Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18389/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Укладення договорів (правочинів); купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 22.07.2021. Зареєстровано: 23.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2021.
Дата набрання законної сили: 22.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 липня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/18389/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:   Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Мамалуя О. О.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»
		на постанову Північного апеляційного господарського суду
		у складі колегії суддів: Суліма В. В., Майданевича А. Г., Гаврилюка О. М.
		від 23 березня 2021 року
		 
		у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат»,
		про припинення дії, що порушує право, шляхом заборони надання послуги транспортування природного газу
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст позовних вимог.
		У листопаді 2020 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про:
		- визнання приєднання Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до газотранспортної системи таким, що не відбулось; 
		- заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» здійснювати транспортування природного газу по прямій трубі з ГРС-1 газопроводом Ду 800.
		Позовні вимоги мотивовані відсутністю правових підстав та технічних можливостей для переходу на постачання природного газу по «прямій трубі» з ГРС-1. За твердженням позивача визначені пунктом 3 глави 1 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №  2493 від 30 вересня 2015 року, передумови для приєднання Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» як замовника до газотранспортної системи відсутні. Також позивач зазначає про порушення відповідачем встановленої чинним законодавством процедури приєднання до газотранспортної системи та відсутність підстав для надання відповідачем Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат» послуг з транспортування природного газу та пуску природного газу по газопроводу Ду 800, оскільки цей газопровід не введений в експлуатацію та не приєднаний до газотранспортної системи, договір на користування газовими мережами відповідач як оператор ГТС із замовником не уклав.
		2. Короткий зміст заяви про зміну предмету позову.
		18 січня 2021 року до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач просив:
		- визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» щодо приєднання ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до газотранспортної системи на ділянці (Ду 800) нитки «ККЦ» ГРС-1 м. Кам`янське з ЕІС код 56ZOPDNP40138030 протиправними, а приєднання ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до магістрального трубопроводу таким, що не відбулося; 
		- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надавати замовникам послуг транспортування розподіл потужності, доступ до потужності у точці виходу до нитки ККЦ (ГРС-1 м. Кам`янське) з ЕІС код 56ZOPDNP40138030; 
		- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» підтверджувати замовникам послуг транспортування номінації у точці виходу ККЦ (ГРС-1 м. Кам`янське) з ЕІС код 56ZOPDNP40138030 для потреб Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043) в природному газі; 
		- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» здійснювати алокацію подач природного газу замовникам послуг транспортування природного газу у точці виходу ККЦ (ГРС-1 м. Кам`янське) з ЕІС код 56ZOPDNP40138030 для потреб Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043) в природному газі.
		Підставою для уточнення первісних позовних вимог позивач зазначив те, що надання послуг з транспортування природного газу обумовлюється наданням замовнику доступу до потужностей точок входу / виходу, а реалізується в процесі підтвердження замовникам послуг транспортування номінації та здійснення алокації. За твердженням позивача надання відповідачем Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат» як замовнику послуг транспортування природного газу доступу до потужності у точці виходу до нитки ККЦ (ГРС-1 м. Кам`янське) по трубопроводу Ду 800, якій присвоєний ЕІС код 56ZOPDNP40138030, є незаконним, оскільки приєднання до газотранспортної системи відповідно до чинного законодавства не відбулося, як наслідок незаконними є і наступні дії відповідача щодо розподілу потужності, підтвердження номінацій та здійснення алокацій замовникам послуг транспортування на підтвердження транспортування / постачання природного газу, зокрема і для потреб Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат».
		3. Короткий зміст оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх прийняття.
		Господарський суд міста Києва ухвалою від 01 лютого 2021 року повернув Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» заяву про зміну предмета позову у справі №  910/18389/20.
		Місцевий господарськи суд виходив з того, що заява позивача про зміну предмета позову містить у собі прохання про розгляд судом нових позовних вимог та фактично є іншим позовом.
		Північний апеляційний господарський суд постановою від 23 березня 2021 року скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2021 року у справі №910/18389/20, матеріали справи № 910/18389/20 повернув до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач у заяві про зміну предмета позову змінив лише позовні вимоги, доповнив позов новими обставинами при збереження первісних обставин, що не може свідчити про зміну підстав позову.
