Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/3330/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2021.
Дата набрання законної сили: 14.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа № 753/3330/20                                                                                       Головуючий у І інстанції Сирбул О.Ф.
		Провадження №22-ц/824/8018/2021                                                                   Головуючий у II інстанції Голуб С.А.
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		судді-доповідача                                          Голуб С.А.,  
		           суддів:                                                            Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., 
		            за участі секретаря судового засідання     Сакалоша Б.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» про визнання кредитного договору недійсним,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вище зазначеним позовом посилаючись на те, що 10 січня 2020 року приблизно о 19:00 за адресою м. Київ, пр. Ю. Гагаріна, 1, знаходячись на автостанції «Дарниця» в нього викрали мобільний телефон, банківські картки, пенсійне посвідчення та карту киянина ( НОМЕР_1 ), що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. З виписки по картці йому стало відомо про зарахування на його картковий рахунок коштів та їх списання.
		Позивач звертався до відповідача для встановлення обставин перерахування коштів.
		11 січня 2020 року невідомі особи від його імені уклали договір від 11 січня 2020 року № 976022597 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про отримання кредиту в сумі 8000 грн. строком у дев`ять днів.
		У зв`язку з тим, що були викрадені банківські картки,то кошти у розмірі 8000 грн. були перераховані на викрадену картку АТ «Укрсиббанк». Оскільки у невідомих осіб відсутня інформація щодо ПІН-коду від картки, однак наявний його фінансовий номер та мобільний телефон куди надходять смс-повідомлення щодо списання з карткового рахунку коштів, відповідно вказані особи розрахувались з отриманих коштів в інтернет-магазині. Що підтверджується випискою по картці.
		На підставі викладеного в позові, просив суд визнати недійсним кредитний договір від 11 січня 2020 року укладений між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оскільки не було досліджено в повному обсязі докази та не встановлено обставини, які мають значення для справи.
		В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що не доведено факт укладання оскаржуваного договору іншою особою відмінною від ОСОБА_1 .
		Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладання цього кредитного договору є волевиявленням позивача. Тому що, на момент укладення кредитного договору мобільний телефон було викрадено, а відповідно смс-повідомлення надходили на телефон, який не перебував у його розпорядженні. 
		Також, судом першої інстанції не було взято до уваги письмові пояснення, які були надані ОСОБА_1 .
		Всі інші доводи апеляційної скарги зводяться до викладу обставин справи, які були зазначені в позовній заяві на обґрунтування заявлених позовних вимог.
		На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 
		В судовому засідання  учасники справи не з`явились. Про  час, дату та місце судового засідання були належним чином повідомлені.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи таке.
		Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виписки на картковий рахунок клієнта № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зараховано, а потім з вказаного рахунку знято грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн.
		Як вбачається з копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020100030000315 від 17 січня 2020 року, за заявою ОСОБА_1 від 16 січня 2020 року слідчим Ральченко В.Ю. внесено відомості до ЄРДР за ч.1 ст.185 КК України, у зв`язку із тим, що 10 січня 2020 року приблизно о 19 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, пр. Ю. Гагаріна, 1, знаходячись на автостанції «Дарниця», прокинувшись після розпиття алкогольних напоїв виявив крадіжку мобільного телефону марки Samsung AG IMEI: НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 , робочий інструмент та банківські картки Приват банку та Укрсиббанку, пенсійне посвідчення та карту киянина на ім`я ОСОБА_1 (НОМЕР_1).
		Матеріали справи свідчать про те, що 11 січня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 976022597 за умовами якого фінансова установа (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») зобов`язалася надати позичальнику ( ОСОБА_1 ) кредит у розмірі 8 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, зазначені у п. 1.4. цього Договору.
		Згідно п. 1.2. сторонами погоджено строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 9 днів.
		Згідно п. 1.4. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: 0,01% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеному в п. 1.3 цього Договору; позичальник сплачує фінансовій установі проценти за користування кредитом за фактичний час користування грошовими коштами у розмірі 3,66% річних (п. 1.5).
		Договір укладений в електронній формі.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що не було подано належних та допустимих доказів, які б вказували на те що, ОСОБА_1 не укладав договір від 11 січня 2020 року. 
		Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
		Положеннями ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Згідно ч.5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Згідно з ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді 
		Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
		Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
		Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
		Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
		Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
		Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
		Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
		При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
		Оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
		Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано.
		Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі шляхом його підписання позивачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
		Не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про те, що в нього невідомі особи викрали сім-карту мобільного телефону, оскільки оспорюваний договір містить ідентифікаційні дані позичальника (номер та серію паспорта, податковий номер), про викрадення яких останній правоохоронні органи не повідомляв, а без наявності цих даних договір не міг би бути укладеним.
		Доводи апеляційної скарги, про те що суд порушив норми процесуального права та не взяв до уваги письмові пояснення надані позивачем не спростовують висновку суду про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним та не є такими з якими закон пов`язує обов`язкове скасування рішення суду.
		З врахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно дослідив і дав оцінку наданим позивачем доказам і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з дотриманням норм процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від  17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тоавариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» про визнання кредитного договору недійсним залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 14 липня 2021 року.
		 
		 
		Суддя-доповідач
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...