Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 688/510/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2021. Зареєстровано: 22.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2021.
Дата набрання законної сили: 30.09.2021
Номер судового провадження: 2/688/13/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа 688/510/19 
		№ 2/688/13/21 
		 
		Рішення 
		Іменем України
		 
		15 липня 2021 року                                 м. Шепетівка
		Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
		Головуючого-судді - Березюк Н.П.,
		секретаря судового засідання - Грицак Г.О.,
		представника позивача - ОСОБА_1 , 
		відповідача - ОСОБА_2 
		відповідача - ОСОБА_3 ,
		представника відповідача ОСОБА_3  ОСОБА_4 ,
		відповідача - ОСОБА_5 
		представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 
		 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом  ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,
		встановив
		Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог. 
		   Позивач ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом про захист гідності, честі, та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, в якому просив:
		   Визнати недостовірними та такими, що порочать його честь та гідність висловлювання ОСОБА_9 протягом січня  лютого 2019 року, опубліковані на Інтернет сайті https://www.youtube.com/watch?v=A7PGKgmLXDU&t=8s.: 
		   - «В цьому будиночку змушував вступити в статеві відносини, щоб в мене була гарна служба. Через 15-20 хвилин до нас під`їхав начальник міліції, поліції, його теж треба обслужувати. На вихідні візьмемо дівчат, в бані попаримося».
		- «Звичайно є (дівчата), деякі з них говорять, що дана людина є страшна, в своїх діях не сповний розуму, психічно хворий на тему сексуального характеру». 
		- «На мого чоловіка є тиск, на військовослужбовців, які дають свідчення проти нього». 
		   Зобов`язати ОСОБА_9 спростувати викладені твердження, що не відповідають дійсності, у той же спосіб, у який поширювалася інформація, тобто через Інтернет сайт, стягнути з неї на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень. 
		Визнати недостовірними та такими, що порочать його честь та гідність висловлювання ОСОБА_3 , опубліковані на Інтернет сайті https://www.youtube.com/watch?v=A7PGKgmLXDU&t=8s. : 
		- «Зателефонувала одна жіночка. Вона збирається звільнятися у зв`язку з тим, що полковник ОСОБА_10 її домагався».
		- «Всіх військовослужбовців, яких він підозрював у вживанні спиртних напоїв, він відправляв в санітарну частину і наказував робити їм клізми. Не тільки хто був в підозрі, а і їх друзякам робили теж клізми, профілактику».
		- «Він заставляв інших військовослужбовців знімати це відео, і це відео не одне, багато відео, потом шантажував цих військовослужбовців. Я свідком не був».
		- « ОСОБА_11 почав шантажувати, здійснював моральний тиск на тих військовослужбовців, хто були свідками. Наприклад, на медсестру яка проводила клізму за його наказом. Щоб вона відмовилася від своїх свідчень». 
		- «За час моєї служби, майже кожен день, о 9 годині під`їжджав до штабу ОСОБА_12 за викликом командира частини і зі штабу сідав командир частини, виганяючи солдата-водія, а з ним сідала будь-яка «дєвочка», яку він викликав і вони їхали на територію. Через 1,5-2 години повертався з цією дівчиною. Мені ці дівчата розповідали, що він вчив їх як поводитися з мужчиною, самцем».
		- «Я говорив, що ви, ОСОБА_13 , живете аморально». 
		- «Дві неділі старшина носив за плечима вогнегасник (за вказівкою позивача). Два офіцери заставляв неділю ходити в касках, щоб мозки варилися».
		- «Коли треба доставити солдата срочної служби в шпиталь, військовий медичний транспорт не надавався. Старшина завіз солдата срочніка на особистому транспорті. Зробити виїзд санітарного автомобіля, а бензин десь…..». 
		«Головний бухгалтер і медсестра, жінки, в рапорті командира частини видав для того, щоби поїхати в АТО, треба дозвіл отримати в командувача ОК «Захід». В рапорті він вказав «для проведення інвентаризації». Прийшов дозвіл. Він їх відправляє, але в відрядженні пише «для виконання бойового завдання». Вони їдуть туда. Приїхали і отримали учасника бойових дій».
		Зобов`язати ОСОБА_3 спростувати зазначені твердження, що не відповідають дійсності, у той же спосіб, у який поширювалася інформація, тобто через Інтернет сайт. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень. 
		Визнати недостовірними та такими, що порочать його честь та гідність висловлювання ОСОБА_2 , опубліковані на Інтернет сайті https://www.youtube.com/watch?v=A7PGKgmLXDU&t=8s. : 
		- «Має досить багато сексуальних випадків в частині. Порушував права військовослужбовців».
		- «В інтернеті гуляє відеоролик практики клізм військовослужбовців, що з точки зору цього командира ОСОБА_10 порушували дисципліну, а також до їхніх друзів». 
		- «Якщо військовослужбовець порушив Устав і був пійманий цим командиром, він їх відправляв робити процедури».
		- «Він викликав «дівчат по виклику». Він має будиночок, куда їх возить відпочивати, примушувати до сексуальних дій. Наприклад, як ОСОБА_14 ».
		- «Але є підтвердження великої кількості дівчат, які готові говорити, розповідати».
		Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати викладені твердження, що не відповідають дійсності, у той же спосіб, у який поширювалася інформація, тобто через Інтернет сайт. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень. 
		   Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він ОСОБА_7 проходив військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 . У цій же військовій частині на посаді заступника командира з морально-психологічного забезпечення проходив службу підполковник ОСОБА_3 , якого звільнено з військової служби 07 квітня 2018 року за станом здоров`я, а з кінця 2017 року до січня 2019 року на посаді інженера відділення технічного контролю перебувала у підпорядкуванні командування військової частини лейтенант ОСОБА_9 . За неналежне виконання службових обов`язків командир частини притягнув ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. Наказ про накладення стягнення останній оскаржував до адміністративного суду, рішенням апеляційного адміністративного суду встановлено його правомірність. ОСОБА_9 , маючи намір вступити у шлюб, подала клопотання про надання їй відпустки за станом здоров`я строком на 30 діб з виїздом за межі військової частини. Оскільки 26 листопада 2018 року Указом Президента України було оголошено про введення військового стану, він не мав правових підстав надати ОСОБА_9 відпустку з виїздом за межі гарнізону, остання самовільно залишила межі військової частини, за що була притягнута до адміністративної відповідальності. Вважає, що з метою відомстити йому, як командиру військової частини за принципову позицію до підлеглих, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_3 в січні 2019 року під час надання інтерв`ю повідомили ОСОБА_2 неправдиву інформацію щодо нього, а ОСОБА_2 в січні 2019 року розповсюдив її через соціальну мережу Інтернет на сайті https://www.youtube.com/watch?v=A7PGKgmLXDU&t=8s.
		    Неправдива інформація, яка викладена у стверджувальній формі, носить характер образ, характеризує його з негативної сторони. У подальшому в соціальній мережі Інтернет поширилася неправдива інформація щодо схиляння ОСОБА_9 до сексуальних стосунків полковником ОСОБА_7 . Такі твердження не відповідають дійсності, оскільки будь яких «домагань сексуального характеру» не вчиняв, нікому пропозицій не робив, ні щодо себе, ні щодо інших осіб. Він психічно здоровий, щорічно проходить диспансеризацію та визнаний придатним до військової служби. 
		Зазначив, що будь якого тиску на підлеглих не чинив, ні над ким не знущався, його розпорядження щодо виконання підлеглими службових обов`язків є законними. Не міг майже щодня їздити на «Уазику» по власних потребах. Так, протягом того року в частині проведені масштабні заходи, такий обсяг робіт не давав йому фізичної можливості залишати робоче місце. Не підтверджуються твердження щодо крадіжки бензину, шляхом списання на санітарний автомобіль та щодо відправлення цивільних осіб в зону АТО. Вважає, що крім іншого, ОСОБА_3 також допустив порушення закону, розповсюдивши конфіденційну інформацію без згоди військовослужбовців щодо методів лікування останніх.
