Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 605/659/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2021. Зареєстровано: 21.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2021.
Дата набрання законної сили: 22.12.2021
Результат оскарження 22.12.2021 Апеляційний суд Тернопільської області: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/603/17/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018210160000057

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 605/659/19
		Провадження № 1-кп/603/17/2021 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"19" липня 2021 р.                                 м.Монастириська
		 
		Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
		головуючого судді:                                ОСОБА_1 
		секретар судового засідання :              ОСОБА_2 
		номер кримінального провадження 12018210160000057 від 06.06.2018 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, з середньою освітою, громадянина України, працюючого агрономом ТОВ «Борщівська аграрна компанія», раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. ст.286 КК України,
		за участю прокурора:                     ОСОБА_4 
		обвинуваченого:                         ОСОБА_3 
		захисника обвинуваченого:             ОСОБА_5 
		потерпілого:                         ОСОБА_6 
		представника потерпілого:                 ОСОБА_7     
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		05 червня 2018 року близько 22 год. 50 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, керував технічно-справним автомобілем «LADA 212140», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався, зі швидкістю близько 60-70 км/год. автомобільною дорогою «Галич - Підгайці - Сатанів» із с. Почмайстрівка в напрямку с. Новосілка Підгаєцького району.
		Під час руху обвинувачений ОСОБА_3 , в порушення вимог п.п. 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення поняття «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка») та 12.1 ПДР України, внаслідок вживання алкогольних напоїв не враховував дорожні умови та обстановку, не обрав безпечну швидкість, смугу руху та такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
		Внаслідок цього та в порушення п. 10.1 ПДР України, обвинувачений ОСОБА_3 у продовження такого руху, перед зміною напрямку руху - виїзду на зустрічну смугу, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод, чи небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись на 44 км + 750 м вказаної автомобільної дороги виїхав на зустрічну смугу руху.
		У вказаний період часу в зустрічному напрямку своєю смугою до с. Почмайстрівка рухався мотоцикл «VIPER V250R-1», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням потерпілого ОСОБА_6 з пасажиром ОСОБА_8 .
		Своїми діями, обвинувачений ОСОБА_3 , в порушення п. 11.3 ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху, при цьому не надавши переваги водію ОСОБА_6 та створив йому небезпеку для руху і позбавив себе та потерпілого ОСОБА_6 технічної можливості уникнення дорожньо-транспортної пригоди. Рухаючись смугою зустрічного руху, обвинувачений ОСОБА_3 створив такі умови, що не зміг забезпечити безпеку дорожнього руху та допустив зіткнення керованого автомобіля «LADA 212140» із мотоциклом «VIPER V250R-1», які в первинний момент контактували між собою передніми частинами.
		У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «VIPER V250R-1» потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у виді травми правої нижньої кінцівки у вигляді відкритих багато відламкових переломів тіл стегнової кістки та кісток гомілки у середній третині з пошкодженням м`яких тканин в цих ділянках - «рваними» ранами, які за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень.
		Дорожньо-транспортна пригода перебуває у прямому причинному зв`язку із порушенням обвинуваченим ОСОБА_3 вищевказаних вимог ПДР України та спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йомукримінального правопорушення визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і даючи суду показання, повністю підтвердив факт та обставини вчинення ним вищезазначеного у вироку кримінального правопорушення. Обвинувачений ОСОБА_3 визнавши свою вину за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують та відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовомузасіданні пояснив,що 05 червня 2018 року у вечірній час,він разом із свідком ОСОБА_8 керував мотоциклом «VIPER» автодорогою з с.Білокриниця в сторону с.Підгайці. В цей час на смугу його руху раптово виїхав автомобіль «Нива», внаслідок чого відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів. Після зіткнення, потерпілий помітив що у нього відкритий перелом ноги. Що відбувалось в подальшому не пригадує. Прокинувся в Тернополі у лікарні. При цьому обвинувачений до нього в лікарню не навідувався та пробачення не просив. Просить обрати обвинуваченому сувору міру покарання.
		Враховуючи повневизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини,суд відповіднодо ст.349КПК України,визнав недоцільнимдослідження доказівщодо обставин вчиненнякримінального правопорушення,зібраних уході досудовогослідства,які нікимне оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
		Даючи оцінку зібраним по справі доказам, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.2 ст. ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження. 
