Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/5875/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2021. Зареєстровано: 23.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2021.
Дата набрання законної сили: 21.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/2249/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 липня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 520/5875/19
		адміністративне провадження № К/9901/2249/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Мартинюк Н.М.,
		суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/5875/19
		за позовом ОСОБА_1 
		до Заступника командира 9 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Харкові Дорожньої патрульної поліції лейтенанта Тарасова Андрія Олексійовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, третя особа Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси", 
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
		 
		за касаційною скаргою адвоката Гордейчука Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 
		на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року (головуючий суддя Кухар М.Д.)
		і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (головуючий суддя Макаренко Я.М., судді Старосуд М.І., Мінаєва О.М.).
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив:
		 
		- визнати протиправними дії заступника командира 9 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Харкові Дорожньої патрульної поліції лейтенанта поліції Тарасова Андрія Олексійовича (далі - «поліцейський Тарасов А.О.») щодо тимчасового затримання транспортного засобу й складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 30 листопада 2016 року;
		 
		- зобов`язати Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучений за актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 30 листопада 2016 року автомобіль марки «Range Rover Vogue» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , чорного кольору (далі - «транспортний засіб»), який зберігається на спеціальному майданчику за адресою: місто Харків, вул. Пушкінська 107.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року адміністративний позов залишено без задоволення.
		 
		Не погоджуючись із рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
		 
		Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2019 року скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року і на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») залишив позов ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
		 
		Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заходи щодо затримання транспортного засобу поліцейським Тарасовим А.О. вжито 30 листопада 2016 року, тому саме з цієї дати позивач дізнався про порушення своїх прав як зберігач транспортного засобу, визначений актом опису та арешту майна від 24 квітня 2015 року. Також суд апеляційної інстанції вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач не був власником транспортного засобу, а був його відповідальним зберігачем, проте жодних доказів того, що позивач до моменту звернення до суду з цим позовом (2019 рік) не мав можливості вчиняти дії щодо відновлення свого права як зберігача спірного транспортного засобу, позивач не надав. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		 
		У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій й ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
		 
		У обґрунтування вимог касаційної скарги представник позивача, зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на ту обставину, що суд першої інстанції вже вирішував питання дотримання позивачем строку звернення до суду й ухвалою від 13 серпня 2019 року залишив без задоволення клопотання Управління патрульної поліції в Харківській області про залишення адміністративного позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
		 
		Управління патрульної поліції в Харківській області у відзиві на касаційну скаргу повністю погоджується з судовим рішенням суду апеляційної інстанції й викладеними у ньому мотивами, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
		 
		Заступник командира 9 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Харкові Дорожньої патрульної поліції лейтенант Тарасов Андрій Олексійович і третя особа Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" відзиви на касаційну скаргу не подали, копію ухвали Верховного Суду від 30 січня 2020 року про відкриття касаційного провадження отримали 10 лютого 2020 року і 17 лютого 2020 року відповідно.
		 
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		 
		Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 30 листопада 2016 року поліцейський Тарасов А.О. тимчасово затримав транспортний засіб під керуванням позивача, оскільки на ньому були присутні номерні знаки, що не належить цьому транспортному засобу, а також відсутні документи на транспортний засіб, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (відповідного зразка), про що складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 30 листопада 2016 року.
		 
		За фактом вчинення позивачем двох адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною шостою статті 121 та статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - «КУпАП»), поліцейський Тарасов А.О. ухвалив постанову серії АР113702 від 30 листопада 2016 року за частиною першою статті 126 КУпАП.
		 
		Позивач 14 грудня 2016 року сплатив штраф за вказаною постановою.
		 
		Зазначений транспортний засіб належить позивачу на праві зберігання, що підтверджується актом опису й арешту майна від 24 квітня 2015 року, який складений у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа про конфіскацію автомобіля «LEND ROVER RANGE ROVER» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , чорного кольору.
		 
		Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 22 грудня 2018 року в справі №640/19089/18 за позовом ОСОБА_3 до Київського відділу Державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння затверджено мирову угоду, укладену 20 грудня 2018 року між ОСОБА_3 в особі адвоката Капустіна Володимира Володимировича й ОСОБА_1., у якій сторони погодились, що за результатами виконання цієї домовленості ОСОБА_1 отримає у власність транспортний засіб «LEND ROVER RANGE ROVER» чорного кольору 2007 року випуску, VIN НОМЕР_2 .
		 
		Вважаючи свої права порушеними, внаслідок безпідставного затримання транспортного засобу, позивач звернувся з цим позовом до суду 11 червня 2019 року.
		 
		ІІІ. ОЦІНКА СУДУ
		 
		Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
		 
		Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Оскільки касаційна скарга позивача у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
		 
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Вирішуючи питання щодо правильного застосування норм КАС України судом апеляційної інстанції при залишенні позову без розгляду, Верховний Суд керується таким.
		 
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення визначаються статтею 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Перевіряючи постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року на відповідність вказаним критеріям в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		 
		Позивач, не погодившись із рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року, оскаржив його в апеляційному порядку.
		 
		Як слідує із змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, застосувавши наслідки пропущення строку звернення до суду, визначені статтею 123 КАС України, на підставі частини першої статті 319 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
		 
		Залишаючи позовну заяву позивача без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду.
		 
		Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України.
		 
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
		 
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308 цього ж Кодексу).
		 
		Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, визначені частиною третьою статті 317 КАС України, а саме:
		 
		1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
		 
		2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;
		 
		3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
		 
		4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
		 
		5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
		 
		6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
		 
		7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
		 
		Нормами абзацу другого частини першої статті 319 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього ж Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
		 
		Пропуск строку звернення до суду не визначений серед переліку порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
		 
		До того ж, апеляційна скарга позивача не містила таких доводів і підстав оскарження рішення суду першої інстанції.
		 
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі апеляційного перегляду та помилково скасував рішення суду першої інстанції, використавши свої повноваження без законних на те підстав, визначених нормами КАС України.
		 
		Наявність такої підстави серед повноважень суду апеляційної інстанції за змістом норм статті 319 КАС України не надає права суду застосовувати ці повноваження з власної ініціативи. Повноваження суду апеляційної інстанції обмежені встановленими статтею 308 КАС України межами.
		 
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2019 року в справі №0440/6027/18, від 12 січня 2021 року в справі №1640/2719/18.
		 
		За приписами частини другої статті 353 КАС України наведене є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Тому вимоги касаційної скарги про скасування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року належить задовольнити.
		 
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу адвоката Гордейчука Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		…………………………………
		 
		……………………………………
		 
		……………………………………
		Н.М.            
		Мартинюк А.В.       
		Жук Ж.М.    Мельник-Томенко ,
		Судді          Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...