Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/7575/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2021. Зареєстровано: 21.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 липня 2021 року Справа № 160/7575/20  Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представників позивача - Селіна Д.В., Підлужного В.М., представника відповідача-2 - Чіняєвої О.М., представника третьої особи-1 - Макаревич К.В., представника третьої особи-2 - Амбразевич О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу      
		за позовом           Громадської організації «Платформа Громадський Контроль»
		до                       Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради
		треті особи           Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д», Товариства з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.», Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-14» Дніпропетровської міської ради
		про                       визнання протиправними та нечинними рішень, -   
		 
		ВСТАНОВИВ:
		07.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якому позивач просить:
		- визнати конкурс з призначення управителів багатоквартирних будинків у місті Дніпрі, проведений Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради (за результатами якого було прийнято рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №39 від 21.01.2020 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків») таким, що не відбувся;
		- визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №39 від 21.01.2020 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків».
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було винесено рішення №39 від 21.01.2020 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків», яке на думку позивача є протиправним, оскільки прийняте на підставі протиправного конкурсу, тобто не проходило процедуру його прийняття, встановленому Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та  Порядком проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Мінрегіону України №150 від 13.06.20216 року, зокрема прийняте без проведення конкурсу на підставі протиправного протоколу конкурсної комісії. Також вказано, що в порушення п.6 Порядку до відома співвласників багатоквартирних будинків не доведено інформацію про управителів з якими укладено договори надання послуг, оскільки на офіційному сайті Дніпровської міської ради така інформація відсутня. Позивач вважає протиправним конкурс з призначення управителів багатоквартирних будинків у місті Дніпрі, проведений Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради та рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №39 від 21.01.2020 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків», яке прийнято за результатами конкурсу протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
		14.07.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України а саме: позовна вимога не відповідала вимогам та способу захисту передбачених статтею 5 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
		На виконання вимог ухвали від 14.07.2020 року позивач надав уточнену позовну заяву, відповідно до якої визначено відповідача-2 - Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради та відповідно до якої позивач просить:
		- визнати протиправним та нечинним рішення конкурсної комісії Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з призначення управителів багатоквартирних будинків у місті Дніпрі, оформлене протоколом №4 від 16.01.2020 року;
		- визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №39 від 21.01.2020 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків».
		Таким чином, позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
		12.08.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
		08.09.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання Товариства з обмежено відповідальністю «Екологія-Д» про вступ у справі в якості третьої особи та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д».
		14.09.2020 року від Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувані протокол №4 засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку від 16.01.2020 року та рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №39 від 21.01.2020 року прийнято і межах повноважень, у передбаченому Законом порядку та повністю відповідають Конституції та Законам України. Також, вказано, що на виконання Порядку №150 на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування було розміщено оголошення про призначення управителів багатоквартирних будинків та інформацію про ціну послуги. Щодо публікації конкурсних пропозицій відповідачем вказано, що такого обов`язку не передбачено чинним законодавством. З огляду на вказане відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		14.09.2020 року від Виконавчого комітету Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувані протокол та рішення прийнято і межах повноважень, у передбаченому Законом порядку та повністю відповідають Конституції та Законам України. Також, вказано оскаржувані протокол та рішення що не порушують прав Громадської організації «Громадський контроль». З огляду на вказане, відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		29.09.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» надійшли пояснення по справі, відповідно до яких вказано, що протокол №4 засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку від 16.01.2020 року та рішення №39 від 21.01.2020  року були складені у повній відповідності Порядку №150 та вимогам чинного законодавства, підстави для їх скасування відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		29.09.2020 року у підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Дзюби А.О. про вступ до участі у справі третьої особи, для надання позивачу часу з метою підготування письмових клопотань відкладено підготовче  судове засідання.
		13.10.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує доводи відповідачів наведені у відзивах на позовну заяву, оскільки підставою для оскарження протоколу №4 від 16.01.2020 року є відсутність всього пакету конкурсної документації, а саме відсутні конкурсні пропозиції всіх учасників конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, відсутні докази знищення такої документації. Наявні оголошення на сайті ДМР та повідомлення у газеті «Наше місто» не містить кінцевого строку подання конкурсних пропозицій. У конкурсних пропозиціях відсутні розрахунки ціни послуг учасників конкурсу, документи щодо рівня забезпеченості учасників конкурсу матеріально-технічною базою, фінансової спроможності учасників конкурсу, наявності досвіду роботи з надання послуг у сфері житлово-комунального господарства.