		ОСОБА_2 активно сприяв іншим відповідачам своїми діями шляхом відеофіксації їхніх свідчень та розповсюдженням цього інтерв`ю зі своїми неправдивими твердженнями та образливими коментарями через соціальну мережу Інтернет. Інформація транслювалася і по українських телеканалах.
		Поширення неправдивоїінформації,яка порочитьчесть,гідність таділову репутацію,завдало шкодийого інтересам,такі діїспричинили йомуморальну шкодута страждання,він змушенийбув неодноразовопояснювати ситуаціюперед вищестоящимкомандуванням,було вкрайнеприємно,що співслужбовці,командири,знайомі зверталисядо ньогоз такими«не зручними»питаннями. Переніс душевні страждання внаслідок сильного хвилювання через розповсюдження неправдивої інформації образливого характеру, не може повернутись до свого звичного життя, переніс значний психологічний та емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги. Крім того, порушено звичайний ритм життя родини, доводилося користуватися послугами юристів, що потягло додаткові незручності та матеріальні витрати.
		Вважає, що поширення інформації значному колу осіб мала на меті опорочення його честі і гідності та ділової репутації. Застосовуючи обман, відповідачі намагаються переконати пересічних громадян, його начальників по службі, у тому, що він намагається вчиняти поступки, які суперечать суспільній моралі та засадам добропорядності. Всі ці обставини набули значного соціального розголосу, безпідставно ганьблять його як командира військової частини. Відомості, наведені та поширені відповідачами, є негативними, образливими, принизливими та такими, що не відповідають дійсності, що завдає непоправної шкоди його честі та гідності. Такі висловлювання відповідачів вважає твердженнями, які вони чітко стверджують, а не здійснюють припущення чи висловлюють власні здогади.
		   Вказуючи на те, що поширена інформація є негативною, а тому відповідно до ч.3 ст. 277 ЦК України вважається недостовірною, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідачів, просив позов задовольнити.
		   Позивач ОСОБА_7 в судові засідання не з`явився. Його представник за дорученням  адвокат Шкодяк І.А. в судових засіданнях позов підтримав. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач був командиром військової частини, у його підпорядкуванні перебували військовослужбовці ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , які через неналежне виконання службових обов`язків притягнуті командиром до дисциплінарної відповідальності. На думку сторони позивача ОСОБА_3 , маючи образи на командира ОСОБА_7 , вирішив відомстити йому. Також у військовій частині проходила службу ОСОБА_9 , яка фактично протягом календарного року понад 70% службового часу перебувала на лікарняному, у відпустках, чи з інших причин не виконувала обов`язки військової служби. Наприкінці 2017 року ОСОБА_9 звернулася за наданням медичної допомоги до шпиталю, їй було рекомендовано надати відпустку за станом здоров`я. З`ясувавши обставини, які викликали сумніви щодо лікування та обсягу лікування ОСОБА_9 у шпиталі, ОСОБА_7 виконав рекомендації лікувального закладу, надав ОСОБА_9 відпустку, однак скористався своїм правом, та, врахувавши, що було оголошено особливий період та вирішувалося питання про оголошення військового стану, не дозволив ОСОБА_9 виїзд за межі військової частини. ОСОБА_9 самовільно залишила територію військової частини. Оскільки, за рекомендацією лікарів вона не могла виконувати обов`язки військової служби, тому повинна була лікуватися, однак в цей час вступила у шлюб. Така позиція ОСОБА_9 до військової служби привела до притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що ОСОБА_9 також вирішила відомстити ОСОБА_7 за його принциповий підхід до виконання обов`язків військової служби. З метою помсти командиру, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_3 дали ОСОБА_2 інтерв`ю, в якому висловили інформацію, яка не відповідає дійсності,є негативною та порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Такі висловлювання є категоричними твердженнями, не є припущеннями чи оціночними судженнями відповідачів. ОСОБА_9 не навела жодних доказів на підтвердження інформації про те, що ОСОБА_7 змушував її вступати у статеві відносини, а твердження про те, що він психічно хворий спростовуються даними про його просування по службі та проходження обов`язкової диспансеризації. Інформація висловлена ОСОБА_3 також не підтверджена жодними доказами. На думку сторони позивача, «клізма»  це медична процедура, яка може бути призначена медичним працівником у разі вживання спиртних напоїв, це є спосіб лікування, не є протиправним засобом, це різновид очищення організму. Вважає, що ОСОБА_7 не має жодного відношення до такого лікування, а медичні працівники виконували свої службові обов`язки. Не надано доказів, що за вказівкою ОСОБА_7 ці медичні процедури фіксувалися на відео, що він вчиняв тиск на підлеглих, займався «дєвочками», чи примушував носити каски, вогнегасники та бронежилети, носіння яких передбачено Статутом, а також не надано доказів крадіжки позивачем бензину та у незаконному сприянні в отриманні особами статусу учасника «бойових дій». Відповідач ОСОБА_2 , як власник сайту, на якому була розповсюджена недостовірна інформація, активно сприяв її розповсюдженню, оскільки початком її розповсюдження став саме його сайт. Просив позов задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_7 присвоєно статус учасника бойових дій, він має дружину та дітей, за час проходження служби на нього не було нарікань, однак у зв`язку з поширенням недостовірної інформації неодноразово викликався в штаб, з ним проводилися бесіди. ОСОБА_7 не звільнений з військової служби, командування не підтвердило факти, які наведені у інтерв`ю ОСОБА_2 , а декілька кримінальних проваджень, в т.ч. за заявами ОСОБА_9 закриті. Вважає, що честь і гідність ОСОБА_7 порушена тим, що негативні твердження стали відомі широкому загалу, його дружині, дітям, батькам. Моральні страждання полягають у тому, що йому, як людині, чоловіку неприємно коли в Інтернеті, і по телеканалах розповідають про нього неприємні речі. Зазначив, що ОСОБА_7 не звертався з журналістським спростування такої інформації, чекає рішення суду. ОСОБА_9 повинна спростувати недостовірну інформацію, надавши інтерв`ю, чи шляхом виступу з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на тому ж сайті. Вважає, що заявлені суми моральної шкоди можуть компенсувати моральні страждання ОСОБА_7 . Розмір моральної шкоди визначив по різному, оскільки ОСОБА_9 була більш жорстка у своїх висловлюваннях та більш зневажливо висловлювалася про ОСОБА_7 .
		Узагальнені доводи та заперечення відповідачів. 
