Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/12382/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2021.
Дата набрання законної сили: 14.07.2021
Номер судового провадження: 61-19049ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                       
		 
		14 липня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/12382/17
		провадження № 61-19049св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,         
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Київська міська рада,
		треті особи, які заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Головне територіальне управління юстиції в місті Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Кирей Оленою Василівною, на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року у складі судді Яровенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на спадкове майно за законом та зміну черговості спадкування.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина.  ОСОБА_4 заповіту не залишив, спадкоємців першої-четвертої черг немає, а його зведений брат ОСОБА_5 помер у ІНФОРМАЦІЯ_3.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак 30 січня 2017 року нотаріус відмовив їй                   у видачі свідоцтва про право на спадщину.
		Вказувала на те, що вона познайомилась з ОСОБА_4 у Введенському монастирі м. Києва, де ОСОБА_4 був ігуменом. На той час вона розлучилася з чоловіком та потребувала духовної підтримки. ОСОБА_4 всіляко її підтримував, почав долучати її до роботи в церкві, а з травня           2003 року вони почали проживати разом як чоловік та дружина.
		Зазначала, що ОСОБА_4 (ОСОБА_4) у своїй квартирі приймав людей та вона йому допомагала, а в її квартирі по АДРЕСА_1 вони проживали. Влітку вони разом їздили у АДРЕСА_4, де проживали в будинку його померлої матері, разом дбали про будинок, робили ремонт, садили город, працювали в саду, збирали врожай. За довіреністю від о. ОСОБА_4, протягом 2009 року вона оформила документи в Обухівській районній державній адміністрації на земельну ділянку на будівництво нового храму у АДРЕСА_4.
		Після смерті ОСОБА_4 його поховання проводила Києво-Печерська Лавра і вона також брала участь в організації поховання.
		 
		З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1  просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_4 понад п`ять років з травня 2003 року по день його смерті; визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом та надати право на спадкування за законом разом зі спадкоємцем другої черги, у зв`язку зі смертю спадкоємця другої черги ОСОБА_5 ; визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , будинок АДРЕСА_4 , земельні паї на ім`я ОСОБА_4 , які розташовані у АДРЕСА_4, в кількості п`яти ділянок, земельні паї на ім?я ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; визнати за нею право власності на нерухоме майно як спадкування за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме: грошові кошти та інше майно, яке зберігається у банках України на ім`я ОСОБА_4 , та рухоме майно, яке зберігається у квартирі АДРЕСА_2 , у квартирі АДРЕСА_3 та у будинку АДРЕСА_4 .
		 
		У березні 2018 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги,               ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
		 
		Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого право на спадкування отримав молодший брат померлого - ОСОБА_5 . У серпні 2016 року             ОСОБА_5 подав до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом, однак помер ще до прийняття спадщини, а саме в ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Вказував на те, що він є двоюрідним дядьком ОСОБА_4 та                ОСОБА_5 , інші близькі родичі у спадкодавців відсутні.
		09 листопада 2016 року він подав до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та повідомлено про те, що після смерті спадкодавця спадкову справу було відкрито на підставі заяви, поданої рідним братом померлого, у зв`язку з чим свідоцтво про право на спадщину буде видано на ім`я рідного брата ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який                      є спадкоємцем другої черги. 
		Оскільки у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 не встиг прийняти спадщину рідного брата ОСОБА_4 та враховуючи відсутність у ОСОБА_5 інших близьких родичів, вважав, що він набув право на прийняття спадщини. 
		 
		З урахуванням зазначеного та заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_2 просив визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та                  ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , будинок АДРЕСА_4 , земельну ділянку, площею 3,6702 га, що знаходиться у АДРЕСА_4, кадастровий номер: 3223189300:03:003:0019, та земельну ділянку, площею 3,1501 га, що знаходиться у АДРЕСА_4, кадастровий номер 3223189300:03:003:0003, та грошові кошти, що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк» на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ,                                        № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , що відкриті на ім`я                 ОСОБА_4 .
		 
