Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/4784/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2021. Зареєстровано: 21.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2021.

Результат оскарження 02.11.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: П/140/4795/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4784/21 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі  відповідач 1, Держгеокадастр), Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі  відповідач 2, ГУ Держгеокадастру у Волинській області) про визнання протиправними та скасування наказів від 20.04.2021 № 42-то Про звільнення ОСОБА_1 , від 20.04.2021 № 128-к Про оголошення наказу Держгеокадастру від 20.04.2021 № 42-то Про звільнення ОСОБА_1 , поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу Держгеокадастру № 336-то від 10.12.2020 позивача призначено на посаду начальника управління Держгеокадастру у Волинській області і в цей же день укладено контракт № 72 про проходження державної служби.
		Відповідно до наказу Держгеокадастру від 20.04.2021 № 42-то «Про звільнення ОСОБА_1 , його було звільнено з посади відповідно до пункту 1 частини 1 статті 88 Закону України «Про державну службу» та пункту 6 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з поновленням судом на посаді особи яка її раніше займала. На виконання даного наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області 20.04.2021 прийнято наказ № 128-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру № 42-то від 20.04.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
		Позивач не погоджується із винесеними наказами про звільнення, вважає їх протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
		Зокрема, вказує на ту обставину, що в день звільнення він перебував на лікарняному.
		Нормами Закону України «Про державну службу» не врегульовано питання поновлення на роботі працівника раніше звільненого з роботи, відтак на його переконання повинні застосовуватись норми КЗпП України. Вказує на те, що частиною 3 статті 40 КзПП України визначено, що не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Вказує на те, що аналогічні гарантії містяться і в абз. 2 частини 2 статті 87 Закону України «Про державну службу». Звертає увагу на те, що звільнення працівника за пунктом 6 частини 1 статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. З врахуванням викладеного просила позовні вимоги задовольнити повністю.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. 
		У відзиві на позов відповідач 1 позовні вимоги не визнав та зазначив, що звільнення позивача було здійснено у зв`язку з поновленням працівника, який працював на даній посаді відповідно до рішення суду.
		Нормами статті 83 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін. Такою обставиною відповідно до ст.88 даного Закону є поновлення на посаді працівника, яка раніше її займала. Звертає увагу на те, що нормами закону встановлено особливий порядок звільнення працівника під час перебування його на лікарняному, однак вони до даних правовідносин не можуть бути застосовані. Вказує на дотримання відповідачем норм законодавства та умов контракту при звільненні позивача. З врахуванням викладеного просить в задоволенні позову відмовити.
		Відповідач 2 у відзиві на позов, його позовні вимоги заперечив та зазначив, що на виконання наказу Держкомзему № 42-то від 20.04.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » ними було прийнято наказ № 128-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру № 42-то від 20.04.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Вказує на дотримання відповідачами норм Закону України «Про державну службу» та контракту при звільненні позивача. Розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог КзПП України. На підставі зазначеного просить в задоволенні позову відмовити. 
		У поданій суду відповідях на відзиви позивач ще раз підтвердив свою правову позицію щодо незаконності винесеного наказу.
		У запереченні на відповіді на відзив представники відповідача 1, 2 наголосили на тому, що оскаржувані накази винесено у повній відповідності до норм Закону України «Про державну службу» та контракту, укладеного між сторонами, та просили у задоволенні позову відмовити.
		Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
		Судом встановлено, що 10.12.2020 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру винесено наказ №336-то «Про призначення ОСОБА_1 », яким позивача призначено з 15.12.2020 на посаду начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (а.с.8).
		10.12.2020 між Держгеокадастром та ОСОБА_1 укладено контракт № 72 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 ( а.с.6-7).
		ГУ Держгеокадастру у Волинській області 15.12.2020 прийнято наказ № 229-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру від 10.12.2020 №336-то «Про призначення ОСОБА_1 » (а.с.9).
		Держгеокадастром 12.04.2021 ОСОБА_1 надіслано повідомлення про припинення дії контракту № 22-28-0.15-4307/2-21 (а.с. 29).
		Наказом Держгеокадастру №42-то від 20.04.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 », останнього звільнено з посади відповідно до п.1 ч.1 ст. 88 Закону України «Про державну службу» та пункту 6 статті 40 Кодексу законів про працю України, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі 380/10094/20 у зв`язку з поновленням на посаді начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_2 (а.с.30).
		Відповідачем 2 20.04.2021 винесено наказ № 128-к «Про оголошення наказу Держгеокадатру від 20.04.2021 № 42-то «Про звільнення ОСОБА_1 », яким оголошено наказ про звільнення, а п.2 наказу визначено, що датою звільнення з посади вважати 20.04.2021 (а.с.31).
		Згідно наказу Держгеокадастру № 44-то від 21.04.2021 «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 » на виконання рішення суду останнього було поновлено на посаді начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області, з 30.10.2020 (а.с.32).
