Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/1480/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2021.
Дата набрання законної сили: 14.07.2021
Номер судового провадження: 61-17107ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		14 липня 2021 року
		м. Київ
		справа № 753/1480/20
		провадження № 61-17107св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,
		відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімум Тур», товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва, у складі судді Цимбал І. К., від 09 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: 
		Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д., від 22 жовтня 2020 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2020 року ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Оптімум Тур» (турагент), 
		ТОВ «ТТВК» (туроператор) про захист прав споживачів.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 червня 2019 року з метою організації відпочинку своєї родини у Туреччині він уклав з ТОВ «Оптімум Тур» договір на туристичне обслуговування та сплатив кошти у розмірі 29 900 грн. 
		Співробітником ТОВ «Оптімум Тур» було запропоновано готель, який за її словами мав позитивні відгуки туристів, проте, після прибуття до готелю, родину позивача поселили на цокольному поверсі, де були неналежні умови проживання та антисанітарія, при цьому співробітники готелю вимагали додаткові кошти для зміни номеру.
		У подальшому стався страховий випадок із дитиною позивача, яка захворіла і двічі отримувала медичну допомогу. Останній раз ОСОБА_2 була госпіталізована до лікарні, однак, враховуючи, що співробітник 
		ТОВ «Оптімум Тур» неналежно виконала свої обов`язки щодо надання інформаційно-консультативних послуг в частині медичного страхування, позивачем було обрано вид страхування, до якого не входить відшкодування додаткових витрат, пов`язаних з необхідністю зміни дати вильоту та оплати квитків, у зв`язку з перебуванням дитини у лікарні, а також оплати проживання у готелі. Через такі неякісні послуги позивач був вимушений із хворою дитиною залишити лікарню і на свій ризик перевозити ОСОБА_2 , яка перебувала у вкрай незадовільному стані здоров`я, до України.
		Після приїзду на територію України дитина була госпіталізована до лікарні. 
		Стверджував, що вказані дії спричинили позивачу та його дитині моральну шкоду, яка полягала у стражданнях дитини через хворобу та його душевних страждань через відсутність належного медичного забезпечення, переживанні за життя дитини, оскільки, з урахуванням діагнозу і через відсутність необхідного медичного страхування та фінансової можливості, батьки не мали можливості продовжити лікування за власний кошт, тому були вимушені доправляти хвору дитину додому, що могло призвести до летальних наслідків.
		Крім того, ТОВ «Оптімум Тур» надало неналежні інформаційно-консультативні послуги й щодо самого готелю, умов проживання, харчування, що і могло спричинити хворобу дитини. За результатами пошуку відгуків про готель в мережі Інтернет після повернення, з`ясувалось, що ці відгуки останні були вкрай негативними, натомість співробітник 
		ТОВ «Оптімум Тур» інформувала, що готель є гарним саме за відгуками туристів.
		Посилаючись на викладене,  ОСОБА_1 просив суд:
		- стягнути з ТОВ «Оптімум Тур» вартість відпочинку в розмірі 29 900 грн;
		- стягнути солідарно з обох відповідачів завдану ними позивачам моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн;
		- визнати протиправними дії відповідачів щодо: ненадання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послугу, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, до придбання послуги; передачі споживачам туристичної послуги неналежної якості та ненадання інформації про цю послугу; страхування позивачів за видом добровільного страхування - «Страхування медичних витрат», замість обов`язкового виду страхування - «Медичне страхування»; неналежного страхування медичних та додаткових витрат, які безпосередньо пов`язані з настанням страхового випадку (неналежному наданні фінансових послуг у сфері страхування); недоведення до відома туристів (позивачів) інформації про умови обов`язкового страхування до укладення договору на туристичне обслуговування (неналежному наданні фінансових послуг у сфері страхування); невидачі туристам договору на обов`язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування; недодержання вимог характеристик та класифікаційних ознак видів добровільного страхування, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року № 565, що виразилось у страхуванні позивачів турагентом та туроператором у приватному акціонерному товариств (далі - ПрАТ) «Європейське туристичне страхування» саме за програмою «А», що обмежило страхування додаткових витрат, які безпосередньо пов`язані з настанням страхового випадку під час здійснення застрахованими особами подорожі за кордон.