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, думку потерпілого, який просить призначити обвинуваченому сувору міру покарання, обставини, що пом`якшують покарання, до яких суд відносить визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також обставину, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, тому,суд вважаєза доцільнепризначити ОСОБА_3 покарання в межахсанкції ч.2ст.286КК Україниу видіпозбавлення воліна певнийстрок, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
		При цьому, враховуючи сукупність пом`якшуючих обставин покарання,які істотнознижують ступіньтяжкості вчиненогозлочину, особу обвинуваченого, його стан здоров`я, думку потерпілого, беручи до уваги фактичні обставини кримінального провадження, факт часткового відшкодування потерпілому витрат на лікування та позитивну характеристику з місця роботи, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без відбування покарання, а тому, вважає за доцільне у відповідності до ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк та поклавши обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст.76КК України, що буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, оскільки за вищенаведених обставин, виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції останнього від суспільства.
		Також суд вважає за доцільне зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 року внесено зміни до статті 75 КК України, які виключають можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.
		При цьому, відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 4 Кримінального кодексу України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнається винним, вчинено 05.06.2018 року. На цей час діяла редакція ст.75 КК України, яка не містила положень щодо неможливості її застосування до осіб, які допустили порушення правил дорожнього руху під час керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Оскільки можливість звільнення від кримінальної відповідальності є кримінально-правовим наслідком діяння, що встановлюється законом про кримінальну відповідальність, нова редакція статті 75 КК України погіршує становище особи, тому зворотної дії в часі не має, тому суд застосовує статтю 75 КК України станом на дату вчинення кримінального правопорушення.
		Також, в ході розгляду даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_6 , із врахуванням уточнених позовних вимог, заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 та ПАТ «НАСК «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому потерпілий просить стягнути з відповідачів в його користь 450000,00 грн. моральної шкоди, та 169487,78 грн. матеріальної шкоди солідарно.
		В обґрунтуваннязазначених позовнихвимог посилаєтьсяна те,що врезультаті дорожньо-транспортноїпригоди,яка маламісце 05.06.2018року,потерпілий ОСОБА_6 ,попри свіймолодий вік,отримав значнітравми,зокрема багатоуламковийсегментарний переломсередньої третиниправового стегнаіз первиннимкістковим дефектоміз зміщеннямфрагментів.За періодз червня2018року посерпень 2018року потерпілимбуло перенесеносім операцій. Стан потерпілого на дату пред`явлення позову не є задовільним, він пересувається на милицях, його стан здоров`я не покращився. Весь час після ДТП він потребує допомоги, спеціального медичного догляду та реабілітації. Матеріальні витрати на лікування наслідків ДТП потерпілий оцінює на суму 169487, 78 коп.
		Крім того, потерпілий ОСОБА_6 у позовній заяві вказує на те, що внаслідок ДТП йому було завдано моральнушкоду,яка полягаєу фізичномуболі тадушевних стражданнях,які спричинилинегативний впливна йогожиття,а саме:щоденні думкита спогадипро наслідкипсихотравмуючої події,страх можливогоповторення подій,негативні переживаннята спогади,потреба вуниканні аналогічнихобставин,насторога,тривога,емоційні татілесні реакціїпри згадуванні;важкість виконанняповсякденних обов`язків,знижений танестійкий настрій,порушення сну,неприємні сновидіння,емоційна напруга,нервозність,дратівливість,реакції замикання,бажання уникатиконтактів,почуття образи,обурення,приниженої гідності;побоювання щодомайбутнього стануздоров`я. Крімтого,родина потерпілогопостійно відчуваєморальні страждання,спостерігаючи,як потерпілий ОСОБА_6 переносить біль,а сампотерпілий відчуваєпочуття безнадійностіі безвихідностістосовно свогостану здоров`я. Таким чином, розмір душевних страждань потерпілий оцінює в розмірі 450 000,00 гривень.
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 та його представник  адвокат ОСОБА_7 цивільний позов підтримали, простять його задовольнити.
		Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнав частково, на суму 80 000 грн. У відзиві на позовну заяву обвинувачений посилається на те, що у позовній заяві, потерпілий ОСОБА_6 стверджує про 7 перенесених операцій за період з червня 2018 року по серпень 2018 року, та вказує, що його стан не покращився, що він пересувається на милицях, та що загальна сума витрат на лікування наслідків ДТП становить 169487,78 грн., проте, жодного доказу на підтвердження вказаних обставин останнім не надано. Зокрема, не надано жодних медичних документів, таких як: історія хвороби, лікарські призначення, медичні відомості про перенесені операції, рецепти, довідки, будь які інші належні та допустимі докази які б дали суду можливість зробити висновок щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між наслідками ДТП та понесеними на лікування витратами. На думку обвинуваченого, самі по собі чеки на підтвердження придбання медикаментів та лікарських засобів не є беззаперечним доказом розміру матеріальної шкоди, завданої потерпілому внаслідок ДТП.