		У жовтні 2018 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги,                ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Київської міської ради про встановлення факту сумісного проживання з померлим ОСОБА_4 , встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
		 
		Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що вона з початку 2009 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Вказувала на те, що вона особисто здійснювала заходи та несла витрати              з організації поховання померлого чоловіка, фактично проживала та проживає у квартирі АДРЕСА_3 , що належала на праві власності спадкодавцеві, утримує належне майно та сплачує комунальні платежі за свої власні кошти. Після смерті чоловіка вона була заклопотана його похованням, а згодом почала збирати документи, однак не змогла знайти свідоцтво про смерть чоловіка, у зв`язку з чим була змушена звернутися до органів поліції для відновлення свідоцтва.
		Зазначала, що за відсутності інших родичів померлого та через правову необізнаність, вона звернулася до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак 12 червня 2018 року їй відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю документів про прийняття спадщини.
		 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 просила встановити факт сумісного проживання її та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка і жінки      з січня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити факт прийняття спадщини - спадкового майна, яке залишилось після померлого            ОСОБА_4 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , будинок АДРЕСА_4 , земельні паї                         (п`ять земельних ділянок) на ім`я ОСОБА_4 , які розташовані                                у АДРЕСА_4, та визнати за нею як за спадкоємцем четвертої черги право власності на зазначене спадкове майно.
		 
		В ході розгляду справи суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом також позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги,       ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, треті особи: ГТУЮ               у м. Києві, Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, а також позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ГТУЮ у м. Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Позов ОСОБА_2 задоволено.
		Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на таке майно: квартиру          АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; будинок  АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, що розташована                                             по АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 3,6702 га, кадастровий номер 3223189300:03:003:0019, що розташована на території  Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області; грошові кошти, що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк» на банківських рахунках                                          № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ,                                         № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , що відкриті на ім`я                 ОСОБА_4 .
		У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачами належними та допустимими доказами не доведено факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_4 .
		 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є двоюрідним дядьком померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується тим, що матір`ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є ОСОБА_6 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження ОСОБА_5 від 08 липня 2016 року та витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 0016853398 від 08 липня 2016 року; матір`ю ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису народження № 00016794328 від 22 червня 2016 року, а тому ОСОБА_7 є рідною бабою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7                    є рідними братом та сестрою, що підтверджується копією посвідки про народження ОСОБА_8 № НОМЕР_6 , де зазначено батька ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , а мами - ОСОБА_10 ; копією рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року           у справі № 759/6339/17, яким встановлено, що ОСОБА_11 проживав у АДРЕСА_4 з сім`єю - жінка ОСОБА_10 та дочка ОСОБА_7 , а також встановлено, що ОСОБА_7 є рідною тіткою      ОСОБА_2 .
		Отже, ОСОБА_8 (батько ОСОБА_2 ) є рідним дядьком мами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , яка, в свою чергу,                          є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , тоді як останній є двоюрідним дядьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		 
		Установивши, що ОСОБА_2 як спадкоємець п`ятої черги спадкування        у строк, передбачений законом, прийняв спадщину після смерті                ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а інші спадкоємці у спадкодавців відсутні, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті                 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на спадкове майно.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва       від 06 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог                 ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким                      у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
		У решті рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року залишено без змін.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні цих вимог, апеляційний суд виходив із того, що, звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, ОСОБА_2 не порушував питання про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцями в межах цієї справи, а рішення суду у справі № 759/6339/17 щодо встановлення факту родинних відносин скасовано та залишено без розгляду заяву ОСОБА_2  про встановлення факту родинних відносин.
		Крім того, у ОСОБА_2 відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлих братів ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
		 
		У грудні 2020 року ОСОБА_2 в особі адвоката Кирей О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні його позову, не врахував, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини першої статті 1258 ЦК України та статті 1265 ЦК України. При цьому в обґрунтування судового рішення апеляційний суд посилався на обставину, яка відбулась після ухвалення судом першої інстанції рішення суду, а саме на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, яким скасовано   рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року             у справі № 759/6339/17 та залишено без розгляду його заяву про встановлення факту родинних відносин.
		Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість встановлення факту родинних відносин без відповідних вимог у його позовній заяві.
		Вказуючи на те, що у нього відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлих братів ОСОБА_2 , апеляційний суд не врахував, що в матеріалах справи міститься відмова нотаріуса про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 .
		 
		Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 289/1251/17 (провадження                          № 61-48444св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду                              від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження                               № 14-242цс18).
		 
		У грудні 2020 року ОСОБА_1  подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позовних вимог.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог, не врахували, що вона надала суду докази, які підтверджують факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, однак не надали їм належної правової оцінки.
		 