		01 червня 2020 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, в якій просив:
		1) витребувати у ТОВ «Оптімум Тур»: засвідчені копії письмових документів, що підтверджують видачу ТОВ «Оптімум Тур» ОСОБА_1 договору на обов`язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування (у виді розписок чи інших документів, на яких міститься підпис ОСОБА_1 або його дружини ОСОБА_3 про отримання цього документу); засвідчені копії електронних документів, що підтверджують ознайомлення ОСОБА_1 або його дружини ОСОБА_3 у будь-який спосіб з вищевказаним договором; засвідчені копії письмових документів, що підтверджують ознайомлення та погодження до 15 червня 2019 року ОСОБА_1 з Правилами добровільного страхування медичних витрат ПрАТ «Європейське туристичне страхування» (з повним офіційним текстом), зареєстрованими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 12 жовтня 
		2017 року за № 4097 (у виді документів, на яких міститься підпис позивача та його дружини (туриста) ОСОБА_3 про ознайомлення з цими правилами і умовами страхування); засвідчені копії електронних документів, що підтверджують ознайомлення позивача та його дружини у будь-який спосіб з вищевказаними Правилами добровільного страхування медичних витрат ПрАТ «Європейське туристичне страхування» (надіслання їх у мобільні месенджери, на електронну пошту чи у інший спосіб); засвідчену копію документу, що підтверджує отримання ТОВ «Оптімум Тур» від ОСОБА_1 або його дружини їх згоди на медичне страхування саме на умовах програми «А» у страховика ПрАТ «Європейське туристичне страхування»; засвідчені копії угод із страховиками, на підставі яких ТОВ «Оптімум Тур» та ТОВ «ТТВК» забезпечено страхування позивачів (медичне та від нещасного випадку) перед здійсненням туристичної поїздки.
		2) витребувати у ТОВ «ТТВК» засвідчені копії угод із страховиками, на підставі яких ТОВ «Оптімум Тур» та ТОВ «ТТВК» забезпечено страхування позивачів (медичне та від нещасного випадку) перед здійсненням туристичної поїздки.
		3) витребувати у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та оглянути докази, а саме: засвідчену копію Правил добровільного страхування медичних витрат ПрАТ «Європейське туристичне страхування», з повним офіційним текстом, зареєстрованих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 12 жовтня 2017 року за № 4097; засвідчені копії документів, на підставі яких прийнято рішення (розпорядження) про реєстрацію вищезазначених правил.
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів залишено без задоволення.
		Суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся із заявою 
		01 червня 2020 року, тобто після закриття 10 березня 2020 року підготовчого провадження, клопотань згідно глави 6 ЦПК України не заявив, а крім того, заява не містить обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав вважати, що турагентом та/або туроператором не були виконані умови договорів про надання повної та достовірної інформації стосовно обраного позивачем готелю, харчування, тощо, оскільки за місяць до укладення договору позивач мав можливість здійснити свідомий та компетентний вибір щодо придбаної ним послуги на підставі наданої турагентом інформації. При цьому судом враховано, що турагентом було запропоновано не один, а ряд готелів, що давало можливість вибору.
		Також судом враховано, що позивач, укладаючи договір на туристичне обслуговування з турагентом, підтвердив факт повідомлення про умови страхування. Крім того, в судовому засіданні позивач не заперечував, що за тиждень до подорожі йому була надана пам`ятка застрахованої особи, де зазначені програми страхування, перелік відповідних послуг в залежності від обраної програми та їх вартість. За таких обставин суд вважав, що позивач мав можливість, ознайомившись із програмою страхування, обрати інший, більш коштовний та розширений вид страхування або укласти додатковий договір страхування, або відмовитися від страхування туроператором шляхом внесення змін до договору та забезпечити страхування особисто, обравши іншого страховика.
