Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/3158/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2021. Зареєстровано: 21.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2021.
Дата набрання законної сили: 13.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/11631/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 липня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 120/3158/20-а
		адміністративне провадження № К/9901/11631/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого суді                                                   Берназюка Я.О., 
		суддів:                                                             Желєзного І.В., Коваленко Н.В., 
		при секретарі судового засідання                               Лупу Ю.Д.,
		за участю:
		представника позивача                                        Янчука В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу №120/3158/20-а
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД"
		до Державної служби геології та надр України
		про визнання протиправними дій та скасування приписів, наказу
		за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України
		на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року (ухвалене у складі судді Віятик Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Боровицького О.А., суддів Шидловського  В.Б., Матохнюка Д.Б.),
		В С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" (далі - ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач), в якому просило:
		визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо проведення планової перевірки вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр ТОВ «ЛВН ЛІМІТЕД», якому надано спеціальні дозоли на користування надрами № 6091 та № 6092 від 17 грудня 2015 року, результати якої оформленні актами № 06-06/26/2020-13/п (34) та № 06-06/26/2020-14/п (35) від 26 лютого 2020 року;
		визнати протиправними та скасувати приписи Державної служби геології та надр України № 324-14/06 та № 325-14/06 від 27 лютого 2020 року;
		визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 196 від 3 червня 2020 року про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів, в частині зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами № 6091 та № 6092 від 17 грудня 2015 року, виданих ТОВ «ЛВН Лімітед».
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано приписи Державної служби геології та надр України № 324-14/06 та № 325-14/06 від 27 лютого 2020 року; визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України №196 від 3 червня 2020 року про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів, в частині зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами № 6091 та № 6092 від 17 грудня 2015 року, виданих ТОВ" ЛВН ЛІМІТЕД". В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини справи підтверджують правомірність проведеної відповідачем планової перевірки вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД", однак вказують на відсутність допущення позивачем порушень, які зазначені в актах № 06-06/26/2020-13/п (34) та № 06-06/26/2020-14/п (35) від 26 лютого 2020 року.
		Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання протиправними приписів Державної служби геології та надр України № 324-14/06 та № 325-14/06 від 27 лютого 2020 року, а також наказу відповідача № 196 від 3 червня 2020 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 6091 та № 6092 від 17 грудня 2015 року, наданих позивачу. Однак, щодо іншої частини позовних вимог (визнання протиправними дій відповідача), то суди дійшли висновку про їх необґрунтованість.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		На підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі відповідач вказує на те, що в оскаржуваних рішеннях суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 93 Водного кодексу України, в якій зазначено, що з метою охорони водних об`єктів у районах збору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		Вказане кореспондується із положеннями статей 34, 35 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" від 10 січня 2002 року № 2918-III (далі - Закон № 2918-III). Крім того, скаржник звертає увагу на те, що відповідно до статті 36 вказаного Закону у межах зони санітарної охорони джерел питної води та об`єктів централізованого питного водопостачання обмежується господарська та інша діяльність.
		В свою чергу, надрокористувач з моменту отримання спеціальних дозволів на користування надрами проводить видобування питних підземних вод без встановлення зон санітарної охорони.
		Як наслідок, не встановленням меж зон санітарної охорони, надрокористувачем порушено особливі умови спеціального дозволу на користування надрами, яким надрокористувача зобов`язано розробити, затвердити в установленому порядку зони санітарної охорони та суворо дотримуватися їх режиму, що, у свою чергу, відповідно до пункту 21 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України" від 30 травня 2011 року №615 (далі - Порядок №615), є підставою для винесення припису щодо усунення виявлених порушень та прийняття наказу про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.
		Однак, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували вказані вище норми права та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову у цій справі.
		Позиція інших учасників справи
		24 травня 2021 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		Касаційна скарга надійшла до суду 2 квітня 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №120/3158/20-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до розгляду в судове засідання з повідомленням та викликом учасників справи колегією у складі трьох суддів на 13 липня 2021 року на 14.00.
		9 червня 2021 року до суду надійшло клопотання відповідача від 7 червня 2021 року про розгляд справи в порядку письмового провадження, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 13 липня 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" зареєстроване як юридична особа 25 квітня 2014 року. Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: Код КВЕД 11.01 дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (основний); Код КВЕД 10.41 виробництво олії та тваринних жирів; Код КВЕД 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; Код КВЕД 10.89 виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань; Код КВЕД 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; Код КВЕД 20.59 виробництво іншої хімічної продукції, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.34 оптова торгівля напоями; Код КВЕД 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 52.10 складське господарство; Код КВЕД 41.10 організація будівництва будівель.
