Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/6759/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2021. Зареєстровано: 20.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2021.
Дата набрання законної сили: 21.10.2021 (частково)
Результат оскарження 21.10.2021 Волинський апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/159/359/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 159/6759/20
		Провадження № 2/159/359/21
		 
		КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 липня 2021 року м. Ковель 
		 
		Ковельський міськрайонний суд Волинської області
		в складі головуючого - судді Панасюка С.Л.,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про відшкодування шкоди,
		в с т а н о в и в :
		Стислий виклад позиції позивача.
		Вимоги позивача обґрунтовані тим, що вона отримувала допомогу малозабезпеченій сім`ї на підставі документів, які подавала до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради. В березні 2018 року відповідач повідомив, що вона незаконно отримує соціальну допомогу і повинна її повернути. Ця інформація була подана до Ковельської місцевої прокуратури і далі відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України і засуджено з врахуванням рішення апеляційної інстанції до 2 років позбавлення волі із звільненням від покарання на підставі акту амністії. Касаційною інстанцією вироки першої і апеляційної інстанції скасовані і кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінальних правопорушень. Позивач зазначає, що відповідач неправомірно вимагав у неї повернення виплаченої допомоги, подав неправдиву інформацію до Ковельської місцевої прокуратури, що стало підставою для незаконного кримінального переслідування, а також протиправно відмовив їй у призначенні соціальної допомоги. Такими діями їй завдана моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях, стресах, занепокоєнні за дитину, порушеннях сну, постійного нервування, сорому, страху, пригніченості та відчаю. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 36000 грн. Крім того, позивач понесла витрати, пов`язані з розглядом справи у Волинському окружному адміністративному суді: на оплату послуг поштового зв`язку по надсиланню позовної заяви до суду, вартості автобусних квитків до м. Луцька та до м. Ковеля. Загальна сума цих витрат склала 781,80 грн. Просила стягнути у її користь майнову шкоду в сумі 781,80 грн. та 36000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
		Заперечення відповідача.
		Відповідач вважає, що працівники управління не притягують осіб до того чи іншого виду відповідальності, а лише при виявленні фактів незаконного отримання особою державної соціальної допомоги, повідомляють про такі факти правоохоронні органи. З огляду на те, що ці обставини стали відомі працівникам управління, у них виник обов`язок повідомити про них відповідні державні органи, що вони і зробили. Просить в позові відмовити.
		Мотивувальна частина рішення.
		25.05.2018 року позивача було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України. Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.09.2018 року позивач була визнана винною у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень і їй було призначене покарання у виді 2 років обмеження волі із звільненням від покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Позивач вирок в апеляційному порядку не оскаржувала, однак його оскаржив прокурор, оскільки позивачу, яка мала дитину, не могло бути призначене покарання у виді обмеження волі, закон це забороняє. Вироком Волинського апеляційного суду від 20.03.2019 вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та позивачу замість обмеження волі призначене позбавлення волі із звільненням від покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Позивач оскаржила вирок суду апеляційної інстанції. Постановою Верховного Суду України від 16.11.2020 вироки першої і апеляційної інстанції скасовані і кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінальних правопорушень, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
		Згідно ст.1173 ЦК України:
		«Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів».
		Згідно ст. 1174 ЦК України:
		«Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи».
		Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. 
		За приписами ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Відповідач протиправно вимагав у позивача повернення виплаченої допомоги малозабезпеченим сім`ям. Такий висновок слідує з Постанови Верховного Суду України від 16.11.2020, якою кримінальне провадження, яке базувалось на тезі, що позивач незаконно отримала таку допомогу, було закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях позивача складу кримінальних правопорушень, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
		До того ж, Постановою Волинського апеляційного суду від 09.12.2019 у справі № 159/2606/19, в позові Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям відмовлено. Зокрема, судом апеляційної інстанції було встановлено, що у справі не зібрано доказів того, що подаючи декларацію про доходи та майно сім`ї, ОСОБА_1 навмисно не вказала відомості про другу квартиру. Наявність іншого житла за ОСОБА_1 не позбавляє малозабезпечену сім`ю, у складі якої є дитина, яка постійно хворіє, права на отримання державної соціальної допомоги на підставі частини другої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям». Суд також прийшов до висновку, що примусове повернення наданої державною соціальної допомоги у сумі 22923,91 грн. призведе до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря. Постанова набрала законної сили.