		Нездійснення таких дій позивачем свідчить про його згоду із запропонованими умовами страхування.
		Короткий зміст постанов апеляційного суду
		Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року залишено без змін.
		Колегія суддів, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, виходила з того, що позивач, звернувшись із заявою про забезпечення доказів після закриття підготовчого провадження, фактично просив суд через механізм забезпечення доказів сприяти йому в отриманні документів, які не заявлені як докази по справі у встановлені строки, як і не встановлено додаткового строку для їх подачі, що є неприпустимим та порушує принцип рівності учасників судового процесу, встановлений статтею 129 Конституції України і пунктом 2 частини першої статті 2 ЦПК України, та може свідчити про небезсторонність суду. Також судом вказано, що позивач помилково ототожнює дії з подання доказів і подання заяви про забезпечення доказів.
		Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року залишено без змін. 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог і встановив відсутність підстав для скасування правильного по суті рішення.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		18 листопада 2020 року  ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року, якою залишено без змін вказане рішення суду, а справу направити на новий розгляд.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/1480/20 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає 
		пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а також пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
		Вказує, що судом першої інстанції враховані пояснення ТОВ «ТТВК», що фактично є відзивом на позовну заяву, на подачу якого товариством пропущений строк, а його заява про неврахування цих пояснень залишилась нерозглянутою. Також судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про призначення експертизи для визначення характеру і ступеня ушкодження здоров`я  ОСОБА_2 .
		Звертає увагу на те, що підготовче засідання було проведене без його участі, хоча в день цього засідання він прибув до суду. В подальшому він подав заяву про забезпечення доказів, яка була розглянута лише через 39 днів та у задоволенні якої безпідставно було відмовлено з посиланням на те, що така заява подана після проведення підготовчого засідання. Не погоджуючись з такими висновками він подав апеляційну скаргу на ухвалу про залишення без задоволення його заяви про забезпечення доказів, проте апеляційним судом не були враховані допущенні порушення, а апеляційну скаргу необґрунтовано залишено без задоволення.
		Стверджує, що суд першої інстанції не скористався своїм правом на збирання доказів з власної ініціативи для захисту прав малолітньої особи та не викликав ОСОБА_3 як свідка, водночас таке клопотання яке було заявлено разом із апеляційною скаргою,судом не було розглянуте.
		Не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості відповідальності лише туроператора за неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, оскільки порушенням законодавства у галузі туризму є також ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності, що і було допущено турагентом, яким до укладення договору на туристичне обслуговування не було доведено інформацію про умови та правила обов`язкового страхування, у тому числі про існування різних програм страхування. Більш того туристам не надано інформації про умови проживання та харчування.
		Судом першої інстанції не досліджено надану переписку з турагентом, з якої вбачається, що останній дає позитивну характеристику готелю «Palmet Resort Kiris», яка не відповідає дійсності.
		Зазначає, що відомості про умови страхування були надані після укладення договору про туристичне обслуговування, умови (правила) страхування на останній сторінці не містять підпису застрахованих осіб, а у пам`ятці застрахованої особи викладені лише скорочені умови страхування. Укладаючи договір про туристичне обслуговування, йому було повідомлено лише інформацію про розмір страхового відшкодування на медичні витрати та в разі настання нещасного випадку. При цьому наголошує, що умови страхування є громіздкими, складними, а тому відібрання підпису про ознайомлення з ними є очевидно недостатнім.
		Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що йому в день підписання договору на туристичне обслуговування була надана пам`ятка застрахованої особи, оскільки така пам`ятка була надана 18 червня 
		2019 року, тобто після укладання вказаного договору, крім того, в самій пам`ятці зазначено про те, що договір страхування між туроператором і страховою компанією укладено 18 червня 2019 року.