		   23 серпня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позов, у якому він позовні вимоги не визнав. Зазначив, що беручи інтерв`ю діяв як журналіст видання «RІА». Згідно п.3 частини першої статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей ,... якщо ... вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб. Зазначає, що згідно практики Європейського Суду з прав людини достатньо, щоб інформація була передана точно (не обов`язково дослівно, та із збереженням суті і змісту висловлювань іншої особи, із упорядкуванням інформації, логічності та послідовності її викладення). На це зверталась увага, зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Газета «Україна  Центр» проти України». Загальний підхід Європейського суду з прав людини у цьому контексті полягає у «свободі журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими». Суд неодноразово звертав увагу на неприпустимість притягнення до відповідальності ЗМІ за поширення висловлювань, зроблених іншою особою та повторював таку свою позицію у кількох рішеннях. Зазначив, що журналіст не може нести відповідальність за висловлювання інших осіб. Розмістивши інтерв`ю на каналі ютуб, під вказаним відео помістив опис даного відео, в якому зазначив, що «В рамках редакційного завдання, що до ситуації діючої військової ОСОБА_15 , яка на той час вже заявила в поліцію та військову прокуратуру про сексуальні домагання її командиром, журналісти взяли відкрите інтерв`ю у діючих та бувших колег командира, а також обов`язково спробує повторно зв`язатися з самим командиром, щоб почути його думку та підтвердити або спростувати слова свідків та заявників даної ситуації. Наразі відкрито кримінальне провадження по заяві ОСОБА_16 , ведеться слідство. Журналісти RIA 20 хвилин. Тобто, на той час вже було описане все, що сказано ОСОБА_17 в даному інтерв`ю, в заявах у поліцію та військову прокуратуру. Зазначив, що перед інтерв`ю відбувається спілкування із заявниками, які коротко розповідають про свою ситуацію, а журналіст короткими цитатами занотовує головні аспекти на папір, що б потім при самому відеозаписі не втратити важливі моменти, а вже під час інтерв`ю, під запис, журналіст має повне право запитувати по «цитованих тезах від заявників» ті важливі події чи моменти, про що готові розповідати заявники. Тому його запитання ставилися з урахуванням тієї інформації, яку він отримав перед інтерв`ю від ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . Заперечив твердження ОСОБА_7 що він «активно сприяв іншим відповідачам своїми діями, шляхом відеофіксації їхніх свідчень та розповсюдженню цього інтерв`ю зі своїми неправдивими твердженнями та образливими коментарями через Інтернет». Усі запитання ставив ОСОБА_9 та ОСОБА_3 згідно тієї інформації, яку отримав перед інтерв`ю. Зазначив, що текст в позовній заяві, не відповідає дійсності, вирваний з контексту. Беручи інтерв`ю, він задавав питання, перепитуючи чи дійсно правильно зрозумів почуте. Наприклад питав « ОСОБА_14 розкажіть будь ласка, чи є інші дівчата які все таки також страждали від таких знущань, можливо сексуального характеру і домагань від даного керівника ОСОБА_7 .?» Відповідь ОСОБА_14 : «Звичайно є, звичайно є і деякі з них, якби я з ними спілкувалася так, і вони говорять що дана людина страшна, просто в своїх діях він неповний розуму, психічно хворий на тему сексуального характеру і дають свої покази, готові говорити». На що він, підсумовуючи її слова, говорить «Тобто зараз проводиться слідство, ми відкривати всіх тайн не будемо, але є підтвердження великої кількість дівчат, які готові вже говорити, розповідати, слідство це все перевіряє..» На що ОСОБА_14 підтвердила відповідаючи: «Так», кивнувши головою. Тобто все що озвучено ним, як журналістом, в ході інтерв`ю є інформацією, що прозвучала з вуст ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . Крім того, просив взяти до уваги, що позивач ОСОБА_7 , не подав більше жодного позову до інших видань, телеканалів, інформаційних Інтернет ресурсів, що також особисто брали інтерв`ю у ОСОБА_16 та у ОСОБА_18 , які повідомляли та озвучували практично слово в слово ту ж саму інформацію від заявників, яку останні повідомили йому на початку та під час інтерв`ю. Вважає, що даний позов є помста виданню «RІА» в особі журналіста ОСОБА_19 за висвітлення ситуації між позивачем та відповідачами. Просив відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
		04 жовтня 2019 року представник відповідача ОСОБА_9 (яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_20 ) - ОСОБА_6 подала відзив на позов, в якому проти позову заперечила. Зазначила, що 10 грудня 2018 року ОСОБА_9 звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 про надання їй відпустки за сімейними обставинами (у зв`язку з одруженням), який дозволу не надав, мотивуючи це приведенням військової частини НОМЕР_1 у вищий ступінь бойової готовності. Однак відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26 листопада 2018 року «воєнний стан вводиться в Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, а також Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії»,тобто Хмельницька область відсутня у переліку, що свідчить про суб`єктивність прийняття рішення щодо відповідачки. Згідно законодавства військовослужбовцям не забороняється надавати відпустку за сімейними обставинами в особливий період під час дії воєнного стану, право приймати відповідне рішення надано командиру військової частини. Крім того, під час службової перевірки встановлено, що позивачем надавалися відпустки в цей самий період іншим військовослужбовцям строкової служби, що свідчить провибірковість прийняттярішення стосовновідповідачки. Крім того, ГУ НП в Хмельницькій області за заявою відповідачки зареєстроване кримінальне провадження №12018020010004862 від 22 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.154 КК України (примушування до вступу у статевий зв`язок), в якому відповідачка визнана потерпілою. Заява подана у зв`язку з тим, що позивач, використовуючи своє службове становище неодноразово намагався схилити відповідачку до вступу з ним у статевий зв`язок. Вважає, що поширення відповідачкою інформації не порушило немайнових прав позивача, навпаки, тільки сприяло покращенню його ділової репутації, адже 18 травня 2019 року Наказом №228 Генерального штабу Збройних сил України ОСОБА_7 призначено начальником відділу одного з центральних управлінь Збройних сил України. На її думку, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень. Зауважила, що правом на відповідь позивач не скористався. Докази, які б стверджували про недостовірність інформації у позивача відсутні, він обрав неналежний спосіб захисту, мав би звернутися до авторів інформаційного матеріалу/власників веб-сайту, телеканалів надати право на відповідь та довести факт недостовірності поширеної інформації. Крім того, обґрунтовуючи завдану йому моральну шкоду, позивач не навів жодних доказів, які б підтверджували ступінь таких моральних страждань, натомість, Наказ Генерального штабу ЗСУ про підвищення на службі свідчить про протилежне.
		   28 листопада 2019 року представник відповідача ОСОБА_3  ОСОБА_21 подав відзив на позов, у якому проти позову заперечив. На підтвердження заперечень та достовірності інформації зазначив: в березні 2017 року в мережі Інтернет а саме на відеохостингу ютуб з`явилось відео на якому солдату контрактної служби роблять очищення шлунку «клізмою». З цього приводу Хмельницьким зональним відділом військової служби правопорядку проведено перевірку та встановлено порушення командиром частини полковником ОСОБА_7 визначених законодавством України прав, свобод військовослужбовців та погроз стосовно медсестри ОСОБА_22 щоб остання змінила свої пояснення. 27 березня 2017 року військовим прокурором Рівненського гарнізону до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення, за ч.4 ст.426-1 КК України «Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень» за фактом перевищення влади чи службових повноважень посадовими особами військової частини НОМЕР_1 стосовно військовослужбовців частини. ОСОБА_3 особисто відомо, що старший прапорщик ОСОБА_23 ходив з вогнегасником за плечима два тижні, а капітан ОСОБА_24 та капітан ОСОБА_25 ходили в касках тиждень. Відомо, що в період 2016-2018 року, біля 9 години ранку, ОСОБА_7 особисто за кермом з якоюсь із дівчат з частини їздив на технічну територію. Ці дівчата написали заяви у поліцію, на даний час проводиться розслідування. ОСОБА_7 особисто пропонував ОСОБА_3 перевірити чи є пірсинг у старшого солдата контрактної служби ОСОБА_26 . Відомі випадки перевезення на приватному транспорті солдат у шпиталь. Також відомо, що згідно телеграми начальника штабу необхідно було відправити на артилерійський склад ОТУ «Луганськ» головного бухгалтера ОСОБА_27 та медичну сестру ОСОБА_22 для проведення інвентаризації, однак ОСОБА_7 в наказі змінив мету відрядження: «у зв`язку з виконанням службово-бойових завдань», що є підставою для отримання статусу учасника бойових дій. Зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин ч.3 ст.277 ЦК України, якою було передбачено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності), виключена з Цивільного кодексу України , тому позивач не звільнений від обов`язку доказування, що викладена інформація є недостовірною, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вимагаючи стягнення з моральної шкоди, позивач не підтвердив жодними доказами факт завдання шкоди своїм немайновим правам та не обґрунтував підстав для відшкодування заподіяної шкоди. 