		13.10.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено третіх осіб та витребувано докази у відповідача. 
		23.10.2020 року на виконання вимог ухвали віл 13.10.2020 року відповідаем-2 надано витребувані судом докази.
		27.10.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «К.О.Д» надійшли пояснення по справі, відповідно до яких вказано, що позивачем не зазначено жодного конкретного положення нормативно-правового акту, яке вважає порушенням під час процедури проведення конкурсу з визначення управителя багатоквартирного будинку. Також, позивачем не зазначено жодного порушеного суб`єктного права та не наведено доказів порушення його прав, свобод або законних інтересів, як підстави звернення до суду. Третя особа вважає оскаржувані протокол та рішення є правомірними та такими, що винесені у відповідності вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх скасування. З огляду на вказане третя особа просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
		27.10.2020 року від Комунального підприємства «Жилсервіс-14» відповідно до яких вказано, що нормативно передбачена процедура проведення конкурсу була неухильно дотримана, позивачем не наведено переліку осіб за захистом яких подано позовну заяву, а також не вказано підстав для представництва ГО «Платформа Громадський контроль» інших осіб та доказів порушення прав інших осіб. З огляду на вказане третя особа просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
		17.11.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» про витребування доказів задоволено частково, витребувано у Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради пояснення із посиланням на відповідні документальні докази щодо виконання пункту 2 рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №1138 від 26.11.2019 року, а також рішення, які прийняті конкурсною комісією в межах конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку за наслідком якого прийнято оскаржуване  в цій справі рішення, в іншій частині заяви відмовлено, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні перерву для надання витребуваних доказів та призначено наступне підготовче судове засідання.
		30.11.2020 року від Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі.
		03.12.2020 року від Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить доповнити позов позовною вимогою, а саме:
		- визнати протиправним та нечинним наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.11.2020 року (вірна дата 29.11.2019 року) №110 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку».
		03.12.2020 року ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.» про залишення позовної заяви без розгляду та повернено Громадській організації «Платформа Громадський Контроль» уточнену позовну заяву без прийняття без розгляду.
		Також, 03.12.2020 року у підготовчому судовому засіданні було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		18.12.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено заяву Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» про зупинення провадження у справі та зупинено провадження у справі №160/7575/20 до перегляду ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року в порядку апеляційного провадження.
		06.04.2021 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/7575/20 скасовано та направлено справу для продовження розгляду.
		28.04.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі з 19.05.2021 року, прийнято до провадження уточнену позову заяву Громадської організації «Платформа Громадський Контроль», яка надійшла до суду 03.12.2020 року та призначено підготовче судове засідання.
		07.05.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» надійшли пояснення щодо уточненої позовної заяви, відповідно до яких вказано, що наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.11.2019 року №110 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» не встановлює, не змінює і не скасовує жодних норм, а також застосовується лише одноразово та не є нормативно-правовим актом та після реалізації вичерпує свою дію. З огляду на вказане третя особа просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
		18.05.2021 року від Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради надійшов відзив на  уточнену позовну заяву, відповідно до якого вказано, що наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.11.2019 року №110 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» не встановлює, не змінює і не скасовує жодних норм, а також застосовується лише одноразово та не є нормативно-правовим актом та після реалізації вичерпує свою дію. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		19.05.2021 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справі до судового розгляду по суті.
		15.07.2021 року представники позивача у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві, відповіді на відзиви та уточненій позовній заяві.
		Представник Виконавчого комітету Дніпровської міської ради належним чином повідомлений про дату, час та місце у судове засідання не з`явився.
		Представник Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву та відзиві на уточнену позовну заяву.
		Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у письмових поясненнях.
		Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.» просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у письмових поясненнях.
		Треті особи - Комунальне підприємство «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради та Комунальне підприємство «ЖИЛСЕРВІС-14» Дніпропетровської міської ради належним чином повідомлені про дату, час та місце у судове засідання не з`явились, про причини такої неявки суд не повідомили.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних  підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2019 року рішенням Виконкому Дніпровської міської ради №1138 було вирішено: - визначити департамент житлового господарства Дніпровської міської ради організатором конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку; - доручити організатору конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку (п. 1 цього рішення) створити конкурсну комісію, затвердити її склад та Положення.