		Туроператором було укладено договір страхування у вигляді страхування медичних витрат на умовах, що значно звузили обсяг страхових виплат та не передбачають можливості відшкодування додаткових витрат, які безпосередньо пов`язані з настанням страхового випадку.
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
		08 лютого 2021 року ТОВ «Оптімум Тур» подано відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
		Вказує, що 14 травня 2019 року позивач звернувся до товариства із запитом на планування сімейного відпочинку у Туреччині у червні 2019 року з бюджетом 25 000 - 29 000 грн. За наслідком цієї зустрічі товариство направило позивачу можливі варіанти готелів, до кожного з яких додано посилання в мережі Інтернет на фото та відгуки інших туристів. 
		У подальшому родина позивача визначилась з вибором готелю. Також було турагентом було наголошено, що у вартість даного туру входить стандартне медичне страхування, надано інформацію про умови такого страхування, після чого запропоновано придбати додаткові послуги із медичного страхування із кращими умовами, проте туристів така пропозиція не зацікавила.
		ОСОБА_1 своїм підписом у договорі на туристичне обслуговування 
		підтвердив згоду та повне розуміння умов цього договору, у тому числі умов страхування, за придбанням додаткового пакету страхових послуг із більшим покриттям не звертався.
		Вважає, що клопотання про забезпечення доказів, яке було подане позивачем до суду першої інстанції, належним чином не обґрунтовано. Заявник неправомірно заявляє вимогу про відшкодування матеріальних збитків у розмірі вартості всього туру та ним не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та матеріальною і моральною шкодою, яку він просить стягнути.
		Відзив на касаційну скаргу, поданий 17 березня 2021 року, ТОВ «ТТВК» не може бути враховано касаційним судом, як такий, що поданий із пропуском строку встановленого ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року та через місяць після отримання копії касаційної скарги цим відповідачем. Колегією суддів не встановлено підстав для продовження ТОВ «ТТВК» строку на подання відзиву до 17 березня 2021 року.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		26 лютого 2018 року між ТОВ «ТТВК», як туроператором, та ТОВ «Оптімум Тур», як турагентом, укладено агентський договір по реалізації туристичних продуктів (далі - агентський договір).
		Згідно пунктів 2.1. - 2.3. агентського договору турагент зобов`язується за винагороду надати туроператору послуги з реалізації туристичного продукту та/або окремих характерних та супутніх туристичних послуг та товарів, а саме, але не виключно: страхування, послуги з перевезення, розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції, екскурсії, реалізації мобільного зв`язку тощо) туристу, шляхом укладення договору про надання туристичного продукту (туристичні послуги) від імені та за дорученням туроператора, а також здійснювати фактичні дії, визначені умовами цього договору.
		Турагент може надавати туристам консультаційні послуги стосовно туристичного продукту та інші супутні послуги від власного імені. Умови та вартість цих послуг повинні бути погоджені між туристом та турагентом, їх вартість не повинна перевищувати загальної (опублікованої) вартості туристичного продукту.
		Туристичні послуги, що можуть включатися до туристичного продукту, відображаються в рекламно-інформаційних матеріалах (каталогах, інтернет-сайті, рекламних буклетах, спеціальних пропозиціях і тому подібному), які надаються туроператором турагенту.
		Відповідно до пункту 3.2.3. агентського договору до укладення договору про надання туристичних послуг (видачі ваучера) турагент зобов`язаний інформувати туристів про їх права та обов`язки, надавати повну та достовірну інформацію про організацію туру, умови страхування, правила перетину державного кордону, про порядок та умови перебування за кордоном, а також надавати туристу всю необхідну інформацію згідно із статтями 191, 20 Закону України «Про туризм», зокрема: характеристики готелів, інших місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, класифікація за законодавством країни (місця) тимчасового перебування, відомості про підтвердження відповідних послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного обслуговування; види і способи забезпечення харчування під час туристичної поїздки; відомості про страхову компанію, що здійснює страхування ризиків, пов`язаних з наданням туристичного обслуговування, порядок забезпечення туроператором обов`язкового та/або можливого добровільного страхування ризиків туристів, розмір, порядок і умови виплати страхового відшкодування, правила звернення до представників страхової компанії в країні відпочинку, а також можливості та умови добровільного страхування витрат, пов`язаних з розірванням договору на туристичне обслуговування за ініціативою туриста, страхування майна.