		   В судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_8  ОСОБА_6 заперечила проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що відповідачка проходила службу у військовій частині, була у підпорядкуванні ОСОБА_7 , який застосовував до неї вибірковий підхід, надавши відпустку, не відпустив її за межі частини, хоча Хмельницька область не належала до територій, де було запроваджено особливий стан. Інформація, яку повідомила відповідачка у власному інтерв`ю є достовірною, адже ОСОБА_7 неодноразово примушував її до вступу у статевий зв`язок, за її заявою внесено відомості до ЄРДР за ст.154 КК України. На даний час вона не може ідентифікувати осіб, які говорили, що ОСОБА_7 страшна людина, оскільки здійснюється провадження в кримінальній справі, такі відомості можна буде повідомити лише після відкриття матеріалів кримінального провадження. Є узгоджені показання інших дівчат, про які також можна буде говорити лише після відкриття матеріалів кримінального провадження. Те що ОСОБА_7 є психічно хворим на тему сексуального характеру є оціночним судженням відповідачки з власного досвіду спілкування з ОСОБА_7 . Вважає, що поширенням інформації, яку позивач вважає недостовірною не тільки не завдано шкоди його не майновим правам, а, навпаки, після даного інтерв`ю він отримав підвищення по службі, працює в Києві начальником відділення. Зазначила, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту, оскільки відповідач ОСОБА_8 не публікувала власне інтерв`ю. 
		   Відповідачка ОСОБА_8 , допитана як свідок, в судовому засіданні позов не визнала. Показала, що ОСОБА_7 сексуально домагався її на той час, коли вона проходила службу у військовій частині під його командуванням з грудня 2017 року по січень 2019 року. В перший же день, коли вона вийшла на службу, він відвіз її у будинок для відпочинку за межами території військової частини під приводом надати йому допомогу. В будиночку вчиняв аморальні дії щодо неї, чіплявся, говорив, як вона має поводитися, щоб мати добру службу, гладив її руки та ноги. В той же вечір через чергову частину викликав її в квартиру прикомандированих осіб, де перебував в компанії інших осіб, примушував випити з ними, а також зазначав, що вона має його поцілувати. Дозволяв собі запитання особистого характеру, чи має дітей, чи живе статевим життям. Коли у генерала був день народження, говорив: «зроби йому подарунок  поцілуй». Такі його дії були постійними, доки вона не звернулася у поліцію. У зв`язку з її відмовами, він не відпускав її у медичні заклади, у відпустку, в т.ч. у зв`язку з одруженням, відправляв на технічну територію, де примушував піднімати важкі боєприпаси, нібито перевіряти якість ремонту боєприпасів, що полягало в тому, щоб підняти боєприпаси вагою по 22 кг, подивитися чи є маркування, чи все в порядку. Говорив, що вона повинна виконувати його вказівки та надавати послуги сексуального характеру. В перший день служби примусив її сісти в машину, щоб нібито їхати в місто по службі, натомість, завіз її в будинок для відпочинку, де «розпускав руки», казав, що вона має з ним спати. Перебуваючи в стані сп`яніння, заходив до неї на квартиру, яка знаходилась поверхом нижче під його квартирою, казав: «ставай раком на диван, випробуємо його на міцність». В один із днів, коли вона несла наряд, прийшов ОСОБА_7 і сказав: «роздягайся, - будеш обслуговувати богатирів», принижував її при солдатах та підлеглих, бо вона йому відмовляла у близькості, допускав висловлювання нецензурною лайкою. Не відпускав у відпустку у зв`язку з одруженням, порвав її рапорт, сказав, що вона «буде вагітніти та народжувати лише від нього», це відбувалося у присутності головного бухгалтера, він не соромився. Звернулася в поліцію в грудні 2018 року, коли у неї увірвався терпець. На даний час по кримінальному провадженню здійснюється досудове розслідування, в якому вона визнана потерпілою.    
		   Представник відповідача ОСОБА_3  ОСОБА_21 в судовому засіданні підтримав позицію відповідача ОСОБА_3 , викладену у відзиві на позов. Вважає, що позивач не довів, що поширена відповідачами інформація є недостовірною, не обґрунтував яким чином йому завдано моральної шкоди, навпаки, адже після даного інтерв`ю - отримав підвищення по службі. Зазначив, що відповідач ОСОБА_3 не публікував відомості, тому спростувати їх в такий спосіб він не матиме можливості.
		   Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, зазначив, що відомості, які він повідомив в інтерв`ю, відповідають дійсності, йому відомі, оскільки, проходячи службу під командуванням ОСОБА_7 , він був очевидцем багатьох подій. Не може назвати прізвище особи, яка йому телефонувала і повідомила, що ОСОБА_7 її домагався, оскільки вона допитується у кримінальному провадженні, відкритому за заявою ОСОБА_9 , а тому така інформація до відкриття матеріалів кримінального провадження не може розголошуватися. Підтвердив, що ОСОБА_7 перевищив службові повноваження, коли давав вказівку начальнику медичної частини проводити клізми, як покарання, оскільки очищення організму має проводитися лише за медичними показами. На його думку, носіння протягом двох тижнів вогнегасника принижувало гідність старшини. Йому відомо, що старшина ОСОБА_28 та капітан ОСОБА_29 власним транспортом возили хворих солдат, а тому припустив, що на службовий санітарний автомобіль списувався бензин. На його думку, особи, які направлялися в АТО для проведення інвентаризації, набули права на статус «учасника бойових дій», у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 у наказі зазначив «для виконання бойового завдання». Просив у позові відмовити.
		   Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Вказав, що є журналістом видання «RІА», виконував редакційне завдання. До нього звернулася ОСОБА_9 , повідомила про ситуацію, запросила приїхати, щоб дати йому інтерв`ю, крім того на інтерв`ю погодився ОСОБА_3 . Про даний випадок він повідомив колег з телевізійної програми «1+1», які на той час не змогли прийняти участь в інтерв`ю, попросили після інтерв`ю надати їм відео. Узгодивши свої дії з редакцією, перед інтерв`ю поспілкувався з ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , зробив відповідні нотатки, щоб мати змогу ставити запитання та уточнювати деталі. Відео розмістив на власному ютуб каналі в рамках редакційного завдання. На той час ОСОБА_9 вже подала заяву в поліцію, в військову прокуратуру про сексуальне домагання її командиром, він був при цьому присутній. Зазначив, що також зв`язався з командиром частини ОСОБА_7 , який відмовився від інтерв`ю. Заперечив власні неправомірні дії, оскільки в інтерв`ю він не стверджує інформацію, а лише ставить запитання та уточнює відомості, які повідомили ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . Виклав відео на власному ютуб каналі, як журналіст, отримавши інформацію від ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , а не вигадав її. Договором між ним та виданням передбачено використання власного контенту. Відповідно до чинного законодавства, він як журналіст не повинен перевіряти достовірність інформації повідомленої у інтерв`ю та не несе відповідальності за сказані респондентом слова. 
		   Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
		Ухвалою судувід 15лютого 2019року позовназаява залишенабез руху, позивачунадано терміндля усуненнянедоліків. Рекомендовано зазначити зміст інформації, яка на думку позивача є недостовірною, навести дані, що вона стосується саме його особи, доведена до відома інших осіб, із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, надати юридичне підтвердженняналежності аккаунтав соціальніймережі конкретнійособі (відповідачам)в реальномужитті та вказативласника веб-сайту,на якомутака інформаціяпоширена,а такожрекомендовано  подати до позовної заяви всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
		07 березня 2019 року позивач ОСОБА_7 направив до суду позовну заяву з виправленими недоліками. Ухвалою суду від 15 березня 2019 року позовна заява визнана неподаною та повернута позивачу.