		4. Короткий зміст вимог касаційних скарг.
		У касаційних скаргах відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2021 року залишити в силі.
		5. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги.
		Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду скаржники послалися абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідач у касаційній скарзі зазначив про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема частину третю статті 46 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 09 липня 2020 року у справі №  922/404/19 та від 24 вересня 2020 року у справі №  920/1059/17.
		Третя особа у своїй касаційній скарзі зазначила про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: частину третю статті 46, частину третю статті 162, частину п?яту статті 173, частину першу статті 269 та статтю 276, статтю 280 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням статті 236 Господарського процесуального кодексу України та неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статтю 16 Цивільного кодексу України та статтю 20 Господарського кодексу України.
		6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
		Позивач у відзивах на касаційні скарги просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційних скарг є необґрунтованими, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права. За твердженням позивача скаржники у касаційних скаргах посилаються на висновки Верховного Суду, які не є релевантними для цієї справи, оскільки зроблені у справах з неподібними цій справі правовідносинами. Також позивач зазначає про те, що у даному випадку збільшення розміру немайнових вимог не відбулося, а відбулася саме зміна предмету позову шляхом зміни позовних вимог, що не може вважатися новим позовом.
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу третьої особи підтримує вимоги цієї касаційної скарги.
		Позиція Верховного Суду
		7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції.
		Здійснивши розгляд касаційних скарг у письмовому провадженні, дослідивши доводи учасників справи, наведені у касаційних скаргах та відзивах на касаційні скарги, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. 
		Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. 
		Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
		Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
		Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
		Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №  924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.
		Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.     
		Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
		Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
		1) заміна одних позовних вимог іншими;
		2) доповнення позовних вимог новими;
		3) вилучення деяких із позовних вимог;
		4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
		При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
		Як вбачається предметом спору у цій справі у первісній редакції позовної заяви були позовні вимоги про:
		- визнання приєднання ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до газотранспортної системи таким, що не відбулось; 
		- заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» здійснювати транспортування природного газу по прямій трубі з ГРС-1 газопроводом Ду 800.
		Як правильно встановили суди попередніх інстанцій зазначені позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.
		У подальшому 18 січня 2021 року до закінчення місцевим господарським судом підготовчого провадження у справі позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про зміну предмета позову, в якій просив:
		- визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» щодо приєднання ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до газотранспортної системи на ділянці (Ду 800) нитки «ККЦ» ГРС-1 м. Кам`янське з ЕІС код 56ZOPDNP40138030 протиправними, а приєднання ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до магістрального трубопроводу таким, що не відбулося; 
		- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надавати замовникам послуг транспортування розподіл потужності, доступ до потужності у точці виходу до нитки ККЦ (ГРС-1 м. Кам`янське) з ЕІС код 56ZOPDNP40138030; 
		- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» підтверджувати замовникам послуг транспортування номінації у точці виходу ККЦ (ГРС-1 м. Кам`янське) з ЕІС код 56ZOPDNP40138030 для потреб Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043) в природному газі; 
		- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» здійснювати алокацію подач природного газу замовникам послуг транспортування природного газу у точці виходу ККЦ (ГРС-1 м. Кам`янське) з ЕІС код 56ZOPDNP40138030 для потреб Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043) в природному газі.
		Отже, як вбачається, позивач здійснив заміну одних позовних вимог іншими та доповнив позовні вимоги новими вимогами, тобто змінив предмет позову, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.
		При цьому висновок місцевого господарського суду про те, що заява позивача не є заявою про зміну предмету позову, а є фактично іншим позовом, є помилковим, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки місцевий господарський суд не врахував те, що заміна позовних вимог іншими вимогами та / або доповнення позовних вимог новими вимогами, зокрема і у разі, якщо позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, відбувається саме шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Позивач, подавши до суду заяву про зміну предмету позову, визначив такі свої процесуальні дії саме як зміну предмету позову, а не збільшення позовних вимог, що відповідає принципу диспозитивності у господарському процесі, закріпленому у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, який означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі 922/1249/17 та від 23 квітня 2019 року у справі 911/1602/18.
