Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/2499/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2021. Зареєстровано: 21.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2021.
Дата набрання законної сили: 19.07.2021
Номер судового провадження: 22-ц/802/893/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 158/2499/20 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук С. В. Провадження № 22-ц/802/893/21  Категорія: 46   Доповідач: Карпук  А. К.
		 
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		       
		19 липня 2021 року                                                  місто Луцьк
		               
		Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - судді Карпук А.К.
		суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., 
		розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2021 року,
		В С Т А Н О В И В
		У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
		Покликалася на те, що 26.06.2017 близько 21 год. 30 хв. машиніст пасажирського поїзду №98 сполученням «Київ-Ковель» - ОСОБА_3 , прибуваючи на станцію м. Ківерці на 298 км. сполучення колій, пікет №6 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень загинув. ОСОБА_4 приходився сином позивача по справі. 27.06.2017 за даним фактом було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017030100000521 та розпочато досудове розслідування, яке в подальшому постановою слідчого Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області від 31.07.2017 було закрито у зв`язку із відсутністю в діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
		Причиною смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №277 від 27.06.2017 є спричинення тілесних ушкоджень несумісних з життям внаслідок наїзду потягом. Тому між наїздом на ОСОБА_4 (тобто дією джерела підвищеної небезпеки в розумінні ст.1187 ЦК України) та смертю останнього наявний причинно-наслідковий зв`язок. ОСОБА_1 втратила близьку людину - свого сина, з яким вона проживала усе своє життя, який їй, як пенсіонеру допомагав матеріально. Передчасна смерть сина позбавила позивача підтримки та можливості отримувати допомогу в майбутньому, оскільки у неї чоловіка не було, вона являлась одинокою матір`ю, яка самостійно виховувала свого єдиного сина. Попередній стан ОСОБА_1 ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Внаслідок смерті сина ОСОБА_4 переслідує відчуття самотності, тривожності, відсутність бажання до подальшого життя. Враховуючи, що ОСОБА_1 була залежною від сина матеріально, вимушені зміни в її житті є тяжкими та потребують значних зусиль для організації свого життя, а також позбавлена допомоги та підтримки. За вказаних обставин представник позивача звернувся в суд з даним позовом, у якому просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 180 000 грн. відшкодування моральної шкоди та 10 000 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., заподіяної смертю чоловіка ОСОБА_4 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є дружиною ОСОБА_4 , який 26.06.2017 близько 21 год. 30 хв. загинув унаслідок наїзду на нього пасажирського поїзда №98 сполученням «Київ-Ковель». Вказує, що вона втратила близьку їй людину. Від шлюбу у них народилося двоє спільних дітей, які позбавлені батьківської любові та турботи. Між подружжям існували стійкі життєві зв`язки. ЇЇ страждання пов`язані із смертю чоловіка є триваючими, тому що втрата чоловіка є непоправною трагедією в її житті. Просила стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 200 000 грн. відшкодування моральної шкоди та 10 000 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.01.2021 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, об`єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи.
		Рішенням Ківерцівського районного суду від 05.04. 2021 постановлено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи задовольнити частково.
		Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 50000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
		Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп.
		Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 50000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
		Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп.
		Стягнути з АТ «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 1816 грн. 00 коп.
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		В апеляційній скарзі відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
		Зазначають, що судом не наведено доказів заподіяння позивачам моральної шкоди, не враховано приписів частини 5 статті 1187 ЦК України та не врахував, що за обставинами справи потерпілий свідомо допускав настання негативних наслідків, він перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, та нехтував Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті.
		Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Датою прийняття постанови у даній справі є 19.07.2021 тобто, дата складення повного судового рішення.
		Вивчивши апеляційну скаргу та докази, що містяться в матеріалах справи апеляційний суд дійшов висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з таким.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області 29.06.2017(а.с. 9).
		Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №277 від 27.06.2017, причиною смерті ОСОБА_4 стали множинні забої, розрив внутрішніх органів, множинні зломи кісток скелету, яких він зазнав в результаті наїзду потягом (а.с. 8).
		З постанови слідчого СВ Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області про закриття кримінального провадження від 31.07.2017, досудовим розслідуванням встановлено, що 26.06.2017 близько 21 год. 30 хв. машиніст пасажирського поїзду №98 сполученням «Київ-Ковель» - ОСОБА_3 , прибуваючи на станцію м. Ківерці на 298 км. сполучення колій, пікет №6 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень загинув (а.с. 6-7).