		Крім того, частина доказів незрозуміла для сприйняття внаслідок їх змісту на іноземній мові та відсутності перекладу. Також більша частина долучених до позовної заяви копій квитанцій нечитабельна внаслідок низької якості копій, внаслідок чого зрозуміти їх зміст неможливо. 
		З приводу розміру моральної шкоди, обвинувачений вважає, що позивачем жодним чином необгрунтовано та не підтверджено доказами з чого він виходить при оцінці моральної шкоди в розмірі 450 000 грн. Вказує, що твердження позивача з приводу заподіяної моральної шкоди є голослівними, ним не надано жодного доказу на їх підтвердження, наприклад, доказів звернень до лікарів психолога, психотерапевта, проведення психологічних експертиз чи інших досліджень психоемоційного стану позивача, висновків лікарів тощо.
		Від представника відповідача ПАТ «НАСК Оранта» надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги позивача ОСОБА_6 безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, посилається на те, що позивач жодним чином не зазначає яким чином, коли та за яких обставин а також не надає жодних доказів, щодо здійснення ПАТ «HACK «ОРАНТА» (тобто - Відповідачем) порушення його прав, свобод чи інтересів. 
		При цьому, станом на даний час позивач ОСОБА_6 не звертався до ПАТ HACK «Оранта», а ні заявою про страхове відшкодування, а ні з документами визначеними п.24.1 ст. 24, п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про ОСЦВВНТЗ» а також жодним чином не узгоджував із ПАТ «HACK «ОРАНТА» витрати, пов`язані з лікуванням в іноземній державі. Також, ПАТ «HACK «ОРАНТА», не приймала жодних рішень, а ні про виплату, а ні про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_6 оскільки від останнього не отримувала заяв про страхове відшкодування та інших документів. Крім того, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які би встановлювали вину - ПАТ «HACK ОРАНТА» у заподіяні йому шкоди завданої внаслідок ДТП, а тому вимоги позивача про стягнення шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 та ПАТ «НАСК Оранта» в солідарному порядку є необгрунтованими, безпідставними, незаконними, та такими що не відповідають фактичним обставинам справи та засобам доказування, а також нормам матеріального та процесуального права. Також посилається на те, що позивач долучив до матеріалів позовної заяви документи, виготовлені на іноземній мові без здійснення перекладу, що у свою чергу ускладнює їх дослідження та суперечить вимогам національного процесуального законодавства, тому вважає вказані докази неналежними та недопустимими. У зв`язку з вищенаведеним, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 просить відмовити.
		Від потерпілого  цивільного позивача ОСОБА_6 до суду надійшла відповідь на позовну заяву, у якій представник позивача зазначає, що саме за потерпілим у ДТП залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав  із заявою до страхової компанії чи із позовом до суду. При цьому, визначений законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком врегулювання спору, визначеним як обов`язків у розумінні ст..124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутись до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст..286 КК України, порушене саме фактом заподіяння шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування шкоди, тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. 
		Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд враховує наступне.
		   Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		   Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		   У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
		Судом встановлено, що власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «LADA 212140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував обвинувачений ОСОБА_3 у момент ДТП із потерпілим ОСОБА_6 , є ТОВ ТК«Вестер»,що підтверджуєтьсякопією свідоцтвапро реєстраціютранспортного засобусерія НОМЕР_3 . Також судом встановлено, що на момент ДТП вказаний транспортний засіб був переданий на правах оренди ТОВ «Мрія Агро Підгайці», з яким обвинувачений перебував в трудових відносинах, що підтверджується відповіддю директора ТОВ «ТК «Вестер» №19 від 02.06.2018 року.
		Відповідно із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною ним у справі 6-933цс16, Верховний Суд України визначив, що частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.
		У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП України), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.
		   Згідно постанови пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.    
		   Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
		   На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).
		   Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).    
		Факт правомірноговикористання обвинуваченим ОСОБА_3 автомобіля «LADA212140»,реєстраційний номер НОМЕР_1 удень подіїдорожньо-транспортноїпригоди 05.06.2018року,в ходісудового розглядусторонами кримінальногопровадження неспростовано тане оспорювався,тому судприходить довисновку проте,що уданому випадкушкода завданапотерпілому ОСОБА_6 підлягає відшкодуваннюроботодавцем обвинуваченого,тобто юридичноюособою,із якоюобвинувачений ОСОБА_3 перебував утрудових відносинах. 