		Проте місцевий господарський суд фактично ототожнив заяву позивача про зміну предмету позову із заявою про збільшення позовних вимог, не дослідив належним чином цю заяву саме як заяву про зміну предмету позову та не встановив з достовірністю, чи були змінені позивачем предмет позову, а також чи відбулася при цьому зміна підстав позову.
		Натомість суд апеляційної інстанції правильно визнав зазначені висновки місцевого господарського суду помилковими, дослідив зазначену заяву позивача про зміну предмету позову та дійшов правильного висновку про те, що позивач здійснив саме зміну предмету позову.
		Як зазначалося вище заяву позивача про зміну предмету або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
		Як вбачається в обґрунтування первісно заявлених позовних вимог позивач послався на відсутність у відповідача підстав для надання третій особі у справі (замовнику) послуг з транспортування природного газу (пуску природного газу) по газопроводу Ду 800, відсутність укладеного між відповідачем як оператором ГТС із замовником договору на користування газовими мережами, транспортування газовими мережами, відсутність правових підстав та технічних можливостей для переходу на постачання природного газу по «прямій трубі» з ГРС-1, порушення відповідачем встановленої чинним законодавством процедури приєднання до газотранспортної системи.
		У заяві про зміну предмету позову позивач також послався на відсутність у відповідача підстав для надання третій особі у справі (замовнику) послуг з транспортування природного газу та підставою змінених позовних вимог визначив те, що надання відповідачем його замовникам послуг з транспортування природного газу обумовлюється (пов`язане) вчиненням відповідачем інших необхідних дій, а саме: дій з надання замовнику транспортування природного газу доступу до потужностей точок входу / виходу, підтвердження замовникам послуг транспортування номінації та здійснення алокації. 
		Отже, як вбачається, первісні основні підстави позову позивач залишив незмінними та лише доповнив їх новими обставинами, що є безпосередньо пов`язаними з основними підставами позову, оскільки ці обставини, а саме: визначені чинним законодавством дії з надання відповідачем як оператором газотранспортної системи замовнику транспортування природного газу доступу до потужностей точок входу / виходу, підтвердження замовникам послуг транспортування номінації та здійснення алокації, є складовими процесу реалізації відповідачем надання послуг з транспортування природного газу. 
		З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач у заяві про зміну предмета позову змінив лише позовні вимоги, підстави позову позивач не змінив. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач лише доповнив позов новими обставинами при збереження первісних обставин, що не може свідчити про зміну підстав позову.
		Наведене вище свідчить про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримався вимог частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, за результатом розгляду заяви позивача про зміну предмету позову дійшов правильних висновків, які відповідають зазначеним вище висновкам Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми процесуального права, що спростовує твердження скаржників про порушення судом апеляційної інстанції цієї норми процесуального права. 
		Верховний Суд не бере до уваги посилання відповідача у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах від 09 липня 2020 року у справі №  922/404/19 та від 24 вересня 2020 року у справі №  920/1059/17, оскільки у зазначених справах предметом розгляду судів була саме заява позивача про збільшення позовних вимог та відповідно суди надавали оцінку саме такій процесуальній дії позивача як збільшення позовних вимог, а не зміні предмета позову, що не свідчить про подібність обставин у зазначених справах обставинам у цій справі № 910/18389/20.
		8. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.
		Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанцій з дотриманням норм процесуального права дійшов правильного висновку про те, що позивач у заяві про зміну предмета позову змінив лише предмет позову, доповнив позов новими обставинами при збереження первісних обставин, що не може свідчити про зміну підстав позову.
		Доводи відповідача та третьої особи у касаційних скаргах про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, а наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, у зв`язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови Північного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року.
		9. Судові витрати.
		Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників. 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» залишити без задоволення.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року у справі №  910/18389/20 залишити без змін.
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. Баранець 
		 
		Судді                                                                                                    І. Кондратова
		 
		                                                                                                    О. Мамалуй

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...