Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 679/625/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2021. Зареєстровано: 22.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2021.
Дата набрання законної сили: 21.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 679/625/21 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гавриленко О.М. 
		Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 
		21 липня 2021 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Матохнюка Д.Б. 
		суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Черняк А.В., 
		представника відповідача: Файчука А.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області, поліцейського СРПП ВПД №1 Шепетівського РУП Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області Хмельовського Олександра Петровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, 
		В С Т А Н О В И В :
		у травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, поліцейського СРПП ВПД №1 Шепетівського РУП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Хмельовського Олександра Петровича про скасування постанови серії БАА №269514 від 13 травня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення ч. 1 ст. 127 КУпАП України та закрити провадження у справі.
		17 червня 2021 року Нетішинський міський суд Хмельницької області прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.
		Не погоджуючись з судовим рішенням Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
		У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
		Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
		Із оскаржуваної постанови встановлено, що 13 травня 2021 року о 12 год. 20 хв. ОСОБА_1 у м. Нетішин, по проспекту Незалежності біля будинку 21 перейшла проїзджу частину дороги де є дві смуги в одному напрямку поза пішоходним переходом при його наявності. 
		За таких обставин, 13 травня 2021 року відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №269514, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАПта накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
		Непогоджуючись із вказаною постановою позивач оскаржила її до суду. 
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв не в межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
		Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
		Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		Відповідно до ч. 2ст. 258 КУпАПпротокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
		Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
		При цьому, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про дорожній рух» визначені обов`язки пішохода, зокрема, перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності - на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч.
		Відповідно до пп. «7» п. 4.14. Правил дорожнього руху України забороняється пішоходу переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження.
		Таким чином, нормами діючого законодавства на пішохода покладено обов`язок перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах.
		Також, ч. 1 ст. 127 КУпАП України визначено, що непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Статтею 251 КУпАП України визначено, щодоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
		Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. 
		У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
		Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
		При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. 
		Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Так, відповідачем в порушення вимог ст. 72 КАС України не надано жодних письмових доказів у підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови та факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
		Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не підтверджені жодним доказом, визначеним ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП України та спростовуються встановленими у справі обставинами.
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачемправил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова серії БАА №269514 від 13.05.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на такий технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, що нівелює доказове значення наданих відповідачем відеозаписів, а тому, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч. 1ст. 127 КУпАП.
		Щодо наданого відповідачем відеозаписів із власного мобільного телефону із назвами VTD210513-120045F.MP4, VTD210513-121046F.MP4, VID210513-122046F.MP4, WhatsApp Video 2021-05-20 at 22.29.36.mp4 про вчинення позивачем правопорушення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 рокумістить чіткий перелік пристрою, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію та не надає право поліцейським здійснювати відоефіксацію власними мобільними пристроями.
		Таким чином, надані відповідачем із власного мобільного телефону відеозаписи не можуть бути належними доказами у справі. При цьому, відповідач не був позбавлений можливості зафіксувати правопорушення за допомогою нагрудної камери, однак такою можливістю не скористався.
		Тобто, у даному випадку відповідачем, в порушення вимог 72 КАС України не виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що в свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
		За результатами апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
		Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
		Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 червня 2021 року - без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Матохнюк Д.Б.    Судді    Боровицький О. А.   Шидловський В.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...