Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7791/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2021. Зареєстровано: 21.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2021.
Дата набрання законної сили: 17.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" червня 2021 р.           Справа№ 910/7791/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Гаврилюка  О.М.
		суддів:            Суліма  В.В. 
		          Майданевича А.Г. 
		 
		за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.
		за участю представників сторін: згідно із протоколом судового засіданні 
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 (повний текст рішення складено 19.01.2021)
		у справі № 910/7791/20 (суддя Стасюк С.В.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет"
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна установа "Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії"
		про визнання бездіяльності протиправною
		За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
		                                        ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (відповідач) про:
		- визнання протиправною бездіяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву щодо ненадання Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нерухомого майна: будівлі (літ. А) загальною площею 674, 2 кв.м. (двоповерхова    з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. "А"), яка розміщена за адресою: 02094, м. Київ, вул. Міліна, 12 та перебуває на балансі Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", що знаходиться за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25;
		- визнання погодженою заяву на здійснення невід`ємних поліпшень нерухомого майна: будівлі (літ. А) загальною площею 674,2 кв.м (двоповерхова з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. "А"), яка розміщена за адресою: 02094, м. Київ, вул. Міліна, 12 та перебуває на балансі Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", що знаходиться за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було розглянуто питання щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна за Договором оренди № 8441 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2019.
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду 
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №   910/7791/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної установи "Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії" про визнання бездіяльності протиправною - відмовлено повністю.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду від 22.12.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження, рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/7791/20 - скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет".
		Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
		На думку скаржника, судом першої інстанції неправильно встановлено дату звернення позивача до відповідача із заявою про надання орендарю згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нерухомого майна, а саме: 10.02.2020, замість 10.12.2019, що стало підставою для застосування нового Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, який набув чинності з 01.02.2020, а не Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992, що втратив чинність 01.02.2020, оскільки 02.12.2019 відбулось перше звернення позивача із заявою про надання орендарю згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, а 08.01.2020 відповідачем була надана відповідь № 30-09/42, якою відмовлено в наданні згоди позивачу на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, з підстав невідповідності складу та оформлення наданої кошторисної документації. 
		Скаржник зазначає про те, що 10.12.2019 відбулось друге звернення позивача із заявою про надання згоди, з виправленими недоліками стосовно складу та оформлення кошторисної документації.
		Також скаржник зазначає, що звернення позивача від 10.02.2020 не є зверненням втретє, а є доповненням до звернення від 10.12.2019, яке було доповнено лише довідкою про балансову вартість об`єкту оренди станом на 2020р. (оскільки вона подавалась в 2019р.) надану Державною установою «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії» від 05.02.2020 № ЮР-183 та, в подальшому, також доповнене згодою Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії» від 13.02.2020 № ЮР-200, доданою 20.02.2020, на якій вже проставлено відмітка відповідача з датою приймання та вхідним № 1542.
		Скаржник вважає, що станом на дату звернення на отримання згоди з основним пакетом документів від 10.12.2019 діяла стара редакція Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 02.10.2018 надання такої згоди балансоутримувачем не передбачалося.
		Скаржник зазначає про те, що 28.01.2021 ним було подано адвокатський запит вих. № 28/01-21/1 до відповідача про надання інформації та витягу із журналу реєстрації звернень та вхідної кореспонденції в період з 02.12.2019, що є датою першого звернення позивача та до 10.02.2020, що є датою за висновками суду першої інстанції реєстрації заяви від 10.12.2019, однак, на дату подачі апеляційної скарги, відповіді на адвокатський запит не отримано.
		Скаржник не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати заміть нього рішення, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених положеннями Конституції України та Господарського процесуального кодексу України, оскільки єдиним і ефективним способом захисту в даному випадку є зобов`язання відповідача прийняти рішення про видачу позивачу згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, оскільки відповідач безпідставно відмовляє позивачу у наданні згоди, що зумовлювало звернення до суду саме з цією вимогою.
		Скаржник вказує на те, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18 дійшов висновку про можливість прийняття рішення судом про зобов`язання органу державної влади прийняти відповідне рішення, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. 
		 
		Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
		 
		Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 01.03.2021, зазначив про те, що 02.12.2019 на адресу відповідача надійшла заява від позивача про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, однак, у зв`язку із тим, що наданих пакет документів не відповідав «Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна», затвердженому Наказом ФДМУ від 25.05.2018 № 686, та вимог Наказу ФДМУ № 377 від 27.02.2004, стосовно складу та оформлення кошторисної документації, листом від 08.01.2020 № 30-02/429 на лист вх. №   9623 від 02.12.2019 Регіональним відділенням було відмовлено у наданні дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна. Твердження скаржника, що на дату звернення 02.12.2019 повний пакет документів, який містив лише недолік оформлення наданої кошторисної документації, не відповідає дійсності, оскільки лис 10.12.2019 є аналогічним за змістом листу від 02.12.2019. Позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів подачі ним до відповідача 10.02.2020 будь-якого іншого звернення, ніж те, що було зареєстроване відповідачем під вхідним номером № 1209 від 10.02.2020, тобто заявами позивача від 10.12.2019, що була зареєстрована позивачем під вказаним вхідним номером. 04.03.2020 відповідач надав відповідь за вих. № 30-09/2031, на заяву позивача, датовану 10.12.2019, що надійшла відповідачу 10.02.2020 за вхідним № 1209, в якій повідомив позивача про те, що на момент розгляду заяви позивача про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна набрав чинності новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 8 прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що протягом трьох місяців з моменту набрання чинності цим Законом, Кабінет Міністрів України повинен забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, і на момент розгляду заяви позивача вказаний трьохмісячний строк ще не сплив. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18, не можуть бути застосовані у справі, що розглядається з огляду на наступне, оскільки у справі №   1640/2594/18 протиправна бездіяльність відповідача полягала у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені ст. 118 Земельного кодексу України.
		 
		Узагальнені доводи письмових пояснень по суті апеляційної скарги 
		 
		12.04.2021 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення по суті апеляційної скарги, у якому зазначено про те, що оскільки орендодавець державного майна подав заяву щодо надання згоди від орендаря на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, останній за відсутності відповідного належного нормативно-правового регулювання, має вчинити дії, які б були найбільш сприятливими для орендаря, а саме надання такої згоди (за умови наявності усіх документів), що б надало змогу реалізувати своє право, передбачене договором та законом. Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (постанова Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 265/3454/17). Відсутність нормативно-правових актів з порушених у заяві питань не може бути безумовною підставою для не розгляду такої заяви, яка б унеможливлювала реалізацію вказаного права, а відповідач мав би застосувати відповідний нормативно-правовий акт, який діяв до набрання чинності Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, у зв`язку із тим, що:
		- зі змісту Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ХІ не впливає неможливість застосування попередніх нормативно-правових актів (за умови, що правовідносини виникли до набрання цим законом чинності);
		- оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем виникають з договору об`єкта нерухомості, який укладено 31.05.2019 (до набрання чинності Закону № 157-ХІ);
		- начебто неможливість відповідача розглянути зазначену заяву через відсутність відповідного нормативно-правового акту не дає змоги позивачу реалізувати своє право, передбачене договором та законом, а оскільки це не залежить та не може залежати від позивача, то така помилка держави не може впливати негативно на позивача. 
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 800/439/17, у якій зазначено, що не можна визнати пропорційним втручання у права особи, за якого внаслідок допущеної суб`єктом владних повноважень помилки, в особи, яка до цього виконала залежні від неї дії для проходження певної процедури, виникає обов`язок повторного її проходження із самого початку та за новими правилами.
		Позивач, у додатковому поясненні, наданому до суду 27.05.2021, посилаючись на судову практику у справі № 922/253/20, вказує на те, що суб`єкт владних повноважень не тільки зобов`язаний додержуватись терміну розгляду заяв протягом розумного строку, а також, у випадку відмови, обґрунтувати таку відмову.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
		 
		Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/7791/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк   О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/7791/20. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/7791/20. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 25.03.2021.
		На підставі ст.ст. 216, 234, 281 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №   910/7791/20 до 15.04.2021.
		Судове засідання 15.04.2021 не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 15.04.2021 на лікарняному.
		30.04.2021, у зв`язку із виходом головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення справи № 910/7791/20 до розгляду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/7791/20 у судовому засіданні 27.05.2021. 
		До початку судового засідання 27.05.2021 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що участь у розгляді даної справи приймає безпосередньо директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" - Поцелов А.О., який станом на 27.05.2021 знаходиться у щорічній відпустці, що підтверджується наказом від 21.05.2021 № 21/05-нк.
		Присутні представники у судовому засіданні просять продовжити строк розгляду справи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" про відкладення розгляду справи. Оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №   910/7791/20 до 17.06.2021. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет"    та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про продовження процесуального строку розгляду справи. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/7791/20.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що заява відповідача, подана 13.04.2021, про закриття провадження, у зв`язку з тим, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є територіальним органом Фонду державного майна України, який в свою чергу є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику в сфері оренди, зокрема, укладає договори оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, та беручи до уваги те, що предметом спору у даній справі є зобов`язання надати згоду на укладання договору оренди та зобов`язання, залишена без розгляду, у зв`язку із поданням такої заяви після спливу строку, встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021.  
		Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
		Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
		Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
		При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
		Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
		Враховуючи викладене, перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №   910/7791/20 розглядалась протягом розумного строку.
		 
		Явка учасників у судове засідання
		 
		Представники третьої особи у судове засідання, призначене на 17.06.2021, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.
		Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників третьої особи.
		 