		Згідно пункту 8.5. агентського договору, надаючи інформацію про категорію готелю, туроператор керується виключно класифікацією готелів, яка наводиться адміністрацією готелю.
		15 червня 2019 року з метою організації відпочинку своєї родини у Туреччині ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Оптімум Тур» договір на туристичне обслуговування, за що ним було сплачено 29 900 грн (далі - договір на туристичне обслуговування).
		За умовами вказаного договору ТОВ «Оптімум Тур», як турагент, зобов`язується відповідно до бронювання ТОВ «ТТВК», як туроператора, здійсненого за замовленням позивача, як туриста та замовника, надати комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), надати інформаційно-консультативні послуги, а турист зобов`язується на умовах цього договору прийняти та оплатити їх.
		Відповідно до пунктів 3.2.1., 3.2.2, 3.2.3. договору на туристичне обслуговування турагент зобов`язаний здійснити бронювання туристичних послуг та надати туристичні послуги, замовлені туристом, у повному обсязі в кількості та якості та у визначені договором строки, за умови повної оплати вартості туристичного продукту туристом у строки, встановлені договором. 
		До укладення договору цього договору турагент зобов`язаний інформувати туристів про їх права та обов`язки, надавати повну та достовірну інформацію про організацію туру, умови страхування, правила перетину державного кордону, про порядок та умови перебування за кордоном, а також надавати туристу всю необхідну інформацію згідно із статтями 191, 20 Закону України «Про туризм», зокрема: характеристики готелів, інших місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, класифікація за законодавством країни (місця) тимчасового перебування, відомості про підтвердження відповідних послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного обслуговування; види і способи забезпечення харчування під час туристичної поїздки; відомості про страхову компанію, що здійснює страхування ризиків, пов`язаних з наданням туристичного обслуговування, порядок забезпечення туроператором обов`язкового та/або можливого добровільного страхування ризиків туристів, розмір, порядок і умови виплати страхового відшкодування, правила звернення до представників страхової компанії в країні відпочинку; а також можливості та умови добровільного страхування витрат, пов`язаних з розірванням договору на туристичне обслуговування за ініціативою туриста, страхування майна. Ознайомити туристів з умовами договору страхування та пов`язаною інформацією, розміщеною на сайті туроператора та/або на сайті страхової компанії.
		У пункті 3.4.17. договору на туристичне обслуговування передбачено, що підписання даного договору турист погоджується бути застрахованим туроператором на період туристичної поїздки. Туроператор забезпечує туриста страхуванням при здійсненні поїздки на основі договору зі страховою компанією відповідно до статті 16 Закону України «Про туризм», що передбачає обов`язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування згідно правил страхових компаній. В разі придбання туристичного продукту за цим договором однією особою на користь інших осіб, така особа (замовник), що укладає цей договір на користь набувачів, що також мають статус туриста, підписанням договору підтверджує і погоджується, що замовник уклав договір від свого імені та імені набувача і гарантує туроператору, що наділений необхідними повноваженнями вчиняти правочини від імені та в інтересах набувачів, ознайомлений з умовами договору та повідомив його умови.
		Згідно пункту 6.11. цього договору не вважається неналежним виконанням даного договору суб`єктивне сприйняття та оцінювання туристом якості послуг приймаючої сторони. Туроператор не несе відповідальності за обставини, на які він не може прямо впливати, такі як наприклад: неввічливе ставлення персоналу приймаючої сторони, технічні проблеми в зовнішніх чи внутрішніх мережах, поломки в електроприладах номеру, погодні умови, прийняття рішень адміністрацією готелю приймаючої сторони, органами місцевого самоврядування, органами влади про здійснення капітальних реконструкцій на території засобу розміщення або на сусідніх територіях та інші обставини. Послуги надаються відповідно до вимог, стандартів та законодавства приймаючої сторони.