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року ухвалу від 15 березня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
		   Ухвалою суду від 15 липня 2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 01 серпня 2019 року. 
		Підготовче засіданнявідкладалося заклопотанням сторін на узгоджену дату 02 жовтня 2019 року, у зв`язку з перебуванням на лікуванні головуючого судді на 31 жовтня 2019 року, за клопотанням сторін на 28 листопада 2019 року, у зв`язку зі збоєм роботи автоматизованої системи документообігу Д-3 на 16 та 20 грудня 2019 року.
		Ухвалою суду від 20 грудня 2019 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_30 про захист честі, гідності та ділової репутації, прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог. За клопотанням представника позивача витребувано з Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет довідку з відомостями про власника веб-сайту та реєстранта доменного імені https://www.youtube.com, інформацію про те з якої ІР адреси, хоста електронної пошти на сервер веб-сайту поступили файли з відеозаписами ОСОБА_31 . Вирішено питання про виклик свідків, долучення доказів, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про залучення як співвідповідача компанію You Tube LLC, що зареєстрована в штаті Каліфорнія США. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на узгоджену дату 06 лютого 2020 року.
		Ухвалою суду від 06 лютого 2021 року відмовлено представнику позивача у повторному витребуванні інформації з ДП«Центр компетенції адресногопростору мережі Інтернет»у зв`язкуз відсутністюпідстав длясприяння увитребуванні такихдоказів (з інформації ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» - позивач за такою інформацією не звертався, відповідна інформація буде надана позивачу в установленому порядку у разі його звернення до Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет). Також відмовлено у задоволенні клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді, шляхом проведення спільної наради зі сторонами, оскільки відповідачі заперечили проти такого врегулювання, роз`яснено стороні позивача право на врегулювання спору, шляхом укладення мирової угоди. Розгляд справи відкладався за клопотанням представника позивача, у зв`язку з відсутністю відомостей про власника веб-сайту на узгоджені дати 02, 31 березня 2020 року, із запровадженням карантину на 18 травня 2020 року, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_9 на узгоджену дату 06 серпня 2020 року.
		Ухвалою суду від 06 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про залучення як співвідповідача компанію You Tube LLC, Google LLC, 1600 Amphitheatre Parkway Mountain View CA 94043, US. З об`єктивних причин (неявка свідків, завершення робочого часу, витребування доказів, здача представником позивача тесту на наявність коронавірусу) в справі оголошувалися перерви на узгоджені дати: 21 вересня, 28 жовтня, 26 листопада, 09 грудня 2020 року. 
		07 грудня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 подав письмове клопотання про залучення як співвідповідача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Видавництво «РІА МЕДІА», від якого відмовився в судовому засіданні 18 січня 2021 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу, без виходу суду до нарадчої кімнати.
		В справі оголошувалися перерви на узгоджені дати: 19 лютого, 29 березня, 28 квітня, 28 травня, 05, 15 липня 2021 року.
		Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин. 
		   Судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 , відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 проходили службу у військовій частині НОМЕР_1 : ОСОБА_7 на посаді командира військової частини, ОСОБА_3 на посаді заступника командира з морально-психологічного забезпечення, ОСОБА_8 - інженера відділення технічного контролю. Дані обставини визнані сторонами, а тому відповідно до ч.1 ст.83 ЦПК України не підлягають доказуванню. 
		   В січні2019року відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 дали інтерв`южурналісту газети«RІА» ОСОБА_2 ,яке булоопубліковане 16січня 2019року умережі Інтернетза адресою: https://www.youtube.com/watch?v =A7PGKgmLXDU&t=8s., що визнано відповідачами та підтверджено відповідним відеозаписом інтерв`ю на наданому представником позивача DVD-R диску та відповідному диску наданому відповідачем ОСОБА_2 . 
		   У даному інтерв`ю ОСОБА_9 повідомила інформацію, яку позивач вважає недостовірною, а саме:
		- «В цьому будиночку змушував вступити в статеві відносини, щоб в мене була гарна служба. Через 15-20 хвилин до нас під`їхав начальник міліції, поліції, його теж треба обслужувати. На вихідні візьмемо дівчат, в бані попаримося».
		- «Звичайно є (дівчата), деякі з них говорять, що дана людина є страшна, в своїх діях не сповний розуму, психічно хворий на тему сексуального характеру». 
		- «На мого чоловіка є тиск, на військовослужбовців, які дають свідчення проти нього». 
		    ОСОБА_3 , повідомив інформацію, яку позивач вважає недостовірною, а саме:
		- «Зателефонувала одна жіночка. Вона збирається звільнятися у зв`язку з тим, що полковник ОСОБА_10 її домагався».
		- «Всіх військовослужбовців, яких він підозрював у вживанні спиртних напоїв, він відправляв в санітарну частину і наказував робити їм клізми. Не тільки хто був в підозрі, а і їх друзякам робили теж клізми, профілактику».
		- «Він заставляв інших військовослужбовців знімати це відео, і це відео не одне, багато відео, потом шантажував цих військовослужбовців. Я свідком не був».
		- « ОСОБА_11 почав шантажувати, здійснював моральний тиск на тих військовослужбовців, хто були свідками. Наприклад, на медсестру яка проводила клізму за його наказом. Щоб вона відмовилася від своїх свідчень». 
		- «За час моєї служби, майже кожен день, о 9 годині під`їжджав до штабу ОСОБА_12 за викликом командира частини і зі штабу сідав командир частини, виганяючи солдата-водія, а з ним сідала будь-яка «дєвочка», яку він викликав і вони їхали на територію. Через 1,5-2 години повертався з цією дівчиною. Мені ці дівчата розповідали, що він вчив їх як поводитися з мужчиною, самцем».
		- «Я говорив, що ви, ОСОБА_13 , живете аморально». 
		- «Дві неділі старшина носив за плечима вогнегасник (за вказівкою позивача). Два офіцери заставляв неділю ходити в касках, щоб мозки варилися».
		- «Коли треба доставити солдата срочної служби в шпиталь, військовий медичний транспорт не надавався. Старшина завіз солдата срочніка на особистому транспорті. Зробити виїзд санітарного автомобіля, а бензин десь…..». 
		«Головний бухгалтер і медсестра, жінки, в рапорті командира частини видав для того, щоби поїхати в АТО, треба дозвіл отримати в командувача ОК «Захід». В рапорті він вказав «для проведення інвентаризації». Прийшов дозвіл. Він їх відправляє, але в відрядженні пише «для виконання бойового завдання». Вони їдуть туда. Приїхали і отримали учасника бойових дій».
		Крім того, позивач вважає недостовірною інформацією висловлювання ОСОБА_2 , під час інтерв`ю з ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , а саме:
		- «Має досить багато сексуальних випадків в частині. Порушував права військовослужбовців».
		- «В інтернеті гуляє відеоролик практики клізм військовослужбовців, що з точки зору цього командира ОСОБА_10 порушували дисципліну, а також до їхніх друзів». 
		- «Якщо військовослужбовець порушив Устав і був пійманий цим командиром, він їх відправляв робити процедури».
		- «Він викликав «дівчат по виклику». Він має будиночок, куда їх возить відпочивати, примушувати до сексуальних дій. Наприклад, як ОСОБА_14 ».
		- «Але є підтвердження великої кількості дівчат, які готові говорити, розповідати».
		    ОСОБА_2 є журналістом газети «RІА», що підтверджено копією договору, укладеного між видавцем газети та журналістом від 25 вересня 2018 року та посвідченням журналіста № НОМЕР_2 . Відповідно до вищезазначеного договору журналіст ОСОБА_2 є творчим працівником, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації. Пунктом 3.4. договору передбачено, що при виконанні цього договору журналіст використовує власні засоби виробництва, витратні матеріали, оргтехніку, засоби комунікації, транспортні засоби, Інтернет тощо. 