		На виконання рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №1138 від 26.11.2019 року Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради видав наказ від 27.11.2019 року № 107 «Про створення конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку» (надалі - наказ Департаменту №107), відповідно до якого вирішено: - створити конкурсну комісію та затверджено її склад; - затвердити Положення про конкурсну комісію з призначення управителя багатоквартирного будинку; - доручити конкурсній комісії (п.1 цього наказу) підготувати конкурсну документації та надати її для затвердження.
		29.11.2019 року Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради наказом № 110 затвердив конкурсну документацію щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку.
		16.01.2020 року конкурсна комісія Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з призначення управителів багатоквартирних будинків у місті Дніпрі визначила переможців конкурсу, що було оформлено протоколом від 16.01.2020 року № 4.
		На підставі рішення Конкурсної комісії, оформленого протоколом №4 від 16.01.2020 року, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради ухвалив рішення №39 від 21.01.2020 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків», відповідно до якого вирішив: - призначити управителів багатоквартирних будинків, що ввійшли в об`єкти конкурсу та не визначилися з формою управління, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВБУД-СЕРВІС» - у багатоповерхових будинках Індустріального, Соборного районів м. Дніпра; - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛОГІЯ-Д» - у багатоповерхових будинках Амур-Нижньодніпровського, Новокодацького, Самарського, Центрального, Чечелівського, Шевченківського районів м. Дніпра; - Комунальне підприємство «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради - у гуртожитках та малоповерхових будинках Самарського, Амур-Нижньодніпровського, Новокодацького, Чечелівського, Центрального, Шевченківського районів м. Дніпра; - Комунальне підприємство «ЖИЛСЕРВІС-14» Дніпропетровської міської ради - у малоповерхових будинках Індустріального та Соборного районів м. Дніпра; - доручити директору департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради Грицаю В. В. укласти договори про надання послуги з управителями (п. 1 цього рішення) строком на один рік, від імені співвласників багатоквартирного будинку.
		Позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, вважає наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.11.2019 року №110, рішення конкурсної комісії Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з призначення управителів багатоквартирних будинків у місті Дніпрі, оформлене протоколом № 4 від 16.01.2020 року та рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №39 від 21.01.2020 року протиправними та такими, що винесені з порушенням вимог чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначаються, зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Абзацом 11 частини першої статі 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчі органи рад це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
		Частиною першою статті 11 цього ж Закону передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
		Підпунктами 1, 2 пункту б частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку віднесено: здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку та здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства тощо.
		Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
		Статтею 7 цього Закону визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:
		1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;
		2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;
		3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням та ін.
		З наведених правових норм вбачається, що виконавчі органи мають повноваження щодо прийняття рішень у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, й здійснювати регулювання умов та якості надання житлово-комунальних послуг населенню на відповідній території.
		Згідно з частиною шостою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
		Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.11.2019 року №1138 департамент житлового господарства Дніпровської міської ради було визначено організатором конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку.
		Відповідно до п. 2, п.3 Розділу II наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 № 150 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.06.2016 за № 893/29023 (зі змінами) (далі Порядок № 150) для проведення конкурсу організатор конкурсу створює конкурсну комісію, склад якої та положення про яку затверджуються організатором конкурсу. Для проведення конкурсу конкурсна комісія готує конкурсну документацію, яка стверджується його організатором.
		На виконання вимог п. 2, п. 3 Розділу II Порядку № 150 Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради було створено конкурсну комісію, затверджено її та Положення, затверджено конкурсну документацію.
		Щодо доводів позивача про недотримання процедури при прийнятті наказу Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.11.2019 року №110 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», яка передбачена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», суд зазначає наступне.
		Так, позивачем зазначено, що наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.11.2019 року №110 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» містить норми регуляторного характеру та підпадає під визначення регуляторного акта, а отже, його прийняття потребувало реалізації процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». 
		Суд зазначає, що дія Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» розповсюджується виключно на регуляторні акти.
		Визначення терміну «регуляторний акт» наведене у статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»: регуляторний акт - це:
		прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;
		прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, не залежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом".
		Пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційний Суд України висловив наступну правову позицію:
		«4. В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію».
		Враховуючи вищевикладене, наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.11.2019 року №110 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» не є регуляторним актом, оскільки не є нормативно-правовим актом, не спрямований на правове регулювання господарських відносин, не встановлює, не змінює і не скасовує жодних норм права, передбачає конкретні приписи, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію (оскільки розрахований на проведення лише одного конкурсу).