		Позиції учасників справи
		 
		Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2021 просив рішення Господарського суду міста Києва 22.12.2020 у справі № 910/7791/20 скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити. 
		Представник відповідача у судовому засіданні 17.06.2021 заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/7791/20 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		31.05.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди №   8441 (далі -    договір № 8441), предметом якого є державне нерухоме майно: Будівлі (літ. А) загальною площею 674,2 кв.м (двоповерхова з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. «А»), розміщеної за адресою: 02094, м. Київ, вул. Мініна, 12, та перебуває на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», код ЄДРПОУ 00209740, що знаходиться за адресою: 61002, м. Київ, вул. Мироносицька, 25.
		Пунктом 5.5 договору № 8441 сторони погодили умову про те, що позивач, за договором орендар, зобов`язаний забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
		Відповідно до пункту 6.2 договору № 8441 позивач має право за письмовою згодою відповідача, за договором орендодавця, та уповноваженого органу управління здійснювати капітальний ремонт, проводити зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.
		Пунктом 4.4. договору № 8441 встановлено, що для отримання згоди відповідача на здійснення поліпшень позивач звертається до відповідача згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, який затверджений наказом Фонду державного майна України.
		02.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою від 02.12.2019, яка зареєстрована відповідачем 02.12.2019 за вхідним номером 9623, про надання позивачу згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, у якій просив відповідача надати для позивача згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна: Будівлі (літ. А) загальною площею 674,2 кв.м (двоповерхова з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. «А»), розміщеної за адресою: 02094, м. Київ, вул. Мініна, 12, та перебуває на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», код ЄДРПОУ 00209740, що знаходиться за адресою: 61002, м. Київ, вул. Мироносицька, 25.
		Листом від 08.01.2020 за вихідним номером 30-09/42 від 08.01.2020 відповідач надав позивачу відповідь на його заяву від 02.12.2020 (вхідний номер 9623), в якій повідомив про те, що наданий позивачем для розгляду пакет документів є неповним та не відповідає «Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна», затвердженого наказом ФДМУ від 25.05.2018 № 686, та вимогам наказу ФДМУ від 27.02.2004 № 377 щодо складу та оформлення кошторисної документації і після приведення Позивачем документів у відповідність вимогам зазначеного порядку Відповідач повернеться до розгляду порушеного питання.
		Вказана відповідь відповідача була отримана представником позивача 30.01.2020, про що свідчить власноручний підпис представника позивача на екземплярі відповіді, наданої для суду відповідачем.
		В подальшому, позивачем подано відповідачу заяву від 10.12.2019 про надання позивачу згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, у якій позивач просив відповідача надати для позивача згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна. Зазначена заява позивача (датована ним 10.12.2019) є аналогічною за змістом заяві від 02.12.219 і надійшла до відповідача 10.02.2020 та зареєстрована відповідачем під вхідним номером 1209 від 10.02.2020.
		04.03.2020 відповідач у листі за вихідним номером 30-09/2031 від 04.03.2020, у відповідь на заяву позивача, яка датована 10.12.2019 та надійшла до відповідача 10.02.2020 за вхідним номером 1209, повідомив про те, що на момент розгляду заяви позивача про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна набрав чинності новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна», частиною 8 прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що протягом трьох місяців з моменту набрання чинності цим Законом Кабінет Міністрів України повинен забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, і на момент розгляду заяви позивача вказаний тримісячний строк ще не сплив. Враховуючи відсутність нормативно-правових актів з порушених у заяві питань відповідачем повернуто позивачу наданий ним пакет документів зазначивши про те, що повернеться до розгляду порушеного позивачем питання про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого позивачем майна після прийняття відповідних нормативно-правових актів.
		Натомість позивач вказує про те, що ще 10.12.2019 ним було подано відповідачу відповідну заяву із пакетом документів про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, яка не була розглянута відповідачем і позивач не отримав на неї відповідь у строки, встановлені чинним законодавством, а тому за твердженням позивача він відповідно до положень Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» за принципом мовчазної згоди отримав право на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна без отримання на це згоди відповідача.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		 
		Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України)    суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
		Твердження позивача про те, що крім звернення до відповідача 02.12.2019 із відповідною заявою про надання згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, а ще й 10.12.2019, а 10.02.2020 позивачем було доповнено звернення від 10.12.2019 додатковими документами, є голослівним, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, того, що заява датована позивачем 10.12.2019 про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна подана відповідачу з належним пакетом додатків саме 10.12.2019 або до 10.02.2020. 
		Крім того, позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів подання ним до відповідача 10.02.2020 будь-якого іншого звернення, ніж те, що було зареєстроване відповідачем під вхідним номером 1209 від 10.02.2020, тобто заяви позивача від 10.12.2019 що була зареєстрована позивачем під вказаним вхідним номером.
		В свою чергу, позивач, отримавши листа відповідача за №   30-09/2031 від 04.03.2020, не заперечив викладеного у вказаному листі про те, що відповідь надається на звернення позивача без номера від 10.12.2019, що надійшло до відповідача 10.02.2020 та зареєстровано під вхідним № 1209.
		Таким чином, із наявних матеріалів справи не вбачається того, що позивачем саме 10.12.2019 було подано відповідачу заяву про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшено орендованого нерухомого майна і зазначена заява не була розглянута відповідачем, і, як наслідок, позивачем не одержано на неї відповідь, у строки, встановлені чинним законодавством.
		Слід зазначити, що позивачем не надано доказів звернення, як особи, яка зацікавлена у розгляді заяви про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна,  за період часу з 10.12.2019 (дата звернення до відповідача, за твердженнями позивача) по 04.03.2020, до відповідача про надання інформації щодо розгляду такої заяви.  
		Договір оренди №   8441 за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
		Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Станом на момент надходження 10.02.2020 до відповідача заяви позивача, датованої 10.12.2019, про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, починаючи з 01.02.2020 діє новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ (далі по тексту - Закон №157-ІХ). При цьому, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 втратив чинність 01.02.2020.
		Відповідно до п. 10.13 договору № 8441 взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.
		За загальними принципами права дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що приймаючи до уваги загальні принципи дії нормативно-правових актів в часі, а також факт погодження сторонами в п.10.13 договору № 8441 можливості застосування чинного законодавства України, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню при вирішенні спору положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019, при цьому умови договору №   8441 зберігають чинність до моменту закінчення строку дії договору, разом з тим, ця обставина жодним чином не обмежує застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019.