		   Згідно довідки дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» від 26 березня 2020 року №66/2020-д : веб-сайт відео хостингу «YouTube» (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) фактично є багатокористувацькою платформою, користувачі якої мають технічну можливість створювати власні канали відео-контенту. Так на веб-сайті https://www.youtube.com// користувачем з іменем «Віталій Павловський» створено власний канал відео-контенту, доступний за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 .На цьомуканалі відео-контентубуло розміщенеспірне відео заадресою умережі Інтернет: https://www.youtube.com/watch?v=A7PGKgmlXDU&t=8s. 
		   Факт поширення інформації, яку позивач вважає недостовірною підтверджується наданими стороною позивача скріншотами статей та відео з мережі Інтернет (т.1 а.с.90-129).
		   Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018020010004862, 22 грудня 2018 року за заявою ОСОБА_9 внесено відомості до ЄРДР про те, що за період проходження її служби в ЗСУ керівник частини НОМЕР_1 , гр. І., використовуючи своє службове становище схиляє гр. С. до надання йому інтимних послуг (ЖЄО 41644). Правова кваліфікація кримінального правопорушення ст.154 КК України (примушування до вступу в статевий зв`язок). ПІБ потерпілого ОСОБА_9 .
		   Згідно інформації військової прокуратури Рівненського гарнізону, яке надійшло на адресу суду 07 грудня 2020 року кримінальне провадження №12018020010004862 від 22 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КК України на даний час розслідується підрозділом дізнання Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області. У кримінальному провадженні жодній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлялося.
		   Станом на час постановлення судового рішення в даній справі 15 липня 2021 року в кримінальному провадженні №12018020010004862 від 22 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КК України здійснюється досудове розслідування, що визнано відповідачами та не спростовано стороною позивача.
		   Згідно витягу з ЄРДР №42017180490000042, 27 березня 2017 року за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено відомості про те, що командуванням військової частини НОМЕР_1 впродовж березня-травня 2016 року перевищено службові повноваження щодо підлеглих військовослужбовців, що виразилось у наданні наказу на проведення підлеглим військовослужбовцям медичної процедури не встановленої медичними показниками. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.4 ст.426-1 КК України. 
		   Постановою військової прокуратури Рівненського гарнізону від 21 серпня 2017 року про закриття кримінального провадження закрито кримінальне провадження №42017180490000042 від 27 березня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426-1 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.      
		   За клопотанням сторони позивача в судовомузасіданні допитані свідки щодо фактів, повідомлених ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в інтерв`ю ОСОБА_2 , яке було опубліковане на ютуб каналі в мережі Інтернет 16 січня 2019 року. 
		Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні показав, що йому невідомо про наявність близьких стосунків між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . На загальних нарадах ОСОБА_7 часто задавав ОСОБА_9 запитання, які стосувалися її професійної підготовки, на які вона не могла відповісти. На його думку, відносини ОСОБА_3 з ОСОБА_7 були напруженими, через те, що до призначення ОСОБА_7 командиром частини, в частині не було дисципліни. Йому особисто не відомо про те, щоб за наказом командира військовослужбовцям ставили клізми, щоб військовослужбовці, як покарання, носили вогнегасники, а також не відомо про випадки перевезення військовослужбовців у шпиталь на приватному транспорті. Заперечив, що командир міг не перебувати на робочому місці по 1,5-2 години протягом дня.
		Свідок ОСОБА_33 суду показав, що проходив військову службу, звільнився з посади начальника зберігання. Особисто не бачив, щоб ОСОБА_7 з дівчатами їздили в будиночок для відпочинку, чи на технічну територію військової частини, особисто також не їздив з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на технічну територію, не вживав з ним спиртних напоїв у військовій частині, лише у нього вдома. Відомо, що на даний час ОСОБА_7 проходить військову службу в центральному управлінні в м. Києві. Були випадки, що по четвергах, він разом з усіма військовослужбовцями носив бронежилет. Ствердив, що в обов`язки ОСОБА_9 не входило носити боєприпаси. Жартома ОСОБА_7 пропонував йому усіх дівчат військовослужбовців, як наречених.
		Свідок ОСОБА_34 суду показав, що йому не відомо про факти домагання ОСОБА_7 щодо жінок військовослужбовців. У 2018 році ОСОБА_9 була у його підпорядкуванні, в її обов`язки не входило переносити важкі боєприпаси, від неї вимагалося перевірити якість ремонту боєприпасів. Ствердив, що ОСОБА_9 надавалися відпустки, також вона перебувала на лікарняних. Не пригадує такого випадку, щоб він погодив лікарняний для ОСОБА_9 , а ОСОБА_7 не підписав наказ. Відомо з обговорень у військовій частині, що військовослужбовцям ставили клізми, може припустити, що це відбувалося у зв`язку з їх станом сп`яніння. Чув також, що військовослужбовці носили вогнегасники, йому не відомо за чиїм наказом, не був присутній при цьому. Особисто по четвергах, разом з іншими, носив бронежилет та каску з метою тренувань та вишколу. Навіть бачив ОСОБА_7 в бронежилеті, вважає, що це не порушення, а набуття навичок, удосконалення, планове набуття досвіду. Восени 2018 року ОСОБА_35 телефонував йому з приводу прискіпливого ставлення до його майбутньої дружини ОСОБА_9 , яка теж говорила йому про прискіпливе ставлення з боку командира, що полягало в опитуванні її про посадові обов`язки при всіх на нараді, однак про домагання з боку командира вона йому не повідомляла.
		   За клопотанням відповідача ОСОБА_3 в судовомузасіданні допитані свідки щодо фактів, повідомлених ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в інтерв`ю ОСОБА_2 , яке було опубліковане на ютуб каналі в мережі Інтернет 16 січня 2019 року. 
		   Свідок ОСОБА_36 суду показав, що під час проходження військової служби у військовій частині, командиром якої був ОСОБА_7 на прохання військового лікаря власним транспортом доставляв військовослужбовця у шпиталь до м. Хмельницького з підозрою на гострий апендицит. Був випадок, коли йому скаржилась юрист, що командир ОСОБА_7 говорив їй: «у тебе сьогодні груди більші, ніж учора, можна я їх «потрогаю». Був свідком того, як солдату ставили клізму, у зв`язку з тим, що, напередодні він вживав спиртні напої. Зазначив, що Дисциплінарним Статутом передбачено стягнення за порушення дисципліни, однак «публічна клізма» не входить до переліку таких стягнень, вважає такі дії аморальними, оскільки військовослужбовці отримали моральне приниження. Такі дії, на його думку, могли проводитися лише з вказівки командира частини. Йому відомо про інтерв`ю з ОСОБА_9 , це відео його не здивувало, і не змінило його ставлення до ОСОБА_7 , лише підтвердило те, що він думає про останнього. З розповідей знайомих йому також відомо, що військовослужбовці, як покарання, носили вогнегасники та бронежилети. На той час він вже перевівся в іншу військову частину. 
