Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/16131/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2021.
Дата набрання законної сили: 08.07.2021
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №755/16131/16 Головуючий в суді 1-ї інстанції - Бірса О.В.
		Провадження №11-кп/824/2173/2021 Доповідач у суді 2-ї інстанції               ОСОБА_1 
		 
		Ухвала
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 08 липня 2021року м. Київ
		 
		 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
		 головуючого судді               ОСОБА_1 
		 суддів -  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 при секретарі   ОСОБА_4 , 
		 за участю: 
		 прокурора  ОСОБА_5 , 
		 обвинувачених  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		 захисників  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року, яким
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, працюючого станом на 04.08.2016 на посадіінспекторабатальйону № 3 роти № 3 УПП в м. Києві ДПП НП України,раніше не судимого,
		 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні, за ч. 3 ст. 368 КК України(в редакції Закону№ 1261-VII від 13.05.2014із змінами, внесеними згідно із Законами№ 1698-VII від 14.10.2014,№ 770-VIII від 10.11.2015,№ 889-VIII від 10.12.2015)та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) роківз позбавленням права займати (обіймати) будь-які посади в правоохоронних органах або органах державної влади строком на 3 (три) роки, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		 Відповідно дост. 54 КК Українизастосовано до ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - «капрал поліції».
		  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, маючого на утриманні доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , працюючого станом на 04.08.2016 на посадіінспекторабатальйону № 3 роти № 3 УПП в м. Києві ДПП НП України,раніше не судимого, 
		 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України(в редакції Закону№ 1261-VII від 13.05.2014із змінами, внесеними згідно із Законами№ 1698-VII від 14.10.2014,№ 770-VIII від 10.11.2015,№ 889-VIII від 10.12.2015)та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) роківз позбавленням права займати (обіймати) будь-які посади в правоохоронних органах або органах державної влади строком на 3 (три) роки, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		 Відповідно до ст. 54 КК Українизастосувати до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання «лейтенант поліції».
		  Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 Згідно вироку суду І-ї інстанції,  ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , будучи відповідно до наказів Голови національної поліції України№ 114 о/с від 07.11.2015призначеними на посади інспекторівбатальйону № 3 роти № 3 УПП в м. Києві ДПП НП України,04.08.2016 здійснюючи нагляд за дорожнім рухом та охороною громадського порядку у складі екіпажу «ФОРТ 0352» на патрульному автомобілі поблизу станції метро «Лісова» в м. Києві, зупинили автомобіль марки «Chery» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_11 .
		 В ході бесіди з останнім, розуміючи, що він ( ОСОБА_11 ) перебуває у стані наркотичного сп`яніння, у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виник умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 .
		 Керуючись виниклим умислом на отримання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не вжили заходів, направлених на встановлення факту наркотичного сп`яніння ОСОБА_11 під час керування транспортним засобом, притягнення ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності, та діючи всупереч інтересам служби, з корисних мотивів, направлених на отримання неправомірної вигоди, вилучили у ОСОБА_11 посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «Chery», державний номерний знак НОМЕР_1 .
		 Після чого, висловили вимогу у найкоротший строк надати їм грошові кошти в сумі 4 000 гривень за повернення вилученого посвідчення водія на ім`я ОСОБА_11 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Chery», державний номерний знак НОМЕР_1 , а також невжиття заходів, направлених на збирання матеріалів за фактом вчинення ОСОБА_11 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, у тому числі встановлення стану наркотичного сп`яніння останнього та подальше скерування їх у встановленому законодавством порядку на розгляд суду.
		 При цьому, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 висунули вимогу ОСОБА_11 перерахувати названу ними суму в розмірі 4 000 гривень неправомірної вигоди на банківську картку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 .
		 На виконання зазначених протиправних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , направлених на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_12 , останній 05.08.2016 о 14 годині 38 хвилин за допомогою терміналу «Айбокс» № 8743069 здійснив зарахуваннягрошових коштів у сумі 2000 грн.на картку № НОМЕР_4 ПАТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_13 , котрий спільно мешкає у квартирі з ОСОБА_6 .