		Згідно пункту 6.12. договору на туристичне обслуговування туроператор не несе відповідальності за витрати туриста, пов`язані з настанням страхового випадку. У разі настання страхового випадку претензії по витратах турист пред`являє в страхову компанію, вказану в страховому полісі.
		Згідно копії ваучеру, замовлений та оплачений ОСОБА_1 за договором на туристичне обслуговування, тур для його родини у кількості три особи відбувся у період із 26 червня 2019 року по 05 липня 2019 року.
		Судами, у тому числі, із наданих роздруківок з месенджеру «Viber», встановлено, що турагент перед укладенням договору на туристичне обслуговування надав позивачу та його дружині інформацію щодо можливих варіантів готелів за їх запитами і побажаннями, а також іншу інформацію, на вимогу останніх, при цьому співпраця турагента з позивачем розпочалась 14 травня 2019 року, тобто більше ніж за місяць, до укладення договору на туристичне обслуговування та фактичної подорожі.
		При наданні відомостей щодо готелів, турагентом, окрім їх опису, були надані посилання на відповідні сторінки Інтернет-сайту «TripАdvisor», де викладені відгуки туристів, фотографії та інша інформація щодо готелів. 
		Турагентом було запропоновано декілька варіантів готелів, та позивач вказав, що повідомить своє рішення після вивчення наданої інформації.
		На підтвердження своїх суджень, що запропонований турагентом готель «Palmet Resort Kiris» не відповідає належній якості, позивач надав, зокрема відгуки туристів про цей готель із того ж Інтернет-сайту «TripAdvisor», посилання на який надавав йому і турагент.
		За тиждень до подорожі, ОСОБА_1 була надана пам`ятка застрахованої особи, де зазначена програма страхування, перелік відповідних послуг в залежності від обраної програми та ліміти відповідальності у відсотках від страхової суми.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частини першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України «Про туризм».
		Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також  громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
		Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність 
		(далі - суб`єкти туристичної діяльності), є:
		-          туристичні оператори (туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
		-          туристичні агенти (турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
		За змістом статті 30 Закону України «Про туризм» порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є, зокрема ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.
		Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів (частина десята статті 20 Закону України «Про туризм»).
		Частиною першою-другою статті 33 Закону України «Про туризм» передбачено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом.
		За неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини (частини перша та друга статті 32 Закону України «Про туризм»).
		Отже майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та з вини якого замовнику завдано збитків.
		Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-42цс13, який підтверджено Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі 
		№ 201/17472/16-ц.
		У статті 902 ЦК України зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		Відповідно до пункту 4.3. агентського договору між ТОВ «ТТВК» та 
		ТОВ «Оптімум Тур», туроператор не несе відповідальність, зокрема за ненадання турагентом повної та достовірної інформації туристу про туристичне обслуговування.
		Статтею 191 Закону України «Про туризм» передбачено, що будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування.
		Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості, в тому числі про характеристику готелів та інших об`єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, строки і порядок оплати готельного обслуговування.
		До укладення договору на туристичне обслуговування споживачеві туристичного продукту надається інформація, зокрема про порядок забезпечення туроператором обов`язкового та/або добровільного страхування туристів, розмір, порядок і умови виплати страхового відшкодування, а також можливість та умови добровільного страхування витрат, пов`язаних з розірванням договору на туристичне обслуговування за ініціативою туриста, страхування майна.
		За змістом статті 16 Закону України «Про туризм» страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов`язковим і забезпечується суб`єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками. Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов`язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування.
		Договором страхування повинні передбачатися надання медичної допомоги туристам і відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування.
