Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/1985/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 20.07.2021. Зареєстровано: 21.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2021.
Дата набрання законної сили: 15.09.2021
Номер судового провадження: П/500/2214/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 500/1985/21
		14 липня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
		головуючого судді Баб`юка П.М.    за участю:
		секретаря судового засідання  Косюк О.П.
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача Микитовича П.М.,
		представника відповідача Кащишин О.О.,      
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу №183-к від 31.03.2021; поновлення позивача на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1  (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 31.03.2021 №183-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на посаді державного кадастрового реєстратора Відділу у Теребовлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з 31.03.2021, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідно до  наказу від 31.03.2021 №183-к «Про звільнення ОСОБА_1 » її звільнено з посади державного кадастрового реєстратора Відділу у Теребовлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у зв`язку із ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області як юридичної особи публічного права. У наказі зазначено, що відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу», постанов Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань України з питань, геодезії, картографії та кадастру», від 20.10.2011 №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», наказу Держгеокадастру від 24.11.2020 №504 «Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру» ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області ліквідовується як юридична особа публічного права. 
		Також позивачка зазначила, що що у випадку ліквідації державного органу роботодавець вправі звільнити працівників за пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VШ. Однак, таке звільнення повинно проводитись з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених статтею 87 Закону № 889-V111 та положеннями трудового законодавства. Проте, відповідач в порушення установленого порядку вивільнення працівників не запропонував позивачці іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей, надав перевагу особам з нижчим рівнем професійної підготовки та професійної компетенції, звільнив позивачку без урахування переважного права на залишенні на роботі перед іншими працівниками.
		Отже, відповідачем не було дотримано порядок вивільнення працівника, встановлений статтею 87 Закону України «Про державну службу», а відтак оскаржуваний наказ про звільнення підлягає скасуванню, а позивачка поновленню на роботі.
		Ухвалою суду від 19.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
		Відповідач 07.05.2021  подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (аркуші справи 32-34). В обґрунтування зазначив, що  позивачка помилково, без наведення достатніх обґрунтувань, вказує у позові на те, що згадана постанова уряду передбачала не ліквідацію Головного управління, а його реорганізацію шляхом приєднання до Держгеокадастру. Зазначена позиція спростовується безпосередньо приписами постанови Кабінету Міністрів України, який визначив способом припинення територіальних органів Держгеокадастру як юридичних осіб публічного права саме ліквідацію. Також, звернув увагу суду на те, що відбувався процес ліквідації Головного управління на підставі  рішення уряду, до повноважень голови комісії з ліквідації Головного управління не належало повноваження пропонувати вакантні посади державної служби та право переведення державного службовця (позивачки) на рівнозначну або нижчу (за її згодою) посаду у територіальних органах Держгеокадастру як структурних підрозділах апарату, зокрема в Управлінні Держгеокадастру у Тернопільській області тощо. 
		Від позивачки 11.05.2021 надійшла на адресу суду відповідь на відзив, в якій вона підтримала свою позицію, викладену у позовній заяві (аркуші справи 60-62).
		В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити в повному обсязі, з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на викладені у відзиві на позов обґрунтування.
		Дослідивши подані суду письмові докази, а також заяви по суті справи, в тому числі і заяву про визнання позову, суд встановив такі обставини.
		ОСОБА_1 01.03.2021 ознайомлено з попередженням про наступне звільнення із займаної посади державного кадастрового реєстратора Відділу у Теребовлянському районі  Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області; строк дії попередження становить 30 календарних днів з моменту ознайомлення із ним (аркуш справи 16).
		У попередженні зазначено, що відповідно до відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу», постанов Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань України з питань, геодезії, картографії та кадастру», від 20.10.2011 №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», наказу Держгеокадастру від 24.11.2020 №2-лк «Про затвердження Плану заходів щодо ліквідації ГУ Держгеокадастру у Волинській області» ГУ Держгеокадастру у Волинській області ліквідовується як юридична особа публічного права.
		ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області прийнято наказ від 31.03.2021 №183-к «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно з яким відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» позивачку звільнено з посади державного кадастрового реєстратора Відділу у Теребовлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» виплачено вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (аркуш справи 11).
		Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, позивачка звернулася з даним позов до суду.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами спору, суд враховує таке.
		Відповідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша, шоста статті 43 Конституції України).
		Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII).
		Згідно з частиною першою статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
		Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII).
		Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
		У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону №889-VIII).
		Як слідує з матеріалів справи, 01.03.2021 ОСОБА_1 попереджена про наступне звільнення у зв`язку із ліквідацією ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області.
		Судом встановлено, що 16.11.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» (далі Постанова №1118), пунктом 1 якої встановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1, зокрема, ГУ Держгеокадастру у Волинській області.
		Відповідно до пункту 3 Постанови №1118 установлено, що здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням її територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру; правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру; територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення структурних підрозділів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з пунктом 2 цієї постанови.
		Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру 24.11.2020  прийнято наказ №505 «Про затвердження Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру».
