Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/141/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.07.2021. Зареєстровано: 23.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2021.
Дата набрання законної сили: 22.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/18182/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 липня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 340/141/21
		адміністративне провадження № К/9901/18182/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області
		про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії
		за касаційною скаргою адвоката Якименко Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року (постановлену у складі головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів Іванова С.М., Панченко О.М.),
		В С Т А Н О В И В :
		Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
		Представник позивачів, не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
		Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та скаржнику надано строк 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, а саме, надання до суду апеляційної скарги із зазначенням у ній дати отримання копії повного судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується із наданням доказів, що її підтверджують, за наявності.
		Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі №340/141/21/20 - повернуто.
		Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що недолік апеляційної скарги зазначений в ухвалі суду від 26 березня 2020 року у встановлений судом строк скаржником усунуто не було, тому суд зробив висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у відповідності до положень статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, представник позивачів звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього суду.
		В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято з неправильним застосуванням статей 296, 298 КАС України, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги.
		Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано при прийнятті оскаржуваного рішення висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 160/3129/19, який полягає у тому, що вимога пункту 8 частини другої статті 296 КАС України щодо зазначення в апеляційній скарзі дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, зобов`язує суд апеляційної інстанції з`ясувати чи дотримано особою, яка подала апеляційну скаргу, встановленого частиною першою статті 295 КАС строку на апеляційне оскарження, як обов`язкової передумови відкриття апеляційного провадження.
		Позиція інших учасників справи
		Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому суд зазначає, що відповідачем ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі отримано 16 червня 2021 року.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		Касаційна скарга надійшла до суду 18 травня 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 7 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №340/141/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу. 
		Суддя-доповідач ухвалою від 21 липня 2021 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 22 липня 2021 року.
		При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року не відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
		Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
		Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.
		Так, відповідно до пункту 8 частини другої статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначається дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
		Частиною другою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
		Частиною першою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		Частиною другою цієї статті встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
		Зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України вбачається, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
		Отже, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб, визначений судом, тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги.
		Залишаючи апеляційну скаргу представника позивачів без руху, апеляційний суд виходив з того, що скаржник не вказав в апеляційній скарзі дату отримання повного тексту рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року. Способом усунення виявленого недоліку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху визначено подати до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу із зазначенням у ній дати отримання копії повного судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується із наданням доказів, що її підтверджують, за наявності. Однак, враховуючи, що позивач зазначав про те, що копію оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції ним отримано на електронну пошту, запропонований судом спосіб усунення недоліку апеляційної скарги виявився невиконаним.
		Так, роблячи висновки про невиконання скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та постановляючи ухвалу від 16 квітня 2021 року про її повернення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 9 березня 2021 року представник позивачів надав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій зазначив, що копію рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі №340/141/21/20 ним отримано 17 лютого 2021 року на його електронну пошту.
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що надана до суду на виконання вимог ухвали від 26 березня 2021 року апеляційна скарга не свідчить про виконання скаржником вимог пункту 8 частини 2 статті 296 КАС України. Так, суд апеляційної інстанції вказав, що зазначення представником позивачів в апеляційній скарзі про те, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції ним отримано 17 лютого 2021 року на його електронну пошту не може вважати фактом виконання ним вимог пункту 8 частини другої статті 296 КАС України, оскільки як зазначив Верховний Суд, суд вручає судові рішення в паперовій формі. Дата ознайомлення скаржника з текстом оскаржуваного рішення в електронній формі 17 лютого 2021 року не є датою отримання ним копії цього рішення.
		Також суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять відомостей щодо дати отримання скаржником копії рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі №340/141/21/20, такої дати скаржник не зазначає і в поданій апеляційній скарзі.
		Суд апеляційної інстанції вказав, що скаржник, як представник позивачів, не був позбавлений можливості отримати копію оскаржуваного рішення у суді першої інстанції та після його отримання звернутися до суду з апеляційною скаргою. Натомість таке звернення з апеляційною скаргою відбулося без отримання рішення суду першої інстанції.
		Однак, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками та мотивами суду апеляційної інстанції та звертає увагу на таке.
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції про те, що Верховний Суд у своїй постанові від 28 січня 2021 року у справі №260/1888/20 зазначив, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі, а тому згідно з пп. 15.15 Перехідних положень КАС України, суд вручає судові рішення в паперовій формі.
		Тобто, надсилання судом першої інстанції на електронну адресу представника позивачів копії рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у розумінні положень статті 251, пп. 15.15 Перехідних положень КАС України та позиції Верховного Суду, висловленої, зокрема, у постанові від 28 січня 2021 року у справі №260/1888/20, не вважається належним врученням судом копії судового рішення.