		17 грудня 2015 року на підставі наказу №257 від 1 вересня 2015 року ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" надано спеціальні дозволи на користування надрами № 6091 з метою видобування питних підземних вод для господарсько-питних та технологічних потреб, ділянка Скіфська Немирівського родовища (свердловини №№ 1/12, 2, 3, 5/2069, 6/2040, 8/2039), строком 20 років. Невід`ємною частиною вказаного дозволу є Угода № 6091 від 17 грудня 2015 року про умови користування надрами з метою видобування питних підземних вод Немирівського родовища (свердловини №№ 1/12, 2, 3, 5/209, 6/2040, 8/2039) та № 6092 з метою видобування питних підземних вод для господарсько-питних та технологічних потреб, ділянка Немирівського родовища (свердловини №№ 1034, 2027, 2047, 1047), строком на 20 років. Невід`ємною частиною вказаного дозволу є Угода № 6092 від 17 грудня 2015 року про умови користування надрами з метою видобування питних підземних вод Немирівського родовища питних підземних вод (свердловини №№ 1034, 2027, 2047, 1047).
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), на виконання наказів Державної служби геології та надр України від 26 грудня 2019 року № 437 "Про затвердження Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України на 2020 рік" та від 8 січня 2020 року № 6 "Про проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України у лютому 2020 року" затверджено план комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) на 2020 рік.
		У відповідності до вказаного плану, заплановано здійснення Державною службою геології та надр України заходу державного нагляду (контролю) дотримання вимог законодавства ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, їх відтворення і охорони з 28 лютого 2019 року тривалістю 10 днів, ступінь ризику "високий".
		У період з 25 лютого 2020 року по 26 лютого 2020 року провідним спеціалістом Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України Кушеєвим О.В. та провідним геологом ДО Центральна ТІДГК Лугиною Г.М. проведено планову перевірку ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" на предмет дотримання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення надр та раціонального використання надр України за спеціальними дозволами на користування надрами № 6091 та № 6092 від 17 грудня 2015 року.
		За результатом перевірки позивача по спеціальному дозволу № 6091 складено акт перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр № 06-06/26/2020-13/п (34) від 26 лютого 2020 року, яким зафіксовано порушення вимог законодавства, виявлені під час державного геологічного контролю.
		Також, за результатом перевірки позивача по спеціальному дозволу № 6092 складено акт перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр № 06-06/26/2020-14/п (35) від 26 лютого 2020 року, яким зафіксовано порушення вимог законодавства, виявлених під час державного геологічного контролю, зокрема, частини другої статті 93 Кодексу України про надра, статті 34, 35, 36 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», - не розроблено та не затверджено в установленому законом порядку зони санітарної охорони, чим не виконано пункт 4 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 6092 від 17 грудня 2015 року в частині дотримання вимог.
		27 лютого 2020 року на підставі актів перевірки складено приписи № 324-14/06 та № 325-14/06, якими встановлено строк до 27 березня 2020 року для усунення визначених в актах перевірки № 34 та № 35 порушень.
		У подальшому, Державною службою геології та надр України видано наказ № 196 від 3 червня 2020 року, яким з 1 серпня 2020 року зупинено дії спеціальних дозволів ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" на користування надрами № 6091 та № 6092. Зупинення дії дозволів обґрунтовано неусуненням порушень, виявлених під час проведення перевірки.
		Про прийняття зазначеного наказу позивача проінформовано листом від 11 червня 2020 року №8593/01/07-20, який отримано останнім 22 червня 2020 року.
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Як убачається зі змісту касаційної скарги, доводи скаржника стосуються безпідставного, на його думку, задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування приписів Державної служби геології та надр України № 324-14/06 та № 325-14/06 від 27 лютого 2020 року; визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України № 196 від 3 червня 2020 року в частині зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами № 6091 та № 6092 від 17 грудня 2015 року, виданих ТОВ «ЛВН Лімітед».
		При цьому зазначені відповідачем в касаційній скарзі доводи стосуються неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 93 Водного кодексу України та статей 34, 35, 36 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", які врегульовують питання обмеження господарської та іншої діяльності у межах зони санітарної охорони джерел питної води та об`єктів централізованого питного водопостачання.
		Так, відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо непідтвердження вчинення позивачем порушення, описаного в пункті 5 припису №325-14/06 від 26 лютого 2020 року щодо розроблення та затвердження проекту зон санітарної охорони по спеціальному дозволу № 6092 від 17 грудня 2015 року.
		Враховуючи зазначене та виходячи із положень статті 341 КАС України, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року будуть переглядатися судом касаційної інстанції в межах доводів касаційної скарги.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Відповідно до частини першої статті 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
		Згідно зі статтею 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути: підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
		При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.