		Пунктом 4 Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» (далі План заходів) визначено попередити про наступне можливе звільнення у зв`язку з ліквідацією головних управлінь - не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати звільнення для державних службовців, не пізніше ніж за два місяці до запланованої дати звільнення для інших працівників, вручення повідомлень протягом двох місяців після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про прийняття рішення про ліквідацію головних управлінь, але не раніше виконання пункту 10 Плану заходів.
		Пунктом 2 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 02.03.2021 №132 «Про внесення змін до деяких наказів Держгеокадастру» викладено в новій редакції План заходів.
		Так, пунктом 2 Плану заходів (в редакції наказу №132) встановлено попередити працівників головних управлінь Держгеокадастру в областях і місті Києві про наступне звільнення (вивільнення) у зв`язку з ліквідацією цих головних управлінь не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованого звільнення (вивільнення) державних службовців, не пізніше ніж за два місяці інших працівників. Подати звіт до Департаменту управління персоналом про повне виконання цього пункту Плану заходів до « 12 березня 2021 року».
		Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 №301 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» (далі Постанова №301) відмінено рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком, зокрема, ГУ Держгеокадастру у Волинській області. Одночасно визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 94, ст. 3048).
		Отже, встановлені у справі обставини свідчать про те, що фактично ОСОБА_1 звільнена із займаної посади з підстав ліквідації юридичної особи ГУ Держгеокадастру у Тернпоільській області. Рішення про ліквідацію територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру прийняв Кабінет Міністрів України 16.11.2020 (Постанова №1118). Однак таке рішення відмінено Кабінетом Міністрів України 05.04.2021 (Постанова №301).
		У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про припинення юридичної особи ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області відсутні (аркуш справи 104).
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачку звільнено з державної служби з ініціативи суб`єкта призначення без будь-яких законних на те підстав та непослідовністю рішень органів влади, внаслідок яких порушено право позивача на працю.
		При вирішенні інших позовних вимог суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/202 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.
		Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню загальні норми Кодексу законів про працю України (КЗпП України).
		Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		У даному випадку судом встановлено безпідставність звільнення позивачки у зв`язку із ліквідацією юридичної особи, якої фактично не відбулося (ліквідація відмінена), а тому повне відновлення порушених трудових прав позивача неможливе без поновлення на державній службі на посаді, з якої її було звільнено.
		За змістом положень статті 241-1 КЗпП України й пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, днем звільнення вважається останній день роботи.
		Оскільки наказом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від31.03.2021 №183-к визначено днем звільнення 31.03.2021, тому позивач підлягає поновленню на посаді з 01.04.2021 (перший робочий день).
		Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100).
		Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу І Порядку №100, він підлягає застосуванню для розрахунку середньої заробітної плати і у випадку вимушеного прогулу.
		Відповідно до абзаців першого, третього-четвертого, шостого пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
		За правилами пункту 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.
		З довідки про доходи ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 19.05.2021 №63 вбачається, що за останні два місяці перед звільненням ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у лютому 2021 року 8336,26 грн за 20 робочих днів, у січні 2021 року 8336,26 грн за 19 робочих дні (аркуш справи - 69).
		З урахуванням наведеного середньоденна заробітна плата позивача становить 427,50 грн (16672,52 грн : 39 дн).
		Час вимушеного прогулу за період з 01.04.2021 (день звільнення 31.03.2021 є останнім робочим днем) по 14.07.2021 (до дня ухвалення рішення у справі) становить 70 робочих днів (22 робочих дні у квітні, 18 - у травні, 20 - у червні, 10 днів у липні). При цьому судом враховано лист Міністерства соціальної політики від 12.08.2020 №3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік».
		Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 29925,00 грн (427,50 грн х 70 днів) без обрахування податків і зборів.
		Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
		За правилами підпункту «в» абзацу першого пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
		Суд також звертає увагу, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-511цс16 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 не знайшла підстав для відступлення від цього правового висновку. У постанові Верховного Суду 18.03.2021 у справі №825/3399/14 також підтримано цей висновок.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
		Отже, на користь позивача належить стягнути 29925,00 грн, з яких відповідач відрахує загальнообов`язкові податки та збори.
		Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		З урахуванням цих положень рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 8336,26 грн.
		Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ВИРІШИВ:
		Поновити ОСОБА_1 на посаді державного кадастрового реєстратора Відділу у Теребовлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з 01 квітня 2021 року.
		Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 29 925 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок з відрахуванням податків і зборів.
		Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного кадастрового реєстратора Відділу у Теребовлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з 01 квітня 2021 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8336 (вісім тисяч триста тридцять шість) гривень 26 копійок з відрахуванням податків і зборів, - підлягає негайному виконанню.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 19 липня 2021 року.
		Реквізити учасників справи:
		позивач:
		- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ); 
		відповідач:
		- Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Лисенка, 20а,м. Тернопіль,46002 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39766192). 
		          Головуючий суддя                                                                      Баб`юк П.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...