		Однак, суд апеляційної інстанції безпідставно посилався у оскаржуваному рішенні на те, що «з матеріалів справи підтверджується, що на виконання вимог 251 КАС України копію рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі №340/141/21 судом першої інстанції направлено представнику позивачів, про що свідчить копія супровідного листа від 17 лютого 2021 року наявна в матеріалах справи (а.с.88)». Оскільки, як свідчать матеріали справи, вказаний супровідний лист стосувався саме направлення судом першої інстанції копії судового рішення на електронну пошту представника позивачів, а не вручення судового рішення в паперовій формі.
		У матеріалах справи відсутні докази того, що судом першої інстанції позивачам, їх представнику чи відповідачу направлялися (вручалися) копії рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року в письмовій формі. 
		Таким чином, усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання доказів отримання копії рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у порядку, встановленому статтею 251 КАС України, з урахуванням положень пп. 15.15 Перехідних положень КАС України, фактично є неможливим з вини суду першої інстанції, який не вручив копію вказаного судового рішення відповідно до вимог процесуального закону.
		З наведеного логічним є висновок, що дати отримання представником позивача копії рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у цій справі не існує, оскільки позивачі та їх представник її не отримували. 
		За таких обставин, є такою, що не ґрунтується на вимогах процесуального законодавства вимога суду апеляційної інстанції про необхідність зазначення скаржником дати отримання ним копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції за обставин, коли позивачі та їх представник не отримували таке рішення суду взагалі.
		Також варто зазначити, що слушними є доводи скаржника про те, що КАС України не містить обов`язку особи отримувати рішення суду в суді особисто, а також норм, які б ставили звернення до суду з апеляційною скаргою в залежність від отримання скаржником копії оскаржуваного судового рішення.
		Крім того, необхідно звернути увагу на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про пасивну поведінку скаржника, який, як зазначив суд, не був позбавлений можливості отримати копію рішення в суді першої інстанції, як обставину, що свідчить про створення ним перешкод для руху справи, оскільки саме суд зобов`язаний надіслати учаснику справи копію рішення відповідно до статті 251 КАС України.
		Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21 жовтня 2019 року у справі №804/5946/17.
		Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що вимога пункту 8 частини другої статті 296 КАС України щодо зазначення в апеляційній скарзі дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, направлена на з`ясування судом апеляційної інстанції, чи дотримано особою, яка подала апеляційну скаргу, встановленого частиною першою статті 295 КАС України строку на апеляційне оскарження, як обов`язкової передумови відкриття апеляційного провадження. 
		Зазначене вбачається із системного зв`язку норм пункту 8 частини другої статті 296, частини третьої статті 298 та пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Так, відповідно до положень норм частини третьою статті 298 та пункту 4 частини першої статті 299 КАС України пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а в певних випадках і для відмови у відкритті апеляційного провадження.
		Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 грудня 2020 року, від 9 квітня 2021 року у справі №500/90/19, від 29 квітня 2021 року у справі №460/3873/20 та від 1 липня 2021 року у справі №802/118/17-а.
		В той же час, у цій справі не стоїть питання щодо пропуску скаржником строків звернення до суду з апеляційною скаргою.
		Представник позивачів зазначив дату, коли він ознайомився із рішенням суду першої інстанції, направленим на його електронну адресу, а саме 17 лютого 2021 року та надав відповідні докази (роздруківки), крім того, вказав, що зміг з ним ознайомитися з використанням Єдиного державного реєстру судових рішень. Відтак, вимога пункту 8 частини другої статті 296 КАС України фактично ним була виконана. Недолік апеляційної скарги щодо надання її нової редакції із зазначенням дати отримання копії рішення суду першої інстанції та копій доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів представник позивачів усунув у встановлений в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року строк.
		За таких обставин повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги у зв`язку із незазначенням представником позивача дати отримання повного рішення суду першої інстанції було безпідставним. Недолік, зазначений судом апеляційної інстанції в ухвалі від 26 березня 2021 року представник позивача усунув у встановлений судом строк, тобто перешкоди для відкриття апеляційного провадження були відсутні.
		Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 16 квітня 2021 року перешкоджає праву особи на судовий захист від дій та рішень суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, що є завданням адміністративного суду згідно зі статтею 2 КАС України, та позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення і, як наслідок, незаконно перешкоджає подальшому руху судової справи, а тому вона підлягає скасуванню.
		Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, статей 296, 298 КАС України та неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №160/3129/19, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
		Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.
		Колегія суддів також зазначає, що Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
		Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 та пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року №13-рп/2011).
		Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
		Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 23 липня 2019 року у справі №826/7824/18 та від 5 січня 2021 року у справі № 1718/2-а-834/11.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
		У пункті 36 рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» від 21 лютого 1975 року № 4451/70, пункт 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28 травня 1985 року № 8225/78, пункт 37 рішення у справі «Guerin v. France» від 29 липня 1998 року № 25201/94, пункт 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13 лютого 2001 року № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року № 15123/03, пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року № 24402/02, пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року № 45783/05.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та протиправно відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
		З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року - скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
		Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу адвоката Якименко Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задовольнити.
		Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року скасувати та направити справу до цього суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          І.В. Желєзний
		                                                                                          С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...