		Підставами касаційного оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі № 521/16365/15-ц (провадження                                № 61-28987св18), від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2994/16-ц (провадження № 61-3153св20), від 03 вересня 2018 року у справі                                № 743/126/17 (№ провадження № 61-14362св18).
		 
		Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
		 
		У січні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу               ОСОБА_2 , у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		У березні 2021 року ОСОБА_2 подав пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких просив відмовити у задоволенні касаційної скарги останньої.
		 
		Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Кирей О. В., та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року касаційну скаргу                 ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків, указаних в ухвалі Верховного Суду від 14 січня 2021 року.
		 
		У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 . 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина.
		 
		Заповіт ОСОБА_4 не залишив.
		 
		02 серпня 2016 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_5 (рідний брат спадкодавця), а ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_2 . 
		 
		Також із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 -                ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (рідний брат ОСОБА_4 ), після смерті якого відкрилась спадщина.
		 
		23 січня 2017 року ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
		 
		Листом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори                            від 01 лютого 2017 року ОСОБА_2 повідомлено, що він не надав документів, які б підтверджували його право на спадкування, які передбачені нормами ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Для отримання у подальшому свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_5            ОСОБА_2 має надати нотаріусу документи, які підтверджують родинні відносини з померлим, а у разі відсутності таких документів - звернутись до суду.
		 
		Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишилась спадщина, яка складається із такого майна:
		- квартири АДРЕСА_2 ;
		- квартири АДРЕСА_3 ;
		- будинку АДРЕСА_4 та земельної ділянки за цією ж адресою;
		- земельної ділянки, площею 3,6702 га, яка розташована на території  Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223189300:03:003:0019, 
		- грошових коштів, що знаходяться в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ,                  № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , що відкриті на ім`я                  ОСОБА_4 .
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права                      у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає  задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                                 і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду відповідає не у повній мірі.
		 
		Щодо позовних вимог ОСОБА_1 .
		 
		Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		 
		Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України               від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
		 
		Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу                           є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення      у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
		 
		Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або                 в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
		 
		Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.
		 
		Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		 
		Згідно із статтею 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.
		 
		Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
		 
		Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, та інші докази, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
		 
		На підтвердження факту сумісного проживання без реєстрації шлюбу      ОСОБА_1 надала такі докази: акт від 24 березня 2017 року, згідно з яким свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтверджують, що ОСОБА_1 з березня 2003 року по травень 2016 року дійсно фактично проживала за адресою:             АДРЕСА_3 ; акт від 21 грудня 2016 року, згідно з яким свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 підписали цей акт про те, що ОСОБА_4 дійсно з січня 2010 року по лютий 2016 року проживав за адресою: АДРЕСА_6 ; копію доручення                              від 23 лютого 2009 року, написого рукописним текстом, згідно з яким ігумен ОСОБА_4 доручає ОСОБА_1. вести справи щодо будівництва церкви                   і представництво у всіх організаціях від його імені; копії заяв від імені      ОСОБА_1 на адресу Президента України, керівника фракції «Партії Регіонів», голови Київської обласної державної адміністрації щодо допомоги в будівництві дороги; фотографії з сімейних свят.
		 
		Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		 
		Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них.                В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь         у справі.
		 
		Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що ОСОБА_1 не довела факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з травня 2003 року до дня смерті останнього, ведення з ним спільного господарства та спільного бюджету, а надані     ОСОБА_1 докази не свідчать про виникнення між нею і померлим відносин, притаманних сім`ї, взаємних прав і обов`язків.
		 
		Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка                         є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		 
		Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції,  дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки позивачка не довела належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у неї могло виникнути право на спадкування взагалі.
		 
		Крім того, після смерті ОСОБА_4 право на спадкування отримав його рідний брат ОСОБА_5 як спадкоємець другої черги, який прийняв спадщину, звернувшись із відповідною заявою до нотаріальної контори               в установлений законом шестимісячний строк, однак не оформив свідоцтво про право на спадщину у зв`язку зі смертю.
		 
		Оскільки ОСОБА_1 не є спадкоємцем за законом після смерті             ОСОБА_5 , суди правомірно відмовили ОСОБА_1 у задоволенні                   її позовних вимог.
		 
		Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених         у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі                                  № 521/16365/15-ц (провадження № 61-28987св18), від 09 вересня 2020 року     у справі № 202/2994/16-ц (провадження № 61-3153св20), від 03 вересня       2018 року у справі № 743/126/17 (№ провадження № 61-14362св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
		 
		При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ                               від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari                 v. Finland), § 2).
		 