		Згідно з частиною сьомою статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		Згідно з частиною першою статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. 
		Водночас Верховний Суду у справі № 804/3108/16 (постанова від 15 вересня 2020 року) зазначив, що індивідуальне право (інтерес) у формі гарантованого частиною першою статті 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виражається у дотриманні вимог екологічної безпеки, забезпеченні державою права на безпечне для життя і здоров`я людини довкілля, гарантованого статтею 50 Конституції України, та, за загальним правилом, має безумовний пріоритет.
		Відповідно до частини першої  статті 11 Кодексу України про надра  державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).
		Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
		Відповідно до пункту 3 Положення №1174 основними завданнями Держгеонадра є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
		Приписами підпунктів 9, 10 пункту 4 Положення № 1174 передбачено, що Держгеонадра України, відповідно до покладених на неї завдань, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.
		Згідно з положеннями підпункту 12 пункту 4 Положення № 1174 Держгеонадра України, відповідно до покладених завдань, здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.
		Відповідно до частини першої статті 18 Кодексу України про надра такі об`єкти як надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
		При цьому враховуючи те, що відповідач стверджує, що позивачем порушено вимоги законодавства щодо встановлення зони санітарної охорони навколо водного об`єкта - Немирівського родовища питних підземних вод, то колегія суддів зазначає, що стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України.
		Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 9 квітня 2019 року у справі №815/5254/16.
		Відповідно до статті 1 Водного кодексу України зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.
		Статтею 44 Водного кодексу України встановлені обов`язки водокористувачів. Так, водокористувачі зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання.
		Згідно зі статтею 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об`єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об`єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені. Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.
		Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
		Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615.
		Згідно з пунктом 1 Порядку №615 цей нормативно-правовий акт регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.
		Пунктом 21 Порядку № 615 передбачено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Мінекоенерго, Держпраці, МОЗ, Держекоінспекції, органів місцевого самоврядування, ДПС у разі: 1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; 2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення; 3) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища; 4) наявності підстав, передбачених Законом України "Про санкції"; 5) невиконання умов висновків з оцінки впливу на довкілля та/або висновків державної екологічної експертизи; 6) відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин.
		Згідно з частиною восьмою статті 16 Кодексу України про надра переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.
		Відповідно до статті 25 Кодексу України про надра права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.
		Статтею 56 Кодексу України про надра передбачено, що основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов`язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.
		Відповідно до частини першої статті 57 Кодексу України про надра у разі порушення вимог статті 56 та інших статей цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або іншим державним органом, уповноваженим на застосування таких заходів реагування, в порядку, встановленому законодавством.
		Крім того, положеннями пункту 21 Порядку № 615 передбачено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби. Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр роботи, передбачені дозволом. Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов`язку проводити на ділянці надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків.
		Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.
		У разі визнання судом незаконним зупинення дозволу, строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення.
		Відповідно до пункту 24 Порядку № 615 накази органу з питань надання дозволу про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
		Згідно з частиною п`ятою статті 4 Закону №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
		Системний аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією та законами України. Це право вони реалізують шляхом надання відповідних дозволів на користування землею, її надрами, атмосферним повітрям, водними та природними ресурсами.
		У свою чергу, користувачі надр, що отримали відповідний дозвіл повинні використовувати їх у порядку, спосіб та межах, визначених чинним законодавством. У випадку ж недотримання користувачами надр встановлених правил, орган державної влади, що видав дозвіл на використання природних ресурсів має право зупинити його дію або анулювати дозвіл на користування надрами. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.
		Як було зазначено вище, пунктом 4 Положення № 1174 передбачено виключний перелік завдань покладених на Державну службу геології та надр України. Згідно вказаного переліку останній зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами.
		Вирішуючи питання про зупинення права користування надрами орган державної влади, що видав дозвіл, повинен переконатися у дійсності наявних порушень у користуванні надрами та підстав для такого зупинення.
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатом перевірки позивача щодо використання надр відповідно до наданого спеціального дозволу № 6092 складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр № 06-06/26/2020-13/п від 26 лютого 2020 року, в якому вказано ряд порушень, зокрема, частини другої статті 93 Кодексу України про надра, статей 34, 35, 36 Закону №2918-ІІІ, а саме: не розроблено та не затверджено в установленому законом порядку зони санітарної охорони, чим не виконано пункт 4 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 6092 від 17 грудня 2015 року. 