		Преамбулою Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) визначено, що цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
		Відповідно до частини 1 статті 3 даного Закону визначено, що він регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
		Як встановлено частинами 2, 3 статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
		Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		Пунктом 5 частини1 статті 83 цього Закону передбачено, що державна служба припиняється: у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88цього Закону). 
		Згідно пунктом 1 частини 1 статті 88 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є: поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.
		Як вбачається із статті 88- -1 даного Закону, контрактом про проходження державної служби можуть бути встановлені додаткові, крім передбачених цим Законом, підстави припинення державної служби.
		Нормами статті 40 Кодексу законів про працю України також врегульовано питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
		Зокрема пунктом 6 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
		Частинами 2-4 даної статті визначено, що звільнення з підстав, зазначених упунктах 1,2і6цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення запунктом 5цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті,статей 42,42-1,частин першої,другоїітретьоїстатті 49-2,статті 74,частини третьоїстатті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
		Позивач вказує на те, що оскаржувані накази є протиправними, оскільки його було звільнено з порушенням вимог статті 40 КЗпП України.
		Однак, із такими твердженнями суд не погоджується, враховуючи наступне.
		Так дійсно, стаття 40 Кодексу законів про працю України регламентує розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 (поновлення на роботі працівника який виконував вказану роботу) цієї статті, допускається у випадку, якщо працівника за його згодою неможливо перевести на іншу роботу. Також вказаною статтею передбачено, що, не допускається звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави для висновку, що частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстави поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, допускається в тому випадку, якщо працівника за його згодою неможливо перевести на іншу роботу. 
		Такі ж правила містяться в частині 3 статті 87 Закону № 889-VIII лише щодо підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, передбаченої пунктом 1 частини 1 цієї статті, такої як скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу, якщо відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а у разі відсутності такої пропозиції  іншої роботи (посади державної служби) в цьому державному органі.
		Також правила статті 40 КЗпП України щодо недопущення звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності містяться в абз. 2 частини 2 статті 87 Закону№ 889-VIII, відповідно до якого, за державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
		Ці норми повинні застосовуватись при звільненні державного службовця з підстав, визначених статтею 87 Закону України «Про державну службу».
		У даному випадку позивача звільнено на підставі пункту 1 частини 1 статті 88 Закону № 889-VIII, яка регламентує особливості припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, а тому на думку суду, вказані норми КЗпП України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
		Нормами Закону України «Про державну службу» передбачено різні підстави для припинення державної служби та особливості звільнення працівників у разі їх застосування.
		Крім загальних підстав звільнення, цим Законом визначено і додаткові підстави для припинення державної служби.
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 83 вищенаведеного Закону, державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін. Особливості припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін врегульовано статтею 88 Закону, якою достатньо чітко і безальтернативно врегулював питання припинення особою державної служби через поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.
		Цією нормою не передбачено заборони на звільнення державного службовця під час лікарняного.
		Статтею 5 Закону № 889-VIII визначено, особливості застосування законодавства які регламентують державну службу та норм трудового законодавства.
		Враховуючи те, що позивача було звільнено за статтею 88 (якою регламентовано особливі підстави для припинення державної служби) даного Закону, то спеціальними нормами в частині визначення підстав припинення державної служби для особи є норми Закону України «Про державну службу».
		Також суд зазначає, що стаття 88 Закону№ 889-VIII не містить обов`язку власника щодо працевлаштування державного службовця на іншу роботу.
		Враховуючи вищевказане суд зазначає, що гарантії, передбачені статтею 40 Кодексу законів про працю України щодо заборони звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності не можуть поширювати свою дію на відносини припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, які передбачені статтею 88 Закону України «Про державну службу». 
		Крім того, суд аналізуючи спірні накази приходить до висновку, що при звільненні позивача відповідачами було дотримано вимоги контракту № 72 від 10.12.2020.
		Зокрема, абзацом 3 пункту 18 контракту визначено, що його дія припиняється у разі припинення державної служби з підстав і в порядку, визначених частиною 1 статті 83 Закону України «Про державну службу».
		У разі припинення дії цього контракту з підстав, передбачених абзацом 3 цього пункту, державний орган повідомляє особі про припинення цього контракту не пізніше ніж за 5 робочих днів до такого припинення.
		Пунктом 5 частини 1 статті 83 Закону визначено, що державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88цього Закону).
		Відповідач 1 повідомленням від 12.04.2021 повідомив позивач про припинення дії даного контракту та зазначив з яких причин. 
		Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з посади відповідачами проведено у відповідності до норм Закону України «Про державну службу», а оскаржувані накази Держгеокадастру №42-то від 20.04.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » та ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 128-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру від 20.04.2021 № 42-то «Про звільнення ОСОБА_1 » є правомірними.
		Суд не приймає до уваги твердження позивача про не проведення з ним відповідачем 2 повного розрахунку в день звільнення, оскільки вказане ніяким чином не впливає на правомірність винесених наказів про звільнення.
		Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
		Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя Р.С. Денисюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...