		Відповідач зобов`язаний був довести законність своєї вимоги до позивача повернути виплачену допомогу, однак цього не зробив, доводів щодо цього не навів, доказів не надав.
		Таким чином, протиправність дій відповідача в частині протиправної вимоги повернути виплачену допомогу доведена.
		Протиправна вимога повернути виплачену допомогу поза розумним сумнівом завдає особі, якій вона адресована, моральної шкоди, оскільки ця особа відчуває себе приниженою недовірою, підозрою в недобросовісності, у неї виникає невпевненість у своїх діях, побоювання за фінансове благополуччя, порушується стабільність у житті. До того ж, виникають переживання щодо того, як віднесуться до цієї ситуації близькі та знайомі і взагалі інші люди, оскільки позивач мала у місті помітний соціальний статус і бездоганну репутацію. Ці переживання посилювалися тим, що позивач залишилась одна з дитиною, без роботи і без підтримки. 
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї в сумі 3417,66 грн. Зобов`язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області виплатити ОСОБА_1 призначену рішенням начальника управління соціального захисту населення № 3897 від 01.10.2018 року допомогу малозабезпеченій сім`ї в розмірі 3417,66 грн. Рішення суду набрало законної сили.
		Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України:
		«Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.»
		Таким чином, протиправність дій відповідача, яка полягала у відмові виплатити позивачу соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили (справа № 140/5351/20), і ці дії, поза розумним сумнівом, негативно вплинули на моральний стан позивача, оскільки виявилися марними її законні очікування на ефективну реалізацію першочергового права малозабезпеченої сім`ї на отримання державної соціальної допомоги.
		Позивач, з поміж іншого, зазначає, що Управління соціального захисту населення Ковельської міської ради подало неправдиву інформацію до Ковельської місцевої прокуратури, що стало підставою для кримінального переслідування, і, як наслідок, позивачу була завдана цим переслідуванням моральна шкода. 
		Суд вважає, що у цій частині вимог відсутній прямий причинний зв`язок між діями відповідача та настанням шкоди у позивача. Відповідач лише повідомив Ковельську місцеву прокуратуру про виявлений факт неправдивого, на його думку, декларування, внаслідок чого позивач незаконно отримала допомогу. Рішення за цим повідомленням, яке мало для позивача негативні наслідки, приймав не відповідач, а інші органи, до яких позивач звернулась з окремим позовом про відшкодування шкоди.
		Тому позивач не вправі вимагати у відповідача відшкодування моральної шкоди за те, що той інформував правоохоронні органи про порушення, навіть якщо це порушення згодом не підтвердилось.
		Щодо розміру моральної шкоди, яку належить стягнути з відповідача, то, враховуючи викладене вище, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд визначає такий розмір у сумі 5000 грн., тобто менше, ніж просила позивач. 
		Щодо матеріальних збитків в даній справі.
		Позивач зазначає, що вона понесла матеріальні витрати, пов`язані з розглядом справи № 140/5353/20 у Волинському окружному адміністративному суді. Це, зокрема, оплата послуг поштового зв`язку по надсиланню позовної заяви до суду, придбання автобусних квитків до м. Луцька і відповідно до м. Ковеля. Загальна сума цих витрат склала 781,80 грн., які вона просила стягнути з відповідача на її користь.
		Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 14.04.2020 (справа № 925/1196/18) вказала, що процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством. Витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
		Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат, пов`язаних з розглядом адміністративної справи в порядку цивільного судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків).
		Оскільки позивач понесла судові витрати у іншому провадженні, то у цьому, іншому, провадженні їх і належить стягувати. У кожному провадженні окремо стягуються витрати, які цих проваджень стосуються. Тому, у стягненні витрат, понесених позивачем у іншому провадженні, слід відмовити.
		Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 133, 137, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст.23, 1173, 1174 ЦК України, суд 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про відшкодування шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради (45000, м. Ковель, вул. Незалежності, 148, ЄДРПОУ: 03191974, МФО 820172) в користь ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у відшкодування завданої їй моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) гривень.
		В решті вимог відмовити.
		Судові витрат компенсувати за рахунок держави.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий:С. Л. Панасюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...