		Інформація про умови обов`язкового страхування має бути доведена до відома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування.
		За вимогою туриста туроператор чи турагент забезпечують страхування інших ризиків, пов`язаних із здійсненням подорожі.
		За бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов`язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов`язаних з передчасним поверненням до місця проживання при настанні нещасного випадку або хвороби.
		У розглядуваній справі ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачі не надали повну інформацію про готель, умови проживання та харчування в ньому, а також умови страхування, що мало своїм наслідком поселення родини позивача у неналежні умови проживання та настання страхового випадку з його дочкою, яка захворіла на інфекційну хворобу. При цьому стверджував, що відповідачі всупереч вимогам спеціального законодавства у сфері туристичної та страхової діяльності самостійно обрали та придбали для позивача послугу у виді страхування неналежної якості.
		Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга 
		статті 77 ЦПК України).
		Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Судами у розглядуваній справі було встановлено, що турагентом позивачу було запропоновано декілька можливих варіантів готелів.
		Після отримання вказаної інформації, 15 червня 2019 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Оптімум Тур» договір на туристичне обслуговування, в якому (пункт 3.4.17.) погоджено, що туристи надали згоду бути застрахованими туроператором на період туристичної поїздки та ознайомленні з умовами договору.
		При цьому, в зазначеному договорі наявне окреме застереження, підписане ОСОБА_1 , про те, що йому повідомлена інформація, зокрема згідно статей 191, 20 Закону України «Про туризм».
		Також ОСОБА_1 , до подорожі, була надана пам`ятка застрахованої особи, де зазначено про страхування за певною програмою, наведений перелік відповідних послуг в залежності від обраної програми та ліміти відповідальності страховика. 
		Враховуючи, що пам`ятка застрахованої особи була надана ОСОБА_1 
		за тиждень до початку туру, позивач, у разі потреби, мав достатньо часу, як для ініціювання питання зміни програми страхування за існуючим договором або самостійного укладення договору страхування із більшим страховим покриттям. 
		Здійсненне страхування туристів не суперечить вимогам статті 16 Закону України «Про туризм».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц зазначено, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		За встановлених у розглядуваній справі обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність правових підстав для задоволення позову.
		Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції враховані пояснення ТОВ «ТТВК», що фактично є відзивом на позовну заяву, на подання якого товариством пропущений строк, не є підставою для скасування оскаржених судових рішень. При цьому представник ТОВ «ТТВК» брав участь в судовому засіданні в суді першої інстанції, де висловив позицію вказаного товариства щодо позову ОСОБА_1 .
		Не призначення судами за клопотанням ОСОБА_1 експертизи для встановлення характеру і ступеня ушкодження здоров`я ОСОБА_2 не вплинуло на правильність вирішення справи по суті, а оцінка повноти та якості наданої ОСОБА_2 медичної допомоги на території Туреччини виходить за межі заявлених у розглядуваній справі позовних вимог до туроператора та турагента.
		Суд першої інстанції правильно відхилив як доказ письмові пояснення дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . При цьому, клопотань про допит вказаної особи в якості свідка у визначеному ЦПК України порядку та строки в суді першої інстанції позивач не заявляв.
		Розглядаючи 09 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано звернув увагу на те, що 10 березня 2020 року підготовче провадження було закрито та справа призначена до розгляду по суті, натомість заява про забезпечення доказів подана позивачем лише 
		01 червня 2020 року.
		При цьому за змістом частин другої, четвертої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		Частиною третьою статті 13 ЦПК України дійсно передбачено, що суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Однак вказане є правом суду, а у розглядуваній справі інтереси малолітньої ОСОБА_2 представляв її законний представник - батько ОСОБА_1 , та були відсутні підстави вважати, що він не взмозі самостійно здійснювати захист прав та інтересів своєї дитини.
		Інші доводи касаційної скарги є аналогічні доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким суди надали відповідну оцінку.
		Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...