		27 лютого 2020 року на підставі вищевказаних актів перевірки відповідачем видано припис № 325-14/06, в якому зобов`язано позивача усунути порушення, зокрема, щодо нерозроблення та незатвердження в установленому порядку зони санітарної охорони, передбаченої пунктом 4 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами №6092 від 17 грудня 2015 року.
		Згідно зі статтею 93 Водного кодексу України з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.
		Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
		Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 34, 35 Закону №2918-ІІІ.
		Крім того, статтею 36 Закону №2918-ІІІ встановлено, що у межах зони санітарної охорони джерел питної води та об`єктів централізованого питного водопостачання господарська та інша діяльність обмежується.
		Відповідно до пунктів 1-4 Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 18 грудня 1998 року № 2024, з метою забезпечення охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО). 
		ЗСО водних об`єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання. 
		Залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступеня його захищеності і ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються межі ЗСО та їх окремих поясів. 
		Межі ЗСО водних об`єктів визначаються проектом землеустрою. 
		Межі ЗСО водних об`єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології. 
		У разі розташування ЗСО на територіях двох і більше областей їх межі встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням Мінрегіону та за погодженням з МОЗ, Міндовкіллям, Держгеокадастром, Держводагентством, Держгеонадрами та відповідними органами місцевого самоврядування.
		Зони санітарної охорони поверхневих та підземних водних об`єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму: перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу; другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.
		З аналізу вказаних норм вбачається, що з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з уповноваженим центральним органом виконавчої влади. У свою чергу, режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		При цьому зони санітарної охорони встановлюються для водних об`єктів, а не під певний вид спеціальних дозволів чи в залежності від виду господарської діяльності.
		Відповідно до пункту 1.10. Положення про порядок проектування і експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання і водопроводів господарсько-питного призначення № 2640-82 від 18 грудня 1982 року (далі - Порядок №2640-82) передбачено, що можливість організації ЗСО повинна вирішуватися на стадії вибору джерела централізованого господарсько-питного водопостачання. Проект ЗСО повинен бути складовою частиною проекту господарсько-питного водопостачання і розробляється одночасно з останнім, а в разі реконструкції водопровідних споруд - одночасно з її проектом. Для діючих водогонів, які не мають встановлених ЗСО, проект ЗСО розробляється спеціально.
		Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням 13 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради № 475 від 18 грудня 2012 року на підставі клопотання Дочірнього підприємства "Алко Інвест Україна" встановлено зони санітарної охорони ділянки № 1 (свердловини № 1034, № 2027, № 2047) та ділянки № 2 (свердловина № 1047) Немирівського родовища питних підземних вод.
		4 жовтня 2015 року ДП «Алко Інвест Україна» припинило свою діяльність шляхом приєднання до ТОВ "ЛВН Лімітед".
		Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України  юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у визначених законом випадках правонаступник суб`єкта господарювання має право провадити діяльність на підставі документів дозвільного характеру, виданих такому суб`єкту господарювання, у межах строку їх дії до оформлення документів дозвільного характеру на правонаступника такого суб`єкта господарювання.
		Відтак, приймаючи до уваги те, що проект ЗСО є дозвільним документом у розумінні Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", а також беручи до уваги той факт, що відповідний дозвіл на користування надрами був виданий ТОВ "ЛВН Лімітед" 17 грудня 2015 року, тобто до дати приєднання ДП "Алко Інвест Україна", а 4 жовтня 2016 року ТОВ "ЛВН Лімітед" стало правонаступником ДП "Алко Інвест Україна", яке мало затверджений проект ЗСО, то колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ "ЛВН Лімітед" виконало вимоги пункту 4 спеціального дозволу №6092.
		Вказане свідчить про наявність у позивача проекту зон санітарної охорони ділянки №1, № 2 Немирівського родовища питних підземних вод (свердловини № 1034, № 2027, № 2047, № 1047), а тому безпідставними є доводи касаційної скарги, що надрокористувач з моменту отримання спеціальних дозволів на користування надрами проводить видобування питних підземних вод без встановлення зон санітарної охорони.
		Таким чином, оскільки спірні приписи та наказ відповідач не відповідають критеріям, встановленим, зокрема, статтею 19 Конституції України та статтею 2 КАС України, то колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для частково задоволення позову ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" до Державної служби геології та надр України про визнання їх протиправними та скасування, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.
		Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо неправильного  застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 93 Водного кодексу України та статей 34, 35, 36 Закону №2918-ІІІ, оскільки під час судового розгляду знайшло своє підтвердження дотримання позивачем вимог, встановлених спеціальним дозволом №6092, а відповідач не навів інших мотивів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права.
		Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Головуючий суддя                                                                      Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          І.В. Желєзний
		                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...