		 В подальшому перераховані на карту грошові кошти в наведеній сумі отримали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та розпорядилися ними на власний розсуд та продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 , з метою уникнення особистої зустрічі з ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , попередньо узгодивши порядок спільних незаконних дій, направлених на приховання їх злочинної діяльності, завчасно у невстановлений в ході досудового слідства час та спосіб залишилисвідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Chery», державний номерний знак НОМЕР_1 на території стадіону по проспекту Алішера Навої у пачці з-під сигарет «Winston».
		 11.08.2016 о 18 годині 27 хвилин, керуючись усними вказівками ОСОБА_7 , які той надавав телефоном, ОСОБА_11 на території стадіону по проспекту Алішера Навої, між гіллям одного з дерев у пачці з-під сигарет «Winston» виявив технічний паспорт на автомобіль марки «Chery», державний номерний знак НОМЕР_1 .
		 Одночасно, 11.08.2016 приблизно о 18 годині 30 хвилин, в ході телефонної бесіди між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , останні узгодили можливість повернення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 раніше незаконно вилученого посвідчення водія на ім`я ОСОБА_11 за передачу ОСОБА_11 другої частини неправомірної вигоди в розмірі 2000 гривень шляхом зарахування на картку № НОМЕР_4 ПАТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_13 , котрий спільно проживає у квартирі з ОСОБА_6 .
		 На виконання протиправних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , направлених на отримання неправомірної вигоди, 11.08.2016 о 18 годині 58 хвилин, ОСОБА_11 за допомогою терміналу «Айбокс» № 8743762 здійснив зарахуваннязалишку раніше названої ОСОБА_7 та ОСОБА_6  частини неправомірної вигоди -у сумі 2000 грн.на картку № НОМЕР_4 ПАТ КБ «Приватбанк», яка належить особі, з якою ОСОБА_6 спільно мешкав на квартирі ОСОБА_13 , й які в подальшому отримали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та розпорядилися ними на власний розсуд.
		 В подальшому, 11.08.2016 о 19 годині 23 хвилини, керуючись усними вказівками ОСОБА_7 , які той надавав телефоном, ОСОБА_11 біля струмка за поліклінікою по проспекту Алішера Навої у пачці з-під сигарет «Winston» виявив посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке ОСОБА_7 та ОСОБА_6 завчасно у невстановлений в ході досудового слідства час та спосіб залишили на вказаному місці.
		 Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за ст. 356 КК України і визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		 Також захисник просить дослідити всі докази.
		 В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що докази, здобуті в ході досудового розслідування являються недопустимими з огляду на їх отримання з істотним порушенням ст. 87 КПК України.
		 Вказує, судом першої інстанції не надано належної оцінки показам обвинувачених, які не визнавали свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також не взято до уваги показання ОСОБА_11 , який в суді зазначив, що особисто пропонував грошові кошти ОСОБА_7 , не підтверджено обвинуваченням також і те, що ОСОБА_11 необхідний був огляд на стан наркотичного сп`яніння, а також не доведено що між обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була змова.
		 Таким чином, захисник вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України недоведена, а тому є всі підстави для зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення.
		 В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 вказує, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки в основу обвинувального вироку у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України покладено неналежні та недопустимі докази, а зроблені судом першої інстанції висновки є хибними.
		 В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_14  просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва скасувати та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_6 за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		 Зазначає, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків, викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.
		 Так, вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції факт отримання ОСОБА_6 неправомірної вигоди не знайшов жодного підтвердження, а тому висновки суду першої інстанції про кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України є безпідставними, допитані в судовому засіданні свідки жодним чином не підтвердили факту участі ОСОБА_15 в отриманні неправомірної вигоди.
		 Заслухавши доповідь судді, думку обвинувачених та їх захисників, які підтримали подані ними апеляційні скарги, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, із наступних підстав.
		Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.
		Згідно з ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону місцевим судом було дотримано в повній мірі.
		 Висновки суду першої інстанції про доведеність висунутого обвинувачення,із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення,та про юридичну кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України, колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на сукупності допустимих, достовірних та достатніх для цих висновків доказів, які повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено досліджені в судовому засіданні.
		 Колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг про недоведеність вини обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону№ 1261-VII від 13.05.2014із змінами, внесеними згідно із Законами№ 1698-VII від 14.10.2014,№ 770-VIII від 10.11.2015,№ 889-VIII від 10.12.2015), необґрунтованими, з огляду на наступне. 