		Щодо позовних вимог ОСОБА_2 . 
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). 
		 
		Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
		 
		В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
		 
		Статтею 1262 ЦК України передбачено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як             з боку батька, так і з боку матері.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
		Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
		 
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що під час вирішення питання, хто є спадкоємцями за законом, необхідно враховувати такі юридичні факти, як: родинні відносини (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця.
		 
		У п`яту чергу право на спадкування мають родичі четвертого-шостого ступеня споріднення, якщо відсутні спадкоємці перших чотирьох черг (родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення). До родичів четвертого ступеня споріднення належать діти рідних племінників та племінниць спадкодавця (двоюрідні онуки та онучки) і рідні брати та сестри його діда та баби (двоюрідні дід та баба). До родичів п`ятого ступеня споріднення належать діти його двоюрідних онуків і онучок (двоюрідні правнуки та правнучки), діти його двоюрідних братів та сестер (двоюрідні племінниці та племінники), діти його двоюрідних дідів та бабок (двоюрідні дядьки та тітки). Родичі шостого ступеня споріднення - це діти його двоюрідних правнуків та правнучок (двоюрідні праправнуки та праправнучки), діти його двоюрідних племінників та племінниць (троюрідні онуки та онучки), діти його двоюрідних дядьків та тіток (троюрідні брати та сестри).
		 
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посилаючись на те, що він є їхнім двоюрідним дядьком, тобто має право на спадщину за законом у п`яту чергу.
		 
		У справі, яка переглядається, установлено, що після смерті ОСОБА_4 право на спадкування отримав його рідний брат ОСОБА_5 як спадкоємець другої черги, який прийняв спадщину, звернувшись із відповідною заявою до нотаріальної контори в установлений законом шестимісячний строк, однак не оформив свідоцтво про право на спадщину         у зв`язку зі смертю.
		 
		ОСОБА_2 вчасно подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та вчасно подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
		 
		Листом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори                            від 01 лютого 2017 року ОСОБА_2 повідомлено, що він не надав документів, які б підтверджували його право на спадкування, що передбачені нормами ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Для отримання у подальшому свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_5 ,           ОСОБА_2 має надати нотаріусу документи, які підтверджують родинні відносини з померлим, а у разі відсутності таких документів - звернутись до суду.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції посилався на те, що ОСОБА_2 не порушував питання щодо встановлення факту родинних відносин між ним та ОСОБА_4                            і ОСОБА_5 , а тому відсутні підстави для визнання за ним права на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 та                ОСОБА_5 .
		 
		Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, з огляду на таке.
		 
		Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 є двоюрідним дядьком померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується тим, що матір`ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є ОСОБА_6 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження ОСОБА_5           від 08 липня 2016 року та витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 0016853398                 від 08 липня 2016 року; матір`ю ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису народження № 00016794328 від 22 червня 2016 року, а тому ОСОБА_7 є рідною бабою ОСОБА_4 та         ОСОБА_5 .
		 
		Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7                     є рідними братом та сестрою, що підтверджується копією посвідки про народження ОСОБА_8 № НОМЕР_6 , де зазначено батька ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , а мами - ОСОБА_10 ; копією рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року           у справі № 759/6339/17, яким встановлено, що ОСОБА_11 проживав у АДРЕСА_4 з сім`єю - жінка ОСОБА_10 та дочка ОСОБА_7 , а також встановлено, що ОСОБА_7 є рідною тіткою     ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_8 (батько ОСОБА_2 ) є рідним дядьком мами                  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , яка, в свою чергу,                          є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , тоді як останній є двоюрідним дядьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		 
		Установивши, що ОСОБА_2 як спадкоємець п`ятої черги спадкування         у строк, передбачений законом, прийняв спадщину після смерті                 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а інші спадкоємці у спадкодавців відсутні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на спадкове майно.
		 
		Суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, в результаті чого скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_2 підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 та залишення в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року в частині вирішення його позовних вимог, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України                         з ОСОБА_1 та Київської міської ради на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, понесені ним за подання касаційної скарги,                   у розмірі 17 620,00 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Кирей Оленою Василівною, задовольнити.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, треті особи: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року.
		 
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року                 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на спадкове майно за законом та зміну черговості спадкування залишити без змін.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 та Київської міської ради на користь  ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 17 620,00 грн. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   І. А. Воробйова     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць      Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...