		За фактом смертельного травмування ОСОБА_4 локомотивом пасажирського потягу №98 сполученням «Київ - Ковель», під керуванням машиніста ОСОБА_3 27.06.2017 внесено відомості до ЄРДР за №12017030100000521 за ч.3 ст. 276 КК України.
		Висновком судово-медичної експертизи №257 від 30.08.2017 підтверджується, що ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тіла: розтрощення голови; подвійний повний злам хребта в шийному та грудному відділах з повним розривом спинного мозку; множинні фрагментарні злами ребер з обох сторін із розривом плеври, злам грудини, злам правої ключиці, злами лопаток, розрив стінки правого шлуночка серця, забій серця, забої та розрив обох легень, крововиливи в ділянці коренів легень і т.д. Всі зазначені в судово-медичній експертизі тілесні ушкодження у ОСОБА_4 характерні для залізничної травми, які виникли у швидкій послідовності одне за одним. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 8,63 %о, що може свідчити про тяжку алкогольну інтоксикацію організму.
		Постановою слідчого СВ Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області ст. лейтенанта Здунюка Б.С. від 31.07.2017 розслідувань 27.06.2017, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях  ОСОБА_5 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.
		Позивач ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 19.04.1963 (а.с. 10).
		Позивач ОСОБА_2 , згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 20.05.1989. є дружиною ОСОБА_4 (а.с. 117).
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		На підставі зібраних доказів суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 загинув унаслідок ДТП, яка мала місце на АТ «Українські залізниці», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, тому дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		З мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що суд, при визначенні розміру відшкодування врахував положення статті 23 ЦК України щодо права позивачів на відшкодування моральної шкоди, вимоги частини 2 статті 1193 ЦК України про врахування вини потерпілого, та врахував ту обставину, що нещасний випадок стався внаслідок грубої необережності, а саме, порушення ОСОБА_4 пунктів 2.1 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, тому аргументи апеляційної скарги про порушення судом приписів ч.6 статті 3, статті 23, ч.5 статті 1187 ЦК України є надуманими та спростовуються змістом рішення та матеріалами цивільної справи.
		У рішенні суду першої інстанції наведено мотиви прийнятого рішення та визначення розміру відшкодування.
		Доводи апеляційної скарги про те, що потерпілий свідомо допускав настання негативних наслідків є безпідставними. Такі твердження ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні заявником норм матеріального права та поняття умислу потерпілого та не підтверджені належними доказами.
		Щодо недоведеності позивачами факту заподіяння моральної шкоди та відсутності вини залізниці необхідно зазначити таке.
		Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Згідно зі змістом статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.
		На виконання вимог вказаних норм матеріального права суд врахував характер та обсяг заподіяних позивачам моральних страждань, ступінь вини потерпілого ОСОБА_4 , тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у їх житті, грубу необережність потерпілого та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з АТ «Українська залізниця» по 50 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди кожному із позивачів.
		Висновок суду про покладення відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди на АТ «Українська залізниця» відповідає положенням ст. 1172 ЦК України, згідно з якими юридична особа несе відповідальність за шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків.
		Сам факт загибелі сина та чоловіка під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, тому доводи апеляційної скарги про недоведеність заподіяння моральної шкоди позивачам є неспроможними.
		У зв`язку з наведеним апеляційний відхиляє доводи апеляційної скарги, які не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, який надав належну оцінку всім обставинам справи та перевірив аргументи учасників справи, а зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та суб`єктивного тлумачення обставин справи. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», заява № 4904/04, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		В апеляційній скарзі відповідач послався на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплений у статті 8 Конституції України принцип верховенства права, однак не навів мотивів, у чому вбачає порушення вказаних норм при ухваленні оскарженого рішення, тому апеляційний суд позбавлений можливості підтримати чи спростувати такі доводи.
		В апеляційній скарзі не наведено мотивів та заперечень щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та неспівмірності визначеного судом розміру витрат, тому відповідно до положень частини І статті 367 ЦПК України, частини 5 статті 137 ЦПК України, апеляційний суд не перевіряє указаного питання.
		Керуючись статтями 367, 375, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
		постановив:
		Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
		Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2021 року в даній справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
		 
		Головуючий        
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...