		 Згідно з ч. 1ст. 95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
		 Відповідно до ч. 1ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		 Відповідно до положеньст. 84 КПКдоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		 Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).
		 У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).
		 Згідно з ч. 1ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 При оцінці доказів, колегія суддів звертає увагу на те, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30).Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
		 В суді першої та апеляційної інстанцій, обвинуваченібудучи допитаними, кожен окремо, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, не визнали та пояснили, у їх діях відсутній власне сам склад цього злочину.
		 Зазначили, що ними дійсно, як інспектор ОСОБА_11 водій Приходько О.А та проводилось дослідження на визначення стану сп`янінняприладом "Драгер" в присутності 2-х свідків, результат показав нулі, в результаті чого було складено протокол про ОСОБА_11 тану сп`яніння. Приходько О.А. зазначив власноручно в протоколі, що з результатами згоден, посвідчення водія не вилучалось. Після ОСОБА_11 оставлено водія Приходька О.А. назад до його автомобіля на вулицю Кі ОСОБА_6 єві. ОСОБА_7 ув Волков В.М., а Гуменюк В.М. знаходився в цей час ОСОБА_11 дінні разом із Приходьком О.А., який необачно сівнате ОСОБА_7 авей", якийналежитьГуменюку В.М. і зламав цей ОСОБА_11 ема матрицю екр ОСОБА_7 иходько О.А. запропонував Гуменюку В.М. кошт ОСОБА_7 сацію за зла ОСОБА_7 н. Гуменюк В.М. по ОСОБА_11 юк ОСОБА_6 ілкувався з Прих ОСОБА_7 олк ОСОБА_11 розмови Гуменюка В.М. з Приходьком О.А. і про цю розмову не був об ОСОБА_7 аденийпротокол залишився ОСОБА_11 . При цьому, в протоколі Приходько О.А. власноручно зазначив, що обізнаний з текстом протоколу і п ОСОБА_7 одія в нього не вилучалось. Гуменюк В.М. здавав04.08.2016 інспектору поліції цей протокол, але його не прийняли, оскільки не знали як його списати, жодних інструкції з приводу цьо ОСОБА_7 тому протокол залишився у Гуменюка В.М. ОСОБА_11 мови між ними не бу ОСОБА_7 дьком О ОСОБА_11 я лише Гуменюк В.М. Приходько О.А. сам запропонував грошові кошти в розмірі 4000 грн. в якості відшкодування вартості пошкодженого телефону і сам запр ОСОБА_7 заставу свої документи, які Гуменюк В.М. повинен був повернути після відшко ОСОБА_7 ості пошкодженого телефону ОСОБА_11 погодився н ОСОБА_7 Прих ОСОБА_11 то між Гуменюком В.М. та Приходьком О.А. виникли цивільно-правові відносини, щодо відшкодування вартості пошкодженого телефону.
		 Однак, незважаючи на невизнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, встановлені судом обставини щодо винуватості обвинувачених, підтверджуються зокрема і показаннями допитаних судом першої інстанції у відповідності до положень ст. 352 КПК України свідків.
		 Так, свідок Приходь ОСОБА_7 ав п ОСОБА_6 о 04.08.2016 Гуменюк В.М. та Волков В.М. зупинили автомобіль під його керуванням тасклали на нього протокол за ст. 130 КУпАП, але потім домовились урегулювати усе на місці за грошову винагороду, яка мала бути перерахована на банківську карту. Такий алгоритм урегулювання проблеми був запропонований ним особистоза не притягнення до адміністративної відповідальності, на що обвинувачені погодились, надали номер банківської картки та визначили, щопісля перерахування грошових коштів, протокол буде знищений, а вилучені водійське посвідчення та документи на автомобіль будуть повернуті. Пізніше, до його ТЗ підійшли інші працівники поліції, які попросили пред`явити документи, на що він спочатку казав, що забув їх, а потім все ж таки, розповів, що документи на автомобіль вранці в нього забрали двоє співробітників поліції в районі ст.м. Лісова, указав, що вони висунули вимогу про перерахування на банківську карту грошових коштів, аби закрити питання за ст. 130 КУпАП. З метою перевірки інформації він надав їм номер банківської карти, а також впізнав по фото одного з поліцейських, які вилучили його документи. Поліцейські запропонували йому за вказаним фактом звернутись до правоохоронних органів, у т.ч. написати відповідну заяву про скоєння злочину. 