		В даному випадку, суд вважає, що наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.11.2019 року №110 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» не є регуляторним актом в термінології Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», внаслідок чого при прийнятті такого наказу відповідач не повинен був виконувати жодних процедур, передбачених цим Законом.
		Крім того, суд враховує, що вказаний наказ не спрямований і на правове регулювання господарських відносин.
		Таким чином, оскільки оскаржуваний наказ від 29.11.2019 року №110 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» не містив норм регуляторного характеру та його прийняття не потребувало реалізації процедур, встановлених Законом № 1160-IV,  суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ було прийнято в межах наданих повноважень та урахуванням чинного законодавства України, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.
		Крім того, у оскаржуваному наказі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.11.2019 року №110 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», зазначено,  що його прийнято відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 № 150 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.06.2016 за № 893/29023 (зі змінами), рішення виконкому Дніпровської міської ради від 26.11.2019 № 1138 «Про визначення департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради організатором конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», протоколу засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку від 29.11.2019 №1.
		Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» запровадив нові норми права, відповідно до яких співвласники багатоквартирних будинків набули усю повноту прав власників щодо багатоквартирних будинків, у яких вони володіють квартирами. Саме співвласники багатоквартирних будинків визначають форму управління власним будинком і є стороною у договорах управління з управителями.
		Згідно з вимогами п.5 ст.13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок... У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.
		При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями вищенаведених нормативно-правових актів, виконавчі комітети не стають стороною договірних відносин, що мають бути встановлені за результатами проведення конкурсу. На реалізацію норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та рішення відповідача за результатами проведення конкурсу укладаються договори управління, де сторонами договорів є учасники конкурсу (господарюючі суб`єкти) та співвласники багатоквартирних будинків (не господарюючі суб`єкти).
		Правова позиція Верховного Суду, яку позивач просить врахувати під час вирішення даної справи, а саме, викладена у постанові від 29.10.2020 року у справі № 580/44/19, не може бути застосована судом у даному випадку, оскільки у наведеній постанові спірне рішення, яке на думку колегії суддів є регуляторним актом, було прийнято, як зазначено у постанові, відповідно до підпункту  1 пункту  «а» та підпункту 1 пункту «б» статті  30, частини першої статті 52, статті 59 Закону № 280/97-ВР, Закону № 417-VIII, Порядку № 150, постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради від 18.10.2018 року №276 «Про затвердження переліку об`єктів конкурсу, складу конкурсної комісії та Положення про конкурсну комісію з призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду міста Ватутіне».
		При цьому, як встановлено судом вище, оскаржуваний у цій справі наказ прийнято відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 № 150 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.06.2016 за № 893/29023 (зі змінами), рішення виконкому Дніпровської міської ради від 26.11.2019 № 1138 «Про визначення департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради організатором конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», протоколу засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку від 29.11.2019 №1.
		Таким чином, спірні правовідносини у наведеній постанові та у даній справі не є подібними, а тому така позиція не підлягає застосуванню судом в межах розгляду даної справи у порядку, встановленому ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Щодо протоколу конкурсної комісії Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з призначення управителів багатоквартирних будинків у місті Дніпрі, оформлене протоколом №4 від 16.01.2020 та рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №39 від 21.01.2020 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків», суд зазначає наступне. 
		Позивачем в уточненій позовній заяві від 03.12.2020 року в обґрунтування протиправності вищевказаного протоколу № 4 від 16.01.2020  та рішення №39 21.01.2020 року зазначив, що вони були прийняті на підставі та на виконання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.11.2019 року №110 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», а отже вони підлягають скасуванню як такі, що прийняті на підставі незаконного регуляторного акта.
		Суд зазначає, що вказані вимоги є похідними від вищевказаної вимоги щодо оскаржуваного наказу, та враховуючи, що судом не встановлено протиправних дій чи рішень відповідача щодо винесення наказу від 29.11.2019 року №110, у зв`язку з чим вказані вимоги, також задоволенню не підлягають.
		Надаючи правову оцінку доводам наведеним у позовній заяві щодо наявності порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
		Згідно рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі №18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним (благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним); у позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим, тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику; порушений суб`єктом владних повноважень.
		Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було конкретним, персоналізованим і обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Позивачем в обґрунтування позовних вимог вказано, що питання встановлення тарифів, зокрема, на житлово-комунальні послуги та залучення суб`єктів господарювання до участі в обслуговуванні населення є виключною компетенцією виконавчих органів міських рад. Також, вказано, що позивач є частиною громадянського суспільства, а отже наділений правом відповідно до своєї статутної діяльності оскаржувати рішення, які зачіпають його інтереси та і інтереси невизначеного кола осіб.
		Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		З наведеної норми Конституції України слідує, що судова юрисдикціям поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
		Підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
		Враховуючи положення статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
		Виходячи з наведеного, фізичними та юридичними особами до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.
		При цьому, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин, та задоволення позову має призвести до відновлення порушених прав суб`єкта звернення.
		Відповідно до частини першої-третьої статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» № 4572-VI (далі - Закон № 4572-VI)  громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
		Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
		Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 4572-VI для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право: 1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі); 2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами; 3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації; 4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об`єднання та важливих питань державного і суспільного життя; 5) проводити мирні зібрання; 6) здійснювати інші права, не заборонені законом.
		Згідно частини 2 статті 21 Закону № 4572-VI громадське об`єднання зі статусом юридичної особи має право: 1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; 2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації; 4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об`єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 22 Закону № 4572-VI держава забезпечує додержання прав громадських об`єднань.
		Втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об`єднань, так само як і втручання громадських об`єднань у діяльність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом.
		Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування можуть залучати громадські об`єднання до процесу формування і реалізації державної політики, вирішення питань місцевого значення, зокрема, шляхом проведення консультацій з громадськими об`єднаннями стосовно важливих питань державного і суспільного життя, розроблення відповідних проектів нормативно-правових актів, утворення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів при органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, в роботі яких беруть участь представники громадських об`єднань.
		Державний нагляд та контроль за дотриманням закону громадськими об`єднаннями здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.
		З огляду на наведені положення законодавства у зіставленні з предметом і підставами позову в цій справі суд вважає за необхідне зазначити, що громадська організація, зважаючи на мету свого створення, може бути учасником певних правовідносин, будучи наділеним певним обсягом прав та обов`язків. Залежно від характеру цих правовідносин, їх змісту та власне правового статусу громадської організації у певному правовідношенні залежить обсяг її прав та способів їх реалізації.
		Громадська організація наділена процесуальною правосуб`єктністю, тож може звертатися до суду за захистом своїх прав. Спосіб захисту в такому випадку обумовлюється предметом спору, підставами позову, обставинами, за яких виник спір, але насамперед повинен мати на меті відновити/захистити порушенні права від неправомірних рішень, дій/бездіяльності, якщо розглядати це в контексті адміністративного судочинства, суб`єктів владних повноважень у публічно-правових відносинах.
		Але в будь-якому випадку звернення, як в цій справі, громадської організації  з адміністративним позовом до суб`єкта владних повноважень передбачає існування публічно-правового спору (який виник щодо права (громадської організації), яке ґрунтується за законі). Такий спір має бути реальним, а наслідки оскаржуваних рішень, дій/бездіяльності, так само як і результат вирішення судом спору, повинні мати безпосередній вплив на відповідне право (порушення якого зумовило звернення до суду). 
		Посилання на опосередковані наслідки від неправомірних рішень, дій/бездіяльності чи на абстрактні права, за захистом яких подано цей позов, чи правомірну мету, яку в такий спосіб (подання адміністративного позову) переслідує заявник, не можуть слугувати свідченням як виникнення спору, так і підставою для захисту порушених прав (в тому сенсі, як їх трактує позивач).
		Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає звернення Громадської організації з цим позовом до суду зумовлено не стільки виникненням спору (щодо проведення конкурсу про призначення управителів багатоквартирних будинків), скільки з метою змусити відповідача виконувати/здійснити свої повноваження у певній сфері правовідносин, у яких він як суб`єкт владних повноважень наділений відповідними владними функціями.
		При цьому, Громадська організація не надає послуг з обслуговування багатоквартирних будинків, конкурсні процедури щодо управителів багатоквартирних будинків безпосередньо її прав як учасника таких правовідносин не стосуються, будь-яких порушень з боку відповідача, які б зачіпали безпосередньо права та інтереси Громадської організації та/або її учасників позивач не зазначив.
		Заявлена позивачем мета захистити права споживачів цих послуг (жителів м.  Дніпра, які користуються послугами і мають право вимагати, щоб ці послуги були належної якості) не може змінити чи підмінити суті публічно-правового спору, з яким процесуальний закон пов`язує звернення до адміністративного суду і чим власне визначається завдання адміністративного судочинства.