		Відповідно до ч. 4-7 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ орендар може звернутися з клопотанням про отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень, якщо за розрахунками орендаря, підтвердженими висновком будівельної експертизи, його прогнозовані витрати на ремонт об`єкта оренди, за виключенням його витрат на виконання ремонтних робіт, що були зараховані згідно з частиною другою цієї статті, становитимуть не менш як 25 відсотків ринкової вартості об`єкта оренди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року.
		Рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень державного майна приймає орендодавець за наявності письмової згоди балансоутримувача, а також згоди уповноваженого органу управління балансоутримувача у випадках, передбачених статутом чи положенням балансоутримувача, в порядку, встановленому Фондом державного майна України.
		Рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень комунального майна приймає представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи в порядку, встановленому відповідним представницьким органом місцевого самоврядування.
		Балансоутримувач орендованого майна приймає рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень, якщо майно перебуває у задовільному стані і не вимагає додаткових поліпшень для здійснення орендарем виду діяльності, передбаченого договором оренди, або якщо поліпшення можуть бути виконані в межах поточного ремонту.
		Підставами для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень є: отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу; прийняття балансоутримувачем майна рішення, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.
		Рішення, що приймаються за результатами розгляду клопотання орендаря про здійснення поліпшень, ремонту майна, переданого в оренду, оприлюднюються протягом п`яти робочих днів з дня прийняття такого рішення згідно з Порядком передачі майна в оренду.
		Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: розробити та подати до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям цього Закону; забезпечити прийняття та приведення своїх  нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої  влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; визначити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.
		Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, пунктами 153 - 168 якого встановлено порядок здійснення ремонту та невід`ємних поліпшень орендованого майна, набрав чинності 17.06.2020. 
		Тобто, станом на момент надходження 10.02.2020 до відповідача заяви позивача, датованої 10.12.2019, про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, відповідач за відсутності належного нормативно-правового регулювання питання порядку здійснення ремонту та невід`ємних поліпшень орендованого майна, який відповідав би положенням чинного Закону «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, з урахуванням приписів частини 2 статті 19 Конституції України фактично був позбавлений можливості здійснювати свої повноваження щодо надання орендарям погодження на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна.
		Як вже зазначалось, 04.03.2020 відповідач у листі за вихідним № 30-09/2031 від 04.03.2020 на заяву позивача, датовану 10.12.2019, що надійшла до відповідача 10.02.2020 за вхідним номером 1209, зазначив про те, що враховуючи відсутність нормативно-правових актів з порушених у заяві питань відповідач повернув позивачу наданий ним пакет документів зазначивши про те, що повернеться до розгляду порушеного позивачем питання про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого позивачем майна після прийняття відповідних нормативно-правових актів.
		Отже, відповідачем не відмовлено позивачу у наданні погодження на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, а повідомлено про неможливість розгляду порушеного позивачем питання до приведення у відповідність вимогам Закону № 157-ІХ нормативно-правових актів, що врегульовують це питання.
		Враховуючи викладене, положення частини 2 статті 19 Конституції України та приписи статті 21, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-ІХ, те, що лише 17.06.2020 набрав чинності Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, пунктами 153 - 168 якого встановлено порядок здійснення ремонту та невід`ємних поліпшень орендованого майна, наведені дії відповідача щодо розгляду заяви позивача, датованої ним 10.12.2019, що надійшла до відповідача 10.02.2020 за вхідним номером 1209, не вважаються протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненадання позивачу згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нерухомого майна.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву виконує функції орендодавця за договором № 8441.
		Отже, вирішення питання щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень державного майна за договором № 8441 покладено виключно на Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.
		Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, що належать до компетенції такого суб`єкта повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених положеннями Конституції України та Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим, враховуючи те, що питання щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень державного майна не може бути вирішено судом, оскільки вирішення цього питання покладено виключно на відповідача, позовні вимоги про визнання такою, що надана згода позивачу на проведення невід`ємних поліпшень нерухомого майна, яке є об`єктом оренди за договором № 8441 не може вважатись належним та ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові. 
		Тобто, підстави, передбачені чинним законодавством для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нерухомого майна та для визнання погодженою заяви позивача на здійснення невід`ємних поліпшень нерухомого майна: Будівлі (літ. А) загальною площею 674,2 кв.м (двоповерхова з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. «А»), розміщеної за адресою: 02094, м. Київ, вул. Мініна, 12, та перебуває на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», код ЄДРПОУ 00209740, що знаходиться за адресою: 61002, м. Київ, вул. Мироносицька, 25, відсутні, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Тобто, саме на позивача покладено обов`язок доводити підстави своїх позовних вимог.
		Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно встановлено дату звернення позивача до відповідача із заявою про надання орендарю згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нерухомого майна, а саме: 10.02.2020, замість 10.12.2019, що стало підставою для застосування нового Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, який набув чинності з 01.02.2020, а не Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992, що втратив чинність 01.02.2020, не підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.
		Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.
		З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006  № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
		Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній  скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
		Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
		Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №   910/7791/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №   910/7791/20 слід залишити без змін.
		З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №   910/7791/20 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 справі №   910/7791/20 залишити без змін.
		3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Вет".
		4. Справу № 910/7791/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
		Текст постанови складено та підписано 21.07.2021, у зв`язку із перебуванням у відпустках судді Суліма В.В. з 01.07.2021 по 15.07.2021, включно, та судді Майданевича А.Г. з 05.07.2021 по 20.07.2021, включно.
		 
		Головуючий суддя                                                                      О.М. Гаврилюк 
		 
		Судді                                                                                В.В. Сулім
		 
		                                                                                А.Г. Майданевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...