області на отримання публічної інформації.
		Листом від 15.10.2020 за вих.№Л-166/зі/05/17-2020 ГУ НП у Львівській області зазначило, що нарахування грошового забезпечення та заробітної плати в Національній поліції України, в тому числі і в ГУ НП у Львівській області, здійснюється в консолідованій програмі «МІА» і передбачає надання інформації щодо розміру грошового забезпечення за видами нарахування лише конкретного працівника, призначеного на штатну посаду. Програмне забезпечення щодо нарахування грошового забезпечення не дозволяє визначити посаду поліцейського за минулі періоди і визначити серед більше п`яти тисяч працівників того, хто перебував на посаді начальника відділів (відділень) поліції станом на 01.09.2019 чи 01.01.2020 в спеціальному званні майор поліції і зі стажем служби 15 років. Враховуючи вищенаведене, надати інформацію про грошове забезпечення поліцейського лише за посадою, званням та за минулий період, в тому числі і за видами та розмірами нарахувань, нема можливості. За змістом ця відповідь є аналогічною відповіді відповідача від 14.09.2020.
		Не погодившись із вказаними відповідями на запит, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		 
		Задовольняючи адміністративний позов повністю, суд першої інстанції проаналізувавши надану позивачу на його запити від 07.09.2020 та 07.10.2020 відповідь ГУ НП у Львівській області від 14.09.2020 та 15.10.2020, дійшов висновку, що такі не відповідають за змістом запитуваній інформації.
		У запиті позивач фактично просив надати достовірну, точну і повну інформацію по питанню щодо грошового забезпечення, та його розмір, яке отримує поліцейський (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, процентна надбавка за вислугою років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення «надбавки, доплати, підвищення» індексація грошового забезпечення та розмір премії) за посадою поліцейського начальника відділу для здійснення перерахунку пенсії.
		Така інформація необхідна позивачу як особі, яка отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з метою її перерахунку.
		Однак, як видно із відповідей на запити, відповідач, який володіє інформацією щодо грошового забезпечення поліцейського за відповідною посадою, не надав відповіді на жодне поставлене у запиті запитання позивача.
		Суд взяв до уваги аргументи позивача щодо того, що відповідач повинен надати повну і достовірну запитувану інформацію у тому вигляді, в якому вона зберігається або відображається у відповідних передбачених законодавством формах (відомостях, особових картках, тощо) за відповідною посадою на якій перебуває поліцейський, а саме заступник начальника сектору кримінальної поліції, оскільки це відноситься до компетенції ГУ НП у Львівській області, а тому саме відповідач зобов`язаний володіти інформацією, запитувану позивачем.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач надав відповіді на запити позивача, однак з порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому визнав протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 достовірної, точної та повної інформації на письмовий запит від 07.09.2020 та 07.10.2020.
		Враховуючи протиправність бездіяльність відповідача щодо повного надання відповіді на запити позивача, суд, вважав належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача на інформацію - зобов`язання ГУ НП у Львівській області повторно розглянути та надати ОСОБА_1 повну, достовірну та об`єктивну інформацію як відповідь на письмовий запит від 07.09.2020 та 07.10.2020 протягом п`яти робочих днів із дня набрання рішенням суду законної сили.
		Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає таке.
		Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Статтею ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Згідно з ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від13.01.2011, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі  Закон №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
		Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 Закону №2939-VI).
		Публічна інформація, згідно з ст. 1 Закону №2939-VI, це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Відповідно до ст. 4 Закону №2939-VI доступ до публічної інформації, відповідно до цього Закону, здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
		Статтею 5 Закону №2939-VI передбачено забезпечення доступу до інформації, шляхом:
		1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
		2) надання інформації за запитами на інформацію.
		Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
		1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;
		2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
		3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
		1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;
		2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
		3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;
		4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
		За ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
		Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 4, 5 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Письмовий запит подається в довільній формі.
		Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Статтею 23 Закону №2939-VI унормовано право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
		Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
		Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України.
		Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта щодо невідповідності запитів позивача вимогам Закону №2939-VI, оскільки надаючи відповіді від 14.09.2020 та від 15.10.2020 відповідач жодним чином не повідомляв позивачу про невідповідність таких цим вимогам, ба більше 14.09.2020 частково надав й відповідь (на запит від 07.09.2020).
		Також у даному випадку суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу про те, що відповідач, як територіальний орган Національної поліції, володіє повноваженнями щодо нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, які проходять службу у Львівській області, а тому володіє інформацією про розмір відповідного грошового забезпечення поліцейських. 
		За таких обставин, відповідач є розпорядником інформації щодо видів та розмірів відповідного грошового забезпечення поліцейських у Львівській області, повинен володіти такою інформацією, та у випадку запиту на неї, надавати відповідь, з врахуванням приписів Закону №2939-VI. 
		Дійсно звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 не оскаржував своєчасності надання відповідей на запити, однак обґрунтовуючи свої позовні вимоги покликався на неповноту надання відповідей на запити.
		Зокрема неповна відповідь на запит від 07.09.2020 зумовила необхідність повторного звернення із запитом від 07.10.2020.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповіді ГУ НП у Львівській області від 14.09.2020 та 15.10.2020, на запити від 07.09.2020 та 07.10.2020 не відповідають за змістом запитуваній інформації.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що у запиті позивач фактично просив надати достовірну, точну і повну інформацію щодо грошового забезпечення, та його розмір, який отримує поліцейський (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, процентна надбавка за вислугою років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення «надбавки, доплати, підвищення» індексація грошового забезпечення та розмір премії) за посадою поліцейського начальника відділу для здійснення перерахунку пенсії.
		Така інформація необхідна позивачу як особі, яка отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з метою її перерахунку.
		Однак, відповідач, який володіє інформацією щодо грошового забезпечення поліцейського за відповідною посадою, не надав відповіді на жодне поставлене у запиті запитання позивача. 
		Ба більше, ні у суді першої інстанції, ні разом з апеляційною скаргою відповідач не надав суду доказів, що у нього така інформація відсутня чи її надання є неможливим.
		 
		Суд першої інстанції вірно взяв до уваги аргументи позивача щодо того, що відповідач повинен надати повну і достовірну запитувану інформацію у тому вигляді, в якому вона зберігається або відображається у відповідних передбачених законодавством формах (відомостях, особових картках, тощо) за відповідною посадою на якій перебуває поліцейський, а саме заступник начальника сектору кримінальної поліції, оскільки це відноситься до компетенції ГУ НП у Львівській області, а тому саме відповідач зобов`язаний володіти інформацією, запитувану позивачем.
		З огляду на викладене, вірним є висновок, що відповідач надав відповіді на запити позивача, однак з порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обраним судом першої інстанції відповідно до ст. 245 КАС України способом захисту порушеного права позивача у зв`язку з визнанням протиправною бездіяльності ГУ НП у Львівській області, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 достовірної, точної та повної інформації на письмовий запит від 07.09.2020 та 07.10.2020, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути та надати ОСОБА_1 повну, достовірну та об`єктивну інформацію як відповідь на письмовий запит від 07.09.2020 та 07.10.2020 протягом п`яти робочих днів із дня набрання рішенням суду законної сили.
		 
		Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		 
		З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржене відповідачем рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, за результатами всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому немає підстав для його скасування.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
		 
		Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №380/254/21  без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді С. М. Шевчук   Р. Б. Хобор  Повне судове рішення складено 19 липня 2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...