		 
		 СвідокГоловченко А.В.суду першої інстанції пояснив, що дійсно на його банківську карту "Приват Банку" надходили грошові кошти дво ОСОБА_6 іями, які він після їх зняття передав Волкову В.М.
		 СвідокМарченко В.М.в суді першо ОСОБА_12 азав, що при проведенні тестування Приходька А.О. тестером "Драгер" на стан сп`яніння результат був рівний нулю.
		 
		 Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що показання даних свідків є несуперечливим та конкретними, такими, що узгоджуються між собою та в сукупності з дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, а саме: заявою про злочин від 05.08.2016; рапортом від 05.08.2016 (т. 2 а.с. 28); протоколом огляду від 05.08.2016 (т. 2 а.с. 39-40); протоколом огляду від 05.08.2016 (т. 2 а.с 32-33);протоколм огляду від 05.08.2016 з додатками (т. 2 а.с. 34-35, 38); постановою слідчого від 05.08.2016 (т. 2 а.с. 36-37); протоколом огляду від 12.08.2016 з додатками (а.с. 71-73, 74-76, 79);постановою слідчого від 12.08.2016 (т. 2 а.с. 77-78);протоколом огляду від 14.09.2016 з додатками (т. 2 а.с. 89-90, 86-87); постановою слідчого від 14.09.2016 (т. 2 а.с. 91-92);протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 17.10.2016 (т. 2 а.с. 185-186, 187, 197-200); протоколом огляду від 17.10.2016 (т. 2 а.с. 195-196); протоколом огляду від 09.08.2016 з додатками (т. 2 а.с. 54); протоколом обшуку від 11.08.2016 (т. 2 а.с. 95-99, 122); ухвалою слідчого судді про накладення арешту від 13.08.2016 (т. 2 а.с. 154-155); протоколом огляду від 14.08.2016 (т. 2 а.с. 109-138);протоколом обшуку від 11.08.2016 (т. 2 а.с. 102-107); постановою слідчого від 14.08.2016 (т. 2 а.с. 156-158); протоколом огляду від 21.10.2016 (т. 3 а.с. 40-46); постановою слідчого від від 21.10.2016 (т. 3 а.с. 47-48);протоколом огляду від 21.10.2016 (т. 3 а.с. 25-27);постановою слідчого від 21.10.2016 (т. 3 а.с. 28-29);протоколом огляду від 13.09.2016 (т. 3 а.с. 2-5); протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 27.10.2016 (т. 4 а.с. 139-142) та доручення від 05.08.2016 (т. 4 а.с. 143); протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії з додатками від 09.09.2016 (т. 4 а.с. 18-21, 22); дорученням від 08.08.2016 (т. 4 а.с. 144); ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.08.2016 (т. 4 а.с. 145-147); клопотанням слідчого від 08.08.2016 (т. 4 а.с. 148-1500; протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину від 27.10.2016 (т. 4 а.с. 139-142); протоколами затримання в порядку ст. 208 КПК України від 11.08.2016 (т. 3 а.с. 122-128, 145-148), а також, дослідженими судом в порядку ст. 357 КПК України речовими доказами.
		 Дані докази об`єктивно узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не мають суперечностей, прямо підтверджують існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та які у своїй сукупності вказують на умисний характер дій обвинувачених, відтворюють обставини вчиненого ними злочину та їх винуватість.
		 Доводи апеляційної ск ОСОБА_7 а Ісаєнка О.В. з доповненнями обвинуваченого Гуменюка В.М. про недопустимість доказів, які покладені в основу вироку суду не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки порушень під час їх отримання визначених ст. 87 КПК України колегією суддів не встановлено. 
		 Фактичні дані, які по ОСОБА_7 ву ОСОБА_6 яких ґрунтується обвинувачення Гуменюка В.М., Волкова В.М., отримано в порядку, визначеномуКПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення.