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що по даній справі обвинувачений ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, оскільки обов`язок відшкодовувати шкоду, заподіяну ним під час виконання службових обов`язків, покладено на підприємство ТОВ «Мрія Агро Підгайці» як юридичну особу, з якою останній перебував у трудових відносинах. 
		Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
		Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , є належним відповідачем по даній справі.
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц (провадження N 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
		Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
		Також суд вважає за доцільне зазначити, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Мрія Агро Підгайці» в момент ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», згідно полісу обов`язкового страхування №АМ/6941935.
		При цьому, виходячи з обставин справи, обов`язок про відшкодування заподіяної шкоди страховиком випливає не з обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_3 , а з договірних зобов`язань про відшкодування шкоди, які визначаються спеціальним законом, зокрема, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено порядок звернення з вимогами про відшкодування шкоди і умови такого відшкодування, однією з яких є надання потерпілою стороною обвинувального вироку суду, що набув законної сили відносно особи, цивільна відповідальність якої застрахована за договором страхування.
		Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 є неналежним відповідачем за цивільним позовом у даному кримінальному провадженні, тому цивільний позов потерпілого до відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» суд розв`язувати не вправі, оскільки вирішувати у кримінальному провадженні цивільно - правовий спір з особою, не причетною до самої події злочину, і яка несе цивільну відповідальність за дії обвинуваченого ОСОБА_3 не в силу Закону, а в силу договірних відносин, не грунтується на вимогах закону.
		Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що у відповідності до ЦПК України суд розглядає справу, виходячи з принципу диспозитивності, і не може вийти за межі позовних вимог, при цьому клопотань про залучення у даній справі в якості співвідповідача ТОВ «Мрія Агро Підгайці», як роботодавця обвинуваченого ОСОБА_3 , до суду не надходило, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_3 та ПАТ «НАСК «Оранта» матеріальної та моральної шкоди солідарно слід відмовити, роз`яснивши позивачу його право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
		Також, у кримінальному провадженні понесені процесуальні витрати за проведення судових експертиз, витрати за які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь держави.
		Крім того, ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 12.08.2018 року накладено арешт на автомобіль марки «LADA 212140», реєстраційний номер НОМЕР_1 зеленого кольору, який належить ТОВ «Технічна компанія «Вестер»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «LADA 212140», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; мотоцикл марки «VIPER V250R-1», реєстраційний номер НОМЕР_4 , червоного кольору; уламки транспортного засобу; чоловічий кросівок; мотошоломи; дзеркало заднього виду, який відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню.
		Долю речових доказів у даній справі суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
		Керуючись ст. ст.368, 370, 373 - 374 КПК України, суд, - 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.ст.286КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк - 1 (один) рік.
		На підставі ст. 75 КК України  ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки. 
		   На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України зобов`язати  ОСОБА_3 періодичноз`являтися дляреєстрації доуповноваженого органуз питаньпробації;повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання,роботи абонавчання. 
		У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  відмовити.
		Скасувати арешт,накладений ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 12.08.2018 року на автомобіль марки «LADA 212140», реєстраційний номер НОМЕР_1 зеленого кольору, який належить ТОВ «Технічна компанія «Вестер»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «LADA 212140», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; мотоцикл марки «VIPER V250R-1», реєстраційний номер НОМЕР_4 , червоного кольору; уламки транспортного засобу; чоловічий кросівок; мотошоломи; дзеркало заднього виду.
		Стягнути з ОСОБА_3 в користь державного бюджету судові витрати за проведення:
		- автотехнічної експертизи №5-422/18 від 19.09.2019 в сумі 1144,00 грн.;
		- автотехнічної експертизи №5-423/18 від 21.09.2019 в сумі 1430,00 грн.;
		- транспортно-трасологічної експертизи №5-421/18 від 17.10.2019 в сумі 1430,00 грн.
		- автотоварознавчої експертизи №4-140/18 від 31.08.2018 в сумі 572,00 грн.;
		- автотоварознавчої експертизи №4-141/18 від 22.08.2018 в сумі 1144,00 грн.
		- автотехнічної експертизи №4.6-528/19 від 08.11.2019 в сумі 2826,18 грн.
		Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме: 
		- автомобіль марки «LADA 212140», реєстраційний номер НОМЕР_1 зеленого кольору та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «LADA 212140», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ТОВ «Мрія Агро Підгайці»; 
		- мотоцикл марки «VIPER V250R-1», реєстраційний номер НОМЕР_4 , червоного кольору, уламки транспортного засобу; чоловічий кросівок; мотошоломи; дзеркало заднього виду  повернути ОСОБА_6 .
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...