		   Свідок ОСОБА_37 суду показав, що є співробітником Військової служби правопорядку. Коли ОСОБА_9 написала скаргу на полковника ОСОБА_7 щодо сексуальних домагань, ОСОБА_38 відмовилась давати пояснення, але в особистій розмові з ним розповідала, що ОСОБА_7 «лапав її за статеві органи». Особисто бачив, як ОСОБА_7 кілька разів заїжджав з військовослужбовцями лейтенантом ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 на технічну територію, мета таких поїздок йому не відома. Особисто бачив, як військовослужбовець ОСОБА_42 тиждень ходив протягом дня в касці, а військовослужбовець ОСОБА_43 у речовому мішку носив вогнегасник, як покарання за те, що ОСОБА_7 знайшов недопалки. Проводив перевірку за фактом опублікування в мережі Інтернет відео, на якому військовослужбовцям ставили клізми. На даному відео видно, що прапорщик перебував у стані сп`яніння, а інші два військовослужбовці - контрактники не були п`яні, то їм ставили клізми для профілактики. Під час перевірки медсестра ОСОБА_44 розповіла, що ОСОБА_7 дав вказівку робити військовослужбовцям клізми, також повідомляла, що ОСОБА_7 чинить на неї тиск. В неофіційній обстановці, у зв`язку з проведенням перевірки, ОСОБА_7 говорив йому, щоб він перестав займатися дурницями. Під час перевірки по зверненню ОСОБА_45 щодо домагань ОСОБА_7 , він встановив близько п`яти жінок військовослужбовців, у яких брапв пояснення, які підтвердили факти домагань ОСОБА_7 щодо них, саме ці пояснення в подалдьшому бачив у газеті з «замазанрими іменами» на даний час у справі ведеться слідство.
		   Свідок ОСОБА_46 , суду показав, що на прохання лікаря Бановського перевозив на власному автомобілі хворого військовослужбовця з «коростою» у лікарню, де брали бензин, йому не відомо. Підтвердив, що по четвергах ходили в бронежилетах, на даний час такої практики в частині не має. 
		   Свідок ОСОБА_47 суду показав, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з червня 2015 по січень 2018 року. З приходом нового командира ОСОБА_7 перевівся на посаду кіномеханіка, виконував обов`язки начальника клубу, який знаходиться біля штабу, тому був свідком багатьох речей. Відповідач ОСОБА_3 був його безпосереднім керівником. Часто спостерігав як під`їжджав водій до штабу та передавав автомобіль командиру ОСОБА_7 , котрий особисто возив дівчат, що служили, зокрема ОСОБА_48 на технічну територію. ОСОБА_49 не мала доступу на технічну територію, то ОСОБА_7 особисто возив її, ОСОБА_40 та інших осіб, які також не мали доступу. Йому відомо, хоча особисто не бачив, про те, що ОСОБА_7 покарав двох капітанів, за те, що вони курили на території, змусивши їх носити каски, бронежилети та речові мішки з вогнегасниками. Під час шикування, на якому він був присутній особисто, перед усім особовим складом контрактників ОСОБА_7 повідомив, що капітани Нех та ОСОБА_42 будуть покарані та носитимуть каски. Також на зборах, які проходили у клубі, ОСОБА_7 попереджав, якщо хтось попадеться під час куріння у невстановлених місцях, будуть покарані  носитимуть каски, речові мішки з вогнегасниками. Також попереджав, що в разі вживання спиртного, буде вважати, що особи отруїлися технічним спиртом та віддасть наказ медсестрі промити шлунок та поставити клізму. Після цього були покарані два військовослужбовці, особисто бачив відео. ОСОБА_7 зневажливо ставився до жінок, у присутності військовослужбовців називав їх «сосалками». Коли проводив бесіди про недопустимість куріння, казав «ви нічого не можете брати до рота, це прерогатива жінок». ОСОБА_7 висловлював сумніви, що жінки можуть щось інше робити, на його думку, жінки «здатні лише для надання сексуальних послуг». Особисто бачив, як ОСОБА_43 носив за плечима вогнегасник у речовому мішку за те, що курив. На загальних шикуваннях ОСОБА_7 ображав особовий склад, своїх заступників ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , висловлювався на їх адресу некоректно, ставив під сумнів їх авторитет. В частині була негативна, гнітюча атмосфера, весь особовий склад намагався уникати ОСОБА_7 , його боялись. Відомо, що ОСОБА_49 їздила в АТО, пробула там місяць, повернулася і отримала статус учасника АТО і підвищення по службі. Чув розмови у частині про те, що ОСОБА_7 возив ОСОБА_48 та ОСОБА_40 у будиночок для відпочинку, «займатися сексом». Звернув увагу на двох дівчат ОСОБА_48 та ОСОБА_40 , бо ні в кого у військовій частині не було такого стрімкого кар`єрного зростання. Був свідком того, як ОСОБА_7 виносив на загал особисті питання ОСОБА_9 , зазначав, що нікуди її не відпустить, при цьому лаявся.
		Застосовані норми права.
		У відповідності із положеннями статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно положень статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Відповідно до роз`яснень, які викладені у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Відповідно до змісту статей 11,15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
		Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
		Згідно положень статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
		Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
		Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
		Мотиви та висновки суду.
		   Судом встановлено, що інформація, яку позивач вважає недостовірною, була поширена через мережу Інтернет.
		Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту.
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. 
		Згідно зістаттею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
		   Судом встановлено, що на веб-сайті https://www.youtube.com// користувачем з іменем «Віталій Павловський» створено власний канал відео-контенту, доступний за адресою у мережі Інтернет:https:/ ІНФОРМАЦІЯ_3 .На цьомуканалі відео-контентурозміщене спірне відеоза адресоюу мережіІнтернет: https://www.youtube.com/watch? v=A7PGKgmlXDU&t=8s. 
		ОСОБА_2 є журналістом, і дане інтерв`ю він опублікував на власному ютуб каналі, як журналіст, що узгоджується положеннями договору, укладеного ним із газетою «RІА», отже є автором та розповсюджувачем у мережі Інтернет спірного відеосюжету. 
		Власниками інформації, яка викладена у відеосюжеті, опублікованому ОСОБА_2 є відповідно: ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .
		Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_7 зазначив, що поширена відповідачами інформація є негативною, а тому відповідно до ч.3 ст.277 ЦК України вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
		Суд зауважує, що ч.3 ст.277 ЦК України втратила чинність 19 квітня 2014 року, і не може поширюватися на спірні правовідносини.
		Отже, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд враховує характер такої інформації, а також враховує, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з рішенням Конституційного суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявниця могла обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосований і до «нового» Цивільного кодексу 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року (SIRYK v. UKRAINE, № 6428/07, параграф 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року).
		Отже, інформація, яка поширена відповідачкою ОСОБА_8 - «В цьому будиночку змушував вступити в статеві відносини, щоб в мене була гарна служба. Через 15-20 хвилин до нас під`їхав начальник міліції, поліції, його теж треба обслужувати. На вихідні візьмемо дівчат, в бані попаримося», «Звичайно є (дівчата), деякі з них говорять, що дана людина є страшна, в своїх діях не сповний розуму, психічно хворий на тему сексуального характеру», «На мого чоловіка є тиск, на військовослужбовців, які дають свідчення проти нього» не може бути такою, що принижує честь та гідність позивача, оскільки ОСОБА_8 визнана потерпілою у кримінальному провадженні №12018020010004862 від 22 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КК, і заяви зроблені нею під час інтерв`ю щодо примушування до вступу в статеві відносини, стосуються саме зазначених тих подій, щодо яких вона звернулася до правоохоронного органу, а тому не можуть бути такими, що принижують честь, гідність позивача.
		Суд зазначає, що частина інформації, яка поширена відповідачем ОСОБА_3 під час інтерв`ю журналісту ОСОБА_2 , який розмістив її на власному ютуб каналі в мережі Інтернет щодо позивача не є недостовірною інформацією, а у частині є оціночним судженням відповідача, однак відповідно до положень статті 277 ЦК України оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків не є предметом судового захисту. 