		 У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		 Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
		 Місцевим судом ретельно перевірялись доводи сторони захисту про визнання доказів отриманих в результаті проведення НСРД неналежними і недопустимими, проте вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, що відображено у вироку суду, не вважає їх переконливими і колегія суддів.
		 Посилання Гуменюка В.М. на позбавлення його права на захист в порядку ст. 290 КПК України, оскільки йому не було відкрито постанови, клопотання та доручення, які стали підставою для проведення НСРД та обмеження його Конституційних прав спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		 У постанові від16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те що, якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то судне може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів не відкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.
		 Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомустаттею 290 КПК Українизтієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження),можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
		 Якщо у ході розгляду кримінального провадження у суді було задоволене повторне клопотання прокурора про розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, і розсекречено їх, то відповідні процесуальні документи як такі, що отримані стороною обвинувачення після передачі справи в суд,повинні бути відкриті згідно з частиною одинадцятоюстатті 290 КПК України.
		 Апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого, постанови прокурора, доручення (як прокурора слідчому так і слідчого о/у), ухвали слідчих суддів були відкриті стороні захисту, у порядку ст. 290 КПК,після розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду з дотриманням процедур та правил окреслених ВП ВС упостанові від16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к.
		 Відповідноці процесуальні рішення (документи, які стали правовою підставою їх проведення, тобто клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), указують на дійсність правових підстав проведення НСРД та з огляду на їх функціональне призначення підтверджують допустимість доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, перевірені та враховані судом під час оцінки доказів.
		 Аналізуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого злочину, колегія суд ОСОБА_7 о ц ОСОБА_6 і, узгоджені дії обвинувачених Гуменюка В.М. та Волкова В.М., свідчать про їх попередню змову на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відтак доводи апеляційних скарг про відстуність доказів для встановлення між обвинуваченими попередньої змови є непереконливими.
		 
		 Твердження апеляційної скарги захис ОСОБА_7 бхідність перекваліфікувати дії обвинуваченого Гуменюка В.М. на ст. 356 КК України не грунтуються на матеріалах кримінального провадження, окрім тог ОСОБА_7 уддів вважає що в такий спосіб сторона захисту Гуменюка В.М., розуміючи, що зібрані беззаперечні докази його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, намагається ввести суд в оману щодо своєї справжньої ролі у вчиненому злочині та зменшити свою провину, з метою уникнути більш суворої відповідальності. 
		 ОСОБА_14 span>захисника Біньковського В.І.Волкова В.М. до інкримінованого кримінального правопорушення колегія суддів вважає такими, що суперечать встановленим судом фактичним обставинам кримінального провадження і розцінює їх намагання обвинуваченого уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.
		 На думку колегії суддів, суд здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) осіб шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину,передбаченомуКримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочи ОСОБА_7 , об ОСОБА_6 кваліфікував діїобвинувачених Гуменюка В.М. та Волкова В.М., кожного окремо,за ч. 3ст. 368 КК України(в редакції Закону№ 1261-VII від 13.05.2014із змінами, внесеними згідно із Законами№ 1698-VII від 14.10.2014,№ 770-VIII від 10.11.2015,№ 889-VIII від 10.12.2015), оскільки кожен із них вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		 ОСОБА_6 ляду ОСОБА_7 , підстав для зміни висунутого Волкову В.М. та Гуменюку В.М. обвинувачення у відповідності до ч. 3ст. 337 КПК України, колегія суддів не вбачає, оскільки в ході апеляційного перегляду справи не встановлено обставин, які б перешкоджали ухваленню суду справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод.
		 Доводи апеляційних скарг з доповненнями про невідповідність висновків суду, викладених у судому рішенні, фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного провадження в суді першої інстанції, є безпідставними. 
		  Крім того, на думку ОСОБА_7 ів ОСОБА_6 удом першої інстанції покарання Гуменюку В.М., Волкову В.М. цілком відповідає ст.ст. 50, 65 КК України, а також Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, є необхідним та достатнім для їх виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному.
		 Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
		 Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог поданих апеляційних скарг і не знаходить підстав для скасування або зміни вироку, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції  без змін.
		Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		  без змін.
		Ухваламоже бути оскарженав касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...