		В даному випадку, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що спору з відповідачем стосовно проведення конкурсу з призначення управителів багатоквартирних будинків не виникало та між сторонами не виникло спору як такого, тобто не наведено в чому власне полягає порушене право громадської організації, на чому воно гуртується (правова підстава) і яким чином відповідач своїми діями/бездіяльністю порушив відповідне право.
		Також, суд зазначає, що статутна діяльність громадської організації, на яку теж посилається позивач як на підставу позову, не надає їй права/повноважень бути представницьким органом/організацією, який може діяти в інтересах територіальної громади міста Дніпра. Здійснювати статутну діяльність громадська організація може в порядку і спосіб, які передбачені законодавством, приміром звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування із заявами, скаргами чи пропозиціями. Або ж Громадська організація може проявити свою позицію і в іншій формі, яку не заборонено законом.
		При цьому, звернення до суду з адміністративним через призму реалізації мети статутної діяльності громадської організації не узгоджується із завданням адміністративного судочинства і не може слугувати підставою позову. Понад те, звернення до суду під приводом захисту порушених прав інших осіб у сфері публічно-правових відносин (за відсутності спору як такого) не може мати на меті втрутитися у діяльність, зокрема, органу місцевого самоврядування, з тим, щоб в такий спосіб змусити його до прийняття рішень або вчинення дій. Тобто, звернення до суду за відсутності публічно-правового спору і безвідносно до порушення безпосередньо чиїхось прав чи інтересів, зокрема громадської організації, у цьому спорі, виключає і право на захист.
		Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі №804/577/18.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Щодо посилань позивача на постанови Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі №804/340/18, від 18.06.2020 року у справі № 160/7311/19 та від 31.03.2021 року у справі №160/12303/19, як на підставу того, що оспорюване рішення у даній справі, прямо вливає на права та інтереси членів територіальної громади на захист яких позивач має право звернутись до суду та і на права та інтереси самої громадської організації, суд зазначає, що у цих справах оскаржувались регуляторні акти (нормативно-правові), якими встановлювались тарифи на послуги з перевезення пасажирів, натомість у справі, що наразі розглядається мова йде про акти індивідуальної дії, оскарження якого розглядається з урахуванням інших законодавчих приписів, ніж тих, які стали підставами для прийняття Верховним Судом рішень у наведених позивачем справах.
		Крім того, оскаржуваними рішенням та протоколом вирішувалось питання про призначення управителів багатоквартирних будинків, а не про встановлення, затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, що не може були аналогією з наведеною позивачем судовою практикою.
		Також, на думку суду, вказані доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних рішень, містять ознаки формального дефекту, який не вплинув на правомірність очікуваного позивачем результату, тобто прийнятого рішення.
		Суд зазначає, що запроваджена Європейським судом з прав людини концепція недопущення надмірного формалізму, на переконання суду підлягає застосуванню не лише суб`єктом владних повноважень при виконанні покладених на нього функцій, але й учасником відповідних публічно-правових відносин.
		Зокрема, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, а у разі встановлення порушень, захист прав повинен бути також не лише формальним, але й реальним.
		Позивачем не доведено наявності порушення чи не визнання його прав та інтересів, зокрема тих, що впливали чи нівелювали б його очікуваний результат.
		Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це розпорядження.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки доказів протиправності оскаржуваних рішень позивачем суду не надано, а судом в ході розгляду справи їх наявність не встановлена.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
		Керуючись   ст.ст. 241-246, 250  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні адміністративного позову Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (49000, м.Дніпро, вул.Ульянова, буд.24, оф.9, код ЄДРПОУ 39689459) до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 04052092), Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, вул.Воскресенська, буд.16, код ЄДРПОУ 38114671), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» (49000, м.Дніпро, вул.Павла Чубинського, 2а, код ЄДРПОУ - 42353652), Товариство з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.» (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Курчатова, буд.7, офіс 302/2, код ЄДРПОУ 41508864), Комунальне підприємство «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 14, код ЄДРПОУ 38199687), Комунальне підприємство «ЖИЛСЕРВІС-14» Дніпропетровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Карла Маркса, 75, код ЄДРПОУ 39761566) про визнання протиправними та нечинними рішень - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення складено 20.07.2021 року.
		           
		Суддя                                                                                                           М.В. Дєєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...