		Інформація, повідомлена ОСОБА_3 в інтерв`ю: «Всіх військовослужбовців, яких він підозрював у вживанні спиртних напоїв, він відправляв в санітарну частину і наказував робити їм клізми. Не тільки хто був в підозрі, а і їх друзякам робили теж клізми, профілактику». «Він заставляв інших військовослужбовців знімати це відео, і це відео не одне, багато відео, потом шантажував цих військовослужбовців. Я свідком не був». « ОСОБА_11 почав шантажувати, здійснював моральний тиск на тих військовослужбовців, хто були свідками. Наприклад, на медсестру яка проводила клізму за його наказом. Щоб вона відмовилася від своїх свідчень» не є недостовірною. 
		Так, у судовому засіданні встановлено, що постановою військової прокуратури Рівненського гарнізону від 21 серпня 2017 року про закриття кримінального провадження закрито кримінальне провадження №42017180490000042 від 27 березня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426-1 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Зі змісту постанови слідує, що під час проведення досудового розслідування встановлено, що у травні 2016 року командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 дав вказівку капітану ОСОБА_52 та підполковнику ОСОБА_53 вжити заходів щодо очистки шлунків військовослужбовців солдата ОСОБА_54 , молодшого сержанта ОСОБА_55 , молодшого сержанта ОСОБА_56 та прапорщика ОСОБА_57 , які виявилися на території військової частини у стані алкогольного сп`яніння. Медичні процедури очищення кишечнику клізмою проводила медична сестра ОСОБА_22 , за їх добровільною згодою. Тілесних ушкоджень, шкоди життю та здоров`ю вказаними медичними процедурами їм спричинено не було, окрім морального приниження. Оглядом відеозапису на інтернет-ресурсах за адресою «htths://ok.ru/video/252248851942 із назвою «Як полковник ОСОБА_7 знущається над підлеглим особовим складом ЗСУ» встановлено, що заходи фізичного впливу до військовослужбовця на відео не застосовуються, останній добровільно проходить медичну процедуру щодо очистки кишечнику введенням значної кількості води у кишечнику «клізму». 
		Суд зауважує, що кримінальне провадження закрите не у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, а у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.426-1 КК України, що має матеріальний склад, обов`язковою ознакою якого є встановлення завдання істотної шкоди. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження - кримінальне провадження закрите, оскільки жодна шкода життю та здоров`ю військовослужбовців не спричинена, медичні процедури проводилися за їх добровільною згодою, заходи фізичного насильства щодо них не застосовувалися, тілесні ушкодження на тілі відсутні, жодних скарг від них не надходило. 
		Отже, в судовому засіданні сторона позивача не довела, що даних подій не існувало, навпаки, з постанови слідує: «допитаний, як свідок командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_7 повідомив, що дійсно у травні 2016 року на території військової частини виявлялися військовослужбовці в стані алкогольного сп`яніння. Оскільки не було відомо, який саме спирт вони вжили, він, побоюючись за стан їхнього здоров`я дав вказівку вжити заходів щодо очистки шлунків останніх». Даною постановою також підтверджено існування, опублікованого в мережі Інтернет за адресою «htths://ok.ru/video/252248851942 відео із назвою «Як полковник ОСОБА_7 знущається над підлеглим особовим складом ЗСУ». Інформація, що вказане відео знімалося за вказівкою ОСОБА_7 є оціночним судженням відповідача ОСОБА_3 . 
		Не єтакою,що порушуєчесть тагідність позивачаінформація: «Зателефонувала одна жіночка. Вона збирається звільнятися у зв`язку з тим, що полковник ОСОБА_10 її домагався», «За час моєї служби, майже кожен день, о 9 годині під`їжджав до штабу ОСОБА_12 за викликом командира частини і зі штабу сідав командир частини, виганяючи солдата-водія, а з ним сідала будь-яка «дєвочка», яку він викликав і вони їхали на територію. Через 1,5-2 години повертався з цією дівчиною. Мені ці дівчата розповідали, що він вчив їх як поводитися з мужчиною, самцем». «Дві неділі старшина носив за плечима вогнегасник (за вказівкою позивача). Два офіцери заставляв неділю ходити в касках, щоб мозки варилися», «Коли треба доставити солдата срочної служби в шпиталь, військовий медичний транспорт не надавався. Старшина завіз солдата срочніка на особистому транспорті.» 
		Так, в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_46 , ОСОБА_58 підтвердили існування таких фактів. 
		Суд зауважує, що показання свідків позивача про те, що їм не відомо про існування певних фактів не є доказом того, що таких фактів не існувало.
		Висловлена ОСОБА_3 інформація: «Я говорив, що ви, ОСОБА_13 , живете аморально», «Зробити виїзд санітарного автомобіля, а бензин десь…..», «Головний бухгалтер і медсестра, жінки, в рапорті командира частини видав для того, щоби поїхати в АТО, треба дозвіл отримати в командувача ОК «Захід». В рапорті він вказав «для проведення інвентаризації». Прийшов дозвіл. Він їх відправляє, але в відрядженні пише «для виконання бойового завдання». Вони їдуть туда. Приїхали і отримали учасника бойових дій», є його оціночним судженням.
		Неє такими,що порушуютьчесть тагідність позивача висловлювання ОСОБА_2 , під час інтерв`ю з ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , а саме: «Має досить багато сексуальних випадків в частині. Порушував права військовослужбовців», «В інтернеті гуляє відеоролик практики клізм військовослужбовців, що з точки зору цього командира ОСОБА_10 порушували дисципліну, а також до їхніх друзів», «Якщо військовослужбовець порушив Устав і був пійманий цим командиром, він їх відправляв робити процедури», «Він викликав «дівчат по виклику». Він має будиночок, куда їх возить відпочивати, примушувати до сексуальних дій. Наприклад, як ОСОБА_14 », «Але є підтвердження великої кількості дівчат, які готові говорити, розповідати».
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 діяв як журналіст, брав інтерв`ю, і такі висловлювання не є поширенням інформації про позивача, а уточненням змісту інформації, що надавалась ОСОБА_8 та ОСОБА_3 під час інтерв`ю.
		Суд також зауважує, що межі допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшими, ніж окремої пересічної особи. Враховуючи положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 827 засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя, суд зауважує, що позивач є публічною особою, а тому відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою.
		Враховуючи те, що позивач проходить військову службу, є військовою службовою особою, що займає керівну посаду (публічна особа) інформація про його моральні якості, добросовісне виконання посадових обов`язків, навіть поведінку у побуті становить громадський інтерес. Громадськість має право на отримання такої інформації.
		Використовуючи власні методи керівництва, позивач, як командир військової частини мав бути готовий до певної різкої критики з боку підлеглих. При цьому суд зауважує, що в тексті поширеного відповідачем ОСОБА_3 повідомлення, ОСОБА_7 особою, яка привласнила матеріальні цінності, чи зловживала службовим становищем всупереч службі, прямо не названий, у зв`язку із чим доводи позовної заяви у цій частині також підлягають відхиленню.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для втручання у право ОСОБА_3 на поширення інформації, яка хоч і містить некоректні висловлювання, але не підлягає спростуванню, а отже і задоволення заявлених позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а офіційні особи органів державної влади мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
		   Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		   Позивач не довів наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо спростування недостовірної інформації. Оскільки відсутні підстави для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації, то підстав для стягнення моральної шкоди не має. 
		   Розподіл судових витрат.
		   Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються. 
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 82, 141, 263-265, 268 ЦПК України, 
		ухвалив:
		   У задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 про захист гідності, честі та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,  відмовити повністю.
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		   Учасники справи:
		   позивач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Тлумач Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області 18 вересня 2004 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
		   відповідач 1: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка смт. Томашпіль Томашпільського району Вінницької області, жителька АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
		   відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_7 , виданий Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області 02 жовтня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .
		відповідач 3: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець м. Вінниця, житель АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_9 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 30 серпня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .
		   Повний текст рішення виготовлено 19 липня 2021 року.
		 
		       Суддя:                Н.П.Березюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...